Бех Юлія Володимирівна саморозгортання соціального світу
| Вид материала | Документы |
СодержаниеПорівняльний аналіз Мега рівень |
- Сумський державний університет чорток Юлія Володимирівна, 385.8kb.
- Кот Юлія Володимирівна (Національний авіаційний університет), 98.8kb.
- Сумський державний університет На правах рукопису Чорток Юлія Володимирівна, 2128.39kb.
- Навчальні програми, посібники: Бех І. Д. Психологічні джерела виховної майстерності:, 258.87kb.
- В. П. Бех, Є. О. Шалімова, 3370.63kb.
- Косенко Юлія Володимирівна, методист обласного інституту післядиплом, 244.46kb.
- Узаконодавчих документах, як правило, домінує термін «інвалід», 396.07kb.
- Удк 005. 212 Шатілова Олена Володимирівна, 38.71kb.
- Частина 1 актуальні питання громадської освіти І виховання учнівської та студентської, 152.35kb.
- Програми соціального захисту населення "Турбота " на період до 2015 року, 234.88kb.
Порівняльний аналіз
етапів процесу саморозгортання соціального світу
| № з/п | Головні категорії аналізу соціального світу | Рівень саморозгортання соціального світу | ||
| мікрорівень | макрорівень | МЕГА РІВЕНЬ | ||
| | Природа соціального світу | Квантово-хвильова | Квантово-хвильова | Квантово-хвильова |
| | Форма існування інформації | Архетипи | Знання | Смисл |
| | Сутність соціального світу | Ціннісна / культурологічне ядро | Діяльнісна | Енерго-інформаційна |
| | Зміст соціального світу | Спілкування, обмін цінностями. Культура | Обмін діяльністю та її продуктами | Обмін смислами. Транс-акції |
| | Форма буття соціального світу | Потенційна | Реальна | Космічна |
| | Суб’єкт соціального процесу | Етнос – Народ | Народ – Нація | Безтілесна суб’єктивність (Бог) |
| | Вид свідомості | Підсвідомість | Самосвідомість | Надсвідомість |
| | Вид енергії, що живить соціальне життя на рівні | Психічна | Інтелектуальна | Духовна |
| | Орган породження і підтримки функціонування соціального світу | Розум особистості | Колективний розум | Космічний Розум |
| | Модифікація семантичної складової соціального світу | Дух народу | Дух епохи | Абсолютний дух |
| | Джерело і механізм трансформації семантичної складової соціального світу | Менталітет | Банк знань. Інформатизація | Матриця ідеальних форм. Резонансна взаємодія полів |
| | Процес формоутворення і відтворення соціального світу | Етносоціогенез | Ноосоціогенез | Ноокосмогенез |
| | Продукт саморозгортання соціального світу | Соціум | Суспільство | Ноосфера |
| | Онтологічна характеристика продукту | Ефір (меон) Спонтанне лептонове випромінювання | Локальні енергоінформаційні поля (Егрегори) | Загальнопланетарне поле як складова космічного поля. Торсіонні поля |
| | Елементи та структура продукту соціального світу | Соцієтальна психіка, колективна свідомість, соціальний інтелект. Модель соціуму | Економічна, соціальна, політична, ідеологічна сфери суспільства. Модель суспільства | Ідеї (інформаційні моделі) Семантичний континуум |
| | Джерела детермінації саморуху на певному рівні | Вітальні потреби людини, що плинуть з фізичного Всесвіту | Соціальні потреби особистості людини | Ідеал, що впливає з семантичного Всесвіту |
| | Вид причинності, що превалює на даному рівні | Каузально-механічна причинність | Телеологічна причинність | Вільна причинність |
| | Зміст етапу саморозгортання соціального світу | Хаосфізичний - суб’єктивація | Суб’єктивація - об’єктивація | Об’єктивація - хаоссемантичний |
| | Специфіка етапу самовідтворення рівня | Культурологічне співіснування | Діяльнісне відтворення | Транс-космічне існування |
| | Медіатор (посередник) | Соціальні інститути (релігія, традиції, звичаї, природнє право) | Наука, освіта, виховання, ринок, штучний інтелект | Космічні процеси |
| | Спосіб саморегуляції соціального світу певного рівня | Архетипний | Нормативний | Інформаційно-знаковий |
Отже, наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в роботі здійснено цілісне теоретичне дослідження процесів саморозгортання соціального світу як явища космічного масштабу, що детермінується знизу фізичним Всесвітом, обумовлюється станом розвитку особистості і суспільств. Зокрема, зосереджена увага на висвітленні таких положень, які виносяться на обговорення наукової громадськості:
- вперше у вітчизняній філософській і науковій думці розроблена цілісна концепція саморозгортання соціального світу як трьохетапного процесу, що має на кожному ієрархічному рівні саморуху універсуму свої провідні морфогенетичні процеси, види енергії, рушійні сили, види свідомості, органи життєзабезпечення, інститути опосередкування, а також свої специфічні продукти, відповідно: соціум, суспільство й ноосферу. Зміст даного процесу полягає в такій низці перетворень: квантовий вакуум зі співвідношенням фізичного й семантичного матеріалу на користь фізичного компоненту – хаосфізичний – суб’єктивація в структурі біологічної людини з породженням особистістю соціуму – об’єктивація в соціальному просторі з породженням суспільства – ноосфера (хаоссемантичний) – квантовий вакуум зі збагаченим співвідношенням фізичного й семантичного матеріалу на користь останнього;
- суттєво поглиблено знання про специфіку формування, функціонування та напрямок розвитку соціального світу на мікрорівні. Соціальний світ розглядається як архетипне поле, що обслуговує етнос і утримує специфічне культурологічне ядро, яке детермінує саморозгортання будь-яких соціальних систем; подається його сутнісна характеристика й зміст як культурологічний обмін між суб’єктами соціального життя, а менталітет – відповідно органом і процесом відтворення «духу народу». Головним продуктом виступає соціум, що самовідтворюється завдяки механізму етносоціогенезу, провідними елементами якого є колективне підсвідоме й система цінностей;
