Geum.ru

Київський національний університет технологій та дизайну На правах рукопису Гращенко Ірина Семенівна

Вид материалаДокументы

Содержание


Побудовано та запропоновано
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8
Обґрунтування функціональних зв’язків та сили взаємозалежності ключових

факторів впливу на інноваційні процеси на підприємствах*

Ознака
Р

ризик
I

інвестиції
Ін

інновації
Тп

прог.техн.
О

оновлення
У

ефект. управ.
T

час

Р

ризик
1,00
0,85
0,72
0,01
0,64
0,03
0,87

I

інвестиції
0,86
1,00
0,90
0,02
0,67
0,23
0,78

Ін

інновації
0,82
0,89
1,00
0,6
0,36
0,04
0,89

О

оновлення
0,60
0,79
0,90
0,7
1,00
0,40
0,86

У

ефект. управ.
0,02
0,02
0,50
0,04
0,07
1,00
0,04

Тп

прог.техн.
0,04
0,3
0,60
1,00
0,70
0,02
0,04

T

час
0,006
0,6
0,58
0,05
0,30
0,4
1,00

* побудовано та розраховано дисертантом за використання власної інформаційно-методичної бази даних

Розрахунки забезпечили обґрунтування потреб у концентрації зусиль та надзвичайно тісний зв’язок інноваційної діяльності з показниками рівня: ризику, кількості впроваджених інновацій та обсягу витрачених інвестицій, рівня прогресивних технологій, кількості оновленої продукції, рівня управління та витраченого на будівництво чи запровадження інновацій часу. За отриманими при побудові матриці докладення зусиль у АСУІПП формулами обчислено прогнозні значення розвитку системи управління інноваційною діяльністю та активізації інноваційних процесів на перспективу. Особливу увагу, тобто концентрацію зусиль, в процесі управління інноваційними процесами необхідно докласти в місціх, де значення коефіцієнтів є вищими ніж 0,55, тобто є максимальними.

Розв'язання актуальних проблем розвитку легкої промисловості з огляду на обмеженість наявних ресурсів потребує їх концентрації на найактуальніших напрямах реалізації та активізації інноваційної діяльності. За використання прогнозів на основі КПЕУІП (отриманих за МЗТ та з використанням узагальнених інтегральних показників РІІ та ТОУструктури) в якості фільтрів можна скоротити час впровадження заходів з активізації інноваційної діяльності та відсікати малоефективні та неперспективні для впровадження інноваційні проекти.

Швидкісне впровадження нововведень й інновацій різного виду передбачає застосування саме запропонованих у роботі прискорених циклів управління інноваційною діяльністю: «вимоги  експресоцінка ефективності інновацій  моделі й вибір прогресивних технологій  інтегральні показники ефективності управління інноваційною діяльністю  скореговані вимоги до результативності впроваджених на підприємстві новацій». Зазначене дає можливість запропонувати адаптовану до сучасних вимог і реальних соціально економічних процесів, що відбуваються у легкій промисловості, модель АСУІПП та логічну схему функціонування й взаємозв’язку її цільових підсистем: забезпечення, моніторингу, оновлення продукції, обґрунтування технікоорганізаційного рівня виробництва, прогнозу і контролю (рис. 3.12.).

Підтвердженням вищезазначеному є ґрунтовне пояснення функціональних зв’язків і процесів, що здійснюються в АСУІПП, за урахування кількості нових видів продукції, реінжинірингу системи управління виробничо-економічною системою, оновлення методів менеджменту якості на основі дієвого процесного підходу до управління підприємством та його інноваційною сферою [89, 90, 91, 95, 96].

При проведенні аналізу умов забезпечення ефективності дії принципових методичних підходів та адаптивних моделей управління інноваційними процесами на підприємствах методом аналізу систем у роботі оцінено сучасний рівень розвитку інноваційної діяльності, галузей та промислових технологій, що дозволяє повніше охарактеризувати структуру складних виробничо-економічних систем, їх взаємний вплив та взаємозалежність. На сьогодні це є визначальним чинником забезпечити ефективність використання інноваційних ресурсів на підприємствах.



