Пам’ятка уява

Вид материала

Документы

Содержание Уважність містить три компоненти Мимовільна пам'ять Довільна пам'ять Моторно-рухова пам'ять Емоційна пам'ять Нетривала пам'ять Тривала пам'ять Яке сьогодні число?

Подобный материал:

• Сприяти збагаченню словникового запасу учнів виховувати патріотичні почуття, бережливе, 114.47kb.
• Садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення "утьос-карасан" загальні положення, 112.45kb.
• 1. Психологія це…, 860.24kb.
• Пам’ятка для керівника загальноосвітнього навчального закладу, 45.26kb.
• Лія визначної рукописної пам'ятки староукраїнської  мови та мистецтва XVI століття,, 94.57kb.
• Проект має таку структуру: Програма «Спілкування-здоровий спосіб життя.», 48.31kb.
• Пам’ятка для батьків, 110.83kb.
• Оксана Білогурова Основи дефектології, 280.82kb.
• Пам’ятка для батьків: „Діти, Інтернет, Мобільний зв’язок”, 104.81kb.
• Пам’ятка, 83.9kb.

ПАМ’ЯТКА


Уява - один з самостійних пізнавальних процесів. У ній своєрідно і неповторно відображається зовнішній світ, їй належить велика роль і у творчості в навчанні, І в повсякденному житті людину.

Уява проявляється в побудові образу, засобів і кінцевого результату предметної діяльності людини; у створенні програми поведін­ка невизначеності проблемної ситуації; у продукуванні образів, не програмують, а замінюють діяльність; у створенні образів, які відповідають описаному об'єкту.

Таким чином, уява — це здібність, яка може бути розвинена шляхом цілеспрямованого тренування переважно в період дошкільного та шкільного віку.

Увага — динамічна сторона свідомості, яка ха­рактеризує ступінь її спрямованості на об'єкт і зосередження на ньому з метою забезпечення його адекватного відображення про­тягом часу, необхідного для виконання певного акту діяльності або спілкування.

Уважність містить три компоненти:

а) сталість уваги як тривалість безперервного психічного проце­су, необхідного для завершення даного завдання, дії тощо;

б) уміння довільно переключати увагу з одного об'єкта на інший;

в) стійкість, яка визначається опором щодо відволікаючого впли­ву сторонніх подразників.

Увага в молодшому шкільному віці стає довільною, але ще до­сить довго, особливо в початкових класах, сильною залишається мимовільна увага дітей. Обсяг і стійкість, переключення і концен­трація довільної уваги до IV класу школи в дітей стають майже такими самими, як і в дорослої людини.


Види пам'яті (за характером участі волі в запам'ятовуванні й відтворенні)

• Мимовільна пам'ять (інфор­мація запам'ятовується сама, без спеціального заучування, а в ході виконання діяльності, в ході робо­ти над інформацією). Дуже розви­нена в дитинстві, у дорослих слаб­шає.

• Довільна пам'ять (інформа­цію дитина запам'ятовує цілеспрямовано за допомогою спеціальних прийомів).

*Виокремлюють також нетрива­лу пам'ять, тривалу пам'ять, опе­ративну пам'ять, проміжну па­м'ять

Моторно-рухова пам'ять — це запам'ятовування й збереження, а за необхідності, точне відтворен­ня різноманітних рухів. Вона бере участь у формуванні рухових умінь і навичок людини.


Хорошу зорову пам'ять мають люди з ейдетичним сприйняттям, тобто здатні протягом тривалого часу «бачити» відсутню в реально­му зоровому полі картину або предмет. Зорова пам'ять пов'яза­на із збереженням і відтворенням образів. Цей вид пам'яті передбачає розвинену в людини здатність до уяви. На ній засновано, зокре­ма, процес запам'ятовування й відтворення матеріалу: те, що лю­дина зорово може собі уявити, вона, як правило, легше запам'я­товує й відтворює. пам'ять — це хороше запам'ятовування й точне відтво­рення різноманітних звуків, на­приклад мовних, музичних.

Емоційна пам'ять — це пам'ять на колишні переживання. Вона бере участь у роботі всіх видів па­м'яті, але особливо виявляється в людських стосунках. На емоційній пам'яті безпосередньо заснована міцність запам'ятовування матер­іалу: те, що в людини викликає сильні емоційні переживання, за­пам'ятовується їм міцніше і на три­валіший термін.

Будь-яка інформація спочатку потрапляє в нетривалу пам'ять, яка забезпечує запам'ятовування одноразово поданої інформації на нетривалий час (5—7 хвилин), після чого інформацію можна за­бути зовсім або вона може перей­ти в тривалу пам'ять, але за умо­ви одного-двох повторень.

Нетривала пам'ять (НП) обмежена за обсягом: за одноразового подан­ня в НП вміщується в середньому 7±2 об'єктів. Це магічна формула пам'яті людини, тобто в середнь­ому з одного разу людина може запам'ятати від 5 до 9 слів, цифр, чисел, фігур, картинок, уривків інформації.

Тривала пам'ять забезпечує тривале збереження інформації. Вона буває двох типів:

1) ТП із свідомим доступом (тобто людина може за своїм ба­жанням витягнути, пригадати по­трібну інформацію);

2) ТП закрита (людина в при­родних умовах не має до неї дос­тупу, а лише під час гіпнозу, шля­хом подразнення ділянок мозку може дістатися до неї й актуалізу­вати у всіх деталях образи, пере­живання, картини всього життя людини).

Оперативна пам'ять — вид па­м'яті, що виявляється в процесі виконання певної діяльності, об­слуговує цю діяльність завдяки

збереженню інформації, яка над­ходить як з НП, так і з ТП, необ­хідної для виконання поточної ді­яльності.

Також виокремлюють миттєву пам’ять. Миттєва пам'ять пов'яза­на з інерційністю органів чуття. Ця пам'ять не піддається довільному управлінню. Образ у миттєвій па­м'яті не має константи — це об­раз відчуття, а не сприйняття.

Діти молодшого шкільного віку характеризуються достатньо ви­соким рівнем розвитку пам'яті, і це стосується насамперед механіч­ної пам'яті. Дещо відстає у своєму розвитку опосередкована, логічна пам'ять, оскільки в більшості випадків дитина, займаючись навчанням, обходиться механічною пам'яттю. Спеціальне навчання дітей молодшого шкільного віку мнемічних прийомів суттєво підви­щує продуктивність їхньої логічної пам'яті. Незнання цих прийомів, невміння ними користуватися на практиці є основною причиною слабкості довільної пам'яті в багатьох дітей даного віку.


Мислення поділяється за співвідношенням образу і слова або за рівнем його розвитку (ге­нетична класифікація) на наочно-дійове, конкретно-образне (наоч­но-образне) та словесно-логічне.

Аналіз сучасних психологічних досліджень свідчить про те, що існують і такі рівні визначення по­нять.

1 рівень. Слово-поняття вик­ликає систему емоційних пережи­вань і наочних образів. Цей рівень домінує в дошкільників. На запи­тання: «Що таке м'ята?» дитина відповідає: «Це те, що дуже пах­не, її в чай кладуть».

2 рівень. Дитина називає не­суттєві ознаки, залежно від конк­ретної ситуації. За словом стоїть передусім система наочних спо­гадів про якості й функції даного предмета. Людина мислить, при­гадуючи. На запитання: «Що таке м'ята?» вона відповідає: «Це така трава, її вирощують на городі, кла­дуть у салат або чай. Вона дуже пахне, в неї рожеві квіточки».

3 рівень. Слово актуалізує си­стему логічних зв'язків. Людина дає визначення через родову і видову відміну; виокремлює суттєві озна­ки, які відрізняють дане поняття від інших подібних понять. Цей рівень визначення понять домінує в до­рослої людини. На запитання: «Що таке м'ята?» вона відповідає: «Це багаторічна трав'яниста рослина, листя якої є лікарською сировиною, яку використовують при шлунково-кишкових захворюваннях».

Для ефективного розвитку творчої активності дітей можна запропонувати комплекс ігор та вправ на розвиток творчого мис­лення: «Складання речень», «По­шук спільного», «Вилучення зайво­го слова», «Класифікація пред­метів», «Пошук аналогій», «Пошук протилежних предметів», «Пошук предметів за певними ознаками», «Пошук поєднувальних ланок», «Способи застосування пред­метів», «Вираження думок іншими словами», «Побудова причинно-наслідкових ланцюжків», «Перелік можливих причин», «Побудова си­стеми причин», «Побудова систе­ми наслідків», «Перелік назв до картинки», «Перелік назв до опов­ідання», «Скорочення оповідання»,

Обов'язковими умовами успі­шності подібних тренінгових про­цедур є: неформальна ігрова ат­мосфера, можливість постійного спілкування з однолітками, добро­зичливе, емоційно насичене спілкування вчителя з учнями, ви­користання в іграх простого, жи­тейського, добре знайомого мате­ріалу і систематичний взаємо-обмін результатами та прийома­ми творчої уяви. У першокласників і частково у другокласників домінує наочно-дієве і наочно-образне мислення, тоді як учні 3—4-х класів частіше спираються на словесно-логічне та образне мислення.

З метою адаптації мислення молодшого школяра до потрібного темпу роботи, а також для підвищення швидкості реакції та гнучкості мислення перед проведенням вправ та ігор доцільно зробити корот­кочасну інтелектуальну «розминку». Вона включає в себе довільні ак­туальні запитання, які ведучий може підібрати на власний розсуд. Наприклад:

— Яке сьогодні число?

— День тижня?і т. д.

Увага

		мимовільна
довільною

Види мислення

Операції мислення: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, конкретизація та абстрагування.

словесно-логічне

наочно-образ­не

наочно- дієве

Основними формами логічного мислення є: поняття, судження, умовивід

		У Я В А

репродуктивну (відтворюючу) продуктивну (творчу) просторову і «непросторову» конвергентну і дивергентну.

характером психічної активності, що домі­нує в діяльності, розрізняють рухову, емоційну, образну (зорову, слу­хову, тактильну, смакову, нюхову, ейдетичну тощо) та словесно-логіч­ну.

За характером цілей діяльності — мимовільну та довільну; за три­валістю закріплення та збереження інформації — короткочасну, дов­готривалу та оперативну.