Верховна Рада України постановля є: I. Внести зміни до Митного кодекс
| Вид материала | Кодекс |
- Верховна Рада України постановля є : Внести до закон, 2479.74kb.
- Верховна Рада України постановля є : I. Внести зміни до таких закон, 108.76kb.
- Верховна Рада України постановля є : I. До закон, 437.53kb.
- Верховна Рада України постановляє: Внести зміни до закон, 2655.16kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: Внести зміни до закон, 2079.47kb.
- Україні Верховна Рада України постановляє : І. Внести зміни до таких закон, 72.22kb.
- Верховна Рада України постановляє : Внести до закон, 42.05kb.
- Україні Верховна Рада України постановляє : I. Внести зміни до таких закон, 151.51kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: I. Внести зміни до таких закон, 530.88kb.
- Верховна Рада Українипостановля є: І. Внести зміни до кодекс, 14.84kb.
Стаття 374. Загальні положення
1. У випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов’язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання митним органам забезпечення сплати митних платежів у способи, що передбачені для цієї митної процедури.
2. Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов’язковим при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України та переміщенні їх транзитом цією територією.
3. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів, які перебувають під митним контролем, чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
4. Якщо товари (за винятком підакцизних) переміщуються транзитом митною територією України морським і річковим транспортом у контейнерах та під час зберігання залишаються в межах одного пункту пропуску чи зони митного контролю морського порту, забезпечення сплати митних платежів не надається.
Стаття 375. Способи забезпечення сплати митних платежів
Способами забезпечення сплати митних платежів є:
1) фінансові гарантії;
2) перевезення товарів митним перевізником;
3) перевезення на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року (Конвенції МДП);
4) перевезення на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул,1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.
ГЛАВА 53. Фінансові гарантії
Стаття 376. Загальні умови надання фінансових гарантій
1. Юридичні особи, які здійснюють свою діяльність у банківській, страховій чи фінансовій галузі відповідно до законодавства України (надалі – фінансові установи), які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов’язань перед митними органами України щодо сплати митних платежів, уповноважуються і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.
2. Взаємовідносини між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи та гарантами регулюються на підставі укладених угод.
3. Фінансова гарантія видається гарантом і надається митним органам особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
4. Надання фінансової гарантії митним органам передбачає безумовне зобов’язання гаранта сплатити суму митних платежів, визначених відповідно до статті 377 цього Кодексу, у разі не виконання такого зобов’язання особою, відповідальною за їх сплату.
5. Фінансова гарантія як забезпечення сплати суми митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 200 євро.
6. У випадках, визначених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи, фінансова гарантія не надається, якщо митний орган має підстави вважати, що зобов’язання, узяті перед ним, будуть виконані.
7. Вивільнення фінансової гарантії здійснюється не пізніше трьох днів після того, як митний орган упевниться у виконанні забезпечених нею зобов’язань.
Стаття 377. Визначення розміру фінансової гарантії
1. Розмір фінансової гарантії визначається митним органом, виходячи із сум митних платежів, які б підлягали сплаті у разі випуску товарів у вільний обіг або вивезенні товарів відповідно до митного режиму експорту та суми пені, що відповідно до Податкового кодексу України може бути нарахована у разі невиконання забезпечення зобов’язань.
2. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягають сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та (або) кількості товарів, які можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.
3. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини третьої статті 418 та пунктом 5 частини четвертої статті 420 цього Кодексу, розмір фінансової гарантії визначається митним органом як сума митних платежів, яка може бути додатково нарахована.
Стаття 378. Форми забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією. Види фінансових гарантій.
1. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:
1) наданням фінансової гарантії, виданої гарантом;
2) унесенням коштів на відповідний рахунок митного органу (грошова застава);
2. Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою) та загальною (багаторазовою).
3. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання надається на суму митних платежів для забезпечення за:
1) однією вантажною митною декларацією в межах однієї зовнішньоторговельної операції;
2) за однією вантажною митною декларацією в межах однієї транзитної операції;
3) одним документом контролю за переміщенням товарів;
4) за однією операцією з переміщення через митний кордон України товарів громадянами, у випадках, визначених у розділі Х цього Кодексу.
