Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств для студентів Vкурсу денної та заочної форми навчання

Вид материала

Содержание

Подобный материал:

1 2 3

Західнодонбаський інститут економіки і управління

Кафедра фінансів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до вивчення дисципліни

„Фінансова санація та банкрутство підприємств”

для студентів V курсу денної та заочної форми навчання

напрямку „Фінанси”

Павлоград

2009

Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств” для студентів V курсу напрямку „Фінанси”. / Укладач: А.Ю. Бенько, викладач – Павлоград: ЗПІЕУ. – 2009. – 21с.

Затверджено на засіданні кафедри

Пр. № 1 від 28.08.2009 р.

ВСТУП

У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. На межі банкрутства сьогодні перебуває багато підприємств, які не мають змоги вчасно виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов'язання.

Умовою оздоровлення вітчизняної фінансової системи є санація суб'єктів господарської діяльності. Лише в такому разі можна буде відновити платоспроможність і прибутковість основної маси платників, а отже, оздоровити державну фінансову систему. Водночас оздоровлення економіки залежить від своєчасної та безболісної ліквідації (реорганізації) неефективних виробничих структур, які не лише не поповнюють бюджет держави, а й потребують її постійної фінансової підтримки.

Актуальність цієї проблеми підсилюється прийняттям Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що регулює питання фінансової санації та банкрутства підприємств.

Виведення одних вітчизняних підприємств з фінансової кризи та ефективне застосування ліквідаційних процедур до інших ускладнюється дефіцитом теоретико-методичного забезпечення процесів санації (ліквідації) та відсутністю кваліфікованих фахівців у сфері управління санацією.

Навчальну дисципліну "Фінансова санація та банкрутство підприємств" вивчають фахівці зі спеціальності "Фінанси" та "Економіка підприємства". Предмет її вивчення – фінансові відносини, що виникають у ході санації, реорганізації, банкрутства та ліквідації суб'єктів господарювання.

П Р О Г Р А М А

ТЕМА 1. Основи фінансової санації підприємств.

Ключові терміни: фінансова криза;криза стратегії; криза прибутковості; санація;менеджмент санації.

Фінансова криза на підприємстві та її симптоми. Внутрішні і зовнішні причини кризи. Види та фази фінансової кризи. Криза стратегії. Криза прибутковості. Криза ліквідності. Економічна сутність санації. Мета та зміст фінансової санації. Різні погляди на сутність, мету та завдання санації. Типи санаційних заходів. Умови, за яких може прийматися рішення про проведення санації підприємства. Організація менеджменту санації на підприємстві. Порядок проведення санації. Класична модель фінансової санації.

ТЕМА 2. Оцінювання санаційної спроможності підприємства.

Ключові терміни: санаційна спроможність; санаційний аудит; ABC -аналіз.

Сутність санаційної спроможності підприємства. Визначення санаційної спроможності підприємства як головна мета санаційного аудиту. Характерні риси санаційного аудиту. Методика та етапи проведення санаційного аудиту. Програма аудиту. Збір і систематизація інформації про підприємство. Оперативне та стратегічне становище підприємства. Методика поглибленого оцінювання фінансового стану неплатоспроможного підприємства. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства. Розрахунок та аналіз фактичних показників і тенденцій розвитку. Оцінка глибини фінансової кризи. Аналіз причин і симптомів фінансової кризи. Виявлення сильних і слабких сторін на підприємстві. Прийняття рішення про доцільність санації чи ліквідації підприємства. Складання акта аудиторської перевірки.

ТЕМА 3. Складання та узгодження плану

фінансової санації підприємства.

Ключові терміни: план санації.

Вимоги, щодо змісту плану санації. Порядок узгодження плану.

Умови санації боржника. Зміст плану реорганізації (без збереження юридичної особи боржника) та плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).

ТЕМА 4. Оцінювання вартості майна підприємства в процесі санації.

Ключові терміни: метод балансової вартості експертної оцінки майна, метод ринкової вартості експертної оцінки майна, метод капіталізованої вартості експертної оцінки майна, інвентаризація майна.

