Проект
| Вид материала | Документы |
- Проект "Местное развитие, ориентированное на громаду" (сва) Проект, 1050.82kb.
- Курсовой проект по дисциплине «Холодильные машины и установки» проект распредилительного, 43.46kb.
- Педагогический проект, 38.97kb.
- Информационный проект «Моя школа, мой класс и я» призван научить учащихся добывать, 125.56kb.
- Программа развития ООН проект Содействие развитию микрофинансирования в Республике, 117.56kb.
- Метод проектів ( проектні технології, 22.78kb.
- Верховної Ради України четвертого скликання І. Питання, підготовлені до розгляду, 1446.48kb.
- Проект Детского Фонда ООН (юнисеф) и Новосибирской городской общественной организации, 70.64kb.
- Проект, 226.32kb.
- Проект овос, P112719-Проект Реконструкция очистных сооружений, 2399.27kb.
- Дякую, пане Президенте. І до спілкування з регіонами ми повернемося дещо пізніше. І зараз саме час звернутися до Інтернету - це «Українська правда», «ЛІГАБізнес» і «Кореспондент». Ці інтернет-ресурси провели конкурс запитань від інтернет-аудиторії. А зараз видання готові представити найпопулярніші питання.
Перше слово «Українській правді», Сергій Лещенко поставить загальне питання від усіх трьох сайтів. Прошу, Сергію.
Сергій Лещенко:
- Найбільше відгуків отримало запитання на всіх трьох сайтах, я так думаю, воно відоме більшості присутніх і Вам, Вікторе Андрійовичу.
Запитання звучить так: «Шановний пане Президенте, скажіть, будь ласка, скільки нам, простим людям потрібно Вам заплатити, щоб Ви разом з усіма депутатами, міністрами, урядовцями назавжди виїхали за кордон і не заважали Україні нормально розвиватися?» Це питання набрало у нас 85850 голосів і на інших сайтах теж найбільшу кількість голосів. Дякую за відповідь.
В.Ющенко:
- Дякую, пане Сергію.
Перш за все, я зараз міркую над тим, чи відповісти також гумористично, як воно задається, це питання. Очевидно, це питання - провокація. Очевидно, воно задається для того, щоб задатися. Не так важливо, як на нього відповідати. Але я хотів дещо і серйозну нотку сюди добавити.
Ви знаєте, шановні автори цього питання, хоча можна я відкрию секрет, що дві третини авторів цього питання знаходяться не в Україні або представляють не українські видавництва. Але це нічого, це вже так звикли в Україні сприймати ті чи інші нюанси внутрішньої політики, яка відноситься виключно до компетенції цієї держави, цієї влади. Ми без підказок не можемо навіть запитання сформулювати дуже часто. Але добре, емоції в сторону.
Ми говоримо про людей, шановний народе, шановні журналісти, яких ви обирали. Я думаю, що ви обирали кожного народного депутата, хто сьогодні в парламенті. Кожний міністр, який сьогодні працює - це людина, яка перед цим була, як правило, депутатом Верховної Ради України, який отримав виборчу підтримку, в тому і тих людей, які задають ці запитання, очевидно.
Це запитання не є таким банальним, як воно виглядає. Це запитання, яке спонукає на творення взаємної відповідальності тих, кого обрали і тих, хто обирає. Це риторичне питання: який народ, така і влада. Хоча я це не сприймаю. Бо влада - істинна влада, переконаний, наполовину корпуса повинна йти попереду. Показувати нації, показувати народу шлях, можливо для когось, який здається сьогодні неможливий чи неперспективний. Чи показувати відповідь на ті питання, які не є популярними, але народжується елітою політик, який кожний день говорить нації: «Наш вибір є такий. Ми мусимо йти туди. Ми завтра повинні бути там». Подобається це, вибачте, не подобається. Ми повинні обговорювати ті речі, які можливо для когось є і емоційні, і неприйнятні. Але якщо цієї правди не буде, в суспільному житті ми повертаємо до азіатського суспільства, ми повертаємося до феодалізму, ми повертаємося до вчорашнього дня.
Я щасливий, істинно хочу сказати, Сергію, що ти маєш право як журналіст озвучити це питання. Бо думаю, що в багатьох країнах, в тому числі, які по сусідству, такі питання до темника б не дійшли. А ми сьогодні не просто задаємо це питання, а пробуємо давати відповідь, для кого це виклик і як поступати з цим.
І останнє, що стосується плати - це корупція. Такі пропозиції не проходять, нам треба вдосконалювати відносини - влада і виборець. Переконаний, що кращою формою відповіді на це запитання є демократизація. Нам ніколи не треба жартувати з демократичними процесами, нам треба бути всім пильними до тих процесів, які відбуваються і те, що сьогодні є не простий час для української демократії, що сьогодні бажання декого, що нам треба прийти в режим, який у нас був 4,5,6 чи 7 років назад. Це також один із контекстів нашої сьогоднішньої дискусії. Щоб потім ми не жалкували, відправивши демократію. Щоб ми не стали свідками, як тим же самим маршрутом хочуть відправити 47 мільйонів тверезо мислячих людей.
І.Ванникова:
- Дякуємо і переходимо до запитань із залу.
«Інтерфакс Україна», Олена Савченко:
- Чи в змозі Україна до кінця року віддати Росії борги за спожитий газ? І чи підпишуть до кінця року контракти щодо постачання газу із Росії в Україну? І друге запитання. Ваш прогноз щодо українсько-американських відносин при новому президенті США? І чи запрошені ви на інаугурацію президента? І чи ви поїдете туди? Дякую.
В.Ющенко:
- Дякую Вам за українську мову. Я бачу, як ви старалися і це дуже цінується.
Хотів би два три слова сказати, у чому виникла проблем, щоб ми правильно її тлумачили. Проблема боргів з газу виникла не через те, що український споживач не розраховується за спожитий газ, проблема не в тому, що Нак «Нафтогаз» не розраховувався за календарну поставку і споживання газу, в тому числі і в літні місяці. Проблема в тому, що Уряд у цьому році вирішив сформувати найбільші запаси газу. Очевидно, логіка була така - ціна газу наступного року не прогнозується, вона може бути ще більшою, ніж вона є в цьому році. Доцільно було б за ціною 179,5 долара газ закачати в сховище і ним покривати баланс споживання 2009 року.
Схема ідеальна при умові, якщо розраховуватися за той газ, який поставляється як сезонна потреба. Так от, проблема Уряду і Наку заключається якраз в тому, що він накопичив сезонний газ, який не спожитий, за який немає кому платить, тому що немає споживання його, він знаходиться на зберіганні у сховищі. Цей газ брався тоді, коли газу на ринку ніхто не купував і таким чином давалися робочі місця, в тому числі і в Росії для тих, хто видобував газ. Але це емоції, я переконаний в тому, що за кожний куб газу Україна повинна бути забезпечена платежем. І тому коли виникло це питання, як поступати з цими платежами, Президент зайняв позицію, яка складається з відповіді двох контекстів.
Контекст перший, якщо цей газ нам не потрібний, ми повинні його повернути туди, звідки його взяли. Якщо це газ сезонного споживання, шановний Уряд, давайте формувати таку політику споживання, яку формує Чехія, Словаччина, Польща, будь-яка інша країна. Хто закачує сезонний газ сезонного споживання у підземне сховище - постачальник, не споживач. Чому Україна не може з труби відповідно по графіку і балансу брати на своє споживання в січні, лютому, березні, квітні, травні стільки, скільки нам потрібно і не творити запасів, а в графіку розраховуватися в рамках діючої ціни. Якщо немає грошей для того, щоб сформувати запас, тоді треба жити так, як живуть усі. Це є принцип.
