Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"
| Вид материала | Документы |
- Україні Проект "Цілі Розвитку Тисячоліття", 1465.18kb.
- Верховній Раді України шостого скликання, прогнозних макропоказників економічного, 5262.49kb.
- Програма Розвитку ООН в Україні Інститут економічного прогнозування Національної академії, 931.97kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка науково-дослідна робота, 4074.91kb.
- Україна козівська районна державна адміністрація Тернопільської області, 1206.58kb.
- Програма економічного І соціального розвитку Бобровицького району на 2012 рік, 1499.69kb.
- Про підсумки розвитку закладів освіти міста у 2008-2009 навчальному році та завдання, 353.4kb.
- Про підсумки виконання програми соціально-економічного та культурного розвитку області, 2649kb.
- План роботи ізюмської районної державної адміністрації Харківської області на Іквартал, 922.31kb.
- Україна виконавчий комітет, 614.6kb.
Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 3
Забезпечення ґендерної рівності
| | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2013 | 2015 |
| Індикатор 3.1. Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін./чис.чол. | ||||||||||||||
| | 8/92 | 8/92 | 5/95 | 5/95 | 5/95 | 5/95 | 9/91 | 8/92 | 8/92 | 8/92* | 8/92 | 20/80 | 25/75 | 30/70 |
| 8/92 | ||||||||||||||
| Індикатор 3.2. Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або навпаки) | ||||||||||||||
| | 42/58 | 42/58 | 42/58 | 42/58 | 42/58 | 42/58 | 35/65 | 35/65 | 37/63 | 37/63* | | 44/56 | 47/53 | 50/50 |
| 37/63 | ||||||||||||||
| Індикатор 3.3. Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1-2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол. | ||||||||||||||
| | 15/85 | 15/85 | 14/86 | 16/84 | 13/87 | 19/81 | 19/81 | 17/83 | 18/82 | 19/81* | 25/75 | 25/75 | 27/73 | 30/70 |
| 23/76 | ||||||||||||||
| Індикатор 3.4. Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, % | ||||||||||||||
| | 70,9 | 69,7 | 69,3 | 68,6 | 68,6 | 70,9 | 72,8 | 72,9 | 75,2 | 77,2* | 77,8 | 80 | 83 | 86 |
| 77,2 | ||||||||||||||
У таблиці наведені доступні фактичні дані Держстату до 2010 року включно та прогнозно-розрахункові значення показників на 2011 - 2015 роки за даними Доповіді 2010 року.
* оціночні дані за підсумками 2009 р., що були прогнозовані у доповіді ЦРТ Україна -2010.
Завдання 3.A: Забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади
Протягом 2009-2010 років частка жінок серед депутатів Верховної Ради України не змінилася (8,0 відсотків), навіть мінімально не наблизившись до цільового орієнтиру, проголошеного на 2011 рік. Це дає підстави стверджувати, що основною перешкодою на шляху реалізації поставлених завдань залишається відсутність політичної волі до завершення гендерних перетворень на найвищому рівні управління, зокрема закріплення законодавчих змін щодо паритетного представництва жінок і чоловіків у представницьких органах управління.
Водночас необхідно відзначити позитивні тенденції щодо вирівнювання гендерного дисбалансу серед вищих державних службовців. Фактичне значення показника співвідношення жінок та чоловіків серед керівників 1-2 посадових категорій за підсумками 2009 року перевищило оціночні прогнози оновлених індикаторів доповіді ЦРТ: Україна - 2010, а цільовий індикатор 2011 року було в повній мірі досягнуто вже в 2010 році.
У 2010 році в Україні відбулися певні інституційні зміни:
з ініціативи Мінсім’їмолодьспорту введено посаду радника з ґендерних питань Прем'єр-міністра України М.Я.Азарова;
Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань захисту прав дитини, рівноправ’я та недискримінації призначено Іванову Н.І.
Поновлено роботу Експертної ради з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі. Протягом 2010-2011 років відбулося 4 засідання Експертної ради.
В 15 областях та мм. Києві та Севастополі призначено радників голів обласних державних адміністрацій з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
В 11 областях забезпечено функціонування ґендерних ресурсних, у 3 областях – ґендерних освітніх центрів.
Для забезпечення гендерної рівності Мінсім'ямолодьспорт спільно із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробило проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Прийняття законопроекту сприятиме паритетній представленості жінок і чоловіків у списках політичних партій та виборчих списках; забезпечить контроль за дотриманням політичними партіями вимог недискримінації осіб за ознакою статті; дозволить досягти просування на посади державних службовців вищих категорій представників тієї статті, щодо якої існує ґендерний дисбаланс; дозволить працюючим гармонізувати професійне та сімейне життя.
Завдання 3.B: Скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків
За даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім.. М. В. Птухи, за підсумками 2009 року фактичний показник співвідношення середньої заробітної плати жінок і чоловіків повністю відповідав прогнозно-оціночним значенням Доповіді ЦРТ: Україна - 2010 (77,2 відс.), а в 2010 році підвищився до 77,8 відсотка. Відповідно, середня заробітна плата жінок в Україні склала 1974 гривні на місяць, а
чоловіків – 2538 гривень на місяць.
Скорочення гендерного розриву в рівні заробітної плати засвідчує існування однозначно позитивної динаміки щодо досягнення поставленого завдання. Проте, позитивно оцінюючи прогрес в цій сфері, необхідно зважати й на певний внесок наслідків фінансово-економічної кризи в Україні, що призвела до загального зниження реальних доходів населення – як жінок, так і чоловіків, і відповідного скорочення відмінностей в рівні їх середніх заробітних плат.
З метою реалізація гендерної політики держави в соціально-трудовій сфері між урядовими та неурядовими структурами з питань захисту прав дітей та жінок в Україні у 2010 році підписано Комунікаційну стратегію та план дій на 2010 рік, у рамках якої з метою залучення бізнес-компаній, що працюють в Україні, до запровадження в роботі ґендерних підходів, забезпечення умов для поєднання сімейного та професійного життя, поширення найкращих європейських практик у галузі рівності жінок та чоловіків проведено Всеукраїнський конкурс з дотримання ґендерної рівності роботодавцями України "Рівні можливості: кращий роботодавець 2010 року".
У конкурсі взяло участь понад 90 українських підприємств і організацій різних форм власності. За підсумками конкурсу переможцями стали ТОВ "Вікторія Верітас", Британська Рада в Україні, ЗАТ "Оболонь", АТВТ "Галичфарм".
Протягом 2010 року в 27 регіонах України забезпечено діяльність координаційних рад з питань сім'ї, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, попередження насильства в сім'ї та протидії торгівлі людьми.
У 2010 році реалізовувалися наступні проект :иПроект зі зміцнення і утвердження прав жінок і дітей в Україні (TRES); Програма рівних можливостей Програми розвитку ООН в Україні; розбудова Національного механізму перенаправлення (НМП) постраждалих від торгівлі людьми в Україні. Зазначеними інституціями у 2010 році проведено низку навчальних семінарів з впровадження ґендерної статистики в регіонах України, моніторингу виконання Державної програми з утвердження ґендерної рівності на період до 2010 року на обласному та районному рівнях. Проведено 146 каскадних тренінгів за двома напрямами: підвищення ґендерної чутливості вчителів та впровадження ґендерної політики, в яких взяли участь 4181 працівник системи освіти, 3049 державних службовців та 1720 дільничних інспекторів міліції.
Для державних службовців проведено 6 семінарів з ґендерної статистики,
2 семінари з ґендерного бюджетування, 14 семінарів-тренінгів з логіко-структурного підходу до впровадження ґендерної політики. Підвищено навчальну обізнаність
425 представників громадських організацій, 60 журналістів, результатом чого стало
300 публікацій, програм ТБ та радіо, присвячених ґендерній тематиці.
Здійснено підготовку 180 тренерів, що проводитимуть тренінги із поширення ґендерних знань та ґендерної чутливості для цільової аудиторії трьох категорій: державних службовців, вчителів та дільничних інспекторів. За методикою LFA підготовлено 12 тренерів із 8 областей України.
Створено 5 кафедр з ґендерних досліджень на базі п‘яти провідних університетів країни: Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова, Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка, Національного університету "Острозька академія", Сумського державного педагогічного університету та Університету менеджменту освіти.
24-25 травня 2010 року Україна як член Ради Європи взяла участь у Європейській міністерській конференції з питань ґендерної рівності, що відбулася у м. Баку (Азербайджан).
10 листопада 2010 року проведено слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин на тему "Практика застосування Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".
З 25 листопада по 10 грудня 2010 року в Україні проведено Всеукраїнську акцію
"16 днів проти ґендерного насильства".
Видані розпорядження Кабінету Міністрів України:
від 01.12.2010 № 2154-р. "Про затвердження плану заходів з проведення Національної кампанії "Стоп насильству!" на період до 2015 року" з метою привернення уваги українського суспільства і його лідерів до проблеми насильства як до порушення прав людини і залучення всіх громадян до боротьби з цим явищем;
від 15.12.2010 № 2257-р "Про схвалення Концепції Закону України "Про протидію торгівлі людьми" з метою удосконалення організаційних та управлінських засад у сфері протидії торгівлі людьми, використання матеріальних, технічних, фінансових та інших ресурсів для забезпечення ефективної взаємодії органів державної влади, міжнародних, громадських організацій та інших юридичних осіб у сфері протидії торгівлі людьми.
Також розроблено законопроекти "Про протидію торгівлі людьми"; "Про затвердження Загальнодержавної цільової програми протидії торгівлі людьми на період до 2015 року"; "Про внесення змін до Закону України "Про попередження насильства в сім'ї".
Реалізація гендерної політики держави в соціально-трудовій сфері потребує більш активних зусиль, зокрема в сфері протидії дискримінації за ознакою статі при працевлаштуванні, просуванні в кар’єрному зростанні, реалізації можливостей зайнятості для працівників з сімейними обов’язками тощо.
Запроваджені механізми та практики забезпечення ґендерної рівності все ще залишаються недосконалими й не дозволяють де-факто створити гідні умови для реалізації рівних прав та можливостей. Така ситуація гальмує докорінні ґендерні перетворення, не сприяє ліквідації існуючих стереотипів щодо ролі жінок і чоловіків у суспільстві. Вкорінена в суспільно-політичній дійсності ґендерна нерівність спричиняє загострення політичних, соціально-економічних, культурних та інших проблем у суспільстві. Тому перед Україною стоїть завдання провести такі структурні перетворення, які забезпечать інтегрування ґендерних підходів у всі сфери державного управління та суспільного життя.
Окремим проблемним питанням залишається необхідність подальшого розвитку ґендерної статистики (проведення додаткових вибіркових обстежень населення з метою оцінки представництва жінок на керівних посадах в недержавному секторі) для заповнення прогалин в інформаційному забезпеченні відповідних досліджень. Реалізація відповідних обстежень потребуватиме додаткових фінансових ресурсів, так само як і проведення Всеукраїнського перепису населення, який є репрезентативним джерелом статистичних даних щодо різноманітних аспектів гендерної нерівності в суспільстві. Невирішеною залишається і проблема дослідження бюджетів робочого часу жінок і чоловіків, хоча включення відповідного блоку питань до програми обстежень умов життя домогосподарств, що проводяться Державною статистичною службою на регулярній основі, потребує мінімуму технічних та фінансових зусиль.
Позитивно оцінюючи результати гендерної експертизи освітніх програм та навчальних підручників в контексті викорінення сталих гендерних стереотипів щодо розподілу соціальних ролей жінок і чоловіків, зазначимо, що наразі відсутня системна інформаційна кампанія на державному рівні, а окремі реалізовані проекти соціальної реклами залишаються надто залежними від фінансування міжнародних донорських організацій.
Невирішеними в повній мірі залишаються й проблеми розвитку соціально-побутової інфраструктури, що ускладнює можливості раціонального поєднання професійної зайнятості та роботи в домашньому господарстві й виховання дітей для працівників з сімейними зобов’язаннями.
ЦІЛЬ 4. ЗМЕНШЕННЯ ДИТЯЧОЇ СМЕРТНОСТІ
ЦІЛЛЮ 4 передбачено 1 завдання та 2 індикатори:
| Завдання 4.А: Зменшити рівень смертності дітей віком до 5 років на чверть | 4.1. Рівень смертності дітей віком до 5 років, кількість померлих дітей відповідного віку на 1000 народжених живими 4.2. Рівень смертності немовлят, кількість померлих дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими |
Прогрес досягнення показників, що характеризують рівень дитячої смертності, та позитивні зрушення, що відбулися у 2001 – 2010 роках, наведені в таблиці 5.
Таблиця 5
Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 4
Зменшення дитячої смертності
| | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | 2010 | 2013 | 2015 |
| Індикатор 4.1. Рівень смертності дітей віком до 5 років, кількість померлих дітей відповідного віку на 1000 народжених живими | |||||||||||||
| | 16,0 | 14,4 | 13,6 | 12,9 | 12,4 | 12,9 | 12,4 | 13,6 | 12,2 | 11,3 | 11,0 | 11,1 | 11,0 |
| Індикатор 4.2. Рівень смертності немовлят, кількість померлих дітей віком до 1 року на 1000 народжених живими | |||||||||||||
| | 11,9 | 11,3 | 10,3 | 9,6 | 9,5 | 10,0 | 9,8 | 11,0 | 10,0 | 9,4 | 9,1 | 9,4 | 9,3 |
За результатами аналізу динаміки позитивних зрушень, які відбулися впродовж 2001-2010 років, та з урахуванням наявних резервів, є можливим задекларувати до 2015 року більш амбітні цільові орієнтири. Дані моніторингу інших глобальних індикаторів стану досягнення ЦРТ в Україні свідчать, що на сьогодні ситуацію у цій сфері можна характеризувати як задовільну. Абсолютна більшість (99%) пологів проходить у лікувальному закладі з кваліфікованим персоналом (причому більш ніж у 90% – за участю лікаря).
Завдання 4.А: Зменшити рівень смертності дітей віком до 5 років на чверть
Останніми роками внаслідок поступового підвищення рівня народжуваності, яке спостерігається з 2001 року, темпи зменшення чисельності дітей в Україні уповільнились, а відтак зросла частка наймолодших – дітей віком до 1 року. За цей період чисельність дітей віком до 1 року збільшилась на 31,30%, що в абсолютних цифрах сягає на 120 тис. дітей (з 387328 у 2003 до 508544 дітей у 2010).
Однак, хоча сумарний показник народжуваності на 23,7% є вищим за рівень 2001 року, все ж-таки необхідно визнати, що Україна поки що не вийшла з так званої "пастки низької народжуваності". Спеціальні соціально-демографічні обстеження виявили, що молодь здебільшого все ще зорієнтована на малодітну сім’ю, і це не дає підстав сподіватися на збереження в майбутньому темпів підвищення народжуваності, які спостерігаються сьогодні.
Смертність дітей віком до 1 року є одним із найчутливіших індикаторів ступеня соціально-економічного розвитку суспільства, що акумулює в собі рівень освіти і культури, стан навколишнього середовища, ефективність профілактичних заходів, рівень доступності та якості медичної допомоги, розподіл соціальних і матеріальних благ у суспільстві. Життєздатність новонароджених найсильніше реагує на зрушення у медичному обслуговуванні та санітарній ситуації у країні. Зміни рівня життя, якості харчування населення впливають на рівень смертності немовлят через стан здоров’я, рівень життя і якість харчування їх батьків.
За даними МОЗ, максимальні значення показника смертності немовлят спостерігалися у 1993-1995 роках, коли ці показники сягали відповідно 14,9‰ – 14,5‰ – 14,7‰. З 1997 року означилась стійка тенденція до зниження смертності цієї вікової групи. У 2010 році рівень смертності дітей у віці до 1 року склав 9,04‰. (рис. 1)
Рис. 1. Динаміка смертності дітей у віці до 1 року (на 1000 народжених живими)
З 1 січня 2007 р., згідно з рекомендаціями ВООЗ, Україна перейшла на європейські критерії обліку дитячої смертності. До речі, саме це фахівці називають основною причиною різкого збільшення зареєстрованих смертей.
Ризик смерті малюків найбільш високий у перші 28 діб життя. На першому місяці життя помирає біля 60% малюків і у причинах смерті переважають так звані ендогенні причини, які обумовлені незалежними від зовнішнього середовища факторами (нежиттєздатність плоду, що пов’язана зі станом здоров’я матері, патологічним перебігом вагітності та пологів, вадами розвитку плоду, несумісними з життям та інше). У зв’язку з цим у експертній оцінці неонатальної смертності найбільш важким залишається питання запобігання смерті.
Структура смертності дітей першого року життя за причинами смерті за останні 10 років зазнала незначних змін. Як і в попередні роки, перше місце займали окремі стани, які виникають у перинатальному періоді; на другому – природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії; третє рангове місце посіли зовнішні причини смертності.
Смертність немовлят в Україні є визначальною у формуванні смертності дітей до 5 років. Ймовірність померти різко зменшується після досягнення дитиною однорічного віку. Так, за даними Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи, у 2010 р. лише менше 1/5 всіх втрат дитячих життів (17%) в Україні до досягнення 5-річного віку припадало на віковий інтервал 1-4 роки. Спостерігається значна відмінність смертності у цьому віковому інтервалі за місцем проживання. Так, показник смертності у віці 1-4 роки у сільській місцевості становив 67,2 проти 39,9 на 100 тис. осіб.
Вважається, що рівень смертності дітей віком 1-4 роки є порівняно незалежним від ризиків у передпологовий, пологовий та післяпологовий період і відображає недостатність харчування або ж інших оптимальних умов життя протягом перших 1-1,5 років життя, а тому може бути чутливим індикатором соціально-економічного розвитку і рівня медичного обслуговування.
Структура смертності дітей від 0 до 4 років значно не відрізняється від структури смертності дітей до 1 року. Якщо не брати до уваги смертність дітей у перинатальному періоді життя, то велику частку в цьому віці зберігають природжені вади розвитку, деформації та хромосомні аномалії, які мають 19,8%. Смертність від зовнішніх причин виступає на третє місце та має 10,0% від усіх причин смерті, що зумовлено недбалим доглядом дорослих. Інші перераховані причини смерті дітей віком до 5 років є менш значними.
За даними Держстату, у 2010 році внаслідок травм, отруєнь та інших наслідків дії зовнішніх чинників загинула майже кожна третя дитина з числа померлих (303 з 927 смертей дітей у віці від року до п’яти). Переважної більшості цих смертей можна було уникнути за умови належного догляду за дитиною.
Спостерігаються також певні особливості смертельних випадків від неприродних причин залежно від місця проживання. Наприклад, якщо у сільській місцевості внаслідок нещасних випадків, пов’язаних з дією вогню та диму, загинуло у минулому році 34 дитини до 5 років, у містах – 16; утопилося - 42 дитини, у містах – 34; внаслідок отруєння лікарськими засобами, медикаментами та біологічними речовинами; токсичної дії речовин, переважно немедичного призначення – 54 смерті, у містах – 39; і це при тому, що у селах проживає менше третини населення. Проте ДТП у містах забрали 21 дитяче життя проти 9 випадків у сільській місцевості.
Внаслідок впровадження сучасних принципів діагностики та лікування дітей із злоякісними новоутвореннями, які було реалізовано на виконання заходів Державної програми "Дитяча онкологія 2006 - 2010 роки", протягом останніх п’яти років вдалось підвищити рівень загального виживання хворих на 8,5% у порівнянні з 2007 роком та склав 55,5%.
Однак, у порівнянні зі статистикою країн Євросоюзу та США, де 5-річна виживаність сягає 70%, ситуація в Україні залишається невтішною.
На позитивну динаміку, а саме зниження показника дитячої смертності, впливає цілий ряд наступних заходів: з метою уніфікації вимог до обсягів і якості надання медичної допомоги дітям протягом останніх років розроблено близько 50-ти клінічних протоколів лікування найпоширеніших захворювань у дітей, які ґрунтуються на наукових доказах; протоколи догляду за здоровою новонародженою дитиною, здоровою дитиною від 0 до 3-х років; постійно впроваджуються сучасні медичні технології.
Протягом останніх 10 років в Україні за підтримки міжнародних проектів (Дитячий Фонд ООН ЮНІСЕФ в Україні, Українсько-Американський проект "Мати і дитя" в рамках міжурядової співпраці за підтримки Агентства по міжнародному розвитку США, Українсько-Швейцарська програма "Здоров’я матері та дитини"), Європейського регіонального бюро ВООЗ в Україні в галузі охорони здоров’я материнства і дитинства розроблено та впроваджено в клінічну практику лікарів та середнього медичного персоналу низку нормативно-правових актів.
З метою забезпечення безпечної вагітності і поліпшення перинатальної допомоги здійснюється інтегроване навчання лікарів (акушерів-гінекологів, неонатологів, педіатрів) і середнього медичного персоналу сучасним методам якісної клінічної і консультативної допомоги.
При реалізації вищезгаданих проектів були зроблені акценти на впровадження сучасних принципів, зокрема, планування сім'ї; підготовку родинних пар до вагітності та пологів; ведення нормальної вагітності; раціональне ведення пологів, що передбачало ефективне втручання в тих випадках, коли була реальна загроза здоров'ю і життю, і невтручання у фізіологічний процес пологів; присутність близької людини при народженні дитини; ранній і необмежений контакт матері і новонародженого; ефективну первинну реанімаційну допомогу новонародженому в пологовому залі; грудному вигодовуванню і спільному перебуванню матері і дитини на усіх етапах; використанню сучасних методів і високих технологій при проведенні інтенсивної і реанімаційної допомоги; запровадженню методів профілактики інфекцій, заснованих на наукових доказах тощо.
Основні принципи впровадження будувалися та будуються відповідно до міжнародних рекомендацій ВООЗ і позитивним досвідом з урахуванням особливостей регіонів.
Суттєво допомагає покращити надання кваліфікованої медичної допомоги дітям та матерям в регіонах виконання державних програм та централізованих заходів, а саме:
- Державної програми "Репродуктивне здоров’я нації" на період до 2015 року";
- Державної програми "Дитяча онкологія" на 2006-2010 роки";
- заходів щодо заохочення народжуваності в Україні та масового неонатального скринінгу на фенілкетонурію та вроджений гіпотиреоз;
- закупівля лікувального харчування для дітей з фенілкетонурією, для дітей віком до 3-х років;
- медикаментозне забезпечення гормоном росту дітей, хворих на гіпофізарний нанізм;
- медикаментозне лікування у дітей хвороби Гоше.
Це дозволяє частково забезпечити заклади охорони здоров’я в областях, у тому числі НДСЛ "ОХМАТДИТ", необхідними лікарськими засобами для лікування дітей хворих на онкологічні, онкогематологічні захворювання, цукровий діабет, гемофілію, хворобу Гоше, хронічну та гостру ниркову недостатність, фенілкетонурію, дихальні розлади у недоношених дітей тощо.
Суттєвим здобутком 2009-2010 рр. стало затвердження Законом України від 05.03.09 №1065-УІ Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" до 2016 роки.
Серед проблем збереження тенденцій досягнення Цілі 4 залишилися загальні, пов’язані з кризою системи охорони здоров’я в Україні і складною соціально-економічною ситуацією, які впливають на стан громадського здоров’я і функціонування галузі в цілому, торкаючись при цьому питань збереження здоров’я матерів і дітей.
Аналізуючи причини негативної динаміки показників стану здоров’я, смертності дітей та молоді в Україні при вирішенні проблеми на шляху досягнення Цілі 4, не можна ігнорувати спосіб життя (вживання алкоголю, наркотиків та тютюнопаління; харчування; фізична активність; роль сім'ї; профогляди), який у структурі чинників впливу на формування стану здоров’я складає 50%.
Впровадження в українському суспільстві засад здорового способу життя в цілому має реалізуватися через інформаційно-просвітницьку роботу серед населення щодо проблем та шляхів збереження здоров’я матерів і дітей. Передусім це має стосуватися відповідальної статевої поведінки і запобігання небажаній вагітності, догляду за дітьми та профілактики травматизму, і взагалі – формування у суспільстві усвідомлення відповідального батьківства. Цьому, в свою чергу служитиме і реальне, а не декларативне дотримання пріоритету профілактичної спрямованості у функціонуванні національної системи охорони здоров’я.
Покращання охорони здоров’я матерів і дітей потребуватиме підвищення якості медичної допомоги дітям і матерям, подальшого розповсюдження сучасних перинатальних та репродуктивних технологій, впровадження в практику науково обґрунтованих стандартів та протоколів лікування. Великого значення для зменшення перинатальних втрат має забезпечення єдиної уніфікованої технології надання медичної допомоги недоношеним з надзвичайно малою вагою при народженні.