Зміст Вступ. Переклад Т. Шарашидзе 7 Передмова

Вид материала

Документы

Содержание Запаси Мета Формули собівартості Сфера застосування 71 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) 72 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) Витрати на придбання Витрати на переробку 73 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) 74 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) Собівартість запасів підприємства, що надає послуги Методи визначення собівартості 75 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) Формули собівартості Базовий підхід 76 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) Дозволений альтернативний підхід Чиста вартість реалізації 77 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) Визнання як витрата 79 МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.) ... Полное содержание

Подобный материал:

• Зміст передмова, 1595.13kb.
• Програма фахових вступних випробувань для навчання на освітньо-кваліфікаційному рівні, 985.48kb.
• Зміст, 329.83kb.
• Зміст, 410.71kb.
• Зміст, 429.02kb.
• Зміст, 384.58kb.
• Зміст вступ, 361.97kb.
• Зміст, 242.29kb.
• Міністерство освіти І науки україни, 239.79kb.
• Зміст Вступ, 574.44kb.

Запаси

Мета

Сфера застосування Параграфи 1-3

Визначення 4-5

Оцінка запасів 6

Собівартість запасів 7-18

Витрати на придбання 8-9

Витрати на переробку 10-12

Інші витрати 13-15

Собівартість запасів підприємства, що надає послуги 16

Методи визначення собівартості 17-18

Формули собівартості 19-24

Базовий підхід 21-22

Дозволений альтернативний підхід 23-24

Чиста вартість реалізації 25-30

Визнання як витрата 31-33

Розкриття 34-40

Дата набрання чинності 41


70

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку

МСБО 2

(переглянутий у 1993 р.)

Запаси

Положення стандартів, виділені жирним курсивом, слід читати у контексті загальної облікової інформації та керівних принципів, викладених у цьому стандарті, а також у контексті Передмови до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не призначені для застосування до несуттєвих статей (див. параграф 12 "Передмови").

Мета

Метою даного стандарту є визначення підходу до обліку запасів, який базується на системі історичної собівартості. Головним питан­ням обліку запасів є визначення суми, яка повинна визнаватися як актив та залишатися такою до моменту визнання відповідних до­ходів. Цей стандарт забезпечує практичне керівництво для визна­чення собівартості і її наступного визнання як витрати, включаючи будь-яке часткове списання до чистої вартості реалізації. Він також є керівництвом до застосування формул собівартості, які викори­стовуються для визначення собівартості запасів.

Сфера застосування

1. Даний стандарт слід застосовувати у фінансових звітах, які складені в контексті системи історичної собівартості для обліку запасів, за винятком:

а) незавершених робіт, які виникають згідно з будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо позв'язані з будівельними контрактами (див. МСБО 11 "Будівельні контракти");

б) фінансових інструментів;

в) запасів продуктивної худоби, продукції сільського гос­подарства та лісництва і корисних копалин, які нале­жать виробнику у випадку, коли вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до практики, що існує у певних галузях.


71

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

2. Цей стандарт замінює МСБО 2 "Оцінка та подання запасів у контексті системи історичної собівартості", який був затвер­джений у 1975 році.

3. Запаси, на які є посилання в параграфі їв, оцінюються за їх чистою вартістю реалізації на певних стадіях виробництва. Це відбувається, наприклад, коли врожай сільськогосподарських культур вже зібрано, або корисні копалини вже видобуті і їх продаж гарантовано за умовами форвардного контракту чи урядової гарантії, або якщо існує однорідний ринок і є незначний ризик того, що продаж не відбудеться. Такі запаси не входять до сфери застосування даного стандарту.

Визначення

4. Терміни, що використовуються в цьому стандарті, мають таке значення:

Запаси — це активи, які:

а) утримуються для продажу за умов звичайної господар­ської діяльності;

б) знаходяться в процесі виробництва для такого продажу або

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів для споживання у виробничому процесі або при наданні по­слуг.

Чиста вартість реалізації — це розрахункова ціна продажу за умов звичайної господарської діяльності мінус розрахун­кові витрати завершення виробництва та розрахункові вит­рати, потрібні для здійснення продажу.

5. Запаси включають товари, що були придбані та зберігаються для перепродажу, наприклад товари, придбані підприємством роз­дрібної торгівлі та призначені для перепродажу, або земля та інша нерухомість для перепродажу. Запаси також включають готову вироблену продукцію або незавершене виробництво під­приємства й основні та допоміжні матеріали, призначені для використання в процесі виробництва. У підприємстві, що надає послуги, запаси включають витрати з надання послуг, як це описано в параграфі 16, для яких підприємство ще не визнало відповідний дохід (див. МСБО 18 "Дохід").


72

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

Оцінка запасів

6. Запаси слід вимірювати за найменшим з двох показників:

собівартістю або чистою вартістю реалізації.

Собівартість запасів

7. Собівартість запасів повинна включати всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, що виникли під час доставки запасів до їх теперішнього місце знаходження та приведення їх у теперішній стан.

Витрати на придбання

8. Витрати на придбання запасів складаються з ціни придбання, мита на ввіз та інших податків (окрім тих, що згодом повер­таються підприємству податковими органами), а також витрат на транспортування, робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат, безпосередньо пов'язаних із придбанням готової продукції, матеріалів та послуг. Торговельні знижки, інші зниж­ки та інші подібні їм статті вираховуються при визначенні витрат на придбання.

9. В окремих випадках, які допускаються дозволеним альтерна­тивним підходом у МСБО 21 "Вплив змін валютних курсів", витрати на придбання можуть містити в собі різниці курсів іноземних валют, що безпосередньо виникають при поперед­ньому придбанні запасів, на які був наданий рахунок в інозем­ній валюті. Ці різниці курсів іноземних валют обмежуються тими, що виникають у результаті значної девальвації або зне­цінення валюти, проти якої не існує практичних засобів хеджу-вання і яка впливає на зобов'язання, що не можуть бути спла­чені і що виникають при попередньому придбанні запасів.

Витрати на переробку

10. Витрати на переробку запасів включають витрати, що безпо­середньо пов'язані з одиницею виробництва, наприклад оплату праці виробничого персоналу. Вони також включають систе­матичне розподілення постійних та змінних виробничих на­кладних витрат, що виникають при переробці матеріалів у готову продукцію. Постійні виробничі накладні витрати — це ті непрямі витрати на виробництво, які залишаються відносно незмінними, незалежно від обсягу виробництва, серед них амортизація та утримання будівель і обладнання заводу, а також


73

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

витрати на управління й адміністративні витрати заводу. Змінні виробничі накладні витрати — це такі непрямі витрати на виробництво, що змінюються прямо або майже прямо про­порційно обсягу виробництва, до них відносять витрати на непрямі матеріали та непрямі витрати на оплату праці.

11. Віднесення постійних виробничих накладних витрат до вит­рат, пов'язаних із переробкою, базується на нормальній потуж­ності виробничого устаткування. Нормальна потужність — це очікуваний рівень виробництва, який може бути досягнутий у середньому протягом певної кількості періодів або сезонів за звичайних обставин, якщо взяти до уваги падіння потужності, що виникає в результаті запланованого обслуговування вироб­ництва. Можна використовувати фактичний рівень виробни­цтва, коли він наближається до нормальної потужності. Сума постійних накладних витрат, що розподілені на кожну одини­цю виробництва, не зростає внаслідок низького рівня виробни­цтва або простоїв. Нерозподілені накладні витрати визнаються як витрати того періоду, в якому вони відбулися. У періоди надзвичайно високого рівня виробництва сума постійних на­кладних витрат, що розподілені на кожну одиницю вироб­ництва, зменшується таким чином, щоб запаси не оцінювалися вище собівартості. Змінні виробничі накладні витрати розпо­діляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

12. Результатом виробничого процесу можуть бути декілька про­дуктів, що виробляються одночасно. Це відбувається, наприклад, коли виготовляється спільна продукція або в разі наявності ос­новного та побічного продукту. Якщо витрати на переробку кожного продукту неможливо визначити окремо, вони роз­поділяються між продуктами на основі раціональної та послі­довної бази. Наприклад, розподілення може базуватися на від­повідній ціні продажу кожного продукту — на стадії виробни­чого процесу, коли продукти вже можна відокремити один від одного, або на момент завершення виробництва продукту. За своєю властивістю, більшість побічних продуктів є несуттєви­ми. В таких випадках їх часто оцінюють за чистою вартістю реалізації і ця вартість вираховується з собівартості основного продукту. В результаті балансова вартість основного продукту суттєво не відрізняється від його собівартості.

Інші витрати

13. Інші витрати включаються в собівартість запасів, якщо вони відбулися при доставці запасів до їх теперішнього


74

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

місцезнаходження та приведення у теперішній стан. Наприклад, може бути доцільним включати у собівартість запасів невиробничі накладні витрати або витрати на проектування продукції для конкретних клієнтів.

14. Нижче наведено приклади витрат, які виключаються із собівар­тості запасів і визнаються як витрати періоду, в якому вони відбулися:

а) наднормативні суми відходів матеріалів, оплати праці або інших виробничих витрат;

б) витрати на зберігання, крім тих витрат, які обумовлені вироб­ничим процесом і є необхідними для наступного етапу ви­робництва;

в) адміністративні накладні витрати, які не пов'язані з достав­кою запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приве­денням у теперішній стан;

г) витрати на продаж.

15. За окремих обставин витрати на позики включаються в собі­вартість запасів. Ці обставини визначені в дозволеному аль­тернативному підході в МСБО 23 "Витрати на позики".

Собівартість запасів підприємства, що надає послуги

16. Собівартість запасів підприємства, що надає послуги, склада­ється, головним чином, із витрат на оплату праці та інших витрат, пов'язаних із робітниками, безпосередньо зайнятими в наданні послуг, включно з середньою керівною ланкою, і з відповідних накладних витрат. Оплата праці та інші витрати, що відносяться до реалізації і загального адміністративного персоналу, не включаються до собівартості, а визнаються як витрати періоду, в якому вони відбуваються.

Методи визначення собівартості

17. Методи визначення собівартості запасів, такі як метод стан­дартних витрат або метод роздрібних цін, можуть використо­вуватися для зручності, якщо результати приблизно дорівню­ють собівартості. Стандартні витрати враховують нормативні рівні використання основних та допоміжних матеріалів, праці,


75

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

а також економічної і виробничої потужності. Вони регулярно аналізуються і, в разі необхідності, переглядаються у світлі поточних умов.

18. Метод роздрібних цін часто застосовується підприємствами роздрібної торгівлі для оцінки великої кількості одиниць за­пасів, що швидко змінюються і дають однаковий прибуток та для яких неможливо застосувати інші методи калькулювання. Собівартість запасів визначається шляхом зменшення вартості продажу запасів на відповідний відсоток валового прибут­ку. Відсоток, що застосовується, враховує запаси, які були оцінені нижче початкової ціни реалізації. Для кожного відділу підприємства роздрібної торгівлі часто використовують серед­ній відсоток.

Формули собівартості

19. Собівартість одиниць запасів, які, як правило, не є взаємо­замінними, та товарів або наданих послуг, призначених для конкретних проектів, слід визначати шляхом використання конкретної ідентифікації їх індивідуальної собівартості.

20. Конкретна ідентифікація собівартості означає, що конкретні ви­трати ототожнюються з одиницями запасів. Такий підхід є доцільним для запасів, що призначені для конкретних проектів, незалежно від того, чи вони були придбані, чи вироблені. Проте метод конкретної ідентифікації собівартості не придат­ний у випадку, коли існує велика кількість одиниць запасів, які, як правило, є взаємозамінними. За таких обставин (напри­клад для визначення очікуваного впливу на чистий прибуток або збиток за певний період) можна застосувати метод вибору тих одиниць, що залишилися в запасах.

Базовий підхід

21. Собівартість запасів, за винятком наведених у параграфі 19, слід визначати за формулою —"перше надходжен­ня — перший видаток" (ФІФО) або середньозваженої со­бівартості.

22. Формула ФІФО припускає, що одиниці запасів, які були при­дбані першими, продаються першими, і, отже, одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбаними або виробленими самими останніми. Згідно з формулою середньозваженої собівартості, собівартість кожної


76

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

одиниці визначається з середньозваженої собівартості подіб­них одиниць на початок періоду та собівартості подібних одиниць, що були придбані або вироблені протягом періоду. Середнє значення може бути обчислене на періодичній основі чи з отриманням кожної додаткової партії товару залежно від обставин, що склалися на підприємстві.

Дозволений альтернативний підхід

23. Собівартість запасів, за винятком наведених у параграфі 19, слід визначати за формулою "останнє надходжен­ня — перший видаток" (ЛІФО).

24. Формула ЛІФО припускає, що одиниці запасів, які були при­дбані або вироблені останніми, продаються першими, і в ре­зультаті одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, є тими, що були придбані або вироблені першими.

Чиста вартість реалізації

25. Собівартість запасів не може бути відшкодована, якщо ці запаси пошкоджені, якщо вони повністю або частково застарі­ли, або ціна їх реалізації знизилася. Собівартість запасів також не може бути відшкодована, якщо зросли очікувані витрати на завершення виробництва або збут. Практика часткового спи­сання запасів нижче собівартості до чистої вартості реалізації збігається з тією точкою зору, що балансова вартість активів не повинна перевищувати суму, яка очікується від їх продажу або використання.

26. Запаси, як правило, списуються до чистої вартості реалізації на індивідуальній основі. Проте за деяких обставин об'єднання подібних або взаємозв'язаних одиниць може бути доціль­ним. Це відбувається, наприклад, з одиницями запасів, що від­носяться до однієї виробничої лінії, мають подібне призначення або кінцеву мету використання, виробляються та продаються в одному географічному регіоні, але практично не можуть бути оцінені окремо від інших одиниць даної виробничої лінії. Не­доцільно частково списувати запаси, базуючись на їх класи­фікації, наприклад, готової продукції або всіх запасів у певній галузі промисловості чи географічному сегменті. Підприєм­ства, що надають послуги, як правило, накопичують витрати по кожному виду послуг, на які визначається окрема ціна продажу. Таким чином, кожний вид послуг розглядається як окрема оди­ниця.


77

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

27. Розрахунок чистої вартості реалізації базується на найбільш надійному свідченні, що було на момент здійснення поперед­нього розрахунку очікуваної суми реалізації запасів. При цих розрахунках беруть до уваги коливання ціни або собівартості, безпосередньо пов'язаних з подіями, які відбуваються після за­кінчення періоду, тою мірою, наскільки такі події підтверджу­ють умови, що існували на кінець періоду.

28. Розрахунок чистої вартості реалізації також враховує призна­чення запасів. Наприклад, чиста вартість реалізації певної кількості запасів, які утримуються для виконання контрактних зобов'язань по продажу або наданню послуг, базується на ціні контракту. Якщо контракт на реалізацію укладено на кіль­кість товарів меншу від наявних запасів, чиста вартість реа­лізації надлишку базується на загальних цінах реалізації. Не­передбачені збитки за твердим контрактом на реалізацію, що перевищують кількість утримуваних запасів та непередбачені збитки від твердих контрактних закупівель розглядаються від­повідно з МСБО 10 "Непередбачені події та події, які відбу­ваються після дати балансу".

29. Матеріали та інша сировина, призначені для виробництва за­пасів, не списуються нижче собівартості, якщо очікується, що готова продукція, виготовлена з них, буде реалізована за со­бівартістю або вище собівартості. Проте, коли падіння ціни матеріалів вказує на те, що собівартість готової продукції буде вищою за чисту вартість реалізації, матеріали списуються до чистої вартості реалізації. За таких обставин відновлювана со­бівартість матеріалів буде найкращим наявним мірилом чистої вартості їх реалізації.

30. У кожному наступному періоді робиться нова оцінка чистої вартості реалізації. Якщо ті обставини, що раніше призвели до часткового списання запасів нижче собівартості, більше не іс­нують, сума часткового списання сторнується таким чином, що новою балансовою вартістю є нижча з оцінок — собівартість або переглянута чиста вартість реалізації. Це відбувається, на­приклад, коли одиниця запасів, відображена за чистою варті­стю реалізації через падіння ціни її продажу, продовжує знахо­дитися у розпорядженні підприємства в наступний період, а ціна її продажу зросла.

Визнання як витрата

31. Коли запаси реалізовані, їхня балансова вартість повинна визнаватися як витрата періоду, в якому визнається


78

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

відповідпий дохід. Сума будь-якого часткового списання запасів до чистої вартості реалізації та всі втрати запасів по­винні розглядатися як витрата періоду, в якому відбува­ється списання або збиток. Сума будь-якого сторнування будь-якого списання запасів, що виникає в результаті збіль­шення чистої вартості реалізації, повинна визнаватися як зменшення суми запасів, які визнані як витрата періоду сторнування.

32. Процес визнання балансової вартості реалізованих запасів як ви­датку призводить до співвідношення витрат та доходів.

33. Деякі запаси можуть бути віднесені на рахунки інших активів, наприклад запасів, використаних як компонент основних засо­бів, які підприємство створило власними силами. Запаси, спи­сані в такий спосіб на рахунок іншого активу, визнаються як витрата протягом строку корисної експлуатації цього активу.

Розкриття

34. У фінансових звітах слід розкривати:

а) облікову політику, прийняту для оцінки запасів, включа­ючи використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартість запасів та балансову вар­тість згідно з класифікаціями, які є прийнятними для підприємства;

в) балансову вартість запасів, відображених за чистою вар­тістю реалізації;

г) суму будь-якого сторнування будь-якого часткового спи­сання, яке визнається як дохід певного періоду згідно з па­раграфом 31;

д) обставини або події, що призвели до сторнування спи­сання запасів згідно з параграфом 31;

е) балансову вартість запасів, що передані як застава для гарантії зобов'язань.

35. Інформація про балансові вартості різних видів запасів та про ступінь змін у цих активах є корисною для користувачів


79

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

фінансових звітів. Загальна класифікація запасів така: товари, виробничі запаси, матеріали, незавершене виробництво та готова продукція. Запаси підприємства, що надає послуги, можуть бути описані просто як незавершене виробництво.

36. Якщо собівартість запасів відзначена з використанням фор­мули ЛІФО у відповідності з дозволеним альтернатив­ним підходом у параграфі 23, у фінансових звітах слід розкривати різницю між сумою запасів в балансі та/або:

а) сумою, нижчою з двох — тією, яку отримано згідно з параграфом 21, та чистою вартістю реалізації;

або:

б) сумою, нижчою з двох — поточною вартістю на дату балансу та чистою вартістю реалізації.

37. Також у фінансових звітах слід розкривати:

а) собівартість запасів, що визнані як витрата протягом певного періоду,

або

б) операційні витрати, пов'язані з доходом і визнані як ви­трата протягом певного періоду та класифіковані за їх характером.

38. Собівартість запасів, що визнані як витрата протягом періоду, складається з тих витрат, що були раніше включені до оцінки проданих одиниць запасів, нерозподілених виробничих наклад­них витрат та наднормативних виробничих витрат запасів. Обставини, що склалися на підприємстві, можуть виправдати включення інших витрат, таких як витрати на збут.

39. Деякі підприємства використовують іншу форму звіту про при­бутки та збитки, що призводить до розкриття інших сум, за­мість визнання собівартості запасів як витрати протягом пері­оду. Згідно з цим іншим форматом підприємство розкриває суми операційних витрат, що пов'язані з доходом періоду і класифіковані за їх характером. У цьому випадку підприєм­ство розкриває витрати, визнані як такі на сировину та ви­тратні товари, витрати на оплату праці та інші операційні витрати разом із сумою чистої зміни в запасах за певний період.


80

МСБО 2 (переглянутий у 1993 р.)

40 Часткове списання до чистої вартості реалізації може бути таким за обсягом, частотою або характером, що потребує розкриття згідно з МСБО 8 "Чистий прибуток або збиток за період, суттєві помилки та зміни в обліковій політиці".

Дата набрання чинності

41. Даний МСБО набирає чинності для фінансових звітів з 1 січня 1995 року або пізніше.


81


Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку

МСБ0 4

(переформатований у 1994 р.)

Облік амортизації

Цей переформатований МСБО замінює стандарт, який був пер-вісно затверджений Радою в листопаді 1974 року. Він подається у переглянутому форматі, який затверджено для Міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку, починаючи з 1991 року. Ніяких суттєвих змін до попередньо затвердженого тексту внесено не було. Деякі терміни змінені для надання їм відповідності сучасній практиці КМСБО, також приведені у відповідність усі перехресні посилання.





83

МСБО 4 (переформатований у 1994 р.)

Зміст

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку

МСБО 4

(переформатований у 1994 р.)

Облік амортизації