Ідувач лабораторії мовно-літературної освіти, доцент кафедри етнопедагогіки та мовної освіти Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
| Вид материала | Диплом |
- Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, 1031.24kb.
- Затверджено вченою радою Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної, 136.27kb.
- Результати проведення обласного відбіркового конкурсу з креслення у 2010-2011, 65.79kb.
- Проект Світового банку «Рівний доступ до якісної освіти в Україні», 923.18kb.
- На базі Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулась, 245.74kb.
- Відділ освіти, 1491.54kb.
- План роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, 2066.32kb.
- Міністерство освіти І науки україни серія «На допомогу вчителю», 1030.22kb.
- План роботи, 1824.62kb.
- «Правил безпеки під час занять у навчальних І навчально-виробничих майстернях навчальних, 1360.89kb.
Навчально-пізнавальне портфоліо" Творчий звіт про свої досягнення"
Портфоліо ( з англ. Portfolio – портфель, папка для документів) – це набір документів, зразків робіт, фотографій, що дають уявлення про запропоновані послуги чи можливості спеціаліста. Завдяки портфоліо можна навіть заочно зробити висновки про ваш професіоналізм, досвід роботи.Основне завдання портфоліо – створити позитивне враження про вас. Велику роль відіграють відгуки про вашу роботу, звертається особлива увага на грамотність.
Завдання для підсумкового уроку:
1.Створіть портфоліо" Творчий звіт про свої досягнення".
Намагайтеся висвітлити основні досягнення з курсу журналістики за 8 клас, покажіть зразки більш вдалих творчих робіт, проілюструйте портфоліо фотографіями, ілюстраціями.
2.Проведіть КВК з журналістики.
Не бійтесь експериментувати, не соромтесь говорити про свої досягнення.
Додатки
Додаток 1. Журналістський календар
6 березня – Міжнародний день пам'яті загиблих журналістів.
2 квітня – Міжнародний день дитячої книги.
23 квітня – Всесвітній день книги й авторського права.
3 травня – Всесвітній день свободи преси
7 травня – День радіо
31 травня – День працівників видавництв, поліграфії
6 червня – День журналіста
8 вересня – Міжнародний день солідарності журналістів
16 листопада – День працівників радіо, телебачення, зв'язку
21 листопада – Всесвітній день телебачення
Додаток 2 . Критерiї оцiнювання новин
1. Чи викликас тема у вас самих iнтерес або бажання дiзнатися бiлыие?
— Не забувайте про iнтуїцiю, про власнi почутгя. Те, що цiкавить вас, про що хотiлося б прочитати, почути, побачити.
2. Чи охоплює новина iнтереси великої групи читачiв / слухачiв /глядачiв?
— Чим бiльпiу аудиторiю охоплює новина, тим вона важливiша.
3. Наскiльки правдивi сенсаційні дані?
— Спробуйте визначити, вкотре вiдбуваеться подiя. Вперше чи вдесяте?
Чи правдива iнформацiя? Чи достовiрнi джсрела?
— Чи може хтось “заробити” на тому, що новиiна буде обнародувана в будь-який конкретний момент?
— Чи є подiя унiкальною у своєму родi?
4. Чи може новина викликати дискусiю?
— Подумайте, як можна розширити основу для обговорення теми, скажiмо, за допомогою повторних публiкацiй, iнтерв’ю, iлюстрацій.
— Якi наслiдки матиме подія ? Спробуйте спрогнозувати наслiдки того, що вiдбуваєгься.
8. Чи с новина власною (редакцiйною), якою не володiють ваші конкуренти?
— Намагайтесь бути непередбачувавим. Власнi новини i неочiкувавий ракурс у висвiтленнi подiй допоможуть вам досягнути мети.
9. Чи виправдана публiкація з точки зору етичних норм?
— Чи може публiкацiя комусь зашкодити?
— Чи може вiдмова вiд публiкацiї матерiалу завдати комусь шкоди?
