Методичні рекомендації вибору стратегії входу підприємств на ринок в рамках целюлозно-паперової галузі

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3 4 5

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………… 4

Розділ 1. Теоретичні та методичні засади ідентифікації ринкових

бар’єрів в контексті розробки конкурентної стратегії входу на

ринок промислового підприємства………………………………………. 10

1.1. Теоретичні засади концепції бар’єрів входу на ринок

промислових підприємств………………………………………........ 10

1.2. Ідентифікація ринкових бар’єрів та особливість їх оцінювання

на товарних ринках……………………………. .………………….. 30

1.3. Стратегічний підхід до подолання бар’єрів входу на ринок….. 52

Висновки до розділу 1………………………………………………………... 72

Розділ 2. Дослідження ринкового середовища підприємств целюлозно-паперового комплексу України з позиції оцінки бар’єрів входу………. 74

2.1. Характеристика сучасного стану та аналіз тенденцій розвитку целюлозно-паперової промисловості України…………………… 74

2.2. Оцінювання динаміки кон’юнктури та індикаторів входу на досліджуваному ринку …………………………………………….. 95

2.3. Стратегічна оцінка бар’єрів входження на ринку продукції

целюлозно-паперової промисловості України ………………….… 112

Висновки до розділу 2…………………………………………………… ……127

Розділ 3. Формування стратегій подолання бар’єрів входу на ринок підприємствами целюлозно-паперового комплексу……………………...129

3.1. Стратегічне забезпечення подолання бар’єрів входу на ринок.. 129

3.2. Методичні рекомендації вибору стратегії входу підприємств

на ринок в рамках целюлозно-паперової галузі……………………. 143

3.3. Забезпечення впровадження стратегії подолання бар’єрів входу заснованої на конкурентних перевагах підприємств целюлозно-

паперового ринку…………………………………………………………161

Висновки до розділу 3………………………………………………………….… 176

Висновки…..………………………………………………………………………178

Додатки…..………………………………………………………………….…......182

Список використаних джерел…...……………………………………….……..197

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення та розвиток конкурентних ринкових відносин в Україні відбуваються в період активізації інтеграційних процесів та світової глобалізації, а отже, відзначається складністю та багатогранністю процесів, що їх супроводжують. Зокрема, в сучасних умовах господарювання, прихід нових суб’єктів господарської діяльності на висококонцентровані товарні ринки залишається одним з актуальних шляхів ефективного продовження демонополізації та створення ринкового конкурентного середовища в Україні.

Вплив конкуренції на економічну систему проявляється у збільшенні кількості учасників ринку, їх змагальності за ринки збуту та реалізації продукції і, відповідно, в кращому задоволенні потреб покупців у високоякісних та конкурентоспроможних товарах. Конкуренція сприяє підвищенню мобільності господарюючих суб’єктів, яка, в кінцевому випадку, сприяє досягненню параметрів рівноваги економіки. Насамперед через вхід на ринки нових суб’єктів господарювання спостерігається посилення конкурентних проявів, реальний розвиток підприємництва, а, отже, розвиток та розбудова окремих секторів, галузей вітчизняної економіки.

В сучасних умовах динамічного ринкового середовища входження нових підприємств ускладнюється різного роду чинниками, які створюють бар’єри у налагодженні ефективної діяльності новоутворених учасників ринку. Ця обставина вимагає акцентування уваги на ідентифікації та досліджені таких бар’єрів, особливостей їх прояву в різних конкурентних системах.

Питання оцінювання бар’єрів входу, дослідження умов їх виникнення та формування певною мірою знайшли відображення в працях зарубіжних та вітчизняних науковців. Зокрема, проблеми конкуренції та монополії, основними параметрами яких виступають бар’єри входу, висвітлено у роботах: А. Сміта, Д. Рікардо, Й. Шумпетера, Ж. Б. Сейя, А. Курно, Ф. Хайєка, Дж. Робинсон, Э. Чемберлена, Ж. Тіроля та інших. Безпосередньо ідентифікації місць та особливостей становлення бар’єрів в ринковому середовищі присвячені праці І. Ансоффа, П. Друкера, Дж. Бейна, М. Портера, Дж. Стіглера, З. Борисенко, Є. Альткорна, І. Рутковського, Р. Неструй, Є. Крикавського, В. Чиркова, В. Мікловди, А. Юданова. Питання використання стратегічних підходів в ході завоювання ринкових позицій підприємствами висвітлені в дослідженнях А. Старостіної, Н. Куденко, М.Окландера, І. Решетнікової, С. Ілляшенко.

Водночас, попри усвідомлення прогресивної ролі встановлення конкурентних відносин на товарних ринках, в науковій літературі недостатньо представлені інтегровані дослідження, які б відображали особливості та специфіку бар’єрів входу на промислових ринках саме з позиції їх подолання новоутвореними підприємствами та підприємствами, вхід на ринок яких спричинений диверсифікацією. Недостатня відпрацьованість методичних підходів до ідентифікації та оцінювання рівня конкуренції і висоти бар’єрів в практичному аспекті, відсутність комплексного підходу до розробки та формування стратегії подолання вхідних бар’єрів, недостатня узгодженість теоретичних засад оцінювання ситуацій, породжених бар’єрами, та реальних можливостей їх застосування актуалізує та викликає необхідність у вивченні та дослідженні порушеного кола питань. Актуальність і наукова значимість вказаних теоретичних та прикладних проблем з огляду на конкурентну ситуацію у целюлозно-паперовому комплексі України обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і основні завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою наукових досліджень, що виконувалися в Тернопільському національному економічному університеті, а саме: «Обґрунтування шляхів підвищення ефективності функціонування підприємства в умовах трансформації економіки України» (№ Д.Р. 0102U002562), «Забезпечення конкурентоспроможності підприємств як фактор підвищення ефективності промислового виробництва» (№ Д. Р. 0107U012224).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні теоретичних положень та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо ідентифікації, оцінювання бар’єрів входу та наступного формування стратегії з їх подолання промисловими підприємствами.

