Київський національний університет технологій та дизайну На правах рукопису Гращенко Ірина Семенівна

Вид материала

Содержание

3.2. Складання модельних рішень щодо оцінки ефективності упровадження новацій та управління інноваційними процесами
Для заказа доставки полной версии работы

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8

3.2. Складання модельних рішень щодо оцінки ефективності упровадження новацій та управління інноваційними процесами

Наукові дослідження щодо активізації інноваційних процесів на підприємствах здійснюються на основі попередньо визначених економічних закономірностей з урахуванням різноспрямованих факторів впливу на забезпечення адаптивності нововведень, в яких існує чітка логіка, що виключає непослідовність вирішення проблем та кількісне обґрунтування позиції вибору пріоритетів та об’єктів прикладання зусиль.

Зазначимо, що інноваційність є найбільш поширеним показником, що характеризує динаміку інноваційного процесу і відображає рівень використання всіх видів інноваційних ресурсів. На підприємствах цей рівень обумовлений комплексом факторів, що впливають на показник інноваційності прямо або опосередковано. До факторів позитивного впливу слід віднести підвищення ефективності використання енергії та палива за рахунок впровадження прогресивних технологій, енергоефективного обладнання, та різних інноваційних заходів, здійснення активної інноваційної політики, спрямованої на реалізацію відповідних організаційних, фінансових та правових заходів; запровадження або удосконалення АСУІПП; удосконалення структури промислового виробництва у напрямі збільшення частки наукоємної та зменшення частки енерго- та матеріаломісткої промислової продукції, запровадження природозберігаючих, малоресурсних технологій; розробку та реалізацію заходів щодо активізації інноваційних процесів, здійснення державної політики, що прискорить інноваційні процеси на підприємствах.

До факторів негативного впливу на динаміку інноваційних процесів на підприємствах слід віднести економічну кризу, що призвела до руйнування інноваційної інфраструктури, зв’язків між науковотехнічними комплексами, інкубаторами та промисловими підприємствами і, як наслідок, до різкого спаду виробництва наукоємної продукції; відносно низький технічний рівень виробничого обладнання на переважній більшості промислових підприємств, зокрема енергоємного, фізично та морально застарілого; відсутність інвестицій на реалізацію інноваційних проектів; відсутність дієвої державної підтримки активізації інноваційних процесів на підприємствах; недостатня правова захищеність та фінансове регулювання інтелектуальної власності.

До основних напрямів формування та активізації інноваційного розвитку підприємства слід віднести: зростання питомої ваги споживання продукції підприємства; інтенсифікацію та технічну досконалість виробництва продукції; створення та використання наукоємних, малоресурсомістких та безвідходних технологій; зниження матеріаломісткості продукції; зростання рівня електрифікації і розвиток різних сфер економіки (автоматизація, електротехнології); зниження негативного впливу на оточуюче середовище, розширення обсягів використання нових джерел енергії, впровадження нових, прогресивних технологій виробництва.

Найдієвішим засобом системної оцінки та прогнозування рівнів ефективності інноваційних процесів на підприємствах є математичне моделювання, яке дає можливість задовольнити вимоги щодо кількості, якості та розмірності первинної інформації. За допомогою економікоматематичних моделей здійснюється процес перетворення вихідної інформації на результат. На його основі приймаються рішення щодо доцільності та перспективності заходів з підвищення рівня ефективності інноваційної діяльності та вибору варіантів прогресивних технологій чи обладнання. Але запровадження управлінських рішень не виключає їх подальшого технікоекономічного обґрунтування.

Ступінь диверсифікації моделі визначається передусім метою та завданням її використання. Модель вимагає певного переліку і точності вихідної інформації. Але й сама модель і її точність за нестабільних економічних умов, відсутності деяких складових інформації або недостатньої її точності, потребує перегляду з урахуванням важливих для управління факторів. Неточність, велика чи мала кількість параметричної інформації майже однаково впливає на помилки управління. Тому для математичної моделі доцільно обмежитися інформацією про основні параметри підприємств і технологій, таких, наприклад, як динаміка оновлення продукції, прогресивних технологій, обсяг інвестицій, рівень ризику. У зв'язку з цим пропонується використання мінімальної кількості вхідних даних з метою виключення впливу випадкових відхилень. Узагальнену блоксхему етапів оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю представлено на рис. 3.4.