Рис. 3.12. Адаптована до запровадження модель АСУІПП

та логічна схема функціонування й взаємозв’язку її цільових підсистем


Науково обґрунтований вибір нововведень обумовлює використання єдиних критеріїв (узагальнених показників ефективності управління впровадження інновацій) і для оцінювання їх ефективності, і для прогнозування, що суттєво спрощує розрахунки. Це і зумовило застосування нового поняття (РІІТОУструктура), яке базується на аналізі витрат ресурсів, враховують структуру, масштаб і рівень технічної підготовки виробництва, обсяги випуску продукції. Компарація та порівняння категорій, критеріїв оцінки ефективності розробок методом аналізу систем, підкріплені обґрунтованим докладним описом математичних конструкцій, здійснених у попередніх параграфах, є суттєвим здобутком та результатом проведеного в дослідженні моделювання ефективності управління інноваційними процесами на основі концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах, а також є обґрунтуванням вибору та доведення ймовірності реалізації української моделі промислового зростання при досягненні максимально можливого результату в інноваційній сфері. У межах підсистеми «прогнозу і контролю» сформовано вихідну інформаційно-методичну базу даних для оцінювання дієвості цільових складових адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості, що було введено в інформаційний блок пакету програмного забезпечення MINergo v.4.1 з удосконаленою версією реалізації прогнозно-аналітичних процедур за пакетом MINergo v.2 (рис. 3.13), а саме підсистем «забезпечення», «оновлення продукції» та «обґрунтування технікоорганізаційного рівня виробництва». Це дозволило розробити і запропонувати диверсифікаційні та оптимізаційні напрями діяльності соціально спрямованої галузі до 2020 р. з урахуванням вагомості впливу деструктивних факторів на ефективність управління інноваційними процесами на базі всебічного розширення, поглиблення та інтенсифікації системоутворюючих факторів у складі адаптивної системи (рис. 3.12) або у разі відмови від запровадження на підприємствах запропонованої АСУІПП.



Рис. 3.13. Робоче вікно MINergo v.2 у складі цільового пакету MINergo v.4.1, використане для дослідження поведінки виробничо-економічних систем у разі часткового і повного запровадження АСУІПП у легкій промисловості



рис. 3.14. Графічний образ прогнозу вагомості впливу деструктивних факторів на інноваційні процеси в легкій промисловості у 2020 р. та системоутворюючих факторів активізації інноваційної діяльності у разі повної або часткової їх реалізації.

висновок до розділу 3
  1. Обґрунтовано, що аналіз ефективності управління інноваційними процесами вимагає наявності вичерпної інформації щодо факторів, які формують науковотехнічну, економікоорганізаційну і технологічну базу характеристик «системаоб’єкт». Зважаючи на те, що на підприємствах інформаційна база є недостатньо розвиненою, обґрунтовано необхідність формування комунікаційної структури з обґрунтуванням достовірності як процесу обміну інформацією між цільовими підсистемами, оскільки первинна інформація є головним джерелом удосконалення ефективної системи планування та прогнозу на підприємствах, що забезпечить реалізацію інноваційно спрямованої моделі розвитку підприємства. У цих умовах найприйнятнішим методом надбання достовірної інформації є комплексна оцінка характеристик «системаоб’єкт» та «об’єктаналог».
  2. Визначено зовнішні умови ефективності дії методик прогнозування та ефективності управління інноваційними процесами, здійснено експериментальну перевірку розробленого комплексу моделей РІІТОУструктури та обчислених прогнозів за використання оригінального пакету програмного забезпечення MINergo v.2 у складі авторської підсистеми моніторингу.
  3. Запропоновано для оцінювання ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах використовувати РIIТОУструктури, економіко математичні моделі, єдині критерії оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. За результатами аналізу РIIТОУструктур ефективності управління інноваційними процесами та економікоматематичних моделей МЗТ можна оптимізувати основні показники ефективності інноваційної діяльності підприємства. За допомогою розробленої та обґрунтованої у дисертаційному дослідженні методики оцінки ефективності управління інноваційними процесами можна визначити найефективніші технології впровадження інновацій, а також обґрунтувати доцільність їх впровадження.
  4. Запропонована система економічних моделей (РIIТОУструктура), на основі якої визначено величини показників та коефіцієнтів ефективності для оцінки ефективності заходів щодо активізації рівня ефективності інноваційної діяльності методом експресаналізу, дозволила розробити методики вибору варіантів управлінських рішень, а також оцінки рівнів та ефективності заходів, що забезпечують безперервність технікоекономічного прогнозування на підприємстві.
  5. Здійснено оцінку ефективності управління інноваційними процесами підприємства на основі економікоматематичних моделей. Особливість запропонованої у дисертаційному дослідженні методики прогнозу полягає у використанні одних і тих самих економікоматематичних моделей як для аналізу, так і для вибору та здійснення прогнозу розвитку інноваційних процесів, мінімально можливої кількості даних: ризик здійснення інноваційних процесів, ефективність використання інвестицій; кількість інновацій; динаміка оновлення продукції, ефективність управління; кількість прогресивних технологій.
  6. Під час оцінки обґрунтовано такі показники ефективності управління інноваційними процесами, як коефіцієнт ефективності, інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами, узагальнений інтегральний показник РII та ТОУструктур та агрегований інтегральний показник ефективності інноваційної діяльності підприємства. Передбачено перетворення вихідних даних з абсолютних у відносні з метою оцінки різних масштабів виробництва і порівняння ефективності заходів щодо інноваційності підприємств.
  7. Побудовано та запропоновано до використання матрицю концентрації зусиль, яка вказує на місця концентрації ресурсів і часу при управлінні інноваційними процесами. Визначення обсягів та фокусу концентрації зусиль суб’єктів господарювання для активізації інноваційної діяльності на підприємствах, напрямів здійснення інноваційних витрат за використання матриць кореляції усуває основний недолік національних прогнозних систем – невизначеність майбутніх змін відповідно до геополітичних та геоекономічних орієнтирів держави. Відтак, економічний блок прогнозування на основі агрегованого показника забезпечення ефективності управління інноваційними процесами стає потужним еволюційним інструментарієм оцінки та прогнозу ефективності управління інноваційними процесами і економічних показників, ранжування та добору новацій і проектів з конкретизацією характеристик технологічних процесів у легкій промисловості в цілому та за конкретними виробництвами зокрема.
  8. Побудовано адаптивну систему управління інноваційними процесами на підприємствах, визначено її цільові підсистеми, багатоцільові та спеціальні функції та завдання останніх. Розроблено схему функціонування адаптивної системи управління інноваційними процесами на засадах реалізації Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах та показано взаємозв’язок між її цільовими підсистемами.
  9. Швидкісне впровадження нововведень й інновацій обумовило застосування прискорених циклів управління інноваційною діяльністю: «вимоги  експресоцінка ефективності інновацій  моделі й вибір прогресивних технологій  інтегральні показники ефективності управління інноваційною діяльністю  скореговані вимоги до результативності впроваджених на підприємстві новацій». Це дало можливість запропонувати адаптовану до сучасних вимог і реальних соціальноекономічних процесів, що відбуваються в легкій промисловості, модель АСУІПП та логічну схему функціонування й взаємозв’язку її цільових підсистем: забезпечення, моніторингу, оновлення продукції, обґрунтування технікоорганізаційного рівня виробництва, прогнозу і контролю.
  10. В досліджені вдалося звільнитися від основних недоліків традиційних методів прогнозування, а отже, отримані прогнози не мають трендового характеру та не враховують ретроспективних тенденцій, не базуються на єдиній сталій моделі економічного зростання підприємств; забезпечують безперечність технікоекономічного прогнозування; враховують вплив різноспрямованих факторів, обмеженість сировинно-ресурсного потенціалу національної легкої промисловості та витрати на їх освоєння; показують реальні тенденції динаміки мікроекономічних показників; використовують агреговані безрозмірні та порівняльні показники інноваційної здатності підприємств; міжгалузеві зв’язки враховуються введенням відповідних показників, що трактуються як зовнішні умови діяльності підприємств.
  11. Побудовано матриці кореляційних зв’язків між ключовими факторами впливу на інноваційну діяльність підприємства: час, ризик, інновації, інвестиції, технології, оновлення продукції, система управління. На основі модельних рішень впливу незалежних змінних на залежну розроблено стратегії АСУІПП, а за використання моделей залежностей кількості інновацій, обсягу інвестицій, рівня ризику та використовуваних технологій, оновлення продукції та ефективності системи управління – обґрунтування об’єктів та обсягів необхідних ресурсів для забезпечення інноваційних процесів за відсутності їх та достатнього часу (за результатами аналізу вагомості та загального рейтингу коефіцієнтів кореляції в матриці).
  12. Визначено обсяги та фокус концентрації зусиль суб’єктів господарювання для активізації інноваційних процесів, реалізації напрямів здійснення інноваційних витрат. Використання матриць кореляції усуває основний недолік національних прогнозних систем – невизначеність майбутніх змін відповідно до геополітичних орієнтирів держави. Економічний блок інформаційно-методичного забезпечення став еволюційним інструментарієм оцінки та прогнозу інноваційної здатності підприємств, ранжування та добору інновацій та інноваційних проектів з конкретизацією характеристик технологічних процесів за виробництвами.
  13. Доведено, що послідовна зміна структури і стану виробничої системи внаслідок реалізації підприємствами запропонованих в досліджені заходів сприятиме переходу підприємства на ефективніший рівень функціонування.
  14. За результатами прогнозно-аналітичних розрахунків та розробленої стратегії концентрації зусиль узагальнено досвід, застосовано теоретико-методичні, прикладні розробки і впровадження авторської методики прогнозу, здійснено їх апробацію на різних рівнях управління підприємством із забезпеченням достатнього економічного ефекту, що забезпечило можливість публікації наукових статей [23, 48, 8896].

