Конспект лекцій тема зміст І економічні основи
| Вид материала | Конспект |
- Як конспект лекцій Дніпропетровськ нметау 2008 удк 351/354(075., 911.32kb.
- Конспект лекцій по дисципліні "політична економія", 3336.16kb.
- Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей, 1446.25kb.
- Конспект лекцій з навчальної дисципліни «основи охорони праці» для студентів 3 курсу, 15.25kb.
- В. О. Кодін конспект лекцій з дисципліни «Основи реконструкції історичних міст» для, 703.58kb.
- Конспект лекцій, 1500.74kb.
- Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми, 2323.63kb.
- Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми, 1998.47kb.
- І. М. Золотарьова конспект, 427.49kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Правознавство", 1754.63kb.
КОРОТКИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
ТЕМА 1. ЗМІСТ І ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ
ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ
Теорія пізнання /гносеологія, епістемологія/, що є одним із фундаментальних методологічних розділів філософії, вивчає можливості і закономірності пізнання від відчуттів, уявлень, понять до об'єктивної реальності, до об'єктивної даності, до дійсності; всебічно досліджує етапи, рівні і форми пізнавального процесу, умови і критерії, досягаючи встановлення його достовірності й істинності.
Виступаючи в якості методологічної основи всіх галузей науки, теорія пізнання визначає і сутність, необхідність і послідовність економічного аналізу. Насамперед вона визначає поняття об'єкта і суб'єкта пізнання. Під першим розуміється об'єктивна дійсність, практика як чуттєво-предметна, матеріальна діяльність людини, що персоніфікує силу пізнання, що складає основу розвитку людського суспільства. Другим /суб'єктом/ є сама людина або суспільство людей, усе людство, тобто живі особистості, що творчо відносяться до об'єкта пізнання. Тільки необхідно співвідносна діалектична єдність суб'єкта й об'єкта пізнання забезпечує його достовірність, його істинність.
Об'єктом пізнання є практика з її відчутно-предметним, матеріально-речовинним, життєво-соціальним і природоохоронним змістом.
Узагальнюючи методи і прийоми сучасної науки, процес пізнання широко використовує такі найважливіші інструменти, як аналіз і синтез, експеримент, моделювання. Активно складовим тут виступає людське мислення, що являє собою найвищу аналітико-синтетичну спроможність людського мозку. Людина по своїй природі запрограмована як би живим аналітико-синтезуючим апаратом.
Мислення в якості творчого процесу охоплює поняття, судження, умовиводи. Мислення, а в даному випадку й аналіз відбивають загальне, диференціюють і групують властивості речей, явищ, показників відповідно до їхніх понять, сутності, реальностей, об'єктивності в їхньому розвитку і протиріччі. Через судження, через поняття що-небудь затверджується або, навпаки, заперечується. Використовуючи прийоми індукції /судження від часткового до загального/, а також дедукції /судження від загального до приватного/, судження приводять до того або іншого умовиводу. Тут доречно підкреслити єдність дедукції й індукції в процесі аналітичних досліджень. Тому що ціле, хоча воно і складається з частин, перестає, однак, бути цілим, коли його ділять. Аналіз без синтезу неможливий. Таким чином, умовивід являє собою індуктивно-дедуктивний висновок, що містить щось нове, що відрізняється від колишніх понять і уявлень.
Процес мислення, процес аналітико-синтетичної діяльності людського мозку, проходить через взаємозалежні стадії:
- споглядання;
- наукову абстракцію;
- формування нових практичних пропозицій і умовиводів.
Спостереження, збір фактів , що вимагаються, певних цеглинок сущого служать базою для абстрактного наукового узагальнення на рівні більш високих порядків. Воно представляється суттю теоретичного дослідження, теоретичного аналізу зібраної раніше інформації. Тут особливо виявляється мудрість східної приказки: «Не всякий знає, як багато треба знати, щоб знати, як мало ми знаємо».
