Конспект лекцій тема зміст І економічні основи
| Вид материала | Конспект |
- Як конспект лекцій Дніпропетровськ нметау 2008 удк 351/354(075., 911.32kb.
- Конспект лекцій по дисципліні "політична економія", 3336.16kb.
- Конспект лекцій для дистанційного навчання студентів економічних спеціальностей, 1446.25kb.
- Конспект лекцій з навчальної дисципліни «основи охорони праці» для студентів 3 курсу, 15.25kb.
- В. О. Кодін конспект лекцій з дисципліни «Основи реконструкції історичних міст» для, 703.58kb.
- Конспект лекцій, 1500.74kb.
- Конспект лекцій Удвох частинах Частина 1 Суми, 2323.63kb.
- Конспект лекцій Удвох частинах Частина 2 Суми, 1998.47kb.
- І. М. Золотарьова конспект, 427.49kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Правознавство", 1754.63kb.
- підвищення науково-економічної обгрунтованості бізнес-планів і нормативів /у процесі їхньої розробки/;
- об'єктивне і всебічне дослідження виконання бізнес-планів і дотримання нормативів /за даними обліку і звітності/;
- визначення раціональності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів /окремо й у сукупності/;
- контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку;
- виявлення і вимір внутрішніх резервів /на всіх стадіях виробничого процесу/;
- оцінка оптимальності управлінських рішень /на всіх щаблях ієрархічної градації/.
ПЕРША ЗАДАЧА - підвищення науково-економічної обгрунтованості бізнес-планів і нормативів досягається в першу чергу здійсненням докладного ретроспективного аналізу. Побудова тимчасових рядів за значний період дозволяє установити визначені економічні закономірності в господарському розвитку. Далі виявляються основні чинники, що впливають на господарську діяльність даного підприємства. Особлива увага приділяється аналізу господарської діяльності за поточний період. Ретроспективний і поточний аналіз завершується перспективним /прогнозним/ аналізом, що дає прямий вихід на планово-приблизні показники.
В усіх випадках використовуються методи порівняльного аналізу кінцевих виробничо-фінансових результатів. Таким чином, бізнес-плани грунтовно забезпечуються необхідними економічними розрахунками.
ДРУГА ЗАДАЧА - об'єктивне і всебічне вивчення, за даними обліку і звітності, виконання встановлених бізнес-планів і дотримання нормативів по кількості, структурі і якості випущеної продукції, виконаних робіт і послуг. На промисловому підприємстві, наприклад, у процесі аналізу, ретельно досліджується виконання виробничої програми по кількості й асортименту найважливіших виробів, сортності, комплектності і якості продукції, ритмічності виробництва, реалізації продукції, виконанню договорів постачання; на транспорті - по вантажообігу; в організаціях зв'язку - по кількості наданих послуг і т.д. У торгівлі основна увага звертається на обсяг оптового і роздрібного товарообігу, на його асортиментну структуру, на співвідношення елементів товарного балансу, якість торгового обслуговування населення.
ТРЕТЯ ЗАДАЧА - визначення раціональності /ефективності/ використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. На промислових підприємствах, наприклад, у цьому плані окремо досліджується раціональність використання:
- засобів і предметів праці /будинків, споруджень, технологічного устаткування, інструментів, сировини і матеріалів/;
- робочої сили /по чисельності і професійному складу, допоміжному, що обслуговує й управлінському персоналу й ін./;
- фінансових ресурсів, взятих у їхній сукупності /тобто власних і позикових, основних і оборотних/.
У сільському господарстві і деяких галузях промисловості /лісовий, деревообробній та ін./ аналіз використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів безпосередньо погоджується з аналізом використання природних багатств, із суворим дотриманням визначених екологічних вимог.
ЧЕТВЕРТА ЗАДАЧА - контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку й оцінка кінцевих фінансових результатів.
Вся виробнича діяльність підприємств і їхні фінансові результати залежать насамперед від дотримання принципів комерційного розрахунку. Висловлюючи виробничі відношення, він повною мірою відповідає вимогам ринкових відносин, що складаються. Принцип матеріальної зацікавленості, що є однією з відмінних рис комерційного розрахунку, забезпечує необхідне сполучення інтересів підприємства і колективу. Самостійність підприємства в рамках закону і відповідальність перед державою по оподатковуванню, раціональність використання ресурсів - відмінні риси ринкового господарювання.
При оцінці фінансових результатів діяльності підприємств використовуються кількісні і якісні показники /у їхньому необхідному ув’язуванні/. Так, розмір прибутку промислового підприємства визначається не тільки кількістю й асортиментом виробів, що випускаються, але і їхньою собівартістю. Прибуток торгових підприємств залежить як від виконання плану товарообігу /по об'єму і структурі/, так і від фактично сформованого рівня витрат обертання.
Правильна оцінка дотримання принципів ринкового господарювання і фінансових результатів вимагає підрозділи факторів, що вплинули на досліджувані показники, на ті, що залежать і не залежать від підприємства. Усунення впливу сторонніх факторів /шляхом відповідних розрахунків/ дозволяє більш правильно проаналізувати результати зусиль колективу того або іншого підприємства, незалежно від форми власності.
При аналізі діяльності внутрішніх підрозділів аналітичні розробки дещо звужуються. Зокрема, скорочуються позиції, пов’язанні з виконанням договорів постачання, із банківськими і бюджетними розрахунками, обмежуються можливості аналізу фінансових результатів.
П'ЯТА ЗАДАЧА - виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу.
Економічний аналіз, будучи дисципліною прикладною, виправдовує себе повною мірою лише тоді, коли він приносить реальну користь. Дійсна корисність економічного аналізу перебуває й у виявленні невикористаних резервів на всіх стадіях виробничого процесу. Підвищення темпів економічного росту безпосередньо залежить від того, чи приведені в дію всі наявні в господарстві резерви, чи дотримані принципи порівняння витрат і прибутку.
У процесі економічного аналізу виявлення резервів відбувається шляхом порівняльного вивчення виконання внутрішніми підрозділами підприємства, однорідними підприємствами, а також вивчення і найбільш повного використання вітчизняного і закордонного передового досвіду. Критична оцінка самих планових розробок також може вказувати на можливості їхнього перевиконання.
ШОСТЕ ЗАВДАННЯ полягає в обгрунтуванні й оцінці /перевірці/ оптимальності управлінських рішень. Успіх господарської діяльності на всіх щаблях управлінської ієрархії безпосередньо залежить і від рівня керівництва, від вчасно прийнятих управлінських рішень. Прийняти правильне управлінське рішення, виявити його раціональність можна лише на основі попереднього економічного аналізу.
Задача економічного аналізу, звичайно, не вичерпується наведеним вище переліком. Багатогранність і багатоваріантність господарських ситуацій ставлять перед ним багато задач автономного характеру. І їх можна вирішити з використанням загальних і приватних аналітичних методик.
Досвід господарського розвитку показує, що перед економічною наукою в цілому і перед економічним аналізом зокрема на різних етапах висувалися нові задачі, підсилювалися раніше поставлені, по-іншому позначалися відповідні акценти. Цей процес буде відбуватися, природно, і надалі.
ТЕМА 3. МЕТОД І МЕТОДИКА ЕКОНОМІЧНОГО
АНАЛІЗУ
Під методом науки в широкому змісті розуміють спосіб дослідження свого предмета. Специфічні для різних наук способи підходу до вивчення свого предмета /у тому числі й економічного аналізу/ базуються на загальному діалектичному методі пізнання.
Матеріалістична діалектика виходить із того, що всі явища і процеси необхідно розглядати в постійному русі, зміні, розвитку. Тут джерело однієї з характерних рис методу економічного аналізу - необхідність постійних порівнянь. Не менше важлива характерна риса методу економічного аналізу - необхідність вивчення внутрішніх протиріч, позитивних і негативних сторін кожного явища, кожного процесу. Наприклад, науково-технічний прогрес складає позитивний результат на ріст продуктивності праці, підвищення рівня рентабельності і т.д., але при цьому треба враховувати і його негативні риси, такі, як забруднення навколишнього середовища, розвиток гіподинамії й ін.
Важливою методологічною рисою аналізу є і те, що він здатний не тільки встановлювати причинно-слідчі зв'язки, але і давати їм кількісну характеристику, тобто забезпечувати вимір впливу факторів на результати діяльності.
Використання діалектичного методу в економічному аналізі означає, що кожний процес, кожне економічне явище треба розглядати як систему, як сукупність багатьох елементів, зв'язаних між собою. З цього випливає необхідність системного підходу до вивчення об'єктів аналізу, що є ще однією його характерною рисою.
