Київський національний університет технологій та дизайну На правах рукопису Гращенко Ірина Семенівна
| Вид материала | Документы |
- Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису сенюта ірина, 1232.8kb.
- М міністерство освіти І науки україни тернопільський національний економічний університет, 747.46kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Кравчук Валентина, 1959.42kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Марценюк Олександр, 1452.87kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису шинкарук ярослав, 1124.82kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису мазур тамара, 1244.31kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису чехович, 992.98kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ на правах рукопису Калюк Олексій, 942.48kb.
- Київський національний університет внутрішніх справ На правах рукопису Орлова Олена, 2415.77kb.
- Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису буткевич, 2287.53kb.
Київський національний університет технологій та дизайну
На правах рукопису
Гращенко Ірина Семенівна
УДК 338.32.45:061.5
Формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах
| Спеціальність 08.00.04. – | Економіка та управління підприємствами (легка промисловість) |
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
економічних наук
Науковий керівник:
Микитенко В. В.,
доктор економічних наук, с.н.с.,
Київ - 2008
ЗМІСТ
-
перелік умовних скорочень..............................................................................
4
Вступ ...................................................................................................................................
5
Розділ І. Теоретико-концептуальні підходи до формування адаптивної системи управління інноваційними процесам на підприємствах ………………….………………………………....…..
15
1.1.
Сутність, зміст та логіка взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики …………………………...........
15
1.2.
Існуючі методичні підходи та визначення критеріальних показників оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю підприємств ......
23
1.3.
Наукові засади формування адаптивної системи та розроблення концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності
34
1.4.
Концептуальні підходи до проектування та функціонування сучасної системи управління інноваційними процесами у виробничо-економічних системах ....................................................................................................................
43
Висновки до розділу І ……………………………………………………….............
55
Розділ ІІ. Проблеми управління інноваційними процесами та їх вирішення при мобілізації резервів з урахуванням сукупних можливостей підприємств ……………….......................
58
2.1.
Сучасний стан розвиненості потенціалів факторного та системно-універсального функціонування промислових підприємств ……………….
58
2.2.
Діагностика ймовірних загроз та ризиків здійснення інноваційних процесів на промислових підприємствах .............................…..……………...
71
2.3.
Адаптація міжнародного досвіду управління, активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання підприємств ........................................................………………...
82
Висновки до розділу ІІ ………………………………………………………
109
Розділ ІІІ. Формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах …………………...
113
113
3.1.
Інформаційно-методичне забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів з перевіркою їх адекватності сучасному рівню соціально-економічному розвитку держави ......................................................
3.2.
Складання модельних рішень щодо оцінки ефективності упровадження новацій та управління інноваційними процесами………………………
123
3.3.
Розробка методики прогнозування ефективності управління інноваційними процесами для реалізації дієвої моделі економічного зростання й динамічного розвитку підприємств ..............................................
143
3.4.
Побудова адаптивної системи управління інноваційними процесами та розроблення схеми її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання підприємств ...........................
161
Висновки до розділу ІІІ ………………………………………...….…………...........
177
висновки ...................................................... ……………..………………………...
181
Додатки .............................................................................................................................
189
Список використаних джерел ..................................................................
