Geum.ru

Київський національний університет технологій та дизайну На правах рукопису Гращенко Ірина Семенівна

Вид материалаДокументы

Содержание


Додатoк a.1.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8
Уточнено визначення змісту поняття «інновація» та «інноваційний процес», які мають багато спільного з традиційними економічними категоріями: по-перше, має чітко визначений економічний зміст в історії економічної науки; по-друге, має категоріальний статус до понятійного апарату теоріїї інноватики.
  • У дисертації поглиблено сутність і вдосконалено функції складних багатокомпонентних виробничо-економічних систем та процедуру їх конструювання. У межах теоретико-концептуального підходу до вирішення проблем управління інноваційними процесами на підприємствах, запропоновано вихідне категоріальне поняття теорії інноватики, яким є «Адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах – АСУІПП». АСУІПП розглядається як сукупність складових багатокомпонентної системи та їх потенційних можливостей, структурованих відповідно до виконання специфічних функцій з управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах під впливом ресурсно-функціональних механізмів, взаємопов’язаних засобами, заходами й безперервними процесами різної природи, за яких гарантується побудова комплексу інноваційно-економічних вирішень як сукупність адекватних об’єкту, що моделюється (АСУІПП), та інноваційно спрямованому процесу економіко-математичних моделей у взаємозв’язку ланок: «ризик – інвестиції – інновації – технології – оновлення продукції – управління», збалансоване функціонування та динамічне інноваційно-спрямоване зростання підприємства досягається завдяки максимальний захист його економічних інтересів.
  • Проаналізовано існуючі методи визначення критеріальних показників оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю підприємств. Доведено, що існуючі методи оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, стосуються аналізу ефективності використання окремих видів виробничих ресурсів, що ускладнює порівняння інноваційних процесів, аналіз і прогнозування показників інноваційності у виборі варіантів управлінських рішень.
  • Обґрунтовано методичні підходи до оцінки та прогнозування ефективності управління інноваційними процесами на основі системного аналізу з визначенням єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами, узагальнено досвід побудови математичних моделей, використано фактори зв’язку методів прогнозування і оптимізації, які синтезують різні напрями моделювання, що зумовлює розробку в науковому дослідженні комплексу імітаційних схем та математичних моделей.
  • Сформовано концептуальні підходи до проектування та функціонування сучасної системи управління інноваційними процесами у виробничо-економічних системах. Розроблено Концепцію управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах, що реалізується шляхом досягнення встановлених цілей, а саме: самозбереження промислових підприємств; забезпечення цілісності, стабільності їхнього розвитку; збереження економічної системи на засадах домінування інноваційних процесів та забезпечить ефективне використання потенціалів системного, універсального функціонування. Побудовано Адаптивну систему управління інноваційними процесами на підприємствах і схему її функціонування з обґрунтуванням ієрархії її цільових складових.
  • Запропоновано враховувати ключові фактори, що можуть впливати на перебіг процесу оновлення продукції з метою ефективної організації процесу управління інноваційними процесами на підприємстві. Тому пропонується використовувати класифікацію факторів, які впливають на процес оновлення продукції. Використання зазначених факторів впливу значно активізує роботу підприємства, виводить його на більш елітні та вигідні ринки, а також задовольняє потреби споживачів та соціально-економічні потреби держави. Застосування класифікації факторів впливу на оновлення продукції допоможе запобігти впливу негативних факторів, або принаймні значно зменшить їх вплив, та сприятиме залученню впливу позитивних факторів. Запропоновані джерела оновлення продукції дозволяють підприємству активізувати процес оновлення.
  • Проаналізовано функціонування промисловості України, наукоємність ВВП за останні роки – найвагоміших показників, що характеризують рівень суспільних витрат на науково-технічну інноваційну діяльність у загальному балансі національного господарства. Останнім часом наукоємність ВВП України постійно знижувалася (у 1993 р. –1,81 %, у 2006 р. – 1,10 %), а витрати на інноваційну діяльність становили лише 1,2 % ВВП. Основними факторами погіршення наукоємності є недостатнє фінансування як держави, так і приватного сектору.