Результати дослідження підтверджують, що будьяку технологію, технологічний процес на підприємстві можна формалізувати, при цьому доцільно розглядати її саме як математичну модель, яка характеризується низкою параметрів. Слід вважати, що кількість таких параметрів обмежена і основу моделі мають складати показники ефективності інноваційних процесів. Тоді поточний стан технологій, технологічного процесу на підприємстві можна визначити як точку площини в деякому просторі. Критичними є такі значення параметрів галузі, за яких витрати на інноваційну діяльність та ресурси перебувають поза допустимими значеннями.

Рис. 3.4. Узагальнена блоксхема оцінки ефективності

управління інноваційною діяльністю

Якщо основна мета підприємства  перетворитися з витратного на інноваційне, то вихід можна розглядати як перехід з витратних точок площини в енергоощадні та маловідходні, що перебувають у рамках допустимих значень. Як відомо, математичні моделі використовують у багатьох сферах людської діяльності, починаючи з економіки закінчуючи ядерною фізикою. Модель об'єкта  це таке відображення обєкта, яке дозволяє виділити його найсуттєвіші властивості. Світова практика виробила певний порядок розробки моделей. Для аналізу промислових технологій, технологічних змін за умов впровадження інновацій досить широко використовуються на даний час Sмоделі, а також моделі заміщення технологій (МЗТ), які саме і забезпечують ґрунтовну діагностику технологічного рівня виробництва. В окремих модельних рішеннях основну увагу приділяють аспекту тривалості заміщення технологій, в інших  масштабу їх впровадження. Sмоделі мають вигляд симетричної Sкривої з точкою перетину в Y=0,5К. Вони відображають зростання рівнів ефективності нового виду продукції, техніки чи технології. Sмоделі можливо використовувати для аналізу опорної (базової) продукції, техніки чи технології, а також характеристик інноваційних процесів. Однак практичне використання ускладнюється необхідністю дослідження характеристик «системаоб'єкт» на різних стадіях розвитку промислових технологій. Існуючі методи і моделі не дозволяють оцінювати ефективність інноваційних процесів на підприємствах за єдиними критеріями і єдиною комплексною методикою. Відтак вважаємо, що методологічною і теоретичною основою проведення дослідження мають стати наукові положення, теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем забезпечення ефективності управління інноваційними процесами та формування системи забезпечення високої енергоефективності та природозбереження у промисловості.

У роботі використано лінійні статистичні моделі, які відображають найсуттєвіші зв'язки ланок на підприємствах (ризик – інвестиції – інновації –технології  оновлення продукції  управління), які поряд із зазначеним вище вимагають також часткового спрощення постановки завдань оптимізації та отримання результатів.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Залежно від ступеня складності РIІTOУструктури можна поділяти на прості, середньої складності й складні. Різниця між ними визначається кількістю елементів і видів зв'язків між ними. Відтак, залежно від особливостей розвитку переробної галузі, типу використовуваних технологій на підприємстві можливе утворення таких циклів оцінюванняпрогнозування очікуваних результатів впровадження інновацій для формування дієвої й органічної АСУІПП:

1. Найпростіший цикл: вимоги – РІІТОУструктура – скореговані вимоги.

2. Базовий (основний) цикл: вимоги  РIІTOУструктура  узагальнені показники ефективності управління інноваційними процесами – скореговані вимоги.

3. Прогнозний цикл: вимоги – формування АСУІПП та ієрархії її цільових підсистем – побудова РIІTOУструктури – розрахунок узагальнених й агрегованих показників ефективності управління інноваційними процесами – побудова моделі прогнозування – скореговані вимоги.

Визначення коефіцієнтів ефективності управління інноваційними процесами (аі_Р, аі_I, аі_Ін, аі_Тп, аі_О, аі_У) здійснюється за тією самою методикою: на основі моделей технікоекономічного заміщення технологій з урахуванням максимальних і мінімальних значень рівнів ризику, кількості інвестицій, кількості інновацій, рівня ефективності управління, кількості оновленної продукції, кількості прогресивних технологій, а також тривалості інноваційного процесу чи впровадження технологій на окремому підприємстві. Визначення коефіцієнта а_і здійснюється на основі аналізу кривих зростання (спаду) випуску продукції на підприємстві.

Основними перевагами запропонованої методики оцінки ефективності управління інноваційними процесами на основі РІІТОУструктури є: забезпечення єдиних критеріїв оцінки ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві; забезпечення єдиної методики прогнозування ефективності інноваційною діяльністю на підприємстві; забезпеченість вхідними даними, необхідними для підвищення ефективності управління просуванням продукції на зовнішні і внутрішні ринки; забезпечення вихідних даних, необхідних для трансферту нових інноваційних технологій між підприємствами; забезпечення для підприємства системного підходу до вибору технологій, від яких залежить випуск більш досконалої продукції. Економічна сутність коефіцієнту ефективності така: чим він більший, тим більший ефект від інновації, технології чи запровадженого заходу.

Для аналізу основних показників ефективності інноваційних процесів запропоновані єдині критерії оцінки ефективності управління на основі розробленої моделі ефективності управління інноваційними процесами, яка має вигляд:

(3.1)

де

– відносний показник ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві, що лежить в граничних межах від 0 до 1,5 (відносний показник інноваційності підприємства);

– відносна тривалість запровадження інноваційних процесів у граничних межах від 0 до 1,5;

а_ік. – коефіцієнт ефективності управління інноваційними процесами.

Формуємо сімейства рівнянь, що базуються на використанні моделей МЗТ. Для формування моделей використовуємо мінімальну кількість вихідних даних, що актуалізуються як інноваційноінвестиційні фактори забезпечення дієвості адаптивної системи управління інноваційними процесами. А саме, для опрацювання комплексу модельних вирішень: „ризик – інвестиції  інновації», тобто РІІструктури використовуємо інформацію щодо зміни рівня ризику (Р) та обсягів необхідних інвестицій (І), кількість інновацій (Ін) за базовий період та у майбутньому за умов реалізації концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах: модель зміни рівня ризику має вигляд:

(3.2)

де Р_і, Р₀ – відповідно прогнозний та базовий рівні ризику на підприємстві.

При цьому модель (Р) відповідає існуючому рівню ризику й зовнішніх загроз за умов використання базових технологій та наявних тенденцій при реалізації системоутворювальних факторів (впровадження інновацій відповідно до авторської концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах). Графічний образ зміни рівня ризику матиме вигляд 1), представлений на рис. 3.2.

Модель зміни обсягів необхідних інвестицій та фінансової доцільності запровадженння інновацій на підприємстві забезпечує обчислення інтегрального показника ефективності використанння інвестицій та має вигляд:

(3.3)

де І_і, І₀ – відповідно прогнозний і базовий показники кількості необхідних інвестицій на підприємстві.

При побудові РІІструктури модель зміни кількості впроваджених інновацій матиме вигляд:

(3.4)

де Ін_і, Ін₀ – відповідно прогнозний і базовий показники кількості впроваджених інновацій на підприємстві.

Після отримання сімейства падаючих чи зростаючих прямих як моделей заміщення технологій «рівня ризику – обсягу витрачених на нововведення інвестицій – кількості впроваджених інновацій» є можливість графічно відобразити модельні вирішення оцінювання ефективності управління інноваційними процесами на основі економікоматематичних моделей технікоекономічного заміщення технологій для сімейства МЗТ РІІ–структури. Графічний образ сімейства моделей (відсікають площу в межах від 0,5 до 1,5) для побудови РІІ–структури подано на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Графічна інтерпритація моделей технікоекономічного заміщення технологій

для формування сімейства МЗТ при побудові РІІ–структури:

1, 2, 3 – відповідно моделі динаміки ризику, динаміки інвестицій, динаміки кількості інновацій, де р₁, i₁, iн₁ – відповідно базовий рівень ризику, обсяг необхідних інвестицій інвестицій та кількість впроваджених інновацій; р₂, i₂, iн₂ – відповідно прогнозний рівень ризику, обсяг необхідних інвестицій інвестицій та кількість впроваджених інновацій після реалізації КУПЦІДП; 4 – графічний образ МЗТ РII–структури після реалізації запропонованої КУПЦІДП.

Формуємо узагальнену модель ефективності управління інноваційними процесами:

; тобто

(3.5).

Відтак маємо можливість визначити інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами, який обчислюється за допомогою рівняння

; тоді

; і вираховується за формулою:

(3.6).

При цьому узагальнений вигляд інтегрального показника представлено формулою (3.7), яка і забезпечить приципову типізацію модельних рішень:

(3.7)

де а_і – коефіцієнт ефективності;

ξ – відносний інтервал (термін) від 0,5 до 1,5 тривалості інноваційного процесу.

Інтегральний показник ефективності управління розраховується за формулою:

(3.8)

Для РІІ–структури відповідні інтегральні показники матимуть вигляд формул (3.9., 3.10., 3.11.):

інтегральний показник рівня ризику:

(3.9);

інтегральний показник динаміки інвестицій:

(3.10);

інтегральний показник динаміки впровадження інновацій:

(3.11).

Узагальнений інтегральний показник РІІ–структури матиме вигляд:

(3.12)

Аналогічно формуємо сімейства рівнянь, що базуються на використанні моделей МЗТ для ТОУ–структури, використовуємо інформацію щодо зміни: кількості оновленої продукції, кількості впроваджених прогресивних технологій та зміни рівня ефективності управління на підприємстві.

Модель зміни кількості впроваджених прогресивних технологій на підприємстві має вигляд:

(3.13)

де Тп_і, Тп₀ – відповідно прогнозний та базовий показники кількості впроваджених прогресивних технологій на підприємстві.

Модель динаміки кількості оновленної продукції буде мати вигляд формули (3.14.), а ефективності управління формалізується у вигляді формули (3.15.)

(3.14)

(3.15.),

де О_і, О₀ – відповідно прогнозний і базовий показники кількості оновленої продукції на підприємстві, У_і, У₀ – відповідно прогнозний та базовий рівні ефективності управління на підприємстві.

Графічний образ розроблених модельних рішень подано автором на рис. 3.4.

Рис. 3.6. Графічна інтерпретація моделей технікоекономічного заміщення технологій

для побудови сімейства моделей заміщення технологій (МЗТ) при формуванні ТОУ–структури:

1, 2, 3 – моделі зміни кількості оновленої продукції, кількості впроваджених прогресивних технологій та рівня ефективності управління, де тп₁,у₁, о₁ відповідно базова кількість впроваджених прогресивних технологій, кількість оновленої продукції, рівень ефективності управління; тп₂, у₂, о₂ відповідно прогнозна кількість впроваджених прогресивних технологій рівень, кількість оновленої продукції, ефективність управління після реалізації КУПЦІДП; 4 – адаптивні МЗТ при формуванні комплексу модельних рішень – ТОУ–структури після реалізації запропонованої КУПЦІДП.

Визначимо інтегральні показники ефективності управління інноваційними процесами для ТОУ–структури. Інтегральний показник прогресивності технологій за можна розрахувати за моделлю:

(3.16),

інтегральний показник кількості оновленої продукції має вигляд формули (3.17.), а інтегральний показник рівня ефективності управління (3.18)

(3.17),

(3.18).

У підсумку стане очевидним, що узагальнений інтегральний показник ТОУ–структури матиме вигляд:

(3.19).

Тоді агрегований інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами (АІПЕУІП) РІІТОУструктури на підприємстві можна розрахувати за формулами:

, (3.20);

(3.21).

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com

Як бачимо на рис. 3.10., у 2013 р. у разі реалізації авторської концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності забезпечено експоненціальне економічне зростання за рахунок запровадження інвестиційно-інноваційного циклу на засадах реалізації системно-комплексного та синергетичного підходів. Останні розкривають циклічність промислового виробництва у споживчоорієнтованих галузях і механізм забезпечення циклічної динаміки у взаємозв’язку з конститутивно–ключовими характеристиками, а саме: ризиком; обсягом інвестицій; кількістю впроваджених інновацій, прогресивних технологій та оновленої продукції, що розглядаються у просторово-часовій формі організації виробництва легкої промисловості. Особливостями оцінювання (прогнозу) на основі РIITOУ–структури є наступне:

1) для оцінки і прогнозу ефективності інноваційної діяльності застосовуються однакові економіко-математичні моделі з мінімальною кількістю вихідних даних;

2) використовується однакова методика розрахунку показників ефективності (якщо за результатом прогнозу є кількісні параметри підвищення^²/зниження рівня ефективності управління інноваційними процесами;

3) на основі отриманих значень показників ефективності інноваційної діяльності здійснюється класифікація нововведень з метою визначення найбільш перспективних шляхів розвитку підприємства чи галузі в цілому;

4) прогнозування економічних показників промисловості за названою методикою дозволяє відсікати від запровадження неефективні (за фактором ефективність) інновацій;

5) запропоновані методи оцінки та прогнозу ефективності можуть бути застосовані також і у фінансовому чи технологічному аудиті підприємств;

6) підвищення достовірності довгострокового прогнозу та визначення оптимальної ефективності досягнуте за рахунок використання даної методики передбачає поглиблений аналіз процесів впровадження інновацій.

Таким чином обґрунтовані наукові положення щодо проведення прогнозів зумовлюють розробку концепції замкнутих циклів прогнозування економічних показників інноваційної діяльності промисловості за схемою: – визначення вимог обґрунтування моделей ефективності інноваційної діяльності – використання моделей прогнозної оцінки ефективності – вибір варіантів нововведень – аналіз відповідності вихідних та кінцевих вимог. Експериментальна перевірка комплексу економічних моделей дозволила здійснити варіанти прогнозу основних економічних показників інноваційної діяльності промисловості.

Blog

Київський національний університет технологій та дизайну На правах рукопису Гращенко Ірина Семенівна

Содержание