Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки 6 Тема Склад злочину. Кваліфікація злочинів. Стадії вчинення злочинів 9 Тема Об’єкт злочину 13 Тема Об’єктивна сторона складу злочину 18 Тема Суб’єкт злочину 25

Вид материалаНавчально-методичний посібник

Содержание


Чи є підстави для визнання діяння С. малозначним?
Чи є дії М. злочином?
Чи підпадають дії Д. під ч.2 ст 11 КК?
До якої категорії віднести злочин, який вчинив Г.?
Чи законне рішення О.?
2. Суспільна небезпечність діяння полягає в тому, що
3. Термін “бездіяльність” означає
4. Караність злочину означає
5. Малозначним діяння буде визнане тоді, коли
6. За ступенем суспільної небезпечності злочини поділяються на
Чи правильне рішення прийняв слідчий?
Визначте стадію вчинення злочину.
Чи правильне рішення слідчого?
Визначите стадію вчинення злочину
Чи підлягає К. кримінальній відповідальності?
Чи підлягає К. кримінальній відповідальності?
Склад злочину є усіченим, коли
3. Елементами складу злочину є
4. Назвіть підстави кримінальної відповідальності.
5. Вкажіть види складів злочинів за ступенем суспільної небезпечності
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема 1. Поняття злочину та його ознаки

Практичне заняття – 2 години.
    1. Генезис поняття злочину.
    2. Поняття та ознаки злочину за Кримінальним кодексом України.
    3. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
    4. Класифікація злочинів.

Задачі:

1. С. визнано винною і засуджено за те, що вона, працюючи головним бухгалтером АТЗТ „К.” та будучи посадовою особою, використала своє посадове становище всупереч інтересам служби – з особистої заінтересованості за відсутності генерального директора АТЗТ „К.” протягом 1 місяця підробила його підписи у 38 платіжних дорученнях і направила останні до відділення банку, який здійснив за ними перерахування відповідних коштів.

Як вбачається зі справи, внаслідок підроблення С. підпису керівника у платіжних документах матеріальної або іншої шкоди інтересам АТЗТ „К.” чи інших підприємств, установ або окремим громадянам спричинено не було і не могло бути спричинено, оскільки за платіжними дорученнями було здійснено платежі, які були обов’язковими для підприємства і випливали з договірних правовідносин та законів. Жодних обставин, обтяжуючих відповідальність С., у справі не встановлено, а посилання суду І-ї інстанції на наявність особистої її заінтересованості не конкретизовано.

Чи є підстави для визнання діяння С. малозначним?

2. Під час роботи в радіомайстерні М. випадково доторкнувся до паяльника, з яким тільки но працював інший робітник. Від несподіваного опіку та болю М. різко відсмикнув руку і наніс ліктем удар в око Д., який сидів позаду. Внаслідок травми Д. втратив зір на одне око.

Чи є дії М. злочином?

3. Д., погрожуючи складним ножем хотів забрати у перехожого громадянина гаманець, де був жетон на проїзд в метро, 2 монети номіналом 5 та 25 копійок та декілька квитанцій про сплату комунальних послуг, але був затриманий нарядом міліції.

Чи підпадають дії Д. під ч.2 ст 11 КК?

4. Г. при порушенні правил дорожнього руху, збив пішохода, який загинув на місці пригоди. Суд призначив Г. покарання у вигляді 6 років позбавлення волі згідно ч.2 ст.286 КК

До якої категорії віднести злочин, який вчинив Г.?

5. Дільничний інспектор О. прийняв рішення про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі ч.2 ст.11 КК, у відношенні 10-річного І., який вчинив крадіжку чужого майна.

Чи законне рішення О.?

Тестові завдання:
  1. Стаття 11 ККУ визначає, що злочин – це:

а) визначене законом України суспільно небезпечне діяння, яке посягає на права та законні інтереси особи;

б) суспільно небезпечне діяння, передбачине виключно в кримінальному законі, яке вчиняється винно і є каранним;

в) передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом злочину.

2. Суспільна небезпечність діяння полягає в тому, що:

а) діяння заподіює матеріальну чи фізичну шкоду потерпілим;

б) діяння заподіює реальну шкоду суспільним відносинам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність;

в) діяння заподіює шкоду відносинам, що охороняються законом про кримінальну відповідальність або містить реальну загрозу заподіяння істотної шкоди.

3. Термін “бездіяльність” означає:

а) особа, яка вчиняє злочин, не передбачає шкідливість своєї поведінки;

б) утримання особи від покладених на неї обов’язків при можливості їх виконати;

в) утримання особи від будь-яких дій, які вона могла виконати.

