За матеріалами єек ООН
| Вид материала | Документы |
- Методика складання фінансової звітності та шляхи її вдосконалення (за матеріалами Котовської, 21.21kb.
- План Вступ І. Оон універсальна система міжнародного співробітництва. ІІ. Глобальна, 278.93kb.
- «оон и концепция устойчивого развития», 109.89kb.
- План. Введение. I основная часть. История создания ООН а Лига Наций как предшественник, 151.01kb.
- 35. Роль и место ООН в развитии международных экономических отношений, 39.37kb.
- События. Хроника. Информация III конференция Фонда ООН по народонаселению по анализу, 35.87kb.
- Представительство Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев в Республике, 208.71kb.
- Оон и роль миротворцев в деятельности по поддержанию мира, 68.85kb.
- Австралия Кандидат в Совет Безопасности ООН на период с 2013 по 2014, 1010.34kb.
- Мирне вирішення міжнародних спорів, 170.95kb.
Процес „Довкілля для Європи”
(за матеріалами ЄЕК ООН)
Процес “Довкілля для Європи” став важливою платформою для діалогу і співробітництва не тільки між урядами, але і з міжнародними структурами, неурядовими організаціями і приватним сектором.
Київська конференція стала п’ятою конференцією “Довкілля для Європи” у рамках процесу, що почався в 1991 році. Цей процес має значний вплив на регіон, охоплений діяльністю Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй, якщо говорити про удосконалення екологічних прав, розширення участі громадськості, заохочення просвіти в інтересах збалансованого сталого розвитку або ж заборону використання етильованого бензину. Ці конференції міністрів принесли великі плоди з погляду зміцнення нормативно-правової бази в області навколишнього середовища, забезпечення дотримання і застосування міжнародних природоохоронних норм і надання першочергової уваги питанням охорони навколишнього середовища на міжнародному рівні. Цей процес також призвів до розгортання широкомасштабного субрегіонального і трансграничного співробітництва не тільки в рамках нових міжнародно-правових документів, але й у контексті партнерських зв’язків і загальних стратегій. Останнім прикладом цього є екологічна стратегія для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.
Скликана в травні 2003 року, Київська конференція мала дуже важливе значення, оскільки вона стала першою регіональною нарадою на високому рівні, яка покликана провести оцінку наступних заходів для виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку у 2002 році.
З часом внесок різних сторін у цей процес збільшувався і в даний час досить активну участь у роботі конференцій, у підготовці до них і у вживанні заходів з виконання їхніх рішень беруть багато міжнародних організацій і установ, такі, як Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй, Європейський союз, Рада Європи, Організація економічного співробітництва і розвитку, Всесвітній банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища, Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй, Європейське агентство з навколишнього середовища й інші.
Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй пишається тим, що вона робить свій внесок у цей процес і буде й надалі це робити.
Я висловлюю свою вдячність урядові і народові України за організацію Конференції, що стане незабутньою подією, а також за теплий прийом і гостинність.
Пані БРІГІТА ШМЕГНЕРОВА
Виконавчий секретар
Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй
ПРОЦЕС “ДОВКІЛЛЯ ДЛЯ ЄВРОПИ”
Вступ
Процес “Довкілля для Європи” являє собою унікальне партнерство держав-членів, що знаходяться в регіоні ЄЕК ООН, організацій системи Організації Об’єднаних Націй, представлених у цьому регіоні, інших міжурядових організацій, регіональних і субрегіональних екологічних центрів, неурядових організацій та інших основних груп. Функції секретаріату цього процесу виконує Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй, що із самого початку була тісно зв’язана з процесом “Довкілля для Європи”.
Початок процесу “Довкілля для Європи” було покладено міністром з охорони навколишнього середовища колишньої Чехословаччини п. Йозефом Ваврушеком. Перша конференція міністрів проходила в замку Добржиш біля Праги, 21 23 червня 1991 року. До Київської конференції, що відбулася в 2003 році, було проведено ще три конференції: Люцернська (Швейцарія), 28 30 квітня 1993 року; Софійська (Болгарія), 23 25 жовтня 1995 року; Орхуська (Данія), 23 25 червня 1998 року.
5-та Конференція міністрів “Довкілля для Європи”,
Київ, Україна, 21-23 травня 2003 року
5-та Конференція міністрів “Довкілля для Європи” завершилася в Києві 23 травня прийняттям Декларації міністрів, у якій була підкреслена важливість процесу “Довкілля для Європи” як інструмент, що сприяє охороні навколишнього середовища і стійкому розвиткові в регіоні і цим робить внесок у збереження миру і безпеки в ширшому контексті. Міністри навколишнього середовища і глави делегацій з 51 країни регіону ЄЕК ООН, а також представник Європейської комісії зробили наголос на свої загальні цілі стосовно навколишнього середовища і підкреслили загальну прихильність до співробітництва в досягненні високих стандартів охорони навколишнього середовища.
У ході Конференції були прийняті і відкриті для підписання три протоколи до конвенцій Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй:
- 35 країн і Європейське співтовариство підписали новий Протокол зі стратегічної екологічної оцінки до Конвенції ЄЕК ООН з оцінки впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті;
- 22 країни підписали новий Протокол про цивільну відповідальність і компенсацію за збиток, заподіяний транскордонним впливом промислових аварій на транскордонні води, до Конвенцій ЄЕК ООН про транскордонний вплив промислових аварій і з охорони і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер;
- 36 країн і Європейське співтовариство підписали новий Протокол реєстрів викидів і переносу забруднювачів до Конвенції ЄЕК ООН про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступі до правосуддя в питаннях, що стосуються навколишнього середовища (Орхуська конвенція). Міністри і глави делегацій також схвалили Керівні принципи зміцнення дотримання і забезпечення здійснення багатосторонніх екологічних угод (БЕУ) у регіоні ЄЕК ООН.
Уряди семи країн Карпатського регіону прийняли Рамкову конвенцію про захист і сталий розвиток Карпат, що була відкрита для підписання 22 травня і була підписана Угорщиною, Румунією, Сербією і Чорногорією, Словаччиною, Україною і Чеською Республікою.
Київська конференція прийняла новаторську “Природоохоронну стратегію для країн Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії і вітала зусилля держав Центральної Азії з розробки Центральноазіатської ініціативи з навколишнього середовища, води та безпеки “Запрошення до партнерства”.
Міністри і глави делегацій підтвердили свою підтримку програми оглядів результативності екологічної діяльності ЄЕК ООН і просили продовжувати здійснення цієї програми.
Вони звернулися до Європейського агентства з навколишнього середовища з проханням підготувати четверту доповідь з оцінки до наступної конференції міністрів, базуючись на новому партнерстві, особливо з ЄЕК ООН і Програмою Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП), і заявили про свою підтримку Робочої групи ЄЕК ООН з моніторингу навколишнього середовища і проведеної нею діяльності.
Був прийнятий ряд інших рішень, зв’язаних з енергією для сталого розвитку, водними ресурсами для сталого розвитку, біологічним різноманіттям та освітою.
Що стосується майбутнього процесу “Довкілля для Європи”, то міністри і глави делегацій ухвалили, що конференції міністрів варто проводити на регулярній і передбачуваній основі кожні чотири або п’ять років. Вони призвали ЄЕК ООН, через її Комітет з екологічної політики і при необхідності в процесі консультацій з іншими основними допоміжними органами, а також у співробітництві з іншими відповідними організаціями й інститутами, тримати під контролем здійснення Київської декларації в рамках її програми роботи.
На другий день Конференції була проведена спеціальна сесія за участю міністрів і природоохоронних громадських організацій з питання інтеграції екологічної політики. Були розглянуті три важливі проблеми: створення положення, при якому ринок працював би на інтереси навколишнього середовища; сільське господарство як приклад інтеграції секторальної політики; подолання інституціональних недоліків, що перешкоджають інтеграції.
Історія процесу
На Першій конференції міністрів “Довкілля для Європи”, що проходила в замку Добржиш (червень, 1991), був вироблений комплекс керівних принципів загальноєвропейського співробітництва і розглянутий ряд питань, що мають важливе значення для подальшого розвитку цього процесу. Міністри призвали Комісію Європейських співтовариств, у взаємодії з ЄЕК ООН, підготувати доповідь про стан навколишнього середовища в Європі і підкреслили необхідність розробки екологічної програми для регіону.
Два роки потому, на Другій конференції міністрів, що проходила в Люцерні (квітень, 1993), міністри прийняли декларацію, що визначила політичні рамки процесу “Довкілля для Європи”, спрямованого на упорядкування стану навколишнього середовища й узгодження екологічної політики на континенті, а також забезпечення на ньому миру, стабільності і сталого розвитку. Люцернська конференція схвалила широкомасштабну стратегію, що утримується в Програмі дій в області навколишнього середовища (ПДОС) для Центральної і Східної Європи, заснувала Цільову групу зі здійснення цієї програми й ухвалила заснувати Комітет з підготовки проектів, у центрі уваги якого повинні знаходитися природоохоронні інвестиції в Центральній і Східній Європі.
Люцернська конференція схвалила доповідь ЄЕК ООН “Елементи для довгострокової екологічної програми для Європи” і просила ЄЕК ООН почати здійснення програми оглядів результативності екологічної діяльності в країнах з перехідною економікою.
Третя конференція міністрів “Довкілля для Європи”, що проходила в Софії (жовтень, 1995), розглянула хід здійснення Програми дій в області навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи й обговорила аспекти, зв’язані з подальшою розробкою екологічної програми для Європи. У своїй Декларації міністри знову підтвердили свою волю здійснювати співробітництво в області охорони навколишнього середовища на основі принципів, погоджених на їхній Другій конференції в Люцерні, і підкреслили невідкладну необхідність подальшого обліку екологічних розумінь у політику у всіх галузях.
Міністри погодилися з тим, що процес “Довкілля для Європи” є невід’ємною частиною політичної основи для співробітництва в справі охорони навколишнього середовища в Європі, і висловились за прийняття ряду конкретних заходів, включаючи розробку регіональної конвенції про участь громадськості.
Стосовно організаційних заходів, необхідних для підготовки до конференцій, міністри рекомендували заснувати на наступній нараді Комітету ЄЕК ООН з екологічної політики спеціальну підготовчу робочу групу старших посадових осіб, функції президії якої виконував би виконавчий комітет.
На Четвертій конференції в Орхусі (червень, 1998) була прийнята і підписана 35 країнами Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, а два нових Протоколи до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані (один по важким металам, а іншій – по стійким органічним забруднювачам) були прийняті і підписані 33 країнами і Європейським співтовариством.
Європейське агентство з навколишнього середовища підготувало ще одну доповідь про стан навколишнього середовища “Довкілля для Європи: друга оцінка”, який був взятий за основу роботи Конференції. На основі висновків, які містяться в цій доповіді, міністри вирішили розширити підтримку, що робиться в рамках процесу “Довкілля для Європи” новим незалежним державам і тим країнам Центральної і Східної Європи, що не беруть участь у процесі приєднання до Європейського союзу.
Міністри також схвалили Загальноєвропейську стратегію поступового припинення використання етильованого бензину, Заяву про політику в області енергоефективності і Резолюцію про біологічне і ландшафтне різноманіття.
Підготовчий процес
Люцернська конференція міністрів заснувала Робочу групу старших посадових осіб з підготовки до третьої Конференції. Цей підхід був використаний і на наступних конференціях.
Робоча група є міжурядовою групою, створеною спеціально з метою підготовки майбутніх конференцій міністрів „Довкілля для Європи” і координації подальшої діяльності. Кожна Робоча група старших посадових осіб створюється Комітетом ЄЕК ООН з екологічної політики за рекомендацією конференцій міністрів. Функції секретаріату Робочої групи виконує ЄЕК ООН.
Робоча група відкрита для участі всіх держав-членів Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй. Її Голова традиційно обирається з числа представників країни, в якій проводитиметься наступна конференція.
Крім вищезазначених організацій, Робоча група функціонує в тісному співробітництві з Європейським агентством з навколишнього середовища, Радою Європи, Комісією Європейських співтовариств, Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейським банком реконструкції і розвитку (ЄБРР), Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Програмою Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП), Програмою розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН), Всесвітнім банком, Європейським регіональним бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ЄВРО/ВООЗ) і іншими міжнародними організаціями й установами, міжнародними неурядовими та іншими організаціями, що можуть брати участь у підготовці конференції міністрів.
Виконавчий комітет Робочої групи виконує функції її Президії. Відповідно до мандата Робочої групи Виконавчий комітет складається з двох старших посадових осіб із країн Центральної і Східної Європи, двох – з нових незалежних держав і чотирьох – із Західної Європи. Запрошуються також голови Комітету ЄЕК ООН з екологічної політики, Цільової групи із здійснення Програми дій в області навколишнього середовища (ПДОС) для Центральної і Східної Європи, Комітету з підготовки проектів (КПП) і Ради Загальноєвропейської стратегії в області біологічного і ландшафтного різноманіття. У ході підготовки до п’ятої Конференції міністрів було вирішено, що Європейська комісія і неурядова парасолькова організація ЕКО-Форум також будуть запрошені брати участь у роботі Виконавчого комітету як спостерігачі.
На 5-ій конференції міністрів (Київ, 2003) міністри ухвалили, що для майбутніх конференцій Комітет ЄЕК ООН з екологічної політики буде засновувати не раніше ніж за два роки до наступної конференції підготовчу групу відкритого складу для координації підготовчих заходів.
Європейська економічна комісія
Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН)
Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) була заснована в 1947 році Економічною і Соціальною Радою Організації Об’єднаних Націй. Вона є однією з п’яти регіональних комісій Організації Об’єднаних Націй.
ЄЕК ООН являє собою форум, де 55 країн Північної Америки, Західної, Центральної і Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії спільними зусиллями формують інструменти свого економічного співробітництва.
Держави-члени ЄЕК ООН
Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Велика Британія, Вірменія, Бєларусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, колишня Югославська Республіка Македонія, Угорщина, Німеччина, Греція, Грузія, Данія, Ізраїль, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Канада, Кіпр, Киргизстан, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Монако, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Молдова, Російська Федерація, Румунія, Сан-Марино, Сербія і Чорногорія, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Таджикистан, Туркменістан, Туреччина, Узбекистан, Україна, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція й Естонія.
Усі зацікавлені держави-члени Організації Об’єднаних Націй мають статус спостерігача і можуть брати участь у її роботі. У діяльності ЄЕК ООН беруть участь понад 70 міжнародних професійних організацій та інші неурядові організації, що мають консультативний статус при Економічній і Соціальній Раді.
До основних сфер діяльності ЄЕК ООН належать економічний аналіз, навколишнє середовище і населені пункти, статистика, стала енергетика, торгівля, розвиток промисловості і підприємництва, лісопродукти і транспорт.
Реалізації своїх цілей ЄЕК ООН домагається за рахунок аналізу політики, розробки конвенцій, регламентів і стандартів і надання технічної допомоги.
ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА В ЄЕК ООН
Широка мета діяльності ЄЕК ООН в області навколишнього середовища полягає в тому, щоб зберігати навколишнє середовище і здоров’я людини та заохочувати сталий розвиток її держав-членів у руслі Порядку денного на XXI століття. Практична ж задача полягає в скороченні забруднення для того, щоб звести до мінімуму негативний вплив на навколишнє середовище і запобігти погіршенню екологічних умов для прийдешніх поколінь.
З цією метою ЄЕК ООН узяла на озброєння багатоланковий підхід:
Її Комітет з екологічної політики мобілізує уряд на формування екологічної політики, розробку міжнародного екологічного права і підтримку міжнародних ініціатив. Він організовує семінари, робочі наради і консультативні місії. Комітет почав переговори з п’яти екологічних договорів, і усі вони зараз набрали чинності. Їхні керівні органи обслуговуються секретаріатом ЄЕК ООН, що також допомагає їм відслідковувати здійснення договорів. До числа цих п’яти договорів належать такі:
• Конвенція про транскордонне забруднення – підписана в 1979 році і набрала чинності в 1983 році;
• Конвенція про оцінку впливу на навколишнє природне середовище в транскордонному контексті – підписана в 1991 році і набрала чинності в 1997 році;
• Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер – підписана в 1992 році і набрала чинності в 1996 році;
• Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій – підписана в 1992 році і набрала чинності в 2000 році;
• Конвенція про доступ до інформації, участі громадськості у прийнятті рішень та доступі до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища – підписана в червні 1998 року в Орхусі (Данія) на Конференції міністрів “Довкілля для Європи” і набрала чинності в 2001 році.
Комітет з екологічної політики також відіграє досить активну роль у визначених регіональних і міжсекторальных процесах, наприклад “Довкілля для Європи” і “Довкілля, транспорт та охорона здоров’я”.
ЄЕК ООН забезпечує секретаріат для конференцій міністрів “Довкілля для Європи” і їхніх підготовчих процесів, включаючи, особливо, наради міжурядової Робочої групи старших посадових осіб і Виконавчого комітету. Нарешті, за рахунок своїх оглядів результативності екологічної діяльності Комітет робить оцінку зусиль окремих країн зі зниження рівнів забруднення і розпорядження своїми природними ресурсами, а також виносить рекомендації на предмет підвищення результативності їхньої екологічної діяльності.
Секретаріат ЄЕК ООН стосовно цієї діяльності знаходиться у Відділі з навколишнього середовища та населених пунктів.
П’ята Конференція міністрів “Довкілля для Європи”