В. В. Асоцький Відповідальний за випуск

Вид материала

Содержание

Застосування імітаційного моделювання
Рис.1 - Тренажер «Категорія».
Самоосвіта як складова підвищення кваліфікації
Самооцінювання і самоаналіз професійної діяльності викладача – шляхи формування його педагогічних якостей

Подобный материал:

1 2 3 4

ЗАСТОСУВАННЯ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ МНС

Розвиток і розповсюдження комп'ютерної техніки спричинило масове впровадження її в усі сфери діяльності людини, включаючи освіту. Прийоми застосування комп'ютерної техніки в освіті дуже розвинені й різноманітні. Зараз говорять про віртуальне навчання, дистанційну освіту, інтернет-освіту, розподілену освіту. Описані методології частково є назвами того самого, але в якихось аспектах відрізняються.

Стосовно технічної освіти, у тому числі підготовки фахівців МНС, слухач виконує частину або всі наступні поставлені задачі:

з'ясовує властивості об'єкта або процесу;
учиться управляти об'єктом або процесом;
з'ясовує структуру (устрій) об'єкта або процесу;
вивчає об'єкт або процес у комбінації з іншими;
виконує попередні пункти в поєднанні з освоєнням наукової методології.

Уважний розгляд перерахованих пунктів показує, що в них є спільне. У них є присутнім фізичний об'єкт або процес. Залишимо осторонь корисність спостереження самих об'єктів або їхніх натурних моделей. Розглянемо тільки ті об'єкти (процеси), для яких створена (або в доступний для огляду час може бути створена), математична модель. Часто розгляд таких моделей входить у навчальний процес. Такі моделі часто використовуються в методах освіти, описаних вище (із застосуванням комп'ютерної техніки). У розробці програмних засобів для таких методів навчання іноді доходять до створення імітаційних моделей. Часто імітаційними моделями такі програмні засоби можна назвати лише з формальних ознак. Реалізовані в скриптових мовах, вони лише візуалізують об'єкт або процес.

Нами в цей час реалізується підхід, у фундамент якого заставляються не педагогічні методи, не старі й нові технічні засоби, а імітаційна модель об'єкта й (або) процесу, знання про які учень повинен дістати (освоїти з ними роботу, навчитися ними користуватися). На перший погляд це суперечить загальноприйнятим методам викладання. Розглянемо цей підхід уважно.

Розробивши імітаційну модель, треба оцінити, чи достатньо вона відображає досліджуваний об'єкт із погляду освіти й чи може служити об'єктом для навчання дослідницькій роботі. Якщо відповідь позитивна, то така модель стає центром подальшої роботи. Вона може послужити обчислювальним ядром для створення анімаційних фільмів про об'єкт або процес, діалоговій анімації, створення обновлюваних тестових даних, розраховуючи на кожного студента у твердій копії, діалоговій програмі або з використанням якого-небудь засобу віддаленого доступу. Така модель може бути основою для створення тренажерів. Ядро (імітаційна модель) може бути розроблене окремо й цілком самостійно. Всі прийоми застосування комп'ютерної техніки у відношенні до якого-небудь об'єкта, описані на початку статті, можуть бути реалізовані як оболонки до єдиного ядра. Це означає, що всі описані підходи у вивченні окремого питання якої-небудь дисципліни, суть якого описана імітаційною моделлю-ядром, можуть бути реалізовані за допомогою різних способів реалізації вводу-виводу даних для роботи ядра й управління роботою цього ядра. Таким чином, задача розділяється на спеціальну (проблемно-математичну та задачу програмування) і задачу взаємодії ядра із слухачем. Задача розробки ядра (імітаційної моделі) - це проблемно-орієнтована задача, пов'язана із сьогоднішнім рівнем розвитку знань у даній галузі й повноти подання цих знань у даному освітньому курсі. Задача взаємодії імітаційної моделі із слухачем - це педагогічна, освітня задача, що може вирішуватися окремо, можливо, іншими людьми й іншим часом. При такому підході очікується незалежний розвиток імітаційної моделі (ядра) і оболонок (взаємодії ядра з користувачем, що відображає способи навчання). Це означає незалежну появу версій ядра й оболонок. У багатьох випадках відпадає необхідність у розробці нових версій програм, що успадковують тільки концепції й алгоритми. У значній мірі успадковується сам програмний код. Розробка стає більш дешевою й швидкою. Можливе створення багатьох варіантів оболонок для одного ядра й вибір з них кращих.

На кафедрі «Пожежної і техногенної безпеки об'єктів та технологій» розвиваються імітаційні моделі, пов'язані з визначенням вибухопожежної та пожежної небезпеки в приміщеннях, будинках і зовнішніх установках, а також хімічного забруднення середовища. Поява версій імітаційної моделі полегшена створенням спеціалізованих мов моделювання. Створені мови моделювання не вимагають спеціальних знань програмування. На цих мовах описуються імітаційні моделі приміщень і будинків. Так, будь-яке приміщення або будинок може бути описане XML-подібною мовою програмування. На цій мові були створені імітаційні моделі окремих приміщень і будинків. До імітаційних моделей були зроблені програми оболонки: тренажер, тест-програма (рисунок 1), програма для підготовки контрольних робіт (рисунок 2).

Рис.1 - Тренажер «Категорія».

Рис.2 - Програма для підготовки контрольних робіт з теми «Категоризація приміщень».

На момент написання статті є тільки перший досвід у використанні даного підходу в навчальному процесі, а саме: використовувалася тільки програма з підготовки завдань до контрольних робіт. Тренажер і тест-програма були запропоновані слухачам для факультативної самостійної роботи. Ці програми можна безкоштовно одержати на інтернет-сторінці ссылка скрыта, що, як передбачалося, будуть робити слухачі.

Далі будуть більш докладно описані програми, запропоновані слухачам. Програмувальний тренажер "Категорія-2007" (ПТК) призначений для тренінгу й тестування слухачів, що вивчають документ НАПБ Б.03.002-2007 у відповідних навчальних програмах. ПТК не є незалежною програмою. Він розроблений у рамках більш загального проекту "Категорія-2007" і є його складовою частиною. У рамках цього проекту розробляється мова програмування й інтерпретатор до нього, призначений вирішувати проблеми, поставлені в НАПБ Б.03.002-2007. Такими проблемами є визначення категорій приміщень, будинків і зовнішніх установок, а також оптимізація підбору й розміщення устаткування спрямована на зниження небезпеки. Також наявність інтерпретатора "Категорія-2007" дозволяє створити тренажери й тестові програми для вивчення НАПБ Б.03.002-2007.

Використання інтерпретатора в ПТК надає такі переваги:

При зміні документа НАПБ Б.03.002-2007 і пов'язаного з ним алгоритму розрахунку категорій, зміні підлягає тільки інтерпретатор "Категорія-2007". Очевидно, що така зміна буде робитися без зв'язку із ПТК. Виправлення ПТК буде зроблено автоматично і матиме форму побічного результату. Таким чином корегування текстів програм тренінгу не будуть вимагати істотних витрат.
Алгоритми створення тестів, тренінгу пишуться користувачами мови "Категорія-2007". Внаслідок цього факту легко перенастроюються під конкретні навчальні програми, особливості бачення тестів і тренінгу окремими викладачами, можуть змінюватися навіть під окремих студентів. (Відзначимо, що необхідності в загальних навичках програмування немає. Потрібен деякий досвід роботи з інтерпретатором "Категорія-2007".).
ПТК й "Категорія-2007" опираються на єдине середовище (є єдиним комплексом), що зменшує загальний обсяг праці по освоєнню навчальних і розрахункових засобів.

Програмний комплекс складається із двох окремих пакетів програм, а саме: "Тренажерного модуля", що дозволяє тому, якого навчають, підготуватися до тестування по даній темі, а також безпосередньо “Тестового модуля", призначеного для перевірки знань слухача з даної теми.

Тестовий модуль ПТК дозволяє оцінити в автоматичному режимі знання випробуваного за чотирибальною системою. Робота тестового модуля здійснюється шляхом відповідей випробуваного на довільне число (обране викладачем) тестових завдань, що послідовно з'являються в діалоговому вікні з обмеженням за часом на кожну відповідь (яка задається викладачем). Оцінювання проводиться автоматично, відповідно до критеріїв, запрограмованих у файлі test.opt.

Загальною рисою сучасних педагогічних технологій є зміна ролі того, якого навчають. Він стає активним учасником освітнього процесу. Бажано, щоб слухач працював із самим досліджуваним об'єктом або, якщо це неможливо (або з якоїсь точки зору недоцільно), з його моделлю. Технологія імітаційного моделювання припускає активну позицію самих студентів у процесі пізнавальної й наукової діяльності. Пізнавальна й наукова діяльність у роботі із вдало зробленими імітаційними моделями відбувається більш швидко, ніж у випадку реальних експериментів або роботи з літературою.

Застосування імітаційних моделей для наукової праці студентів за допомогою названих імітаційних моделей здійснюється вже два роки. Є публікації студентських наукових праць. Буде цікаво відмітити, що дані імітаційні моделі застосовувалися до використання в навчальному процесі в «дорослих» наукових дослідженнях. Продовжують вони використовуватися й розвиватися в цей час.

Федор О.Т., завідувач методичним кабінетом навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Закарпатської області

САМООСВІТА ЯК СКЛАДОВА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ НМЦ

Становлення педагогічного працівника центру як педагога у сфері цивільного захисту – це удосконалення його майстерності, його особистості. Тут говориться про все: загальна і спеціальна підготовленість, досвід спілкування зі слухачами, бачення свого призначення як педагога цивільного захисту, а також морально-психологічна підготовленість. Але на першому місці стоїть його світогляд, професійна напрямленість. Педагогічний працівник центру, який творчо оволодів вимогами нормативно-правових документів, розуміє повністю необхідність підготовити керівний склад, інших управлінських кадрів і фахівців у сфері цивільного захисту і навчився застосовувати його практично при проведенні занять зі слухачами, може швидше і правильніше визначити лінію своєї поведінки, з більш високою відповідальністю відноситься до своєї педагогічної діяльності.

Важливою вимогою до педагога є знання ним свого предмета. Досвід переконує, що успішно навчає і виховує слухача той педагог, який глибоко знає свою дисципліну. Але знання педагога можуть стати могутнім засобом навчання за умови, що він не просто викладає їх, а використовує як матеріал науки для розумового та професійного розвитку слухачів.

Для викладача важливе не тільки знання свого предмета, але й уміння передати ці знання іншим: слухачам, студентам, яких навчає, колегам, з якими ділиться власним досвідом роботи. Така передача знань можлива за умови володіння методикою навчання: вміння складне зробити простим, доступним, враховуючи при цьому індивідуальні особливості слухачів; вміння зацікавити пропонованою інформацією, викликати бажання поповнити нею свої знання.

Педагогічному працівнику потрібний вільний час, щоб обдумати нові досягнення науки, поповнювати свої знання, узагальнювати набутий досвід. Без читання, без духовного життя педагогічного працівника серед книжок втрачають сенс усі заходи підвищення його педагогічної кваліфікації. Педагогічний працівник - це не тільки фахівець високого рівня, це ерудит, тобто людина з широким кругозором, діапазоном знань з різних галузей наук, яка має власне педагогічне та життєве кредо, що не суперечить соціальним нормам права й моралі. Самоосвіта - це процес, коли педагогічний працівник переосмислює свою педагогічну стратегію і тактику, накреслену траєкторію формування майстерності, у чомусь утверджується, а щось і заперечує. Відмінною рисою самоосвіти педагога є те, що результатом його роботи виступає поліпшення якості викладання предмета, якості виховної роботи, підвищення рівня знань, вихованості і розвитку слухачів.

Самостійна робота - це обов’язкова умова удосконаленню особистості педагогічного працівника, підвищення його педагогічної майстерності. До найважливіших завдань самостійної роботи викладача можуть бути віднесені: вивчення нових програм і підручників, аналіз їхніх дидактичних та методичних особливостей; самостійне засвоєння нових технологій навчально-виховного процесу; оволодіння методологією та методикою педагогічного дослідження; активна участь у роботі науково-методичних семінарів і методичних об’єднань, різних творчих груп; підготовка методичних розробок; підготовка методичних рекомендацій; систематичне вивчення передового педагогічного досвіду.

Аналіз практичної діяльності педагогічних працівників Центру, вивчення і знання нормативно-правових документів у сфері цивільного захисту показують, що результативність педагогічних якостей залежить від ряду умов, серед яких особливе місце займають:

а) наявність стійких мотивів, що спонукають удосконалення своєї професійної майстерності. Сформовані позитивні мотиви, глибоке устремління стати людиною високої педагогічної культури, спонукають до морально-психологічних поступків, педагогічним формам спілкування;

б) знання основних положень педагогіки й психології, у тому числі відповідні уявлення про суть педагогічної майстерності педагогічного працівника, його якостей педагога та педагогічної діяльності;

в) знання самого себе (самопізнання), критичне відношення до недоліків й проблем у власному вихованні й розвитку, уміння аналізувати та об’єктивно оцінювати свою діяльність з точки зору показників, результатів педагогічної праці та вимог сьогодення;

г) оволодіння визначеними способами й прийомами роботи над собою та їх систематичне примінення у відповідності з особистою програмою дій;

д) облік і об’єктивність в оцінці досягнутих результатів у самовдосконаленні, у навчально-методичній та виховній діяльності.

Треба розуміти, що сам процес самостійної роботи неможливо пускати на самоплив, так як ним треба постійно керувати, здійснювати педагогічне управління, сенс якого:

- у забезпеченні єдності між метою і завданнями навчання чи виховання й самонавчання, самовиховання тієї чи іншої якості;

- у знаннях педагогом мотивів самонавчання чи самовиховання педагогічного працівника, щоб можна було своєчасно сприяти гальмуванню негативного й затвердженню позитивного, морально цінного мотиву, більш глибоко усвідомити силу їх спілкування;

- у проведенні системи навчально-методичних та виховних заходів, напрямлених на відпрацювання у педагогічних працівників позитивного відношення до питання формування педагогічних якостей, до виконання психологічно-педагогічних знань, установки на перетинання недоліків у своїй навчально-методичній та виховній діяльності, постійної потреби у самовдосконаленні;

- у створенні необхідних умов, при яких кожен із педагогічних працівників мав би можливість постійно займатися самоосвітою у сфері цивільного захисту та самовихованням;

- в озброєнні педагогічних працівників знаннями про суть і методику самонавчання та самовиховання, про досвід поведінки, уяви про життя педагогічного працівника з високим рівнем розвитку педагогічної майстерності, у широкому втіленні у діяльність педагогічних працівників основних умов праці педагога.

Результати самоосвіти викладач репрезентує на кожному її етапі, беручи участь у семінарах, інформуючи на засіданні методичної наради, педагогічної ради, днів професійної майстерності та науково-практичних конференціях.

Окремо зупинимось на впровадженні нових інформаційних технологій для методичного забезпечення самостійної роботи.

Основні пріоритети в цьому напрямку:

підготовка в бібліотеці навчального закладу комп'ютерних баз даних, довідкових каталогів, упровадження нових електронних систем обслуговування студентів і викладачів;
розробка дидактичних матеріалів нового покоління, адаптованих для самостійної роботи;
використання електронних підручників і віртуальних засобів навчання;
мотивація необхідності використання для самостійної роботи комп'ютера й електронних носіїв інформації.

Використання інформаційних технологій під час самостійної роботи значно підвищує якість знань викладачів і тому необхідно розробляти дидактичні матеріали нового покоління, а як технічний засіб навчання застосовувати комп'ютер.

Комп'ютер – це насамперед могутній технічний засіб навчання, що прийшов на зміну традиційним і поєднує в собі всі їхні кращі властивості. Упровадження комп'ютерів у навчальний процес і технологія обробки інформації пов'язана з розв'язанням ряду проблем. Реалії сьогоднішнього дня: на ринку програмного забезпечення є велика кількість різноманітних комп'ютерних програм із загальноосвітніх дисциплін і спостерігається майже повна їхня відсутність із спеціальних дисциплін. Темпи забезпечення навчальних закладів сучасною комп'ютерною технікою починають перевищувати їхнє програмно-методичне забезпечення. Розробка цього забезпечення стримується відсутністю чітких вимог. Можливо, пропоновані методичні рекомендації щодо підготовки електронних засобів навчального призначення – програмного забезпечення, електронних підручників та інших засобів допоможуть, в якійсь мірі, вирішити вищезазначені проблеми.

Електронні засоби навчального призначення можуть бути такі:

1. Мультимедійний навчальний проект з конкретної дисципліни;

2. Навчально-ігрові програми;

3. Комп'ютерна енциклопедія;

4. Навчально-демонстраційна і контролююча програми;

5. Тематичний комп'ютерний тест;

6. Довідкова комп'ютерна база даних;

7. Мультимедійна презентація;

8. Електронний підручник тощо.

Для розробки електронних засобів необхідно з'ясувати призначення і тип завдань, що плануються вирішувати з їх допомогою, потім проводять підбір і аналіз необхідних інформаційних джерел, створюється сценарій, розробляється інтерфейс і алгоритм програми, вибирається мова програмування. Закінчується ця робота тестуванням і налагодженням розробленої програми, а також підготовкою її опису, рекомендацій користувачеві по інсталяції й особливостях використання. Звичайно ж, ця робота вимагає спеціальних знань, умінь, навичок і повинна виконуватися фахівцями, але все-таки необхідно хоча б почати думати про те, що робити в цьому напрямку, і тоді буде конкретний результат.

Найбільш розповсюдженим видом методичного забезпечення, необхідного для застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання, є, мабуть, електронний підручник або курс лекцій в електронному варіанті.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що самостійна робота педагогічного працівника є одним із найважливіших напрямків формування й розвитку якостей педагога, накопичення досвіду навчально-методичної, педагогічної та виховної діяльності. Творчий пошук викладача, його невпинна самоосвіта дають незаперечний педагогічний ефект.

Шпонтак І.М. методист методичного кабінету навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Закарпатської області

САМООЦІНЮВАННЯ І САМОАНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА – ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПЕДАГОГІЧНИХ ЯКОСТЕЙ

Важливу роль в забезпеченні якості навчального процесу відіграє особистість викладача, вдосконалення якої – постійний процес, що включає в себе не лише поповнення своїх знань і вдосконалення професійних навичок, але й оцінювання своїх досягнень самим викладачем на основі аналізу вироблення нових методів і способів роботи.

Самооцінювання в процесі формування педагогічних якостей викладача грає виключно важливу роль. “Без самооцінки важко або навіть зовсім неможливо самовизначитися в житті. Вірне самооцінювання передбачає критичне ставлення до себе, постійне примірювання своїх можливостей до вимог, які висуває життя, вміння самостійно ставити перед собою цілі, які можуть бути досягненні, суворо оцінювати хід своїх думок та їх результати, старанно перевіряти здогадки, які висуваються, вдумливо зважувати на всі докази “за” і “проти”, відмовлятися від гіпотез та версій, які не виправдалися”.

Основні знання про себе людина отримує внаслідок порівняння своєї поведінки з поведінкою інших людей, усвідомлення оцінок, які дають їй інші люди, колектив людей, в якому вона живе і працює або навчається.

Слід зазначити, що здатність до самооцінки себе як майбутнього професіонала стихійно не формується. На основі аналізу власних успіхів і невдач, оцінювання іншими людьми, порівняння з професіоналами відбувається розвиток самооцінки в сторону її адекватності, і, разом з тим, розвивається потреба в постійному самоаналізі, в професійній рефлексії.

Самостійний аналіз (самоаналіз) педагогом своєї професійної діяльності — досить складна аналітична операція, що вимагає певних навичок дослідницької праці. У центрі уваги варто розташувати досвід своєї професійної діяльності за минулі роки, але, по суті справи, — це означає спробувати порівняти досвід останніх років із траєкторією свого професійного розвитку за більш тривалий період професійної біографії.

Варто пам'ятати про досить умовний характер поняття «аналіз», яке використовується в контексті передатестаційних процедур. Насправді, аналіз — це лише одна сторона осмислення педагогом свого досвіду. Інша ж — синтез — має на увазі узагальнення, поєднання воєдино окремих, раніше проаналізованих частин свого професійного досвіду.

Для успішної роботи педагогічному працівнику потрібні такі вольові якості, як цілеспрямованість, ініціативність, дисциплінованість, самовладання, вимогливість до себе та інших. Особливо важливі для педагога витримка, здатність до гальмування у поєднанні зі швидкою реакцією і винахідливістю, емоційною рівновагою, умінням володіти своїми почуттями.

Формування особи та професійних якостей викладачів є предметом уважного вивчення теоретиків і практиків світової педагогіки. Якщо узяти за основу психологічну структуру особистості педагогічного працівника, більшість фахівців вважають, що серед рис сучасного педагога є: загально-педагогічні знання і уміння; культура педагогічного спілкування, мови і зовнішнього вигляду; саморегулювання; політична культура.

Такі риси вкрай потрібні сучасному викладачу, оскільки навчальний процес з колективної форми навчання переходить до, переважно, індивідуальної. У викладача має бути індивідуальний підхід до кожного слухача з врахуванням його розумових та психологічних особливостей, обраного персоніфікованого плану навчальної діяльності.

Тому необхідно організувати навчальний процес таким чином, щоб викладач був у змозі адекватно оцінювати рівень своїх педагогічних якостей. Робота має складатися з двох взаємопов`язаних етапів. Так, на першій стадії викладачі мають навчитися оцінювати своїх колег, на другій – вони повинні оцінювати власні якості.

Також потрібно проводити педагогічні та психологічні тренінги. Тренінг – це активний метод навчання в тренувальному режимі роботи, який позитивно впливає на розкриття й вдосконалення особистісного потенціалу викладачів, на коректування засобів впливу та взаємодії вербального і невербального самовиявлення. Цей метод сприяє активізації рефлексування особистісних можливостей викладачів, розвиткові адекватної самооцінки, комунікативних вмінь, формуванню емоційної гнучкості майбутніх викладачів, їх професійної мобільності тощо. Під час проведення тренінгів можна використовувати такі групи прийомів:

“програвання” в уяві моделей поведінки, які виникають у свідомості слухачів під час навчального процесу залежно від рівня їх знань, умінь та психічних якостей;
уявлення себе на місці слухача, опис картини його розумової діяльності під час виконання завдання, пояснення викладача;
самозвіти – свідоме контролювання у себе рефлексії;
тренування в рефлексуванні протягом навчальної роботи;
осмислення того, як сприймають тебе слухачі як особистість, й формування уявлення про зустрічні рефлексії;
вправи на самооцінку і порівняння з оцінкою інших;
аналіз причин “успішного” і “неуспішного” застосування рефлексивної інформації (накопичення досвіду);
усвідомлення того, що рефлексія може бути діючим інструментом комунікації та запобігання конфліктів;
застосування правила: якщо розміркування, роздумування, аналіз результатів не привели до задовільного рішення, необхідно уточнити свої цілі, враховуючи цілі інших учасників комунікації;
усвідомлення, аналіз і контроль результатів рефлексії;
спостереження проявів рефлексії в інших осіб та уявлення про їх результати.

Отже, тренінгова практика може мати декілька різновидів, які містять різні вправи, які входять як у психологічний, так і в педагогічний тренінг.

Багаторічний досвід педагогічної діяльності в центрі показує, що початкові педагогічні навички й уміння слухачів розвиваються успішніше тоді, коли педагогічний працівник центру формує у них відповідні відношення і навички щодо виконання ними своїх функціональних обов’язків, надає їм повсякденну допомогу в цьому і сам, звичайно, є зразком у вирішенні завдань щодо педагогічної діяльності на підприємствах, в установах та організаціях при виконанні своїх посадових обов’язків, при проведені заходів цивільного захисту.

Висновки:

самооцінка і самоаналіз—елементи самосвідомості, що характеризуються емоційно насиченими оцінками самого себе як особистості, власних здібностей, важливих регуляторів поведінки;
самооцінка і самоаналіз визначають взаємини людини з оточуючими, її критичність, вимогливість до себе, ставлення до успіхів і невдач, тим самим вони впливають на ефективність діяльності людини й розвиток її особистості;
самооцінка і самоаналіз тісно пов'язана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою ставить. Адекватна самооцінка дозволяє правильно співвідносити свої сили із завданнями різних рівнів і з вимогами оточуючих; неадекватна (завищена або занижена) деформує внутрішній світ особистості, спотворює її мотиваційну й емоційно-вольову сфери й тим самим перешкоджає гармонійному розвитку;

• самооцінка і самоаналіз допомагають виключити взаємонепорозуміння між педагогом і слухачем, сприяють осмисленому навчанню. У результаті включення викладача в діяльність по самооцінці набувається навичка шукати причини в самому собі у випадку невдачі, а не в поганому викладанні. Головною фігурою навчального процесу стає сам слухач, що бере на себе відповідальність за свої досягнення в науці. Роль педагога зводиться до ролі помічника, порадника, консультанта. Він підводить слухача до самостійної діяльності з індивідуального планування навчальних дій на черговому етапі роботи з урахуванням досягнутих успіхів, активізуючи внутрішній потенціал слухача.

Шумілов Є.В., старший викладач кафедри підготовки спеціалістів з питань цивільної оборони у Севастопольському національному університеті ядерної енергії та промисловості

Blog

В. В. Асоцький Відповідальний за випуск

Содержание