Додаток 3. З історії шкільної газети
Перша, справді шкільна газета з'явилася на початку 20х років ХХ ст. У Ле-Бар-сюр-Лу. ЇЇ засновником вважають педагога Селестена Френе. Проте сам автор ідеї зазначав, що він лише завершив ту справу, яка розпочалася задовго до нього – з часів Лютера і Рабле, Монтеск'є та Монтессорі.
Вже в 1718 році для майбутнього короля Франції Людовіка ХVI у королівській типографії друкувалися спеціальні аркуші – своєрідний прототип шкільної газети.
В 1882 році в Парижі публікувався щотижневик “Права молоді”, в першому номері якого міститься “заклик до ліцеїста”: “Друзі, ми не закликаємо бунтувати. Ми лише хочемо надати вам у користування друкований засіб. Чому б вам не подати свій голос, щоб ваші вимоги були почутими”
У 1890 році у Європі нараховувалося вже 107 студентських газет (8 – у Німеччині, 1 – в Австро –Угорщині, 51 – у Бельгії, 1 – у Бразилії, 1 – в Іспанії, 1 – в США, 21 – у Франції, 19 – в Голландії, 2 – в Італії, 2 – в Швейцарії)
Вже на початку ХХ століття багато педагогів Європи пропонували створювати шкільні газети, як засіб навчання та організації дозвілля школярів.
Самою відомою шкільною газетою стало видання, ініціатором створення став відомий усьому світу педагог Януш Корчак. В 1921 році він написав невелику працю – всього 22 сторінки – “Про шкільну газету”, де виклав свої міркування з приводу цього виду діяльності
Рух за шкільні газети став особливо сильним у Франції в 30-40і роки та після ІІ світової війни. В !951 році питання про шкільні газети навіть став предметом обговорення на парламентських слуханнях цієї країни.
Сьогодні шкільна преса існує у більшості країн Європи і якщо хтось запитає: «Навіщо потрібна шкільна газета?” варто запитати у тих, хто її вже має. Багато шкіл України мають власні газети, які виходять чималенькими тиражами і які читають і за межами шкільних стін. Для багатьох навчальних закладів такою газетою є власна Інтернет сторінка з усіма новинами. Це дає можливість не лише розповісти про себе, а й знайти друзів, однодумців, зав'язати довготривалі зв'язки і стати партнерами у спільних справах. Достатньо вийти в Інтернет і можна “погортати” сторінки таких видань.
Короткий словник
Автор ( від лат. autor - творець) – особа, яка написала літературно-художній, публіцистичний, музичний, технічний, науковий чи якийсь інший твір.
Актуальність (від лат. actualis – діяльний, теперішній, сучасний ) – злободенність, необхідність, надзвичайна важливість порушуваних тем, проблем, питань. Актуальним називається літературний твір (журналістський виступ), який відповідає вимогам сучасності, викликає інтерес. Вагомість порушуваних проблем, наповненість фактичним матеріалом, високі публіцистичні якості – саме це робить його актуальним, необхідним читачеві.
Анкетування – форма програмного опитування, один з основних методів вивчення громадської думки. Вдаючись до методу анкетування, періодичні видання дізнаються про ставлення громадськості до творчої роботи редакції, збирають читацькі пропозиції, які можуть бути використані в діяльності журналістського колективу.
Аудиторія – збірна назва читачів, слухачів та глядачів, на яких розраховані друковані публікації, радіо- й телепередачі.
Аудіовізуальна інформація – зорова інформація, що супроводжується звуком.
Видавець – установа чи приватна особа, що випускає поліграфічну продукцію: книги, журнали, газети, плакати тощо.
Газета (від італ. gazetta – назва дрібної монети) – періодичне видання, що оперативно висвітлює суспільно-політичні, громадсько-культурні, економі-ко-виробничі, науково-літературні, спортивно-масові та інші актуальні події, факти та явища, порушує важливі життєві проблеми. Від інших періодичних видань відрізняється більшою періодичністю, оперативністю публікованої ін-формації, масовим розповсюдженням серед читачів, різноплановим відтворенням різних аспектів суспільного життя.
Документ – одне із джерел інформації для журналіста (разом з інтерв’ю та власними спостереженнями) – письмове свідчення, доказ, акт, що має юридичну силу.
Жанр (від франц. genre – рід, вид) – усталений тип твору, який склався історично, відзначається особливим способом освоєння життєвого матеріалу і характеризується чіткими ознаками структури. Кожен жанр відіграє конкретну роль у системі засобів інформації і характеризується певною композиційною організацією матеріалу.
Журнал (від франц. journal – щоденник, газета) – періодичне видання, один з основних видів засобів масової інформації, що формує громадську думку. Від газети відрізняється форматом, тематикою, характером подачі матеріа-лів, має більше можливостей для аналізу.
Журналіст – професійний літератор, постійний співробітник, штатний працівник періодичного видання, інформаційного органу, редакції радіомовлення або студії телебачення, організатор творчого процесу.
Журналістика – 1) одна з форм суспільно-політичної діяльності, літературно-публіцистична праця в газетах, журналах, видавництвах, радіомовленні й телебаченні; 2) професія журналіста; 3) наука, що вивчає закони літературно-публіцистичної творчості, розробляє методи введення й організації роботи засобів масової інформації; 4) система періодичних видань.
Журналістська етика – система норм моральної поведінки журналіста, яка визначає характер і завдання його професії, регламентує відносини з членами суспільства, надає журналістській творчості соціального спрямування.
Заголовок – це назва будь-якого матеріалу газетного (журнального) жанру, в якому коротко, навіть афористично висловлюється головна ідея матеріалу
Замітка – один з найпоширеніших жанрів української преси. Вона будується переважно на повідомленнях агентств та офіційних документів і передбачає граничний мінімум авторських коментарів.
Засоби масової інформації (ЗМІ) – спеціалізовані носії масової інформації (газети, журнали, програми радіо та телебачення), що прозначені для розповсюдження соціально значущої інформації невизначеній масовій аудиторії на широкому інформаційному просторі.
Ідея твору – головна думка літературного, мистецького чи публіцистичного твору. Залежно від природи твору ідея має свій характер, свої способи вираження.
Інформація – це певна сукупність різноманітних відомостей, які збирає та використовує в роботі журналіст і які одержує з його твору реципієнт (читач, слухач, глядач тощо).
Інформаційні жанри – жанри журналістики, найважливішою ознакою яких є новизна факту, що повідомляється.
Ключові слова – це словосполучення, яке визначає тему журналістського тексту. Залежно від жанру, вони містяться або в рубриці, або на самому початку тексту.
Композиція – структура, побудова твору певного жанру, художній план твору, в якому співвідношення частин зумовлене темою і задумом.
Основне повідомлення – найважливіший елемент кожного журналістського тексту. Воно є суттю того, про що розповідатиметься в матеріалі і містить найважливішу нову інформацію, заради якої, власне, й пишеться текст.
Періодика (від грецьк. рeriodikos – той, що регулярно чергується) – су-купність друкованих видань (газети, журнали, альманахи, вісники, бюлетені), які виходять у відповідні, точно визначені терміни під одним заголовком і в однаковому художньо-технічному оформленні.
Періодичність – проміжки часу, через які виходять у світ номери чи випуски друкованого органу і забезпечують зв’язок видання з читацькою аудиторією.
Підзаголовок – це елемент журналістського, що має основну функцію систематизувати матеріал. Підзаголовок є бажаним у публікаціях, довших за 250 рядків.
Преса (від франц. presse – прес, друк) – друковані періодичні видання (газети, журнали, альманахи, бюлетені, збірники), в яких систематично й опе-ративно різноманітними мовностилістичними й зображальними засобами від-творюють найактуальніші суспільно-політичні події. В суспільстві преса віді-грає роль засобу комунікації, виступає інструментом відображення життєвих процесів, формує громадську думку.