244
перелік умовних скорочень
| АСУІПП | Адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах |
| АПЕУІП | Агрегований показник ефективності управління інноваційними процесами |
| ВВП | Валовий внутрішній продукт |
| ВТП | Високотехнологічний продукт |
| ДПВІПП | Дублююча політика введення інноваційних процесів на підприємстві |
| ЄС | Європейського Союзу |
| ІПЕУІП | Інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами |
| КІПЕУІД | Комплексний інтегральний показник інноваційної діяльності підприємства |
| КУПЦІДП | Концепція управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах |
| МЗТ | Економіко-математична модель заміщення технології |
| МТР | Матеріально-технічні ресурси |
| НДДКР | Науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи |
| ОВЗ | Основні виробничі засоби |
| ПАСІПП | Політика активізації та стимулювання інноваційних процесів на підприємстві |
| ПЗ | Підсистема забезпечення |
| ПМ | Підсистема моніторингу |
| ПОП | Підсистема оновлення продукції |
| ПОТОРВ | Підсистема обґрунтування техніко-організаційного рівня виробництва |
| ППіК | Підсистема прогнозу і контролю |
| РIIТОУ- структура | комплекс інноваційно-економічних вирішень – сукупність адекватних моделюємому об’єкту (АСУІПП) та інноваційно спрямованому процесу економіко-математичних моделей у взаємозв’язку ланок: ризик-інвестиції-інновації-технології-оновленння продукції-управління |
| СЛАІД | Субполітика "лозунгової активізації інноваційної діяльності" |
| СЗВЕВ | Субполітика забезпечення високої енергоефективності виробництва |
| СЗПЦВІП | Субполітика застосування прискорених циклів впровадження інновацій на підприємствах |
| УІПЕУІП | Узагальний інтегральний показник ефективності управління інноваційними процесами |
вступ
Актуальність теми. У системі економіки та управління національним господарством одним з найбільш важливих завдань науково-прикладного характеру є впровадження нових теоретико–методологічних засад управління різними сферами на підприємствах, а також формування їх дієвої інноваційної політики, яка дозволяє забезпечити інноваційно спрямований розвиток виробничо–економічних систем як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. Фактор активізації розвитку інноваційної діяльності має першочергове значення для економічного зростання промислових підприємств, особливо враховуючи стрімке зростання технологічного розриву між Україною та країнами–лідерами.
Результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу, широким впровадженням прогресивних технологій і високотехнологічної продукції, вимагають експрес–реагування, постійного вдосконалення методів і моделей керування інноваційними процесами на різних рівнях управління підприємством. Невирішеність проблеми формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах, відсутність комплексної оцінки та прогнозування їх результативності в цілому і зумовлюють актуальність зазначених у дисертації досліджень. На особливу увагу заслуговує пошук та обґрунтування шляхів активізації інноваційної діяльності та прискорення процесу впровадження інновацій з визначенням можливих напрямів оновлення промислової продукції.
Питання, пов’язані з розробкою теоретичних основ і стратеічних напрямів управління нововведеннями, приветрали увагу багатьох дослідників, наприклад: С. Вінтера, Г. Ганнта, Г. Доси, Р. Нельсона, В. Пригожина, Ф. Тейлора, Я. Тимбергена, Г. Форда та інших. Інновації розглядали в своїх роботах А. Амоша, А. Клайкнехт, М. Кондратьєв, Г. Менш, Б. Санто, Р. Солоу, Х. Фрімен, Й. Шумпетер. Інноваційній діяльності у промисловості присвятили свої праці відомі вітчизняні та зарубіжні вчені–економісти, зокрема: О. Алимова, І. Ансофф, Х-К. Вахрейн, М. Денисенко, О. Гарафонова, А. Гречан, М. Єрмошенко, О. Длугопольський, М. Мартиненко, Г. Савінова, О. Чубукова. Розв’язанням проблем порівняння та обрання нововведень займалися науковці О. Ларічев, Ю. Лисенко, Дж. Мартіно, А. Маршалл, Р. Саммерс, Б. Санто, Д. Сахал, П. Уайт, В. Шапіро та інші. Питання розвитку теорії систем досліджували такі видатні вчені–економісти, як: Р. Акофф, П. Анохин, Н. Винер, Л. Заде, Р. Калман, Дж. Клир, А. Кухтенко, Е. Ласло, М. Месарович, І. Павлов, Л. Рассел, М. Туган-Барановський А. Уемов, Ю. Урманцев. Проблемою «великих систем», що об’єднує всі види організацій промислових, виробничих та обслуговуючих систем, займалися В. Афанасьєв, Д. Гвішиані, В. Трапезніков, а також вітчизняні теоретики: І. Блауберг, В. Садовский, В. Тюхтина, А. Уемова, Ю. Урманцева, К. Хайлов, Е. Юдін. Проте окремі аспекти, пов’язані з формуванням адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах переробної галузі в умовах модернізації української промисловості потребують поглибленого дослідження, особливо в контексті переходу вітчизняної економіки на модель інноваційно–інвестиційного розвитку. Все це потребує пошуку нових підходів до вирішення проблеми активізації інноваційних процесів на підприємствах, а звідси – і актуальність даної теми її дослідження, головної мети та поставлених конкретних завдань, невирішеність яких гальмує розвиток економічної науки і таку її галузь як економіка та управління підприємствами.
Обрання теми дисертації пов’язане з вирішенням проблем ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах на засадах формування моделей заміщення технологій на підприємстві. Ідея дисертаційної роботи полягає у розробці теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, розробці адаптивної системи управління інноваційними процесами та її запровадження на засадах реалізації Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності. Недостатній ступінь розробки теоретико–методологічних підходів щодо активізації інноваційної діяльності підприємств, з одного боку, та важливість результатів даного дослідження для забезпечення економічного зростання промисловості в цілому, з другого, свідчать про об’єктивну необхідність подальшого дослідження зазначеної наукової проблеми. Цим і зумовлене обрання теми дисертаційної роботи й саме це підтверджує її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковими дослідженнями Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, зокрема з НДР: «Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки» (№ держреєстрації 0102U001413, термін виконання 2002–2004 рр.); «Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції» (№ держреєстрації 0105U002389, термін виконання 2005–2007 рр.).
Особистий внесок дисертанта у межах організації проведення досліджень, зазначених науково–дослідною роботою, полягає у розробці концептуальних схем, теоретико–методичних засад формування адаптивної системи управління інноваційними процесами, аналізі ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві на основі показників ефективності управління, а саме коефіцієнту ефективності, інтегрального показника ефективності управління інноваційними процесами та узагальненого інтегрального показника ефективності, обґрунтуванні єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами, побудові аналітичних і прогнозних моделей ефективності інноваційних процесів на підприємствах. Результати дослідження доповнюють відповідні розділи фундаментальних навчальних курсів. Проведене дослідження й сформульовані висновки є конкретним внеском у розвиток теорії економіки та управління підприємствами.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико–методологічних засад та практичних рекомендацій щодо формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах України. Для досягнення визначеної мети передбачено поставити, сформувати та послідовно вирішити такі завдання:
– розкрити сутність, зміст та логіку взаємозв’язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики;
– визначити принципи формування існуючих методичних підходів до побудови критеріальних показників оцінки ефективності управління інноваційною діяльністю промислових підприємств;
– розкрити наукові засади формування адаптивної системи та розробити концепцію управління прискореними циклами інноваційної діяльності;
– сформувати концептуальні підходи до проектування та функціонування сучасної системи управління інноваційними процесами у виробничо–економічних системах;
– розкрити сучасні проблеми освоєння та стан розвиненості потенціалів факторного та системно–універсального функціонування промислових підприємств;
– здійснити діагностику ймовірних загроз та ризиків інноваційних процесів на промислових підприємствах;
– адаптувати міжнародний досвід управління та активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання українських промислових підприємств;
– запропоновувати інформаційно–методичне забезпечення для проведення моніторингу інноваційно–інвестиційних процесів з перевіркою його адекватності сучасному рівню соціально–економічного розвитку держави;
– розробити комплекс модельних вирішень щодо оцінки ефективності впровадження інновацій та управління інноваційними процесами;
– розглянути алгоритм побудови та розробити методику прогнозування ефективності управління інноваційними процесами для реалізації дієвої моделі економічного зростання і динамічного розвитку підприємств;
– класифікувати багатофункціональні залежності складових адаптивної системи управління інноваційними процесами та розробити схему її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання підприємств;
– здійснити дослідну експериментальну перевірку адекватності розроблених моделей, методів та методик за використання побудованого експериментального ряду інтегральних, узагальнених та агрегованих показників ефективності управління інноваційними процесами.
Об’єктом дослідження є система управління й регулювання інноваційної діяльності на промислових підприємствах, що формує і визначає їх економічне зростання та забезпечує досягнення світових стандартів випуску продукції.
Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні проблеми формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах переробної галузі України.
Методи дослідження. В дисертаційній роботі для досягнення поставленої мети використані такі загальнонаукові й спеціальні методи дослідження, як: аналіз та узагальнення теоретичних джерел і наукової літератури, метод економічного аналізу, прогностичний та діагностичний методи, загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, специфічні методи наукового дослідження (згрупування, порівняння, узагальнення економічних показників, наочне відтворення результатів аналізу, коефіцієнтний та індикаторний аналізи), графічний та рейтинговий методи та методи елементарної математики. Серед прикладних методів застосовано такі: порівняльний історичний та логічний кластерний (у обчисленні узагальнених інтегральних показників); факторний. Застосовано економетричні методи: найменших квадратів – для побудови лінійних та експоненціальних трендів; диференціального числення; структурних матриць (для розробки адаптивних моделей розвитку підприємства); аналізу систем; побудови поліноміальних моделей.
