Курс лекцій з тематики підготовки особового складу невоєнізованих формувань цо, робітників та службовців, працівників сільського господарства на об’єктах економіки та непрацюючого населення до дій у надзвичайних ситуаціях

Вид материалаКурс лекцій

Содержание


Підготовка кадрів
Фінансове забезпечення цивільної оборони
Матеріально-технічне забезпечення ЦО
Навчальна ціль
Навчальні питання і орієнтовний розрахунок
Перше навчальне питання
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Підготовка кадрів


Підготовка кадрів для ЦО та з НС об’єкту у навчальних закладах і на відповідних курсах цивільної оборони.

Комплектування службовцями для роботи в штабах ЦО суб’єктів господарської діяльності проводиться на кон-курсній снові за рахунок випускників вищих навчальних закладів, підготовки і перепідготовки керівного складу ЦО та службовців на Центральних державних курсах цивільної оборони, промислової та екологічної безпеки та терито-ріальних курсах цивільної оборони.

Фінансове забезпечення цивільної оборони


Фінансування цільових програм цивільної оборони, за-хисту населення і територій, попередження і ліквідації нас-лідків НС та реабілітації забруднених територій, а також органів управління та сил ЦО здійснюється відповідно до законодавства України за рахунок коштів суб’єкта госпо-дарської діяльності незалежно від форм власності.

Матеріально-технічне забезпечення ЦО


Матеріально-технічне забезпечення заходів ЦО здійс-нюється суб’єктом господарської діяльності незалежно від форм власності за рахунок відповідних бюджетів.

Керівник об’єкту забезпечує органи управління і сили ЦО службовими, господарськими і підсобними приміщен-нями, складськими площами і автотранспортом.

Резервні фонди матеріально-технічних ресурсів ЦО ство-рюються відповідно до законодавства України з метою забезпечення дій органів управління та сил ЦО щодо лікві-дації наслідків НС і реабілітації забруднених територій, захисту населення і забезпечення його життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій.


Керівник заняття ставить 2-3 запитання навчаємим що-до визначення повноти засвоєння основних положень щодо структури ЦО на об’єкті, після чого підводить короткі підсумки проведеного заняття за темою і ставить завдання на самостійну підготовку до нового заняття.


Т Е М А 2.

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ У СФЕРІ РЯТУВАЛЬНОЇ СПРАВИ. КОМПЛЕКТУВАННЯ ТА ПІДГОТОВКА ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ. ОБОВ’ЯЗКИ, ПРАВА, ГАРАНТІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РЯТУВАЛЬНИКІВ СИЛ ЦИВІЛЬНОЇ ОБОРОНИ.


Навчальна ціль:

Вивчити основні положення законодавства України у сфері рятувальної справи, порядок комплектування і підготовки особового складу формувань, їх обов’язки, права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників сил ЦО.


Вид навчальних занять – групове заняття.

Тривалість – 2 години.

Метод проведення занять – бесіда, розповідь, показ.

Місце проведення заняття – клас.


Навчальні питання і орієнтовний розрахунок

навчального часу:


Передмова. 2/3 хв.

1. Головні положення законодавства України у сфері рятувальної справи. 30 хв.

2. Порядок комплектування та підготовки особового складу формувань ЦО. 25 хв.

3. Обов’язки і права, гарантії соціального захисту та відповідальність рятувальників сил ЦО. 30 хв.

Підсумки. 3/2 хв.


Навчальна література і посібники:

1. Закон України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 2974-Х11, 1993р., Київ.

2. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про Цивільну оборону України”, ВРУ, № 555-Х1У, 1999р., Київ.

3. Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”, ВРУ, №1281-Х1У, 1999 р., Київ.

4. Положення про Цивільну оборону України, поста-нова КМУ, № 299, 1994 р., Київ.

5. Про єдину державну систему запобігання і реагу-вання на НС техногенного та природного характеру, пос-танова КМУ, № 1198, 1998 р., Київ.

6.Концепція захисту населення і територій у разі загро-зи та виникнення надзвичайних ситуацій, Указ Президента України,1999 р., Київ.