Публіцистика – твори, в яких оперативно досліджуються й узагальнюються з особистих, групових, державних, загальнолюдських позицій актуальні факти та явища з метою впливу на громадську думку, суспільну свідомість. А відтак на соціальну практику. Публіцист вдається до своєрідного поєднання логічно-абстрактного та конкретно-образного мислення, впливаючи на розум і почуття людини, стимулюючи її певні вчинки, соціальну активність.
Редагування − це літературне опрацювання матеріалу для вміщення його на сторінках друкованого органу або передачі по радіомовленню чи телебаченню; підготовка редакційного оригіналу (в газеті, журналі) чи мікрофонного матеріалу (на радіо, телебаченні). Включає всів етапи роботи над рукописом, в тому числі техніку правки тексту, підготовку матеріалу до опублікування чи випуску в ефір. Передбачає мовностилістичну правку рукопису, сприяє популярності викладу, дотриманню в текстах норм граматики, єдності стилістичних і жанрових особливостей журналістських виступів та ін.
Редакція – колектив працівників, творчий журналістський апарат, який керує виданням, визначає його змістову й політичну спрямованість, готує матеріали до друку. Складається з таких компонентів: керівництво редакції, секретаріат, відділи, кореспондентська мережа, редакційні служби. Діяльність редакційного апарату будується також на колективності журналістської роботи, що передбачає участь у редакційних справах усіх працівників періодичного видання, позаштатного активу.
Репліка – це короткий журналістський жанр, який являє собою несподіваний, чи бодай нестандартний висновок щодо певної ситуації. Репліка ніколи не буває довшою за 100 рядків.
Репортер – працівник засобів масової інформації, що збирає і подає інформацію про сучасні події.
Розширене повідомлення – малий інформаційний жанр, за змістовним наповненням він являє собою факт, розписаний детальніше та під заголовком. Обсяг розширеного повідомлення – до 30 рядків. Як і факт цей жанр не передбачає авторських коментарів.
Сенсація – важлива інформація, надруковано ексклюзивно.
Стиль журналіста – індивідуальне, творче обличчя журналіста.
Тема − коли йдеться про друковану пресу, це сукупне повідомлення, що пропонується до уваги читача. Цю тему можна подавати у пресі через різні кути подачі.
Тематика – комплекс тем, розроблюваних газетою, журналом, редакцією радіомовлення, студією телебачення чи автором.
Факт – справжнє явище чи подія, не видумана пригода, те, що насправді мало місце, відбулося. Факти становлять основу журналістського твору. Поточне життя, безперервна інформація на сторінках газет і журналів, радіо і телебачення представлені у вигляді різноманітних відображених фактів
Штамп – образ чи метафора, що надто часто вживається не наймайстернішими журналістами.
Література
- Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.
- Карпенко В. О. Жанри журналістики як форми масової комунікації: Текст лекції для студентів Інституту журналістики з курсу"Основи професійної комунікації"/Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К.: Інститут журналістики. – 2002. – 30 с.
- Мельник Г., Тепляшина А. Основы творческой деятельности журналиста. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.
- Михайлин И. Основы журналистики: Учебник. Авторский перевод с украинского языка. Издание четвертое, исправленное и дополненное. – Харьков: ХИФО, 2004. – 350 с
- Проектне навчання на уроках української мови та літератури. Учитель року/ уклад. Є.І. Науменко, О.М. Чхайло. – Х.: Вид.група "Основа", 2008. – 122 с.
- Різун В. Основи журналістики у відповідях та заувагах / Київський нац. університет ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 80 с.
- фон Ла Рош В. Вступ до практичної журналістики: Навчальний посібник. – К.: АУП, 2005. – 229 с.
- Халер М. Пошук і збір інформації: Навчальний посібник. – К.: АУП, 2006. – 308 с.
- Хітрова Т.В. Вступ до спеціальності: Навчально-методичний посібник для студентів спеціальності 7.030201 – Журналістика.-Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2007. – 104 с.