4. Караність злочину означає:

а) що за це діяння може бути призначено покарання;

б) що покарання призначається обов’язково;

в) що покаранню підлягають лише осудні особи.


5. Малозначним діяння буде визнане тоді, коли:

а) воно не заподіяло істотну шкоду фізичним та юридичним особам, суспільству, державі;

б) істотна шкода не заподіяна і не могла бути заподіяна;

в) шкода, яка могла бути заподіяна, не сталася під впливом непереборної сили.

6. За ступенем суспільної небезпечності злочини поділяються на:

а) нетяжкі, тяжкі, особливо тяжкі, злочини проти людей;

б) малозначні, нетяжкі, тяжкі, особливо тяжкі;

в) невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі.

Нормативні акти:

1. Кримінальний кодекс України: прийнятий 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131.

2. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. №7.

Рекомендована література:
  1. Введение в украинское право. – Одесса, 2005.
  2. Веселов Е. Граница преступного и непреступного // Уголовное право – 2004. - №3.
  3. Готтфредсон Майкл, Герші Тревіс. Загальна теорія злочину / Пер. з англ. Н. Бордукової. – Харьков, 2000.
  4. Козлов А.П. Понятие преступления. – СПб., 2004.
  5. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений. – Харьков: Вища школа, 1983. – 129 с.
  6. Курс уголовного права. Общая часть. Т.1: Учение о преступлении / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой и И.М. Тяжковой. – М., 1999.
  7. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву. – М.: Госюриздат, 1961. – 666 с.
  8. Чубарев В.Л. Тяжесть преступного деяния. – К.: Вища школа, 1992. – 171 с.


Тема 2. Склад злочину. Кваліфікація злочинів. Стадії вчинення злочину

Практичне заняття – 2 години.

1. Поняття та значення складу злочину.

2. Елементи складу злочину.

3. Види складу злочину.

4. Кваліфікація злочинів.

5. Стадії вчинення злочину.

Задачі:

1. Ш. був затриманий під час спроби заволодіти чужим майном з застосуванням вогнепальної зброї. Слідчий кваліфікував його дії як закінчений злочин, передбачений ч.1 ст.187 КК “Розбій”, посилаючись на те, що розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, і те що Ш. не встиг заволодіти майном, на кваліфікацію не впливає.

Чи правильне рішення прийняв слідчий?

2. С. вирішив виготовити гроші. Для цього він виготовив необхідне обладнання. Коли він виготовив кілька зразків, підбираючи необхідний колір його було затримано. На виготовлених зразках номіналу купюр ще не було. С. притягнуто до кримінальної відповідальності за виготовлення з метою збуту підробних грошей (ст. 199 КК).

Визначте стадію вчинення злочину.

3. Під час полювання В. з порушенням встановленних правил зробив кілька пострілів. Одним пострілом був поранений О., який знаходився на лінії вогню. Слідчий кваліфікував дії В. як замах на необережне вбивство (ст.15, ч.1 ст.119 КК).

Чи правильне рішення слідчого?

4. З метою вбивства А., М. підпалив вночі будинок де той мешкав. В цей час А. в будинку не було, про що М. не знав.

Визначите стадію вчинення злочину:

5. К. вирішив обікрасти касу одного з підприємств. Для цього він виготовив та придбав необхідне знаряддя. Вночі він відключив сигналізацію, зробив пролом в стіні, відкрив двері, де знаходився сейф. Після кількох спроб К. зрозумів, що сейф відкрити він не зможе і зник з місця події.

Визначите стадію вчинення злочину:

6. Під час розмови К. заявив своїм товаришам, що тепер знає, як можна “заробити” гроші. На його думку захист практично будь-якого банківського рахунку можна подолати за допомогою сучасного комп’ютера.

Чи підлягає К. кримінальній відповідальності?

7. Вирішивши напасти на інкасаторів К. придбав пістолет ПМ. Згодом він відмовився від злочинного наміру, зваживши всі обставини, але пістолет “про всяк випадок” продовжував зберігати.

Чи підлягає К. кримінальній відповідальності?

Тестові завдання:

1. Що таке склад злочину?

а) це сукупність ознак, за допомогою яких можна злочин відрізнити від інших правопорушень;

б) це суспільно-небезпечне діяння, яке передбачене кримінальним законом, є винним і караним;

в) це сукупність встановлених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які характеризують суспільно-небезпечне діяння як злочин.

2. Склад злочину є усіченим, коли:

а) внаслідок злочину не було завдано матеріальної шкоди;

б) злочин вважається закінченим на стадії готування або замаху;

в) для притягнення до кримінальної відповідальності встановленню підлягають не всі ознаки складу злочину.