Інформаційною базою дисертації є нормативні та законодавчі акти України, матеріали Державного комітету статистики України, інформація комітетів Верховної Ради України з питань інноваційного розвитку, результати обстеження галузей, а також дані статистичного департаменту OCDE щодо динаміки промисловості країн світу, монографії, збірники інформаційних та аналітичних бюлетенів, економічних оглядів, тижневиків, а також ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів. публікації, науково–дослідні розробки, дані річних звітів, проектна документація окремих підприємств.
Емпіричною базою дослідження стали результати багаторічних наукових досліджень, здійснених дисертантом особисто або за його участю, відомий світовий та вітчизняний досвід діяльності у сфері активізації інноваційних процесів на підприємствах.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі теоретико–методологічні та прикладні результати.
Вперше:
– введено у науковий обіг авторське визначення понять: «адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах (АСУІПП)», концептуально-логічна схема якого передбачає реструктуризацію інституційно–ресурсного забезпечення виробництва та оптимізацію управління інноваційними процесами з метою реалізації інноваційно–інвестиційної моделі економічного зростання; а також «РIIТОУ– структура» – як комплекс інноваційно–економічних математичних вирішень – сукупність адекватних об’єкту, що моделюється, (АСУІПП) та інноваційно спрямованому процесу на підприємствах за використання економіко–математичних моделей у взаємозв’язку ланок: «ризик – інвестиції – інновації – технології – оновлення продукції – управління»;
– запропоновано концептуальну модель формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, яка передбачає: 1) виділення на підприємстві автономного підоб’єкту (систему управління інноваційними процесами); 2) класифікацію для АСУІПП цілей її функціонування; 3) обґрунтування орієнтирів і завдань та єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами; 4) вибір ключових факторів впливу для досягнення орієнтиру; 5) розробка методів проектування АСУІПП та побудови ієрархії її складових; 6) визначення необхідного обсягу ресурсів та інструментів шляхом формування пар: «методи формування АСУІПП – ресурси, інструменти», «фактори впливу на АСУІПП – ресурси, інструменти»; 7) опрацювання стратегії функціонування АСУІПП для концентрації зусиль на певних об’єктах;
– сформовано систему показників ефективності управління інноваційними процесами; обґрунтовано їх економічну сутність і прийнятність застосування для підвищення достовірності оцінки та прогнозу; розроблено корегуючі заходи забезпечення економічного зростання підприємств переробної галузі; за комплексами довершених модельних рішень і функціональних залежностей з урахуванням структури потенціалів факторного та системно–універсального функціонування виробничо–економічних систем розроблено методики розрахунку відносних, інтегральних, узагальнених інтегральних та агрегованого показника забезпечення ефективності управління інноваційними процесами.
Удосконалено:
– методологічну схему вирішення проблем досягнення високої інноваційної здатності підприємств та забезпечення ефективності управління інноваційними процесами, в якій, на відміну від існуючих передбачено: неперервність модифікації АСУІПП, зміна поведінки складної структури та її цільових підсистем за рахунок цілеспрямованої реструктуризації адаптивної системи, а несприйнятність щодо руйнівного впливу різноспрямованих факторів досягається на основі інформаційного насичення модельних вирішень інтегрованими показниками економічної динаміки на основі РІІТОУ–структур;
– методику прогнозу ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, в основу якої покладено оптимізаційний підхід до вирішення прогнозно–аналітичних завдань за використання моделей заміщення технологій для побудови комплексу РІІ– та ТОУ–структур, що дозволило побудувати прогноз упереджуючи мікроекономічні показники для досліджуваних об’єктів. На основі використання єдиного критерію оцінки – агрегованого показника – експериментально перевірено адекватність розробленого комплексу модельних рішень та обчислених прогнозів, а за результатами аналізу відхилень визначені умови ефективності дії пропонованих методик;
– методи оцінювання ефективності управління інноваційними процесами на основі єдиного критерію, що на відміну від існуючих реалізуються у взаємозв’язку ланок: рівень ризику – кількість впроваджених інновацій – обсяг необхідних інвестицій – кількість прогресивних технологій – рівень оновлення продукції – оцінка ефективності управління. Це дозволяє комплексно дослідити результати інноваційної діяльності підприємств та мобілізувати їх резерви для підвищення ефективності управління інноваційними процесами;
– методичні підходи до проведення діагностики ймовірних загроз та ризиків, здійснення інноваційних процесів на підприємствах для подолання економічних проблем реалізації інноваційно спрямованих моделей розвитку, які, на відміну від загальноприйнятих, підпорядковані їх системному обґрунтуванню і можуть бути прийнятними для планування, моніторингу і контролю реалізації функцій резервування сировини і ресурсів.