  • Простежено тенденцію зміни інноваційної активності підприємств. У 2006 р. інноваційною діяльністю займалося 1193 підприємства, а у 2005 р. кількість інноваційно-активних підприємств знизилася на 166. Значно впливають на підвищення інноваційної активності підприємств технополіси та технопарки, взаємозв’язки між вищими навчальними закладами та підприємствами-виробниками, які мають можливості та бажання використовувати знання та досвід вищих навчальних закладів. Сьогодні таких зв’язків практично немає, оскільки вищі навчальні заклади та підприємства не співпрацюють. Розробки інновацій вищих навчальних закладів якщо і потрапляють на підприємства, то їх використання виявляється вже неефективним і нерентабельним, оскільки з моменту розробки інновації до впровадження її у виробництво минає надто багато часу.
  • Вивчено сучасний стан розвиненості потенціалів факторного та системного-універсального функціонування промислових підприємств. Доведено, що Україна має величезний науково-технологічний, інтелектуальний та, практично не задіяний, інноваційний потенціали. Сучасний стан інноваційної ситуації в Україні характеризується двома ознаками: наявністю фундаментальної й технологічної основи, кваліфікованих наукових кадрів; слабкою орієнтованістю цих важливих складових національного багатства на реалізацію конкретних інновацій.
  • Здійснено діагностику ймовірних загроз та ризиків інноваційних процесів на промислових підприємствах. Запропоновано концептуальну схему процесу управління ризиками інноваційної діяльності та класифікацію ризиків відповідно до видів діяльності, що уможливить в управлінні інноваційною діяльністю знаходити правильні компромісні рішення щодо зниження ступеня ризику.
  • Обґрунтовано необхідність адаптації міжнародного досвіду управління, активізації інноваційних процесів та впровадження високотехнологічної продукції в сучасних умовах господарювання. Різниця між економічним розвитком України та інших держав є досить суттєвою, тому потрібно не копіювати їх досвід, а розробити єдину комплексну державну програму розвитку інноваційної діяльності, створити найбільш сприятливі умови для розвитку інновацій. Розроблено алгоритм реалізації авторської політики активізації та стимулювання інноваційних процесів на підприємствах. Використовуючи зазначене, можна значно покращити розвиток економіки країни.
  • Запропоновано використовувати єдиний критерій оцінки інноваційного розвитку держав – коефіцієнт інноваційності. Під час аналізу побудовано моделі інноваційного розвитку держави. Перевагою запропонованих моделей та коефіцієнту інноваційності є те, що вони характеризують ефективність та активізацію інноваційної діяльності в державі в цілому. Це значно спрощує аналіз інноваційної діяльності в державі, оскільки використовується єдиний коефіцієнт інноваційності. Дані, отримані під час аналізу, можуть використовуватися у прогнозуванні розвитку інноваційної діяльності в державі в майбутньому.
  • Запропоновано для оцінки ефективність управління інноваційними процесами на підприємствах використовувати РIIТОУ–структури, економіко-математичних моделей, єдиних критеріїв оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. За результатами аналізу РIIТОУ–структур ефективності управління інноваційними процесами та економіко-математичних моделей МЗТ, можна оптимізувати основні показники ефективності інноваційної діяльності підприємства. За допомогою розробленої та обґрунтованої у дисертаційному дослідженні методики оцінки ефективності управління інноваційними процесами можна визначити найефективніші технології для впровадження, а також обґрунтувати доцільність впровадження нововведень на підприємстві. Модельні вирішення сприяють обґрунтуванню управлінських рішень щодо вибору інновацій та прогнозування їх результативності на основі єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами.
  • Запропоновану систему економічних моделей (РIIТОУ–структур) використано для оцінки ефективності заходів щодо активізації рівня ефективності інноваційної діяльності методом експресаналізу, що забезпечує безперервність технікоекономічного прогнозування на підприємстві та дозволило розробити методики вибору варіантів управлінських рішень. Запропонована матриця зусиль зазначає місця концентрації зусиль у процесі управління інноваційними процесами. Здійснено експериментальну перевірку розробленого комплексу моделей РІІТОУ–структури та обчислених прогнозів за допомогою оригінального пакету програмного забезпечення MINergo v.2 у складі авторської підсистеми моніторингу.
  • Побудовано адаптивну АСУІПП та розроблено схеми її функціонування на засадах реалізації Концепції прискорених циклів інноваційної діяльності. Визначено цільові підсистеми, показано взаємозв’язок між ними, описано багатоцільові та спеціальні функції й завдання з обґрунтуванням взаємодії та зв’язку між її підсистемами АСУІПП.