На стадії абстрактних узагальнень можлива багатоваріантність теоретичних суджень і умовиводів. Чим більше таких суджень, тим більше імовірність вибору оптимального рішення. Абстрактне мислення, засноване на об'єктивних даних, що пройшли логічне опрацювання первинного матеріалу, розкриває глибинний зміст досліджуваних явищ, виявляє певні закономірності в їхньому розвитку. Це дозволяє перейти до узагальнених висновків, до конструювання відповідних практичних пропозицій, спрямованих на подальше удосконалювання практики. Логіка аналітичного дослідження являє собою, таким чином, метод сходження від абстрактного до конкретного, до перетворення теоретичних положень /якщо буде потрібно, то і через додатковий науковий експеримент/ у практичні справи.
Ми приділяємо дещо «розширювальну» увагу філософським джерелам економічного аналізу з тим, щоб проілюструвати складність, взаємозумовленість, логічність даної науки.
Емпіричний і теоретичний аналіз дозволяє не тільки раціональніше обгрунтувати поточну або найближчу перспективу, але і заглянути за обрій середньої і далекої перспективи. Раціонально управляти - значить передбачати.
Економічний аналіз - наука прикладна. Якщо вона, спираючись на теорію пізнання, забезпечує практичну корисність, підвищує економічну ефективність практичної діяльності людини, у цьому випадку її можна називати наукою.
Звернемо увагу ще на надзвичайно важливі для розкриття суті предмета принципи діалектики. До основних принципів діалектики, на яких базується економічний аналіз, можна віднести наступні:
- усе пізнається в русі;
- в певних зв'язках, взаємозв'язках, взаємозалежності і взаємозумовленості;
- у координаційній і субкоординаційній певності;
- у прояві необхідності і випадковості;
- у єдності і боротьбі протилежностей;
- у переході кількості в якість і нову кількість;
- у запереченні заперечення.
Рух - непорушна передумова розвитку природи, суспільства, економіки, науки, культури, як і самої людини. Особливість, необхідність і складність аналізу саме і перебувають у тому, що вивчається не статика, а динаміка. Аналітик тут подібний не фотографу, а кінооператору, що фіксує постійний перехід від одного кадру до іншого, від однієї життєвої ситуації до іншої, створюючи об'єктивний ланцюжок подій.
Самий рух - явище крайньої складності, що діалектично об'єднує у собі повторення по рівному колу минулого, того, що розширюється, а іноді і що звужується, розвиток по спіралі, що виражає явища безупинного динамізму з явищами дискретності, сполучення критичності з конструктивністю. Все це повинно знайти відповідний прояв у методології і методиці економічного аналізу.
ПРЕДМЕТОМ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ є, отже, вся доступна досліднику реальність, прийнята в сукупності предметів і явищ, що знаходяться в тих або інших зв'язках один з одним і постійному русі і розвитку. Ці зв'язки дуже різноманітні, вони знаходять свій прояв у відношенні частини до цілого і, навпаки, у рівностях і нерівностях, у явній або неявній співпідпорядкованості і взаємозалежності. Взаємодія, що виражає зміну стану одного і перехід його в інше, є логіко-методологічним і гносеологічним пізнанням природних, суспільних, економічних явищ. У відношенні останніх - задача винятково політекономії й економічного аналізу. Без вивчення економічних явищ, у їх загальному і конкретному прояві не можна зрозуміти ні структури, ні їхніх властивостей, ні законів дійсності.
Всеосяжний зв'язок явищ, процесів, предметів, глобально охоплюючи все суще, створює через «павутиння» відношень щось ціле, що і є об'єктом дослідження. Особливо важливо виявити тут причинно-слідчий зв'язок, пам'ятаючи, що причина породжує слідство, а останнє знову обертається причиною наступної події або ситуації, щось нового, і так до нескінченності. Знову зштовхуємося тут, отже, із процесом вічного руху, розвитку і саморозвитку, із проявом координаційності і субкоординаційності. Відомо, що причинно-слідчі відношення підрозділяються на функціональні /однозначні/ і стохастичні /імовірні/, але ніколи вони не перетворюються в безпричинність, у випадковість.
