Впровадження інтерактивних методів навчання на заняттях англійської мови (навчально – методичний посібник) Харцизьк

Вид материала

Типологія класифікацій інтерактивних методів навчання
Методи соціальної активності
Технології опрацювання дискусійних питань
Превентивні інтеракції
5. Метод «прес»
6. Навчаючи — учусь
7. Ажурна пилка
12.Магазин самообслуговування
13. Навчання в командах досягнень
14. Прийом «Кооперативне взаємонавчання»
16. Метод командної підтримки індивідуального навчання
17. Метод «американської мозаїки»
18. Метод групового дослідження
20. Кольорова стрічка
2.1. Особливості організації інтерактивного уроку

Подобный материал:

1 2 3 4

Типологія класифікацій інтерактивних методів навчання

Класифікація Л. Галіциної
Інформаційні	Пізнавальні	Мотиваційні	Регулятивні
Моє ім’я	Від А до Я	Мої очікування	Виробимо правила
Перше знайомство	Ділова гра	Лист до самого себе	Рахуймо разом
Хвилина мого життя	Евристичні методи	Самооцінка
Паперові літаки	Синектичний метод	3:2:1
Іменні жетони		Інтерв’ю
Мандруємо разом

Класифікація М.В. Кларіна
Методи фізичної активності	Методи соціальної активності	Методи пізнавальної активності
Зміна робочого місця	Постановка запитань	Виступ
Запис	Формування відповідей	Доповнення викладеного матеріалу
Малювання		Самостійний пошук розв’язання проблеми

Класифікація О.Пометун, Л. Пироженко
Інтерактивні технології колективно – групового навчання	Інтерактивні технології кооперативного навчання	Технології ситуативного моделювання	Технології опрацювання дискусійних питань
Обговорення проблеми в загальному колі	Робота в парах	Симуляції або імітаційні ігри	Метод ПРЕС
Мікрофон	Карусель	Спрощене судове засідання	Займи позицію
Незакінчені речення	Ротаційні трійки	Громадські слухання	Зміни позицію
Мозковий штурм	Два – чотири – всі разом	Розігрування ситуації за ролями	Неперервна шкала думок
Навчаючи – учусь	Робота в малих групах		Дискусія
Ажурна пилка	Акваріум		Дискусія в стилі ток-шоу
Аналіз ситуації			Оцінювальна дискусія
Вирішення проблем			Дебати
Дерево рішень

Класифікація В.В. Мельник
Превентивні інтеракції	Імітаційні інтеракції	Не імітаційні інтеракції
Тренінг	Інсценування	Проблемна лекція
Консультації	Ділові ігри	Конференція
	Мозковий штурм	Практикум

Наведені нижче прийоми інтерактивного навчання найбільше підходять до використання під час занять з англійської мови.

1.Акваріум

Учасники об'єднуються у групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі аудиторії, отримує інструкцію щодо проведення групової дискусії: «Прочитайте завдання вголос; обговоріть його в групі, за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію». Після завершення відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того, що почули всім класом: чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументованою? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему.

Рефлексія: для чого ми це робили? Як себе почуваємо?

2. Коло ідей

Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;
після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася;
групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей;
під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;
узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки.

3. «Два — чотири — усі разом»

Цей метод ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, умінь переконувати та вести дискусію.

Організація роботи:

Поставити учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, даємо їм одну-дві хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

Об'єднати учнів у пари і попросити обговорити свої ідеї один з одним. Визначити час на висловлювання кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення.

Об'єднати пари в четвірки і попросити обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.

Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

4. Мозкова атака

Метод розв'язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою.

Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій.
Висловлення суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.
Обґрунтування своєї ідеї тими, хто її висловив. Загальна дискусія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї.
Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків заняття.

5. Метод «прес»

Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необхідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

Позицію — «Я вважаю, що...» (висловлення думки, пояснення точки зору).
Обґрунтування: «...тому, що...» (наводиться причина появи цієї думки, докази на підтримку пропозиції).

Приклад: фраза продовжується «... наприклад...» і наводяться факти, що підтверджують думку, позицію.

Висновки: «Отже, я вважаю, що...» (висновок з того, про що йшла мова).

5. Мікрофон

Дає змогу кожному висловити свою думку з приводу чогось. Правила проведення такі: говорити має тільки той, у кого «символічний мікрофон», висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права перебивати, перепитувати.

6. Навчаючи — учусь

Прийом, що дозволяє передавати свої знання іншим. Учням роздаються аркуші з конкретною інформацією. Вони повинні ознайомитися з її змістом і передати одному з учнів класу, при цьому отримати також інформацію від іншого учня. Після спілкування учнів у парах представник від кожної групи повідомляє класу те, про що дізналися учні під час спілкування.

7. Ажурна пилка

Прийом, що заохочує до навчання один одного, дає змогу засвоїти значну кількість інформації за обмежений час. Учні повинні підготуватися до роботи в різних групах: домашній, члені якої отримують завдання, удома добирають інформацію, засвоюють та обговорюють її у групі; експертній, утвореній у класі вчителем із учнів — представників із кожної домашньої групи, що розробляла певну тему. Завдання полягає в тому, що кожному представнику «домашньої групи» треба повідомити присутнім про свою тему, з членом групи обговорити всі доповіді, узагальнити їх і зробити висновок.

8. Ток-шоу

Застосовується для залучення учнів до діяльності з набуття вмінь публічно виступати. Планом передбачається:

Оголошення теми дискусії.

Пропозиція висловити думку окремим учням, які готувалися до дискусії іззапропонованої теми.

Пропозиція глядачам поставити запитання до цих учнів (ті, які запитують і відповідають, повинні роботи це в стислій, лаконічній формі).

9. Дискусія

Колективне обговорення спільного питання, обмін думками, ідеями між кількома учасниками.

10. Журналісти

Клас ділиться на команди, до складу яких входить по 4-5 осіб. Це представники певного відомого для учнів літературного видання (можна телепередачі). Необхідно в стилі даного видання (телепередачі) написати коротенький нарис із теми. Цікаво проходять уроки, на яких пропонується виконати це завдання з позицій спортивного коментатора, ведучого політичної телепередачі, лікаря, що веде телепередачу «Планета здоров'я», редактора гумористичного журналу «Єралаш», ведучого передач «У світі тварин» або «Городок», учасників команди КВК або «Караоке на Майдані» та ін.

Одним із варіантів проведення цієї гри може бути пропозиція учням написати твір певної форми. Це може бути вірш, загадка, гумористична розповідь, анекдот, сенкан, репортаж з місця події, передовиця в серйозну політичну газету.

11. Фантазери

Цей прийом можна розглядати як окремий випадок «барона Мюнхгаузена», який полягає в тому, що учням пропонується підготувати домашнє завдання у формі складеного невеличкого оповідання з теми, в якому навмисно допущено не менше п'яти помилок.

На уроці учень перед класом читає свій твір, а завдання слухачів — помітити помилки. Визначення помилок може відбуватися після кожного виступу в усній формі, а можна запропонувати зробити це в письмовій формі в зошиті по кожному виступу. Зошити зібрати та перевірити, виставивши оцінки.

12.Магазин самообслуговування

Застосовується після вивчення певного розділу.

Суть гри полягає в тому, що учні із запропонованого переліку запитань із теми, які вивішуються на дошці, повинні обрати за власним бажанням запитання та дати відповіді на них.

Клас розбивається на декілька команд. До складу кожної не повинно входити більше п'яти учнів. Кількість запитань, обраних для розкриття, повинна дорівнювати складу учнів у команді. Кожен учень має право дати відповідь на одне запитання. За рівнем складності запитання не однакові. Біля кожного зазначається коефіцієнт складності. Заявку про відібрані запитання команди на листочку пере дають журі, до обов'язків якого входить: прийняти заявку, оголосити перелік запитань за номерами, зазначеними на дошці, оцінити відповіді учнів і заповнити зведену таблицю результатів.

Правила ведення дискусії:

1 .Сперечатися по суті.

2.Не допускати образливих реплік, не давати виступам оцінку. Не нав'язувати свою думку. Поважати погляди опонентів. Перш ніж критикувати, намагатися зрозуміти точку зору опонента.

3.Чітко формулювати свої думки, стримувати емоції.

4.Намагатися встановити істину, а не демонструвати красномовство.

5.Уміти усвідомити свою неправоту та дійти спільної думки.

13. Навчання в командах досягнень

Особливість прийому (за американською технологією) полягає в системі оцінювання індивідуальних робіт. Оцінка виставляється за прогресивно-порівняльною ознакою: учень може збагатити суму балів команди тільки в тому випадку, коли його оцінка за дану роботу вища від оцінки за попередні роботи. Даного принципу можна й не дотримуватись, а оцінювати якість виконання індивідуальної самостійної роботи за звичайною шкалою.

14. Прийом «Кооперативне взаємонавчання»

Полягає в постійній взаємодії та взамопідтримці учнів через взаємоперевірку самостійних робіт, спільне виконання домашніх завдань, переказ одне одному вивченого матеріалу, спільну підготовку до заліку та ін.

15. Метаплан

Маловідомий спосіб дискусії, що містить елементи «мозкової атаки», аналізу випадків, гри. Його можна використовувати як у малих групах, так і у великих аудиторіях. Методична структура метаплану включає:

Крок 1. Вступ до проблеми. Пояснення учасникам суті метаплану як методу вирішення проблеми (створення плаката, в якому відображені основні аспекти проблеми).

Крок 2. Постановка першого завдання. Створення першого плаката. Робота з картками. Ранжування. Переміщення першого плаката.

Крок 3. Поділ на групи й узгодження другого завдання (теми). Створення другого плаката у групах. Робота з картками. Презентація плакатів.

Крок 4. Узагальнення пропозицій, зафіксованих на плакатах усіх груп. Підбиття підсумків.

16. Метод командної підтримки індивідуального навчання

Суть методу полягає в наданні можливості малим групам просуватися в засвоєнні навчального матеріалу індивідуальним темпом. Групам пропонуються індивідуальні завдання з окремих тем програми, у ході виконання яких учні можуть звертатися один до одного за допомогою та консультаціями. Вони можуть також перевіряти роботи один у одного, виправляти помилки. Якість виконання завдань перевіряється вчителем або його помічниками із застосуванням листів-відпові-дей. Порівнюючи відповідь учнів із шаблоном, учитель може швидко провести оцінювання результатів виконання завдання. У кінці теми, що включає декілька уроків, підбивається підсумок результатів.

17. Метод «американської мозаїки»

Реалізується за схемою: новий матеріал поділяється на 4-6 частин, які пропонуються для вивчення членам груп. Кожен учень із групи досконало опрацьовує одне питання з переліку. Потім члени різних команд, які вивчали одне й те саме питання, збираються для 5-10-хвилинного обговорення його. Після цього вони повертаються до своїх команд і пояснюють зміст своєї частини навчального матеріалу іншим членам групи. Рівень засвоєння навчального матеріалу визначається за результатами індивідуальної самостійної роботи, яку виконує кожний учень за всією темою.

18. Метод групового дослідження

Полягає в тому, що групи досліджують певне питання з теми з метою підготовки доповіді або виступу.. Питання розподіляються по групах так, щоб у результаті повідомлень був презентований увесь матеріал з нової теми. За підготовку доповіді вся група отримує оцінку.

19. Іподром

Застосовується під час вивчення нового матеріалу. Пов'язаний з вільним переміщенням дітей по класу.

Учнів поділяють на дві групи — жокеїв і коней. Одна половина отримує кар-точки з питаннями, інша — з відповідями. Завдання: кожному учню треба знайти свою пару, прочитавши текст параграфа.

20. Кольорова стрічка

Учням, об'єднаним у групи, роздаються різнобарвні квадратики. На їх звороті написані певні слова як відповіді на ті запитання, які отримає команда від учителя. Серед «іграшок» є невірні відповіді. Завдання учнів полягає у тому, щоб, прочитавши запитання, знайти серед запропонованих відповідей правильну та за допомогою шпильок зачепити одна за одну правильні відповіді. Утвориться різнобарвний ланцюжок. Учитель може так підібрати запитання та відповіді, щоб у всіх команд утворились однаково розфарбовані ланцюжки

Розділ ІІ

Як спланувати інтерактивний урок

Мистецтво навчання не потребує нічого іншого, ніж умілий розподіл часу, предметів та методу.

Я.А. Коменський

2.1. Особливості організації інтерактивного уроку

Фундаментальним підґрунтям застосування інтеракції є не планована діяльність, а загальна відкрита атмосфера навчання, що панує під час уроку, те, як взаємодіє учитель з учнями.

Важливим є також систематичне надання учням можливості вибору, їм доведеться приймати безліч рішень, щоб добре виконати роботу: «Як я можу використати свій час? З ким я хочу працювати? Чому? Як я буду знати, що я працюю добре? Що допоможе мені, якщо в мене виникнуть труднощі, а я хочу виконати роботу відмінно?»

Вибір — це ключ до інтерактивного навчання та критичного мислення. При відсутності вибору немає дійсної необхідності думати. Учителю бажано завжди створювати ситуації, де учні могли б робити реальний вибір. Діти можуть самі обирати:

скільки часу витратити на завдання;
яке завдання виконувати;
які ресурси (засоби навчання) використати для виконання завдання;
яким методом опрацьовувати ресурси;
як оцінити себе та інших (за якими критеріями);
на яку тему написати письмову роботу;
в якому вигляді презентувати результати роботи тощо.

Дуже важливим є постійна підтримка вчителем розвитку класного колективу, його здатності до співпраці, налагодження позитивних особистісних стосунків між усіма учнями.

Спеціальні прийоми та види педагогічної діяльності не залежать від теми уроку і, як правило, спеціально не плануються

Якою є тема уроку? Планування уроку зазвичай починається з теми. Можна звернутись до навчальної програми, яка інколи визначає тему, або визначити її самому. Краще сформулювати тему у вигляді питання, оскільки питання будять допитливість і заохочують дослідження. Учні й у тому, і в іншому випадку вивчать один і той самий зміст, але питання із самого початку буде стимулювати учнів на пошук відповідей.

Якими є очікувані результати цього уроку? Тобто що відповідно до очікувань учні навчаться або будуть уміти робити до кінця уроку?

Результати спрямовують викладання, але тільки якщо вони чіткі, детальні, якщо вони описують бажану поведінку учня настільки зрозуміло, що ви зможете визначити, досяг учень мети чи ні.
Результати навчання повинні передбачати не тільки зміст того, що вивчають учні,але й особливості процесу засвоєння цього змісту, а також прийоми мислення, її дослідження та спілкування, якими учні навчаться користуватися в ході уроку. Якою буде ваша діяльність на початковому етапі уроку під час актуалізації мотивації? Що ви будете робити на початку уроку, щоб нагадати учням те, що вони вже знають, або щоб дати їм попередню інформацію, або щоб підвести їх до « того, щоб вони задали питання або сформулювали мету навчання? Як ви будете залучати їх до уроку та як привернете увагу до нової теми? Це можуть бути завдання з використанням таких методів, як: мозковий штурм, «мультиголосування», «обміркуйте/об'єднайтеся в парі/обміняйтеся думками», «семантична карта», «мікрофон» тощо.

Якою буде ваша діяльність в основній частині уроку? Що ви будете робити, щоб допомогти учням ознайомитися з матеріалом, особливо таким чином, щоб вони активно його досліджували, співпрацюючи між собою, вивчали нове й робили відкриття? Для проведення завдань цієї фази можуть бути використані наступні методи: «робимо позначки в тексті», «взаємне навчання», «Читання в парах», «групова робота» та ін.

Якою буде ваша діяльність у заключній частині уроку під час рефлекси? Що ви будете робити, щоб допомогти учням обміркувати те, що вони вивчили, а також подумали над використанням цього? Як їх можна підвести до того, щоб вони застосували вивчене, інтерпретували його, влаштували з цього приводу обговорення чи дискусію? Для проведення фази консолідації можуть бути використані наступні методи: «павутинка дискусії», «ажурна пилка», «одна хвилина» тощо.

Яке домашнє завдання треба задати учням? Що учні зроблять після цього уроку для того, щоб попрактикуватися в нових навичках, застосувати нові поняття або якось інакше розширити/поглибити вивчене?

Наступним важливим моментом підготовки до інтерактивного уроку має стати продумування питань організації і управління: ресурсів, часу тощо. Зокрема бажано заздалегідь продумати відповіді на такі питання:

Де саме ви будете проводити інтерактивний урок?
Які матеріали вам потрібні?
Скільки часу ви плануєте витратити на окремі частини уроку та методи?
Як ви будете працювати з учнями в кожний момент уроку:

з усім класом;
індивідуально;

з однією малою групою, у той час як інші працюють самостійно,
індивідуально або в малих групах;

з усіма малими групами, де всі учні класу працюють разом;
разом з іншим педагогом;

разом з ресурсною особою чи за допомогою більш старших учнів
як наставників або керівників малих груп?

Як будуть оцінюватися оволодіння учнями змістом і використовувані ними методи мислення й спілкування?

При впровадження інтерактивних технологій навчання вчитель дуже часто стикається з рядом труднощів, які можливо передбачити та попередити. Наведемо узагальнені недоліки ІМН та ймовірні шляхи їх усунення у таблиці.

Таблиця

Недоліки	Шляхи усунення
Порушення дисципліни на уроці	Запропонувати учням створити Правила роботи на уроці (активно слухати; не перебивати інших; не вигукувати(, наголосити на необхідності дотримання правил кожним учнем
Ухилення учнів від роботи	Запропонувати підготовчі самостійні завдання, переконати в тому, що що від виконання залежить успішність діяльності групи на уроці; за бажанням дати посильне індивідуальне завдання, запропонувати працювати разом із товаришем
Складність виконання інтерактивного завдання	Дати чіткий поетапний інструктаж, переконатись, що діти зрозуміли завдання. Ознайомлення з іншою інтерактивною вправою проводити після відпрацювання.
Втрачений час	Із кожним наступним уроком втрачений час на пояснення, підтримання свідомої дисципліни зменшується, компенсується активністю та зацікавленістю, високим рівнем засвоєння навчальної інформації.

Blog

Впровадження інтерактивних методів навчання на заняттях англійської мови (навчально – методичний посібник) Харцизьк