Мета дослідження зумовлює розв’язання комплексу таких завдань:

визначити теоретичні засади концепції бар’єрів входу на ринок в ході еволюції поглядів на конкуренцію;
поглибити класифікаційну структуру бар’єрів входу, як одного з параметрів ринкових структур;
вдосконалити понятійно-термінологічний апарат процесів, пов’язаних з входом підприємств на нові ринки;
обґрунтувати положення щодо ідентифікації бар’єрів входу та здійснити вимірювання їх висоти;
розробити методичний інструментарій по формуванню стратегії входу промислових підприємств;
обґрунтувати основні шляхи подолання бар’єрів входу залежно від позиції підприємства, що планує входження, та висоти бар’єрів в окремих сегментах целюлозно-паперового ринку.

Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступають бар’єри входу на ринок підприємств целюлозно-паперової галузі України. Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні засади ідентифікації, оцінювання бар’єрів входу та формування стратегії їх подолання в умовах, що склалися.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної роботи є такі методи: абстрактно-логічний – для визначення поняття бар’єрів входу; діалектичний метод – для визначення теоретичних засад концепції бар’єрів входу; системно-структурний підхід – для поглиблення класифікації бар’єрів входу, формування заходів з їх ідентифікації та подолання; економічного аналізу – для оцінки динаміки кон’юнктури та індикаторів входу на вітчизняному ринку целюлозно-паперової продукції; статистичних групувань – для оцінювання рівня конкуренції на окремих сегментах целюлозно-паперового ринку в розрізі територіально-адміністративних одиниць та товарних пропозицій; економіко-математичного моделювання, метод багатовимірного (дискримінантного) аналізу – для розрахунку висоти бар’єрів входу та визначення сили позиції підприємств, що лягли в основу формування стратегії подолання бар’єрів підприємствами целюлозно-паперового ринку України. Підготовка дисертації здійснювалася на основі таких інформаційних джерел, як: статистичні дані ДП «Інформаційно-аналітичний центр» (м. Київ), вісник Антимонопольного комітету України «Конкуренція», фінансова звітність підприємств целюлозно-паперової галузі, що розміщені на сайті www. Smida.gov.ua, результати експертних оцінок досліджуваних підприємств, матеріали спеціалізованих галузевих видань – «Бумага и жизнь», «Картон & гофрокартон», «Упаковка».

Наукова новизна дослідження. Дисертаційна робота містить наступні елементи новизни:

Вперше:

обґрунтовано комплексний підхід щодо вибору стратегії подолання бар’єрів входу на ринок підприємства та адаптовано інструментарій реалізації його на основі оцінки висоти бар’єрів галузевого входження. Інструментарій реалізації цього підходу дозволяє визначити привабливість окремих сегментів целюлозно-паперової галузі за рівнем вхідних бар’єрів та обрати стратегію їх подолання у відповідності з позицією та статусом підприємства, що планує входження;

Удосконалено:

змістовну частину концепції бар’єрів входу, якою передбачено, на відміну від існуючої концепції теорії організації галузевих ринків, здійснювати дослідження бар’єрів в контексті їх подолання учасниками ринку, а не організації та створення, в зв’язку з чим визначено такі основні дефініції, як суб’єкт входу на ринок, час входу, об’єкт входу (цільовий ринок), інструменти входу;
класифікаційні ознаки бар’єрів входу шляхом визначення таких додаткових ознак групування як джерела утворення, умови виникнення, строк, необхідний для подолання бар’єрів входу, територіальна (географічна) спрямованість, галузева належність.

Отримали подальший розвиток:

- положення щодо ідентифікації бар’єрів входу на основі аналізу целюлозно-паперового ринку з використанням інструментарію багатоступеневої сегментації ринку. Запропонований інструментарій передбачає послідовне структурування ринкового середовища на окремі сегменти за галузевим, товарним та географічним критеріями та наступне виділення бар’єрів входу в розрізі таких страт, залежно від масштабу запланованого охоплення ринку.

- методичний підхід з розробки та реалізації стратегії подолання бар’єрів входу як новоутвореними підприємствами так і підприємствами, що вступають на ринок в результаті диверсифікації основної діяльності;

Практичне значення проведеного дослідження. Практична цінність дисертації полягає в тому, що розроблені та запропоновані в ній теоретичні та практичні підходи до подолання бар’єрів входу на ринок можуть бути використанні як новоутвореними підприємствами, підприємствами, що планують диверсифікацію діяльності на целюлозно-паперовому ринку, так і при формуванні державної регіональної політики з демонополізації та розвитку конкуренції.

Наукові розробки автора використовуються Тернопільським національним економічним університетом при викладанні таких дисциплін як «Економіка підприємств», «Мікроекономіка», «Стратегія підприємства» (довідка № 126-15/ 1464 від 05. 09. 2008), Закарпатською обласною держадміністрацією в ході оцінки конкурентної ситуації в регіоні (довідка № 01/ 789 від 08. 09. 2008) та на ТзОВ «Янтарний» шляхом введення процедури ідентифікації вхідних бар’єрів з наступним алгоритмом їх вимірювання (довідка № 24 від 8 вересня 2008).