4. Багаторазова фінансова гарантія надається для забезпечення зовнішньоторговельних операцій за декількома вантажними митними деклараціями або документом контролю за переміщенням товарів при ввезенні товарів на митну територію України з метою транзиту або для вільного обігу на цій території для одного власника в рамках однієї зовнішньоекономічної угоди.
5. Генеральна фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання на суму мит та податків, що планується декларувати за митними деклараціями протягом одного року або заявлятись до режиму міжнародного митного транзиту чи внутрішнього митного транзиту протягом одного року
6. Випадки, умови та порядок застосування генеральної фінансової гарантії визначається Кабінетом Міністрів України.
7. Міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, має право встановлювати фіксований розмір гарантійної суми щодо окремих видів товарів.
8. Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією може здійснюватися у будь-якій з форм, що визначені у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
9. Законом можуть бути передбачені й інші способи забезпечення сплати митних платежів.
10. Якщо надана гарантія виявляється недостатньою для забезпечення сплати відповідної суми митних платежів особи, зазначені у частині третій статті 376 цього Кодексу, на письмову вимогу митного органу, надають додаткову гарантію або, за їх вибором, замінюють раніше надану гарантію новою.
Стаття 379. Порядок надання фінансових гарантій митним органам
1. У випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються митним органам одночасно або до заявлення (декларування) товарів до режиму митного транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України, та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.
2. Фінансові гарантії надаються:
1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов’язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу);
2) у вигляді внесення декларантом, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу.
3. Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються по одній митній декларації або заявляються до режиму митного транзиту по одному транспортному документу.
Стаття 380. Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа
1. Митні органи, як забезпечення сплати митних платежів, приймають фінансові гарантії, видані гарантами включеними до реєстру гарантів, який ведеться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи, а саме:
1) фінансовими установами;
2) митними перевізниками;
2. Включення до реєстру гарантів здійснюється безоплатно. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи забезпечує регулярне оприлюднення реєстру гарантів.
3. Фінансова гарантія, видана гарантом, унесеним до реєстру гарантів, є безвідкличним зобов’язанням гаранта, що видається у вигляді документа, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань.
4. Форми бланків фінансових гарантій встановлюються міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.
5. У разі невиконання зобов’язань, що забезпечені фінансовою гарантією, митний орган направляє гарантові, що видав таку гарантію, вимогу щодо сплати належної суми. встановленому законодавством.
6. Гарант зобов’язаний не пізніше банківського дня, наступного за днем отримання вимоги, перерахувати належну суму до Держбюджету.
7. При порушенні строку перерахування коштів у рахунок сплати митних платежів відповідно до вимоги митного органу гаранти несуть відповідальність, (у тому числі й передбачену законодавством України з питань оподаткування), як особи, відповідальні за сплату забезпечених митних платежів. У разі несплати гарантом коштів за фінансовими гарантіями, суми таких коштів вважаються податковим боргом гаранта та стягуються у порядку, встановленому законодавством.
8. До правовідносин, пов’язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов’язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки й банківську діяльність та цивільного законодавства України у частині, що не врегульована цим Кодексом.
9. Фінансова гарантія у вигляді письмового зобов’язання вилучається митним органом та ставиться на контроль. При цьому посадовою особою митного органу здійснюється на митній декларації відмітка щодо реквізитів даного письмового зобов’язання, суми митних платежів, які безумовно повинні бути сплачені у разі виявлення порушення зобов’язань наданих митному органу.
10. Митний орган здійснює перевірку достатності суми фінансової гарантії у порядку, визначеному статтею 377 цього Кодексу.
11. По завершенню митного оформлення товарів чи завершення процедур транзитних перевезень товарів та відсутності порушення зобов’язань фінансова гарантія негайно, але не пізніше трьох робочих банківських днів після того, як митний орган упевнився у виконанні забезпечених зобов’язань, повертається таким митним органом гаранту.
