Хронический гастрит типа в как фактор, способствующий развитию вирусного гепатита а

Вид материала

Диплом

Содержание ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ І ЕСЕНЦІАЛЕ ФОРТЕ Н У ТЕРАПІЇ ХРОНІЧНИХ ТОКСИЧНИХ ГЕПАТИТІВ Невойт Г. В. Матеріали і методи Таблиця 1 Динаміка біохімічних показників у хворих на хронічний токсичний гепатит в динаміці лікування Бабак О.Я. Эффективность использования препарата цитраргинин в терапии хронических гепатитов // Сучасна гастроентерологія. – 200 Меркулова Ю.В., Чайка Л.А., Гомон О.Н., Белостоцкая Л.И. Фармакологические основы фармакотерапии гипераммониемии // Фармакол. ві Червак І.М. Дуфалак та глутаргін у лікуванні хворих цирозом печінки, ускладненим печінковою енцефалопатією // Гастроентерологія. Milner J.A. Metabolic aberration associated with arginine dificiency // Amer. Institute of Nutrition. – 1984. – P. 35-49.

Подобный материал:

• Бесприборные ифа тест-системы для дифференциации гепатитов а, В, с дробченко С. Н.,, 46.32kb.
• Иммунологические особенности острого вирусного гепатита в в зависимости от исходов, 255.83kb.
• Граф логической структуры темы “Хронический гастрит у детей”, 54.15kb.
• «заболевания органов пищеварения», 625.96kb.
• Незаконная миграция, как фактор способствующий наркобизнесу и нелегальным оборотом, 33.26kb.
• Ьным распространением, часто тяжелым и длительным течением, неблагоприятными последствиями, 73.48kb.
• Рекомендации по применению препарата профеталь® в терапии хронического вирусного гепатита, 24.33kb.
• «Всё о вирусном гепатите», 196.8kb.
• Лечение грязью на яровом, 569.63kb.
• Методические рекомендации для студентов III курса стоматологического факультета для, 522.54kb.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ГЛУТАРГІНУ І ЕСЕНЦІАЛЕ ФОРТЕ Н У ТЕРАПІЇ ХРОНІЧНИХ ТОКСИЧНИХ ГЕПАТИТІВ

Невойт Г. В.

Українська медична стоматологічна академія, Полтава (Украина)

Хронічні токсичні гепатити, незалежно від етіологічного чинника (алкоголь, радіація, тощо) супроводжуються ураженням мембран гепатоцитів і порушенням функцій печінки, перш за все, білковосинтетичної та детоксикуючої. Враховуючи вищезазначене, лікування хронічних токсичних гепатитів повинно бути спрямоване на відновлення і стабілізацію мембран гепатоцитів, нормалізацію детоксикуючої та білковосинтетичної функції печінки. Останнім часом в якості детоксикантів використовуються моно- і комбіновані препарати на основі аміно- і кетокислот: аргінін, орнітин, глутамат, аспартат, α-кетоглутарат, тощо [1, 2, 3, 4, 7].

Напівзамінна амінокислота аргінін бере участь у цитоплазматичному, ядерному, креатиновому синтезах, а також, завдяки здатності активізувати карбомоїлфосфатсинтетазу гепатоцитів та глутамінсинтетазу, каталізує утворення сечовини і нетоксичного глутаміну з аміаку [1, 8]. Як інтермедіатор, ендогенний аргінін збільшує аміакнейтралізуючу спроможність циклу Кребса [3]. Встановлена, здатність L-аргініну покращувати мікроциркуляцію, зменшувати гіпоксію, сприяти усуненню венозного стазу в портальній системі завдяки стимуляції NO-синтази і тим самим, підвищувати резистентність гепатоцитів [2, 8]. Відомо, що при жировій дистрофії печінки алкогольного генезу має місце підсилене виведення оротової кислоти, яке зменшується за умов екзогенного введення аргініну [9]. Дефіцит аргініну призводить до переключення орнітинового циклу на синтез піримідінових основ, сприяє гіперамонійемії і підсиленій екскреції оротової кислоти із сечею [1, 5, 9]. Тому при ушкодженні гепатоцитів доцільне додаткове введення даної амінокислоти, особливо за наявності біохімічних ознак зниження детоксикуючої функції печінки.

Біохімічна роль глутамінової кислоти – регуляція орнітинового циклу, оскільки N-ацетилглутамат є кофактором карбамоїлфосфатсинтетази [7]. Одночасно глутамінова кислота приймає безпосередню участь у глутамінсинтетазній реакції у перивенозних гепатоцитах, міоцитах, астроцитах, зв'язуючи аміак, а у перипортальних гепатоцитах – як донор аміногруп для всіх амінокислот орнітинового циклу [6]. Глутамінова кислота стимулює передачу збудження у синапсах центральної нервової системи, має антинейротоксичний вплив, стимулює окислювальні процеси, сприяє синтезу АТФ [5], що суттєво за наявності супутньої енцефалопатії.

Враховуючи позитивний вплив аргініну і глутамінової кислоти на метаболічний обмін у гепатоцитах, запропоноване їх екзогенне введення при порушенні функцій печінки, зокрема детоксикаційної та білковосинтетичної. З цією метою використовували препарат глутаргін ("Здоров'я", Україна), діючою субстанцією якого є L-аргініну L-глутамат.

Одночасно у хворих на хронічні токсичні гепатити має місце низка патофізіологічних механізмів, які зумовлюють прояви цитолітичного синдрому і подальше прогресування захворювання: активація перекисного окислення ліпідів, процесів фібротизації печінкової тканини, порушення складу і функції мембран гепатоцитів [2, 4]. Тому в комплекс лікування хронічних токсичних гепатитів необхідне додаткове введення есенціальних фосфоліпідів, які здатні впливати на всі патогенетичні механізми їх розвитку.

Есенціальні фосфоліпіди відносяться до гепатопротекторів-репарантів біомембран, при екзогенному введені яких у вигляді фосфоліпідних екстрактів відбувається значне підвищення вмісту фосфатиділхолінів (1,2-ділінолеоїлфосфатиділхоліну) в мембранах гепатоцитів. Терапевтичний вплив фосфатиділхолінів зумовлений спектром активності есенціальних фосфоліпідів: відбудова цілісності мембран гепатоцитів, реставрація структури мембран, нормалізація їх метаболічного потенціалу, активація мембранних фосфоліпідзалежних ферментів, підвищення детоксикаційного екскреторного потенціалу, антифібротичні ефекти, метаболізм ліпідів в процесі синтезу ліпопротеїнів у печінці [2, 4].

Есенціале Н, есенціале форте Н містить 250 і 300 мг есенціальних фосфоліпідів без комплексу вітамінів, що дозволяє нівелювати ризик виникнення гіпервітамінозу, алергічних реакцій при довготривалому курсовому призначенні адекватних терапевтичних доз препарату. Крім того, у складі Есенціале Н кількісно і якісно серед фосфатіділхолінів переважає 1,2-ділінолеоїлфосфатиділхолін із відсотковим вмістом близько 52% [2].

Мета роботи – дослідити ефективність лікувального комплексу Глутаргін і Есенціале Н у хворих на хронічний токсичний гепатит.

Матеріали і методи. Обстежено 56 хворих на хронічний токсичний гепатит алкогольного генезу легкого і середнього ступеню активності. Активність патологічного процесу в печінці оцінювали за вираженістю провідних клінічних і лабораторних симптомів та синдромів: 0 – відсутній, 1 – слабко виражений, 2 – помірно виражений, 3 – максимально виражений. У всіх хворих визначали біохімічні проби печінки (цитолітичний, холестатичний, імунозапальний синдроми, гамаглутамінтранспептидаза), проводили серологічне обстеження на маркери вірусних гепатитів. Стан детоксикуючої функції печінки оцінювали за активністю аргінази крові, рівень перекисного окислення ліпідів – за вмістом малонового діальдегіду у крові, стан системи антиоксидантного захисту крові – за активністю супероксиддисмутази. У досліджені хворі брали участь за умови алкогольної абстиненції. Ефективність терапії оцінювали на підставі динаміки клінічних ознак та результатів вищезазначених біохімічних досліджень.

В залежності від призначеного лікувального комплексу хворі були розподілені на три групи: І група (11 хворих) отримувала монотерапію препаратом ессенціале форте Н по 2 капсули 3 рази на день протягом 8 тижнів; ІІ група (17 хворих) – монотерапію препаратом глутаргін – внутрішньовенно крапельно по 50 мл (2 г) на 200 мл 0,9% розчину натрію хлориду 1 раз на добу протягом перших 5 діб, з послідуючим переходом з шостої доби на пероральний прийом глутаргіну по 1 таблетці (0,25 г) 3 рази на день протягом 4 тижнів; ІІІ група (28 хворих) отримувала комбіновану терапію за вищезазначеним способом.

Результати та їх обговорення. Аналіз динаміки клінічної картини захворювання у хворих на ХТГ алкогольної етіології в умовах лікування хворих І-ІІІ груп свідчить про те, що у хворих, які отримували монотерапію глутаргіном та комбіновану терапію препаратами глутаргін і есенціале форте Н суттєво зменшились прояви астенічного синдрому (загальна слабкість, підвищена втома), покращився загальний стан: у хворих ІІ групи – через 5 діб у 7 (41,2%), по закінченню курсу – 3 (17,6%), у 14 (82,4%) його не спостерігали; у хворих ІІІ групи – через 5 діб у 14 (50%), по закінченню курсу – у 4 ( 15%), у 24 (85%) його не спостерігали. У хворих І динаміка регресії астенічного синдрому була більш повільною. У хворих ІІ групи мала місце більш повільна динаміка і по закінченню курсу астенічні ознаки зменшились у 5 (45,4%), у 6 (44,6%) – були відсутні. Під впливом лікування спостерігалось покращення/нормалізація пігментоутворюючої функції печінки, яке проявлялось у зниженні рівнів загального, кон’югованого та некон’югованого білірубінів; зменшилась активність амінотрансфераз, покращилась детоксикуюча функція печінки, активність системи антиоксидантного захисту (табл. 1). Найбільш виражена позитивна динаміка відмічалась у хворих ІІІ групи, які отримували комплекс глутаргін з есенціале форте Н.