Особистий внесок автора. Результати дослідження що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. У дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Сучасна концепція маркетингу та її реінтерпретація в умовах перехідного суспільства» (м. Харків, 2001 р.), «Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), «Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины» (Сімферополь, 2004 р.), «Наука і освіта 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), «ХХІ століття: Наука, Технологія, Освіта» (м. Мукачево, 2007 р.), «Научное обоснование процессов реформирования экономических отношений в условиях глобализации» (м. Сімферополь, 2007 р.).

Публікація результатів дослідження. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 15 робіт (наукові статті, тези доповідей), загальним обсягом 6,65 друкованого аркуша, з них особисто автору належить 6,45 друкованого аркуша. У фахових виданнях опубліковано 9 наукових статей, з них 7 написано одноосібно.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 181 сторінку комп’ютерного тексту. Дисертація містить 37 рисунків, 28 таблиць. Список використаних джерел нараховує 164 найменування.

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ РИНКОВИХ БАР’ЄРІВ В КОНТЕКСТІ РОЗРОБКИ КОНКУРЕНТНОЇ СТРАТЕГІЇ ВХОДУ НА РИНОК ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Теоретичні засади концепції бар’єрів входу на ринок промислових підприємств

Важливою рушійною силою розвитку економічної системи, складовою її господарського механізму є конкуренція. Дія конкуренції, як об’єктивного економічного закону розвиненого товарного виробництва, є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, прискорення науково-технічного прогресу, впровадження форм і систем заробітної плати, нових форм організації виробництва та ін. Дана обставина часто спонукає фірми, які вже закріпилися на ринку, проводити політику направлену на обмеження конкуренції, сприяючи тим самим розвитку монопольних тенденцій на ринку. Така політика призводить до створення ринкових бар’єрів та зміни ринкової структури у цілому. Важливо визначити тип ринкової структури, за якої у новоутворених підприємств виникає необхідність долати вхідні перепони, загострюючи тим самим конкурентну боротьбу в галузі. На даному етапі дисертаційного дослідження доцільним є визначити природу ринкових бар’єрів породжених монопольним становищем суб’єктів господарювання, місце вхідних бар’єрів в системі поглядів, що представляють різні концепції конкуренції в ході її еволюції.

Визначення поняття «економічна конкуренція» надано в Законі України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р., згідно з яким економічна конкуренція (конкуренція) — це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку [1].

Етимологічно термін «конкуренція» походить від латинського «conkurerere» - зіштовхуюсь [2, с. 818]. Водночас в економічній та юридичній літературі єдиного визначення поняття «конкуренція» не існує. Сучасні уявлення про конкуренцію є різними. Так, Р. А. Фатхутдінов визначає конкуренцію як процес управління своїми конкурентними перевагами для одержання перемог чи досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних чи суб’єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [3, с. 222]. За Г. Л. Алоєвим, конкуренція – це суперництво на якому-небудь терні між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими у досягненні однієї і тієї ж мети [4, с. 13]. Таким, що визначає поведінку ринкових конкурентів з маркетинговою орієнтацією, є визначення, за яким конкуренція – це суперництво підприємств на ринку, яке спрямоване на оволодіння увагою потенційних споживачів. Ф. Хайєк розглядав конкуренцію як «процедуру відкриття», так як фірми можуть обирати безліч стратегій, але тільки конкуренція підтверджує – яка з них ефективна, а яка збиткова [5; 6]. За Й. Шумпетером [7, с. 58], конкуренція визначається як суперництво старого з новим, оскільки, на думку автора, саме конкуренція витісняє з ринку підприємців, які використовують застарілі технології, за умови ефективної політики новаторів.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Необхідно зазначити, що питання монополізації ринків стало самостійним об’єктом дослідження економістів лише в середині ХХ століття, оскільки в основу всіх теоретичних узагальнень, як класичної так і неокласичної шкіл, було покладено модель досконалої конкуренції. А монополія в економічній теорії, починаючи від Сміта, Рікардо і завершуючи Маршаллом, розглядається як ідентична до конкуренції категорія, оскільки на той час вплив монопольних утворень був несуттєвим та швидкоплинним.

Однак, лише у 20-30-х роках у межах неокласичної традиції виникає окремий напрям, представники якого намагаються довести, що конкуренція притаманна також і монополістичній стадії розвитку економіки. Так, італієць П.Сраффа вважав монополізацію всезагальним явищем, яке потребує теоретичного відображення. В своїй книзі вчений підкреслює, що зростання масштабів виробництва, переваги великих фірм сприяють виникненню монополій, тому поведінку фірми на ринку треба описувати в категоріях монополії, а не конкуренції [29]. В зв’язку з цим Сраффа оцінює ринки монополістичної конкуренції та олігополії як такі, що містять вхідні бар’єри, котрі не дають можливості фірмам вийти за межі свого ринку. Відтак слід розробляти нові інструменти конкурентної боротьби в ситуації поширення монополій на ринку. Таким чином, на відміну від своїх послідовників, погляди П. Сраффа уможливлюють вивчення бар’єрів входу як обмежуючого фактору розвитку підприємств та як структурний параметр ринку.

Дану проблему в один і той же час, щоправда з різних позицій, висвітлили такі економісти, як Дж. Робінсон та Е. Чемберлен. В їх працях, поряд з роботами таких вчених як Дж. С. Міль [30], А. Курно [31], Ф. Еджуорт [32], отримало розповсюдження структурне трактування категорії «конкуренція». Вони переглянули теоретичне уявлення про механізм функціонування ринку, закономірності взаємодії попиту і пропозиції, охарактеризували дію конкуренції в умовах монополістичної ринкової ситуації, яка призводить до зміни її форми та передбачає можливість досягнення економічної рівноваги.

На особливу увагу заслуговує той факт, що саме в рамках структурного підходу до вивчення конкуренції, в ході дослідження конкурентних моделей ринкових систем розвинулася та отримала актуалізацію концепція вхідних бар’єрів. Вчені почали визначати рівень інтенсивності конкуренції на ринку виходячи з оцінювання обмежень та перешкод, що властиві тій чи іншій ринковій структурі. Так, в праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції», заснованої на принципах неокласицизму, Робінсон зазначає: «Всюди можна спостерігати дію тенденції до монополізації, що проявляється в програмах обмежень, системах квотування, раціоналізації, зростання гігантських компаній» [33, с. 400-401]. Робінсон визнає багатогранність поведінкової активності фірм, яка формує, окрім конкурентної та монопольної, різні ринкові ситуації – конкуренцію між виробниками диференційованого продукту, цінову дискримінацію. Іншими словами, закріплюється термін «недосконала конкуренція».

В даному контексті, Дж. Робінсон пояснює природу таких ринкових ситуацій як чиста монополія, монопсонія, олігополія та зв’язані з ними форми монополізації ринку. Так, існування чистої монополії вона зв’язує з монополією на фактори виробництва, зокрема, сировину. Даний фактор дозволяє фірмі здійснювати абсолютний контроль за обсягами виробництва та ціною, з метою отримання надприбутку. Однак, як доводить Робінсон, існують чинники, що обмежують владу монополіста, а саме:

- зростання витрат і зменшення прибутку в результаті скорочення виробництва задля зміни ціни;

- зменшення обсягів збуту через зростання ціни та відповідне зниження попиту;

- зростання ціни товару внаслідок відсутності монополії на фактори виробництва.

При цьому Робінсон допускає наявність на ринку такої ситуації, за якої конкуренція, в силу технологічних особливостей, є неможливою. Пізніше така структура ринку отримає назву «природної монополії». У цілому, Робінсон доводить, що чиста монополія, як і чиста конкуренція, це не реальна ситуація, а швидше, теоретичне поняття. Реальною для ринку є ситуація, що уособлює в собі ознаки як монополії, так і конкуренції, і представлена як олігополія або недосконала конкуренція, вказавши, таким чином, на реальність проблеми вхідних бар’єрів на різних товарних ринках. Такий тип ринку характеризується наявністю кількох фірм, виробників однорідного або взаємозамінного продукту, які, як правило, об’єднуються з метою створення перешкод для вступу інших фірм.

Окрім іншого, Дж. Робінсон вказала на зв'язок між досконалою конкуренцією і ціновою еластичністю ринкового попиту фірми, що, в свою чергу, дозволило їй розширити характеристики даної моделі. «Досконала конкуренція переважає тоді, коли попит на продукцію кожного виробника абсолютно еластичний. Звідси виходить, по-перше, що кількість продавців велика і об’єм виробництва будь-кого з них складає надто малу частку від загального випуску даної продукції; по-друге, що всі покупці знаходяться в однакових умовах в плані можливості обирати між конкуруючими продавцями, так що на ринку вирують відносини досконалої конкуренції» [33, с. 13].

Такою, що потребує особливої уваги, є розробка Робінсон параметрів конкуренції. Окрім ціни, яка на той час виступала основною характеристикою ринкової поведінки фірм, Робінсон висуває такі нові параметри конкурентної поведінки, як якість продукції, рівень обслуговування клієнтів, репутація фірми, ефективність рекламної діяльності.

Отже, можна відмітити, що вивчаючи ринкові моделі, породжені недосконалою конкуренцією, Дж. Робінсон виділила цінову дискримінацію та митні тарифи як вхідні бар’єри, що панують на ринках зазначених видів та перешкоджають налагодженню ефективної діяльності на них.

У цілому, сучасні автори економіки сходяться на думці, що сьогодні майже нічого не залишилося від досконалої конкуренції. Так, професори П. Самуельсон і В. Нордхаус зазначають: «В сучасній економіці абсолютно конкурентні ринки зустрічаються рідко – це скоріше ідеал, до якого можна прагнути» [34, с. 190]. Тож, в даному аспекті проблема вхідних бар’єрів набуває особливої актуальності.

Кардинально інший підхід до аналізу конкуренції і монополії застосовує Е.Чемберлін. Провідною ідеєю економічної теорії Чемберліна є побудова та вивчення моделі монополістичної конкуренції як особливого явища, породженого синтезом таких двох ринкових ситуацій, як конкурентна та монопольна, «… у всій системі цін сили конкуренції і монополії суцільно сплітаються в одну тканину, відрізняючись в ній лише своїми особливими візерунками…» [35, с. 20]. На противагу традиційній точці зору, згідно з якою конкуренція і монополія розглядаються як альтернативні поняття, автор вважає, що більшість економічних ситуацій являють собою явища, які включають і монополію, і конкуренцію. Так, Чемберлін вивчав поведінку незалежних продавців однорідного продукту, які, за достатньо великого числа їх на ринку, встановлюють монополію на свій продукт на основі реклами, особливих форм обслуговування, якісних характеристик товару, марки фірми та інших характеристик, що представляють собою ознаки диференціації. Отже, на думку Чемберліна, монополістична конкуренція – це конкуренція, що відповідає таким вимогам: кількість продавців однорідного товару є достатньо великою, щоб їхня економічна діяльність не справляла особливого впливу на інших конкурентів, продукт є якісно різнорідним, диференційованим, ринок не є закритим і будь-хто має право безперешкодно виробляти товар даної групи.

Слід відмітити, що саме Чемберлін, на противагу терміну «досконала» конкуренція, вводить новий термін – «чиста» конкуренція, під якою розуміє конкурентну ситуацію, за якої продавці не мають змоги контролювати ціни. Цей факт ознаменував собою кризу моделі досконалої конкуренції, яка за Чемберліном представляє собою невизначене поняття. Тож, в зв’язку з цим, при необхідності деякий науковець може внести будь-які «вдосконалення» з метою вивчення поставлених завдань.

На відміну від Робінсон, яка вбачає необхідність державного втручання, що за ситуації недосконалої конкуренції на ринку, Чемберлін доводить зворотнє. Він зазначає, що подібні дії можуть призвести до порушення оптимального стану ринку, адже для здійснення такого втручання немає підстав. Чемберлін не розглядає чисту конкуренцію ідеальною ринковою структурою. «Повне усвідомлення тої обставини, що продукт завжди диференційований, розкриває значення проблеми різноманітності і робить зрозумілим, що чисту конкуренцію неможна більше рахувати у всіх відношеннях «ідеалом» для економіки благополуччя» [35, с. 21].

Подібна точка зору спостерігається і в Й. Шумпетера, одного з видатних економістів першої половини ХХ століття, представника функціонального підходу до вивчення конкуренції. В рамках даного підходу конкуренція вивчається з позиції окреслення основних функцій та ролі, яку вона відіграє в економіці. Так, Шумпетер визначав конкуренцію як боротьбу старого з новим, що лягло в основу його теорії економічного розвитку.

Шумпетер продовжив критику ідеальної конкуренції, яку розпочав Чемберлін, в тому ж напрямку, і виділив дві сторони конкуренції – організуючу та дезорганізуючу. З одного боку, конкуренція відкриваючи нові технології, нові товари, сировину, забезпечує істотне скорочення витрат і підвищення якості продукції, але, з іншого боку, загрожує діючим фірмам банкрутством. Причому, як підкреслює автор, конкуренція впливає на ринок не тільки тоді, коли реалізовується, але й коли розглядається як потенційна загроза. Так, підприємство-монополіст, відчуває себе на ринку в конкурентній ситуації, адже є постійна загроза входу на ринок нових фірм, що, в свою чергу, дисциплінує поведінку суб’єкта господарювання.

За Шумпетером, лише та конкуренція вважається ефективною, котра побудована на новаторстві і не зв’язана з традиційним ціноутворенням, з досягненням верхньої межі рентабельності. Цим самим Шумпетер протиставляє висунутій Марксом ціновій конкурентній перевазі перевагу, отриману в результаті нововведень. За Шумпетером, монополізація виробництва дає змогу нагромаджувати кошти для впровадження інноваційних програм. «Будь-яка успішна інновація веде до монополії, а будь-яка монополія сприяє інновації», – писав Шумпетер [36, с. 417].

Однак вчений стверджує, що в чистому вигляді монополії не існує. Більш важливою для економіки він уважає олігопольну ситуацію на ринку такою, що сприяє технічному прогресу, збільшує впевненість інвесторів в отриманні високих прибутків за допомогою випуску нових товарів та розширення асортименту.

Таким чином, Шумпетер ще раз довів співіснування таких ринкових ситуацій, як конкурентна та монопольна, визначивши новації як основний фактор ефективної конкуренції.

В якості продовження концепції, запропонованої Шумпетером, більш широкий погляд на конкуренцію розвивається в рамках австрійської школи економічної думки. Так, Хайєк сформулював модель ефективної конкуренції, в основі якої лежать такі чинники, як монополія та інформація. Вчений підкреслював, що така конкуренція дає стимули до виявлення вже накопичених знань або до пошуку нових, які можуть мати високу економічну цінність. Монополія, при цьому, дає великі можливості, передусім матеріальні, для такого пошуку.

Окрім іншого, Хайєк вважає, що економічна теорія невірно розглядає сам термін «конкуренція», і підкреслює, що конкуренція – це не стільки стратегія взіємодії фірм на ринку, скільки рушійна сила економічного життя [37]. Тому він розглядає конкуренцію, з одного боку, як динамічний процес, з іншого – як статичну версію моделі ринку.

Багато праць представників австрійської школи направлені на розробку та обгрунтування інституційних умов, які сприяють налагодженню конкурентного порядку, а саме, наявність приватної власності, вільного обертання контрактів та інших механізмів вільного ринку. Зокрема, у випадку, коли конкуренція веде до виникнення тривалих нерівноважних станів, ринок продукує особливі інститути координації у вигляді злиття і поглинання, співробітництва і стратегічних союзів, які покликані подолати негативні наслідки конкуренції і організувати конкурентний процес. Хоча, як засвідчує австрійська школа, в 40-50-х роках почалося віддалення від концепції досконалої конкуренції, досконала конкуренція продовжує посідати домінуючу роль в неокласичній моделі ринку.

Особливого розвитку концепція конкуренції набула в рамках теорії організації галузі. Так, основоположники такої теорії Джо Бейн та Едвард Мейсон виходили з того, що конкуренція є невідємною частиною структури ринку. Вона передбачає таку ступінь змагальності господарюючих суб’єктів, коли їх самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на будь-якому ринку. В своїх працях автори вивчають конкуренцію застосовуючи структурний підхід і виділяють такі ознаки конкурентного ринку, як [38]:

наявність великої кількості продавців, покупців, економічних агентів, в результаті чого крупне підприємство виробляє незначний обсяг продажу;
інформаційна обізнаність покупців та продавців про товари і ціни;
вільний вхід та вихід з ринку;
однорідність продукції, що продається;
наявність незначного впливу на ринкову ціну з боку продавців чи покупців.

Такий напрям аналізу ринку, окрім іншого, розкриває і нові підходи до вивчення окремих параметрів конкурентної структури ринків. Адже в 50-ті роки увага дослідників недосконалої конкуренції була звернута на такі причини обмеженості фірм в галузі, як галузеві бар’єри [39]. Вперше Дж.Бейн визначив здатність галузевих ринків відрізнятися між собою як за ознакою рівня складності проникнення до них нових фірм, так і за ознакою здатності таких фірм нав’язувати діючим фірмам на ринку конкурентну боротьбу [40, с. 11-13]. Для оцінювання цих ознак Бейн ввів поняття бар’єра, під яким розумів специфічні особливості умов попиту і пропозиції в галузі, що створюють переваги діючим фірмам перед потенційними конкурентами. До найважливіших галузевих бар’єрів, що формують олігополію та монополію відносяться: необхідність значних капітальних вкладень для досягнення ефекту економії на масштабах і організації конкурентоспроможного виробництва, патентна монополія, привілеї отримані від держави, домовленості щодо поділу ринків збуту і ін.

Таким чином, структурний підхід визначає конкуренцію як частину структури ринку, без якої неможливим є конкурентний результат. Однак, інші науковці, зокрема, Стіглер та Демсец, даний підхід піддають критиці, оскільки визначають конкуренцію як динамічний процес, статичний підхід, до вивчення якої прийматися не може [41, с. 328]. В даний період в якості альтернативи структурному підходу Баумолем, Панзаром та Віллігом було розроблено теорію квазіконкурентних (змагальних) ринків [42, с. 7]. Дана теорія досліджує вплив бар’єрів входу на поведінку фірм в галузі, у зв’язку з чим квазіконкурентними ринками є такі, на яких діє декілька фірм, однак існує реальна загроза входу потенційних конкурентів. Теорія квазіконкурентних ринків доводить, що монопольна влада на ринку допускає низьку концентрацію продавців на ринку, або, з іншого боку, високий рівень концентрації не обов’язково означає велику ступінь монопольної влади таких фірм на ринку. В умовах такого квазіконкурентного ринку крупна діюча фірма немає можливості проводити ефективну монопольну політику. Так, збільшуючи, наприклад, ціну товару, таке підприємтсво створює умови для отримання монопольного прибутку, що в свою чергу активізує входження нових фірм в галузь, а отже, сприяє зростанню пропозиції товару. Цей чинник призведе до падіння ціни, прибутків та обсягів продаж діючої фірми. Тому, щоб утримати лідируючі позиції на ринку, діюча фірма змушена притримуватися такої ціни, яка не здатна залучити до галузі нових конкурентів.

Якщо теорія організації ринків встановлювала зв'язок ринкової структури та інтенсивності конкуренції з потенційними можливостями проникнення нових фірм на ринок, то теорія квазіконкурентних ринків виявилася тісно пов’язаною з розробкою проблем бар’єрів входу на ринок і динаміки ринку.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Звичайно, ринкову систему приводить в дію конкуренція, яка визначається як рушійна сила її розвитку, переходу з однієї фази функціонування в іншу. Іншими словами, якщо фактори макросредовища беруть участь у формуванні структури ринку, то конкуренція під дією вище названих факторів визначає тип ринку за рівнем його концентрації. Так, слід відмітити, що негативний вплив на розвиток конкуренції та підприємництва, мають значні витрати суб'єктів господарювання на оплату послуг суб'єктів природних монополій. В цілому, проблема впливу природних монополій на потенційно конкурентні ринки, в тому числі питання вдосконалення тарифів природних монополій через свою важливість та складність потребує окремого розгляду. Значною мірою дестабілізуючий вплив вхідні бар’єри справляють на розвиток малого підприємництва. Так, у праці Мікловди В.П. до таких бар’єрів відносять недосконалість нормативно-правового регулювання, забюрократизованість процедур створення малих підприємств, що веде до надмірного зростання трансакційних витрат, відсутність скоординованої та економічно вивіреної фінансової підтримки, жорстка фіскальна спрямованість податкової системи, відсутність фінансової взаємодії державних регіональних і підприємницьких структур [63, с. 148].

Як відомо, за рівнем концентрації виділяють чотири типи ринків: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія та монополія, а наявність бар’єрів входу на ринок є одним з вагомих параметрів характеристики таких структурних утворень. Якщо на ринку чистої конкуренції бар’єри входу відсутні і фірми можуть вільно розпочинати діяльність на таких ринках, то, як відомо, на ринках олігополії та чистої монополії вхідні бар’єри є високими, а в окремих випадках – нездоланими. Такими, що носять характер невисоких або таких, які легко подолати називають бар’єри входу, що мають місце здебільшого на ринках монополістичної конкуренції. З цього приводу доцільною є класифікація Чиркова, де, залежно від рівня конкуренції, виділяють:

1. Ринок з "легким" входженням фірм-новачків характеризується конкуренцією, близькою до досконалої, високою мобільністю капіталів, вільним придбанням ресурсів і цінами, що прагнуть стати врівноваженими. Фірми індиферентні до можливості появи нових конкурентів.