  • Обґрунтовано необхідність використання інформаційно-методичного та програмного забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів, з перевіркою їх адекватності сучасному рівню соціально-економічному розвитку. Розроблено основні наукові положення моніторингу інноваційних процесів та їх прогнозування, що виконуються перманентно у замкненому циклі зі збільшенням вимог до технологічного оновлення підприємств. Їх перевагами є: активізація інноваційних процесів, отримана за рахунок системного ефекту від перехресного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на дану сферу діяльності підприємства; урахування рівня технічної підготовки виробництва та соціальних стандартів якості життя; бажаного й можливого зростання випуску наукоємної продукції за урахування фактичного потенціалу.
  • Сформовано методичну базу, що є основою для вирішення питань, пов'язаних з розробкою комплексного механізму управління процесом інноваційної діяльності в системі інноваційного менеджменту підприємства. Досліджено протиріччя, що виникають під час інноваційної діяльності на підприємствах, а це сформулювало положення про тісний взаємозв'язок науково-технічних і організаційних нововведень та визначальної ролі останніх у системі інноваційного менеджменту підприємства. Зазначене сприяє виявленню можливостей підвищення ефективності інноваційних процесів завдяки удосконаленню управління інноваційною діяльністю. Визначено, що найважливішою проблемою під час інноваційної діяльності, котра знижує ефективність управління нею, є опір. Запропоновано методичний підхід до управління інноваційною діяльністю на основі моніторингу рівня готовності підприємства до її здійснення.
  • Запропоновано методику прогнозування принципового характеру, що дозволяє порівняно просто оцінити показник ефективності інноваційної діяльності окремого підприємства та у галузі в цілому. Обираючи заходи щодо підвищення рівня ефективності інноваційної діяльності, враховується тривалість впровадження та експлуатації інновації. Причому вибір інновації здійснюється під час оптимальної кон'юнктури на ринку. Оцінювання-прогнозування на основі РIITOУ–структур має такі особливості: а) для оцінки і прогнозу ефективності інноваційної діяльності застосовують одні й ті самі економіко-математичні моделі з мінімальною кількістю вихідних даних; б) використовують однакову методику розрахунку показників ефективності (якщо за результатом прогнозу є кількісні параметри підвищення/зниження рівня ефективності управління інноваційними процесами; в) на основі отриманих значень показників ефективності інноваційної діяльності здійснюють класифікацію нововведень для визначення найбільш перспективних шляхів розвитку підприємства чи галузі в цілому; г) прогнозування економічних показників промисловості за зазначеною методикою дає змогу не впроваджувати неефективні інновацій; д) запропоновані методи оцінки та прогнозу ефективності можливо застосовувати також і у фінансовому чи технологічному аудиті підприємств; і) підвищується достовірність довгострокового прогнозу, визначається оптимальна ефективність досягнутого результату, зазначена методики передбачає поглиблений аналіз процесів впровадження інновацій; к) експериментальна перевірка комплексу економічних моделей дозволяє здійснити варіанти прогнозів основних економічних показників інноваційної діяльності промисловості.
  • Основні наукові результати дослідження дають підставу запропонувати практичні рекомендації для керівників підприємств і об’єднань різних форм власності, а саме: а) сформувати умови для запровадження АСУІПП у легкій промисловості, що забезпечить синергетичний ефект, охопить велику сукупність факторів і факторів впливу на інноваційні процеси, перетворюючи у дієвий процес оцінку та прогноз (з урахуванням стратегічного потенціалу), контроль за відхиленнями, корегування загальних/специфічних вимог, оптимізацію стратегії управління і розвитком АСУІПП; б) запровадити удосконалену систему моніторингу інноваційних процесів на підприємствах легкої промисловості відповідно із запропонованою структурою об’єктів моніторингу в АСУІПП; в) застосувати замкнений спірально-циклічний неперервний підхід згідно авторської Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах для формування і опрацювання: ключових компонент у Державних програмах прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку України в цілому, легкої промисловості та її підприємств зокрема.

    ДОДАТOК A.1.

    Для заказа доставки полной версии работы

    воспользуйтесь поиском на сайте ссылка скрыта


    СПИСОК Використаних джерел
    1. Уемов А. И. Системный подход и общая теория систем / Авенир Іванович Уемов. – М. : Мысль, 1978. – 272 с.
    2. Тюхтин В. С. Система. Симметрия. Гармония / под ред. В. С. Тюхтина, Ю. А. Урманцева. – М. : Мысль, 1988. – 315 с.
    3. Гречан А. П. Інноваційний розвиток легкої промисловості України: Монографія / Алла Павлівна Гречан. – К. : КНУТД, 2004. – 268 с.
    4. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 № 40-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). 2002. – № 36. – 266 с.
    5. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / [ред. С. В. Мочерний та ін.]. – Львів: Світ, 2005. – Т. 1, 616 с.
    6. Абалкін Л. Стратегия России: взгляд в завтрашний день (методологические размышления). / Л. Абалкін // Экономист. – 2003. – № 7. – С. 3–9.
    7. Уткин Э. А. Инновационный менеджмент / Э. А. Уткин, Г. И. Морозова, Н. И. Морозова. – М. : АКАЛИС, 1996. - 208 с.
    8. Бирман Г. Экономический анализ инвестиционных проектов / [Г. Бирман, С. Шмидт] ; ред. пер. с англ. Л. П. Белых. — М. : "Банки и биржи", 1997. – 613 с. – (Издательское объединение "ЮНИТИ")
    9. Гольдштейн Г. Я. Инновационный менеджмент: учебное пособие / Георгий Яковлевич Гольдштейн. Таганрог : ТРТУ, 1998. 132 с.
    10. Алимов О. М. Стратегічний потенціал – сукупні можливості національної економіки по досягненню цілей збалансованого розвитку О. М. Алимов, В. В. Микитенко // Продуктивні сили України. Наук.–теор. екон. ж-л. К. : – РВПС НАН України, 2006. – № 1. – С. 135–151.
    11. Ігнатьєва І. А. Метологічні аспекти управління стратегічним потенціалом підприємства / І. А. Ігнатьєва // Проблеми науки. – 2005. – № 1. – С. 8
    12. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки ; [пер, с англ.; под ред. и вступ, статья А. А. Рывкина]. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 366 с.
    13. Микитенко В. В. Формування комплексної системи управління енергоефективністю в галузях промисловості: Монографія / Вікторія Володимирівна Микитенко. – К. : Укр. вид.-поліг. компанія “Екс.Об.”, 2004. – 336 с.
    14. Лубенець С. В. Автоматизація контролю якості та класифікації пальників газорозрядних джерел світла в процесі їх виготовлення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.13.07 «Автоматиз. процесів керування» / С. В. Лубенець. – Кіровоград, 1999. – 17 с.
    15. Савченко А. В. Зкономические методы управлення инновационными процессами / Александр Владимирович Савченко. – К. : Вища школа, – 1990. – 180 с.
    16. Методика определения экономической эффективности использования в народном хозяйстве новой техники, изобретений и рационализаторских предложений / [основные положення]. – М. : ГНТК СССР. 1977. – 15 с.
    17. Прогнозирование и оценки научно-технических нововведений / [Г. М. Добров, А. А. Коренной, В. Б. Мусиенко и др.] ; отв. ред. В. Б. Мусиенко. – АН УССР – К. : Наукова думка, 1989. – 280 с.
    18. Хачатуров Т. С. Типовая методика определения экономической ефективности капитальных вложений / Тигран Сергеевич Хачатуров. – М. : Экономика, 1969. – 15 с.
    19. Методические рекомендации по оценке еффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования. – М. : НПКВЦ «Теринвест», 1994. – 80 с.
    20. Шкіль О. П. Концепція прогнозирования макроекономических показників у процесі реформ. N-мірний простір / О. П. Шкіль // Економіка України. – 1999. – № 6. – С. 88–89.
    21. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: навч. посібник / Юрій Миколайович Бажал. – К. : Заповіт, 1996. – 240 с.
    22. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / [ред. С. В. Мочерний та ін.]. – Львів: Світ, 2005. – Т. 2, 597 с.
    23. Гращенко І. С. Оновлення продукції підприємства в сучасних умовах господарювання / І. С. Гращенко, М. М. Мартиненко // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: зб. наук. праць № 4 (Спецвипуск) – Київ. 2005. – С. 98–100.
    24. Мочерний С. В. Синергітичний підхід в економічному дослідженні / Степан Васильович // Еканоміка України. – 2001. – № 5. – С. 44–51.
    25. Хаген Г. А. Синергетика (пер. с англ.) / Герман Август Хаген – М., 1985. – С. 148 - 161
    26. Назаретян А. П. Синергетика в гуманитарном знании: предварительные итоги / Акоп Погосович Назаретян // Общественные науки и современность. – 1997. – № 2. – С. 93.
    27. Микитенко В. В. Науково-методологічні засади кількісної оцінки та вибору варіантів нововведень / Вікторія Володимирівна Микитенко // Проблеми науки. – 2006. – № 9. – С. 2–9.
    28. Савина Г. Г. Подход к моделированию процессов адаптивного функционирования производственных систем в контексте их экономической политики / Галина Григорівна Савіна // Економист. – 2003. – № 8. – С. 38–40.
    29. Інноваційні інструменти постійного покращення діяльності вітчизняних підприємств / О. І. Гарафонова. - // Економіка підприємства: теорія та практика : зб. матеріалів II Міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 13-14 берез. 2008 р. / Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана. - К., 2008. - С. 406-408.
    30. Савіна Г. Г. Методологія і практика формування соціально-економічної політики на підприємствах легкої промисловості / Галина Григорівна Савіна – Херсон : Херсонський державний технічний університет. – 2004. – 320 с.
    31. Азарсков В. М. Адаптивне управління динамічним об’єктом за наявності нерегулярних збурень на основі методів поточної функціональної ідентифікації / В. М. Азарсков, Л. С. Житецький, О. А. Сущенко // [зб. наук. праць “Вісник НАУ”. Вип.1.] К: 2005 – С. 35–41.
    32. Пригожин А. И. Дезорганизация : причины, виды, преодоление / Аркадий Пригожин. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 400 с. – (Синергичная организация).
    33. Савіна Г. Г. Методологія і практика формування соціально економ. Політики на підприємствах легкої промисловості: Монографія. / Галина Григорівна Савіна – Херсон : Херсонський Державний технічний університет, 2004. – 300 с.
    34. Ігнатьєва І. А. Стратегічний менеджмент: теорія, методологія, практика: Монографія / Ірина Анатоліївна Ігнатьєва. – К.: Знання України, 2005. – 250 с.
    35. Микитенко В. В. Інноваційна модель аналізу та прогнозу ефективності галузей і технологій. / Вікторія Володимирівна Микитенко. – Проблеми науки. – 2002. – № 4. – С. 37–41.
    36. Позиционирование стратеги и политики в механизме управления промышленным предприятием / Галина Григорьевна Савина // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. – Донецк: ДонНУ, 2004. – Ч. 2. – С. 773–776.
    37. Економіка й організація інноваційної діяльності: [Підручник] / [О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.] ; під ред. проф. О. І. Волкова, проф. М. П. Денисенко. [2-е вид.]. – К. : 2005. – 424 с.
    38. Микитенко В. В. Прогноз економічного зростання національного господарства при активізації його інноваційного розвитку / Вікторія Володимирівна Микитенко. // „Украина – Латвія – Бєлоруссия – ЕС: Современное состояние и перспективы”. [сб. материалов междунар. научно-практического семинара.] – Херсон – Рига – Гомель: Херсон, ПП Вишемирский, 2007. – С. 210 – 218
    39. Наукова та інноваційна діяльність в Україні : [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2005. – 360 с.
    40. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2006. – 340 с
    41. Юркевич О. М. Фінансове забезпечення науково-технічної інноваційної діяльності / О. М. Юркевич // Фінанси України. – 2004. - № 6. - С. 106–112.
    42. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2004.
    43. Державний комітет статистики України [Експрес-випуски Держкомстату України] : [Електронний ресурс] – Режим доступу до експрес-витусків ссылка скрыта
    44. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2002. – 625 с.
    45. Основні економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності за 2006 р. : [Стат. Бюлетень]. – К. : Держкомстат України, 2007. – 232 с.
    46. Борщ Л. М. Iнвестицiї в Українi : стан, проблеми i перспективи [Текст] / Л. М. Борщ. – К. : Знання, 2002. - 318 с.
    47. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: [Стат. зб.]. – К. : Держкомстат, 2003. – 340 с.
    48. Основні економічні показники діяльності підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності за 2005 р. : [Стат. Бюлетень]. – К. : Держкомстат України, 2006. – 221 с.
    49. Онишко С. В. Фінансовий потенціал економічного розвитку економіки // Фінанаси України. – 2003. № 6. - С. 67-74.
    50. Гращенко І. С. Роль і значення інноваційних технологій у створенні якісно нової конкурентоспроможної продукції / І. С. Гращенко : Науковий вісник буковинського державного фінансово-економічного інституту. Збірник наукових праць. Вип. 4: Економічні науки. – Чернівці, 2003. – С. 27-28
    51. Тимощук А. С. Патентні інновації та економічний розвиток / А. С. Тимощук // Розбудова держави.- 1998.- № 11/12. - С. 9-11.
    52. Денисюк В. А. Розвиток інноваційних територіальних структур як важливої складової української інноваційної системи / В. А. Денисюк // Економічний часопис – ХХІ. – 2003. – № 7–8, – С. 43–48.
    53. Онишко С. В. Фінансове забезпечення інноваційного розвитку: Монографія. С. В. Онишко – Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 434 с.,
    54. Перлаки И. Нововведения в организациях. / И. Перлаки – М. : Экономика, 1980. – 414 с
    55. Пригожин А. И. Методы развития организаций. / Аркадий Пригожин – М. : МЦФЭР, 2003. – 863 с.
    56. Кокурин Д. И. Инновационная деятельность / Д. И. Кокурин. – М. : Экзамен, 2001. – 575 с.
    57. Вітлінський В. В. Ризик у менеджменті / В. В. Вітлінський, С. І. Наконечний. – К. : ТОВ «Борисфен-М», 1996. – 245 с.
    58. Евланов Л. Г. Теория и практика принятия решений / Леонид Евланов. – М. : Экономика, 1984. – 175 с.
    59. Литвак Б. Г. Экспертная информация / Б. Литвак. – М. : Соврадло, 1982. – 160 с.
    60. Вітлінський В. В. Аналіз, оцінка і моделювання економічного ризику / Вальдемар Володимирович Вітлінський. – К. : ДЕМІУР, 1996. – 212 с.
    61. Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / [О. І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.] ; під ред. проф. О. І. Волкова, проф. И. П. Денисенко. –К. : ВД «Професіонал», 2004. – 960 с.
    62. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент: Учебник / Раис Ахметович Фатхутдинов [4-е изд., перераб. и доп.] – СПб. : Питер, 2004. – 400 с.
    63. Медынский В. Т. Инновационное предпринимательство / В. Т. Медынский, Л. Г. Шаршукова. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 230 с.
    64. Гриньова В. М. Функціонально-вартісний аналіз в інноваційній діяльності підприємства: Монографія. / Валентина Миколаївна Гриньова – Харків : Видавничий Дім «ІНЖЕК», 2004. – 128 с.
    65. Сизоненко В. О. Сучасне підприємництво: довідник / В. О. Сизоненко. – К. : Знання – Прес, 2007. – 440 с.
    66. Гарафонова О. І. Реінженірінг бізнес процесів як основа вдосконалення діяльності вітчизняних підприємств / Ольга Іванівна Гарафонова [Вісник Хмельницького національного університету. Том 2. Економічні науки.] 2006. – № Т. 2 (81). – 200 с. – с. 162–165.
    67. Сахал Д. Технический прогресс: концепции, модели, оценки / Дмитрий Сахал [пер, с англ.; под ред. и вступ, статья А. А. Рывкина]. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 366 с.
    68. Гуменюк А. М. Стратегія пошуку українськими підприємствами пріоритетних зовнішніх ринків збуту / А. М. Гуменюк. // Економічний часопис. – 1998. – №11–12. –С. 28–32
    69. Ващук Я. П. патентний повірений України [Електронний ресурс] – Режим доступу до сторінки: .ua/ukr/pages/i11
    70. Буднікевич І. М.  Становлення регіонального ринку інновацій в Україні / І. М. Буднікевич, І. М. Школа; Ін-т регіональних досл. НАН України. – Чернів.: Зелена Буковина, 2002. – 200 с.
    71. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: Монографія. / [Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук] – К. : КНЕУ, 2003. – 394 с.
    72. Лапко О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. / Олена  Олександрівна Лапко – К. : ІЕП НАНУ, 1999. – 251 с.
    73. Актуальні питання методології та практики науково-технологічної політики : [наук. вид. / під ред. Б. А. Малицького]. – К. : Укр ІНТІ, 2001. – 201 с.
    74. Корсак К. Наука й освіта на теренах об'єднаної Європи / К. Корсак, Л. Юрчук // Науковий світ : Щомісячний науково-популярний журнал-ревю. – 2003. – №11 (64). – С. 6–7
    75. Каверина Э. Ю. Высшее образование в США: источники финансирования / Э. Ю. Каверина. – // США. Канада: Экономика-Политика-Культура. – 2003. – №7. – С. 87–105.
    76. Inzelt Annamária (2002):