7. Періодичні видання МНС України, 1998-2000 рр., Київ.


Матеріальне забезпечення

(стенди або схеми в класі):

1. Законодавча база ЦО України.

2. Нормативна база ЦО України.

3. Структура ЄДС НС.

4. Структура територіальної підсистеми ЄДС НС.

5. Структура ЦО України.

ПЕРЕДМОВА


Десятки тисяч промислових, енергетичних, транспорт-них та інших техногенних небезпечних об’єктів України та природні небезпечні явища і катаклізми, які притаманні майже всім реґіонам держави вимагають мати для бороть-би з надзвичайними ситуаціями техногенного і природного характеру та їх наслідками значні сили цивільної оборони до складу яких входять: війська , аварійно-рятувальні служ-би та невоєнізовані формування ЦО. Сьогодні ми розгля-немо Закон України “Про аварійно-рятувальні служби”.

ПЕРШЕ НАВЧАЛЬНЕ ПИТАННЯ:

“ГОЛОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ У СФЕРІ РЯТУВАЛЬНОЇ СПРАВИ”


У Законі наведені терміни, що необхідні для практично-го використання, які вживаються в такому значенні:

надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на території чи об’єкті на ній або на водному об’єкті (далі – об’єкти і території), спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небез-печною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат;

аварія – небезпечна подія техногенного характеру, яка спричинила загибель людей чи створює на об’єкті або території загрозу життю та здоров’ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспорт-них засобів, порушення виробничого або транспортного про-цесу чи завдає шкоди довкіллю;

катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша по-дія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків;

зона надзвичайної ситуації – територія, де склалася надзвичайна ситуація;

водний об’єкт – сформований природою або створений штучно об’єкт ландшафту, де зосереджуються води (озеро, річка, море, водосховище, канал тощо);

аварійно-рятувальна служба – сукупність організацій-но об’єднаних органів управління, сил та засобів, призна-чених для вирішення завдань щодо запобігання та лікві-дації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад якої працює на пос-тійній основі, яка передбачає спеціальну фізичну та психо-логічну підготовку особового складу;

спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на прин-ципах єдиноначальності, централізації управління, статут-ної дисципліни, особистої відповідальності;

спеціалізована аварійно-рятувальна служба – профе-сійна аварійно-рятувальна служба, що має підготовлений і споряджений особовий склад для ліквідації окремих класів і підкласів надзвичайних ситуацій (гасіння газових фонта-нів, подання медичної допомоги потерпілим, водолазні ро-боти тощо) та відповідні аварійно-рятувальні засоби;

аварійно-рятувальне формування – структурний під-розділ аварійно-рятувальної служби, призначений для про-ведення аварійно-рятувальних робіт;

аварійно-рятувальні служби громадських організа-цій – аварійно-рятувальні служби, створені об’єднаннями та спілками об’єднань громадян;

допоміжний підрозділ аварійно-рятувальної служби – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, приз-начений для забезпечення діяльності з виконання покладе-них на неї завдань;

рятувальник – особа, яка має відповідну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятуваль-них робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціаль-ну фізичну та психологічну підготовку та відповідає за її підтримання;

аварійно-рятувальні засоби – технічні засоби спе-ціального призначення, науково-технічна продукція та інші об’єкти права інтелектуальної власності (засоби зв’яз-ку, техніка, обладнання, спорядження, матеріали, відео-, кіно-, фотоматеріали з технології проведення аварійно-рятувальних робіт, програмні продукти і бази даних та інші засоби), які використовуються під час проведення аварійно-рятувальних робіт;

аварійно-рятувальні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (у тому числі подання їм невідкладної допомоги), а також матеріальних і культур-них цінностей та захист довкілля під час виникнення над-звичайних ситуацій, що потребують залучення працівни-ків, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуаль-ного захисту та оснащення.

У професійній аварійно-рятувальній службі, спеціальній (воєнізованій) аварійно-рятувальній службі, аварійно-ряту-вальних формуваннях запроваджується спеціальна фізична та психологічна підготовка особового складу.