Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра біологічної хімії методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії (для студентів стоматологічного факультету)

Вид материала

Документы

Содержание Індивідуальна самостійна робота студентів 1. Система протеїну С – біохімічний механізм антикоагулянтної дії. Література Мета заняття. Актуальність теми. Конкретні завдання.

Подобный материал:

• Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького кафедра біологічної, 1954.66kb.
• Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра пропедевтики, 240.18kb.
• Львівський національний медичний університет імені данила галицького кафедра фізичної, 971.43kb.
• Довідник для студента з вивчення біоорганічної та біологічної хімії, 618.02kb.
• Методичні вказівки та контрольні завдання з біологічної хімії для студентів факультету, 3316.97kb.
• Горького Кафедра фармацевтичної та токсикологічної хімії методичні вказівки для студентів, 2971.74kb.
• Кафедра фармацевтичної та токсикологічної хімії методичні вказівки для студентів, 2193.23kb.
• Тематичний план лекцій з біологічної хімії для студентів 2 курсу медичного факультету, 611.76kb.
• Зміст навчальної програми з біологічної хімії для студентів 2 курсу медичного факультету, 189.59kb.
• Календарно-тематичний план практичних занять з біологічної хімії для студентів медичних, 845.47kb.

Індивідуальна самостійна робота студентів

1. Система протеїну С – біохімічний механізм антикоагулянтної дії.

Література

Основна:

1. 
   Губський Ю.І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 432 – 449.
   
2. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. Підручник. – Т.: Укрмедкнига, 2002 – С. 288 – 290, 357 – 363, 397 – 403.
   
3. Практикум з біологічної хімії. За ред. О.Я.Склярова. – К.: Здоров’я. – 2002. – 298 с.
   
4. Березов Т.Т., Коровкин Б.Ф., Биологическая химия.- М.: Медицина, 1990. – С. 464 – 473.
   
5. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі. / За ред. О.Я. Склярова. – Львів: Світ, 2006. – 271 с.
   
6. Біохімічні показники в нормі і при патології / За ред. О.Я. Склярова – К.: Медицина, 2007. – 320 с.
   
7. Клінічна біохімія / За ред. Склярова О.Я. – Київ: Медицина, 2006. – 432 с.
   

Додаткова:

1. Ангєльскі С., Якубовські З., Домінічак М.Г. Клінічна біохімія. Сопот, 1998. – 451 с.
   
2. Бышевский А. Ш., Терсенов О. А., Биохимия для врача. Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.
   
3. Виговська Я.І. Дисеміноване внутрішньосудинне зсідання крові. Український журнал гематології та трансфузіології. 2002, № 3, с. 60 – 65.
   
4. Галяутдинов Г.С., Корнилова Ю.Л. Антитормбин ІІІ: физиология и клиническоское значение. Гематология и трансфузиология, 2002, т. 47, № 6, С. 31 – 35.
   
5. Лаповець Л.Є., Луцик Б.Д. Посібник з лабораторної імунології. – Львів. – 2002. – 173 с.
   
6. Марри Р., Греннер Д., Мейес П. и др. Биохимия человека. М.: Мир, 1993. Т.2. – 414 с.
   
7. Юрковский О.И., Грицюк А.М. Клинические анализы в практике врача. К.: Техника, 2000. – 110 с.
   

Змістовий модуль 18. Функціональна та клінічна біохімія органів і тканин.


Тема № 11. Біохімія печінки. Метаболізм порфіринів. Дослідження процесів біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

Мета заняття. Засвоїти біохімічні основи метаболізму гему. Навчитися за біохімічними показниками крові та сечі проводити диференційну діагностику жовтяниць. Знати основні біохімічні функції печінки в обміні вуглеводів, ліпідів, простих і складних білків, у знешкодженні токсичних речовин.

Вміти трактувати біохімічні механізми функціонування детоксикаційної системи печінки: реакції мікросомального окиснення та кон’югації в біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Вміти пояснювати біохімічні основи розвитку недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження.

Актуальність теми. Печінка займає центральне місце в обміні речовин, підтримуючи гомеостаз внутрішнього середовища організму. З цим органом пов’язані найголовніші детоксикаційні реакції речовин ендогенного та екзогенного походження. У печінці відбувається метаболізм білірубіну – продукту розпаду гему. Порушення процесів метаболізму білірубіну викликають розвиток жовтяниць, а порушення синтезу гему – розвиток порфірій, діагностика яких проводиться за біохімічними показниками крові та сечі. У печінці знешкоджуються ендотоксини та ксенобіотики, які є чужорідними для нормальних метаболічних шляхів, вони можуть змінювати і порушувати перебіг обмінних процесів. До ксенобіотиків належать і фармпрепарати, знання кінетики всмоктування яких, транспорту, розподілу та метаболізму в організмі є основою для науково обґрунтованого використання їх у лікувальній практиці.

Конкретні завдання.

• Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпідрегулюючої, білоксинтезуючої, сечовиноутворювальної, пігментної, жовчоутворювальної.
  
• Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон’югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць.
  
• Пояснювати роль печінки в забезпеченні нормоглікемії (синтез і катаболізм глікогену, глюконеогенез) та при патологічних змінах – гіпо-, гіперглікемії, глюкозурії.
  
• Пояснювати біохімічні основи розвитку недостатності функцій печінки за умов хімічного, біологічного та радіаційного ураження.
  
• Визначати білірубін у сироватці крові. Дати оцінку проведеним дослідженням і зробити висновок.
  
• Знати основні етапи синтезу гему.
  
• Пояснювати причини та механізми розвитку порфірій.
  

Теоретичні питання

1. Гомеостатична роль печінки в обміні речовин цілісного організму. Біохімічні функції гепатоцитів. Вуглеводна (глікогенна), ліпідрегулююча, білоксинтезуюча, сечовиноутворювальна, пігментна, жовчоутворювальна функції печінки. Біохімічний склад жовчі.
   
2. Детоксикаційна функція печінки. Поняття про біохімію чужорідних сполук –«ксенобіохімію»: механізми біотрансформації ксенобіотиків та ендогенних токсинів. Типи реакцій біотрансформації чужорідних хімічних сполук у печінці.
   
3. Реакції мікросомального окиснення; індуктори та інгібітори мікросомальних монооксигеназ. Біологічна роль цитохрому Р-450. Електронно-транспортні ланцюги в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів.
   
4. Реакції кон'югацій в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.
   
5. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Катаболізм гемоглобіну, перетворення білірубіну.
   
6. Патобіохімія жовтяниць; спадкові (ферментні) жовтяниці.
   
7. Порфірини: номенклатура; реакції біосинтезу протопорфірину IX; утворення гема. Регуляція синтезу порфіринів.
   
8. Спадкові порушення обміну порфіринів (порфірії).