12. Підставою для повернення митним органом гарантії, наданої для виконання зобов’язань є:
1) щодо транзитного перевезення товарів - повідомлення, у тому числі у електронному вигляді, митного органу відправлення митним органом призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов’язань;
2) завершення процедур митного контролю та оформлення товарів до митного режиму, що передбачає сплату митних платежів;
3) завершення дії митного режиму, який передбачав перебування товарів під митним контролем весь час дії такого режиму;
4) у випадках корегування митної вартості, визначених у розділі ХІІ цього Кодексу.
Стаття 381. Реалізація фінансової гарантії у вигляді документа
1. При невиконанні зобов’язання, забезпеченого фінансовою гарантією у вигляді документа, сума митних платежів та пені, що підлягають сплаті, мають бути перераховані гарантом на рахунок митного органу продовж одного робочого (операційного) банківського дня від дня отримання гарантом вимоги митного органу про таку сплату.
2. Форма вимоги встановлюється в угоді, передбаченій частиною третьою статті 383 цього Кодексу.
3. У випадку невиконання гарантом - небанківською установою своїх гарантійних зобов’язань протягом строку, встановленого частиною першою цієї статті, митним органом здійснюється примусове безспірне стягнення сум мит, податків та пені за рахунок грошових коштів, що знаходяться на рахунках такого гаранта і вказані у відповідній угоді
4. У випадку невиконання гарантом – банківською установою своїх гарантійних зобов’язань протягом строку, встановленого частиною першою цієї статті, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи направляється вимога до Національного банку України про безспірне стягнення сум митних платежів та пені за рахунок грошових резервів такого гаранта із наступним поповненням цих резервів у порядку, встановленому законодавством для банківських установ.
5. Форма такої вимоги встановлюється міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи, та Національним банком України.
6. Отримані від гаранта або у порядку примусового безспірного стягнення кошти в рахунок погашення зобов’язань перераховуються митним органом до державного бюджету впродовж одного робочого дня.
Стаття 382. Фінансова гарантія у вигляді грошової застави
1. Грошова застава вноситься готівкою до каси митного органу або в безготівковій формі на рахунок митного органу.
2. Внесення грошової застави здійснюється у валюті України.
3. В окремих випадках перевезення товарів іноземним перевізником або уповноваженою ним особою в режимі міжнародного митного транзиту дозволяється внесення нерезидентом суми грошової застави у іноземній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на день внесення грошової застави.
4. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.
5. При виконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сплачені кошти підлягають поверненню платникові або уповноваженій ним особі не пізніше трьох робочих банківських днів.
6. Повернення грошової застави може здійснюватися у будь-якому митному органі, навіть якщо вона вносилася на рахунок іншого митного органу.
7. За письмовою заявою платника кошти, унесені як грошова застава, можуть бути використані для сплати податків або для забезпечення сплати податків за іншим зобов’язанням перед митними органами.
8. Кошти, унесені як грошова застава, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх унесення, у 30 денний термін підлягають поверненню особі, яка вносила ці кошти, а у випадку неможливості такого повернення після вжиття митним органом всіх заходів – підлягають перерахуванню до державного бюджету.
9. При невиконанні зобов’язання, забезпеченого грошовою заставою, сума митних платежів та пені, що підлягають сплаті, перераховуються до державного бюджету із сум грошової застави.
10. Порядок унесення грошової застави та її повернення визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у галузі митної справи.
Стаття 383. Гарант
1. Гарантом може виступати юридична особа - резидент України, яка:
1) здійснює свою діяльність у банківській, страховій чи фінансовій галузі відповідно до законодавства України (далі – фінансова установа);
2) є митним перевізником.
2. Юридична особа, яка здійснює свою діяльність у банківській, страховій чи фінансовій галузі, яка має намір одержати від спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи в установленому цим Кодексом порядку повноваження гаранта, повинна відповідати таким критеріям:
1) мати чинну відповідну ліцензію (дозвіл, витяг з реєстру) Національного банку України та (або) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у випадках визначених законодавством;
2) мати досвід роботи у здійсненні банківської, страхової чи іншої фінансової діяльності не менше 10 років;
3) мати доведену за останні три календарні роки платоспроможність шляхом підтвердження виконання встановлених для відповідної фінансової установи нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань;
4) не бути протягом останніх трьох календарних років об'єктом застосування Національним банком України та/або спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг заходів впливу за порушення нормативів (критеріїв) у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів діяльності, примусової реорганізації установи, призначення тимчасової адміністрації ;
5) не мати збитковості за останні три календарних роки;
6) не мати заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів;
7) мати можливість формування в повному обсязі грошових резервів для відшкодування можливих втрат у розмірі визначеної ним самим суми всіх одночасно наданих митним органам фінансових гарантій;
8) не мати заборгованості перед митними органами за попередньо наданими гарантіями;
9) мати електронну систему, придатну для обміну оперативними даними між банком та митними органами України, забезпечувати захист інформації, яка передаватиметься та накопичуватиметься у цій системі, від несанкціонованого використання, копіювання та модифікації.
3. Взаємовідносини між спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи та гарантами регулюється на підставі укладених угод, у яких зазначається обов’язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов’язань перед митними органами відповідно до положень статті 374 цього Кодексу, та щорічно, не пізніше 1 березня року, наступного за звітним, надавати підтвердження умов, викладених у абзацах першому-шостому частини другої цієї статті, за попередній рік.
4. У такій угоді за погодженням із гарантом може бути вказана умова щодо застосування гарантом електронної системи накопичення і обміну інформацією із митними органами, що забезпечуватиме її захист від несанкціонованого використання, копіювання та/або модифікації.
5. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи веде реєстр гарантів та форми надання фінансових гарантій відповідно до укладених угод, що затверджені за погодженням із центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.
6. Включення гарантів до реєстру здійснюється безоплатно згідно висновку центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів.
7. Строк прийняття рішення про включення гарантів до реєстру не повинен перевищувати 30 календарних днів після надання спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у галузі митної справи документів, підтверджуючих виконання умов частини другої цієї статті.
8. У випадку порушення терміну, встановленого сьомою цієї статті, юридична особа набуває статусу гаранта, має бути включена до реєстру гарантів і може бути з нього виключена лише у випадку порушення нею або доведення факту недотримання нею критеріїв, визначених у частині другій цієї статті.
9. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи зобов’язаний забезпечити регулярне (не рідше чотирьох разів на рік) опублікування у офіційних друкованих виданнях та на своєму офіційному веб-сайті переліку гарантів, включених до реєстру.
Стаття 384. Порядок отримання статусу гаранта
1. Фінансова установа, що має намір отримати статус гаранта, повинна відповідно до статті 383 цього Кодексу отримати офіційне підтвердження:
1) від Національного банку України та (або) спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг – про дотримання (виконання) встановлених для відповідної фінансової установи нормативів, які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань перед державним бюджетом;
2) від органу державної податкової служби за місцем реєстрації - про відсутність збитковості та відсутність заборгованості із сплати податків і зборів до бюджетів всіх рівнів за останні три календарних роки;
3) від незалежної аудиторської компанії, що внесена до Реєстру аудиторів банків Національного банку і здійснюють аудит відповідно до Міжнародних стандартів аудита (МСА) - позитивний аудиторський висновок за останні три звітні роки;
4) від незалежної аудиторської компанії, що внесена до Реєстру аудиторів банків Національного банку і здійснюють аудит відповідно до Міжнародних стандартів аудита (МСА) - позитивний аудиторський висновок за останні три звітні роки;
2. Інформація, вказана у пунктах 1 та 2 частини першої цієї статті, надається державними органами у місячний строк від дати запиту.
3. Строк перевірки митним органом відсутності заборгованості перед митними органами за попередньо наданими гарантіями не перевищує трьох робочих днів після дати подання фінансовою установою заяви на отримання статусу гаранта і документів, визначених статтею 383 цього Кодексу та цією статтею. Висновок про результати такої перевірки у довільній формі за підписом керівника митного органу не пізніше одного робочого дня надсилається фінансовій установі, а його копія долучається до інших документів.
4. Перелік нормативів (критеріїв), які забезпечують безумовне виконання платіжних зобов’язань перед державним бюджетом встановлюються наказом центрального органу виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів за поданням Національного банку України та (або) спеціально уповноваженого органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг після їх погодження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи.