Оксана Білогурова Основи дефектології

Вид материала

Документы

Содержание Логопедична карта обстеження при заїканні Загальний анамнез Ранній психомоторний розвиток Мовний анамнез Обстеження мови Монотонна мова Пам'ятка для підлітків і дорослих, що заїкаються, котрі пройшли курс психолого-педагогічної реабілітації (Укладачі пам'ятки лого II. Подолання психічних реакцій, викликаних заїканням III. Робота над мовою в домашніх умовах IV. Основні правила мови Захворювання в сім'ї Захворювання дитини Дитячі інфекції

Подобный материал:

• Акежева Оксана Батырбековна. Оксана Батырбековна родилась в 1975 году закон, 163.55kb.
• Воронцова Оксана Юрьевна 2009 г. Содержание программа курса, 648.99kb.
• Програми для спеціальних загальноосвітніх шкіл інтенсивної педагогічної корекції, 1028.49kb.
• Математика, 421.82kb.
• Оксана Левицька, 101.58kb.
• «Основи інформатики. 7 клас», 663.63kb.
• «Основи інформатики. 7 клас», 662.94kb.
• Виступ директора зош №44 Топорікової, 336.95kb.
• Основи навчальної програми враховують вимоги Ради з освіти Міжнародної Федерації бухгалтерів,, 143.95kb.
• Солтисік Роман Андрійович, доцент, к т. н. Федевич Олег Євгенійович, 7 Результати навчання:, 103.84kb.

Оксана Білогурова

Основи дефектології

1. Попередження заїкання у дітей. (Теоретичне завдання)
   

План:

Вступ

1. Профілактика заїкання.
   
2. Профілактика хроніфікації заїкання.
   
3. Раціональне лікування заїкання:
   

а) гімнастика мови (дидактичне лікування);

b) психічне лікування;

c) фармацевтичне і динамічне лікування;

d) виліковність заїкання.

4. Попередження рецидивів заїкання.
   
5. Пам'ятка для підлітків і дорослих, що заїкаються, котрі пройшли курс психолого-педагогічної реабілітації.
   

Висновок


Найкраща проповідь – власним прикладом.
   Володимир Черняк


Заїкання — вада мовлення, що виявляється у мимовільному повторенні окремих звуків, ссылка скрыта або цілих ссылка скрыта, неприродному розтягуванні звуків або блоках мовчання, протягом яких людина, що заїкається, не може вимовити звук.

Ймовірно, заїкання з'явилося практично одночасно з мовою, адже згадки про нього доходять до нас з якнайдавніших часів. За свідченнями заїкалися: ссылка скрыта ссылка скрыта, ссылка скрыта ссылка скрыта, можливо, ссылка скрыта ссылка скрыта (страждав дефектом мови, за описами схожими на заїкання), ссылка скрыта ссылка скрыта ссылка скрыта та інші.

Заїкання супроводжується перериваннями мови, повторенням окремих звуків, складів або цілих фраз, неприродним розтягуванням звуків. Заїкання майже завжди підтримується напругою, тривогою і страхом мовлення. При цьому можливі неприродні рухи, гримаси особи або тики, за допомогою яких людина, що заїкається, намагається подолати заїкання. Заїкаються приблизно 2,5 % дітей дошкільного віку. І близько 5 % людей заїкалися коли-небудь в дитинстві. Серед дорослих людей заїкаються близько 1 % людей (за останніми даними - 0,75 %). З них 80 %  - чоловіки, і 20 % - жінки.

Профілактика заїкання.

Видатний психіатр професор В.А. Гіляровський (1853-1935) надавав особливе значення профілактичному напряму в логопедії. Його цікавив ранній період дитячого розвитку, оскільки він вважав, що саме в цей час виникають передумови такого порушення, як заїкання. Питання профілактики і попередження виникнення заїкання у дітей в період розвитку мови отримали подальшу розробку.

У сучасній практичній логопедії існує декілька напрямів профілактичної роботи:

• Попередження виникнення заїкання у дітей;
  
• Попередження подальшого розвитку заїкання, яке щойно виникло;
  
• Попередження рецидивів (повторного прояву заїкання після одужання, що здається);
  
• Попередження порушень соціальної адаптації.
  

