Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року // За заг ред. О. М. Лозинського, І. В. Карівця, І. М. Назаркевича. У 3-х частинах
| Вид материала | Документы |
- Форум молодих науковців Львівщини. Збірник тез конференції: 22 травня 2011 року, 2186.81kb.
- Вельмишановні панове, ми продовжуємо термін приймання заявок до 15 травня!!!, 43.22kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Де надруковано. Видавництво Вид роботи учб, 290.21kb.
- Відомості про конференції, що плануються до проведення кафедрою соціально-економічної, 21.78kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Академія внутрішніх військ мвс україни Збірник тез доповідей ІІІ науково-практичної, 1416.76kb.
- Збірка тез доповідей II міжнародної науково-практичної конференції «Фінансово-кредитний, 5138.1kb.
Соломонко Дмитро.
Перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств молокопродуктового підкомплексу регіону
Розвиток аграрного сектору розглядається окремими сучасними економістами, зокрема Б.М. Данилишиним, П.Т. Саблуком, О.Г. Білорусом, В.І. Власовим [1], С.О.Тивончуком, як важлива передумова забезпечення сталого розвитку національного господарства. В умовах глобального підвищення цін на основні групи продовольчих товарів саме продовольча безпека і технології формують передумови для динамічного розвитку аграрного сектору та підприємств окремих продовольчих підкомплексів, зокрема і молокопродуктового.
В аграрному секторі затрати виражені грошовими показниками, а результати можуть мати не лише вартісний вимірник, але і суто соціальний або екологічний ефект впливу, наприклад на розвиток сільських територій.
В умовах системної кризи молочного скотарства шляхи еволюції, оскільки нова технологія виникала шляхом розвитку попередньої через закони безперервних змін. В розвинутих країнах даний підхід зумовив ефективну адаптацію підприємств та вибір альтернативних шляхів розвитку підприємств молокопродуктового підкомплексу через структурне оформлення зв’язків
Запропонована авторами [2] модель оцінки продуктивності у тваринництві, передбачає врахування впливу окремих факторів, за винятком технічного прогресу, який синергетично через систему технологій утримання, годівлі, ветеринарного обслуговування та покращення генетичного потенціалу впливає на підсумкову ефективність виробництва продукції тваринництва. Науково підтверджено, що утримання генетично удосконалених порід корів щодо напряму підвищення продуктивності вимагають більшої кількості та вищої якості кормів з метою реалізації закладеного генетичного потенціалу. Процеси штучного осіменіння дозволяє підвищувати генетичний потенціал нащадків, а підвищення виходу телят в розрахунку на 100 корів в господарстві на 1 % через зниження яловості, дозволяє збільшити виробництво молока на 1,5-2%.
Погоджуємось з позицією зарубіжного науковця [3] який вважав, що реакція економічних систем на зміни у зовнішньому середовищі може мати характер короткострокової адаптації і довготривалої зміни.
Вибір підприємства може полягати у продовженні господарської діяльності, за умови впровадження сучасних технологій, які дозволяють підвищити якісні параметри виробленого молока, закупівельна ціна якого, як правило вища, але не підвищувати продуктивність. Проте в умовах підвищення цін на ресурси виробництва, тривале нехтування показниками ефективності виробництва та продуктивності зумовить “шок розвитку” за умови відсутності динаміки продуктивності протягом життєвого циклу підприємства. Інвестиції у технології пов’язані з очікуваним зростанням бізнесу внаслідок підвищення поточної продуктивності можна розглядати як шлях щодо забезпечення перспективної інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.
В інтегрованих структурах аграрного бізнесу прибуток в розрахунку на одиницю продукції, як правило вищий, а за умови наявності власних переробних потужностей також і глибина переробки сировини у молокопродукцію.
З точки зору підвищення інвестиційної активності в аграрному секторі Львівської області доцільно сформувати кластер підприємств молокопродуктового підкомплексу в центрі з провідними університетами (Львівський національний аграрний університет, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького), які здійснюють дослідження для підприємств молокопродуктового підкомплексу у сфері систем утримання, годівлі, ветеринарного обслуговування, технологій виробництва продуктів харчування та цільового характеру інвестицій, зокрема ЗАТ “Галичина” (м. Радехів). Дане підприємство найбільше зацікавлено у розвитку сировинної бази Львівської області, оскільки при корпоративній співпраці з компанією “Мілкгруп” займає значну частку ринку у Західному регіоні України.
Сталий розвиток неможливий без активної інноваційно – інвестиційної діяльності в умовах поступової трансформації аграрного сектору Львівської області та поступового розвитку за європейським зразком, коли відбувається консолідація активів у переробній промисловості.