Сама випадковість у філософському змісті є форма прояву необхідності, будучи похідною якоїсь причинності /іноді і віддаленої/. Тут ми зштовхуємося з поняттями детермінованої і функціональної залежності. Якщо перша означає визначену жорсткість зв'язків між досліджуваними явищами, то друга характеризується імовірним /частковим/ зв'язком. Звідси і методи економічного аналізу виступають як детерміновані, котрим властивий лінійний зв'язок, або як методи стохастичні, що сприяють виявленню імовірнісної залежності.
Однією з кардинальних проблем філософії є питання про єдність і боротьбу протилежностей, суперечливий характер історичного, у тому числі й економічного, розвитку. Жодна з відомих формацій ніколи не розвивалася по прямій. Кожній із них був властивий криволінійний, зигзагоподібний, поступально-поворотний характер розвитку. Це наочно підкреслює приклад із нашою економікою й іншими економіками, що трансформують свої економічні системи.
Єдність і боротьба протилежностей, наявність протиріч завжди вважалися одним із наймогутніших засобів поступального руху. Цей закон, що має глобальний характер, що особливо чітко виявляє себе на макрорівні, позначається на взаємодії різних економічних складових, виявляється і на мікрорівневих структурах. Вплив цього закону на господарсько-фінансову діяльність підприємств і їхніх асоціацій і повинен встановлювати економічний аналіз, нейтралізуючи можливі негативні наслідки доступними йому способами і прийомами. Цими ж способами і прийомами сприяти тому, щоб в результаті суперечливого розвитку позначалася і якість позитивного порядку.
Особливо зближає діалектичне пізнання з економічним аналізом філософська проблема кількості і якості. У основі кількісного підходу до пізнання, мислення, аналізу лежить у більшій мірі не безперервність розвитку динамічного процесу, а його дискретність; не цілісність, а розчленованість на складові, що, втім, складаються й у ціле. Для дослідження кількості характерні рахунок і міра.
Кількість, як філософську категорію, визначають зовнішніми, формальними взаємовідносинами предметів і їхніх частин, властивостей і зв'язків, що виражаються числом, розміром, об'ємом, множиною інших вимірників ступеня прояву тієї або іншої властивості.
Розглядаючи питання історично, слід зазначити, що економічний аналіз колись у більшій мірі оперував категоріями кількості, а не якості. Тим часом ці категорії повинні були розглядатися тільки в діалектичній єдності, у постійному переході кількості в нову якість і нову якість у нову кількість. Зрозуміло, що нова якість, як правило, позначається і на кількості в позитивному змісті. Підвищення якості, скажемо, продуктів народного споживання помітно збільшує їхню надійність і тривалість побутового застосування, що не вимагає зайвого кількісного приросту випуску даної продукції. У порівнянні зі світовими стандартами ми неймовірно відстаємо, майже не маємо конкурентоздатності, і джерела нашого росту криються насамперед у цій галузі. Якщо розглянуту категорію висловити конкретним формулюванням, то можна сказати, що якість виявляє собою цілісну характеристику функціональної єдності істотних властивостей об'єкта, його зовнішньої і внутрішньої певності, відносної /саме відносної!/ стійкості, оскільки меж якісному удосконалюванню немає.
Нарешті, про діалектичний закон, обумовлений як «заперечення заперечення», і про його вплив на методологію економічного аналізу. Тут ми повинні знову підтвердити ту непорушну істину, що об'єктом аналізу є саме господарські процеси, що неперервно відмирають і народжуються знову. Господарство, економіка, як і людство взагалі, вічні, а окремі економічні явища, предмети, люди смертні. Діалектику життя і смерті метафорично висловив С. Маршак у наступних рядках:
Усе вмирає на землі й у морі,
Але людина суворіше засуджена
………………......
Вона так живе усупереч усьому, -
Начебто жити розраховує вічність,
І цей світ належить їй.
Саме виходячи з нібито вічного життя, людина облаштовується в цьому світі так, щоб приносити собі і суспільству найбільшу користь, найбільше благополуччя. Посилка вічності у своєму безупинному удосконалюванні закладена й в економіці. Споруджуючи навіть найбільші об'єкти «на століття», людина повинна усвідомлювати, що наступить критичний момент заміни застарілого новим, момент «заперечення заперечення». Тим більше предмети короткострокового промислового або побутового використання повинні постійно обновлятися. У цьому закладений глибокий економічний зміст. І роль аналізу перебуває тут у тому, щоб вчасно, навіть запобігливо помітити паростки нового, надавши їм усі можливості швидкого проросту і розвитку. Без активного втручання аналізу, подальшого розвитку й удосконалювання економіки чекати неможливо.
З метою більш глибокого розкриття сутності економічного аналізу зверну Вашу увагу ще на одну дуже важливу методологічну особливість - зв'язок економічного аналізу з економічною теорією, а точніше з політичною економією.
Економічний аналіз, як ми відзначили вище, грунтується на теорії пізнання і діалектики. На ці ж основи обпирається і політична економія, що виражає майже органічний зв'язок аналізу і політекономії. Але в цьому зв'язку мають місце і принципові відмінності. Політична економія вивчає, як відомо, основи суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ на макрорівні. Вихідну базу політекономії складає, отже, аналіз загальних основ виробництва і відтворення, аналіз розвитку суспільства як цілісного соціально-економічного організму з обліком його розвитку в умовах різних суспільних формацій.
У науковій дискусії, що мала місце декілька років тому, деякими опонентами всерйоз затверджувалася тотожність предмета політичної економії й економічного аналізу. У підсумку дискусійних баталій була досягнута мирна угода про те, що політична економія вивчає закони економічного, суспільного розвитку в народногосподарських і крупнорегіональних масштабах, а економічний аналіз піднімається у своїх дослідженнях лише до балансової планки.
Повна і безумовна відповідальність за фінансові результати господарських структур мікрорівня в умовах ринку і властивої йому конкуренції обумовлює необхідність аналізу всіх господарських процесів, явищ, ситуацій, показників з точки зору порівняння витрат і результатів / input-output /. Головним аспектом аналізу на микрорівні стає комерційний розрахунок.
Отже, якщо колись між політекономією й економічним аналізом була досить рухлива демаркаційна лінія, те зараз можна провести досить чітку межу. Але і раніше солідні економісти цю межу виявляли порівняно чітко. Так, наприклад, академік К. В. Островитянов, класифікуючи економічні науки, трактував аналіз господарської діяльності як продовження політичної економії, як науку, що досліджує дію економічних законів у низовій ланці - підприємстві, куди політекономія, як правило, не заглядає.
Підтвердження цьому положенню можна знайти й у літературних джерелах світового значення. Так О. С. Пушкін у своїй поемі «Євген Онєгін», атестуючи свого героя, помістив такі рядки:
Сварив Гомера, Феокріта,
Зате читав Адама Сміта
І був глибокий економ,
Тобто вмів судити про те,
Як держава багатіє,
І чим живе і чому
Не потрібно золота їй,
Коли простий продукт має
Батько зрозуміти його не міг
І землю віддавав у заставу.
Знайомство з класичною політекономією було явно недостатнім, щоб практично вникнути в господарсько-фінансову практику середнього поміщицького господарства, яким володів його батько. Візьмемо на себе сміливість припустити, що якби Євген Онєгін володів основами економічного аналізу фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств,
Тоді б батьку допомогти він зміг,
І землі не пішли б у заставу.
/УВАГА! Прошу вибачити за некваліфікований переклад віршів такого високого літературного рівня/.
Думаю, дуже корисним буде для повного з'ясування теоретико-економічної сутності розглянутого предмета заглянути в джерела власне економічного аналізу.
Теорія, методологія, методика, способи і прийоми економічного аналізу складалися поступово, проходячи, як і в інших науках, складні, часом суперечливі етапи історії. Шлях економічного аналізу як науки складний і звивистий. Інша справа практичний аналіз, аналіз окремих фактів особистого життя, міжособистих відносин, побутових явищ. Тут аналітико-синтетична діяльність людського мозку сформувалася тоді, коли виник Homo Sapiens. Аналітико-синтетичний процес, що стосується суспільних явищ, явищ виробництва й обміну, соціально-економічного устрою суспільства, що стосується множини фактів, спостережень, привів людську думку до того, що саме виробництво, добробут людей підпорядковані якімсь могутнім, але від їхнього безпосереднього погляду суспільним чинникам, глибинним законам економічного розвитку. Для того щоб виявити ці закони, недостатньо простого спостереження, опису явищ. Потрібна наука, здатна проникнути в суть процесів, що відбуваються, і виявити їхні рушійні сили.
