Geum.ru

За матеріалами єек ООН

Вид материалаДокументы

Содержание


Освіта в інтересах сталого розвитку
Обговорення і прийняття Декларації Міністрів
Подобный материал:
1   2   3   4

Освіта в інтересах сталого розвитку



На засіданні головувала міністр навколишнього середовища Швеції п. Лена Сомместад, що представила проект заяви про освіту в інтересах сталого розвитку. З повідомленнями виступили помічник міністра освіти Швеції п. Карл Ліндберг і завідувач Лабораторією екології й охорони навколишнього середовища Московського державного університету п. Дмитро Кавтарадзе (Російська Федерація).

Конференція схвалила шляхом акламації Заяву про освіту в інтересах сталого розвитку і запропонувала міністрам освіти й іншим міністрам прийняти в тісному співробітництві з Організацією Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) участь у розробці до 2005 року регіональної стратегії в сфері освіти в інтересах сталого розвитку.

Вона підтвердила, що освіта є найважливішим інструментом у справі охорони навколишнього середовища і сталого розвитку, і запропонувала всім країнам включити питання сталого розвитку в систему освіти на всіх рівнях, для того щоб освіта стала ключовим фактором змін.

Вона вітала проголошення на п’ятдесят сьомій сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (грудень 2002 року) Десятиліття освіти в інтересах сталого розвитку Організації Об’єднаних Націй починаючи з 2005 року й ухвалила виступити з ініціативою по сприянню її реалізації на регіональному рівні в співробітництві з ЮНЕСКО й іншими відповідними організаціями.


“Круглий стіл” міністрів і громадських екологічних організацій


На сесії головував колишній міністр навколишнього середовища Чеської Республіки п. Бедрих Молдан. Основною темою засідання стала інтеграція екологічної політики в інші стратегії розвитку, що була підрозділена на три блоки.

Ціль проведення засідання „круглого столу” полягала в тому, щоб організувати неофіційний і відвертий діалог між представниками громадських екологічних організацій (НУО) і міністрами, присутніми на Конференції в Києві.

У ході обговорень першого блоку питань “круглого столу” “Забезпечення можливостей ринку працювати в інтересах навколишнього середовища” з повідомленнями виступили наступні оратори: Генеральний секретар Європейського екологічного бюро п. Джон Хонтелез (НУО); п. Аргіро Алампей (Греція), Середземноморське інформаційне бюро (НУО) від імені на Яніса Паллеокрассаса (Греція), Элінікі Этаріа, НУО; Генеральний директор Управління охорони навколишньої середовища міністерства навколишнього середовища, продовольства і регіонів Великої Британії п. Білл Стоу; п. Анджей Кассенберг (Польща), Інститут сталого розвитку (НУО), міністр навколишнього середовища і природних ресурсів України п. Василь Шевчук і міністр навколишнього середовища Норвегії п. Бергу Бренде.

Другий блок дискусійних тем був орієнтований на сільське господарство як приклад, що ілюструє інтеграцію екологічних проблем у секторальну політику. У ході дискусії виступили наступні оратори: п. Девід Болдок (Велика Британія), Інститут європейської екологічної політики (НУО); п. Прелл, міністр сільського господарства, лісовпорядження, навколишнього середовища і водного господарства Австрії; п. Чхобадзе, міністр навколишнього середовища і природних ресурсів Грузії; п. Світла Ніколова (Болгарія), „Агролінк” (НУО); і п. Фікрет Джафаров (Азербайджан), Інститут сталого розвитку (НУО).

Третій дискусійний блок торкався питання про те, як перебороти слабість організаційної структури, що заважає інтеграції екологічної політики.

У ході обговорення цього блоку питань виступили наступні оратори: п. Геннадій Марушевський (Україна), голова Організаційного комітету українських екологічних неурядових організацій по підготовці громадського форуму, НУО; п. Ласло Міклош (Словаччина), міністр навколишнього середовища; п. Барт Мартенс (Бельгія), Бонд Бетер Леефмільєу Влаандерен, НУО; п. Сомместад, міністр навколишнього середовища Швеції; і п. Весна Смака Кінкл (Словенія), муніципалітет Марибор і Агентство з охорони навколишнього середовища.

Cеред інших питань обговорювалися питання включення екологічних критеріїв у податкову політику і використання екологічних фондів у країнах з перехідною економікою. Оратори підкреслили важливість того, щоб у споживача був вибір належної інтеграції в ринок, і підтвердили, що в споживача не може бути волі без права мати інформацію. Екомаркування, сертифікація і стандарти – це основні важелі забезпечення роботи ринку в інтересах охорони навколишнього середовища.

На думку учасників, інтеграція екологічної політики відіграє ключову роль для сільськогосподарського сектора, що впливає на землекористування, ерозію, засолення ґрунтів, опустелення, ландшафт і біорізноманіття. Була досягнута домовленість про необхідність сприяння розвиткові екологічно чистого ведення господарства, при цьому раціональне використання водних ресурсів було визнане пріоритетом для регіону.

Учасники конференції призвали всі зацікавлені сторони, включаючи уряд, тісно співробітничати з метою сприяння інтеграції екологічної політики. На засіданні виступили ряд делегатів від ОЭО й урядів.

У ході дискусії були виділені деякі ключові питання, які варто докладніше розглянути в майбутньому, щоб полегшити інтеграцію екологічної політики.

До них відносяться зміни в способі життя, демократизація, транспарентність і участь громадськості в процесі прийняття екологічних рішень, а також збільшення допомоги для НУО і розширення співробітництва з ними.

Був зроблений висновок, що буде потрібно більш активна інтеграція в ринок і більш ефективна галузева інтеграція. Представники НУО підкреслили, що урядам необхідно приймати конкретні і послідовні міри для реалізації їхніх планів і стратегій сталого розвитку, у противному випадку вони не виправдають надій громадськості й НУО.


Розвиток, пріоритети і перспективи процесу „Довкілля для Європи”


На засіданні головував міністр навколишнього середовища п. Лібор Амброзек (Чеська Республіка). П. Хуго ван Мейенфельд (Нідерланди), голова Комітету з екологічної політики ЄЕК ООН, подав на розгляд документ про майбутнє процесу “Довкілля для Європи”.

Конференція рішуче підтримала продовження процесу “Довкілля для Європи” і схвалила документ про його майбутнє як основу для дискусій. Вона визначила мету цього процесу і підтвердила, що необхідно сконцентрувати більше зусиль на країнах Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.

Хід процесу варто направити на створення широкої політичної платформи для екологічних ініціатив і регіонального і субрегіонального співробітництва. Конференція підтвердила необхідність зробити співробітництво з іншими процесами на рівні міністрів у регіоні більш ефективним і обмежити кількість конференцій на рівні міністрів. Тому вона запропонувала двом окремим регіональним процесам, а саме процесові “Довкілля і здоров’я” і “Транспорт, довкілля і здоров’я” заохочувати належним образом взаємодію з метою вишукування можливостей для зміцнення спільних дій.

Крім того, вона ухвалила розвивати співробітництво з Конференцією міністрів з охорони лісів у Європі і прийняла рішення запрошувати міністрів, що беруть участь у згаданих вище процесах, на майбутні конференції і забезпечити їхню належну участь у підготовчій роботі.

Конференція ухвалила, що майбутні конференції міністрів “Довкілля для Європи” варто проводити на регулярній і прогнозованій основі кожні чотири-п’ять років, переважно в якій-небудь приймаючій країні. Вона підтвердила, що процес “Довкілля для Європи” варто продовжити в широких рамках на основі залучення широкого кола міжнародних організацій при забезпеченні ефективного розподілу роботи і каналів зв’язку, а також співробітництва між ними.

Для координації підготовчих заходів не пізніше чим за два роки до наступної конференції скликається підготовча група відкритого складу “Довкілля для Європи”, причому функції секретаріату покладаються на ЄЕК ООН. Учасники Конференції настійно призвали Комітет з екологічній політики ЄЕК ООН і підготовчу групу “Довкілля для Європи” проводити спільні наради з узгодженим порядком денним з метою запобігання дублювання і забезпечення більш ефективного процесу прийняття рішень, а також з метою удосконалення своєї роботи.

Щоб обмежити частоту проведених у період між конференціями регіональних нарад ЄЕК ООН по навколишньому середовищу, воно запропонувала ЄЕК ООН заохочувати проведення згрупованих, наступних одне за іншим нарад на рівні міністрів або нарад високого рівня, що будуть проводитися не більш одного разу в рік.

Конференція призвала ЄЕК ООН через її Комітет з екологічної політики й у належній консультації з іншими основними допоміжними органами, а також у співробітництві з іншими відповідними організаціями й установами тримати під контролем здійснення Київської декларації, розглянути питання про відображення відповідних зобов’язань, що містяться в Київській декларації, у своїй програмі роботи і робити допомогу міністрам в оцінці прогресу в справі здійснення екологічних зобов’язань у цьому регіоні, що випливають з Йоханнесбургської декларації по сталому розвитку і Плану здійснення, а також з результатів регіональної підготовчої наради ЄЕК ООН по Йоханнесбургській зустрічі на вищому рівні.

Конференція запропонувала Цільовій групі Програми дій з охорони навколишнього середовища (ПДООС) і Комітетові з підготовки проектів (КПП) продовжити їхню спільну роботу, у тому числі через спільні щорічні наради при спільній президії. Вона також призвала Організацію економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) надавати підтримку секретаріатам відповідно Цільової групи ПДООС і КПП.

Було прийняте рішення розглянути можливість передачі функцій секретаріату відповідним структурам у країнах Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.

Конференція запропонувала Цільовій групі ПДООС у співробітництві з іншими відповідними міжнародними органами очолити діяльність по наданню підтримки і сприянні досягненню цілей стратегії екологічного партнерства і інформувати Комітет з екологічної політики про досягнутий прогрес. Міжнародним організаціям було запропоновано сприяти і надавати підтримку її здійсненню відповідно до їхніх відповідних мандатів.

РЕЦ для Центральної і Східної Європи варто відігравати в цьому відношенні корисну роль, співробітничаючи з Цільовою групою ПДООС і РЕЦ, що діє в Східній Європі, на Кавказі й у Центральній Азії в справі підтримки здійснення стратегії.

Конференція підкреслила необхідність розробки стратегії комунікації для підвищення поінформованості про процес “Довкілля для Європи” широкого кола зацікавлених учасників і громадськості, інформуючи їх про досягнення цього процесу.

Учасники Конференції запропонували, щоб ЄЕК ООН через свій Комітет з екологічної політики в консультації з іншими основними допоміжними органами відповідним чином і в співробітництві з Цільовою групою ПДООС і іншими відповідними організаціями й установами негайно розробила цю стратегію.

Для визначення термінів і місця проведення наступної Конференції міністрів “Довкілля для Європи” було прийняте рішення про те, що Робоча група старших посадових осіб проведе спеціальну сесію восени 2003 року в Женеві.




Обговорення і прийняття Декларації Міністрів



Міністр навколишнього середовища і природних ресурсів України п. Василь Шевчук головував на сесії і оголосив проект Декларації Міністрів, представлений Робочою групою старших посадових осіб.

Конференція з задоволенням відзначила досягнення процесу “Довкілля для Європи” і заявила, що він є особливим багатобічним процесом, що згуртував усі країни регіону для обговорення на рівноправній основі ключових проблем екологічної політики, розробки програм і проведення переговорів по різним, що мають обов’язкову юридичну чинність, документам, партнерству й ініціативам.

Учасники Конференції підкреслили, що регіон як і раніше зіштовхується з низкою проблем, і знову підтвердили основну відповідальність регіону за прискорення і координацію дій по боротьбі з глобальними екологічними загрозами, зміцнення регіонального і міжрегіонального співробітництва і підтримки ініціатив по встановленню співробітництва з країнами інших регіонів.

Конференція висловила стурбованість у зв’язку з тим, що деградація навколишнього середовища і нераціональне використання природних ресурсів можуть мати серйозні соціальні й економічні наслідки, зокрема, підсилити убогість, викликати погрози для здоров’я і послабити безпеку і збільшити соціальні конфлікти, а може бути, і привести до політичної нестабільності.

Була також висловлена стурбованість, що конфлікти через природні ресурси і екосистеми, що знаходяться в спільному користуванні, можуть привести до міждержавних конфліктів і прямо або побічно негативно вплинути на інші субрегіони. Тому природні ресурси, що знаходяться в спільному користуванні, повинні стати каталізатором регіонального і субрегіонального співробітництва.

Процес “Довкілля для Європи” повинен сприяти зміцненню миру, безпеці і захистові людей. Конференція відзначила, що підсумки Всесвітньої зустрічі на вищому рівні по сталому розвитку й існуючий тиск на навколишнє середовище регіону обумовлюють необхідність того, щоб загальноєвропейський процес формування політики був спрямований на більш ефективне включення екологічних факторів в інші області політики.

Зокрема, у сталому розвитку не слід пов’язувати економічний ріст із деградацією навколишнього середовища, для того щоб сприяти як економічному ростові, так і захисту навколишнього середовища. Турбота про довкілля і належне використання природних ресурсів не повинні займати останнє місце в соціально-економічному розвитку і не конкурувати з ним.

Конференція визначила міри протидії цим погрозам і погодила ряд заходів для наступних питань: глобальні зобов’язання, моніторинг і оцінка, огляди результативності екологічної діяльності, стратегічна й екологічна оцінка, цивільна відповідальність і компенсація, участь громадськості, трансграничне забруднення повітря, дотримання і здійснення угод, енергоресурси для сталого розвитку, водні ресурси для сталого розвитку, транспорт, навколишнє середовище і здоров’я, хімічні речовини, біорізноманіття, екологічна освіта, витрати на природоохоронну діяльність, стратегія екологічного партнерства, водні ресурси, навколишнє середовище і безпека в Центральній Азії, гірські райони і Програма регіональної екологічної реконструкції (ПРЭР).

Конференція також погодила цілі майбутнього розвитку процесу “Довкілля для Європи”. Декларація Міністрів була прийнята консенсусом. Після її прийняття ряд країн зробили заяви, що стосуються відсутності в декларації погодженої заяви про ядерну безпеку. Європейський союз, країни, які приєднуються до нього й асоційовані країни, а також, Азербайджан, Албанія, Бєларусь, Боснія і Герцеговина, Республіка Македонія, Грузія, Кіргізстан, Ліхтенштейн, Монако, Норвегія, Сербія і Чорногорія і Хорватія підкреслили, що ядерна безпека має першорядне значення, і відзначили, що вони беруть зобов’язання здійснювати і розвивати міжнародно визнані принципи і практику, що стосуються ядерної безпеки в регіоні, включаючи принципи і практику, схвалені Міжнародним агентством по ядерній енергії (МАГАТЕ), і тісно співробітничати зі своїми сусідами для усунення побоювань громадськості щодо ризиків для людей і навколишнього середовища регіону шляхом подальшого зміцнення ядерної безпеки.

Делегація Норвегії висловила свою підтримку поступовому виведенню з експлуатації небезпечних ядерних установок.

Делегація Сполучених Штатів заявила про своє зобов’язання дотримуватись найвищих стандартів ядерної безпеки.

Делегація Канади заявила про своє прагнення дотримувати принципу “ядерна безпека насамперед” і дотримуватись міжнародно визнаних принципів і практику ядерної безпеки в регіоні, включаючи принципи і практику, підтримані МАГАТЕ, а також принципи і практику, розроблені в рамках “Великої вісімки”.

Європейський союз і делегація Норвегії відзначили, що вони прагнули б більш істотних задач і цільових показників в області енергетики, включаючи поновлювані джерела енергії. Європейський союз також підтвердив свою рішучість вжити заходів для здійснення Кіотського протоколу і призвав усі країни регіону, що ще не ратифікували Протокол, зробити це в найкоротший термін.