Системний підхід передбачає максимальну деталізацію досліджуваних явищ і процесів на елементи /власне аналіз/, їхню систематизацію і синтез. Деталізація /виділення складових частин/ тих або інших явищ проводиться в тій мірі, що практично є необхідною для виконання найбільш істотного і головного в досліджуваному об'єкті. Вона залежить від об'єкта і цілі аналізу. Це складна задача в економічному аналізі, що вимагає від аналітика конкретних знань сутності економічних показників, а також факторів і причин, що визначають їхній розвиток.
Систематизація елементів проводиться на основі вивчення їхнього взаємозв'язку, взаємодії, взаємозалежності і взаємопідлеглості. Це дозволяє побудувати приблизну модель досліджуваного об'єкта /системи/, визначити його головні компоненти, функції, розкрити логіко-методологічну схему аналізу, що відповідає внутрішнім зв'язкам досліджуваних показників.
Після вивчення окремих сторін економіки підприємства, їхнього взаємозв'язку і залежності, треба узагальнити весь матеріал дослідження. Узагальнення /синтез/ є дуже відповідальним моментом в аналізі. При узагальненні результатів аналізу необхідно з усієї множини досліджуваних чинників відокремити типові від випадкових, виділити головні і вирішальні, від яких в основному залежать результати діяльності.
Важливою методологічною рисою економічного аналізу, що випливає безпосередньо з попередньої, є розробка і використання системи показників, необхідних для комплексного, системного дослідження причинно-слідчих зв'язків економічних явищ і процесів у господарській діяльності підприємства.
Таким чином, метод економічного аналізу представляє системне, комплексне вивчення, вимір і узагальнення впливу факторів на результати діяльності підприємства шляхом опрацювання спеціальними прийомами системи показників плану, обліку, звітності й інших джерел інформації з метою підвищення ефективності виробництва.
Використання методу економічного аналізу виявляється через ряд конкретних методик аналітичного дослідження. Це можуть бути методики дослідження окремих сторін господарської діяльності або методики комплексного аналізу. Треба відзначити, що кожному виду аналізу відповідає своя методика.
Взагалі під методикою розуміється сукупність способів, правил найбільш доцільного виконання якоїсь роботи. В економічному аналізі методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, певним чином підпорядкованих досягненню цілі аналізу. Загальну методику розуміють як систему дослідження, що однаково використовується при вивченні різних об'єктів економічного аналізу в різних галузях національної економіки. Приватні методики конкретизують загальну щодо певних галузей економіки, певних типів виробництва або об'єктів дослідження.
Будь-яка методика аналізу буде являти собою наказ або методологічні поради по виконанню аналітичного дослідження. Вона містить приблизно такі моменти:
а/ задачі і формулювання цілей аналізу;
б/ об'єкти аналізу;
в/ систему показників, за допомогою яких буде досліджуватися кожний об'єкт аналізу;
г/ поради по послідовності і періодичності проведення аналітичного дослідження;
д/ опис способів дослідження досліджуваних об'єктів;
е/ джерела даних, на підставі яких робиться аналіз;
ж/ вказівки по організації аналізу (які особи, служби будуть проводити окремі частини дослідження);
з/ технічні засоби, що доцільно використовувати для аналітичного опрацювання інформації;
к/ характеристика документів, якими найкраще оформляти результати аналізу;
л/ споживачі результатів аналізу.
В якості найважливішого елемента методики економічного аналізу виступають технічні прийоми і способи аналізу. Коротко ці способи можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах дослідження для:
- первинного опрацювання зібраної інформації /перевірки, угрупування, систематизації/;
- вивчення стану і закономірностей розвитку досліджуваних об'єктів;
- визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;
- підрахунку невикористаних і перспективних резервів збільшення ефективності виробництва;
- узагальнення результатів аналізу і комплексної оцінки діяльності підприємства.
В аналізі господарської діяльності використовується багато різних способів. Зверну Вашу увагу на найважливіші з них, подані такими групами:
ТРАДИЦІЙНІ СПОСОБИ ОПРАЦЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ - порівняння;
відносних і середніх величин
графічний
угрупування
балансовий.
СПОСОБИ ДЕТЕРМІНОВАНОГО ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ -
ланцюгові підстановки
індексний метод
абсолютних різниць
відносних різниць
інтегральний
пропорційного розподілу.
СПОСОБИ СТОХАСТИЧНОГО ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ -
кореляційний аналіз
дисперсійний аналіз
компонентний аналіз
сучасний багатомірний факторний аналіз
СПОСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПОКАЗНИКІВ
економіко-математичні методи
програмування
теорія масового обслуговування
теорія ігор
дослідження операцій.
Застосування тих або інших способів залежить від цілей і глибини аналізу, об'єкта дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і ін.
Удосконалення інструментарію наукового дослідження має дуже велике значення і є основою успіху й ефективності аналітичної роботи. Чим глибше людина проникає в сутність досліджуваних явищ, тим більш точні методи дослідження йому потрібні. Це характерно для всіх наук. За останні роки методики дослідження у всіх галузях науки стали більш точними. Важливим придбанням економічної науки є використання математичних методів в економічному дослідженні і комп'ютерної техніки, що робить аналіз більш глибоким і точним.
Всі об'єкти економічного аналізу знаходять своє відображення в системі показників. Кожне економічне явище, кожний процес частіше визначається не одним, відособленим, а цілим комплексом взаємозалежних показників. Наприклад, ефективність використання основних засобів виробництва характеризує рівень фондовіддачі, фондоємності, рентабельності, продуктивності праці й ін. У зв'язку з цим вибір і обгрунтування системи показників для відбитка економічних явищ і процесів /об'єктів дослідження/ є важливим методологічним питанням в економічному аналізі. Від того, наскільки показники повно і точно відбивають сутність досліджуваних явищ, залежать результати аналізу.
Тому що в аналізі використовується велика кількість різноякісних показників, приведемо їх деякі угруповання.
По своєму змісту показники поділяються на кількісні і якісні. До кількісних показників відносяться, наприклад, об'єм виготовленої продукції, кількість працівників, площа посівів, поголів'я худоби і т.д. Якісні показники показують істотні особливості і властивості досліджуваних об'єктів. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, собівартість, рентабельність, врожайність культур і ін.
Зміна кількісних показників обов'язково приводить до зміни якісних, і навпаки.
Крім того, одні показники використовуються при аналізі діяльності всіх галузей національної економіки, інші - тільки в окремих галузях. За цією ознакою вони діляться на загальні і специфічні. До загальних відносяться показники валової продукції, продуктивності праці, прибутку, собівартості й ін. Прикладом специфічних можуть бути калорійність кам'яного вугілля, вологість торфу, жирність молока, врожайність культур і т.д.
Показники, використовувані в економічному аналізі, по ступеню синтезу діляться на узагальнюючі, приватні і допоміжні /непрямі/. Перші з них застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ. Приватні показники відображають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Допоміжні показники використовуються для більш повної характеристики того або іншого об'єкта аналізу. Наприклад, кількість робочого часу, витраченого на одиницю виконаних робіт.
Аналітичні показники діляться на абсолютні і відносні. Абсолютні відображаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість. Відносні показують співвідношення яких-небудь двох абсолютних показників. Визначаються вони у відсотках, коефіцієнтах або індексах.
Абсолютні показники у свою чергу підрозділяються на натуральні і вартісні. Натуральні показники виражають величину явища у фізичних одиницях виміру /маса, довжина, об'єм і ін./. Вартісні показники показують величину складних явищ у грошовому вимірі.
При вивченні причинно-слідчих відношень показники діляться на факторні і результативні.
По способу формування розрізняють показники нормативні /норми витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, ціни й ін./; планові; облікові / дані бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку/; звітні /дані бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності/; аналітичні /оцінні/, що обчислюються в ході самого аналізу для оцінки результатів і ефективності роботи підприємства.
Однак яка би вичерпна сукупність показників не була, без органічного ув'язування між собою в єдині комплексні утворення вони не дають уявлення про ефективність господарської діяльності. Тому звертаю Вашу увагу на деякі системні /комплексні/ групи показників:
- показники організаційно-технічного розвитку підприємства;
- показники постачання;
- показники виробництва;
- показники збуту;
- показники використання засобів виробництва;
- показники використання предметів праці;
- показники використання трудових ресурсів;
- показники собівартості продукції;
- показники прибутку і рентабельності;
- показники фінансового стану підприємства.
Більш детально з кожною групою показників ми познайомимося пізніше.
ТЕМА 4. ВИДИ АНАЛІЗУ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Наведемо ще одну класифікацію економічного аналізу, що має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач. У економічній літературі види аналізу класифікуються за різними ознаками. Наведемо найбільше типову з них.
По галузевій ознаці, що грунтується на суспільному поділі праці, аналіз поділяється на галузевий, методика якого враховує специфіку окремих галузей економіки /промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі й ін./, і міжгалузевий, що є теоретичною і методологічною основою економічного аналізу у всіх галузях національної економіки, або іншими словами теорією аналізу господарської діяльності.
Об'єктивна необхідність галузевого економічного аналізу обумовлена специфікою різних галузей виробництва. Кожна галузь суспільного виробництва в силу різного характеру праці має свої особливості, свою специфіку і як слідство характерні економічні відношення. Необхідність дослідження специфіки різних галузей обумовила потребу розробки методики економічного аналізу з урахуванням особливостей і умов кожної галузі економіки.
Одночасно потрібно враховувати, що всі галузі суспільного виробництва тісно зв'язані між собою. Їм властиво багато загального. Взаємозв'язок окремих галузей, наявність внутрішнього зв'язку між ними викликають необхідність розробки міжгалузевого аналізу /теорії аналізу/. Теорія аналізу розкриває найбільш загальні методологічні риси й особливості цієї науки, узагальнює передовий досвід аналізу в різні галузях економіки, збагачує зміст економічного аналізу в цілому і галузевого зокрема. Володіння загальними теоретичними знаннями з економічного аналізу є необхідною умовою грамотної, кваліфікованої розробки і практичного використання індивідуальних методик галузевого аналізу.
За ознакою часу економічний аналіз підрозділяється на попередній /перспективний/ і наступний /ретроспективний, історичний/.
Попередній аналіз проводиться до здійснення господарських операцій. Він необхідний для обгрунтування управлінських рішень і планових завдань, а також для прогнозування майбутнього й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів.
Наступний /ретроспективний/ аналіз проводиться після вчинення господарських процесів. Він використовується для контролю за виконанням плану, виявлення невикористаних резервів, об'єктивної оцінки результатів діяльності підприємств.
Перспективний і ретроспективний аналізи тісно зв'язані між собою. Без ретроспективного аналізу неможливо зробити перспективний. Аналіз результатів праці за минулі роки дозволяє вивчити тенденції, закономірності, виявити невикористані можливості, передовий досвід і ін., що має важливе значення при обгрунтуванні рівня економічних показників на перспективу. Уміння бачити перспективу дає саме ретроспективний аналіз. Він є основою перспективного аналізу.
Ретроспективний аналіз в свою чергу поділяється на оперативний і підсумковий /результативний/. Оперативний /ситуаційний/ аналіз проводиться відразу після здійснення господарських операцій або зміни ситуації за короткі відрізки часу /зміну, добу, декаду і т.д./. Ціль його - оперативно виявляти нестачі і впливати на господарські процеси. Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуації як виробничої, комерційної, фінансової діяльності підприємства, так і його зовнішнього середовища. В цих умовах оперативний /ситуаційний/ аналіз набуває особливого значення.
Підсумковий /заключний/ аналіз проводиться за звітний період часу /місяць, квартал, рік/. Його цінність в тому, що діяльність підприємства вивчається комплексно і всебічно по звітним даним за відповідний період. Цим забезпечується більш повна оцінка діяльності підприємства по використанню наявних можливостей.
Підсумковий і оперативний аналізи взаємозалежні і доповнюють один одного. Вони дають можливість керівництву підприємства не тільки оперативно ліквідувати недоліки в процесі виробництва, але і комплексно узагальнювати досягнення, результати виробництва за відповідні періоди часу, розробляти заходи, спрямовані на ріст ефективності виробництва.
За просторовою ознакою можна виділити аналіз внутрішньогосподарський і міжгосподарський. Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства і його структурних підрозділів. При міжгосподарському аналізі порівнюються результати діяльності двох або більш підприємств.
Важливе значення має класифікація економічного аналізу по суб'єктах управління. Господарська діяльність /керована система/ складається з окремих підсистем: економіки, техніки, технології, організації виробництва, соціальних умов праці, природоохоронної діяльності й ін. Аспект аналізу за бажанням керуючого органа може бути зміщений в сторону яких-небудь підсистем господарської діяльності. У зв'язку з цим виділяють: