Geum.ru

Узаконодавчих документах, як правило, домінує термін «інвалід»

Вид материалаЗакон

Содержание


Основні поняття та визначення
Соціально-психологічна та педагогічна реабілітація дітей
Що необхідно
Які психологічні
Які документи
Подобный материал:
11.01.2012 року на базі районної психолого-медико-педагогічної консультації відбувся семінар-практикум для соціальних педагогів району на тему: «Основні аспекти роботи соціального педагога з дітьми з особливими потребами у школі». Було проведено круглий стіл «Хто вони -ОСОБЛИВІ ДІТИ?» та практичні заняття з елементами тренінгу. Семінар підготували завідуюча РПМПК – Воротило Світлана, методист-психолог Кудрявцева Юлія.







ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Дотепер в Україні немає єдиного терміну для визначення осіб, що мають фізичні та психічні відхилення у здоров'ї. У за­собах масової інформації, спеціальній літературі вживають поняття: «інвалід», «особа з обмеженими функціональними можливостями», «люди з обмеженою дієздатністю», «люди з об­меженими потребами», «особи з вадами розвитку».

«Неповноцінні» — цей термін трапляється в Конвенції ООН про права дитини.

У законодавчих документах, як правило, домінує термін «інвалід».

У Декларації прав інвалідів, прийнятій Генеральною Асамб­леєю ООН 9 грудня 1975 року, зазначено, що інвалідом є будь- яка особа, що не може самостійно забезпечувати повністю або частково потреби нормального особистого та/чи соціального життя з причин вад — вроджених або набутих — його (або її) фізичних чи розумових здібностей.

Інвалід — особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими роз­ладами функцій, обумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та викликають необхідність її соціального захисту.

У Законі України «Про освіту» зустрічається термін «діти, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку».

Ми вважаємо, що застосування терміну «людина з особливими потребами» (під яким розуміємо особу, яка в наслідок порушен­ня здоров'я потребує спеціальних умов для організації сімейного та соціального оточення й самореалізації) є гуманнішим та менш емоційно забарвленим.

Інвалідність — це обмеження в можливостях, обумовлені фізичними, психічними, сенсорними, соціальними та іншими бар'єрами, які не дозволяють людині інтегруватися в суспільство і брати участь у житті сім'ї та держави на тих самих умовах, що й інші члени суспільства.

Недуга — втрата чи аномалія психічних або фізіологічних функцій, елементів анатомічної структури, що утруднює певну діяльність.

Обмежена можливість — утрата здатності (внаслідок дефек­ту) виконувати певну діяльність у межах того, що вважається нормою для людини.


Недієздатність — наслідок дефекту чи обмежена можливість конкретної людини, що перешкоджає чи обмежує виконання нею певної нормативної ролі, виходячи з вікових, статевих чи соціальних факторів.


Соціально-психологічна та педагогічна реабілітація дітей

з особливими потребами


В умовах сьогодення інтеграція дітей з різними фізичними і психічними вадами в суспільстві є одним із провідних напрямків роботи різноманітних соціальних інститутів та громадських організацій. Втім через ряд обєктивних та субєктивних причин наше суспільство ще не готове до широкомасштабного вирішення даної проблеми. Тому соціальна робота з дітьми перш за все повинна бути спрямована на подолання стереотипних уявлень щодо неповноцінності дітей з різними фізичними і психічними вадами.

Дуже велике значення в розвязанні цієї проблеми має соціальна політика та її вплив на здійснення соціальної допомоги дітям з різними фізичними і психічними вадами.


Бажання перемогти хворобу і стати, як усі, виявили 58% респондентів, впевнено себе почувають лише 7%; байдужими залишилися 10% респондентів – ЛОП. Соромязливість, неспокій, відчувають 38% респондентів, бажання залишитись на самоті – 20%. Образою і злістю відповідають на ставлення оточуючих 32% опитаних. Отже, соціальне самопочуття можна оцінювати як негативне для значної кількості людей з особливими потребами (ЛОП).

Які ж ресурси в соціальній роботі?

Однією з необхідних умов функціонування кожної професійної діяльності є її ресурсне забезпечення. У широкому розумінні ресурси розглядаються, як запаси чого–небудь, що можна використовувати в разі потреби.

В іншій інтерпретації трактуються як джерело та арсенал засобів і можливостей, до яких можна вдаватися в міру необхідності з метою виконання певних завдань чи вдосконалення діяльності.


Види ресурсів:

Внутрішні:
Зовнішні:

Психічні пізнавальні процеси (сприймання, увага, память, мислення, мова, уява)
Матеріальні

Емоційно-вольові процеси та психологічні стани
Інформаційні

Особистісні характеристики (характер, темперамент, потреби, інтереси, цінності, мотиви
Соціальні (соціальні служби, громадські організації)

Освітній рівень
Технологічні

Професійні та соціальні вміння і навички
Людські

Спираючись на класифікацію ресурсів, соціальну роботу можна визначити як процес активізації внутрішніх ресурсів обєкта, пошук та залучення зовнішніх ресурсів субєктом, який може відбуватися при підтримці сімї з метою задоволення потреби чи вирішення проблеми особистості.

Дуже важливе значення при спілкування з дітьми з особливими потребами має мова. Соціальні педагоги повинні проводити відповідну роботу з оточенням (соціумом) дитини з особливими потребами відносно навішування на них ярликів.

Ось приклади мовних виразів, які передбачають неповагу до іншої людини (не використовуйте жоден із наведених ярликів).
  1. Неповноцінний, негативний, і, мабуть, зануда.

(Людина, яка значно гірша від інших).
  1. Хворий на церебральний параліч.

(Звучить як неособовий предмет стосовно особистості. Невже ми не можемо назвати особистостями людей з ДЦП?).
  1. Благодійність.

(Часто організовується для допомоги людям, які не відчувають дискомфорту від того, що вони є інвалідами. Більшість таких людей не хочуть проявів благодійності до себе. Необхідно знайти інші шляхи зняття барєрів, знайти можливості розділити життя один одного так само, як ви кожного дня приймаєте душ, або готуєте їжу. Благодійність по відношенню до нас стимулює сегрегацію, а ми бажаємо почуття єдності).
  1. Соціальні працівники.

(Слід описувати умови, а не людину. Якщо описуються умови, виникає враження, що ви розміщуєте людей у різні пакети або файли).
  1. Каліка.

(Цей ярлик малює картину: “ніхто не хоче виглядати так, бути обєктом жалю всіх”).
  1. Глуха або німа людина.

(Людина без мови. Німий звучить як дурний. Втім, ці люди є справжніми професіоналами у спілкуванні знаковою мовою. Вони розуміють мову тіла краще, ніж більшість людей, які чують).
  1. Хвороба.

(Інвалідність не є хворобою. Люди, які мають інвалідність, можуть бути здоровими, як інші люди).
  1. Неповноцінний.

(Неповноцінними є сходи, важкі двері, кнопки, що надто високо розташовані, місця паркування тощо. Суспільство створює неповноцінність людей своїм небажанням до змін).
  1. Бідність.

(Інвалідність не відображає багатство особистості. Від характеру людини залежить наповненість її життя).
  1. Страждає від хвороби.

(Люди з особливими потребами не завжди страждають від своєї інвалідності. Якщо хто-небуть завжди не чув – це частина його особистості як і колір очей).
  1. Нещасний.

“Існує лише одне нещастя – використання цього слова, яке є неприємним).

У людей з особливими потребами виникають загальні особистісні проблеми, які мають таку основну специфіку:
  1. Комплекс неповноцінності, відчуття неспроможності виконувати важливі людські функції, підвищена потреба в захисті;
  2. Відчуття несхожості на інших, відчуженість від інших;
  3. Почуття самотності внаслідок обмеженості контактів із зовнішнім світом, підлеглість у контактах, низький рівень симпатії;
  4. Екзистенційні проблеми, відчуття втрати життєвого смислу.

Турбота про психічне здоровя школярів одне з основних завдань соціального педагога. Ефективне вирішення цього завдання можливе за допомогою відповідних технологій. Проте соціальні педагоги справедливо відзначають асинхронність запитів практики та їх методичного забезпечення.


Рекомендації соціальним педагогам по роботі з дітьми з обмеженими можливостями

Категорії дітей з особливими потребами:

діти з обмеженими фізичними можливостями;

діти з обмеженими розумовими якостями;

ліворукі діти;

тривожні діти;

гіперактивні діти;

агресивні діти;

діти з неадекватною самооцінкою; діти з низькою здатністю до адаптації: діти, які погано навчаються; обдаровані діти; діти з пасивною поведінкою;

діти, які мають проблеми в комунікативній сфері; діти з недостатньою мотивацією навчання

Мета:

забезпечити дітей з обмеженими фізичними та розумовими можливостями всіма перевагами навчання, створити комфортне середовище для особистісного становлення дітей, налагодження адекватних міжособистісних стосунків: створення ситуацій успіху для дітей, створення всіх можливих умов для сприйняття дітьми себе як повноцінних особистостей; сприяти розвитку здібностей дітей з особливими потребами.

Методи:

індивідуальне навчання;

включення дітей в класний режим навчання;

залучення дітей до гурткової роботи та позашкільних заходів.

Що необхідно використовувати особам, які працюватимуть з дітьми з особливими потребами: спеціалізовану, рекомендовану літературу: періодичні видання з проблем роботи з особливими дітьми; спеціально підготовлені підручники; наочний матеріал; комп'ютери; похилі площини, пандуси; дзвінки-виклик

Які психологічні моменти слід враховувати в роботі з дітьми з особливими потребами: спілкування з дитиною повинне бути доброзичливе;

атмосфера спілкування повинна бути спокійною, повільною, виразною і чіткою;

урок повинен тривати індивідуально по мірі втомлюваності дитини;

педагог повинен проводити невеличкі розминки, якщо вони не заборонені лікарем;

педагог повинен бути готовим до будь-яких особистісних, психічних чи соматичних проявів;

ні в якому разі педагог не повинен показувати роздратування;

не наголошувати дитині на певних особистісних проявах, фізичних вадах. Навіть якщо ваші помисли чистосердечні;

створювати дитині ситуації боротьби, успіху, само схвалення; показувати власний приклад позитивних емоцій, сили волі та інших позитивних характерологічних проявів.

Які документи слід використовувати для роботи з дітьми з обмеженими можливостями:

1. Нормативно-правова база українського законодавства: о Конституція України;

2 Закон України „Про охорону дитинства";

3 Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування";

4 Закон України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам";

5 Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; 6 Закон України „Про реабілітацію інвалідів в Україні";

7 Закон України ..Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям"

8 Указ Президента України від 4 травня 2007 р. № 376 „Про додаткові заходи щодо захисту прав та законних інтересів дітей";

9 постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 80 „Про затвердження Порядку надання інвалідам та дітям-інвалідам реабілітаційних послуг";

10 постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 187 „Про затвердження Порядку забезпечення санаторно-курортними путівками деяких категорій громадян органами праці та соціального захисту населення";

11 постанова Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. № 1686 „Про затвердження Державної типової програми реабілітації інвалідів";

12 постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 877 "Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями".

Нормативно-правова база міжнародного значення:

• Всесвітня декларація прав людини (1948 рік);

• Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 рік); • Декларація соціального прогресу і розвитку (1969 р.);

• Декларація про права розумововідсталих осіб (1971 р.);

• Конвенція про права дитини (1989 р.);

• Всесвітня декларація про особливості впливу, захисту і розвитку дітей (1990 р);

• Конвенція і Рекомендації про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів (1983 р.) та ін.

• Декларація про права інвалідів, прийнята Генеральною асамблеєю ООН у грудні 1971 року о «Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів» прийняті Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1993


Оформлення документації:

база даних на дітей пільгового контингенту, де вказано дата народження, місце проживання, батьки (опікуни), фізичний стан дитини, вид навчання, пільги, якими користується дитина. Облікова картка сім'ї, в якій виховується дитина. Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання дитини. Соціально-педагогічна картка учня.

Розробка плану роботи з дітьми пільгового континенту, яку внести в річний та місячні плани роботи;

Ознайомити сім'ю дитини з особливими потребами з переліком пільг:
  • безплатний проїзд у пасажирському міському транспорті (крім метрополітену і таксі), а також усіма видами приміського транспорту, а для дітей-інвалідів по зору або з ураженням опорно-

рухового апарату - в метрополітені;
  • 50%-на знижка вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період з 1 жовтня до 15 травня (ця пільга поширюється на осіб, які супроводжують дітей-інвалідів під час поїздки, але не більш ніж на одного супроводжувача),
  • безплатне забезпечення санаторно-курорт ним лікуванням за чергою в міру надходження путівок відповідно до медичного висновку (через органи Міністерства охорони здоров'я або інші регіональні органи, визначені місцевими органами влади, при закупівлі путівок за кошти місцевих бюджетів),
  • безплатне або пільгове надання послуг із соціально-побутового і медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування тощо) за на явності відповідного медичного висновку;
  • безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.