В. В. Асоцький Відповідальний за випуск

Вид материала

Документы

Содержание Роль куратора в виховній роботі з курсантами та студентами Про використання модульно-рейтИнгової системи оцінювання на соціально-психологічному факультеті НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛ Інноваційні аспекти роботи кафедри прикладної механіки в національному університеті цивільного захисту україни

Подобный материал:

• В. В. Асоцький Відповідальний за випуск, 849.62kb.
• Л. М. Чучіліна Відповідальний за випуск, 119.23kb.
• П.І. Білоусенко Відповідальний за випуск, 423.59kb.
• І. П. Мозговий Відповідальний за випуск, 1693.67kb.
• Конспект лекцій укладач Г. І. Мардар Відповідальний за випуск Літературний редактор, 4525.72kb.
• Е. В. Колісніченко > В. О. Панченко > А. А. Папченко Відповідальний за випуск, 1555.03kb.
• Програма київ 2012 Розробник програми Н. Ковган, Т. Сопова Відповідальний за випуск, 77.1kb.
• Міністерство аграрної політики україни миколаївський державний аграрний університет, 1256.51kb.
• Н. П. Супрунець Редактор: О. В. Рязанцева Відповідальний Л. О. Новакова, за випуск:, 229.2kb.
• Т. П. Бинда Відповідальний за випуск О.І. Сміян Директор медичного інституту, 398.48kb.

Роль куратора в виховній роботі з курсантами та студентами


Організація виховної роботи у Національному університеті цивільного захисту України віддзеркалює новітні технології виховання курсантства та студентства, роль та функції куратора академічної групи в управлінні системою позааудиторної виховної роботи, що становить аналіз і прогнозування, планування та організацію, контроль і координацію, оцінку та корегування. Саме у процесі виховання курсантів та студентів має бути реалізована мета та основні принципи національного виховання, що передбачає, з одного боку, поглиблений аналіз соціально-психологічної природи виховання як особистісно-комунікативного, особистісно-орієнтованого процесу, з іншого - розглядає організацію виховної роботи з курсантами та студентами крізь призму історично зумовлених соціальних функцій вищої школи та її цільового призначення.

Система вищої освіти має забезпечити підготовку: освіченої людини, яка вміє реалізовувати свої знання на практиці; інноваційної особистості з інноваційним типом мислення, здатної сприймати зміни та навчатися впродовж усього життя; самодостатньої розвинутої людини, для чого треба наблизити виховання та освіту до конкретної особистості; демократично налаштованої особистості, що передбачає залучення її до громадської, творчої діяльності, навчання тощо; глобалістичної людини, яка зможе пристосувати найкращі досягнення інших країн до українських реалій; технологічної людини, яка взаємодіє з розподіленими інформаційними ресурсами на підставі сучасних інтерактивних засобів комунікаційних технологій; ціннісно-зорієнтованої особистості, яка виробляє цінності в процесі усвідомлення своїх інтересів та переваг; патріота України, який розуміє свою належність до етнічної спільноти, засвоює культуру, традиції та звичаї свого народу та усвідомлює себе як носія національних властивостей; культурної людини, яка є толерантною та вміє взаємодіяти з людьми різних національностей, обмінюватися думками, ідеями, досвідом, почуттями тощо.

В організації виховного процесу важливо пам'ятати про умови його результативності, а саме: формування моральності особистості відбувається на основі діяльності людини та її спілкування з оточуючими; співвіднесення зовнішніх впливів із індивідуальними особливостями особистості; знання джерел і рушійних сил самовизначення особистості.

Реалізація виховної роботи у курсантських та студентських групах здійснюється через інститут кураторів. Це управлінська ланка, яка взаємодіє з іншими у системі позааудиторної виховної роботи і забезпечує її організацію на рівні курсантської та студентської академічної групи. Саме куратори є ефективними посередниками між суб'єктами освітньо-виховного процесу.

Застосовуючи в своїй роботі гуманістичні технології виховання, куратори суттєво впливають на формування єдиної корпоративної культури навчального закладу, забезпечують психологічні та організаційно-педагогічні умови для створення в університеті комфортного середовища як ключового компонента соціальної ситуації розвитку особистості. Поєднуючи в своїй роботі викладацькі та виховні функції, куратор має можливість реально здійснити цілісний освітній процес, створивши систему тих специфічних взаємокомунікацій, що становлять собою соціальну ситуацію гармонійного професійно-особистісного розвитку майбутніх фахівців.

Куратор – це наставник і організатор, вихователь і консультант для курсантів та студентів. Він повинен спрямовувати виховну роботу групи, розвивати у курсантів та студентів активність, самостійність, ініціативу, почуття відповідальності та зацікавленості в навчанні.

Метою виховної роботи куратора є створення колективу в групі. Результатом діяльності куратора є набуття молодою людиною соціального досвіду поведінки, формування національної самосвідомості, ціннісних орієнтацій і розвиток індивідуальних якостей особистості.

Діяльність куратора курсантської та студентської групи має високу соціальну значущість і займає одне з центральних місць у державотворенні, формуванні національної свідомості і духовної культури українського суспільства. Робота куратора вищого навчального закладу становить собою свідому, доцільну діяльність щодо навчання, виховання і розвитку курсантів та студентів. Вона є двобічною – спеціальною та соціально-виховною. Спеціальна характеристика роботи куратора відображає зв'язок із суспільним розподілом праці. Куратор, як правило, працює з конкретною курсантською або студентською групою протягом чотирьох-п'яти років.

Куратор виконує наступні функції: діагностичну (передбачає регулярне відслідковування динаміки самовдосконалення, самонавчання, професійного росту); прогностичну (передбачає визначення рівня знань та вмінь на основі вивчення інтересів і потреб курсантів та студентів, дає змогу передбачити проблеми, які постануть перед кураторами в процесі їхньої діяльності); посередницьку (передбачає встановлення взаємозв'язку та спільної діяльності багатьох громадських, соціальних, державних структур для вирішення питань і проблем курсантів та студентів); охоронно-захисну (спрямована на організацію роботи з профілактики захворювань, на оволодіння вмінням надання першої медичної допомогою, культурою харчування, санітарно-гігієнічними нормами, основами трудотерапії, сприяння формуванню здорового способу життя); превентивну (дозволяє передбачити, привести у дію соціально-правові, юридичні, психологічні, соціально-медичні, педагогічні заходи попередження та подолання негативних явищ, організацію відповідної допомоги особам, які її потребують); евристичну (вивчення та використання передового наукового досвіду для покращання виховної роботи); організаторську (забезпечує надання необхідної допомоги студентському самоврядуванню, творчим групам, радам тощо); мобілізуючу (переведення об'єкта виховання у суб'єкт самовиховання, саморуху, самоутвердження); аналітичну (передбачає планування та організацію виховної роботи курсантською та студентською групою на підставі врахування міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності курсантів та студентів, рівня їх інтелектуального розвитку, індивідуальних особливостей, соціально-побутових умов життя, стану здоров'я , результатів навчання тощо); комунікативну (забезпечує уміння взаємодіяти із курсантами та студентами, пояснювати та аргументувати свою точку зору, уміння та здібності повести за собою, захопити ідеєю).

Безумовно, нормою професійної поведінки куратора є педагогічний такт. Педагогічний такт реалізується через мову. Педагогічна діяльність - це ланцюг ситуацій і задач, у розв'язанні яких можна простежити таку послідовність: педагогічна задача - комунікативна задача - мовна задача. Слово - це основний інструмент педагогічної діяльності.

Головним у роботі куратора є забезпечення систематичності навчально-виховної роботи в академічній групі, чіткої організації високого рівня всього навчального процесу, планомірного і продуманого спілкування з курсантами та студентами.

Виховна робота повинна бути організована диференційно, враховуючи особливості різних категорій курсантів та студентів, їх життя та побуту, поєднання масових, групових, індивідуальних форм та засобів виховання.