Друге, якщо ми захотіли зробити «левову послугу» - а чому «левова», тому що ціна на енергетичні продукти і на газ, в тому числі, падає. Ми закупили у цьому році газ по 179,5 доларів і не знаємо прогнозу ціни російського газу на 2009 рік. Щоб не трапилось так, що ми закупили газ по ціні для сезонного споживання 2009 року дорожче, ніж ціна планового року.
Іншими словами, це політика, яка в ситуації, коли міняється різко кон'юнктура енергетичного ринку, немає перспектив і тому або ми повністю розраховуємося за газ той, який закачали по ціні поточного року, або ми змінюємо власника цього газу і передаємо чи «Газпрому» чи тій структурі, яка здатна розпорядитися з цим газом на внутрішньому чи зовнішньому ринку.
Оскільки у грудні склалася ситуація, коли в Уряду немає копійки для того, щоб заплатити шахтарю, коли немає коштів для того, щоб проводити регулярні виплати пенсій та заробітної плати, я це питання поставив перед Національним банком. Ми домовилися в рамках емісії, що для розрахунків по частині газового боргу ми використаємо валютні резерви Національного банку. Зразу хочу сказати, що Національний банк ніякого відношення до цих платежів не повинен мати в класичній ситуації. Це не функція Національного банку. Функція Національного банку тримати стабільність грошову, а не газову.
Ми знайшли цей компроміс і вирішили, що краще йти таким шляхом сьогодні. Тому, 800 мільйонів доларів було заплачено платежем із резервних фондів, більше 200 мільйонів інкасовано виручку НАК «Нафтогаз». Частина боргу реструктурована на січень-лютий по поверненню із платежів споживачів. І таким чином на сьогодні це питання вирішено.
Я тільки просив би мати на увазі - це не поточне споживання, це споживання майбутнє, по якому Україна розрахувалась. Це серйозна відмінність від претензій поточних розрахунків.
Що стосується перемовин. Сьогодні голова НАК «Нафтогаз» повернувся з Росії. Доповідь мені ще не робив. Уряд веде переговори по даному питанню. Це виключне питання компетенції суб'єктів господарювання. Надіюся, що відповідь на це питання я отримаю через завершення того переговорного процесу, який на рівні суб'єктів господарювання веде НАК «Нафтогаз» і «Газпром».
Що стосується наших відносин із Сполученими Штатами - вони стабільні, прогнозовані. Поточний характер цих відносин регулює документ, який має на меті сформулювати реалізацію всіх ініціатив у найближчі два роки. Документ, який підписаний двома президентами.
Приємно відзначити, що в рамках американських президентських виборів не велися дискусії щодо змінності американсько-української політики. Кожний із кандидатів, в тому числі і Президент Обама, підкреслював, що для них Україна є стратегічний партнер. Кожний із кандидатів і нинішній президент, і президент, який вступить у свої повноваження у січні місяці, засвідчував незмінність свого курсу по відношенню до України. Таким чином, я хотів би твердо висловити, що в цих відносинах ніяких змін щодо їх особливостей чи погіршення не є і не буде.
Хотів би відмітити, що ці відносини мають високу правову базу. Всі питання, які носили гострий характер по співпраці в різних сферах, сьогодні вирішені, формалізовані на високий правовій і договірній базі між двома країнами. Так що я можу дати тільки високу оцінку стану і високу оцінку перспективі наших відносин.
Щодо можливої моєї поїздки, то я це питання вивчаю, тому що відповідь на це питання треба давати в контексті тих обставин, які можуть бути всередині країни, включаючи і питання бюджетної кризи, економічної кризи. Другими словами, відповідь на це запитання я дам дещо пізніше.
І.Ванникова:
- Нагадаю, що ми працюємо в прямому ефірі «Першого національного», «5» та «24» каналів. Також цю трансляцію можна побачити в ефірі Всесвітньої служби «УТР», в мережі Інтернет на сайті Глави держави за адресою president.gov.ua. Почути відповіді Президента можна на українському радіо. З нами на постійному зв'язку знаходяться Дніпропетровськ, Одеса і Рівне.
Зараз час ставити питання Одесі. Прошу, вам слово.
Володимир Невмитий, радіожурналіст, Одеса:
- Пане Президенте, скажіть, будь ласка, коли Україна розпочне промислову експлуатацію Чорноморського шельфу? Адже погодьтесь, для енергетичної безпеки нашої держави це надто важливе питання. Дякую.
В.Ющенко:
- Найкраще було, якби розвідку і видобування у шельфі Чорного моря могла здійснити одна із нафтових компаній України. Зокрема державних нафтових компаній. Нажаль політика, яка була і попередній рік, і в цьому році щодо можливостей наших газових і нафтових компаній, зводиться на те, що в бюджеті цих компаній не виділяється жодного мільйона гривень для проведення розвідки шельфу Чорного моря і тим більше його освоєння.
Одним із ключових прорахунків в енергетичній політиці Уряду я вважаю те, що до сьогоднішнього дня НАК «Нафтогаз України» не збалансований по 2008 року приблизно на 8 мільярдів. Такий дефіцит бюджету НАКу очікується і по бюджету країни 2009 року. НАК «Нафтогаз» виступає не як нафтова компанія, а як фонд субсидії, який покриває різницю в цінах між тими, по яких Україна купує газ у Росії по 179,5, і цінами, по яких відпускається цей газ комунальному сектору і населенню.
На жаль, ці всі витрати по суті падають на бюджет НАК «Нафтогаз». Тому говорити про можливості при такому підході урядовому до відносин з НАК «Нафтогаз» не приходиться, що ця компанія отримає перспективу власної участі у розробці і видобуванню ресурсів Чорного моря. Тому два роки назад був прийнятий безпрецедентний випадок, коли на одному із полів Чорного моря об'ємом приблизно 14 тисяч квадратних кілометрів був проведений міжнародний конкурс. На конкурс було представлено 7 проектів. Перемогла одна із компаній, яка почала формувати техніко-економічне обгрунтування, проектно-вишукувальні роботи по роботі на шельфі Чорного моря. Якби не деструктивна позиція Уряду і зокрема керівника Уряду, в листопаді цього року відповідно до цієї угоди на шельфі Чорного моря на заданому полі повинна була стояти уже вишка розвідки і видобування української нафти. Української нафти і українського газу.
Сім місяців назад по розпорядженню Прем'єр-міністра Мінекологія скасувала ліцензію, що не мала права робити, і сьогодні сторона інвестора знаходиться у стадії формування міжнародного позову до України по даному проекту.
Цю історію я сказав лише у одному значенні. Як Президент я все буду робити для того, щоб політика активізації розвідки і видобування енергетичних ресурсів України стала одним із національних пріоритетів. Переконаний, що ми будемо мати Уряд, який буде мати адекватне відношення до стратегії енергетичної безпеки, як до пріоритету №1 в цій країні. І тому я сподіваюся, що 2009 рік у цьому плані буде знаковим, буде оптимістичним. Я все зроблю для того, щоб такого роду проекти, по яких українські компанії, міжнародні компанії виходили на участь у розвідці і видобуванню української нафти і газу, щоб такі проекти розвивалися.
Прийнятий закон по розподілу продукції, вирішено левову частину цих проблем. Сьогодні все треба зробити, щоб цей проект був відновлений, відтворений і кінець-кінцем Україна зробила перший проект за останні 30-40 років, який започатковує видобування власного газу і власної нафти.
Дякую, пане Володимире, за таке запитання.
І.Ванникова:
- Дякуємо, Одеса.
Ми продовжуємо наше спілкування і наступне запитання від Інтернет- аудиторії. Я хочу зробити лише маленьку ремарку. Нам точно відомо, що перше питання відображає інтереси російських інтернет-користувачів, тому ми сподіваємося, що друге питання від інтернету, яке поставить Юлія Макгафі від сайту «Кореспондент», точно відображає інтереси українських інтернет-користувачів.
Юля прошу, вам слово.
Юлія Макгафі:
- Питання від читача korrespondent.net наступне. Я цитую мовою оригіналу: «Уважаемый Президент, как вы думаете, какой подарок вы заслужили получить на Новый год под елку от народа Украины? Спасибо».
В.Ющенко:
- Як Президент України на довіреній мені посаді я роблю все в моїх можливостях, щоб ця країна рухалася дорогою демократії. Щоб ми не були свідками того, як демократичні перетворення скасовуються в тих чи інших інституціях. Щоб український народ відчув, що він є великим європейським народом. Що за 2008 рік ми як ніколи наблизилися до народів європейської спільноти. Що за цей 2008 рік Україна стала іншою, краще знаною, більше впізнаною у цьому світі.
Давайте пригадаємо три роки назад, коли ми говорили про зовнішню політику України, і запитували, в якому контексті будуть розвиватися наші відносини з Євросоюзом, Північноатлантичним договором, наші стратегічні відносини з партнерами. Навіть не стояло питання про те, що у нас буде щось більше, ніж угода про сусідство. Навіть 7 чи 8 місяців назад у нас, у більшості, принаймні, політиків, не було навіть сподівання, що ми вийдемо на угоду про співпрацю і партнерство.
Ми закінчили непростий діалог з Європейським Союзом і вийшли, на мій погляд, на велику і перспективну політичну перемогу. Угода про асоціацію Україна - Європейський Союз. Це найсильніша угода, яку коли-небудь Європейський Союз заключав з іншими країнами. Ми говоримо про те, що декілька місяців тому ми розпочали формальні переговори з Європейським Союзом про злиття двох енергетичних систем. Думаю, що 2-3 роки назад про це не мріяли, або як мріяли, то це було декілька фахівців, і не більше.
Сьогодні ми працюємо з Європейським Союзом з угодою про єдине небо, єдиний повітряний простір Україна - Європейський Союз. От для мене це інтеграція, це нові шанси для країни, для виробника, перевізника. Через рік чи півтора Україна буде інтегрована до єдиного освітнього простору, де вчена ступінь українського вченого буде також визнана, як вчена ступінь будь-якого вченого Європи.
Я пишаюсь тим, що ми дійшли до домовленості, що український диплом з 2010 року буде такий же визнаний, як будь який диплом країни Європейського Союзу, точніше країни, яка приймає участь у Болонських процесах. Ви знаєте, я цим хочу гордитися, Я не хочу опускати руки, голову і казати: «ви знаєте, цей ми рік дарма прожили». В цьому році було багато оптимізму і в економічних процесах, і в соціальних, але можливості були набагато більші.
Коли я згадую економічну чи соціальну політику 2008 року, можливо вперше ми мали ситуацію, коли поступлення до Державного бюджету були такі, які змогли забезпечити високий рівень підняття соціальних і економічних стандартів, якби у нас не було тільки одної проблеми - цього популізму, який зміщує центри здорової політики на шоу і за що дорого розраховується нація.
Приведу один приклад. За 10 місяців номінальні доходи людей виросли на 43%. Чому цьому не радіти? Соціальні доходи виросли на 42,5%. Чому цьому не радіти? Заробітна плата виросла на 43%. Чому цьому не радіти? Це, до речі, найбільший номінальний приріст доходів заробітної плати з 1996 року. І цьому можна було радіти і гордитися, якби не популізм. Проблема не в тому, що в нас не було грошей, а проблема в тому, як вони бездарно використані. За 10 місяців ми маємо один плачевний фінал - реальна зарплата в Україні виросла на 8,7%. Це найнижчий показник приросту реальної заробітної плати з 2000 року. Цим я хочу підкреслити, що не грошей не вистачало для того, щоб утримати високі соціальні стандарти: пенсію, заробітну плату, програми по багатодітним родинам, сиротам, інвалідам і таке інше. Нас збив популізм. І тому 2 останні місяці ми закінчуємо з недовиконанням бюджету приблизно на 8 мільярдів гривень, і це вже стає дуже драматичною проблемою.
Тому я хотів би сказати - не малюймо 2008 рік двома фарбами, не втрачайте людської гідності, не відпускайте нашу національну гідність. Ми прожили рік такий, як він дався. Президент все буде робити, щоб із кожного дня, в якому живе нація, ми вигравали як держава і як нація. Жодної своєї цінності, жодного свого вибору я не змінив. Жодній меті я не зрадив, про яку говорив тут на Майдані, тому вибачте, мені легко відповідати на подібного роду запитання.
Я знаю, що можливостей у нас дуже багато - бачити європейську країну. Зробити це за 365 днів неможливо, але розбудовувати українську державу і боротися за наший завтрашній день треба сьогодні. Я як Президент тримаю цей принцип як основний у своїй роботі, і кожний мій день направлений на те, щоб українець, українська нація і українська держава отримала більше гордості, більше самоповаги та більше відчуття своєї власної цінності, щоб ми по багатьох питаннях просто встали з колін і не жили вчорашнім днем.
Я розумію, що багато тез, за які я говорю, це не ті тези, які переможуть завтра, вони переможуть післязавтра, але я мушу про це говорити, бо якщо ми не будемо плекати тему нашої історії, то на чужій історії ми не збудуємо щасливої України. Комусь не подобається ця історія, комусь вона «колеться», чи хтось цю історію вивчив по короткій допомозі ВКП(б) 37 року. Це не та історія, з якою я, як Президент, чи громадянин цієї країни буду жити.
Я хочу, щоб в українського народу була правдива історія, наша історія, де кожний день був присвячений боротьбі за встановлення суверенітету і нашої незалежності. Це є наша історія, хай гірка, хай з мільйонами жертв, але вибачте, це наша історія.
Чи коли ми говоримо про голодомор 1932-1933 років, ми говоримо про геноцид, бо це сплановане знищення нашого народу. Комусь не подобається, рейтингу політичного не набереш на цьому, але це правда, на якій мусить стояти Президент країни.
Коли ми говоримо про безпекову політику, де Україна повинна бути і чому колективна модель європейської безпеки є єдиною відповіддю, яка може зберегти український суверенітет і українську незалежність. Комусь не подобається, навіть політично не подобається, бо його дивіденди беруться з зовсім іншої моделі. Думаю, що нескоро, ну, принаймні не за півроку і не за рік, ця думка, можливо, стане домінуючою і у більшості українського суспільства. Можливо, так і буде, а можливо і ні, але хочу сказати, що це та тема, на якій Президент Ющенко буде стояти і буде говорити нації: «Якщо ви хочете своїм дітям передати стабільну країну з твердим суверенітетом, ми повинні прийняти ту модель, яку прийняла кожна держава сучасної Європи». Інші політики вас заводять в манівці. Я розумію, який міжнародний тиск робиться на це українське питання, але я цим хочу сказати, що ця нація - суверенна. І одним із невід'ємних суверенних прав її є право на власну політику національної безпеки. На тезах можна виграти президентські вибори? Думаю, що ні. Достойно прожити можна? Можна, бо це чесно. Коли ми говоримо про речі, які в українському середовищі ще не завжди сприймають як пріоритет, як визначення, за яким треба йти, це не значить, що воно помилкове.
Останнє, що я хочу сказати, в нашій новітній історії українській державі 17 років. Я не ідеаліст, я розумію, що багато негараздів може бути навіть у людини віком 17 років, не говорячи про державу. Тому що ще багато інститутів навіть не можуть мислити по-українськи, формувати український інтерес, відстоювати його по різних причинах не тому, що це якась недосконалість. Є багато залежностей, є багато вчорашнього, яке ще «дихає нам у потилицю». Це нелегка місія і для людини, і для тих, хто представляє українську владу.
Але я хочу сказати, що у 2008 році у нас багато чого змінилося, ми стали іншими. Говорячи про це у цьому колі, я не буду більше апелювати до цієї думки, але хотів би, можливо, в останній раз підкреслити. Знаєте, 4 роки назад, переключіть українські канали, подивіться на українські новини, чому учили націю, які новини йшли, де вони редагувалися, яке право журналіста було, де ми були взагалі 4 роки назад, коли зібратися на Майдані, провести маленькій мітинг нам перстом показували - «заходьте в стойло». Вибачте, ще в багатьох країнах цього і зараз не можна зробити. То давайте цінувати, що в нас є. Давайте бути гідними того, що відбувається в країні.
Ще раз кажу, що це нелегка місія, і Президенту, як і будь-якій українській владі, потрібно багато партнерів, щоб робити таку політику. Тому я хочу, щоб кожному під ялинкою святий Миколай вже приніс те, що кожний заслуговує, а перед Різдвяною ялинкою і Господь Бог, і рідні та близькі, з якими всі ми живемо, спілкуємося, дбаємо про їх, щоб зробили все і ми взаємно в тому числі, щоб під ялинкою були достойні подарунки кожного із 47 мільйонів українців.
І.Ванникова:
- «Український дім» чекає на свою чергу поставити питання Президенту. Будь ласка.
Сергій Сидоренко, газета «Комерсант»:
- Вікторе Андрійовичу, у мене політичне питання. Нашому виданню стало відомо про те, що Блок Юлії Тимошенко зараз активно працює над можливістю проведення дострокових президентських виборів. Вони, власне, це і не особливо приховують і очевидно розраховують на підтримку Партії регіонів. Найближчим часом можливо вже буде зареєстровано постанову про створення тимчасової слідчої комісії, тобто це в рамках механізму імпічменту і є запасний варіант, якщо нібито не вдасться, то в них запасний варіант щодо відміни результатів третього туру виборів.
Я думаю, що Ви як Президент в принципі поінформовані про існування таких планів.
Запитання у наступному полягає. Чи припускаєте Ви навіть теоретично можливість того, що президентські вибори відбудуться достроково? Як ні, то які механізми у Вас є для того, щоб запобігти реалізації такого сценарію?
Дякую.
В.Ющенко:
- Я б хотів би сказати, перше - не звертайте уваги на дурниці. Ми країна демократії, ми країна європейська, у якої народ не бидло. І з версією дострокових виборів буде поступлено так само, як і з версією змін до Конституції, яку принесли влітку цього року, яка виписана не в українських навіть кабінетах, але була прийнята Тимошенко для того, щоб реалізувати їх план «Барбаросса». Носилися з різними інструментами мотивації, включаючи вибори Президента в парламенті. На що я сказав, доки я Президент у цій країні, Президент у цій країні буде вибиратися прямим загальним голосуванням.
Поясню чому, незалежно від того, яка це буде фігура.
Якщо ви уважно стежите, ключовим проблемним інститутом, який найбільше просів з точки викликів обслуговування функцій, сьогодні є парламент. Парламент, який важко становиться на режим регулярної ритмічної роботи.
Знову таки, я не хочу формулювати якісь персональні проблеми, я говорю про інститут. Інститут, який після непродуманої, недемократичної реформи 2004 року прийняв повноваження, які сьогодні не здатен демократично обслугувати. Парламент, який не прийняв від суспільства ту реструктуризацію суспільства партійну, політичну, яка є, а вона є невеличка, до якоїсь міри неочевидна по дуже багатьох регіонах. Але та модель, в тому числі і виборів, привела до того, що ми, з однієї сторони, значно посилили один із національних інститутів - парламент, що з точки зору загальної теорії демократії не є поганим. Але при умові, коли ми маємо усталений інститут, коли маємо механізми усталеної демократії. Коли корупція політична в парламенті не працює. Коли установлений великий публічний і, зокрема, журналістський контроль над політичним життям країни.
Другими словами, коли парламент працює як акваріум - ясно, очевидно, без підкупу, - то для такого парламенту демократичні повноваження, нові демократичні повноваження, які були зроблені у 2004 році, не є якась загроза. Але сьогодні парламент очевидно є самим дестабілізуючим інститутом. Це не вина інституту. Я ці слова не хочу сказати, що це є проблема української демократії. Ми говоримо про проблему встановлення парламенту як такого, що в сьогоднішніх умовах цей інститут не є стабільний. Не може стабільний інститут, вірніше, не можуть нестабільні інститути дарувати нестабільну політику по питаннях його компетенції. Це аксіома.
І тому, якщо ми ще до парламенту добавимо повноваження обрання Президента в парламенті в унітарній країні, у якій можливо єдина посада, яка є балансом для різних територій, для різних ідеологій, для обставин різного, в тому числі і історичного, і соціального, та й політичного зрізу, це буде велика помилка. Це великий крок дестабілізації.
Тому є один спосіб, як не допустити будь-яку колізію, яка вже задумана, яка, більш того, привнесена в парламент у вигляді подання зміни доповнення до Конституції. Правда, БЮТ побоявся політичної відповідальності, передав це тоді своєму партнеру по коаліції теоретичній, щоб Партія регіонів внесла ці зміни і доповнення в парламенті. Але я, як Президент, хочу вам заявити - без акцепту людей, без акцепту нації не відбудеться жодна серйозна ревізія української Конституції.
І тому, коли ви мене запитуєте, наскільки я визначився в цьому, я в цьому давно визначений. Що найкращим партнером, найбільшим опонентом деструктивної політики у цій країні може бути тільки один - громадянин України, виборець. І тому всі питання такого плану, якого ви задали, що буде в новій Конституції, як кого будуть обирати, як, коли будуть обирати і таке інше - все буде проводитися виключно із жорстким дотриманням чинної Конституції. Ні на йоту я не дозволю, щоб ми відступили від Конституції. Це гарантія того, що будь-який виклик, який сьогодні ми маємо, в тому числі і в політичному процесі, нам варто вирішувати одним способом - звертатися до законних демократичних методів.
Що стосується нюансів там, по комісіях, по переслідуваннях, по розглядах. Ви знаєте, не забивайте собі голову дурницями. Не будьте падкими на обставини, які і розбудовують тільки для одного, щоб через журналіста передати громаді чергове послання провокацій чи нестабільності.
Я переконаний, що сьогодні нація уже може сприйняти українську політику виключно через контекст демократії. Авантюри, які чотири чи п'ять років можна було проводити в цій країні, сьогодні вже не пройдуть.
Це не питання однієї особи, де вона хоче бути, у якому кріслі і перевертати догори вверх ногами країну, лад, ігнорувати Конституцію. Цей час уже минув. Думаю, що в найближчі місяці прийде прозріння до мільйонів людей, хто є хто в українській політиці, за який інтерес він бореться.
Я вам хочу заявити, вам не буде соромно за свого Президента.
І.Ванникова:
- Дякуємо. Ми продовжуємо підсумкову прес-конференцію «Майбутнє твориться сьогодні». На прямому зв'язку з нами журналісти західних областей, це Рівне. Рівне, ми вам уважно слухаємо.
Орест Гринюк, телеканал «РТБ», м. Рівне:
- Пане Президенте, вчора в Рівному, як у всіх регіонах нашої держави, пройшла акція «Дістали». Громадяни протестувати проти того хаосу, що відбувається у в найвищих ешелонах влади.
Вікторе Андрійовичу, чи Ви готові взяти повну відповідальність за ситуацію, що відбувається у державі, і які механізми реалізації цієї відповідальності? Дякую.
В.Ющенко:
- Давайте будемо трошки конкретнішими. Ми ж говоримо про державу, не про Лтд. Ми ж не говоримо про Президента-господарника, ми ж говоримо про Президента, в якого є певні компетенції відповідно до Конституції. Ми говоримо про Прем'єр-міністра, в якого є інші компетенції відповідно до Конституції. Ми говоримо про місцеву владу, в якої є виключно місцеві компетенції, які ніхто - ні Президент, ні Верховна Рада, ні прокурор, ні суд - ніхто не може відмінити. Давайте, знаєте, не будемо крокувати дуже слабкою, але такою широкою, короткою дорогою до раю. Вибачте, для того, щоб дати відповідь на те, як формувати стабільність на кожному рівні, на кожній ділянці компетентної влади, ми повинні почати з того, що кожний рівень, кожний учасник, в тому числі зі сторони влади, повинні повністю забезпечувати виконання тих повноважень, які відповідно до Конституції чи закону по відношенню до нього сформульовані.
Ви знаєте, компетенція Президента чітко виписана Конституцією. Глава держави не відповідає за економічну політику в державі. Я не думаю, що це новина для Вас, пане Олег. Президент України не відповідає за бюджетну політику України. Бо це і багато інших питань, бо якраз соціальне економічне життя сьогодні є проблема номер один. Це є компетенція просто другого інституту. І не тільки одного, вибачте. Якщо ми говоримо про наші соціальні достатки, про нашу зарплату, нашу пенсію - вибачте, це не тільки проблема центрального Уряду, це і місцева влада, це і органи місцевого самоврядування. Якщо ми говоримо про економічну частину, я хотів би підкреслити особливо один курсив. З кризи ми вийдемо, але з кризи ми вийдемо сміливими, професійними, адекватними діями щодо тих викликів, які у нас сьогодні є. І ці виклики повинен зробити, вірніше відповісти на ці виклики, повинен кожний із нас. Не тільки місцевий орган самоврядування, не тільки місцева влада.
У мене щойно закінчилася нарада, декілька годин була з мерами міст.
Жоден голова міста на сьогодні не знає жодної цифри 2009 року ні по економіці, ні по бюджету, ні по дефіциту, ні по запозиченнях. Але, з іншої сторони, про що я хотів сьогодні довести головам місцевого самоврядування, мерам міст. Місцеве самоврядування несе велику відповідальність за те, як ми зможемо подолати кризу. Ми можемо значно режимніше себе поводити в значній частині видатків, які стосуються місцевого самоврядування. Київ нічого не допоможе в цьому питанні. Це є самодостатній рівень влади, який сформований до Конституції, до закону.
І тому я сказав би так - я згоден всіляко підтримувати громадську ініціативу, мета якої навести лад. Навести лад в тій чи іншій частині нашої країни, в тій чи іншій системі влади. Але ми повинні поступати відкрито, чесно, публічно. З відчуттям того, що це є компетенція одної влади, це є компетенція другої влади. Ми повинні керуватися законом і Конституцією. Знаєте, біда буде країні, яка не шанує демократію. Важке майбутнє буде країні, де слово «патріот» сприймається як лайка. Тому я сказав би в економічному, соціальному зрізі ми повинні чесно розподілити відповідальність. Не треба звалювати тільки на Уряд, але й не треба тільки звалювати і на місцеве самоврядування. Нам треба зрозуміти одне - не піар сьогодні у нас вихід із кризової ситуації.
Аксіома №1 - без реформ, без радикальних змін Україна з кризи не вийде. І це є хороша новина. Те, що роками не робилося, заколисувалося через популізм або відсутність політичної волі, сьогодні ця критична точка уже близька. І тому це є добра новина в тому сенсі, що, переконаний, незалежно від того, хто буде прем'єр-міністр, 2009 рік принесе більш оновлену, свіжу, ринкову політику. Бо негаразди економічного соціального фактору є фундаментальні. Це є ключова проблема нашого життя.
Друге - судова система, правоохоронні органи. Я сказав би це тема №2, де сьогодні виникли найбільші конфлікти інтересів.
Приведу декілька прикладів. Інцидент, який трапився у Львові з суддею Зваричем. Оце хороша хрестоматія для того, щоб з одної сторони побачити гнилість судової системи. Наскільки тема корупції глибоко зайшла в український суд, наскільки український суд не є інститутом, який може творити соціальну справедливість. А це основне призвання суду - через відстоювання закону право людини чинити справедливість.
Президент України не призначає суддю. Президент України не звільняє суддю. З 2004 року це не компетенція Президента України. Але це не говорить про те, що Президент України повинен споглядати ці речі. Корупція, яка є в Україні, вона не більша, чим у Росії. Але нас різнить одне - про це зло ми можемо говорити, а значить ми можемо змінюватися.
Чотири закони боротьби з корупцією подає Президент, які пройшли, до речі, перші читання. І сьогодні в 36 законах, поданих Президентом до парламенту, 21 із них, в тому числі 4 по боротьбі з корупцією, другий рік є пріоритетом №1. Вони поставлені Президентом як невідкладні. Я знаю, яка привладна сила не буде голосувати за ці закони. Бо після того, як вона проголосує ці закони, треба під арешт віддати не одного народного депутата із свого списку. Мене це не зупиняє. Цей закон буде розглянутий Верховною Радою і перший, і другий, і третій, і четвертий по боротьбі з корупцією.
Два законопроекти Президент послав в парламент щодо зміни судоустрою України і статусу суддів. Це закон про реформу судової системи.
Дозвольте, шановні журналісти, я вам нагадаю, хто в червні і в травні, коли двічі ставилося це питання до порядку денного Верховної Ради, хто блокував трибуну Верховної Ради. Не забули? Забули. БЮТ.
Так от, вертаємося до історії Зварича. Чому Печерський суд, який далеко від Львова знаходиться, під тиском народного депутата Портнова, який отримує вказівку від Прем'єр-міністра, розглядає питання про скасування кримінальної справи? Чому депутат взагалі втручається у справу суду?
Скажіть, будь ласка, щоб було у цій країні, якби Президент узяв, підняв трубку і хоча б одному судді передзвонив і сказав - «слухай, твоє рішення повинно бути таке». Щоб було з цим Президентом?
Президент подає... Вибачте, це не моя компетенція, я хочу просто демонструвати вам свою відданість, як треба з цим проклятим злом боротися. Президент подає на Вищу раду юстиції подання, клопотання про відсторонення судді Зварича. У Раду суддів подають друге подання - про зняття цієї людини з посади голови суду. Я думаю, що ви знаєте - в рамках проведених змін і тлумачень Конституційного Суду судді сьогодні призначаються громадською організацією, яка на три четверті складається із голів суддів.
Як Президент я все зробив, щоб одна інституція громадська і друга інституція скасували рішення попереднє і ця людина була віддана під кримінальну відповідальність.
Це закінчилось тим, що у четвер минулий Верховна Рада прийняла рішення про суддю Зварича. Але переконаний, що нам прийдеться довго шукати тепер суддю Зварича. Думаю, притягти його до відповідальності можливо буде складно фізично. Але проблема це не тільки судді Зварича. Ми можемо говорити про весь суд такий.
Виграємо це питання, я вам хочу одне сказати, за Президента ви червоніти ніколи не будете. Я все зроблю для того, щоб ми його виграли. Але, якщо вас не буде біля Президента, я думаю, що ми його не виграємо.
Маленький приклад другий приведу. Можливо я багато кухні розказую, але я хочу у вас побачити людей, які є бійцями, які розуміють речі, про які ви мене запитуєте. Це не загрози моєму існуванню як Ющенко, я самодостатня людина. Вибачте, не турбуйтеся, де я буду в 2010 році. Це не ваш клопіт. Ваш клопіт, де нація буде в 2010 році.
І коли ми говоримо про те, що робиться із землею у Київській області, то там працює ціла злочинна група під покровом одної політичної сили - БЮТ. І доки до кримінальної відповідальності не буде пред'явлений, притягнутий депутат цієї групи, ми змагання у Київській області не виграємо.
Я все роблю для того, щоб в рамках закону були вчинені всі потрібні кроки. Злочинна діяльність, яка твориться у земельних відносинах взагалі і в Київській області зокрема, це робота Глави Уряду та її політичної сили.
Маленький коментар. Керівник управління земельних ресурсів, людина, яка була арештована, під тиском Прем'єр-міністра вона була випущена. Робиться це вночі після 12 години ночі. Людина, яка виконувала обов'язки керівника земельних ресурсів України, має три судимості. Хто його поставив? Чиє розпорядження на першу особу, на другу особу? Керівник одного із провідних інститутів, який займається плануванням землі, учасник злочинного групування має кличку, має все як полагається, представляє одну політичну силу.
Я отримав десятки звернень, у тому числі і народних депутатів. Я прийшов на цю прес-конференцію... Іра, де листи з тих сіл? У тебе вони?.. От подивіться, будь ласка, це все людські підписи на захист земель Київщини, на підтримку позиції Президента. Це все людські підписи простого українського села, де творяться БЮТом, через депутата БЮТ і всю ієрархію злочини з землею.
На тому тижні Генеральна прокуратура подала подання на те, щоб скасувати депутатську недоторканість, арештувати цього жулика і відкрити кримінальну справу. Це подання пройшло не більше 10 метрів і було зупинено.
Я звертаюся до вас і хочу сказати, що якщо позиції громадськості, журналістів з даного питання не вистачить, то Генеральна прокуратура вже мало що зробить, бо вона знаходиться під таким прикриттям БЮТ і Прем'єра, що ці дії будуть марними. І те рішення по Зваричу, яке було, і ці питання, які піднімаються зараз по боротьбі з земельним грабунком на Київщині, це робиться саме в перших кабінетах країни. Більшість у парламенті, думаю, не збереться під ці питання, бо більшість сьогодні організовується тими силами, які повинні тримати суд по цих питаннях.
Я хочу, щоб максимально коректно моя заява була сприйнята. Я хочу сказати, що я як Президент буду все робити для того, щоб ви були гідні громадяни, щоб у вас було відчуття захисту і справедливості, але я вам хочу сказати, що у Президента немає більшості в парламенті. Більшість, яка дає оцінку Генеральному прокурору, більшість, яка призначає суддів чи відправляє їх у відставку і дає право на їх арешт, правоохоронну систему сьогодні контролює інституція, яка знаходиться під покровом БЮТ. Я розумію, що те, що я говорю, як політична відповідь є слабка, тому що судова система - це незалежна система, до якої я, як Президент, повинен висловлювати зранку і до вечора тільки повагу, бо це не та гілка, яка залежить від Президента. Але, шановні, цими словами я хотів би сказати, що всі ви повинні відчути, що ви громадяни, всі ви повинні відчути, що ви ніколи не вибачите ось таких злочинів влади і ця влада повинна отримати належний суд або хоча би осуд.
Сім рейдерських атак в Київській області на районні земельні відділи, хатинки, які стоять в районних центрах. Саме дороге в тій хатинці - печатка. Приїжджає народний депутат з БЮТ, привозить озброєних молодчиків організованого злочинного формування, своя охорона виставляється, забирається печатка, ідуть на квартиру і далі проводять «вверенную» Урядом земельну політику. Про таку Україну ми мріяли? Це не є демократія, шановні, це загроза демократії.
І тому відповідь буде правильна, якщо ми збережемо громадську чинність, громадську дію і спільно будемо працювати в тих питаннях, рішення яких залежить від нашої диспозиції. І тому я готовий приєднатися до такого роду ініціатив, тільки щоб це не виглядало, коли ми проклинаємо все і вся і забуваємо, що ми є правова, демократична нація. Я думаю, що ті, хто сьогодні сидить на вулиці Грушевського у виконавчій владі, бажають хаосу цій країні. Бо через хаос буде востребоване одне - «сильна рука і анафема демократії».
Я хочу, щоб ви мене оптимістично сприймали. Цього не буде, бо є ви, є мільйони людей. Але, щоб ви це сприймали як існуючий виклик, який дихає вам у спину, шановні громадяни, шановні журналісти. Я переконаний, якби на розбудову сьогодні політики виконавчої влади було затрачено стільки часу, скільки на проведення шоу, ми б далеко були в іншому місці, кращому місці, стабільнішому місці. Нас кидають сьогодні ті інститути влади, які не мають адекватної відповідальності за ввірену їм політику.
Я мав відношення до формування 18 чи 20 бюджетів цієї країни. Буквально мав пряме відношення як член робочої групи по формуванню бюджету, починаючи з 1987 року. Але більшої неповаги до державних зобов'язань, ніж сьогодні, я не бачив.
Я не пам'ятаю такої ситуації, коли за 15 днів до завершення року і нас немає ще макроекономічних показників планового року. Такого ще не було! У нас не було такого, коли місцеве самоврядування взагалі не було підключено до формування бюджету. Сьогодні спілкувався з мерами українських міст, жодної цифри мер міста міста-героя Києва чи міста-героя Одеси не може назвати. Жодної цифри! А там мільйони людей. А що ж буде з зарплатами, а що ж буде з пенсіями чи робочими місцями?
Це перший випадок в історії, коли Національний банк як монетарний інститут не залучений до формування бюджету. А параметри економічні, об'явлені як «сошествие святого духа» 17 грудня в закритому режимі, без дискусії, без полеміки різних інших інститутів, які в такій же мірі відповідають за економічну, фінансову, цінову чи інфляційну політику.
Тому, шановні, я переконаний, що не хаос зараз потрібен країні, не протистояння потрібне країні, не поляризація політичних сил в парламенті потрібна. В парламенті як ніколи зараз потрібна більшість, яка на прагматичній основі може представити і Партію регіонів, і БЮТ, і «Нашу Україну». і Блок Литвина. Це ті легендарні народні депутати, які можуть взяти на себе відповідальність за прийняття прагматичних рішень, які сьогодні потрібні країні, не піар-кроків, не чорних мантій, а здоровий глузд, політичну волю сказати нації, де ми є в компетентних для інституту виконавчої влади питаннях і дати відповідь, як ми це долаємо.
Вибачте за довгу відповідь.
І.Ванникова:
- Дякую, пане Президенте. Ми продовжуємо наше спілкування. На черзі питання від Інтернету. Сайт «ЛІГАбізнес» має питання до Президента України.
Сайт «ЛІГАбізнесінформ», Лідія Ігнатова:
- Пане Президенте, вітаю Вас. Хочу поставити наступне питання від відвідувачів порталу «Ліга.нет». Далі мовою оригіналу: «Сумма доходов, указанных в декларациях народных депутатов, государственных чиновников разных уровней, вызывают смех и раздражение. Почему Вы, как борец с коррупцией, гарант Конституции, человек, который поддерживает инициативы по улучшению борьбы с отмыванием доходов, полученных преступных путем, не внесете закон, который обяжет в обязательном порядке не только декларировать доходы, но и доказывать их происхождение. Таким образом кандидатам на государственные должности пришлось бы прежде всего доказывать происхождение денег на приобретение своих дач, автомобилей, квартир и т.д.»
Чи буде від Вас така ініціатива?
В.Ющенко:
- Вибачте, така ініціатива два роки назад внесена і вона знаходиться в парламенті, яка зобов'язує формулювати декларацію і відстоювати кожну цифру, яка в тій декларації є. Нинішнє законодавство регулює тільки половину цієї проблеми. Це декларація державних службовців. Державний службовець зобов'язаний подавати декларацію, а те, що зв'язано з процедурою її формування, доказів її повноти, то це якраз знаходиться в одній із ініціатив із чотирьох антикорупційних законів, які стосуються теми державного службовця.
Хочу більше сказати, що в одному із цих проектів законів сформоване положення, яке говорить про створення бюро національних розслідувань, які стосуються злочинів, в тому числі фіскальних злочинів державних службовців. Я переконаний, що у нас повинен бути один інститут, який займається проблемою службовця, всіма кримінальними історіями, всіма повними базами даних про статус службовця, джерела його ресурсів, його майно і т.д.
У кожній країні, яка по такій моделі бореться з цим злом, як правило, це національне бюро, якому вистачає працювати на десятки років. Переконаний, що і в нашій редакції, у нашій ситуації не тільки цю норму треба ввести, а нам треба ввести спеціальний інститут, бюро спеціальних розслідувань, який би займався виключно державними службовцями.
Приведу одну історію. Проводжу нараду в Службі податковій, це було приблизно три тижні назад. У нас в 2008 році вперше в нашій фіскальній історії склалася ситуація, коли податкова служба більше компенсує ПДВ, ніж отримує доходів по ПДВ. Мені декілька осіб подали донесення про схеми, які існують по обслуговуванню тіньового фіскального сектора, по відмиванню ПДВ і по компенсації через податкову службу. Проводжу нараду, не буду розказувати весь зміст, але частинку скажу. Скільки кримінальних справ податкова служба зорганізувала по несплаті ПДВ або по оборудках по ПДВ. Називається цифра. Друга цифра - скільки цих справ закрито. Так от, я хочу сказати, що приблизно 1/3 цих справ на рівні досудового слідства закрита судами, приблизно 1/5 всіх претензій до осіб чи структур, які не платять ПДВ, закрита через органи прокуратури.
Таким чином, можна сміливо сказати, що половина справ, які ведуться з точки зору персональної відповідальності конкретних осіб за виконання фіскального законодавства, закривається на рівні досудового слідства. Це є корупція, тому що суд має право висловитися з даного питання. Але тільки після того, як буде проведено відповідне розслідування. Держава має право і має обов'язок робити кримінальне переслідування тієї особи чи тієї структури, яка порушує закон. Але суд має кінцеве право після того, як вислухав державу, прокурора чи звинуваченого, дати свою відповідь, хто винен. А якщо ми забороняємо навіть розслідувати цю справу, то суд ніколи не скаже, хто винен, а хто не винен.
Тому я сказав би по вашому запитанню, що це ціла низка робіт, які треба зробити на рівні правничому, на рівні законодавств, на рівні організаційних структур і на рівні судової практики. Бо переконаний, що можна не міняти багато законів, а на рівні узагальнення судової практики можна зробити багато чого, в тому числі і в статусі Верховного Суду і других відповідних інституцій.
Дякую.
І.Ванникова:
- Колеги, наш ефір невблаганно добігає кінця. Останнє питання, Український дім.
РБК «Україна», Дмитро Хилюк:
- Вікторе Андрійовичу, два запитання. Перше: чи вдасться українцям отримати новий бюджет до кінця поточного року і якщо так, то якими видатковими статтями бюджету доведеться пожертвувати з огляду на економічну кризу?
Друге питання. Сьогодні Ігор Пукшин, заступник Глави Секретаріату, надіслав до ГПУ лист з проханням перевірити про можливу причетність Джорджа Сороса і структур, які він очолює в Україні, до валютних спекуляцій в Україні? Яка Ваша точка зору з цього приводу?
В.Ющенко:
- Сьогодні в парламенті відбулося те, що повинно було відбутися 15 вересня. Це представлення бюджету. Вчора я декілька годин проводив консультації з Головою Верховної Ради, Міністром фінансів з приводу бюджету 2009 року і можливих процедур його прийняття. Це перший бюджет в країні, який не доповідає Міністр фінансів. Не бажає доповідати.
З точки зору проблем бюджету, то я відверто хочу сказати, що це бюджет кризи, бюджет, який не дає відповіді на вихід достойний, гідний, чесний, непопулістичний із ситуації. Бюджет, який не буде спонукати націю до дій чи систему влади до дій. Це мої оцінки, бо я не побачив позицію чесну Уряду по всіх проблемних питаннях, які треба вирішити для того, щоб мати достойний бюджет. Замовчувати сьогодні цю проблему - це значить працювати на стихію, на дестабілізацію.
Бюджет має дефіцит біля 3%, який, безумовно, ніхто не може профінансувати всередині і ззовні. Тому всі видатки, які не мають перспективи обслуговування, віднесені в Стабілізаційний фонд. Ідея Стабілізаційного фонду як локомотива, як генератора похоронена. Об'єм стабілізаційного фонду 2,3%, об'єм дефіциту - 2,9%. Весь дефіцит у Стабілізаційному фонді. Це ті видатки, які немає чим фінансувати.
Велика проблема по показниках розвитку макроекономіки. За листопад місяць ми маємо падіння валового продукту 14,4%, абсолютне падіння валового продукту. За жовтень ми маємо падіння валового продукту 3,5%. Так от, що є базою для політики 2009 року? Це те, чого ми досягли в економіці внутрішнього валового продукту на день планування бюджету. Хотів би звернути вашу увагу, що ВВП - це інтегрований показник. Рівень його сьогодні - це є точка відліку для економіки наступного року. І тому мати рівень реального планування бюджету на рівні падіння 2,5 це оптимістичний показник. На жаль, Уряд пішов на абсолютний приріст валового продукту 0,4%, планову інфляцію, вона річна вже для України є 9,5, бо враження таке, що другої цифри немає.
Дефіцит 30 мільярдів, із них дефіцит Пенсійного фонду - 20 мільярдів. Це при оптимістичному ВВП. Не хочу говорити про сценарій, над яким Мінфін працював, в якому реальний розвиток передбачався далеко не в цих параметрах. Таким чином, таке висновкове планування державного бюджету може привести до того, що по бюджетним зобов'язанням і перш за все органів місцевого самоврядування, місцевої влади можуть виникнути великі проблеми. Коли я говорю про бюджет і його дефіцит, то хочу підкреслити ще одне, що в бюджеті враховані тільки захищені статті розвитку, на закупки, ремонти не передбачено ні копійки.
Таким чином, це дуже проблемний документ, з яким важко буде жити і доки не буде правди, доки не буде тих дій, які потрібно зробити владі та чесно сісти перед нацією і пояснити, як ми бачимо цей вихід, я думаю, що модель року буде дещо складною.
З точки зору прийняття бюджету, я переконаний, що для того, щоб прийняти ефективний бюджет, треба прийняти перед цим гарний пакет економічний. Це приблизно чотири десятки законів, які дуже чутливі до багатьох секторів, в тому числі і до соціального. Глава уряду пішла на компроміс прийняти мінімум 18 законів, із яких до вчорашнього дня, здається, було подано 7. Якщо ми не проведемо радикальних реформ, в тому числі і в соціальному секторі, в бюджетному секторі, комунальному секторі, я є дуже песимістичним з точки зору культури бюджету як центрального, так і органів самоврядування. Я не є прихильник, щоб бюджет робився в тайні, без дискусії серед основних економічних інституцій держави, без участі органів влади і перш за все місцевого самоврядування, бо воно перше буде зустрічати дисбаланси і диспропорції.
Прикро, що нація звикла до того, що бюджет країни - це «предмет мрій» однієї людини, яка з унікальною акторською майстерністю обмальовує фата-моргану, але парламент поставлений перед ситуацією, коли великого вибору немає. Я про це говорив вчора з Володимиром Михайловичем. Парламент зобов'язаний прийняти бюджет. Перше читання повинно відбутися у четвер, я думаю, що воно і останнє буде. Якщо не вистачить четверга, то давайте в суботу, неділю, в наступний понеділок працювати, але без бюджету входити в Новий рік неможливо ні політично, ні теоретично. Той бюджет, який запропонувала Глава Уряду, скоріше сьогодні є документом, проти якого немає часу, можливостей і доцільності опонувати. Країна перед фактом поставлена, пенсії за попередній рік підняті на 49%, тому січень 2009 року ми не можемо прожити в базі 2008 року. Модель 1,12 не проходить, ми не виплатимо людям пенсії, якщо залишаємося без бюджету.
Те саме стосується заробітної плати. База фонду оплати праці, яка була в 2008 році, ніяк не підходить до бази обслуговування заробітної плати 2009 року. Тому що завдячуючи популістичним рішенням в середині року соціальних рішень було прийнято - я маю на увазі і по пенсіях, і по зарплаті, і по соціальних програмах - на 50 мільярдів гривень. Почуйте цю цифру! 50 мільярдів - це різниця між базою 2008 року і 2009 року.
Я знаю, що я вас зморив цифрами. На кінець хочу сказати, що доходи бюджету 2009 року є такими ж, як доходи 2008 року з невеличкою різницею. А база зобов'язань, в тому числі по захищеним статтям соціального характеру, в середині 2008 року збільшена майже на 50 мільярдів. Тому легка відповідь, запропонувати модель 1,12 чи зробити перший квартал 2008 року теоретично неможливо. Нам треба повноцінний бюджет, який би дав розпис, який би врахував всі зміни досягнутого рівня пенсії, заробітної плати за період 2008 року. Це ще черговий урок популізму, але «Риму нужны были зрелища!», вони замовлені були.
Тепер, як знайти ресурс для цієї відповідальності? Як відповідати державі за ці зобов'язання? І як не втратити економічну динаміку? Це вже стає складніше. Але я все-таки переконаний, що рік ми почнемо із того, що і місцева влада, і органи самоврядування, і здорово мислячі люди в українському парламенті та люди, які тверезо представлені в Уряді, всі ми повинні взятися та об'єднатися і сформувати єдину вірну політику 2009 року, знаючи вже макроекономіку уряду, його бюджет, кінець-кінцем маючи бюджет, провівши чи не провівши ці дискусії. Сьогодні країна поставлена в таку ситуацію, коли така поведінка Уряду призвела до того, що ніяких дискусій змістовного, професійного характеру по цьому бюджету немає можливості провести. Тому що немає документу, немає узгодженості між тими інституціями, які повинні були узгодити ті чи інші показники. У цьому є один колосальний ризик - якщо ми станемо свідками того, що цей бюджет сформований з грубими порушеннями тих параметрів, які стали в основі макроекономіки стабілізаційного курсу, міжнародної фінансової допомоги, щоб це не стало причиною згортання міжнародної програми по Україні.
Неякісний бюджет, неякісне планування. Мені тривожно, коли ідучи до вас, я отримав інформацію від юридичного департаменту Секретаріату, що там парламентом прийнятий закон, який буде направлений на підпис Президенту по тотальному підняттю імпортного мита. Якщо таке рішення прийняв парламент, це великий знак запитання для України щодо знаходження у міжнародній програмі. Давайте будемо міркувати, якщо ми приймаємо таке рішення по відношенню до якихось ринків, щоб не трапилось так, що через 3 дні по відношенню до нашого експорту будуть прийняті такі ж аналогічні рішення з ринку Росії, Європи. Я не розумію, яка логіка у авторів цього закону. Я можу лише одне сказати, що я інформований тільки в загальних речах. Я не читав цей закон, я сподіваюсь, що він завтра чи післязавтра поступить до мене. Але хочу одне сказати: «Професійність, професійність і професійність!» - це три речі, які нас можуть спасти. Якщо ми допустимо популізм, політиканство, якщо ми «шапками зараз будемо закидати» здоровий глузд, то це велика драма. Тому я був прихильник того, формуючи бюджет 2009 року, що Уряд повинен сказати чесну проблематику нашого документу. Я думаю, що не секрет для вас, що такий законопроект був розроблений Урядом, точніше Міністерством фінансів, він «оголив всі точки», які є в бюджеті країни і дефіцит центрального бюджету, дефіцит Пенсійного фонду і Фонду зайнятості.
Загальна сума солідарного дефіциту і не 50 і не 60 мільярдів гривень. Але мета цього документу очевидно була в одному - показати всім, що не змінюючи економічні обставини, не роблячи реформи, ми не можемо звести і прийняти здоровий бюджет. Нам треба спочатку сильну порцію радикальних перемін у бюджетній, соціальній, фіскальній політиці і таке інше. Це бюджет, який спонукав до дії, який нічого не підфарбовував, але показував, що з таким бюджетом, звичайно, ніхто не вийде в парламент. Для того, щоб вийти в парламент, треба спочатку взяти хороший портфель економічних законів, змінити відносини, а потім з більш оптимальним бюджетом прийти.
От коли ми цю правду не захотіли побачити в Уряді, на мій погляд, це альфа трагедії. Бо, не маючи об'єктивної оцінки того, що відбувається, важко формувати інструментарії, що треба зробити, які зміни треба внести. Чи до тарифної політики, чи до пенсійної політики, чи до політики соціальних програм, чи до видатків, чи в енергетиці, чи до тарифу і таке інше.
Тому я сподіваюся, що ми входимо в рік дай Бог з бюджетом. Я вже не хочу його характеризувати, але початок року ми повинні зустріти консолідацією відповідальних сил, які можуть взяти відповідальність, незалежно, є якась коаліція чи немає: сформувати той економічний пакет змін соціальних ініціатив, які б убезпечили Україну, щоб вона не попала у глибоку виключно внутрішню кризу. Мені імпонує постановка ряду експертів питання, для того, щоб чесно вийти із ситуації, в яку попала Україна. Ми повинні розуміти, що левова частина, хочу підкреслити, тих проблем, які сьогодні є в бюджетній позиції, а разом з тим в економічній позиції, це є проблеми внутрішні бюджетної, торгової, інвестиційної, фіскальної і других політик.
Тому це річ перша, яка допоможе нам вийти із цієї ганьби.
Я б дуже хотів би, щоб Прем'єр-міністр компетентно, професійно почала відповідати за свої проблеми, проблеми, які відносяться до компетенції Уряду. Не чіпати інші інституції, не валити їх, підбираючи місця для політичних партнерів. Це руйнація стабільності держави.
Те шоу, яке ми бачимо з п'ятниці, ті атаки, які відбуваються на фінансову систему України, привели до того, що ми маємо колосальні проблеми по наших зовнішніх зобов'язаннях і їх обслуговуванню.
З моїх вуст ви ніколи не почуєте слова «дефолт». Цього не буде. Я не допущу цього.
Але майте на увазі, що з кожним днем відповідь на таке запитання дається все важче і важче.
І тому, звертаючись до українського журналіста, я прошу одного: будьте інформовані і будьте чесні. Не допустіть, щоб вас затягували в шоу, які підготовлюються за тиждень до цього, де немає опонента і це ілюструється як взірець журналістської демократії.
У мене немає жодних проблем, по яких я міг би звернутися до журналіста. У мене немає проблем. У мене є позиції цінності, на яких я буду стояти як Президент, як громадянин. Але дуже важливо, щоб знайшли через вашу позицію ту проекцію на суспільство, за допомогою якого ми могли б з найменшими втратами сьогодні зустріти внутрішню кризу. Тричі хочу повторити, внутрішню кризу, внутрішні клопоти, внутрішні проблеми і дати здорові, сильні сигнали на зовнішній світ.
Ми вийдемо сильніші. В мене немає сумніву, що ми справимося з цими проблемами. Але якщо нас буде більше і ми будемо мудріші в своїй поведінці, це вдасться набагато швидше і набагато легше.
І. Ванникова:
- Дякуємо Вам, пане Президенте. Дякуємо усім, хто брав сьогодні участь у нашому проекті і дякуємо, в першу чергу, Першому каналу і всім медіа-ресурсам, які долучилися до сьогоднішньої прес-конференції. Також дякуємо інтернет-сайтам «Кореспондент», «ЛІГАбізнес», «Українська правда».
Дякуємо за технічне забезпечення та онлайн-трансляцію прес-конференції компаніям «МіроМікс», «Лекос» та «Аванпорт».
Дякуємо усім, усім, усім. Усім вам веселих свят.
До змісту