Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки 6 Тема Склад злочину. Кваліфікація злочинів. Стадії вчинення злочинів 9 Тема Об’єкт злочину 13 Тема Об’єктивна сторона складу злочину 18 Тема Суб’єкт злочину 25

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


Тестові завдання
3. Який зміст інтелектуального моменту прямого умислу?
4. Який зміст вольового моменту прямого умислу?
5. Який зміст інтелектуального моменту злочинної самовпевненості?
6. Який зміст вольового моменту злочинної самовпевненості?
7. За якими ознаками головним чином слід розмежовувати злочинну самовпевненість та непрямий умисел?
8. Вкажіть злочин, в якому мотив не є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину?
9. Що таке помилка в кримінальному праві?
10. Які є види помилок в кримінальному праві?
Чи буде С. підлягати кримінальній відповідальності за умисне вбивство?
Які особливості кримінальної відповідальності учасників цієї організованої групи?
Чи буде це добровільною відмовою його від вчинення злочину?
2. Чим характеризується суб'єктивна сторона співучасті?
3. Що передбачає проста форма співучасті?
4. Хто є виконавцем злочину?
5. Хто є організатором злочину?
6. Хто є підбурювачем до злочину?
7. Який вид складної форми співучасті визначений в КК?
9. Приховування яких злочинів тягне кримінальну відповідальність?
Чи має місце множинність злочинів?
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 6. Суб’єктивна сторона складу злочину

Тестові завдання:

1. Які ознаки суб’єктивної сторони складу злочину?

а) вина, мотив, мета, емоційний стан;

б) вина, умисел, необережність;

в) вина, діяння, мотив та мета.

2. Які є форми вини?

а) умисна, необережна, недбалість;

б) подвійна, умисна, необережна;

в) складна, злочинна самовпевненість, прямий умисел.

3. Який зміст інтелектуального моменту прямого умислу?

а) особа не усвідомлює суспільну небезпеку і передбачає настання наслідків;

б) особа усвідомлює суспільну небезпеку і не передбачає настання наслідків;

в) особа усвідомлює суспільну небезпеку і передбачає настання наслідків.

4. Який зміст вольового моменту прямого умислу?

а) особа свідомо припускає настання наслідків;

б) особа бажає їх настання;

в) особа розраховує на їх відвернення.

5. Який зміст інтелектуального моменту злочинної самовпевненості?

а) особа передбачає настання наслідків;

б) особа передбачає можливість настання наслідків;

в) особа не передбачає настання наслідків.

6. Який зміст вольового моменту злочинної самовпевненості?

а) особа не передбачала можливість настання наслідків;

б) особа бажала настання наслідків;

в) особа легковажно розраховувала на відвернення наслідків.

7. За якими ознаками головним чином слід розмежовувати злочинну самовпевненість та непрямий умисел?

а) за ознаками вольового моменту;

б) за ознаками інтелектуального моменту;

в) за ознаками інтелектуального та вольового моменту .

8. Вкажіть злочин, в якому мотив не є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину?

а) умисне вбивство вчинене в стані сильного душевного хвилювання;

б) хуліганство;

в) крадіжка.

9. Що таке помилка в кримінальному праві?

а) неправильна кваліфікація слідчим злочину;

б) неправильне визначення законодавцем окремих ознак певного злочину;

в) неправильне уявлення особи про юридичні чи фактичні ознаки вчинюваного нею діяння .

10. Які є види помилок в кримінальному праві?

а) фактична і теоретична;

б) юридична і фактична;

в) загальна і спеціальна.

Рекомендована література:

1. Бурдін В. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання. – Львів, 2006.

2. Векленко С., Фалько А. Понятие и виды заранее обдуманного умысла // Уголовное право. – 2005. - №3.

3. Вереша Р. Помилка в кримінальному праві: поняття та основні види // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №5.

4. Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України. – К., 2005.

5. Волков В.С. Мотивы преступлений. – Казань, 1982.

6. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення у вину. – К., 1996.

7. Дагель П.С. Неосторожность. Уголовно-правовые и криминологические проблемы. – М., 1977.

