Geum.ru

Київський національний університет технологій та дизайну На правах рукопису Гращенко Ірина Семенівна

Вид материалаДокументы

Содержание


Європейській інноваційній моделі
Для заказа доставки полной версии работы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

2.3. Адаптація міжнародного досвіду управління, активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання підприємств


Під час формування ефективної національної інноваційної системи, зокрема на мікрорівні, доцільно зробити порівняльний аналіз моделей державного регулювання інноваційною діяльністю країн, котрі завдяки активній інноваційній діяльності та впровадженні інновацій у виробництво досягли значних успіхів у економічному розвитку. Стимулювання та активізація інноваційної діяльності, підвищення сприйнятливості до інноваційних процесів є однією з першочергових завдань для держав, що прагнуть до лідерства в умовах глобалізації, жорсткої конкурентної боротьби за світовий ринок. Модель розвитку інноваційної діяльності визначається сукупністю засобів та методів державного стимулювання інноваційної діяльності в державі.

Оскільки в Україні спостерігається зниження активності інноваційної діяльності у багатьох промислових галузях, постає гостра необхідність у пошуку нових оптимальних шляхів подолання такої ситуації. Аналіз та оцінка зарубіжного досвіду дозволять не тільки розглянути й охарактеризувати різні моделі розвитку інноваційної діяльності, а й дослідити проблеми, які виникають під час їхнього застосування, що допоможе їх уникнути, або, принаймні зменшити. Зарубіжний досвід допоможе у створенні вітчизняного, сприятиме розробці єдиного критерію оцінки інноваційності, виробленню пропозицій щодо покращення та активізації інноваційної діяльності в Україні. Механізм формування та реалізації інноваційної політики в Україні необхідно співставити з механізмом інших країн з метою вибору ефективного інструментарію регулювання інноваційних процесів.

Сьогодні вирізняються три основні моделі управління інноваційного розвитку: американська, європейська та азіатська або японська. Найбільш успішними вважаються американська та японська моделі. Американська модель базується на принципі вільної конкуренції, на максимальній автономії підприємництва, на регулюванні ринку великими міжнародними корпораціями; орієнтація технологічного розвитку здійснюється шляхом виокремлення пріоритетних галузей. Японська модель передбачає забезпечення державою технологічних пріоритетів за допомогою стимулювання не окремих галузей, а конкретних технологій. США, Японія, та держави Західної Європи ведуть жорстку конкурентну боротьбу за світові ринки на основі глобальних конкурентних переваг, заснованих на активізації наукової та інноваційної діяльності. Ці та інші індустріальні держави світу ведуть боротьбу за лідерство у сфері інновацій.

За результатами щорічного рейтингу конкурентоспроможності країн, опублікованими Німецьким інститутом економічних досліджень, у 2008 р. з величезним відривом лідером стали США. Основним критерієм цього рейтингу є інновації. Як повідомляє «Лігабізнесінформ» з посиланням на Deutsche Welle, експерти оцінювали 17 країн за їхніми можливостями реалізовувати наукові розробки на ринку у вигляді нових продуктів і послуг. До групи лідерів, окрім скандинавських країн – Фінляндії, Швеції й Данії, – увійшла також Швейцарія. А от найбільша країна Європи – Німеччина – посіла тільки сьоме місце. [66 с. 28-32]

Проаналізуємо існуючі моделі міжнародного досвіду управління інноваційними процесами детальніше. Під час аналізу основну увагу приділятимемо розвитку інноваційних процесів у США та Японії, оскільки структура промисловості цих держав подібна до української. Промисловість США та Японії випускає наукоємну, конкурентоспроможну продукцію, має значні досягнення у системі підтримки та управління інноваційною діяльністю.

Інноваційна модель США характеризується тим, що особлива увага в ній приділяється вищій освіті, фінансуванню венчурного бізнесу, технологічним паркам, інформаційному забезпеченню. Сучасна американська модель побудована на взаємодії держави і приватного сектору та має форму наукового парку. Структура американської моделі складається також з чималої кількості технологічних парків та бізнес-інкубаторів. Нині у США напрацьовано понад 900 програм для різних форм бізнес-інкубаторів. Національна асоціація бізнес-інкубаторів (NBІ) об’єднує 853 колективних членів у всьому світі, послугами яких щороку користується близько 19 тис. нових підприємств малого і середнього бізнесу. Інкубатори є органічними складовими практично всіх життєдіяльних технопарків, і можуть також функціонувати як самостійна інноваційна структура [66, 67].

У США відбувається стрімке зростання реалізації НДДКР у межах університетів і коледжів з 1998 р. Наприклад, у 2003 р. частка таких НДДКР становила 16,8 %, у 2004 р. – 17,3 % у 2005 р. – 17,5 %. Причому фундаментальні дослідження проводяться не в бізнесовому, а в академічному плані, тобто в університетах, безприбуткових організаціях та урядових лабораторіях. Детальніше динаміку основних показників, що характеризують НДДКР у США та валових витрат на НДДКР, розглянуто у Додатку З.1.

Сьогодні університети США та Великобританії розширюють співпрацю у сферах освіти та наукових досліджень. Університети обох країн разом проводять дослідження у понад 25 спільних проектах у галузях нанотехнологій, астрономії, біотехнології тощо. За обсягом виконаних НДДКР державним сектором протягом останніх 10 років першість належить США і Японії. Обсяг інвестицій у венчурний капітал у США в 1998–2001 рр. становив у середньому 0,5 %. від ВВП. Державні органи Європи також фінансують венчурний бізнес, однак частина їх фінансових внесків незначна.

Основними напрямами впливу держави у США є: підтримка створення науково–технічних інноваційних фондів; стимулювання виконання інноваційних проектів разом з державним сектором чи великим приватним бізнесом; заснування державних органів, що координують діяльність малих підприємств; створення сприятливих умов для інвестиційних компаній, що ведуть бізнес з малими підприємствами; формування умов для нагромадження венчурного капіталу та заохочення венчурних підприємств [68 с. 71–74].

Характерним для державного стимулювання інноваційної діяльності США є те, що 100 % витрат списуванням на НДДКР. А основною формою вияву податкової політики США у сфері НДДКР є система податкових пільг інноваційної діяльності. Вивчаючи існуючі податкові пільги організацій, що займаються НДДКР, зазначимо, що від держави вони отримують податкові кредити, за яких знижується податок на прибуток. У США держава гарантує вилучення витрат на прибуток НДДКР з суми доходу, який оподатковується до 20 %. Також підприємства мають можливість користуватися пільгами від 3 до 15 років. 60 % доходу організацій, які працюють з цінними паперами венчурних структур, не обкладають податком на прибуток взагалі, а 40 % – обкладається загальними податками. Існує також пільговий режим амортизаційних відрахувань. Адміністрація у справах малого бізнесу гарантує повернення до 90 % приватного капіталу, який вкладається у венчурний бізнес, та надає субсидії венчурному бізнесу на розширення зовнішньоекономічної діяльності й різні види управлінської допомоги. У свою чергу федеральні відомства зобов’язані виділяти з свого бюджету кошти на фінансування венчурного бізнесу. За законодавством США, венчурні фірми залучаються до виконання всіх інноваційних проектів, вартість яких перевищує 100 тис. дол. Особливе місце в інноваційній політиці займають проблеми формування інформаційної інфраструктури і поширення науково-технічної інформації. У 90–х роках США оголосили про створення програми інформаційної супермагістралі. Виконання цієї програми спричинило зміну пріоритетів національного науково–технічного розвитку. Подібні програми існують фактично в усіх розвинених країнах. Уряд США дотримується стратегії «нарощування». Відповідно цієї стратегії розробляються програми, аналогічні створенню центрів розвитку малого бізнесу в США.

Аналізуючи сфери діяльності США за рівнем прибутковості, виокремимо десять основних сфер діяльності. Найбільш прибутковими сьогодні у США є сфера надання комп'ютерних послуг та програмного забезпечення, другими за прибутковістю є світові компанії, що працюють у сфері засобів зв'язку. Наступними у рейтингу прибутковості вважають електроніку та багатогалузеве хімічне виробництво. На п’ятому місці перебувають видавнича справа; шостому – електротехнічна промисловість. Машини та устаткування автомобілебудування, комерційні банки та фінансові установи знаходяться на найнижчому щаблі у рейтингу прибутковості [69 с. 16–28]. Сильною стороною американської моделі державного розвитку інноваційної діяльності залишається створена державою психологічна схильність американського суспільства до інноваційності й до високої ролі США у світовому господарстві. «Національна ідея» технологічного лідерства США формувалася протягом багатьох десятиліть і стала, за словами Б. А. Малицького, «мало не синонімом патріотичних гасел американців» [70 с. 103–136].

Європейській інноваційній моделі притаманна змішана економічна система, зокрема певні риси американської моделі. Основою європейської моделі є концепція ринкового саморегулювання, яка має елементи соціальної спрямованості дій з боку держави. Європейська модель державного регулювання інноваційної діяльності запозичує багато позитивних національних особливостей державного регулювання окремих країн і сприяє поширенню цього досвіду в інших країнах. За європейською моделлю участь держави в інноваційному процесі значно розширюється: стимулювання економічного зростання; забезпечення програм захисту; партнерство у суспільних інвестиційних проектах тощо.

Європейська система передбачає багато форм інтеграції державної науки з виробництвом, наприклад, у Великобританії університети мають право реєструвати компанії з обмеженою відповідальністю для здійснення комерційної діяльності разом з приватними компаніями. В ЄС діють такі самі методи стимулювання інноваційної діяльності, що і у світовій практиці: зокрема сертифікація продукції; індикативне планування інноваційної діяльності; розвиток наукоємних галузей тощо.

Для заказа доставки полной версии работы

воспользуйтесь поиском на сайте www.mydisser.com


Рис. 3.1. Структура об’єктів моніторингу стану та перспектив інноваційних процесів у разі запровадження в АСУІПП дієвої підсистеми моніторингу

До інформаційної складової підсистеми моніторингу ПМ належать субструктурні одиниці у складі ПМ, що відповідають за:

1) ресурсне забезпечення та інформацію національного і галузевого характеру, яка дозволяє сформувати набір стратегій для дієвої реалізації концепції прискорених циклів;

2) формування науковотехнічної інформації, що забезпечує повноцінне використання досягнень світового науковотехнічного прогресу;

3) генерування нововведень, основою якої є інформація про радикальність проектів і можливості їх адаптації до конкретних умов;

4) трансформацію маркетингової інформації, що дозволяє спрямувати функції НДДКР і виробництва на досягнення успіху на зовнішніх/внутрішніх ринках;

5) здійснення рефлексивної взаємодії сторін підприємницької діяльності, що суперничають стосовно використання механізму ціноутворення на національних і світових ринках трансферу новацій.

Таким чином, використання адаптованої системи управління інноваційними процесами на підприємствах АСУІПП на основі дієвої ПМ дозволить оперативно та адекватно реагувати на зміну макро- і мікросередовища для забезпечення органічності функціонування виробничо-економічних систем. Означена ПМ в межах АСУІПП може стати основою формування організаційного механізму забезпечення результативності функціонування підприємств легкої промисловості, що дисертант вже доводив у науковій публікації [90].

Для обґрунтування стратегічних рішень щодо активізації інноваційних процесів та забезпечення результативності їх реалізації вважаємо доцільним передусім провести моніторинг стану та перспектив зазначеного напряму діяльності й інноваційної здатності на рівні підприємства. Враховуючи попередні викладки, необхідно в рамках моніторингу поряд з фінансовоекономічними показниками також здійснювати оцінку ТЕП на основі абсолютних і відносних значень показників і узагальнених інтегральних показників, запропонованих в дослідженні до запровадження. Моніторинг стану та перспектив інноваційних процесів необхідно розглядати як підсистему більш загальної системи моніторингу, до якої також входять: 1) екологічний моніторинг; 2) моніторинг виробничої діяльності і економічних процесів; 3) моніторинг технічного прогресу в галузі; 4) моніторинг енергоефективності та енергоємності й ресурсомісткості продукції.

Проте сукупність індикаторів кожної з цих підсистем переважно є простими множинами. У той же час моніторинг стану та перспектив інноваційних процесів є підсистемою загального моніторингу системи забезпечення економічної безпеки підприємства, «перетинаючись» насамперед з моніторингом інформаційної безпеки. Тому доцільно виокремити основні положення нової методологічної основи моніторингу за функціональними завданнями складових АСУІПП, що сформульовані автором наступним чином: ПМ включає в якості складових:
  1. Здійснює відстеження, оцінювання, аналіз умов, ризиків та загроз інноваційній діяльності.
  2. Виконується для підприємства в цілому з урахуванням рівня розвитку кожного регіону, галузі окремо на єдиній методичній базі та на основі єдиного критерію оцінки (методичні матеріали враховують різноманіття умов та особливості в Київському регіоні та Дніпропетровській області. Із загальної номенклатури добирається і потім оцінюється власний склад показників, що враховує галузевий склад і умови для збереження загального розрахунку у спосіб агрегування показників).
  3. Включає оцінювання й аналіз як існуючих, так і очікуваних (прогнозованих) рівнів активізації інноваційних процесів. У якості прогнозних горизонтів доцільно прийняти чотири часових рівня: 3, 5, 10, 15 років. Моніторинг поточного стану інноваційної здатності підприємства базується на найбільш повному складі показників; моніторинг очікуваних станів – на більш вузькому складі показників, у т. ч. агрегованих, але прогнозні оцінки мають розроблятися (з урахуванням стратегій розвитку підприємства в контексті розвитку галузі промисловості в цілому) в оптимальному варіанті з мінімаксимальним діапазоном числових значень показників (з урахуванням умов невизначеності реалізації стратегій).
  4. Виконується перманентно у замкненому циклі з поступовим підвищенням вимог до рівня активності інноваційних процесів – у спіральноциклічному безперервному процесі реалізації української інноваційноінвестиційної моделі економічного зростання, що забезпечено введенням до складу ПМ цільового пакету програмного забезпечення MINergo v.4.1.
  5. Інформаційною базою моніторингу є, крім фінансовоекономічних та енергоекономічних показників і ТЕП підприємства, також дані державної та відомчої (галузевої) статистики, міністерств економіки, промислової політики та фінансів, Держкомстату України, із розширенням спектру спостережень за енергоємними, ресурсомісткими та збитковими виробництвами. Накопичена ретроспективна частина цих рядів (щорічна статистика) за необхідності уточнювалася, а перспективна частина на кожному кроці моніторингу дає можливість сформування нової інформаційної бази.

Відтак, аналіз сформованої інформаційно-методичної бази дозволяє дійти висновків щодо поліпшення, погіршення або стабільності (незмінності) ситуації у сфері інноваційної діяльності. При цьому висновки стосуються також швидкості змін та спрямованості процесу погіршення; здійснення системної оцінки інноваційних процесів, найважливіших з позицій їх активізації. Загальні положення методики і алгоритми моніторингу за використання синергетичного підходу до формування АСУІПП для різних об'єктів та підоб’єктів моніторингу подано на рис. 3.1 (для використовуваних показників у межах одного об’єкта застосовуються методи і алгоритми, що значно різняться, оскільки вони визначені специфікою застосування і природою кожного інноваційного рішення). Тому є можливість вирішити зазначені питання при проведенні комплексних досліджень щодо оцінки виробничих потужностей, використовуваних технологій, можливостей їх оновлення і вдосконалення як єдиного взаємозалежного комплексу.

Фактори, що впливають на стан інноваційної діяльності, мають різний характер. Одна група повязана з власне функціонуванням виробництва легкої промисловості, а інша – із соціальною спрямованістю виробничо-економічних систем, що в результаті сприяє поточному підвищенню рівня органічності й результативності функціонування підприємств. Для того, щоб управлінське рішення щодо активізації інноваційних процесів досягло своєї мети, воно має задовольняти низці вимог. 1). Наукова обґрунтованість рішень стосовно вибору інструментарію для реалізації інноваційних завдань передбачає розробку варіантів з урахуванням об’єктивних закономірностей розвитку об’єкта управління. 2). Цілеспрямованість передбачає наявність мети кожного рішення, чітко пов’язаної зі стратегічними планами та прогнозами розвитку об’єкта управління. 3). Кількісна і якісна визначеність рішення обумовлюється встановленням конкретних, кількісних показників реалізації рішення. 4). Правомірність рішення не повинна порушувати норми діяльності суб’єкта управління та виходити за межі його компетенції. 5). Оптимальність зумовлює потребу у максимумі прибутків за мінімуму витрат на запровадження новацій. 6). Своєчасність означає, що управлінські рішення мають прийматися в момент виникнення проблеми та забезпечувати дієвий контроль їх виконання. 8). Комплексність рішення щодо вибору методів та засобів активізації інноваційної політики передбачає врахування всіх взаємозв’язків та залежностей, факторів деструктивного і позитивного впливу. 9). Гнучкість рішення означає можливість внесення коректив та сприйняття нововведень. 10). Повнота оформлення рішення виключає непорозуміння та двоїстість.

Процес розроблення оптимального рішення щодо вдосконалення технологій чи впровадження новацій на підприємствах здійснюється в пропонованій до запровадження ПМ у такій послідовності: 1) оцінка стану виявлення проблем; 2) підготовка варіантів рішень та пошук методів; 3) перспективний прогноз результативності впровадження інновацій; 4) прийняття рішення щодо розвитку АСУІПП і можливості концентрації зусиль у певних напрямах для забезпечення бажаної фінансової стабільності підприємства в цілому. Як свідчить аналіз, складність ситуації полягає в тому, що недостатньо точна та достовірна інформація з внутрішніх джерел накладається на подібну за достовірністю й точністю інформацію комітетів статистики, що і відбивається на результатах аналітичної діяльності, рівні підготовки та прийняття рішень, а також на процесах реалізації останніх. Отже, постає нагальна потреба у створенні сучасних інформаційних систем, що одержують, аналізують та готують інформацію з урахуванням особливостей інноваційних процесів у промисловості в цілому та на кожному конкретному підприємстві зокрема.

Запропонована до розгляду ПМ побудована на загальнонаукових інформаційних принципах: організації системного контролю за вхідною інформацією та її аналіз; оброблення інформації відповідно до затверджених в роботі методик, технологій; формування інформаційно-методичної бази даних за параметрами об'єктивності, своєчасності, достатності; наведення інформації в потрібних форматах; моделювання наслідків прийняття рішень; захисту й інформаційної безпеки інноваційної діяльності підприємств. Підсистема моніторингу спиралася на розвинену інформаційно- комунікаційну систему  комплекс технікоорганізаційного, інформаційного, програмного забезпечення, що характеризуються особливостями: 1) територіальна розосередженість використання інформації; 2) координована діяльність виконавців; 3) вимоги до оперативності і актуальності інформації; значні обсяги даних; 4) захист інформації; 5) повнота охоплення інформаційного простору; 6) інтеграція з технологією здійснення господарських операцій; 7) поетапне впровадження; 8) відсутність обмежень на потужність систем; 9) адаптація до змін правової бази, характеристик комунікаційної техніки; 10) захищеність інвестицій, що спрямовуються на створення системи; 11) побудова алгоритму аналізу та прогнозу мікропоказників з використанням адаптивних моделей.

Зазначеним вимогам та принципам побудови інформаційних систем відповідають блоки побудованого дисертантом економікостатистичного та економіко технологічного прогнозів, що забезпечує їх розрахунок з використанням програмного забезпечення: Excel, Access, пакетів «Statistica» та «Statistica+». Результати прогнозування та склад цільових підсистем було подано автором у наукових публікаціях [88, 90]. Таким чином, інформаційні технології стають найважливішим резервом, що забезпечує спеціальні автоматизовані технології збору, обробки, структуризації, передачі, збереження та використання інформації для моніторингу інноваційних процесів та обґрунтування стратегічних рішень для підвищення ефективності функціонування легкої промисловості. Відтак необхідним також є розроблення цільового програмного забезпечення, доступного для використання як завершена сукупність програмноапаратних засобів для збирання, оброблення та представлення інформації із застосуванням комп’ютерних програм та розроблених автором алгоритмів на основі побудованих економікоматематичних моделей оцінювання, ранжування, добору та прогнозу за використання РІІТОУструктур (комплекс економіко математичних моделей: ризик – інвестиції – інновації – прогресивні технології – оновлення продукції  управління). Поєднання стандартних пакетів інформаційних технологій дозволяє підтримувати специфічну конструкцію цільової підсистеми моніторингу інноваційних процесів для вирішення пріоритетних завдань і забезпечення дієвості запропонованої адаптивної системи. На рис. 3.2 наведено образ статичної фази добору прогресивних технологій для обґрунтування ефективності інноваційних процесів, запланованого до запровадження на ТОВ «Дана».



Рис. 3.2. Графічний образ цільового програмного забезпечення, використаного

для дослідної перевірки адекватності даних, обчислених в дослідженні, що

знаходиться у складі ПМ1

Рис. 3.3. пропонує обчислений альтернативний прогноз очікуваного прибутку на ТОВ «Елія» до 2020 р. у разі запровадження інноваційних проектів. Прогноз здійснено за використання практичного інструментарію – цільового пакету MINergo v.4.1. Його застосування у складі субструктурних елементів підсистеми моніторингу в АСУІПП дозволило провести дослідно-експериментальну перевірку адекватності розроблених дисертантом модельних рішень та обчислених у п. 3.3. прогнозів інноваційної здатності, технологічної конкурентоспроможності та ефективності функціонування певної сукупності досліджуваних підприємств легкої промисловості до 2020 року.



Рис. 3.3. Обґрунтування доцільності запровадження й ефективності інноваційних проектів на ТОВ «Елія» за результатами альтернативного прогнозу на основі MINergo v.4.1