Необхідність, мета та види експертного оцінювання вартості майна підприємства. Принципи оцінювання. Методи оцінювання: метод балансової вартості, метод ринкової вартості, метод капіталізованої вартості. Інвентаризація майна як складова частина оцінювання його вартості. Експертне оцінювання цілісних майнових комплексів підприємств. Оцінювання акцій (часток, паїв) у статутних фондах господарських товариств. Оцінювання нематеріальних активів. Експертне оцінювання вартості машин і устаткування. Експертне оцінювання нерухомості. Звіт про експертне оцінювання вартості майна. Сертифікат об'єкта експертного оцінювання.

ТЕМА 5. Фінансування санації підприємств.

Ключові терміни: Золоте правило фінансування. Золоте правило балансу. Правило вертикальної структури капіталу. Ефект фінансового левереджу.

Форми фінансової санації. Джерела фінансування санаційних заходів. Потреба в капіталі. Визначення потреби в капіталі, необхідному для фінансування санації підприємства. Потреба в капіталі для реалізації санаційних заходів виробничо-технічного характеру. Потреба в інвестиційному капіталі. Потреба в оборотних коштах. Зміст фінансової рівноваги на підприємстві. Умови забезпечення фінансової рівноваги.

Правила фінансування. Золоте правило фінансування. Золоте правило балансу. Правило вертикальної структури капіталу. Ефект фінансового левереджу. Оптимальна структура капіталу. Незадовільна структура балансу.

ТЕМА 6. Реструктуризація підприємства.

Ключові терміни: реструктуризація шляхом злиття, поділу, поглинанням, приєднанням, виділенням, перетворенням; передавальний та розподільний баланси.

Реструктуризація підприємства, її зміст та порядок проведення. Фінансова та виробнича реструктуризація, реструктуризація активів, корпоративна реструктуризація. Механізм реорганізації юридичної особи. Форми санаційної реорганізації підприємства: злиття, поглинання, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Загальні передумови реорганізації суб'єктів господарювання. Етапи реорганізації підприємств. Зміст та порядок складання реорганізаційної угоди. Передавальний та роздільний баланс.

ТЕМА 7. Методи державної фінансової підтримки

санації підприємств.

Ключові терміни: державні гарантії, поручительство; податкові пільги, реструктуризація податкової заборгованості.

Зміст та необхідність державної санаційної підтримки підприємств. Органи, які вирішують питання санаційної підтримки підприємств. Державне фінансування санації підприємств. Надання фінансових ресурсів на поворотній та безповоротній основі. Державна підтримка інноваційного фінансового сприяння суб'єктам господарювання. Державні гарантії та поручительства як інструменти фінансового оздоровлення підприємств. Податкові пільги. Реструктуризація податкової заборгованості. Дозвіл на порушення антимонопольного законодавства. Вітчизняна практика та зарубіжний досвід фінансової санації підприємств.

ТЕМА 8. Економіко-правові аспекти банкрутства

та ліквідації підприємств.

Ключові терміни: банкрутство, мирова угода, розпорядник майна.

Поняття банкрутства та його правове забезпечення. Досудове врегулювання господарських спорів. Судове врегулювання господарських спорів. Мета провадження справи про банкрутство підприємства-боржника. Функції законодавства про банкрутство. Суб'єкти банкрутства. Підстави для порушення справи про банкрутство. Неплатоспроможність підприємства. Продаж майна банкрута. Розподіл виручки від продажу ліквідаційної маси. Черговість задоволення вимог кредиторів. Санація за рішенням господарського суду. Мирова угода.

ТЕМА 9. Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств

різних форм власності та видів діяльності.

Ключові терміни: стабілізаційні позики

Причини, симптоми та наслідки фінансової кризи банківської установи. Переведення комерційного банку на режим санації. Заходи щодо фінансової санації банківської установи. Призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком. Порядок надання стабілізаційної позики. Ліквідація комерційного банку. Санація банку під час ліквідаційних процедур. Особливості провадження справи про банкрутство комерційного банку. Форми реорганізації комерційного банку. Заходи щодо оздоровлення банківської системи в цілому.

Західнодонбаський інститут економіки і управління

Кафедра фінансів

Затверджено на засіданні кафедри

Протокол №1 від 28.08.2009 р.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

«ФіНАНСОВА САНАЦІЯ ТА БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ»

Для студентів V курсу, денної форми навчання

Бюджет навчального часу -108 годин.