8. Зелинский А.Ф. Осознаваемое и неосознаваемое в преступном поведении. – Харьков: Вища школа, 1986. – с.3-128.

11. Пинаев А.А. Особенности составов преступлений с двойной и смешанными формами вины: учеб.пособие. – Харьков, 1984.

12. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб., 2002.

13. Савченко А.В. Мотив і мотивізація злочину. – К., 2002.

14. Сидоров Б.В. Аффект, его уголовно-правовое и криминологическое значение. – Казань, 1978.

15. Тарарухин С.А. Установление мотива и квалификация преступления. – К.: Вища школа, 1977. – 151 с.

16. Хавронюк М. Злочини зі складною виною у Кримінальному кодексі України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №3.

17. Якушкин В.А. Ошибка и ее уголовно-правовое значение. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. – 128 с.


Тема 7. Співучасть у злочині

Практичне заняття – 2 години.

1. Поняття та значення співучасті у злочині.

2. Види співучасників.

3. Форми співучасті.

4. Спеціальні питання співучасті.

5. Причетність до злочину.

Задачі:

1. К., раніше судимий за хуліганство, разом з М. вчинили хуліганські дії (ч.2 ст.296 КК).

Які ознаки ставляться у вину К.?

2. С. замовив Р. заподіяти тілесні ушкодження Т. Знаходячись в стані сп’яніння, Р. не розрахував сили і вбив Т.

Чи буде С. підлягати кримінальній відповідальності за умисне вбивство?
  1. Р., І. та С. об’єдналися в організовану групу. Спеціалізувалися вони на квартирних крадіжках. Р. підшуковував ймовірну ціль – квартиру. І. забезпечував транспортом. С. безпосередньо вчиняв крадіжку.

Які особливості кримінальної відповідальності учасників цієї організованої групи?
  1. К., незважаючи на домовленість, злякавшись відповідальності, відмовився надавати автомобіль для перевезення викраденого іншим співучасникам.

Чи буде це добровільною відмовою його від вчинення злочину?

Тестові завдання:

1. Що таке співучасть у злочині?

а) умисна спільна участь 2 –х або більше осіб у вчиненні умисного злочину;

б) умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину;

в) умисна спільна участь 2–х або більше осіб у вчиненні злочину.

2. Чим характеризується суб'єктивна сторона співучасті?

а) умисною та необережною формою вини;

б) умисною формою вини;

в) тільки необережною формою вини.

3. Що передбачає проста форма співучасті?

а) співвиконавство без попередньої змови; співвиконавство за попередньою змовою;

б) злочинне угруповання (банда, організована група, незаконне воєнізоване формування чи група);

в) співучасть у вузькому розумінні цього слова (кожен із співучасників виконує певну роль у вчиненні злочину).

4. Хто є виконавцем злочину?

а) виконавцем визнається особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК;

б) виконавцем визнається тільки особа, яка самостійно вчинила злочин, передбачений КК;

в) виконавцем визнається тільки особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений КК, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину.

5. Хто є організатором злочину?

а) організатором визнається особа, яка вчинила злочин чи керувала їм;

б) особа, яка утворила організовану групу;

в) організатором визнається особа, яка готує злочин чи сприяє порадами.

6. Хто є підбурювачем до злочину?

а) підбурювачем визнається особа, яка погрозою, примусом примушує іншу особу до вчинення злочину;

б) підбурювачем визнається особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину;

в) підбурювачем визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками.

7. Який вид складної форми співучасті визначений в КК?

а) злочинна організація;

б) злочинне співтовариство.

в) злочинна шайка.

8. Яка із вказаних ознак характеризує поняття “організована група”?

а) вчинення злочину однією особою чи спільно з іншою;

б) вчинення злочину 2 або більше суб’єктами злочину;

в) вчинення злочину 3 або більше суб’єктами злочину.

9. Приховування яких злочинів тягне кримінальну відповідальність?

а) заздалегідь обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину;

б) заздалегідь не обіцяне приховування середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину;

в) заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.

Нормативні акти:
  1. Кримінальний кодекс України від 05квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131.
  2. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. №13.

Рекомендована література:
  1. Бурчак Ф.Г. Соучастие: социальные, криминологические и правовые проблемы. – К.: Вища школа, 1986. – 208 с.
  2. Водько Н.П. Уголовно-правовая борьба с организованной преступностью: Научно-практическое пособие. – М., 2000.
  3. Галиакбаров Р. Квалификация групповых преступлений. – М., 1980.
  4. Деякі питання провадження у справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупуваннями // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №1. – с.29-40.
  5. Кваша О. Об’єктивні ознаки діяльності організатора злочину // Право України. – 1999. - №1. – с.106-108.
  6. Ковалев М.И. Соучастие в преступлении. – Екатеринбург, 1999.
  7. Козлов А.П. Соучастие. – СПб., 2001.
  8. Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину. – Х., 2003.
  9. Мельник М. Види співучасників за новим Кримінальним кодексом України // Право України. – 2001. - №3.
  10. Новицький Г.В. Поняття і форми співучасті у злочині за кримінальним правом України. – К.: Вища школа, 2001. – 96 с.
  11. Тельнов П.Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. – М.: Юрид. лит-ра, 1974. – 208 с.
  12. Хавронюк М.І. Кримінально-правові засоби протидії організованій злочинній діяльності: досвід зарубіжних країн і законодавчі пропозиції для України // Кримінальне право України. – 2006. - №1.
  13. Хавронюк М.І., Мельник М.І. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. – 2000. - №4.


Тема 8. Множинність злочинів

Практичне заняття – 2 години.

1. Поняття та значення множинності злочинів.

2. Складні одиничні злочини.

3. Повторність злочинів.

4. Сукупність злочинів.

5. Рецидив злочинів.

Задачі:

1. Ч. перевищив встановлену швидкість і виїхав на тротуар, де збив пішохода С., причинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. Щоб зникнути з місця події, Ч. знову порушив правила дорожнього руху і зіткнувся на перехресті з вантажним автомобілем. При зіткненні пасажиру А. були теж спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Чи має місце множинність злочинів?

2. Щоб викрасти газонокосилку, Ч. 12 днів виносив складові частини до неї з фабрики, де працював.

Чи є сукупність злочинів в діях Ч.?

3. К. два дні поспіль ходив на полювання в заповідник. Першого дня він вбив лося, а другого не здобув нічого.

Одиничний злочин чи множина в діях К.?

4. О. вчинив шахрайство (ст.190 КК), а потім одразу після відбуття покарання за злочин вчинив грабіж (ст.186 КК).

Чи можливо в даному випадку застосування такої кваліфікуючої ознаки (ч.2 ст.186 КК) як повторність?

5. С. за вчинення крадіжки чужого майна (ч.1 ст.185 КК) був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі Закона України “Про амністію”. Через три місяці він знову вчинив крадіжку чужого майна.

Чи має місце в даному випадку повторність злочинів?

Тестові завдання:
  1. Множинність злочинів – це:

а) скоєння особою 2-х або більше одиничних злочинів, якщо хоч 2 з них мають юридичне значення;

б) вчинення особою 2-х або більше злочинів, за які вона не була засуджена;

в) вчинення 2 особами 2-х або більше злочинів, за умови засудження за попередній злочин.
  1. Види множинності злочинів:

а) повторність, сукупність, рецидив;

б) продовжувані злочини, тривалі, складні;

в) рецидив, загальний рецидив, спеціальний рецидив.
  1. В якому випадку повторність має місце?

а) якщо особу звільнили від кримінальної відповідальності за попередній злочин;

б) якщо особа вчиняє злочин і адміністративне правопорушення;

в) якщо особа у різний час скоїла такі злочини, як крадіжка (ст.185 КК) та грабіж (ст.186 КК).
  1. Сукупність злочинів – це:

а) вчинення особою 2-х або більше злочинів, ні за один з яких особу не було засуджено;

б) вчинення 2-х або більше злочинів, передбачених різними статтями КК, за жоден з яких особу не було засуджено;

в) вчинення в різний час 2-х або більше злочинів, за жоден з яких особу не було засуджено.
  1. Ідеальна сукупність має місце:

а) якщо в кожному діянні, що утворює сукупність є всі необхідні ознаки складу злочину;

б) якщо в одному діянні є ознаки 2-х або більше складів злочину, передбачених різними статтями КК України;

в) якщо в одному діянні є ознаки 2-х або більше складів злочинів, передбачених різними частинами однієї і тієї ж статті.
  1. Якщо одне діяння підпадає під ознаки 2-х кримінально-правових норм, то має місце

а) ідеальна сукупність;

б) конкуренція кримінально-правових норм;

в) спеціальна повторність.
  1. Рецидив злочину – це:

а) вчинення 2-х або більше злочинів, за які особа була засуджена;

б) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість;

в) вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Нормативні акти

  1. Кримінальний кодекс України від 05квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131.
  2. Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1984 р. № 5.

Рекомендована література
    1. Бажанов М.И. Множественность преступлений по уголовному праву Украины. – Х.: Право, 2000. – 128 с.
    2. Зелинский А.Ф. Квалификация повторных преступлений. – Волгоград, 1976. – 54 с.
    3. Зінченко І.О., Тютюгин В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання. – Харків, 2008. – 336 с.
    4. Кривоченко Л.Н. Борьба с рецидивом по советскому уголовному праву. – Х., 1973. – 32 с.
    5. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве (теоретические и практические проблемы) – К.: Вища школа, 1990. – 159 с.
    6. Малков В.П. Множественность преступлений и ее формы по советскому уголовному праву. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1982. – 172 с.
    7. Сколов С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. – 1999. - №2. – с.84-85, 91.
    8. Тельнов П.Ф. Квалификация преступлений по совокупности // Сов.юстиция. – 1975. - №17.


Тема 9. Обставини, що виключають злочинність діяння

Тестові завдання:

1. В стані необхідної оборони можна захистити:

а) тільки свої інтереси;

б) свої та інтереси третіх осіб;

в) свої інтереси, інтереси третіх осіб, а також суспільні та державні інтереси.

2. В стані необхідної оборони можна завдати шкоди:

а) тільки життю та здоров’ю нападаючого;

б) життю, здоров’ю, майновим та всім іншим інтересам нападаючого;

в) не тільки інтересам нападаючого, а і третім особам.

3. Перевищення меж необхідної оборони полягає в тому, що:

а) особа, здійснюючи захист, завдає шкоду більшу порівняно з тою, що відвернута;

б) особа здійснює захист тоді, коли напад уже минув;

в) особа, здійснюючи захист, завдає шкоду, яка явно не відповідає характерові посягання чи обстановці захисту.

4. В якому випадку закон дозволяє застосовувати зброю, інші засоби та предмети незалежно від наслідків?

а) для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло та інше приміщення;

б) для відвернення протиправного проникнення в житло та інше приміщення;

в) для відвернення протиправного знищення або пошкодження майна в великих розмірах.

5. Визначте правильне поняття крайньої необхідності:

а) це дія або бездіяльність, вчинені з метою усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута;

б) це дія, спрямована на усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода не більша, ніж відвернута;

в) це діяння, спрямоване на усунення небезпеки, що загрожує правоохоронюваним інтересам, при умові, що шкода завдається під безпосереднім впливом фізичного примусу.

7. В якому випадку ризик не визнається виправданим?

а) якщо завідомо створена загроза для здоров’я інших людей;

б) якщо завідомо створена загроза для життя інших людей;

в) якщо завідомо створена загроза життю того, хто вчиняє діяння.

8. За якої умови фізичний примус виключає відповідальність?

а) існувала реальна загроза заподіяння шкоди здоров’ю;

б) тяжка шкода здоров’ю вже була завдана;

в) внаслідок безпосереднього впливу фізичного примусу особа позбавлена можливості керувати своїми діями.

9. Чи настає відповідальність за виконання явно незаконного наказу чи розпорядження, якщо особа усвідомлювала його злочинний характер?

а) не настає;

б) настає на загальних підставах;

в) настає за заподіяння шкоди з необережності.

10. В якому випадку буде перевищення меж заподіяння шкоди, при виконанні спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації?

а) вчинення умисного злочину, що заподіяв істотну матеріальну шкоду;

б) вчинення необережного злочину, що спричинив особливо тяжкі наслідки;

в) вчинення тяжкого злочину, пов’язаного з спричиненням тяжкого тілесного ушкодження потерпілому.

Нормативні акти:
  1. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131.
  2. Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №1.

Рекомендована література:
              1. Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. – Х.: основа, 1991. – 360 с.
              2. Баулин Ю.В. Право граждан на задержание преступника. – Х.: Вища школа, 1986. – 157 с.
              3. Вирішення судами питань, пов’язаних із кримінально-правовою оцінкою діянь особи, що віддала чи виконала злочинний наказ (за матеріалами узагальнення судової практики) // Вісник Верховного Суду України – 1999. - №3. – с.33-39.
              4. Владимиров В.А., Ляпунов Ю.И. Обстоятельства, исключающие общественную опасность деяния: Учебное пособие. – М., 1970.
              5. Володарський В. Проблемні питання необхідної оборони // Право України. – 1998. - №11.
              6. Дячук С.І. Виконання наказу чи розпорядження у кримінальному праві (основні поняття, проблеми, кваліфікація, удосконалення законодавства). – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
              7. Крошко В.П. Теоретические и практические проблемы профессионального (оперативного) риска в деятельности органов внутренних дел. – К., 1995.
              8. Осадчий В. Співвідношення права на застосування вогнепальної зброї, спеціальних засобів, заходів фізичного впливу та права на необхідну оборону, затримання злочинця в діяльності правоохоронних органів // Право України. – 1998. - №1. – с.69-74.
              9. Підкоритова Л. Кваліфікація перевищення меж заподіяння шкоди злочинцю при його затриманні // Право України. – 1999. - №8. – с.65-67
              10. Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. – М.: Юрид. лит-ра, 1969. – 189 с.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РЕФЕРАТУ

Реферат є самостійним видом роботи, передбаченим учбовим планом з спецкурсу „Теорія складу злочину та судова практика”. Він складається зі змісту, вступу, викладення теоретичного матеріалу, який має бути поділений на розділи (параграфи), висновків та списку використаних джерел.

Об’єм реферату повинен бути не менше 15 листів.

Посилання на використану літературу оформляються наприкінці кожної сторінки під горизонтальною лінією. Нумерація посилань на кожній сторінці починається з початку.

Наприклад:

____________________________________

Вирішення судами питань, пов’язаних із кримінально-правовою оцінкою діянь особи, що віддала чи виконала злочинний наказ (за матеріалами узагальнення судової практики) // Вісник Верховного Суду України – 1999. - №3. – С. 10.


Під час оформлення списку літератури, його умовно слід поділити на дві частини: нормативні акти і спеціальна література.

Нормативні акти розміщуються за їх юридичною силою (Конституція, закони, підзаконні акти). Нормативні акти однакової юридичної сили розміщуються в хронологічному порядку.

До списку включаються лише ті джерела, які були вивченні під час написання реферату і на які були зроблені посилання в самому рефераті. Список літератури не включається до об’єму реферату, проте нумерація сторінок продовжується. При написанні реферату має бути використано не менш ніж 10 джерел з відповідної теми.

Список літератури повинен виглядати так.

Наприклад:

Нормативна база
  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30.– Ст. 141.
  2. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Кримінально-виконавчий кодекс України. Офіційне видання. – Міністерство юстиції України. – К., 2007.
  3. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
  4. Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. №1.

Спеціальна література:
  1. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: «Юристб», 2001. – 304 с.

Тишкевич И.С. Условия и пределы необходимой обороны. – М., 1969.


Реферат оформляється на листах А4. Слухачі можуть за власним розсудом обирати тему реферату згідно із запропонованими у цьому навчально-методичному посібнику.

Реферат оцінюється диференційовано. У випадку незадовільної оцінки реферату вказуються причини цього.

Реферат може бути оцінений незадовільно у випадках:
  • неналежного розкриття обраної теми;
  • порушення вимог до реферату, в тому числі щодо об’єму;
  • використання малої кількості джерел.

Незарахований реферат повертається слухачу для виправлення недоліків. Після усунення вказаних недоліків необхідно повернути новий варіант реферату.