Відсутність реальних можливостей бюджетного фінансування та загальна зацікавленість залучення в регіон довгострокових інвестиційних проектів в аграрному секторі вимагає застосування механізмів державно-приватного партнерства, оскільки для малих та середніх товаровиробників залучити довгострокові інвестиційні ресурси за прийнятою відсотковою ставкою достатньо проблематично. Практична взаємодія в межах кластеру наукових установ (розробки), зацікавленого провідного підприємства (ЗАТ “Галичина”) та держави через місцеві органи влади, на думку авторів, дозволить подолати негативні тенденції розвитку молочного скотарства у Львівській області та поступово розширити експортний потенціал підприємств молоко продуктового під комплексу регіону.
Джерела:
1. Саблук П.Т. Продовольча безпека України / П.Т. Саблук, О.Г.Білорус, В.І.Власов // Економіка АПК. – 2009. - № 10. – С. 3.
2. Козій Б.І. Математична модель оцінки впливу зовнішнього середовища на продуктивність сільськогосподарських тварин / Б.І.Козій, М.В.Демчук // Науковий вісник ЛНУВМ та БТ ім. С.З. Гжицького, - Т.12, № 1 (43). – Львів, 2010. – С. 282-288.
3. Miller J.G. Living Systems. / J.G. Miller. – Niwot, Colorado: University Press of Colorado,1991. – 568 p.
Східницька Галина.
Деякі особливості, які впливають на формування
ціни сільськогосподарської продукції
Формування прибутку виступає дуже складним економічним явищем. Воно здійснюється в результаті взаємодії багатьох компонентів (комплексу різних факторів) як з додатними, так і від’ємними знаками. Під чинниками, які обумовлюють величину прибутку, розуміють обставини, під впливом яких формується прибуток в початковий період діяльності або відбувається коливання його абсолютної величини в майбутньому. Бланк І.А. [1, с.27-30], Тамошина Г.І. [4, с.16-22] виділяють наступні основні ознаки, за якими розподіляють види підприємства (табл. 1).
Таблиця 1. Класифікація прибутку
| Ознаки класифікації прибутку підприємства | Види прибутку |
| 1. За джерелами формування прибутку | прибуток від реалізації продукції; прибуток від реалізації основних фондів та іншого майна; прибуток від не реалізаційних операцій. |
| 2. За характером витрат, які виключаються з прибутку | бухгалтерський прибуток; економічний прибуток |
| 3. За складом елементів, які формують прибуток | маржинальний прибуток; балансовий або валовий прибуток; чистий прибуток. |
| 4. За характером оподаткування прибутку | прибуток, що оподатковується; прибуток, що не оподатковується. |
| 5. За характером інфляційної «очистки» прибутку | номінальний прибуток; реальний прибуток. |
| 6. За періодом формування прибутку | прибуток попереднього періоду; прибуток звітного періоду; прибуток планового періоду. |
| 7. За регулярністю формування прибутку | прибуток, що регулярно формується; надзвичайний прибуток. |
| 8. За характером використання прибутку | капіталізований (нерозподілений) прибуток; спожитий (розподілений) прибуток. |
| 9. За значенням остаточного результату господарювання | додатковий прибуток; від’ємний прибуток (збиток). |
* узагальнено на основі літературних джерел [1, с.27-30; 4, с.16-22].
Ці ж фактори можна вважати такими, що впливають на формування прибутку сільськогосподарських підприємств. Тому значна увага і поглиблений аналіз ступеня впливу їх на прибуток дозволить виявити та використати резерви зростання прибутку суб’єктів господарювання.
Сільське господарство як галузь матеріального виробництва характеризується рядом особливостей, які впливають на формування та розподіл прибутку сільськогосподарських підприємств:
- особливі організаційно-правові форми підприємств, які зумовлюють різний порядок формування і розподілу прибутку;
- значна частина продукції власного виробництва в сільському господарстві надходить до внутрішнього обороту, тобто на внутрішньогосподарське споживання, за яким не формується фінансові результати;
- процес виробництва не співпадає з календарним роком;
- процес виробництва пов’язаний з роботою з живими організмами, що є ризикованих з огляду на можливість неотримання прибутку в результаті обставин, що не залежать від підприємства (епідемії, сарана тощо);
- процес виробництва здійснюється на великих площах, широко використовуються трактори, комбайни, сільськогосподарські машини, які потребують значних капіталовкладень, тому частину прибутку необхідно направляти на придбання та утримання таких основних засобів;
- одержання готової продукції залежить від строків дозрівання рослин і вирощення тварин, що зумовлює отримання прибутку у періоди, коли надходить готова продукція;
- спостерігається сезонність виробництва.
Враховуючи всі ці обставини, приходимо до висновку, що саме вони відіграють вирішальну роль у формуванні ціни на сільськогосподарську продукцію, тим самим зменшуючи чи збільшуючи величину прибутку підприємства. Таким чином, прибуток в сільськогосподарських підприємствах формується у два етапи: на першому обчислюється прибуток від операційної діяльності, на другому – від фінансової та інвестиційної.
Загальний прибуток – це кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючого суб’єкта. Він синтезує в собі фінансові результати роботи підприємства від різних сфер діяльності.
Ринковий механізм функціонування вітчизняних сільськогосподарських підприємств, який передбачає отримання прибутків сільськогосподарськими виробниками на основі вільного ціноутворення та платоспроможного попиту, повинен реалізовуватися через загальнодержавну стратегію розвитку економіки, використовуючи ефективні методи та інструменти фінансової підтримки, що дозволить визначити основні чинники впливу на зростання прибутковості та, відповідно, забезпечення фінансової безпеки вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції в умовах входження України в світовий економічний простір [3].
Ціни в сільському господарстві мають велике значення для системи ціноутворення в цілому. Вони є вихідними для системи цін на споживчі товари, що виробляються із сільськогосподарської сировини. За цими цінами сільськогосподарська продукція реалізується колективними господарствами, фермерськими господарствами, приватним сектором державі, переробним підприємствам усіх форм власності, у торговельну мережу та безпосередньо споживачам. Такі ціни впливають на кінцеві роздрібні ціни, темпи розвитку сільського господарства, промисловості, рівень оплати працівників галузі та ефективність і результативність (прибутковість або збитковість) діяльності.
Система цін на продукцію сільського господарства та послуги, що надаються підприємствами цієї галузі, має сприяти збільшенню прибутковості сільськогосподарського виробництва, підвищенню ефективності всіх галузей і підрозділів агропромислового комплексу.
Ціни сільськогосподарської продукції утворюються під впливом загальних ціноутворюючих чинників та факторів, які притаманні саме цій галузі, основними з яких є: собівартость продукції; продуктивність праці (чинниками підвищення ефективності праці є зростання технічної оснащеності праці, підвищення культурно-технічного рівня і кваліфікації працівників, поліпшення організації виробництва і праці тощо); науково-технічний прогрес; співвідношення попиту і пропозиції на ринку; обсяг виробництва продукції сільського господарства; купівельна спроможність покупців; тип ринку, на якому функціонує підприємтсво; кліматичні умови, які впливають на урожайність сільськогосподарських культур і з тим на їх пропозицію на ринку; родючість землі; сезонність галузі тощо [2].
До чинників, що збільшують попит на товари і водночас зумовлюють зниження цін, слід віднести: зростання обсягів виробництва, безоплатне надання матеріальних благ за рахунок суспільних фондів споживання, поліпшення якості товарів без збільшення витрат, вміла організація реклами тощо.
Враховуючи особливості діяльності підприємств сільського господарства ціни класифікують за різними ознаками: закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, за якими держава закуповує продукцію для власних потреб, експорту сировини, на промислову переробку тощо; розрахункові ціни на продукцію рослинництва та тваринництва, за якими сільськогосподарські підприємства реалізують свою продукцію промисловим переробникам; ціни міжгосподарських взаємовідносин, за якими продукція сільського господарства рухається між підприємствами агропромислового комплексу; посередницькі ціни та ціни заготівельних підприємств, що закуповують сільськогосподарську продукцію у підприємств-виробників; роздрібні ціни, за якими продукція рослинництва та тваринництва продається безпосередньо населенню в роздрібній торговельній мережі без попередньої промислової переробки; оптові ціни на сільськогосподарську техніку, матеріали, мінеральні добрива, комбікорми тощо; кошторисні норми будівництва, ціни будівель, споруд у сільській місцевості; ціни на послуги організацій, які здійснюють виробничо-технічне обслуговування сільськогосподарських підприємств; біржові ціни на сільськогосподарську продукцію, за якими здійснюється продаж на біржових торгах.
Формування власної цінової політики є дієвим інструментом конкурентної боротьби сільськогосподарського підприємства на товарному ринку, яка суттєво впливає на обсяги операційної діяльності, фінансовий стан в цілому.
Таким чином приходимо до висновку, що сьогодні для сільськогосподарських підприємств необхідна постійна підтримка рівня цін і доходів, гарантування урядом мінімального рівня ціни або компенсації виробникам різниці між нормативною ціною і чинною реалізаційною у разі її зниження та встановлення таких розмірів закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, щоб забезпечували відшкодування витрат на її виробництво
Використані джерела:
1. Бланк І.А. Управления финансовой безопасностю предприятия / І.А. Бланк. – К.: Эльга, Ника –Центр, 2004. – С.27-30.
2. Приказюк О.В. Класифікація прибутку / О.В. Приказюк // Економіка АПК.– 2008. - № 3. – С. 99-102.
3. Система цін і принципи ціноутворення в сільськогосподарському виробництві. Фінанси підприємств: підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – [3-тє вид., перероб. та доп.]. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.
4. Тамошина Г.И. Прибыль: формирование, распределение и налогообложение / Г.И. Тамошина. – Воронеж, 2000. – С.16-22.