- поглиблено знання про існування соціального світу в горизонті макрорівня, в якому соціальний світ є самостійним явищем, що ґрунтується на знаннях, проявляє свою діяльнісну сутність, зміст якої має форму обміну діяльністю та її продуктами; органом продукування соціальності є колективний розум або соціальний інтелект, що ґрунтується на створених людьми інформаційних банках даних і відтворюється у ході інформатизації суспільного життя; головним продуктом є суспільство, що відтворюється людьми у ході ноосоціогенезу;
- вперше системно подано існування соціального субстрату на мегарівні, який у літературі дістав назву третьої природи; обґрунтована смислова форма існування соціальності на цьому етапі; сутність соціального життя подана як обмін транс-акціями між учасниками космологічного процесу, що здійснюється завдяки надсвідомості людини; органом, що підтримує смислове поле на цьому рівні, визнано космічний розум, а джерелом утримання знятої соціальності є матриця як носій ідеальних або пустих форм (М. Мамардашвілі). Продуктом цієї стадії розглядається ноосфера, що утримується, з одного боку, смислопородженням людини, а з іншого, – ноокосмогенезом;
- дістало подальший розвиток уявлення про причинність, посередники саморозгортання соціального світу та специфічні форми його саморегуляції оскільки доведено: що каузально-механічна причинність більше притаманна мікрорівню, телеологічна – макрорівню, а вільна причинність панує на мегарівні; встановлено, що медіаторами або посередниками переходів між рівнями є: на мікрорівні – соціальні інститути; на макрорівні – соціальні системи, що ґрунтуються на діяльності людей; нарешті, на мегарівні цю функцію забезпечують сильна і слабка взаємодія, електромагнітне поле, гравітація, а також відтворені специфічні види саморегуляції соціального процесу: архетипна, нормативна та інформаційно-знакова;
- розвинена ідея багатофункціональності особистості людини, яка виступає основним агентом соціального поля. Доведено, що провідною закономірністю ХХІ століття є перехід сучасної людини через соціобіологічні зміни або шляхом «генно-культурної коеволюції» від Homo sapiens до Homo intelligens;
- запропоновано новий ракурс оцінки стану соціального субстрату в сегменті української реальності, що виявив позитивні й негативні аспекти в саморозгортанні соціального життя на основі архетипного поля українського етносу. Виявлені певні вади в культурологічному спілкуванні населення України, формалізована ціла низка причин архетипного й нормативного походження, що знижує ефективність праці й обмін її продуктами, не сприяє швидкому вступу країни до загальноєвропейського полікультурного простору.
Теоретичне значення даного дослідження полягає в тому, що засобами дедуктивного аналізу доведено, що саморозгортання соціального світу – це закономірний космологічний процес, який відбувається на планетарній арені за закономірностями ноокосмогенезу. Обґрунтована оригінальна методологічна призма гносеологічного аналізу осьового саморуху соціального життя, на основі якої подано системний аналіз подій, що відбувається відповідно на мікро-, макро- і мегарівнях саморуху універсуму, обґрунтовані базові процеси й головні системні продукти: соціум, суспільство й ноосфера як складові частини космічного енергоінформаційного поля. Висновки наукового дослідження мають цінність для формування нової наукової картини світу, а також для глибшого розуміння й теоретичного аналізу сучасних соціальних процесів та напрямів і шляхів забезпечення сталості саморозгортання соціального організму будь-якої країни.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що напрацьовані матеріали й принципи можуть бути використані в конкретних державних проектах розбудови державності й громадянського суспільства, інтеграції міждержавних взаємостосунків та організації масштабніших взаємодій. Ідеї дослідження можуть бути методологічною основою для розробки соціально-економічних, соціологічних та організаційно-правових прогнозів процесів життєдіяльності соціального організму будь-якої країни або його підсистем, використовуватися державними службовцями, економістами, правознавцями, соціальними працівниками, соціологами, політологами, культурологами в практичній роботі. Результати дослідження можуть бути використані в процесі викладання філософських та суспільствознавчих дисциплін і курсів у системі вищої освіти, а також бути основою у висвітленні сучасних проблем державотворення, менеджменту, самоорганізації й саморегуляції соціальних процесів, системного аналізу різних складових соціального життя сучасної спільноти та ін.
Завершуючи дослідну роботу, ми не претендуємо на абсолютну істинність усіх викладених у ній ідей та осьового підходу до пояснення окремих аспектів алгоритму саморозгортання соціального світу. Дослідження може активізувати, на наш погляд, увагу фахівців з інших галузей суспільствознавства і природничих наук на дослідження або окремих ланок нашого алгоритму, або окремого його аспекту. До того ж алгоритмізований нами «хаос» – усе ж таки залишається «семантичним бульйоном», що здатний породити «хаотичну» безліч флуктуацій думки, те розмаїття активних паростків знання, з яких шляхом критеріальної селекції зростає якісно інша організація мислення, визрівають принципово нові філософські концепції.