3. Елементами складу злочину є:

а) об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона;

б) формальна та матеріальна сторона;

в) фактичні обставини справи.

4. Назвіть підстави кримінальної відповідальності.

а) кримінальній відповідальності підлягає особа, яка вчинила протиправне діяння;

б) кримінальній відповідальності підлягає особа, в діях якої є склад злочину;

в) кримінальній відповідальності підлягає особа, що вчинила умисно чи необережно будь-яке протиправне діяння.

5. Вкажіть види складів злочинів за ступенем суспільної небезпечності:

а) формальний склад, основний склад;

б) основний, кваліфікований, матеріальний;

в) основний, квліфікований, особливо кваліфікований, з пом’якшуючими обставинами.

6. Вкажіть види складів злочинів за конструкцією:

а) основні, кваліфіковані, формальні;

б) матеріальні, прості, складні;

в) матеріальні, формальні, усічені.

7. Що таке кваліфікація злочину ?

а) це застосування кримінально-правової норми;

б) це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою;

в) це винесення обвинувального вироку і реалізація покарання у відповідній кримінально-виконавчій установі.

8. Стадією вчинення злочину є:

а) виявлення наміру вчинити злочин;

б) дійове каяття після вчинення злочину;

в) готування до злочину.

9. Готуванням до злочину є:

а) змова на вчинення злочину;

б) оприлюднення наміру вчинити злочин;

в) наявність умислу на вчинення злочину.

10. Готування до якого злочину не тягне за собою кримінальної відповідальності:

а) злочину з необережною формою;

б) злочину з формальним складом;

в) злочину невеликої тяжкості.

11. Що є ознакою замаху:

а) злочин не доведений до кінця;

б) об’єктивна сторона ще не виконувалась;

в) злочин доведений до кінця.

12. З яких причин замах на злочин не доводиться до кінця:

а) з причин, що незалежать від волі винного;

б) у зв’язку з добровільною відмовою;

в) у зв’язку з відсутністю потреби закінчувати злочин.

13. Особа, яка добровільно відмовилася від злочину:

а) не підлягає кримінальної відповідальності взагалі;

б) підлягає кримінальній відповідальності за готування або замах;

в) підлягає кримінальній відповідальності лише в тому випадку, якщо фактично скоєне ним діяння містить склад іншого злочину.

Нормативні акти:

1. Кримінальний кодекс України: прийнятий 05.04.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. - №2. – ст.15.

Рекомендована література:
  1. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.
  2. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации преступлений. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 169 с.
  3. Кадников Н.Г. Квалификация преступлений и вопросы судебного толкования. – М.: НОРМА, 2003. – 144 с.
  4. Козлов А. Учение о стадиях преступления. – СПб., 2002.
  5. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Атіка, 2002. – 640 с.
  6. Корнеева А.В. Теоретические основы квалификации преступлений. – М.: ТК Велби; Проспект, 2006. – 176 с.
  7. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: «Юристъ», 2001. – 304 с.
  8. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 184 с.
  9. Маслак Н. Чи потребують змін положення КК щодо відповідальності за готування до злочину? (за матеріалами опитування експертів – практичних працівників) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №10.
  10. Мирошниченко Н.А. Состав преступления. Текст лекций. – Одеса, 2006.
  11. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
  12. Панько К.А. Добровольный отказ от преступления по советскому уголовному праву. – Воронеж, 1975. – 147 с.
  13. Редин М.П. Объективные и субъективные признаки приготовления к преступлению и покушения на преступление // Российский следователь. – 2003. - №1.
  14. Ситникова А.И. Приготовление к преступлению и покушение на преступление. – 2006.
  15. Скорилкин Н. Добровольный отказ на стадии оконченного покушения на преступление // Законность. – 2002. - №5.
  16. Тарарухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. – К.: Юринком, 1995. – 208 с.
  17. Тер-Акопов А.А. Добровольный отказ от совершения преступления. – М., 1982.
  18. Тихий В.П. Стадії вчинення злочину: Конспект лекцій. – Х., 1996. – 30 с.
  19. Тихий В.П. Проблеми відповідальності за незакінчений злочин // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції. – К., 1998. – с.261-263.


Тема 3. Об’єкт злочину

Тестові завдання:
  1. Що являється об’єктом злочину?

а) предмети;

б) гроші, матеріальні інтереси;

в) суспільні відносини.
  1. Яка існує класифікація об’єктів по “вертикалі”?

а) загальний, родовий, безпосередній;

б) визначений, невизначений;

в) конкретизований, неконкретизований.
  1. Яка існує класифікація об’єктів по “горизонталі”:

а) загальний, родовий, безпосередній;

б) основний, додатковий, обов’язковий, факультативний;

в) конкретизований, неконкретизований.
  1. З яких елементів складаються суспільні відносини?

а) моральних, матеріальних;

б) суб’єкти, предмет, зміст (соціальний зв’язок);

в) основних, додаткових, факультативних.
  1. Який принцип покладений в основу розподілу злочинів на розділи в Особливій частині КК?

а) принцип безпосереднього об’єкта;

б) принцип родового об’єкта;

в) принцип загального об’єкта.
  1. При застосуванні ножа для вбивства, якою ознакою він буде (ч.1 ст.115 КК “Умисне вбивство”)?

а) об’єктом;

б) знаряддям;

в) засобом.
  1. Визначте факультативний об’єкт при хуліганстві, поєднаному з спричиненням потерпілому легких тілесних ушкоджень (ч.1 ст.296 КК “Хуліганство”).

а) власність;

б) гідність;

в) здоров’я.

Рекомендована література:
  1. Гаджиева А. Отрицательное поведение потерпевшего и его уголовно-правовое значение // Уголовное право. – 2004. - №1.
  2. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 127 с.
  3. Дагель П.С. Потерпевший в советском уголовном праве. – Владивосток, 1974.
  4. Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. - №4.
  5. Зателепин О. К вопросу о понятии объекта преступления в уголовном праве // Уголовное право. – 2003. - №1.
  6. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 246 с.
  7. Коржанський М.Й. Об’єкт і предмет злочину. – К., 1996.
  8. Присяжнюк Т. До дискусії про потерпілого у кримінальному праві // Право України. – 2005. - №9.
  9. Ривман Д.В., Устинов В.А. Виктимология. – СПб., 2000.
  10. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву: Учеб.пособие. – Харьков, 1988. – 182 с.
  11. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления // Право і безпека. – 2002. - №1.
  12. Туляков В.А. Виктимология: социальные и правовые проблемы. – Одесса, 2000.


ТЕМА 4. Об’єктивна сторона складу злочину

Тестові завдання:

1. Що таке об’єктивна сторона складу злочину?

а) сукупність всіх необхідних ознак злочину;

б) сукупність ознак, які характеризують зовнішній прояв злочину;

в) сукупність ознак, які характеризують предмет злочину.

2. Визначте, сукупність яких ознак утворює об’єктивну сторону.

а) дія, наслідок, причинний зв’язок, спосіб, обстановка вчинення злочину, особа, яка вчинила злочин;

б) дія (бездіяльність), наслідок, причинний зв’язок, спосіб, можлива мета, обстановка вчинення злочину;

в) дія (бездіяльність), наслідок, причинний зв’язок, спосіб, знаряддя, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину.

3. Які обов’язкові ознаки об’єктивної сторони злочинів з матеріальним складом?

а) злочинне діяння (дія чи бездіяльність);

б) злочинна дія, злочинна бездіяльність, місце, час;

в) злочинне діяння, наслідок, причинний зв’язок.

4. Місце вчинення злочину буде обов’язковою ознакою об’єктивної сторони у випадку:

а) коли місце вчинення злочину зазначене у диспозиції статті як ознака складу злочину;

б) коли місце вчинення злочину є обставиною, яка виключає злочинність діяння;

в) коли місце вчинення злочину вказано в протоколі огляду місця події.

5. Злочин з формальним складом вважається закінченим:

а) з моменту готування до злочину;

б) з моменту вчинення злочинного діяння;

в) з моменту настання хоча б частини злочинних наслідків.

Рекомендована література:
  1. Бойко А.И. Преступное бездействие. – СПб., 2003.
  2. Князьков М., Леонтьевский В., Лобанова Л. О сущности преступного бездействия и законодательной регламентации основания уголовной ответственности за него // Уголовное право. – 2005. - №1.
  3. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. – М., 1960.
  4. Малинин В. Причинная связь в уголовном праве. – СПб.: Изд-во „Юридический центр Пресс”, 2000. – 316 с.
  5. Мальцев В.В. Проблемы уголовно-правовой оценки общественно опасных последствий. – Саратов, 1989.
  6. Михлин А.С. Последствия преступления. – М., 1969.
  7. Орешкина Т. Уголовно-правовое значение непреодолимой силы // Уголовное право. – 2003. - №2.
  8. Панов Н.И. Способ совершения преступления в уголовном праве. – Харьков: Вища школа, 1982. – 161 с.
  9. Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання // Право України. – 1998. - №6. – с.106-107.
  10. Тер-Акопов А.А. Бездействие как форма преступного поведения. – М., 1979. – 151 с.
  11. Тимейко ГВ. Общее учение об объективной стороне преступлений. – Ростов-на-Дону, 1977.
  12. Церетели Т.В. Причинная связь в уголовном праве. – М., 1963.


Тема 5. Суб’єкт злочину

Тестові завдання:

1. Які ознаки суб’єкта злочину визначені в КК?

а) осудність, вік;

б) вік, осудність, фізична особа;

в) вік, осудність, фізична особа, судимість.

2. З якого віку настає кримінальна відповідальність за загальним правилом?

а) з 14 років;

б) з 16 років;

в) з 18 років.

3. Які є критерії неосудності?

а) юридичний і медичний;

б) моральний і медичний;

в) матеріальний і фізичний.

4. Який зміст юридичного критерію неосудності?

а) нездатність розуміти значення своїх дій і нездатність керувати своїми діями;

б) нездатність вірно оцінити свої дії;

в) нездатність усвідомлювати свої діяння або керувати ними.

5. Визначте один з медичних критеріїв неосудності?

а) тимчасовий розлад фізичного здоров’я;

б) тривалий розлад фізичного здоров’я;

в) тимчасовий розлад душевної діяльності.

6. Визначте юридичний критерій обмеженої осудності?

а) нездатність повною мірою усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними;

б) невірне уявлення особи щодо кваліфікації діяння;

в) невірна правова оцінка своєї поведінки.

7. Як враховується судом визнання особи обмежено осудною?

а) не враховується;

б) особа звільняється від покарання;

в) враховується при призначенні покарання і може бути підставою для застосування заходів медичного характеру.

8. Як впливає вчинення злочину у стані сп’яніння на відповідальність?

а) є пом’якшуючою обставиною;

б) не впливає на відповідальність;

в) може бути обтяжуючою обставиною.

9. Що таке осудність особи?

а) здатність особи усвідомлювати свої діяння і керувати ними;

б) здатність особи розуміти значення своїх дій і нездатність керувати своїми діями;

в) здатність особи розуміти значення своїх дій або керувати ними.

10. Де визначений перелік злочинів, за які кримінальна відповідальність настає з 14 років?

а) в Загальній частині КК;

б) в Особливій частині КК;

в) в постанові Пленуму Верховного Суду України.

11. Хто з цих осіб не є спеціальним суб’єктом злочину?

а) 18-річна особа, яка ухиляється від призову на строкову військову службу (ст.335 КК);

б) 14-річна матір, яка вчинила вбивство своєї новонародженої дитини (ст.117 КК);

в) 25-річний слідчий, який вчинив вбивство з ревнощів (ч.1 ст.115 КК).

Нормативні акти:

1. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №25-26. – ст.131.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. - №2. – ст.15.

3. Про судову експертизу у кримінальних і цивільних справах: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. №8.

Рекомендована література:
  1. Бараненко Д. Обмежена осудність за кримінальним законодавством України // Вісник прокуратури. – 2002. – №3.
  2. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні. – К., 2004.
  3. Бурдін В.М. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння. – К., 2005.
  4. Капинус Н., Додонов В. Влияние состояние опьянения на вину и ответственность в современном уголовном праве (сравнительно-правовой анализ) // Уголовное право. – 2004. - №2.
  5. Мельник В. До проблеми обмеженої осудності // Право України. – 1999. – №1. – с.102-105.
  6. Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток: Изд-во ДГУ, 1983. – 300 с.
  7. Мирошниченко Н., Орловська Н. Обмежена осудність та її законодавче вирішення // Право України. – 1997. - №7. – с.23-24, 29.
  8. Мороз В. Про юридичну оцінку суспільно небезпечних вчинків, скоєних підлітками віком від 11 до 14 років // Право України. – 1999. - №9. – с.72-75.
  9. Никифоров А.С. Юридическое лицо как субъект преступления и уголовной ответственности. – М., 2002.
  10. Орлов В.С. Субъект преступления. – М., 1958.
  11. Павлов В.Г. Субъект преступления и уголовная ответственность. – СПб.: Лань, 2000. – 192 с.
  12. Рарог А.И. Квалификация преступлений по субъективным признакам. – СПб., 2002.
  13. Устименко В.В. Специальный субъект преступления. – Харьков: Вища школа, 1989. – 104 с.
  14. Хавронюк М.І. Деякі проблеми визначення суб’єкта злочину за Кримінальним кодексом України // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. - №9.