Висновки

У дисертаційній роботі розроблено теоретично-методичні й практичні аспекти проблеми забезпечення ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. Дослідження теоретичних і практичних проблем інноваційного розвитку підприємства має спиратися на методологічний апарат економічної теорії з використанням діалектичного методу, синергетичного підходу і концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах. Це відтворено у поглиблені понятійного апарату, розробці Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах, побудові Адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах та розробці методики оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах. Результати дослідження уможливили висновки теоретичного та науково-практичного спрямування, основними з яких є такі.
  1. Доведено, що проблема забезпечення ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах залишається мало дослідженою як в економічній теорії, так і в економіці й управлінні підприємствами легкої промисловості. Більшість представників класичної наукової думки і сучасні вчені не розглядають дану проблематику як невід'ємну структурно-функціональну частину відновлення інноваційної здатності виробничо-економічних систем та розвитку системи їх економічної безпеки. Тому в роботі доведено необхідність створення Адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах – АСУІПП – з метою досягнення високої інноваційної здатності підприємств та реалізації інноваційно-інвестиційної української моделі економічного зростання.
  2. Простежено сутність, зміст та логіку взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики. Визнано, що досягнення високої інноваційної здатності та активізація інноваційних процесів на підприємствах на рівні самодостатнього забезпечення соціально-економічного ефекту є новим напрямом наукового осмислення основ загальної теорії управління та інноватики. Базові положення теорії управління та інноватики розглядаються як можливість створення Адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, забезпечення органічності й результативності її функціонування, розглянутих з позицій активізації інноваційно-спрямованого спірально-циклічного прискореного розвитку виробництва при запроваджені системи економічних, техніко-технологічних та організаційних заходів, схем мікроекономічного регулювання, спрямованих на активізацію інноваційних процесів, оптимізацію й оновлення технологічних режимів і отримання максимального ефекту від впровадження інновацій.
  1. Здійснено систематизацію категоріального апарату та системне поєднання основних категорій теорії інноватики, оскільки реалізація однієї з них не вирішує проблеми активізації інноваційних процесів у цілому. На основі аналізу теоретичних підходів до визначення сутності інновацій обґрунтовано розуміння інновації як процесу змін, спрямованого на удосконалення об'єктів (систем), що дозволяє розглядати організаційні нововведення як особливий вид інновацій, що реалізують досягнення науково-технічного прогресу. Визначено і науково обґрунтовано поняття здійснення інноваційної діяльності як внутрішньо організаційного інноваційного процесу, що характеризується наявністю якісних і кількісних перетворень у структурних, процедурних і виробничих елементах системи управління підприємством, спрямованих на підвищення ефективності його функціонування шляхом поліпшення якості управлінських рішень.
  2. Удосконалено понятійно-категоріальний апарат класичної теорії економіки та управління підприємством у сфері активізації інноваційних процесів.