Куратор повинен стежити та аналізувати ефективність виховної роботи, розвиток творчої ініціативи курсантів та студентів, самоврядування; вести індивідуальну роботу з курсантами та студентами; виявляти нахили і здібності студентів і сприяти їх участі в роботі наукових та творчих гуртків, культурних товариств, клубів за інтересами, спортивних секцій, в художній самодіяльності; тримати в полі зору успішність курсантів та студентів, встановлювати контакти з відповідними кафедрами з метою створення належних умов для навчання, надання їм необхідної допомоги, здійснення заходів для роботи з обдарованими курсантами та студентами; висловлювати свої рекомендації курсантській або студентській групі щодо проведення кураторських годин, сприяти залученню курсантів та студентів до факультетських та загальноуніверситетських заходів; піклуватися про житлово-побутові умови курсантів та студентів, їх культурний відпочинок, брати участь у розподілі місць у гуртожитку, періодично відвідувати його; вносити пропозиції щодо відзначення і заохочення кращих курсантів та студентів; нести відповідальність за свою роботу перед деканатом і кафедрою.

Серед основних форм виховної роботи кураторів є кураторські години, які можуть проводитися у вигляді бесід, "круглих столів", дискусійних клубів, інших заходів виховного впливу в аудиторіях (із залученням фахівців різного профілю); культпоходів історичними місцями рідного краю, до музеїв, картинних галерей, на виставки, до театрів; індивідуальна виховна робота з курсантами та студентами з урахуванням їх індивідуальних особливостей.

Більш складною і відповідальною є робота куратора на першому курсі. Школяр у минулому входить до нової, незвичної атмосфери, з іншими проблемами та іншою орієнтацією навчального процесу. Процес адаптації його до нових умов – складний процес, і завдання куратора полягає в тому, щоб допомогти першокурснику пройти період адаптації без невиправданих затрат.

Основна увага на першому курсі повинна спрямовуватися на вивчення особистості курсанта, студента, виявлення активу та вдосконалення його роботи, формування згуртованого колективу групи, засвоєння курсантами та студентами особливостей навчальної діяльності, прищеплення навичок самостійної роботи.

Куратору треба звернути увагу на формування зацікавленості курсантів та студентів до суспільно-політичної діяльності, заохочувати їх до виконання окремих громадських доручень.

На другому курсі важливе місце займає виховання любові до обраної професії, вдосконалення навичок та вмінь із самостійного оволодіння знаннями, активна участь у громадській роботі, теоретичних конференціях, роботі у науковому товаристві курсантів та студентів, різноманітні форми корисної праці, поширення естетичного кругозору, розвиток у студентів почуття гуманності та колективізму, мобілізація резервів із метою вдосконалення роботи в усіх напрямках навчально-виховних завдань.

На третьому курсі необхідно розвивати навички дій, практикувати індивідуалізацію навчання та розвиток самостійних знань курсанта й студента; проводити роз’яснення щодо сучасної методики наукового пізнання, ведення наукової роботи, надавати можливість для активної участі в науковій роботі кафедри, розвивати професійні інтереси та здібності курсанта і студента; організовувати шефську допомогу першокурсникам; продовжувати виховання в кожного курсанта та студента свідомого ставлення до питань навчальної, трудової, суспільно-корисної та інших видів діяльності.

На четвертому курсі курсанти та студенти повинні оволодівати науковою методологією, закріплювати знання, які отримали з практики навчання й виховання, виробляти стійкий інтерес до суспільно-політичної та спеціальної інформації, брати активну участь у науково-дослідницькій роботі.

На останньому курсі необхідно також знайомити студентів із сучасними досягненнями в галузі науки.

Згідно зі своїм соціальним статусом та функціональними обов'язками куратор у своїй діяльності реалізує конкретні виховні функції. Діяльність куратора курсантської або студентської групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням університету.

Основна мета роботи куратора полягає в тому, щоб зі стін НУЦЗУ вийшов висококваліфікований фахівець, самостійний і відповідальний, з активною громадською позицією, здатний легко адаптуватися в сучасному суспільстві.





Перелигіна Л.А., д.б.н., професор, начальник кафедри загальної психології Національного університету цивільного захисту України;

Ільїна Ю.Ю., к.б.н., доцент, доцент кафедри загальної психології Національного університету цивільного захисту України.


Про використання модульно-рейтИнгової системи оцінювання на соціально-психологічному факультеті НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ


Зміни у суспільстві вимагають удосконалення професійної підготовки, наслідками чого є перетворення змісту і використання нових методів діяльності викладача. Сьогодні особливої актуальності набуває інноваційне навчання, яке передбачає особистісний підхід, фундаментальність, творчий початок, професіоналізм, компетентність. Вирішення цієї проблеми лежить у галузі методичних систем навчання на підставі комплексного використання традиційних та рейтингових технологій.

Основним напрямком розвитку традиційної вищої освіти в Україні є модернізація її у відповідності з положенням Болонської декларації, одним з принципів якої є втілення кредитно-модульного навчання як новітньої моделі організації навчального процесу і введення модульно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

Досвід роботи у вузі свідчить про те, що студенти молодших курсів не в змозі контролювати хід навчання, систематично та напружено працювати протягом семестру. На рішення цих проблем й спрямована модульно-рейтингова технологія як засіб формування у курсантів та студентів пізнавальної активності протягом всього навчання. Аналіз робіт свідчить про те, що модульно-рейтингове навчання сприяє розвитку і закріпленню системного підходу до вивчення дисципліни, формує у студентів та курсантів навички самоконтролю, вимогливості до себе, стимулює самостійну систематичну роботу, а викладачеві допомагає виявити сильних та слабких курсантів і студентів.

Відомо, що педагогічний контроль є одним з найважливіших факторів продуктивності навчання, тому що реалізує закономірності розвитку дидактичного процесу. На це звертали увагу такі науковці, як А.Дистервег, П.Ф. Каптьоров та ін. Традиційна система бальних оцінок (абсолютна кількісна шкала) не завжди відображує якісні зміни студента в процесі навчання, фіксуючи лише результат навчального процесу. Саме у зв’язку з цим і введена нова система контролю й оцінки знань – система рейтингового контролю.

Процес навчання передбачає наявність результатів навчання. Про відповідність цілей і результатів можна говорити, коли є необхідні механізми і інструментарії виміру досягнень цілей і результатів, оцінки ступеня близькості досягнутого до того, що було заплановано. Вимірювальні інструментарії залежать у багатьох випадках від характеру критеріїв, використаних оціночних шкал. Отже, у зв’язку з цим виявляється необхідність комплексного рішення таких питань, як об’єднання форм та методів контролю, розробка системи оцінювання, а також ролі системи рейтинг – контролю як одного з найважливіших мотивуючих факторів.

Мотивація має на увазі певну спрямованість активності. Структура мотивації формується на підставі відображення дійсності. Сутність діяльності людини не лише в отриманні певного результату, а в самій діяльності, в тому, щоб проявити фізичну та розумову активність. Так само, як і фізична активність, розумова надає людині задоволення і є специфічною потребою.

Формування мотивації учіння – це рішення питань розвитку та виховання особистості. Мотиваційна сфера більш динамічна, ніж пізнавальна, інтелектуальна. Зміни в мотивації проходять швидко, але рухомість, динамічність мотивів таїть в собі загрозу, бо якщо не керувати мотивацією, може статися регрес, зниження її рівня, мотиви втрачають діловитість. Саме це й трапляється у тих випадках, коли немає цілеспрямованого управління цією стороною навчання. Якщо процес формування учбових мотивів розвивається спонтанно, а не довільно, то їх рівень помітно знижується. Доказами цього є результати психодіагностики. В.С. Мерлін вважав, що «необхідно керувати не лише розумовими діями, але й мотивами набуття знань», бо в іншому випадку знання стають механічним, несвідомим процесом.

Успішна учбова мотивація у рамках вищої школи можлива за допомогою використання активного впливу на мотиви навчання. Основоположним компонентом мотивації є зміна структури навчального процесу, введення нової технології оцінювання результатів навчання.

Під рейтингом розуміється деяка числова величина, що виражається за багатобальною шкалою (100). Загалом навчальний матеріал поділяється на теми. Студенти, вивчаючи їх, збирають рейтингові бали. Для переведення рейтингу у 4-бальну шкалу пропонується наступна шкала:

А – відмінно – 100 – 90;

В – добре – 89 – 85;

С – добре – 84 – 75;

Д – задовільно – 74 – 65;

Е – задовільно – 64 – 60;

FХ – незадовільно – 59 – 35;

F – незадовільно без права перескладання 34 -1.

Даний експеримент проводився у межах викладання дисципліни «Основи біології та генетики людини» на соціально – психологічному факультеті Національного університету цивільного захисту України серед курсантів та студентів першого курсу. Поточна робота поділена на два модулі. Викладачем закладалася кількість балів, які може одержати курсант та студент за відвідування занять. Це відображало трудомісткість навчальної роботи (кількість годин за навчальним планом) і характеризує трудомісткість засвоєння знань з дисципліни. Так, слухачі у межах першого блоку – рейтингу допуску - отримували 42 бали. Другий блок – це оцінки підсумкового контролю (диференційовані оцінки), які характеризують якість засвоєння курсантами та студентами знань, набуття вмінь та навичок. За накопичувальною системою студенти та курсанти, працюючи на практичних та семінарських заняттях, окрім балів допуску, одержували додаткові за виступи, відповіді, поточні контрольні роботи, які оцінювались так: за відповідь на «5» - 3 бали, на «4» - 2 бали, на «3» - 1 бал. Поточний контроль проводився під час аудиторної роботи у встановлені розкладом терміни.

Підсумкова атестація (модулі) здійснювалась по закінченню навчального модуля. Її мета – визначення результатів засвоєння слухачами модуля в цілому та можливість отримання додаткових балів: «5» - 5 балів, «4» - 4 бали, «3» - 3 бали.

Отже, після цього студенти одержували мінімальну – порогову – кількість балів, яка дозволяє зарахувати їм засвоєння дисципліни на «задовільно – Е» (кількість отриманих балів 50 – 59).

Засвоєння навчального матеріалу неможливо без самостійної роботи тих, хто навчається. Саме у ході такої роботи і відбувається переведення змісту у відповідності зі стилем мислення, способами пізнання, досвідом суб’єкта.

Способи пізнання і самонавчання не завжди є адекватними будові і властивостям інформації. Тому ми вважаємо, що необхідним є спеціальне навчання для курсантів і студентів як за структурою психологічних знань, так і за способами їх засвоєння.

Практика роботи у вищому навчальному закладі свідчить, що першокурсники після вступу до ВНЗ зустрічаються з низкою труднощів, що пов’язані з періодом адаптації. Одна з таких причин є невміння самостійно працювати.

Школа не навчила самостійно добувати знання. Учні у середньому навчальному закладі звикли більш працювати, базуючись на процесах пам’яті - запам’ятовування і відтворення, ніж на розумінні, самостійному пошуку інформації.

Самостійна робота першокурсника повинна починатися на лекції, і викладачеві слід орієнтувати слухачів на самостійну роботу, допомагаючи їм відпрацьовувати більш продуктивні методи пошуку і засвоєння інформації при підготовці до занять, саме на семінарських та практичних заняттях.

За Болонською угодою самостійна робота курсантів і студентів повинна становити не менш, як 50% загального обсягу трудомісткості навчання.

За кредитно-модульною системою організація самостійної роботи передбачає переорієнтацію із лекційно-інформативної форми на особистісно-орієнтовану з обов’язковим компонентом самостійності

Саме за таких умов викладач повинен стати каталізатором навчання, генератором ідей, забезпечити професійну самореалізацію особистості курсантів, починаючи з першого курсу. У зв’язку із зазначеним, слухач повинен не тільки засвоїти відповідну навчальну програму, а набути навичок самостійності. Ось тому викладачі, що працюють на першому курсу, повинні навчити самостійно працювати, раціонально організувати свій час, оволодівати навчальним матеріалом тощо.

Оцінка ефективності самостійної роботи значно додає балів, тоді до іспиту студент одержує до 69 балів. У разі його незгоди з такою оцінкою, він складатиме іспит, на якому відповіді оцінюються так: задовільно – від 1 до 10 балів, добре – 11 – 20 балів, відмінно – 21 – 24 бали.

Отже, проведений експеримент щодо рейтингової системи оцінювання, на наш погляд, ефективний у наступному. По-перше, враховується поточна успішність курсанта та студента і тим самим значно активізується самостійна робота першокурсника; по – друге, більш об’єктивно і точно оцінюються знання студентів за рахунок використання подрібненої 100 - бальної шкали оцінювання, по – третє, створюється основа щодо диференціації знань курсантів та студентів, що є важливим при переході на багаторівневу систему навчання, учетверте, дозволяє отримувати інформацію про виконання кожним студентом графіка самостійної роботи.

Використання рейтингової системи оцінювання підтверджують положення, що вона створює умови для регулярної роботи курсантів та студентів протягом семестру.





Прокопов О.В., д.ф.-м.н., профессор, професор кафедри прикладної механіки Національного університету цивільного захисту України;

Вамболь С.О., к.т.н., завідувач кафедри прикладної механіки Національного університету цивільного захисту України;

Чернобай Г.О., к.т.н., доцент, доцент кафедри прикладної механіки Національного університету цивільного захисту України.


ІННОВАЦІЙНІ АСПЕКТИ РОБОТИ КАФЕДРИ ПРИКЛАДНОЇ МЕХАНІКИ В НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ УКРАЇНИ


За останні роки в Україні значно змінилась інфраструктура системи освіти, сучасні форми освітньої та виховної роботи виходять далеко за рамки традиційних уявлень та стереотипів. Традиційне навчання зазнає істотних змін на всіх стадіях навчального процесу: підготовка курсів, проведення занять, виконання домашніх завдань, підготовка проектів та ін.

Вимоги сьогодення до проблематики, змісту та сфер діяльності освіти, які визначені відповідними нормативними документами, її спрямування у русло Болонського процесу обумовлюють необхідність одержання майбутніми фахівцями високого професійного рівня і його подальшого безперервного зростання. Зазначене в повній мірі стосується підготовки фахівців МНС.

Пріоритетним напрямком діяльності підрозділів МНС є профілактична робота, яка спрямована на запобігання виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій та створення умов для їх успішної ліквідації. Вирішувати вказані задачі повинні фахівці вищої кваліфікації, які мають всебічну загально-інженерну підготовку, значну частину якої вони отримують на кафедрі прикладної механіки.

Для підготовки курсантів та студентів на рівні вимог сьогодення необхідно, щоб вони ефективно адаптувались в умовах кожної з дисциплін, які вивчаються в університеті. Особливої уваги потребує вивчення дисциплін загальноінженерного спрямування, які закладають фундамент майбутньої фахової майстерності спеціаліста. У разі наявності проблем у навчанні виникає незадоволення його результатами, розвиваються невпевненість у власних силах, пасивність, байдужість до наслідків своєї діяльності, що неприпустимі для співробітника МНС і можуть призвести до втрати інтересу до професії.

Зважаючи на те, що на кафедрі викладаються складні дисципліни загальноінженерного спрямування (теоретична механіка, метрологія та стандартизація, технічна механіка, матеріалознавство та технологія матеріалів, технічна механіка рідин та газів, гідравліка, прикладна механіка, що складається із трьох модулів, кожен з яких за великим рахунком є самостійною дисципліною це - опір матеріалів, теорія механізмів і машин, деталі машин), впровадження у викладання сучасних інноваційних технологій є нагальною потребою. Ці дисципліни базуються на фундаментальних курсах з вищої математики, фізики, хімії, обчислювальної техніки та програмування, інженерної і комп’ютерної графіки та ін. і формують базовий науково-технічний та інженерний рівень, який є фундаментом засвоєння фахових дисциплін з бакалаврату напрямків «Пожежна безпека», «Цивільний захист» і «Охорона праці».

Оскільки дисципліни, які веде кафедра, є спорідненими дисциплінами загальноінженерного спрямування з єдиною методологічною та методичною базою, з метою оптимізації навчального процесу для підготовки бакалаврів усіх напрямків розроблена чітка структурно-модульна схема (рис.1).

Рис.1 - Структурно-модульна схема підготовки бакалаврів

Це дозволило кафедрі в умовах подальшого зростання номенклатури дисциплін, які вивчають майбутні фахівці МНС в університеті, і, відповідно, зменшення кількості відведеного на них аудиторного часу, при складанні тематичних планів встановити оптимальні міжпредметні зв’язки та ліквідувати надлишкове дублювання навчального матеріалу з оптимальним його перерозподілом між лекціями, практичними та лабораторними заняттями.

Головна суперечність сучасної освіти взагалі і підготовкою майбутніх фахівців МНС в університеті, зокрема, – це суперечність між обмеженими в часі строками навчання і зростаючим обсягом науково-технічної, загальноосвітньої та культурологічної інформації. Зокрема, диференціація наукового знання, його подвоєння кожні п'ять-десять років призводять до необхідності постійно розширювати зміст освіти. Надмірні прагнення ефемерної енциклопедичності, надмірної та не завжди об’єктивно необхідної повноти знань, які часом спричиняють виснаження розумових, психічних і фізичних сил курсантів, студентів та слухачів (інколи, на жаль, найбільш сумлінних та обдарованих), шкодять їхньому здоров'ю і не можуть бути критеріями ефективного навчання.

Тому на кафедрі при складанні тематичних планів, розробці конспектів лекцій та іншого методичного забезпечення навчального процесу велика увага приділяється ретельній селекції матеріалу дисциплін з метою вибору найважливішого, безумовно необхідного і достатнього для підготовки якісного фахівця.

Сучасне реформування методики викладання має на меті підвищення ефективності навчання завдяки впровадженню інноваційних освітніх систем і технологій.

Зважаючи на це, викладачі кафедри в своїй роботі намагаються оптимально поєднувати два шляхи навчального процесу з модернізації традиційного навчання, що вирішує дидактичні завдання репродуктивного типу освіти та інноваційний підхід, де головною метою є особистісний розвиток курсантів, студентів та слухачів, і, щонайперше, – розвиток їхньої здатності до самостійного оволодіння новими знаннями, досвідом, вміннями та навичками. Перевага надається активним формам і методам навчання (дискусія при пошуку конструктивних рішень, діалог при виборі методу розрахунків, можливості застосування тієї або іншої формули, адекватності отриманих результатів фізичним реаліям і т. ін.).

Відповідні зміни у підходах до навчання в значній мірі ініціюються новітніми інформаційними технологіями, новими джерелами інформації. Нові технології не тільки забезпечують викладачів та слухачів новими засобами та ресурсами, але й можуть змінювати самі способи комунікації між викладачами і курсантами або студентами. Особливо це стосується слухачів заочної форми навчання.

У зв’язку з цим кафедрою при викладанні дисциплін значна роль приділяється самостійній роботі курсантів, студентів та слухачів, особливо при виконанні розрахунково-проектувальних завдань та курсових, контрольних та лабораторних робіт, курсового проекту.

Для активізації самостійної роботи курсантів, студентів та слухачів викладачами кафедри для усіх дисциплін розроблені комп’ютерні методичні матеріали: конспекти лекцій, лабораторні роботи, методичні вказівки, варіанти завдань та ін., які знаходяться в електронній бібліотеці НУЦЗУ.

При проведенні деяких лабораторних і курсових робіт з прикладної механіки, окрім реального експерименту або розрахунку, застосовується комп’ютерне моделювання досліджуваних процесів з наступним порівнювальним аналізом отриманих результатів.

У зв’язку з тим, що впровадження інноваційних систем та технологій в освітній процес потребує постійного моніторингу результативності здійснюваних заходів, на кафедрі розпочаті дослідження, які спрямовані на створення методів та методик аналізу ефективності виконання робіт, планів, програм, ефективності діяльності окремих підрозділів.

Безумовно, нова парадигма освіти, новітні інформаційні технології і реалії сьогодення вимагають якісно вищої професійної підготовки викладача, спроможного вирішувати завдання розвитку особистості курсантів, студентів і слухачів не тільки як фахівців, але й культурних та освічених громадян.





Тесленко О.О., к.ф.-м.н., доцент кафедри пожежної і техногенної безпеки об'єктів та технологій Національного університету цивільного захисту України;

Олійник В.В., к.т.н., доцент, начальник кафедри пожежної і техногенної безпеки об'єктів та технологій Національного університету цивільного захисту України