Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"

Вид материала

Ціль 2. забезпечення якісної освіти впродовж життя
Забезпечення якісною освітою впродовж життя
Дошкільна освіта
Загальна середня освіта
Професійно-технічна освіта
Ціль 3: забезпечення ґендерної рівності

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6

ЦІЛЬ 2. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКІСНОЇ ОСВІТИ ВПРОДОВЖ ЖИТТЯ

ЦІЛЛЮ 2 передбачено 2 завдання та 6 індикаторів:

Завдання 2.А: Підвищити рівень охоплення освітою

2.1. Чистий показник охоплення освітою у дошкільних навчальних закладах дітей 3–5 років, які проживають у міських поселеннях, %

2.2. Чистий показник охоплення освітою у дошкільних навчальних закладах дітей 3–5 років, які проживають у сільській місцевості, %

2.3. Чистий показник охоплення дітей повною загальною середньою освітою, %

2.4. Чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком від 17 до 22 років, %

2.5. Сукупний валовий показник кількості працівників, які пройшли перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію, тис. осіб

Завдання 2.B: Підвищити якість освіти

2.6. Кількість загальноосвітніх навчальних закладів, які мають підключення до Інтернету, %

Показники підвищення якості освітніх послуг, забезпечення рівного доступу до якісної освіти на всіх рівнях, підвищення конкурентоспроможності національної системи освіти та її інтеграції в єдиний європейський освітній простір відображені в таблиці 3.

Таблиця 3

Стан досягнення та очікувані результати реалізації ЦІЛІ 2

Забезпечення якісною освітою впродовж життя

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2013		2015
Індикатор 2.1. Чистий показник охоплення освітою у дошкільних навчальних закладах дітей 3–5 років, які проживають у міських поселеннях, %
	–	–	79,5	82,6	85,8	86,9	87,2	87,3	88,0	89¹	87,5	91		93		95
										86,5
Індикатор 2.2. Чистий показник охоплення освітою у дошкільних навчальних закладах дітей 3–5 років, які проживають у сільській місцевості, %
	–	–	27,5	29,9	33,2	38,0	41,7	44,9	47,6	50¹	49,7	52		55		60
										47,8
Індикатор 2.3. Чистий показник охоплення дітей повною загальною середньою освітою, %²
	–	98,1	–	97,8	99,1	99,3	99,4	99,5	99,7	99,7¹	97,3	99,8		99,8		99,9
										99,1
Індикатор 2.4. Чистий показник охоплення вищою освітою осіб віком від 17 до 22 років, %
	–	32,5	–	35,0	32,7	41,8	44,1	45,4	46,3	48,0¹	47,0	52,0		54,0		56,0
										46,9
Індикатор 2.5. Сукупний валовий показник кількості працівників, які пройшли перепідготовку та підвищили свою кваліфікацію, тис. осіб³
	–	158	–	167	188	193	193	197	293	294¹	249,4	297		310		320
										224,5
Індикатор 2.6. Кількість загальноосвітніх навчальних закладів, які мають підключення до Інтернету, %⁴
	–	–	–	–	–	–	–	–	42	43	57	55		75		90

¹ оціночні дані за підсумками 2009 та 2010 рр., що були спрогнозовані у доповіді ЦРТ Україна -2010.

²питома вага випускників 9-х класів, які продовжують навчання для здобуття повної загальної середньої освіти (у 10-х класах шкіл, на І курсах ПТНЗ, І курсах ВНЗ);

³Дані МОН згідно постанов Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 633, 05.06.2009 № 563, 14.07.2010 № 580.

⁴ до 2008 року дані відсутні

У таблиці наведені доступні фактичні дані Держстату до 2010 року включно та прогнозно-розрахункові значення показників на 2011 - 2015 роки за даними Доповіді 2010 року.

Аналізуючи дані таблиці, можна спостерігати позитивні зрушення серед усіх показників завдання щодо підвищення конкурентоспроможності освітньої галузі та перевиконання їх вже у 2009 році.

Дошкільна освіта

За інформацією МОН, на сьогодні в Україні налічується 15 тисяч 628 дошкільних навчальних закладів різних типів та форм власності. У них здобувають дошкільну освіту 1 272 745 дітей, що становить 56 відсотків від загальної кількості дітей віком 1-6 років (місто – 67 відсотків, село – 34 відсотки). Завдяки організації різних форм здобуття дошкільної освіти відсоток охоплення дітей у 2010 році становить 67,9 відсотка, а 5-річних дітей - 97 відсотків.

Упродовж 2010 року відновили діяльність 163 дошкільних навчальних закладів (міська місцевість - 12, сільська місцевість - 151), уведено в дію додатково 257 дитячих садків, із них: 4 новобудови у сільській місцевості, 236 закладів комунальної форми власності (міська місцевість - 20, сільська місцевість - 216) та 17 приватної - у пристосованих приміщеннях. Передано до комунальної власності 45 закладів.

З метою збільшення показника охоплення дітей дошкільною освітою запроваджуються різні форми здобуття дошкільної освіти. Зокрема, організовано роботу понад 1,4 тис. груп короткотривалого перебування, які відвідують понад 18,7 тис. дітей, охоплено соціально-педагогічним патронатом 105,6 тис. дітей, організовано роботу понад 3 тисячі 645 груп із підготовки дітей до шкільного навчання при загальноосвітніх навчальних закладах. Такі групи відвідує понад 44 тис. дітей.

Для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, працюють за даними Держкомстату 2524 заклади компенсуючого типу, де разом із здобуттям дошкільної освіти 121 779 дітей отримують корекційно-відновлювальну та реабілітаційну допомогу. Також 43151 дитина мають можливість відвідувати 690 закладів санаторного типу.

Для задоволення потреб населення дошкільні навчальні заклади функціонують протягом року чи сезонно з різним режимом роботи. За бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі дитина може перебувати цілодобово, протягом дня або короткотривало.

Законом України "Про дошкільну освіту" визначено, що дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною системи безперервної освіти і тому міністерством у 2010 році було внесено зміни до чинного законодавства в галузі освіти щодо обов’язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти.

На виконання вимог зазначеного закону з метою створення належних умов для здобуття дітьми дошкільної освіти було розроблено Концепцію розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року, яку схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України 27 серпня 2010 року № 1752-р. На виконання цього розпорядження було розроблено проект Державної цільової програми розвитку дошкільної освіти в на період до 2017 року.

Також розроблено програму розвитку дітей старшого дошкільного віку "Впевнений старт" та підготовлено методичний лист "Про організацію роботи з дітьми п’ятирічного віку".

Вперше в історії України було проведено І Всеукраїнський з’їзд педагогічних працівників дошкільної освіти, на якому було обговорено питання стану дошкільної освіти та намічено перспективи її розвитку в майбутньому.

Загальна середня освіта

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.

У зв’язку із покращенням демографічної ситуації в Україні, починаючи з 2010 року, збільшилась кількість класів школи І ступеня, особливо у містах, внаслідок збільшення кількості учнів, які вступають до 1 класу.

За даними МОН, у 2010 році функціонувало 19 679 загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 13 378 - у сільській місцевості (68,0 відсотка шкіл держави), де навчаються понад 4,3 млн. учнів, у тому числі 1,46 млн. - у сільських навчальних закладах.

Розвиток системи загальної середньої освіти відбувається за складної демографічної ситуації. Незважаючи на поступове її покращення, учнівський контингент у зв’язку з низькою народжуваністю у попередні роки продовжує зменшуватися.

Загальне зменшення кількості дітей впливає на мережу загальноосвітніх навчальних закладів, призводить до зменшення середньої наповнюваності класів та шкіл, збільшення кількості загальноосвітніх навчальних закладів з малою чисельністю учнів, що призводить до скорочення педагогічного навантаження вчителів тощо. Найбільш гостро ця ситуація позначилася на сільських школах. На кінець 2010 року кожна четверта сільська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів має наповнюваність менше 100 учнів. Більшість таких шкіл розташовані в Чернігівській (42,1 відсотка), Сумській (39,7 відсотка), та Кіровоградській (31,2 відсотка) областях.

Найперша умова якісної освіти на селі – створення оптимальної мережі для повноцінної освіти дітей шкільного віку. Оптимізація освітньої мережі має забезпечити підвищення якості освіти, економічну ефективність функціонування навчальних закладів, поліпшення доступу до якісної освіти, приведення освітньої мережі у відповідність до потреб і особливостей регіону, урізноманітнення освітніх послуг, що надаються навчальними закладами.

Оптимізація мережі шкіл у сільській місцевості вимагає організації підвезення учнів до місць навчання і додому, оскільки понад 230 тис. учнів проживають за межею пішохідної доступності і потребують підвезення. Вирішенню цього завдання значною мірою сприяє реалізація Державної програми "Шкільний автобус". За роки реалізації державної та регіональних програм "Шкільний автобус" загальноосвітні навчальні заклади отримали майже 2,7 тисяч автобусів, у тому числі 994 – за кошти державного бюджету.

На противагу 2009 року, коли задекларовані кошти (150 млн. грн.) на реалізацію зазначеної програми з Державного бюджету так і не були виділені, у 2010 році, не зважаючи на складні економічні умови, до навчальних закладів поставлено 112 автобусів. Окрім цього, за кошти позики Світового банку загальноосвітнім навчальним закладам поставлено ще 58 автобусів, за кошти місцевих бюджетів придбано 126 транспортних засобів.

З 2011 року планується продовження реалізації зазначеної програми, якою передбачено придбати та поставити до загальноосвітніх навчальних закладів понад 2000 автобусів.

Професійно-технічна освіта

Стратегія і динаміка сучасної професійно-технічної освіти України визначаються перспективами соціально-економічного розвитку країни.

Постійна увага Уряду до зазначеного питання сприяла в 2010 році об’єднанню зусиль та поліпшенню роботи органів місцевого самоврядування, профспілкових та громадських організацій щодо створення належних умов для навчання та виховання молоді у професійно-технічних навчальних закладах. В українській системі професійної освіти спостерігаються позитивні тенденції щодо її осучаснення. Розпочалася робота з оновлення змісту шляхом розроблення професійних стандартів, покращується робота з кадровим потенціалом училищ, здійснюється підвищення їх кваліфікації за новими навчальними планами і програмами, налагоджується співпраця з роботодавцями.

Урядом прийнято ряд розпоряджень та постанов щодо покращання діяльності професійно-технічних навчальних закладів.

Порядком працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 784, передбачено впровадження договірних засад, а саме: укладання договорів між навчальними закладами та роботодавцями за участю регіональних органів Міністерства соціальної політики та укладання на їх основі угод безпосередньо між роботодавцем, випускником з третьою стороною щодо надання якісної професійної освіти, якою виступає професійно-технічний навчальний заклад.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 770 "Про внесення змін до Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики" вдосконалено механізм проходження учнями училищ оплачуваного виробничого навчання та практики на виробництві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 783 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. № 1240" вдосконалено управління професійно-технічним навчальним закладом, розширено його функції у сфері господарської діяльності.

Головні напрями розвитку професійно-технічної освіти, передбачені Державною цільовою програмою розвитку професійно-технічної освіти на 2011–2015 роки (постанова КМУ від 13.04.2011 № 495), відповідають пріоритетам державної соціально-економічної політики:

створення системи забезпечення якості професійно-технічної освіти;
диверсифікації джерел фінансування;
модернізації системи управління професійно-технічною освітою;
підвищення престижності робітничих професій;
оновлення нормативно-правової бази.

За даними МОН, на початок 2011 року в Україні функціонують 870 професійно-технічних навчальних закладів із загальним контингентом учнів та слухачів 405,1 тис. осіб, що на 6,1 тис. осіб більше, ніж за аналогічний період минулого року. Мережа училищ за галузевим спрямуванням у порівнянні з початком 2010 року практично не змінилась. Так, станом на 01.01.2011 р. функціонують 309 училищ для промисловості, 177 – для будівництва, 252 – для агропромислового комплексу, 132 – для сфери послуг.

Основний контингент учнів і слухачів – це випускники загальноосвітніх навчальних закладів віком від 15 до 18 років, із них:

діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування – 18 069 осіб (у 2009 році – 18 208 осіб.);
мають одного з батьків – 62 484 осіб (64 185);
з неблагополучних сімей – 10 528 осіб (11 461);
з малозабезпечених сімей – 30 529 осіб (34 681);
осіб із фізичними та розумовими вадами – 5 297 осіб (4 963).

Вища освіта

За даними Держстату у 2010 році мережа вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації налічує 854 заклади, з них державної форми власності 446 закладів, комунальної форми власності - 220, приватної форми власності - 188.

Із 505 вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації – 218 державної форми власності, 205 – комунальної та 82 – приватної. Із 349 вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації 228 – державної форми власності, 15 – комунальної та 106 – приватної.

Мережа вищих навчальних закладів у 2010 році зменшилася на 7 закладів (з 861 до 854) за рахунок оптимізації та реорганізації вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації у структурні підрозділи вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, і за рахунок скорочення внаслідок ліквідації вищих навчальних закладів або їх структурних підрозділів.

За даними Держстату в 2010 році студентами перших курсів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації стали 129,102 тис. осіб (у 2009 році – 93,4 тис. осіб); студентами перших курсів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації – 392,012 тис. осіб (у 2009 році – 370,5 тис. осіб). На час вступної кампанії 2010 року у МОНмолодьспорт, центральних органах виконавчої влади, що мають у підпорядкуванні вищі навчальні заклади, регіональних органах управління освітою діяли приймальні громадян, а також консультативні телефони "Вступна кампанія 2010".

ЦІЛЬ 3: ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ҐЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ

ЦІЛЛЮ 1 передбачено 2 завдання та 4 індикатори:

Завдання 3.A: Забезпечити ґендерне співвідношення на рівні не менше 30 до 70% тієї чи іншої статі у представницьких органах влади та на вищих щаблях виконавчої влади

3.1. Ґендерне співвідношення серед депутатів Верховної Ради України, чис.жін./чис.чол.

3.2. Ґендерне співвідношення серед депутатів місцевих органів влади, чис.жін./чис.чол. (або навпаки)

3.3. Ґендерне співвідношення серед вищих державних службовців (1–2 посадових категорій), чис.жін./чис.чол.

Завдання 3.B: Скоротити наполовину розрив у доходах жінок і чоловіків

3.4. Співвідношення середнього рівня заробітної плати жінок до середнього рівня заробітної плати чоловіків, %

Завдання ґендерного розвитку в Україні щодо забезпечення рівних можливостей у суспільно-політичному житті та державному управлінні, скорочення розриву в рівні доходів жінок і чоловіків відображені в системі індикаторів, що характеризують участь жінок і чоловіків на вищих щаблях державного управління (серед державних службовців 1–2 категорій), в представницьких органах влади різного рівня – в національному парламенті та органах місцевого управління, а також ґендерне співвідношення середньої заробітної плати в економіці (таблиця 4).

Таблиця 4

Blog

Доповідь "Цілі розвитку тисячоліття: Україна. Підсумки моніторингу досягнення за 2010 рік"