№ п/п	Назва теми	Денна форма навчання
№ п/п	Назва теми	Лекції	Семінарські та практичні заняття		Самостійна робота	Індивідуально-консультативна робота
І модуль
1.	Основи фінансової санації	4		2	4
2.	Оцінювання санаційної спроможності підприємства	4		4	8
3.	Складання та узгодження плану фінансової санації	-		-	10
4.	Оцінка вартості майна підприємства в процесі санації	2		2	4
	Індивідуально-консультативна робота					5
	Всього 1 модуль	10		8	26	5
ІІ модуль
5.	Фінансова санація підприємства	4	4		4
6.	Реструктуризація підприємства	2	2		4
7.	Методи державної фінансової підтримки санації підприємств	-	-		10
8.	Економіко-правові аспекти банкрутства ліквідації підприємств	4	2		8
9.	Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності.	-	-		10
10.	Індивідуально-консультативна робота					5
	Всього ІІ модуль	10	8		36	5
		20	16		62	10

Західнодонбаський інститут економіки і управління

Кафедра фінансів

Затверджено на засіданні кафедри

Протокол №1 від 28.08.2009 р.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

«ФіНАНСОВА САНАЦІЯ ТА БАНКРУТСТВО ПІДПРИЄМСТВ»

Для студентів заочної форми навчання

Бюджет навчального часу -108 годин.

№ п/п	Назва теми	Заочна форма навчання
№ п/п	Назва теми	Лекції	Семінарські та практичні заняття	Самостійна робота	Індивідуально-консультативна робота
1.	Основи фінансової санації	2	1	5
2.	Оцінювання санаційної спроможності підприємства	2	2	5
3.	Складання та узгодження плану фінансової санації	-	-	8
4.	Оцінка вартості майна підприємства в процесі санації	-	1	8
5.	Фінансування санації підприємства	2	2	5
6.	Реструктуризація підприємства	-	1	15
7.	Методи державної фінансової підтримки санації підприємств	-	-	15
8.	Економіко-правові аспекти банкрутства ліквідації підприємств	-	1	10
9.	Особливості фінансової санації та банкрутства підприємств різних форм власності та видів діяльності.	-	-	15
10.	Індивідуально-консультативна робота				8
		6	8	86	8

Приклади тестових завдань

І модуль

До головних зовнішніх факторів, що зумовлюють кризу на підприємстві, слід віднести такі:

а) дефіцити в організаційній структурі;

б) незадовільна структура капіталу;

в) посилення конкуренції в галузі;

г) незадовільна робота з кредиторами;

д) низький рівень контролю якості.

До внутрішніх факторів фінансової кризи можна віднести наступні:

а) низька якість менеджменту;

б) дефіцити в організаційній структурі;

в) сезонні коливання;

г) недоліки у виробничій сфері;

д) значний рівень інфляції;

До основних факторів, що призводять до стратегічної фінансової кризи на підприємстві, відносять:

а) низький рівень кваліфікації персоналу;

б) брак інновацій та раціоналізаторства;

в) криза окремої галузі;

г) брак контролінгу;

д) спад кон'юнктури в економіці в цілому.

Санація підприємства – це:

а) надання підприємству зовнішньої фінансової допомоги;

б) задоволення вимог кредиторів та виконання зобов'язань перед бюджетом;

в) сукупність всіх заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення;

г) те саме, що й реструктуризація;

д) система заходів фінансового характеру.

З інституціональної позиції менеджмент санації можна охарактеризувати як:

а) сукупність рішень, що приймаються в ході проведення санації підприємства;

б) науку, що вивчає організацію управління санацією підприємства ;

в) сукупність всіх фізичних осіб, яких уповноважено керувати підприємством на період його оздоровлення;

г) процес, за допомогою якого спеціально підготовлені спеціалісти здійснюють управління санацією підприємства;

З функціональної позиції менеджмент санації можна охарактеризувати як:

а) науку, що вивчає організацію управління санацією підприємства ;

б) систему антикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства;

в) сукупність всіх фізичних осіб, яких уповноважено керувати підприємством на період його оздоровлення;

г) орган управління, який здійснює контроль за виконанням процедури санації підприємства.

Фінансова санація включає в себе:

а) рефінансування дебіторської заборгованості;

б) призначення тимчасової адміністрації;

в) реалізацію соціального плану;

г) реструктуризацію заборгованості;

д) технічне переобладнання виробництва.

До функціональних завдань менеджменту санації відносяться такі:

а) проведення санаційного аудиту;

б) організація реалізації проекту санації;

в) підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів;

г) організація контролю за виконанням проекту санації.

Модель проведення санації підприємства включає в себе:

а) причинно-наслідковий аналіз фінансової кризи;

б) оголошення підприємства банкрутом;

в) формування санаційної стратегії;

г) рішення господарського суду про проведення санації;

д) внесення до реєстру неплатоспроможних підприємств.

Особливість проведення санаційного аудиту полягає в тому, що :

а) він дає можливість одержати об’єктивну інформацію про правильність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві;

б) він дає можливість оцінити реальний фінансовий стан підприємства;

в) він проводиться на підприємстві, що перебуває в кризовому стані;

г) він дає рекомендації щодо покращення фінансового стану підприємства та усунення недоліків в

організації та ведені бухгалтерського обліку.

Аналіз фінансового стану підприємства передбачає:

а)аналіз джерел власних коштів;

б) аналіз «слабких» місць на підприємстві;

в) аналіз використання трудових ресурсів;

г)визначення симптомів кризи.

При проведенні аналізу виробничо-господарської сфери підприємства:

а)оцінюється стан та використання основних фондів;

б)оцінюється динаміка та структура валюти балансу;

в) проводиться аналіз структури активів підприємства;

г) проводиться оцінка відносин зі споживачами та постачальниками підприємства.

Джерелами інформації для проведення санаційного аудиту оперативного становища підприємства можуть бути:

а) спеціалізовані засоби масової інформації;

б) баланси підприємства та звіти про фінансовий стан;

в) дані Управління статистики про середньо галузеві показники розвитку;

г) бізнес-плани;

Джерелами інформації для проведення санаційного аудиту стратегічного становища підприємства можуть бути:

а) баланси підприємства та звіти про фінансовий стан;

б) дані Управління статистики про середньо галузеві показники розвитку;

в) документи про результати інвентаризації ;

г)дані про кадровий склад підприємства та рівень заробітної плати.

Під час вивчення загальної виробничої структури підприємства проводиться :

а) аналіз витрат на виробництво;

б) аналіз руху основних фондів;

в) аналіз показників праці;

г) всі відповіді вірні.

Під час аудиту фінансової сфери підприємства проводиться :

а) оцінка динаміки та структури валюти балансу підприємства;

б) аналіз руху основних фондів;

в) оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможність;

г) всі відповіді вірні.

При визначенні основних параметрів маркетингової політики підприємства:

а)здійснюють розрахунок прогнозних обсягів виробництва та визначають номенклатури продукції;

б) оцінюють забезпечення відповідності рівня якості товарів вимогам ринку;

в) проводять аналіз показників праці;

г) аналізують сучасність технологій, які застосовуються на підприємстві.

З правої колонки виберіть правильне визначення принципів, які застосовуються при ринковій оцінці вартості майна підприємств:

№ п/п	Назва принципу	Відповіді	Сутність принципу
1	Заміщення	А	з усіх альтернатив найвищим попитом користуються об’єкти розміри яких найбільш відповідають заданим умовам
2	Корисності	Б	оцінювач має критично ставитися до всієї інформації, перевіряти цю інформацію, звертаючись до незалежних джерел
3	Оптимального розміру	В	покупець не заплатить за об’єкт ціну, яка перевищує існуючу мінімальну ціну майна з аналогічною корисністю
4	Зміни вартості	Г	ціна об’єкта оцінювання постійно змінюється зі зміною внутрішнього стану та під дією зовнішніх чинників
5	Ефективного використання	Д	використання різних методів оцінювання та порівняння показників вартості, здобутих у результаті застосування альтернативних методів.
6	Розумної обережності оцінок	Є	об’єкт має вартість лише тоді, коли він приносить вигоду для потенційного власника
7	Альтернативності оцінок	Ж	серед усіх можливих альтернатив експлуатації об’єкта вибирається той варіант, що забезпечує найефективніше використання його функціональних характеристик

При ринковій оцінці вартості майна метод балансової вартості передбачає визначення таких величин:

а)первісна вартість основних засобів;

б) коефіцієнт дисконтування (ставка капіталізації);

в) коефіцієнт індексації;

г) сума зносу;

д) ціни на комплектуючі, будматеріали, які необхідні для будівництва (виробництва) об’єкта оцінки;

е) сума майбутніх доходів підприємства, які будуть одержані за період корисної експлуатації об’єкта оцінки.

Під час проведення інвентаризації проводять перевірку:

а) відповідності керівництва займаним посадам;

б) наявності ліцензій, патентів для здійснення виробництва та реалізації продукції;

в) наявності та відповідності обсягів ТМЦ, що належать підприємству, бухгалтерському обліку на підприємстві;

г) наявність та відповідність обсягів матеріальних цінностей, які знаходяться в оренді на підприємстві або на відповідальному зберіганні;

ІІ модуль

До основних показників оцінки ділової активності підприємства належать:

а) продуктивність праці;

б) фондовіддача;

в) ринковий курс акцій;

г) оборотність коштів у розрахунках;

д) оборотність основного капіталу.

Санація із залученням нового фінансового капіталу може набирати таких форм:

а) альтернативна санація;

б) двоступінчаста санація;

в) конверсія боргу у власність;

г) емісія облігацій конверсійної позики;

д) мирова угода.

Санація без залучення додаткових фінансових ресурсів може набувати таких форм:

а) зменшення номінального капіталу підприємства;

б) конверсія боргу у власність;

в) двоступінчаста санація;

г) емісія облігацій конверсійної позики;

д) мирова угода.

На обсяги потреби підприємства в інвестиційному капіталі діють такі фактори:

а) розмір короткострокової заборгованості підприємства;

б) вартість модернізації існуючих основних фондів;

в) розмір статутного капіталу;

г) місце розташування підприємства;

д) строк окупності інвестицій.

Правило фінансування, яке вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції, називаються:

а) золотим правилом фінансування;

б) золотим банківським правилом;

в) правилом вертикальної структури балансу;

г) правилом узгодженості строків;

д) золотим правилом балансу.

До правил, які характеризують горизонтальну структуру капіталу, належать:

а) золоте правило фінансування;

б) золоте правило балансу;

в) правило вертикальної структури балансу;

г) золоте банківське правило;

д) правило узгодженості строків.

Які з наведених висловлювань правильні?

а) З приростом заборгованості зростає рентабельність власного капіталу, якщо проценти за кредит менші від рентабельності сукупного капіталу.

б) Якщо рентабельність активів дорівнює процентам за кредит, то останні дорівнюють рентабельності власного капіталу.

в) Рентабельність власного капіталу зростає зі зростанням коефіцієнта заборгованості, якщо проценти за кредит перевищують рентабельність власного капіталу.

г) У разі від'ємного значення показника рентабельності активів рентабельність власного капіталу завжди буде від'ємною.

д) У разі додатного значення показника рентабельності активів рентабельності власного капіталу завжди буде доданою.

До вхідних грошових потоків підприємства можна віднести:

а) виручку від реалізації основної продукції;

б) амортизаційні відрахування;

в) кошти, залучені в результаті емісії корпоративних прав;

г) прибуток від основної діяльності;

д) кошти, залучені на умовах позики.

Статутний фонд акціонерного товариства збільшується завдяки таким заходам:

а) емісії нових акцій;

б) збільшенню номінальної вартості акцій;

в) обміну облігацій на акції;

г) емісії конвертованих облігацій;

д) придбанню основних фондів.

Альтернативна санація передбачає:

а) альтернативний вибір фінансових джерел санації між власними та залученими;

б) комбінацію зменшення та збільшення статутного фонду підприємства;

в) зменшення номінальної вартості статутного фонду (акцій) або безповоротну фінансову допомогу власників;

г) випуск облігацій конверсійної позики;

д) трансформацію боргу у власність.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників може набирати таких форм:

а) реструктуризація наявної заборгованості;

б) альтернативної санації;

в) зменшення або списання заборгованості;

г) надання санаційних кредитів;

д) конверсії власності в борг.

Розрізняють такі основні форми реструктуризації:

а) реструктуризація виробництва;

б) приватизація;

в) реструктуризація активів;

г) фінансова реструктуризація;

д) реорганізація.

До заходів у рамках фінансової реструктуризації можна віднести:

а) реструктуризація заборгованості перед кредиторами;

б) злиття підприємств;

в) ліквідація підприємства;

г) збільшення статутного фонду;

д) заморожування інвестиційних вкладень.

Справа про банкрутство може бути порушена, якщо:

а) надійшла письмова заява будь-кого з кредиторів боржника;

б) надійшла письмова заява потенційного санатора;

в) надійшла письмова заява боржника стосовно його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності;

г) боржник не визнає претензії про відшкодування заборгованості;

д) боржник не повернув банківський кредит в обумовлений термін.

До боржника господарський суд може:

а) застосувати реорганізаційні (санаційні) процедури;

б) здійснити ліквідаційні процедури;

в) укласти мирову угоду;

г) внести його до реєстру неплатоспроможних підприємств;

д) оголосити підприємство неплатоспроможним.

До прямих ознак проблемності банківської установи належать:

а) відсутність відділу внутрішнього аудиту;

б) наявність несплачених документів клієнтів;

в) конфлікт серед засновників;

г) збиткова діяльність;

д) часті зміни складу керівництва.

На першому етапі ліквідації підприємства:

а) воно знімається з податкового обліку;

б) складається ліквідаційний баланс;

в) задовольняються претензії кредиторів;

г) приймається рішення уповноваженим органом про ліквідацію підприємства;

д) створюється ліквідаційна комісія.

Підставою для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство боржника може бути:

а) неплатоспроможність боржника;

б) збитковість боржника протягом трьох останніх звітних років;

в) загроза неплатоспроможності;

г) перевищення заборгованості над сумою власного капіталу;

д) падіння ринкового курсу акцій підприємства нижче від їх номінальної вартості.

Підставами для переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення можуть бути:

а) віднесення банку до категорії проблемних;

б) сплата штрафів за порушення податкового законодавства;

в) одержання негативної рейтингової оцінки;

г) відсутність необхідного капіталу;

д) порушення загальновстановлених норм банківського законодавства.

У листі із зобов'язанням НБУ рекомендує відбивати такі основні інструменти та умови санації:

а) механізми поліпшення практики кредитування та управління кредитними ризиками;

б) рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

в) рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;

г) рішення стосовно призначення тимчасової адміністрації;

д) рішення про обмеження розміру суми, що її банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій.

Ліквідаційна процедура розпочинається після:

а) порушення справи про банкрутство;

б) оголошення боржника банкрутом;

в) введення мораторію на виконання вимог кредиторів;

г) призначення розпорядника майном;

д) затвердження реєстру вимог кредиторів.

Мирова угода в процесі проведення справи про банкрутство – це:

а) угода між боржником та господарським судом про відстрочку початку проведення справи про банкрутство;

б) угода між санаторами щодо розподілу їхніх прав і обов'язків у процесі санації фінансово неспроможного підприємства;

в) угода між боржником і кредитором щодо відстрочки сплати належних кредиторам боргів.

Мирова угода, укладена в ході проведення справи про банкрутство, може бути розірвана у таких випадках:

а) за відсутності осіб, які мають намір взяти участь у санації боржника;

б) невиконання мирової угоди боржника;

в) якщо боржнику відмовлено в одержанні нових кредитів;

г) проведення боржником дій, які завдають збитків правам та законним інтересам кредиторів.

З моменту визнання боржника банкрутом:

а) припиняється підприємницька діяльність підприємства;

б) припиняється нарахування пені та відсотків на всі види боргових зобов'язань;

в) вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута;

г) ухвалюється постанова про реорганізацію (ліквідацію) юридичної особи (банкрута);

д) приймається ухвала про санацію підприємства.

За банкрутства підприємства під час задоволення претензій кредиторів передусім відшкодовуються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута;

в) витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для практичної роботи з дисципліни

Blog

Методичні рекомендації до вивчення дисципліни „Фінансова санація та банкрутство підприємств для студентів Vкурсу денної та заочної форми навчання

Содержание

ВСТУП