Такою наукою виявилася політична економія, а разом із нею, або точніше в її надрах, виник і економічний аналіз. Історія політичної економії походить зі стародавніх та середніх віків / Ксенофонт, Платон, Аристотель і ін. вчені античного світу; У. Петті, А. Сміт, Д. Рикардо, С. Сисмонді й ін. учені нашої ери/.
Деякі вчені обгрунтовано зв'язують виникнення аналізу зі становленням бухгалтерського обліку, із балансуванням /балансоведенням/. У блискучих нарисах з історії бухгалтерського обліку Я. В. Соколов пише, що «бухгалтеру необхідно завжди пам'ятати, що описи /інтепретації/ фактів господарського життя можуть бути різноманітними. Для цього використовуються засоби аналізу і синтезу. Аналіз розкриває структуру теорії, представляє знання, синтез, показує функції, що виконує теорія, дозволяє зрозуміти її. Стосовно до фактів господарського життя аналіз розглядає їх зсередини, синтез - ззовні». Хоча з останнім висловом можна і посперечатися - аналіз і синтез виступають у діалектичній єдності, але думка зрозуміла. І тут аналіз мов би випереджає необхідність, суспільну корисність, організаційні властивості і риси такої важливої науки, як бухгалтерський облік.
Ведення бухгалтерського обліку, що потребує солідних професійних знань, не завжди, точніше далеко не завжди, об'єктивно, вірогідно і раціонально відбиває реальні господарсько-фінансові процеси. А це породжує необхідність створення контрольних органів, своєрідних і самостійних структур, що здійснюють як би «нагляд», наступний контроль за правильністю ведення самого бухгалтерського обліку, за правильністю упорядкування балансу і звіту про фінансові результати, а головне для глибокого аналізу цих результатів /розміру прибутку і факторів, що його підвищують, і особливо збитків і факторів, що їх породжують/. Ці контрольні функції виконуються спеціальною аудиторською службою.
Аудит /зовнішній і внутрішній/, як ми покажемо далі, трактується по своїй суті, своєму змісту, призначенню переважно як аналіз фінансово-господарського стана, як фінансовий аналіз.
Виникнення аудиту відносять до періоду формування бухгалтерського обліку як галузі спеціальних наукових знань. Свідчення про це ми знаходимо в першій праці італійського вченого Луки Пачолі /1445-1515 Р./ «Трактат про рахунки і записи». Вони зустрічаються пізніше й у художній літературі, що характеризує аудит вже в якості суспільного явища.
Так, У. Шекспір /1564-1616 Р./ у своїй п'єсі «Тимон Афінський» про роль аудиторів вустами Флавія говорить наступне:
Колі у чесності моєї ви засумнівалися,
Або в умінні вести справи,
Посередників найсуворіших покликайте,
Щоб мене перевірити.
Можливо і те, що «найсуворіші посередники» уже тоді професійно виступали в якості аудиторів. Але незаперечним фактом є заснування в 1853р. Единбургського інституту аудиторів, утворення в 1887р. Асоціації аудиторів Америки /а в Англії дещо раніше/.
В останніх роботах по аудиту, в зв'язку з переходом нашої економіки до ринкових відносин, описується багатий досвід його організації в Америці, Англії, Франції, Канаді й ін. країнах. У них діяльність аудиторів безпосередньо зв'язується з фінансовим аналізом. «Ринкова цивілізація століттями створювала і створила чудову по глибині і добірності науку аналізу й експертної оцінки» фінансового стану фірм і організацій.