2. На ринках із "майже не ускладненим" входом окремі фірми можуть мати економічну перевагу, але їм усе-таки вигідніше не перешкоджати входженню в ринок новачків, ніж нести витрати на створення вхідних перешкод.

3. На ринках із "значно ускладненим" входом домінуючі фірми воліють ускладнити входження новачків у ринок і понести у зв'язку із цим деякі витрати, ніж ризикувати появою непередбачуваних конкурентів.

4. Ринки "заблокованого" типу мають відносно постійний склад учасників і на них, як правило, домінує фірма, що є монополістом у даній галузі або в даному регіоні.

Отже, є можливість виділити за рівнем конкуренції на ринку низькі бар’єри, помірні, значні та високі. З позиції потенційних конкурентів, які плануючи вступати на новий для себе ринок стикаються з необхідністю подолання перешкод, можна виділити:

нездоланні бар’єри – фірма не в змозі вийти на ринок на протязі 2-х років (при використанні власних та за умови доступності позичених засобів); даний термін є визначений законодавчо, з настанням якого суб’єкт господарювання вже не відноситься до групи потенційних конкурентів;
подолані бар’єри – залежно від виду задіяних засобів на реалізацію входу виділяють: значні бар’єри (входження на ринок можливий за умови введення додаткових потужностей із використанням залучених засобів); незначні бар’єри (витрати на входження повністю покриваються за рахунок власних засобів без залучення додаткових джерел фінансування); відсутні бар’єри (входження на ринок не потребує додаткових витрат порівняно з витратами, які несуть вже діючі конкуренти).

На різних товарних ринках одні і ті ж бар’єри можуть характеризуватися різною висотою, що обумовлюється джерелом їх утворення. Іншими словами, умови виникнення вхідних бар’єрів формують джерела їх утворення. На ринках такими джерелами виступають суб’єкти господарювання, які беруть безпосередню участь у створенні ринкової системи, її складових, а отже, є учасниками спорудження такого параметру ринку, як вхідний бар’єр. Слід відмітити, що учасники ринку виконують не однакову місію в такій справі в силу своєї позиції та специфіки поведінки але, так чи інакше, користуються при цьому своїми конкурентними перевагами на ринку, що, в кінцевому випадку, визначає конфігурацію бар’єрів проникнення. М.Портер виділяє два основні типи конкурентних переваг підприємства – низькі витрати та диференціація [13, с. 26]. Якщо слідувати цій класифікації, то можна стверджувати, що такі конкурентні переваги беруть участь у створенні конкурентних переваг вищого порядку, використовуючи які діючі підприємства захищають себе від тиску з боку потенційних конкурентів. При цьому різниця в конфігурації ринкових бар’єрів обумовлена відмінностями поведінки ринкових учасників в частині створення, утримання та розвитку тої чи іншої конкурентної переваги. Так, фірми, для яких джерелом такої конкурентної переваги, як низькі витрати, виступає економія на масштабах виробництва, пропонують ринку товари за нижчими цінами, що дозволяє їм конкурувати за ціною. Натомість фірми, які в результаті горизонтальної інтеграції конкурують за рівнем диференціації, мають можливість створити бар’єр проникнення на ринок у формі лояльності споживачів до відомої марки товару, якості товару. Таким чином, завдяки свідомій діяльності самих фірм, їх стратегічній поведінці, що перешкоджає проникненню нових фірм в дану галузь, виникають стратегічні бар’єри. В якості стратегічних бар’єрів можуть використовуватися інновації, довгострокові контракти з постачальниками ресурсів, отримання ліцензії і патентів на даний вид діяльності, збереження незавантажених потужностей, а також всі способи підвищення мінімально ефективного об’єму випуску для галузі: збільшення витрат на рекламу і науково-дослідну та дослідно-конструкторську діяльність, маркетингові дослідження, витрати по створенню іміджу фірми. В цілому діячі ринку мають можливість створювати як цінові, так і нецінові бар’єри входу на ринок. Так, щодо спорудження цінових бар’єрів, діючі фірми, знаючи сукупний попит і сукупну пропозицію в галузі, можуть назначити таку ціну, щоб запобігти появі на ринку нових конкурентів. Однак, з іншого боку, така ціна встановлюватиметься нижче рівня, який максимізує короткостроковий прибуток. Окрім цього, на ринку діючими підприємствами можуть встановлюватися нецінові стратегічні бар’єри входу, а саме:

інвестиції в обладнання. Інвестиції в обладнання можна трактувати як безповоротні витрати для фірми, оскільки оплата їх повинна здійснюватись, навіть якщо продукт не випускається. При наявності у діючої фірми надлишкових потужностей порівняно з величиною попиту, потенційному конкуренту буде важко проникнути на ринок, оскільки діюча фірма при такій загрозі може збільшити випуск до рівня, за якого нова фірма втратить величину безповоротних витрат. Отже, бажання фірми входити до галузі буде тим меншим, чим вищим буде рівень безповоротних витрат;
диференціація продукту. Така стратегія дозволяє діючій фірмі отримувати позитивну віддачу від асортименту, коли витрати фірми по збуту та маркетингу продукції при збільшенні числа товарних марок зростають повільніше, ніж при випуску одного виду товару. В зв’язку з цим, вхід нової фірми може бути заблокований шляхом заповнення ринку значною кількістю товарів-субститутів, що ускладнить пошук вільної ніші серед представлених товарних марок;
довгострокові контракти з третіми особами. Фірмі-новачку буде важко знайти постачальників ресурсів чи ринок збуту, якщо діюча фірма володітиме довгостроковими контрактами з такими постачальниками, або ж із споживачами та працівниками галузі.

Окрім вище названого, стратегічні бар’єри матимуть місце на ринку, якщо діючі на ринку фірми:

а) тимчасово знижують ціни, а отже, і рівень рентабельності, для того, щоб штучно ускладнити функціонування нових фірм, у яких ще порівняно високі затрати виробництва та невисока рентабельність;

б) маневрують обсягами продажу товарів, тим самим перешкоджаючи формуванню торговельної політики фірм-новачків;

в) створюють пільгові умови розрахунків з постачальниками сировини і напівфабрикатів, укладаючи при цьому довгострокові контракти на постачання;

г) перешкоджають спробам споживачів відмовитися від послуг традиційних постачальників продукції (уже діючих на ринку) і переорієнтуватися на товари суб'єктів господарювання, що входять у ринок, або тих, що тільки почали на ньому функціонувати;

д) зберігають необхідні резервні виробничі потужності (навіть маючи при цьому деяке зниження фондовіддачі), що можуть бути в потрібний момент використані для швидкої експансії в ще не зайняті ніші ринку;

є) об'єднуються в неформальні групи для домовленості про спільні дії проти потенційних конкурентів.

Слід зазначити, що наявність вхідних бар’єрів на ринку залежить не тільки від навмисних дій його учасників, але і може бути викликана об’єктивними характеристиками ринку. Так, характеристики ринку пов’язані з технологією виробництва, характером вподобань споживачів, динамікою попиту, іноземною конкуренцією в теорії організації ринків відносять до нестратегічних. Таким чином, джерела утворення вхідних бар’єрів можуть носити характер як стратегічних, так і нестратегічних, що при ідентифікації їх дозволяє фірмам новачкам обрати оптимальну стратегію подолання труднощів, пов’язаних з входженням до ринку.

Сьогодні, в умовах глобалізації світової економіки, коли, з одного боку, спостерігається об’єктивна тенденція концентрації виробництва в руках обмеженого кола впливових суб’єктів, а з іншого, має місце демонополізація попиту та послаблення влади національних монопольних структур, необхідним є вивчення ринкових параметрів з позиції територіальних меж ринкової арени та властивих їй конкурентних тенденцій. Плануючи входження до ринку, потенційні конкуренти можуть опинитися у вирі конкуренції, яка носитиме характер національної, однак із змінами в зовнішній політиці держави, з послаблення протекціоністських тенденцій, конкурентна боротьба може прийняти характер міжнародної, що відповідно призведе до зміни структури ринку і бар’єрів входу зокрема. В зв’язку з цим, зважаючи на форму конкурентної боротьби та територіальні межі ринку, вхідні бар’єри можна класифікувати на міжнародні, національні, регіональні та місцеві (локальні).

Якщо звернути увагу на той факт, що ринкова структура, її параметри можуть зазнавати змін під впливом конкуренції між представниками як однієї галузі, так і різнорідних галузей, необхідно зазначити, що бар’єри входу також будуть змінюватися. Так, залежно від сфери прояву конкуренції або ж відповідно до товарних меж ринку, бар’єри можуть набувати характеру внутрішньогалузевих та міжгалузевих. Оскільки внутрішньогалузева конкуренція полягає у суперництві між виробниками, які задовольняють одну і ту ж потребу та відрізняються ціною і якістю асортименту, бар’єром внутрішньогалузевого типу виступатиме диференціація товару, витрати на рекламу, низькі ціни спричинені ефектом досвіду виробництва. Міжгалузева конкуренція, як суперництво між виробниками різних галузей за найефективніший вклад капіталу та отримання максимального прибутку, буде сприятливою для тих суб’єктів товарного ринку, які переслідують стратегію диверсифікації та створюють відповідний бар’єр при вході на ринок потенційних конкурентів.

Оскільки метою дисертаційного дослідження є розробка стратегії щодо подолання бар’єрів входу на ринок, то доцільним в розрізі даної проблеми є вивчення властивостей ринкових бар’єрів та оцінки можливості їх подолання. Так, з погляду стратегії, вирішальними є декілька властивостей вхідних бар’єрів. По-перше, бар’єри входу на ринок можуть змінюватися у випадку зміни умов їх виникнення. Зокрема, товарна диференціація в галузі друкування журналів, по суті, зникла, знижуючи вхідний бар’єр. І навпаки, в автомобілебудуванні економія за рахунок масштабів зросла внаслідок автоматизації та вертикальної інтеграції в післявоєнний період, що фактично зупинило вхід до галузі нових фірм. По-друге, значний вплив на зміну вхідних бар’єрів може чинити стратегічна орієнтація фірми та політика пов’язана з цим.

Щодо оцінки можливості подолання бар’єрів входу, необхідним є вивчення наступних критеріїв [64, с. 37]:

вчасність вступу на ринок потенційних конкурентів;
ймовірність вступу на ринок потенційних конкурентів;
достатність вступу на ринок потенційних конкурентів.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы
воспользуйтесь поиском на сайте mydisser.com.

Blog

Методичні рекомендації вибору стратегії входу підприємств на ринок в рамках целюлозно-паперової галузі

Содержание