Набули подальшого розвитку:
– інструментарій розроблення інноваційних стратегій розвитку АСУІПП, спрямований на досягнення підприємством системної стійкості й високого рівня ефективності управління інноваційними процесами за рахунок концентрації зусиль на окремих об’єктах і напрямах впровадження нововведень, в якому визначено принципи, пріоритетні цілі, завдання та механізми забезпечення збалансованого розподілу функцій і адміністративних повноважень та їх ресурсне забезпечення;
– алгоритм побудови оптимізаційної моделі та визначено домінантні показники інноваційно спрямованого зростання підприємств за аналітичними формами економічних функцій характеристик «система–об’єкт» і «об’єкт–аналог» промислового виробництва, який передбачає впровадження АСУІПП за умов реалізації Концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах.
Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертанта сприятиме формуванню адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, що підвищить їхню інноваційну здатність та стійкість економічної системи України в цілому. Практичне значення одержаних результатів дослідження підпорядковане удосконаленню методів формування та запровадження АСУІПП, ранжування та добору інновацій, що стали науковим підґрунтям запропонованої Концепції прискорених циклів інноваційної діяльності. Результати дослідження впроваджено і використано органами виконавчої влади. Концепція управління інноваційними процесами врахована в діяльності окремих підприємств переробної галузі ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів (довідка № 17/2 від 14.02.2008 р.). Методики та інструментальні засоби запроваджені у господарській діяльності ЗАТ ВТШФ «ДАНА» (довідка № 26 від 12.02.2008 р.); ТОВ ТД Українсько–італійське підприємство «Екотекстиль» (довідка № 45/08 від 18.02.2008 р.); ВАТ «Елія» (довідка № 14/7 від 22.02.2008 р.). Результати викладені в лапідарній формі як навчально–методичний матеріал у посібниках для викладання базових дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Менеджмент підприємницької діяльності» (акт ВНЗ Київський національний університет технологій та дизайну від 11.03.2008 р.; Київський економічний інститут менеджменту «Екомен» довідка № 28 від 28.03.2008 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним науковим дослідженням і містить авторські розробки щодо формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Обсяг особистого внеску в роботах, опублікованих у співавторстві, наведений окремо у переліку опублікованих праць.
Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень на основі положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на 9 міжнародних і загальнонаціональних, наукових та науково–практичних конференціях: Міжнародній науковій конференції «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: «Історія та сьогодення» (березень, 2003 р, м. Тернопіль); Міжнародній науково–практичній конференції «Проблеми фінансово–економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)» (квітень, 2003 р., м. Чернівці); Міжнародній науково–практичні конференції «Сучасні проблеми управління» (листопад, 2003 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Управління розвитком соціально–економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (грудень, 2003 р., м. Донецьк); Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком» (травень, 2004 р. м. Рівне); Міжнародній науково–практичні конференції «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» (травень, 2004 р., м. Одеса); Міжнародній науковій конференції «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: «Історія та сьогодення» (червень, 2004 р, м. Тернопіль), Науково-практичній конференції «Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення» (вересень, 2005 р. м. Київ); Міжнародній науково–практичні конференції «Державотворчі процеси і соціально–економічні моделі розвитку України на сучасному етапі» (травень–червень, 2007 р., м. Бердянськ).
Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 13 наукових статей у наукових журналах і збірниках наукових праць (6 – одноосібно); загальний обсяг публікацій – 5,4 друк. арк., з них 9 статей – у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з економічних наук, 4 – у інших наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (145 найменувань), додатків (50 стор.). Основний обсяг дисертації становить 188 стор. комп’ютерного тексту, в тому числі 15 таблиць та 25 рисунків. Із загальної кількості таблиць і рисунків лише 16 займають усю площу сторінки.