ТЕМА 2. ПРЕДМЕТ І ЗАДАЧІ ЕКОНОМІЧНОГО
АНАЛІЗУ
Кожна наука має свій предмет. Філософія, наприклад, будучи науковим філософським світоглядом, вивчає найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Політична економія розглядає виробничі відношення в їхньому органічному ув'язуванні з продуктивними силами, об'єктивні економічні закони виробництва, розподіли, обміну і споживання матеріальних благ. Галузеві економічні науки вивчають дію загальних законів у специфічних умовах галузі, особливості розвитку виробничих відношень окремих галузей у їхньому взаємозв'язку з продуктивними силами, технікою і технологією. Спеціальні економічні науки розглядають окремі істотні риси або сторони економіки в більш конкретному теоретичному й історичному розрізі.
Економічний аналіз також має свій предмет. Під предметом економічного аналізу розуміються господарські процеси підприємств, об'єднань, асоціацій і ін. і кінцеві фінансові результати їхньої діяльності, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, що одержують відбиток через систему економічної інформації.
Як видно з визначення, економічний аналіз має справу з господарськими процесами підприємств, об'єднань і ін. підрозділів і кінцевими виробничо-господарськими результатами їхньої діяльності. Економіка підприємства вивчається при цьому не тільки в динаміці, але й у статиці.
Далі, предметом економічного аналізу є господарські процеси і кінцеві результати, що складаються в результаті впливу об'єктивних зовнішніх чинників. Постійно впливаючи на господарську діяльність, вони відбивають, як правило, дії економічних законів. В процесі економічного аналізу в багатьох випадках доводиться зштовхуватися, наприклад, із дією цінового чинника - із зміною цін, тарифів, ставок. Ціноутворення в ринкових умовах - процес в цілому стихійний. Ціни на готові вироби, товари, тарифи за перевезення і ставки за послуги встановлюються з урахуванням вимог закону вартості, законів ринку. Ціни, тарифи, ставки - це не постійні величини, вони постійно змінюються. Якщо змінилися ціни на сировину, матеріали, напівфабрикати, то це вплине майже на всі показники /особливо фінансові/ промислових, будівельних, сільськогосподарських, торгових і ін. підприємств.
На промислових підприємствах змінюються показники валової, товарної, реалізованої продукції, показники собівартості і чистого прибутку; в торгових - показники оптового і роздрібного товарообігу, рівня реалізованих знижок, витрат обертання і прибутку. Зміни цін, тарифів, ставок викликають в процесі аналізу досить складні економічні розрахунки. Фактор цін, що не залежить від того або іншого підприємства, виключається шляхом індексних перерахування, його дія виявляється особливо, поза зв'язком з іншими факторами.
У визначенні ми зазначили також, що предметом економічного аналізу є господарські процеси і кінцеві результати, що складаються в результаті впливу суб'єктивних /внутрішніх/ факторів. Їхньому впливу на господарську діяльність в ході аналізу приділяється найпильніша увага. Суб'єктивні фактори зв'язані з конкретною діяльністю людини, цілком і повністю залежать від нього. Навіть уміле прогнозування в господарській практиці дії об'єктивних умов, об'єктивних чинників можна трактувати як явище суб'єктивного порядку. Успішне господарювання, ритмічне і повне виконання бізнес-планів визначаються /коли об'єктивно є усі вихідні позиції/ умілим керівництвом тим або іншим виробничим колективом; правильною організацією виробництва, економіки, фінансів, глибоким знанням справи, конкретним виконавцем; його економічною й організаційною підготовленістю.
І, нарешті, у визначенні предмета економічного аналізу вказується, що господарські процеси і їхні результати, що складаються під впливом об'єктивних і суб'єктивних факторів, одержують відповідний відбиток у системі економічної інформації. Ця система являє собою сукупність даних, що всебічно характеризують господарську діяльність на різних рівнях. Інформаційна система дуже динамічна; вона включає сукупність вхідних даних, результати їхнього проміжного опрацювання, вихідні дані і кінцеві результати, що надходять у систему управління. Раціонально організований і відповідним чином регульований інформаційний потік служить надійною базою для економічного аналізу, а отже, і для прийняття управлінських рішень.
Змістом і предметом економічного аналізу визначаються і виникаючі перед ним задачі. До числа найважливіших із них варто віднести: