Geum.ru

Урок розв’язування задач

Вид материалаУрок

Содержание


Страшна це небезпека - неробство за партою
В. О. Сухомлинський
2. Теоретичний розділ
Подобный материал:


Організація індивідуальної та диференційованої роботи учнів шляхом впровадження методичних інновацій на уроках фізики.


Підготувала учитель фізики

Криворізької загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів №117

Серьогіна Лілія Володимирівна


Зміст

1.
Вступ



2.
Теоретичний розділ



2.1.
Поняття «індивідуалізація» і «диференціація» навчання



2.2.
Технологія внутрішньокласної диференціації процесу навчання школярів



3
Диференційована робота на різних етапах уроку



3.1.
Вивчення нового матеріалу



3.2.
Закріплення вивченого матеріалу



3.3.
Урок розв’язування задач



3.4.
Диференційований підхід при виконанні лабораторних робіт



3.5.
Диференціація домашніх завдань



3.6.
Тематичний контроль знань



4.
Висновки



5.
Література



6.
Додатки






























































































































































1. Вступ


Страшна це небезпека - неробство за партою;

неробство шість годин щоденно, неробство місяці і роки.

Це розбещує, морально калічить людину, і ні шкільна бригада,

ні шкільна ділянка, ні майстерня - ніщо не може відшкодувати того, що упущене в найголовнішій сфері, де людина повинна бути трудівником, - у сфері думки.


В. О. Сухомлинський


Урок - основна робота в школі. Так пішло ще від Яна Амоса Каменського. Так буде ще довго. Урок у всьому різноманітті його різновидів - незвичайно складний педагогічний елемент. Про складність його можна судити хоч би тому, що за останні 100 років одна тільки тривалість його варіювалася від 80 до 30 хвилин!

Сьогодні, а багатьом здається, що так було завжди, для кожного уроку відводиться 45 хвилин, і причин для ревізії цього вистражданого поколіннями педагогів регламенту поки що немає. Наукова думка напружено намагається змоделювати ці швидкоплинні хвилини, будь то уроки географії, літератури або фізики, так, щоб одержати від кожної з них об'єктивно максимальну віддачу.

Освіта вимагає нових підходів і методів, корінної перебудови. Нова модель освіти в Україні покликана переорієнтовувати учбово-виховний процес на становлення духовно здорової творчої особи, здатної продуктивно мислити, вирішувати проблеми сьогодні і в майбутньому.

Мета - створення здорової, компетентної, творчої особистості, соціально-зрілого, культурного громадянина України.

Моє завдання в підході до уроку фізики - розробити методологію, технологію проведення сучасного уроку фізики, досягти максимального ефекту, модифікувати традиційну класно-урочну систему.

Об'єкт дослідження - учбово-виховний процес.

Предмет дослідження - учні, особистісно орієнтований учбово-виховний процес, співпраця «вчитель-учень» під час учбово-виховного процесу.

Однією з провідних тенденцій удосконалення системи освіти останніми роками є посилена увага до питань не тільки формування міцних знань, умінь і навиків, а і до умов їх особистісного розвитку. Сьогодні навчання неможливе без індивідуалізації і диференціації.

Як немає на дереві двох однакових листків, так немає двох школярів, що володіють однаковим набором здібностей, поведінкових реакцій і т.д.

Як правило, вибраний вчителем середній темп роботи на уроці виявляється нормальним лише для певної частини учнів, для інших він дуже швидкий, для третіх надмірно сповільнений. Одне і те ж учбове завдання для одних дітей є складною, майже нерозв'язною проблемою, а для інших воно - легке питання. Один і той же текст одні діти розуміють після першого читання, іншим потрібне повторення, а третім необхідні роз'яснення.

Кажучи інакше, успішність засвоєння учбового матеріалу, темпу володіння ним, міцність, свідомість знань, рівень розвитку дитини залежить не від однієї тільки діяльності вчителя, але і від пізнавальних можливостей і здібностей учнів, обумовлених багатьма чинниками, зокрема особливостями сприйняття, пам'яті, розумової діяльності, нарешті, фізичним розвитком.

Звідси витікає, що перед кожним вчителем постійно стоїть завдання - нейтралізувати негативні наслідки подібних суперечностей, підсилити позитивні, тобто створити такі умови, при яких стало б можливим використання фактичних і потенційних можливостей кожної дитини при класноурочній формі навчання. Рішення цієї практичної задачі пов'язане з послідовною реалізацією диференційованого і індивідуального підходу до учнів.

Сучасна школа ставить перед вчителем завдання корінного поліпшення якості учбово-виховної роботи. Під якістю освіти розуміється співвідношення мети і результатів, які планує одержати вчитель. Для цього необхідно визначити рівень індивідуальних наочних досягнень всіх учнів в системі моніторингу, організувати отримання стійкого зворотного зв'язку «вчитель-учень», намітити подальший план роботи по розвитку особи кожного учня. Одним з рішень цієї задачі є корінна зміна технології роботи як вчителя, так і учнів.

Основні цілі, які повинен ставити перед собою вчитель:

 мотивація учбової діяльності школярів;

 комплексне навчання, розвиток і виховання кожного учня на максимально можливому для нього рівні.

У своїй роботі я використовую методичні прийоми В.М. Шеймана і В.Ф. Шаталова. Це:

 блокове планування і блоковий контроль учбових досягнень;

 системне, поетапне формування фізичних знань;

 використання опорного конспекту і робота з ним на різних етапах уроку;

 поелементне навчання рішенню задач;

 систематичний само - і взаємоконтроль;

 гнучка система оцінювання учбових досягнень школярів;

 систематична робота із засобами навчання;

 максимальне підвищення самостійності в процесі рішення задач, виконання інших завдань на уроці;

 систематичне повторення матеріалу як теоретичного, так і при рішенні задач курсу фізики;

 використання комп'ютерних програм для опрацьовування і закріплення матеріалу;

 гласність у виставлянні оцінок і відкритий облік учбових досягнень.

Технологія включає наступні етапи роботи:

 первинне пред'явлення учням нового матеріалу;

 оперативний контроль засвоєння учбових досягнень;

 опрацьовування матеріалу і його глибоке розуміння;

 тематичний блоковий контроль учбових досягнень;

 систематичне повторення і закріплення учбового матеріалу.


На всіх етапах уроку, де застосовується диференційована робота учнів, реалізуються наступні завдання:

1. Засобами внутрішньокласної диференціації удосконалювати знання, уміння і навики учнів, сприяти реалізації учбових програм, підвищенню рівня сформованості знань, умінь і навиків кожного учня окремо, і, таким чином, зменшити його абсолютне і відносне відставання (тобто відставання від рівня своїх можливостей);

2. Розвивати логічне мислення, креативність при опорі на зону найближчого розвитку.

3. Формувати учбово-пізнавальну мотивацію.

4. Створювати умови для розвитку інтересів і специфічних здібностей кожної дитини.

Відповідно до цих завдань і була розроблена технологія внутрішньокласної диференційованої пізнавальної діяльності учнів.

Робота з учнями кожноі з груп має свою специфіку. Учням, що входять до сильної групи, надана найбільша самостійність. Вони одержують важкі, але цікаві завдання, направлені як на засвоєння матеріалу, що вивчається, так і на розширення і творче застосування знань, пропоновані їм роботи іноді перевершують за об'ємом завдання для решти учнів. Але картки складаються так, щоб учні виконували необхідний для засвоєння нового матеріалу об'єм завдань, діяли не механічно, а мали можливість вже на етапі первинного закріплення робити узагальнення, висновки, порівнювати способи дії.

У середній групі робота направлена на розвиток здібностей, формування навиків аналізу і синтезу. Саме цим дітям можна доручати ставити питання перед вивченням нової теми, зробити висновок на уроці, узагальнити результати роботи. Разом з учнями сильної групи їх можна привертати до пояснення нового матеріалу, пропонувати картки, що містять завдання творчого характеру. Проте деякі завдання, обов'язкові для учнів сильної групи, пропонуються як добровільні.

Учні слабкої групи потребують постійного поточного повторення і закріплення одержаних знань. Контроль роботи учнів цієї групи проводиться особливо ретельно, їм пропонуються завдання, що заповнюють пропуски в знаннях і що полегшують засвоєння нового.

Для реалізації своєї проблеми використовую :

 технологію кооперативного групового навчання (що дозволяє швидко виявити лідерів, найбільш обдарованих дітей);

 технологію проблемного навчання (що дозволяє зацікавити учнів при вивченні даної теми уроку);

 технологію ситуативного моделювання;

 технологію розвиваючих ігор;

 технологію гнучкої диференціації освітнього процесу;

 технологію перспективно - випереджуючого навчання з використанням опорних конспектів

Життя сучасних дітей протікає в швидкоплинному світі, який пред'являє до них серйозні вимоги. Як добитися того, щоб знання, одержані в школі, допомагали дітям адаптуватися до постійних змін? Як навчити їх справлятися з проблемами, що виникають в реальному житті? Мені здається, одним з варіантів рішення цієї проблеми є інтегровані уроки. Тому необхідно вести роботу над системою міжпредметноі взаємодії з використанням нових інформаційних і комунікаційних технологій.

Необхідність зв'язку між учбовими предметами диктується також дидактичними принципами навчання. Всі галузі сучасної науки тісно зв'язані між собою, тому і шкільні учбові предмети не можуть бути ізольовані один від одного. Зв'язок між учбовими предметами є віддзеркаленням зв'язків між відповідними науками, кожна з яких в своїй галузі вивчає єдиний об'єктивно існуючий матеріальний світ. «Називаючи фізику механікою молекул, хімію фізикою атомів і далі біологію - хімією білків, я бажаю цим виразити перехід однієї з цих наук в іншу, - отже, як існуючий між ними зв'язок, безперервність, так і відмінність, дискретність кожної»,- писав Ф. Енгельс.

Взаємозв'язок між шкільними дисциплінами має принципове значення і полягає в забезпеченні багатобічних контактів між ними з метою гармонійного розвитку мислення учнів. Здійснення між предметних зв'язків забезпечує формування цілісного уявлення учнів про явища природи, робить їх знання глибшими і дієвішими, сприяє розвитку творчого мислення.

В даний час йде період масового впровадження комп'ютерних технологій в різні сфери освіти. З використанням комп'ютерних технологій підвищується наочність навчання. За допомогою ПК можна проводити тестування учнів, проводити демонстрацію експериментів, дослідів, фізичних явищ. Істотну роль грає

природний інтерес більшості учнів до комп'ютера, він побічно трансформується в інтерес до предмету. Використання ПК підвищує продуктивність праці вчителя і як наслідок збільшує об'єм знань учнів по предмету.


2. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

2.1. Поняття «індивідуалізація» і «диференціація»

навчання


1. Індивідуалізація навчання являє собою диференціацію учбового матеріалу, розробку систем завдань різного рівня трудності і об’єму, розробку системи заходів щодо організації процесу навчання в конкретних учбових групах; що враховує індивідуальні особливості кожного учня, а, отже, поняття «внутрішня диференціація» і «індивідуалізація» по суті тотожні.

2. Використання диференціації в процесі навчання створює можливості для розвитку творчої цілеспрямованої особистості, що усвідомлює кінцеву мету і завдання навчання; для підвищення активності і посилення мотивації навчання; формує прогресивне педагогічне мислення.

3. Однією з найважливіших основ індивідуалізації і диференціації в навчанні є облік психологічних особливостей учнів.

4. Основною метою індивідуалізації і диференціації є збереження і подальший розвиток індивідуальності дитини, виховання такої людини, яка була б неповторною, унікальною особистістю.

5. Реалізовуючи індивідуалізований і диференційований підхід в навчанні, вчитель повинен бачити динаміку зростання учня і враховувати іі; наочно уявляти можливості колективної роботи з різними групами учнів; надавати можливість вибрати систему роботи з кожною з груп учнів.


2.2. Технологія внутрішньокласної диференціації процесу

навчання школярів.


Абсолютно очевидно, що найважчі питання, які встають перед вчителем, це питання про те, як диференціювати дітей, по яких критеріях виділяти їх особливості, яким чином визначати той початковий, стартовий рівень розвитку, від якого потрібно відштовхуватися в організації процесу навчання, а також, які напрями в роботі з певними дітьми будуть найбільш важливі.

Я вважаю, що необхідно враховувати в роботі на уроках фізики такі параметри :

 увага, довільність;

 працездатність, логічне мислення;

 здібність до самоконтролю;

 пізнавальна мотивація;

 мовний розвиток, розвиток дрібної моторики.

Учнів можна розподілити на три групи:

1-а група учнів характеризується слабкою підготовленістю, недостатньою сформованістю психічних процесів або необхідних загальноучбових умінь. Вони потребують постійної уваги з боку вчителя.

2-а група - достатня підготовленість учнів, володіння основним обов'язковим об'ємом знань і умінь. Цим учням потрібна певна допомога з боку вчителя при узагальненні вивченого.

3-а група - високий ступінь підготовки до школи, виражена пізнавальна мотивація, здібність до творчості при виконанні завдань.

Відповідно до цього, учням пропонуються різноі складності завдання з однієї учбової проблеми:

Перший варіант розрахований на тих, хто володіє невисоким рівнем знань і умінь, і є, як правило, алгоритмом дії укупі з текстом підручника і простими приладами, що вивчаються за програмою. Цей варіант полегшений і є завданням, направленим на відтворення або засвоєння учнями основних понять, фактів, формул, законів і т.п.;

Другий варіант (середній по трудності) складається із завдань складніших: на порівняння, постановку експерименту, проведення самостійного аналізу фактів, що вивчаються, і явищ. Він розрахований на учнів з середнім рівнем підготовленості;

Третій варіант - (найбільш важкий) містить завдання, що вимагають від учня творчої роботи думки: самостійного пошуку і відбору необхідних фактів з додаткової літератури, складання проекту, самостійного виконання дослідження, аналізу експерименту і ін. Він призначений таким учням, що виявляють підвищену цікавість до фізики і що володіють порівняно високим рівнем знань. У разі швидкого виконання роботи цим учням пропонують додаткове завдання: наприклад, зібраний фактичний матеріал або зроблені висновки представити у вигляді таблиці (форму таблиці учень вибирає сам); це сприяє розвитку уміння узагальнювати, класифікувати факти, робити висновки в стислій, наочній формі. Склад сформованих груп міняється впродовж навчання. Учні самі вибирають собі варіант завдання, що виробляє критичний підхід до оцінки своїх можливостей.

Наприклад, при вивченні теми «Електромагніти і їх застосування», можна запропонувати класу наступні три варіанти завдань (все необхідне учбове устаткування для виконання роботи є на робочих столах учнів), направлених на засвоєння матеріалу (див. Додаток №1).

Питання для всіх трьох груп включають різні види діяльності учнів. Частина з них пов'язана з самостійною роботою по підручнику, частина - з виконанням практичних дій: відпрацюванням експериментальних умінь, навиків поводження з приладами, складання схем і ін.; є і творчі роботи.

Багато можливостей для внутрішньої диференціації представляє колективна робота. Завдання дається групі (від двох до чотирьох чоловік), а не окремому учню. У малій групі учень знаходиться в сприятливіших, ніж при фронтальній роботі всім класом, умовах. У бесіді усередині малої групи він може висловити свою думку, активніше брати участь в рішенні учбових задач відповідно до своїх інтересів і здібностей.


3. Диференційована робота

на різних етапах уроку.


3.1. Вивчення нового матеріалу


При вивченні нового матеріалу створюється проблемна ситуація, в рішенні якої бере участь кожен учень на доступному для нього рівні. Для цього організовується робота по темі в цілому. Ці завдання не дублюють один одного. Кожна група, виконавши своє завдання, повинна повідомити щось нове, цікаве всьому класу.

Такий підхід дає кожній дитині можливість відчути себе значущим, внести свій внесок в загальну справу. Це особливо важливо для «слабких» учнів.

Так, якщо завдання для 1-й групи включають переважно діяльність репродуктивну і лише іноді частково-пошукову, то у 2-й, навпаки, переважають завдання частково-пошукового характеру, а у 3-й в роботу включені проблемні завдання, що вимагають найбільшої складності роботи думки.

Так, наприклад, при вивченні теми «Архімедова сила» можна створити групи для виконання різних експериментальних завдань. (див. Додаток №2).

Після експериментів учні кожної групи роблять висновки і результати заносять в таблицю на дошці. В процесі заповнення цієї таблиці здійснюється взаємоконтроль груп. Порівнюючи записи, формулюють загальний висновок.

Висновок грунтується на серії дослідів, тому він не випадковий; крім того, кожен член групи опановує умінням визначати архімедову силу.

Досвід показує високу ефективність такої організованої пізнавальної діяльності учнів (вона обумовлена наочністю навчання, переконливістю експериментів, самостійною роботою учнів).

3.2. Закріплення вивченого матеріалу


Етап закріплення вивченого дає найширші можливості для організації диференційованої роботи. Процес закріплення здійснюється, з одного боку, через закріплення (розуміння, запам'ятовування) елементів теорії, з іншого боку, через виконання завдань практичного характеру.

Тому використовую як при вивченні нового матеріалу і закріпленні опорні конспекти, таблиці.

Учбова праця дитини направлена не тільки на засвоєння учнями наукових фактів, понять, законів і правил, але і на засвоєння найбільш раціональних прийомів, звичок і методів учбової роботи. Сюди належать уміння уважно слухати і спостерігати, відповідати на питання і самому формулювати їх, навики самостійної роботи з учнем і т.д.

Необхідно також враховувати різний темп і різну якість засвоєння програмного матеріалу. Дійсно, одним учням для придбання міцних умінь досить інтенсивної роботи на початковому етапі і невеликої кількості вправ на застосування матеріалу, що вивчається, іншим для досягнення того ж результату необхідний триваліший час, значно більший об'єм вправ, допомога вчителя. Перших не можна затримувати на типових, тренувальних вправах, других не можна квапити, переводити до складнішого матеріалу. Тому закріплення організовується на різних рівнях і в неоднаковому об'ємі.

Закріплення вивченого матеріалу можна провести в групах. Дати кожній групі перелік питань, якісних і розрахункових завдань (докладний, розгорнений план вивченої теми). Під час роботи відкриті підручники, зошити і додаткова література. Завдання в групі вважається завершеним, якщо кожен член групи осмислив його і може дати відповідь по будь-якому пункту плану. У разі відставання кого-небудь з учнів робота над темою для нього переноситься додому.

При закріпленні або повторенні вивченого матеріалу прагну використовувати різні форми опитування:

 відкритий мікрофон;

 мозковий штурм;

 навчаючи - вчуся;

 два - чотири - всі разом і т.д.

Так, наприклад: кожному на парту даю різні завдання по вивченій темі «Архімедова сила» (див. Додаток №3)

Діти обговорюють, приходять до єдиної відповіді. Потім обмінюються завданнями: перша парта з другою, третя з четвертою і т.д. Йде обговорення іншого завдання. Потім йде обговорення в четвірках.

Учні з’ясовують один у одного, як відповіли на перше завдання, на друге завдання і якщо є суперечності, з’ясовують, чому і яка ж все-таки правильна відповідь. Таким чином, учні приходять до єдиної правильної відповіді. Після обговорення - кожна група відповідає. Я прагну питати учнів середнього або слабкого рівня знань. Якщо він відповідає правильно, значить, і вся група із завданням справилася.


3.3. Урок рішення задач


Завдання вчителя полягає не в повідомленні учням максимально можливої суми знань, а в навчанні іх основам наук, розвитку іх мислення, здатності набувати знань самостійно. В цьому відношенні великі можливості при вивченні фізики надає рішення задач.

Вирішуючи фізичні задачі, учні застосовують до окремих випадків загальні закони і визначення величин, що дозволяє закріплювати теоретичний матеріал і навчатися навикам, робити дедуктивні висновки. У такій роботі є, безумовно, елемент творчості. Адже учень повинен при цьому уміти ототожнювати, розрізняти об'єкти, процеси, бачити загальне в частковому, щоб правильно застосовувати закони і правила в конкретних ситуаціях. Особливо важливо, щоб вони уміли знаходити загальне там, де воно приховано, бачити аналогію в тих ситуаціях, в яких впадає в очі не схожість, а протилежність.

Головна складність під час рішення задач - знайти основну ідею рішення, метод рішення, створити основний прийом, алгоритм рішення задач, які можуть бути використані при рішенні наступних задач.

Завдання для групового розв’язування задач підбираю так, щоб кожна наступна включала складовим елементом попередню (або попередні) і була складніша. Це дозволяє просуватися вперед поступово, зробити кожне завдання посильним для слабовстигаючих, забезпечуючи повну зайнятість найбільш підготовленим. Після цього можна дати для самостійної роботи індивідуальні завдання.

Деякі учні відчувають утруднення при рішенні задач. Щоб уникнути цього, я спочатку знайомлю всіх з алгоритмами розв’язування типових задач по темі, що вивчається; потім пропоную рішення завдань у порядку зростання складності умови. Підготовленіші учні вибирають завдання поскладніше; слабкі - простіше.

Тим, хто відчуває утруднення на певних етапах рішення, пропоную «картки допомоги». «Картка допомоги» складається звичайно з двох частин: «Вказівки» і «Відповіді». Перша частина є системою рекомендацій (або питань), розташованих в строгому логічному порядку - так, що виконання їх або правильні відповіді на них приводять до рішення задачі. У другу частину входить послідовність відповідей на кожну вказівку або питання. Вона призначена для самоконтролю за процесом рішення задачі.


3.4. Диференційований підхід при виконанні

лабораторних робіт


Уміння і навики належать до основних категорій дидактики. Учні набувають їх не тільки під час роботи з підручником, з роздатковим матеріалом, в процесі рішення задач, а і при виконанні лабораторних робіт.

Практична діяльність учня в школі найчастіше зводитися до роботи по опису або інструкції. Дітям з низьким і середнім рівнем знань це цілком прийнятно. Але я вважаю, що украй не ефективна ця робота зі всіма учнями класу. Для здібних дітей в роботу треба включати творчі завдання.

Так, наприклад, в роботі «Вимірювання жорсткості пружини» для першого рівня дати стандартний опис по підручнику, для вищого - запропонувати зміряти жорсткість двох, «паралельних» (або «послідовних») пружин. Успіх проведення лабораторних робіт з творчими завданнями залежить від двох обставин:
  • учні повинні добре знати той теоретичний матеріал, який буде використовуватися під час виконання даної лабораторної роботи,
  • володіти необхідними експериментальними уміннями і навичками.


3.5. Диференціація домашніх завдань


Відомо, що деякі учні виконують домашні завдання не систематично. Це пов'язано з тим, що для одних (слабких) завдання важкі, у інших (сильних) відсутній інтерес, оскільки вони дуже легкі.

Це вдається подолати диференціацією і індивідуалізацією змісту домашніх робіт.

Наприклад, тема уроку «Електромагніт і його застосування». Домашнє завдання, обов'язкове в одному з варіантів (див. Додаток №4).

Диференціація домашнього завдання розвиває здатність всіх учнів. Підсвідомо кожен прагне виконати складнішу роботу.

Іноді задаю додому експериментальні завдання по фізиці. Вважаю, що такі завдання порушують і підтримують інтерес до предмету. Домашні досліди роблять на учнів великий вплив, спонукаючи їх серйозно вивчати фізику. (див. Додаток №5)

Виконання подібного роду домашніх експериментальних завдань логічно пов'язує теоретичні знання з повсякденним життєвим досвідом школярів, сприяє усвідомленому перенесенню знань з однієї теоретико-практичної ситуації в іншу, формує технічне мислення, розвиває уяву і розширює сферу застосування знань.

У учнів розвивається допитливість розуму, кмітливість, самостійність в думках, працьовитість і завзятість в досягненні поставленої мети.

Іноді задаю учням написати реферати, підготувати повідомлення до конференції. Таке домашнє завдання вимагає узагальнення матеріалу з різних джерел знань. Наприклад: «Реактивний рух в авіації, у водному, автомобільному транспорті і в космонавтиці.», «Штучні супутники землі.» (10 клас). Кожну з названих тем можна розділити на підтеми і залучати до роботи декількох учнів, враховуючи при цьому індивідуальні інтереси.


3.6. Тематичний контроль знань


Проблема диференційованого контролю знань - одна з найбільш складних. Важливо, щоб оцінка знань учнів, з одного боку, строго відповідала рівню знань, а з іншого боку, відображала реальний прогрес кожної дитини.

Міністерство освіти і науки України ввело в практику шкіл 12-бальну шкалу оцінювання учбових досягнень. Це зобов'язує всіх вчителів проводити тематичний контроль умінь і навиків учнів.

Для тематичної атестації пропоную 4-6 варіантів роботи, що забезпечує індивідуальність роботи учнів. Ця індивідуальність посилюється ще і тим, що кожен учень в межах свого варіанту може вибрати завдання того рівня, який йому під силу. Цим забезпечується диференційований і особистісно орієнтований підхід до навчання.

4. Висновки


«Учити всіх, учити кожного» - погоджуючись з цим основним принципом навчання В.Ф. Шаталова, вважаю, що шлях до кожного учня лежить через урок.

Урокам властиві ситуації, що не передбачаються, і професійна майстерність вчителя перевіряється на них найстрогішим чином. Але скільки іі треба, щоб учень не відчував себе безпорадним від невміння виконати вимоги вчителя, боязні отримати низький бал оцінювання, щоб навчання не було нудним і сумним заняттям .

Дитина розвивається, виховуючись і навчаючись, - про це я пам'ятаю і прагну створити на кожному уроці умови для спілкування і взаємодії учнів один з одним, з навколишньою дійсністю.

Моя головна мета на уроці - викликати у дітей пізнавальний інтерес. Засоби досягнення мети: постановка і рішення проблемної задачі, реалізація форм індивідуально-диференційованої роботи, надання дітям можливості вибору в ході сумісного спілкування, створення ситуації творчого успіху і самореалізації учнів. У результаті процес навчання стає цікавим і доступним - як для всього класу, так і для кожного учня окремо.

Головна педагогічна установка рівневої диференціації навчання - формування позитивної мотивації учіння у школярів. Учбовий процес будується так, щоб учні з різними здібностями і підготовкою могли б досягти успіху при вивченні шкільних дисциплін.

Разом з тим, будуючи учбовий процес, слід пам’ятати про те, що ті або інші педагогічні рішення вчителя не повинні перекреслювати основні принципи технології, заснованої на рівневій диференціації: гласності і відвертості обов’язкових вимог, їх посильності і доступності для кожного; реалізації в ході викладання широкого спектру можливостей учня.

Ця технологія дає право учню на вибір змісту і рівня своєї освіти полегшує освоєння освітнього стандарту, дозволяє зменшити перевантаження дітей, істотно підвищити у них позитивну мотивацію до учіння, ослабити конфліктність серед учнів, вчителів і батьків, встановити шанобливі і довірливі стосунки між ними.

За дитиною реально визнаються не тільки обов’язки (зокрема, засвоїти матеріал на обов'язковому уроці), але і права.

Найважливішим з них є право вибору - чи одержати відповідно до своїх здібностей і схильностей підвищену підготовку по предмету або обмежитися обов'язковим рівнем його засвоєння.

Диференційований підхід до школярів - це найважливіший принцип виховання і навчання. Його реалізація припускає часткову, тимчасову зміну найближчих завдань і окремих сторін змісту учбово-виховної роботи, постійне варіювання її методів і організаційних форм з урахуванням загального і особливого в особі кожного учня.

Диференційована увага до кожного учня, його творчої індивідуальності в умовах класно-урочної системи навчання за обов’язковими учбовими програмами допускає розумне поєднання фронтальних, групових і індивідуальних занять для підвищення якості навчання і розвитку кожного учня.

Такий підхід зменшує навантаження на дітей, які іноді не тільки розумово, але і фізично не здатні вчитися в рамках звичайної програми.

Працюючи над проблемою «Організація індивідуальної та диференційованої роботи учнів шляхом впровадження методичних інновацій на уроках фізики», я досліджувала методику викладання фізики з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.


З проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

диференційований підхід на різних етапах уроку сприяє продуктивній роботі учнів відповідно до їх індивідуальних особливостей і здібностей;

використання роздаткового матеріалу по варіантах (різнорівневих завдань) дає поштовх для самостійної роботи, розвитку творчих здібностей і пізнавальної активності учнів;

діяльність учнів у групах виховує працьовитість і взаємодопомогу.


Використання інноваційних технологій - це спосіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка якнайкраще сприяє співпраці, доброзичливості, взаєморозумінню, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання.


5. Список використаної літератури

  1. Бугаев А.И. Групповая учебная деятельность учащихся при обучении физике - «Физика в школе», №1,1990, 27-31.
  2. Алеева Х.Г. Из опыта дифференциации обучения физике -«Физика в школе», №2, 1993, 34-37.
  3. Пашковская С.А. Методика организации индивидуальной работы учащихся 7 класса в интерактивном режиме «Открытый урок», №2, 41-47.
  4. Смирнова М.А. Индивидуализация и дифференциация процесса обучения школьников –«Открытый урок», №19-20, 2002, 43-47.
  5. ШаркоВ.Д Теоретические основы контроля и оценивания учебных достижений учащихся - «Открытый урок», №2,2003, 49-65.
  6. Шейман В.М. Основные цели обучения и пути их достижения -«Открытый урок», №1, 2003, 6-24.
  7. Васильев Г.Н. Уроки-блоки - «Физика», №3, 1998, 2-3.
  8. Шаталов В. Ф. Куда и как исчезли тройки.
  9. Дик Ю. И., Турышев И. К. Межпредметные связи курса физики в средней школе.
  10. Журнал «Завуч», №4-6, №25, №28, 2004.



Додаток №1

Рівневі завдання по темі «Електромагніти і їх застосування»

Питання і завдання для

Варіанту I

(полегшений варіант)

1. Як влаштований електромагніт? Який принцип його дії? Як користуватися пристроєм?

2. Для чого служить залізний сердечник?

3. Яким ще способом можна підсилити магнітну дію електромагніту?

4. Зібрати електромагніт з даних вам деталей по запропонованій вам схемі. Включити його в ланцюг, визначити полюси за допомогою магнітної стрілки. Схему досліду замалювати.


Питання і завдання для

Варіанту II

(середня трудність)

1. Якими перевагами володіє електромагніт в порівнянні з постійним магнітом?

2. Знайдіть в підручнику опис установки для збірки електромагніту. Накресліть по цьому опису схему, зберіть по ній із запропонованих деталей ланцюг і випробуйте дію одержаного пристрою.

3. Поясніть, чому при русі повзунка реостата в один бік магнітна дія на магнітну стрілку стає сильнішою, а в іншу - слабкішою.

4. Відповідайте на питання: яким електромагнітом можна підняти великий вантаж - смуговим або дугоподібним, якщо вони зроблені з одного матеріалу і однакового розміру. Чому?


Питання і завдання для

Варіанту III

(підвищена трудність)

1. Завдяки яким властивостям електромагніт знайшов широке застосування?

2. Зберіть за власним проектом електромагніт і випробуйте його дію. Встановіть, як залежить магнітна дія від відстані до предмету, що притягається, і сили струму в обмотці. Зробіть висновок.

3. Запропонуйте, як побудувати сильний електромагніт, споживаючий малу силу струму. Зберіть такий пристрій і продемонструйте його.

4. Поясніть роботу електричного дзвінка, використовуючи для цього його демонстраційну модель.


Додаток №2

«Архімедова сила»


Завдання першій групі

Устаткування: посудина з водою, динамометр, алюмінієвий і мідний циліндри з набору тіл для калориметра, нитка.

1. Визначте архімедові сили, що діють на перше і друге тіла.

2. Порівняйте густину тіл і архімедові сили, що діють на тіла.

3. Зробіть висновок про залежність (незалежність) архімедової сили від густини тіла.


Завдання другій групі

Устаткування: посудина з водою, тіла різного об'єму з пластиліну, динамометр, нитка.

1. Визначте архімедову силу, що діє на кожне тіло.

2. Порівняйте ці сили.

3. Зробіть висновок про залежність (незалежність) архімедової сили від об'єму тіла.


Завдання третій групі

Устаткування: динамометр, нитка, посудини з водою, солоною водою і олією, алюмінієвий циліндр.

1. Визначте архімедові сили, що діють на тіло у воді, солоній воді, олії.

2. Чим відрізняються ці рідини?

3. Що можна сказати про архімедові сили, що діють на тіло в різних рідинах?

4. Встановіть залежність архімедової сили від густини рідини.


Завдання четвертій групі

Устаткування: мензурка з водою, алюмінієвий циліндр, нитка, динамометр.

1. Визначте архімедові сили, що діють на тіло на глибині h1 і на глибині h2, більшій, ніж h1.

2. Зробіть висновок про залежність (незалежність) архімедової сили від глибини занурення тіла.


Завдання п'ятій групі

Устаткування: шматочок пластиліну, посудина з водою, нитка, динамометр.

1. Шматочку пластиліну надайте форму кулі, куба, циліндра.

2. По черзі опускаючи кожну фігурку у воду, за допомогою динамометра визначте архімедову силу, що діє на неї.

3. Порівняйте ці сили і зробіть висновок про залежність (незалежність) архімедової сили від форми тіла.


Додаток №3

«Архімедова сила»


1. До чаш терезів підвішені дві однакові залізні кульки. Чи порушиться їх рівновага, якщо кульки опустити в рідину? Чому?




2. На яку з опущених у воду сталевих куль діє найбільша виштовхуюча сила?





Додаток №4

Домашнє завдання з теми « Електромагніт і його застосування»


Варіант I

Поясніть пристрій і роботу електричного дзвінка по малюнку підручника.


Варіант II

Накресліть схему включення електричного дзвінка. Поясніть пристрій і принцип роботи приладу.


Варіант III

Накресліть схему включення електричного дзвінка у вашій квартирі. Які її особливості в порівнянні з простою? Як влаштований і як діє ваш дзвінок?


Додаток №5

Експериментальні завдання по фізиці


VII клас

1. Визначте і запишіть межі вимірювання, ціну ділення мірних кухлів, медичного шприца, дитячих пляшок для молока і т.д. Знайдіть місткість того посуду (кухлі, чашки, склянки, тарілки і т. д.), яким ви користуєтеся.

2. Використовуючи міліметрову лінійку, визначте діаметр голки, цвяха і т.д.

3. Зміряйте за допомогою підлогових терезів масу свого тіла.


VIII клас

1. Обчисліть об’єм свого тіла, користуючись ванною з водою, в якій ви купаєтеся. Рівень і площу поверхні води визначите вимірювальною стрічкою.

2. Визначте густину цукрового піску або крупи, користуючись мірним кухлем і пружинними вагами. Розрахуйте межі вимірювання і ціну ділення пружинних вагів.

3. Знаючи об’єм свого тіла (див. завдання 4), розрахуйте вагу витисненої вами води (тобто виштовхувальну силу) і порівняйте з власною вагою.

4. Вивчіть умови плавання тіла в рідині, користуючись банкою (літровою, півлітровою) з капроновою кришкою або пляшкою з пробкою.


IX клас

1. За паспортними даними лампочок ялинкових гірлянд і кишенькового ліхтарика розрахуйте опір ниток розжарення.

2. Розгляньте тип з'єднання лампочок в ялинковій гірлянді, підрахуйте їх число і визначте напругу на кожній лампочці при включенні гірлянди в мережу. Зобразіть схему з'єднання лампочок.

3. Визначте тип з'єднання лампочок в люстрі і зобразіть схему їх з'єднання.

4. За паспортними даними розрахуйте потужність всіх лампочок в світильниках вашої квартири, праски, електроплитки, пилососа, холодильника і т.д.