Таблиця 1

Динаміка біохімічних показників у хворих на хронічний токсичний гепатит в динаміці лікування

Біохімічний показник	Величина показника (М±m)
	Практично здорові	І група (есенціале форте Н)		ІІ група (глутаргін)		ІІІ група (глутаргін+ есенціале форте Н)
		До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування	До лікування	Після лікування
МДА, мкмоль/л	7,3±0,03	17,9±0,07	10,6±0,08*	18,1±0,06	12,6±0,08*	17,9±0,05	9,5±0,07*
СОД, УО/мл	3,5±0,04	1,6±0,18	3,1±0,11*	1,5±0,15*	2,9±0,13*	1,7±0,13	3,3±0,12*
Аргіназа, ммоль/год/л	1,33±0,07	0,69±0,07	0,99±0,05*	0,65±0,05	1,1±0,07*	0,64±0,06	1,23±0,05*
Білірубін, мкмоль/л	17,4±1,5	28,6±2,0	17±2,0	33,1±2,0	18±2,0	29,1±3,0	17±2,0
АлАТ, ммоль/год/л	0,51±0,04	1,08±0,18	0,4±0,03	1,09±0,1	0,6±0,05	1,08±0,09	0,4±0,03
АсАТ, ммоль/год/л	0,31±0,04	0,6±0,1	0,3±0,01	0,5±0,1	0,4±0,01	0,6±0,1	0,3±0,01
ГГТП, МЕ	49,5±0,5	79,3±0,5	58±0,5	81±0,4	62,5±0,5	79,8±0,5	53,4±0,4
Тимолова проба	4,1±0,6	7,8±0,06	4,9±0,3	7,0±0,05	5,1±0,4	6,8±0,08	4,9±0,5

В усіх трьох групах хворих мала місце позитивна динаміка показників (таблиця 1). Проведений порівняльний аналіз результатів дослідження свідчить, що у хворих ІІІ групи, які отримували комбінацію препаратів глутаргін і есенціале форте Н, позитивні зміни були найбільш виражені. Це дозволило досягти відновлення детоксикуючої функції печінки, підвищення ефективності лікування, скоротити термін курсу терапії та перебування хворого на листку тимчасової непрацездатності.

Використання при лікуванні хворих на хронічні токсичні гепатити комбінації препаратів есенціале форте Н і глутаргіну дозволяє реалізувати терапевтичний вплив як безпосередньо на уражений гепатоцит, завдяки стабілізації його клітинних та субклітинних мембран та створення тим самим умов для відновлення функцій печінки, так і на стан перебігу у ньому метаболічних процесів, шляхом введення аргініну, наявність інфузійної форми якого дозволяє у короткий термін досягти необхідної концентрації субстанції у паренхімі печінки.

Література

1. Бабак О.Я. Эффективность использования препарата цитраргинин в терапии хронических гепатитов // Сучасна гастроентерологія. – 2001. – №1 (3). – С. 64-65.

2. Дегтярева И.И., Скрыпник И.Н., Невойт А.В. и соавт. Гепатопротекторы-антиоксиданты в терапии больных с хроническими диффузными заболеваниями печени // Новые медицинские технологии. – 2002. – №6. – С. 18-23.

3. Меркулова Ю.В., Чайка Л.А., Гомон О.Н., Белостоцкая Л.И. Фармакологические основы фармакотерапии гипераммониемии // Фармакол. вісник. – 1998. – №6. – С. 13-18.

4. Подымова С.Д. Механизмы алкогольного повреждения печени // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. – 1998. – №5. – С. 21-25.

5. Червак І.М. Дуфалак та глутаргін у лікуванні хворих цирозом печінки, ускладненим печінковою енцефалопатією // Гастроентерологія. – 2001. – Вип. 32. – С. 476-480.

6. Bachmann C., Colombo J.P. Orotic acid in urine and hyperammonemia // Adv. Exp. Med. Biol. – 1982. – Vol. 153. – P. 313-319.

7. Felipo V., Minana M.D., Grisolia S. Long-term ingestion of ammonium increases acetylglutamate and urea levels without affecting the amount of carbamylphosphatesynthase // Eur. J. Biochem. – 1988. – Vol. 176. – P. 257-277.

8. Milner J.A. Metabolic aberration associated with arginine dificiency // Amer. Institute of Nutrition. – 1984. – P. 35-49.

9. Visek W.J., Shoemaker J.D. Orotic acid, arginine and hepatotoxicity // J. Am. College of Nutrition. – 1986. – Vol. 5. – P. 153-166.