Для попередження появи заїкання необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, що оточують дитину. Одним з найважливіших профілактичних заходів є правильна організація побуту і виховання дітей в домашніх умовах. [2; 97]

Попереджувальне лікування (профілактика) заїкання у дитини, на думку І.А. Сікорського, повинне включати в себе.

• По-перше, ретельне спостереження за ходом розвитку мови у дитини.
  
• По-друге, необхідно піклуватися, щоб розумовий розвиток дитини не брав переваги над його фізичним розвитком і щоб на цьому ґрунті не виник стан психічного стомлення, яке виявляється перш за все збільшеною збудливістю, нездатністю стримувати душевні хвилювання, тобто такими умовами, при яких випадковий переляк може здобути небезпечний вплив і викликати заїкання.
  
• По-третє, необхідно звернути особливу увагу на методичний розвиток системи довільних рухів за допомогою ігор і гімнастики. Особливо необхідно при цьому турбуватися розвитком того широкого відділу довільних рухів, які відносяться до голосу і мови. Сюди входить всебічні вправи дітей зі співів, читання та декламації. [3; 11]
  

Попередження появи заїкання у дітей пов'язане головним чином з просвітницькою роботою серед батьків і працівників дошкільних установ.

Оскільки в появі заїкання значну роль грають особливості мовного розвитку дитини, його характерні якості, внутрішньосімейні відносини, необхідно, щоб батьки, вихователі і близькі люди, що оточують дитину, були обізнані про закономірності мовного розвитку, про умови, які можуть сприяти виникненню мовної патології.

Можна виділити декілька груп дітей з чинником ризику по заїканню.

• По-перше, це діти з тривожними рисами характеру. Зазвичай вони дуже прив'язані до матері, реагують на зміни її настрою. Такі діти нерідко дають реакцію у вигляді порушення сну, апетиту, дратівливості, плаксивості у відповідь на різку зміну навколишнього середовища (приміщення в ясла, дитячий сад, тривала відсутність матері, тощо).
  
• По-друге, це група дітей з раннім мовним розвитком. У таких дітей перші слова з'являються до 1-го року. У 1,6-1,8 роки у них формується фразова мова. У 2-2,5 роки вони починають говорити розгорненими фразами. Їх мовна активність висока. У цей період в мові у них з'являються множинні ітерації. Мова протікає часто в період інспіраторної фази дихання.
  
• По-третє, це діти з деякою затримкою мовного розвитку. Слова у таких дітей з'являються після 1-го року, частіше всього до 1,3-1,5 років. Фразова мова формується після 3-х років, фаза її інтенсивного розвитку падає на вік 3,6 року. Мова таких дітей часто невиразна з істотним порушенням звуковимовної сторони мови.
  
• По-четверте, це діти з генетичними чинниками ризику, тобто діти з ознаками ліворукості, а також що мають родичів із заїканням або ліворуких (виявляється генетична обумовленість мовної патології). Діти, що мають в найближчому мовному оточенні осіб, страждаючих заїканням, схильні до цієї мовної патології частіше, ніж інші. Діти, що виховуються в сім'ях з двомовністю також знаходяться в ситуації ризику заїкання.
  

Виникненню заїкання у цих груп дітей сприяє зниження адаптаційних можливостей їх центральної нервової системи.

У просвітницькій діяльності логопеда велика увага повинна приділятися роботі з батьками. У сім'ї дітей з чинниками ризику заїкання повинні бути створені умови для нормального соматичного та нервово-психічного розвитку дитини. Сюди відносяться: дотримання режимних моментів, відповідних віку дитини, правильне харчування, уникнення соматичних і психічних перевантажень, створення сприятливого емоційного клімату в сім'ї, узгоджені одноманітні виховні дії.

У дітей дошкільного віку, особливо у дітей з тривожними рисами характеру, легко виникають страхи. Ці страхи можуть виникати в результаті залякування, читання книг або проглядання фільмів страхітливого змісту і т.д. Нерідко діти бояться залишитися в темряві та просять не гасити світло перед засинанням, бояться залишитися одні в кімнаті, пройти по темному коридору, тощо.

Не слід “привчати” дітей бути хоробрими, наполягати на тому, щоб дитина обов'язково була в темряві перед засинанням, оскільки це може підсилити страхи і зафіксувати їх. Можна залишити приглушене світло в кімнаті засинаючої дитини, посидіти з нею поряд, поки вона не засне. При розумній поведінці батьків страхи дитини поступово минають. Якщо виниклі страхи спостерігаються тривалий час, слід звернутися до психоневрології.

Слід звернути увагу батьків на те, що для дітей у віці від 1-го до 6-7-ми років мова батьків є зразком. Загальними правилами мовної поведінки батьків є наступні:

• мова повинна бути достатньо плавною, емоційно-виразною, помірною за темпом;
  
• бажано, щоб мова батьків була чіткою;
  
• не можна говорити з дітьми їхньою лепетною мовою або спотворювати звуковимову;
  
• мова дорослих не повинна бути переобтяжена важковимовними для дітей словами;
  
• дорослі не повинні включати в мову при спілкуванні з дитиною складні лексико-граматичні обороти, фрази за конструкцією повинні бути достатньо простими;
  
• при спілкуванні з дитиною слід ставити тільки конкретні питання, не квапити з відповіддю;
  
• дитину не можна карати за погрішності в мові, передражнювати його або роздратовано поправляти. Корисно читати дітям віршовані тексти, відповідні їх віку. Діти легко запам'ятовують їх, а ритмізована мова сприяє виробленню правильних мовнорухових автоматизмів.
  

Випадки раннього мовного розвитку не слід оцінювати як позитивне явище. Таку дитину небезпечно “перенавантажувати” мовним спілкуванням: вводити нові слова, мовні звороти в повсякденну мову, заохочувати мовну активність, демонструвати “мовні успіхи” дитини довколишнім і ін. Навпаки, необхідно максимально занизити інтенсивність інформації, що надходить. Вибір книг повинен бути обмежений, суворо відповідати зростанню. Таким дітям протипоказані масові видовищні заходи, які можуть привести до психічного перевантаження.

Мовні зразки дорослих грають особливо важливу роль в організації мовнорухових автоматизмів дітей. Мова дорослих повинна бути спокійною і неквапливою, з чітким промовлянням слів, речень. Для таких дітей корисні ігри з ритмічними рухами, ритмічним промовлянням окремих слів, коротких фраз. Дуже важливо звернути увагу на процес становлення у них мовного дихання.

Таким чином, для дітей з раннім мовним розвитком профілактичні заходи, перш за все, пов'язані з охоронним мовним режимом, ритмизацією мови і формуванням мовного дихання.

У тих випадках, коли ітерації та мова на вдиху спостерігаються більше напівроку без тенденції до “згладжування” і далі до зникнення цих феноменів, необхідно починати корекційну педагогічну роботу в цілях попередження заїкання.

Діти з деякою затримкою мовного розвитку нерідко при ретельному обстеженні їх (психоневрологістино) виявляють ті або інші симптоми церебростенічного синдрому (підвищення внутрішньочерепного тиску, рухова розгальмованість, зниження уваги, тощо).

Такі діти потребують стимуляції мовного розвитку, проте ця стимуляція повинна бути дуже обережною, помірною. В першу чергу, таким дітям треба формувати звуковимовний бік мови і мовне дихання (базові рівні мовнорухового акту).

В період інтенсивного накопичення словникового запасу і розвитку фразової мови у дітей необхідно бути гранично уважним до появи ітерацій. Якщо впродовж 3-4-х місяців кількість ітерацій не знижується, необхідно переходити до корекційних дій, спрямовнаих на вироблення плавності мови.

У дітей з сімейною ліворукістю корисно своєчасно виявляти симптоми порушення формування нормальних межпівкульних відносин. У дошкільному віці у частини дітей не відразу встановлюється домінантність однієї з рук. Діти можуть однаково вільно використовувати то праву, то ліву руку в своїх діях. У цих випадках рекомендується організувати діяльність дитини так, щоб максимально активізувати праву руку. Необхідно послідовно, але в той же час не насильно, вкладати ложку перед їжею (олівець перед малюванням і ін.) в праву руку. Під час прогулянок прагнути тримати дитину за її праву руку і так далі Якщо ж дитина, не дивлячись на заходи, наполегливо продовжує користуватися лівою рукою, тоді не слід цього забороняти їй.

Відомо, що діти-лівші емоційно нестійкі, тривожні, мають низький рівень адаптаційних можливостей центральної нервової системи. Для таких дітей особливо важлива емоційна стабільність в сімейних відносинах і шкідлива різка зміна навколишнього оточення (наприклад, приміщення в дитячий сад без періоду адаптації).

Наявність заїк в сім'ї може мати патогенне значення для мови дитини, що розвивається. В першу чергу, повинне бути рекомендоване значне обмеження мовного спілкування заїки з маленькою дитиною, особливо в період формування у неї фразової мови. Їх спілкування може протікати тільки при використанні таких видів мови, в яких у дорослого заїки не виявляється заїкання (наприклад, читання віршів, односкладова питально-відповідна мова і ін.).

Батькам, котрі заїкаються, рекомендується пройти курс лікувально-коректувальної дії для усунення заїкання.

Для дітей, мова яких формується в умовах сім'ї з двомовністю (тобто де говорять на двох або більш мовах), повинні бути створені особливі умови. Нервова система дітей в період розвитку мови переносить значну напругу. Вона зростає в тих випадках, коли формуються одночасно дві мовні системи. Нерідко в цій ситуації з'являються ті чи інші симптоми мовної патології або виникають відхилення від норми. У одних випадках це затримка розвитку кожній з мовних систем, якими дитина оволодіває одночасно, невідповідний зросту малий словниковий запас, затримка формування граматичних структур, використання різних мов при побудові однієї фрази, тощо. У інших випадках може розвинутися і заїкання.

Для того, щоб уникнути розвитку патології мови, необхідно створити умови для формування лексико-граматичної бази спочатку однієї мовної системи. Це відбувається в нормі, як правило, до 4-х років. Після цього оволодіння іншою мовною системою не приводить до відхилень в мовному розвитку або мовній патології, і дитина вільно оволодіває другою мовою. [1; 49]

Тривалі травмуючі ситуації в сім'ї, несприятлива обстановка, скандали та конфлікти між дорослими, залякування дитини, надмірно суворі покарання у нервових і вразливих дітей можуть викликати заїкання. Логопед й вихователь тактовно повинні пояснити батькам необхідність створення доброзичливих внутрішньосімейних взаємин.

Іноді дитина відстає в своєму мовному розвитку. При цьому її розумові здібності перевищують мовні можливості. У дитини не вистачає елементарного запасу слів і граматичних засобів для виразу власних міркувань, тому в момент вислову в мові дитини з'являються тривалі паузи, зупинки, запинки, які надалі можуть перейти в стійке заїкання.

Якщо заїкання вже з'явилося, найправильнішим буде негайно ж звернутися до логопеда. Говорити з такою дитиною треба спокійно, обмеживши її мову і переключаючи увагу з мови на різні види діяльності (ігри, малювання, мозаїка, тощо). Не можна передражнювати, висміювати дитину, вимагати від неї правильної вимови слів. Необхідно дуже точно виконувати всі розпорядження лікаря і логопеда. Суворе слідування режиму (своєчасні заняття, відпочинок, повноцінне харчування) дуже важливе в період виникнення заїкання, у процесі корекційно-виховної роботи.

Дотримання всіх цих умов допоможе дитині поволі повернутися до нормальної, плавної мови. [2; 98-99]

Профілактика хроніфікації заїкання.

При “гострому” початку заїкання, що буває, як правило, після переляку, необхідно терміново створити умови для нормалізації емоційного стану дитини, особливо в тих випадках, якщо після переляку спостерігався мутизм.

Такими умовами може бути зміна обстановки, в якій відбулася психічна травма, на нейтральну; створення спеціального охоронного режиму з пролонгованим сном, зниженням рівня інформації, що надходить. Бажана консультація логопеда і психоневрології.

При появі судомних запинок батьки не повинні зовні проявляти свого неспокою, тим більше не повинні робити зауважень з приводу мови дитини, вимагати від неї плавної мови, правильної вимови звуків, слів і тому подібне. Недопустимі передражнювання та насмішки. У ініціальный період заїкання слід обмежити мовне спілкування з дитиною, розмовляти з нею лише в необхідних випадках. В процесі гри наодинці з собою діти, котрі заїкаються, озвучують свої дії без запинок, то слід заохочувати різноманітні види ігрової діяльності дитини наодинці: малювання, мозаїка, будівельні ігри і ін.

Не можна заборонити дитині говорити, якщо у нього виникає така потреба. Слід в цих випадках переводити форму мовної активності дитини з монологічної в діалогічну, з тим щоб спростити як форму спілкування, так і лексико-граматичне оформлення висловів дитини.

Логопед може рекомендувати батькам використовувати як ритмізовану мову, так і спів в спілкуванні з дитиною, розучувати з ним вірші, що мають короткий рядок, чіткий ритм та відповідні віку дитини зміст. Корисно дитині виконувати ритмічні рухи під музику (маршувати, ляскати в долоні, і ін.). При цьому ритм виконання рухів повинен бути вибраний так, щоб дитина виконувала це без напруження, із задоволенням.

Всі дисциплінарні вимоги повинні пред'являтися спокійним тоном, не нести характеру безапеляційних наказів. Якщо дитина чинить опір виконанню вимог, слід перенести її увагу на іншу діяльність. [1; 50]

Логопед повинен пояснити батькам, що заїкання у дитини можна усунути, правильно виконуючи рекомендації. Також слід обстежити дитину, заповнивши наступну карту.


ЛОГОПЕДИЧНА КАРТА ОБСТЕЖЕННЯ ПРИ ЗАЇКАННІ


Прізвище, ім'я дитини ______________________________________________, дата народження ____________

Домашня адреса ______________________________________________________________________________

N д/с, школи, клас _____________________________________________________________________________

Скарги батьків ________________________________________________________________________________

Відомості про батьків __________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________


Загальний анамнез: ____________________________________________________________________________
Від якої вагітності дитина ______________________________________________________________________
Характер вагітності (хвороби, травми, токсикоз і тому подібне) ______________________________________
Як протікали пологи (дострокові, термінові, асфіксія, стимуляція, стрімкі, затяжні, кесарів розтин)______

_____________________________________________________________________________________________
Вага і зріст малюка при народженні ______________________________________________________________
Чи відразу закричав ___________________________________________________________________________
Вигодовування (грудне, штучне, змішане, як і скільки смоктав) ______________________________________
Коли виписали з пологового будинку (якщо затримали - чому) _______________________________________


Ранній психомоторний розвиток:
Коли почав тримати голову, сидіти, повзати, ходити ________________________________________________

Коли з'явилися зуби ___________________________________________________________________________
Перенесені захворювання до і після року _________________________________________________________
Поведінка дитини до року (спокійний, неспокійний) ________________________________________________


Мовний анамнез:
Гуління ______________________________________________________________________________________
Белькотіння __________________________________________________________________________________
Перші слова __________________________________________________________________________________
Перша фраза _________________________________________________________________________________
Як йшов розвиток мови (стрибкоподібно, поступово) _______________________________________________
Чи переривався мовний розвиток дитини (час, причина) _____________________________________________
З якого віку відмічено порушення мови ___________________________________________________________
Мова в даний час ______________________________________________________________________________
Мовне середовище ____________________________________________________________________________
Чи займався раніше з логопедом (де, коли, скільки, результати) ______________________________________

_____________________________________________________________________________________________
Перебіг заїкання з моменту виникнення: постійне, хвилеподібне, рецидивуюче _________________________


Обстеження мови:

Особливості особи дитини: спокійний, урівноважений, збудливий, образливий, плаксивий, забіякуватий, доброзичливий, боязкий або сміливий, чи дружний з дітьми в колективі, щедрий або жадібний, прагнення до лідерства ____________________________________________________________________________________

Стійкість уваги, зосередженість, пам'ять __________________________________________________________

Дисципліна будинку, в дитячому саду, в школі ____________________________________________________

Мовна активність (мовчазний, балакучий, говорить охоче) __________________________________________

Стан загальної моторики (загальмованість, млявість, розпущеність, відчуття ритму, перемикання рухів)____

_____________________________________________________________________________________________

Будова і рухливість мовного апарату _____________________________________________________________

Темп мови (повільний, швидкий) ________________________________________________________________

У яких видах мови виражено заїкання: шепотіння, зв'язна, відбита, відповіді на питання, читання, переказ, віршована мова, спонтанна мова _________________________________________________________________

Дихання поза фонацією і мовою; при фонації і мові ________________________________________________

Локалізація і тип судом (клонічні, тонічні, змішані) ________________________________________________
- судоми дихального апарату ____________________________________________________________________
- голосового апарату ___________________________________________________________________________
- артикуляторные судоми мови, губ ______________________________________________________________

Важкі звуки, склади ___________________________________________________________________________

_____________________________________________________________________________________________

Супутні рухи (рук, ніг, голови, тулуба) ___________________________________________________________

Наявність емболофразій ________________________________________________________________________

Стан голосу (глухий, галасливий, тихий, затухаючий, такий, що уривається, нормальний) ________________

__________________________________________________________________________________________ [4]

Раціональне лікування заїкання.

а) гімнастика мови (дидактичне лікування)

Під гімнастикою мови слід розуміти всю суму механічних вправ голосу і мови. Ці вправи можуть стосуватися то окремих механізмів членороздільної мови, то всієї мови, в її цілому складі. На цій підставі зручно розділити гімнастику мови на два великі розділи: а) вправи елементарні і b) вправи складні.

До першого розділу відносяться вправи дихання, голосу артикуляції; до другого – відображена мова, читання, розумова мова, шепітна мова, рецитатна мова, декламація, імпровізація і бесіда.

Монотонна мова - мова, позбавлена природних підвищень і понижень тону голосу. Така мова належить до засобів, що зменшують заїкання досить значно, але не так безумовно, як ритмічна мова. Вплив низького тону на зменшення заїкання відомий майже всім авторам. Повільна мова належить до найвірніших засобів для зменшення або усунення нападів заїкання, в цьому відношенні вона мало поступається ритмічній мові, маючи перед останньою всі переваги більш природного явища, що не вражає вухо слухача

своєю штучністю, як мова ритмічна.

Три види тонованої мови, а саме: мова повільна, мова монотонна і мова низьким голосом, вельми зручно на практиці поєднувати, рекомендуючи повільну мову, промовлену низьким голосом одноманітним тоном. Така мова має в собі велику запобіжну силу проти заїкання, особливо якщо її повільність зумовлена значним падінням видихання на межі складів – що насправді переважно і буває.

b) лікування психічне

Ґрунтуючись на даних класичної медицини і на спостереженнях, пропонується наступний план психічного лікування:

1. Дати хворому спокій, усунувши всі умови, які підтримують напади хвороби.
   
2. Дати хворому керівника-лікаря для безпосереднього складного особистого впливу.
   
3. Організувати систему сприятливого зовнішнього впливу на хворого.
   
4. Організувати систему сприятливтх внутрішніх умов.
   

Зовнішні умови психічного лікування:

1. Вправи на відкритому повітрі далеко від людей.
   
2. Вправи стоячи.
   
3. Що стосується кращого часу для мовних вправ, то слід обирати вранішні години.
   
4. Внутрішні умови психічного лікування:
   
   1. спрямування уваги,
      
   2. внутрішня мовна гімнастика,
      
   3. вправи в розумових редакціях мови,
      
   4. умови, що змінюють настрій духу і звичні асоціації ідей.
      

Спостерігачі радять відволікати увагу хворого від важких звуків в іншу сторону.

Безель радить хворим думати про горлові звуки в той час, коли їм доводиться вимовляти губні або язичні звуки. Він пропонує також розмальовувати деякі літери, щоб цим побічним враженням відвернути увагу хворого від важких звуків.

Всі складні вельми різноманітні види мовної гімнастики і вправи в нормальній мові повинні врешті-решт стати предметом розумових вправ. Таким чином все те, що хворий проробляє голосно, наприклад: дихальна гімнастика, вокальні, різні артикуляторні вправи, жести, такт, читання, тонована мова, які хворий робить реально, мають виконуватись
розумово.

Вправи в редакції фраз:

1. Читання уривків класичної прози із запам'ятовуванням їх справжнього тексту.
   
2. Вправи в перекладенні фраз в дві або три паралельні редакції.
   
3. Вправи в так званих вільних асоціаціях.
   

Умови, що змінюють настрій духу і асоціації ідей:

• Міміка і жести можуть стати знаряддям психічного лікування заїкання таким чином, що лікар-керівник, обираючи найбільш корисні і придатні для хворого жести, прагне переважно навчити його цим зовнішнім прийомам, як формі, подібно до того, як актор навчається виражати зовнішніми знаками внутрішній зміст, наприклад, мужність, упевненість, незалежність характеру і так далі.
  
• Виразне читання. Хворим або хворому обираються для читання уривки різного змісту в прозі і віршах. Зміст прочитаного має викликати ті відчуття, той настрій духу і ті асоціації, які можуть бути корисні як терапевтичні заходи, і які хворий вже привчився виражати відповідними жестами, мімікою і інтонацією.
  

Коли хворий достатньо встиг в навчанні виразному читанню, логопед ретельно підбирає зміст і зовнішні форми виконання читання, як матеріал для психічної дії на пацієнта, згідно особливостей його характеру, його слабким сторонам і недолікам.

с) фармацевтичне і динамічне лікування

Загального типу лікування в такій складній хворобі, як заїкання, не може бути; слід обмежитися при лікуванні задоволенням деяких показників. Найістотніші з них такі:

1. Усунення впливів, що діють рефлекторним чином на посилення нападів заїкання.
   
2. Регулювання кровообігу в нервових центрах при його порушеннях.
   
3. Усунення надмірних душевних хвилювань, що підсилюють заїкання.
   
4. Зміцнення нервової системи взагалі.
   

Задоволення четвертого показника досягається: а) застосуванням загального методу зміцнюючого лікування, b) водолікуванням, c) кліматичним лікуванням і d) електротерапією.

d) виліковність заїкання

Можна говорити про можливість повного лікування більшої частини випадків заїкання. Для того, хто видужав, в більшості випадків не існує ніякої небезпеки захворіти знов. Кращим доказом цього служить те, що у трьох чвертей заїк рідні також були в молодості заїками, але коли заїкання припинилося, більш не поверталося.

Вилікуване заїкання іноді залишає після себе сліди у формі індивідуальної
мови, але це відноситься далеко не до всіх колишніх заїк.

Співставляючи цифри трьох спостережень, отримуємо:

	Блюмі	Коломба	Коен	Середні числа
Лікування	70%	52%	60%	61%
Поліпшення	-	21%	30%	17%
Невиліковність	30%	27%	10%	22%

Таким чином цифри трьох досліджуваних досить близькі між собою, що свідчить про їх точність. Отже, результати можна назвати втішним.[3; 11- 15]


Попередження рецидивів заїкання.

Незважаючи на ефективність корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що заїкаються, в дошкільному віці, в шкільному віці у таких дітей можуть бути рецидиви заїкання.

Слід врахувати, що не зважаючи на позбавлення від судомних запинок, у таких дітей залишається низький рівень адапційних можливостей центральної нервової системи. У зв'язку з цим посилення емоційного, психічного і фізичного навантажень може викликати рецидив заїкання.

Найчастіше перший рецидив наступає під час вступу дитини в школу. Для того, щоб попередити рецидив заїкання, необхідно особливим чином готувати таку дитину до школи. Ще до 1 вересня дитина повинна відвідати школу і клас, в якому вона вчитиметься. Вона може походити по класу, посидіти за партою, дізнатися, де знаходиться туалет. Окрім цього, необхідно заздалегідь познайомити дитину з педагогом. Педагог повинен знати про те, що дитина у минулому заїкалася та тому вимагає до себе особливого ставлення.

Таку дитину не можна питати першим, наполягати на відповіді, якщо дитина мовчить, вимагати від неї розгорнених усних відповідей. При цьому необхідно максимально заохочувати активність дитини. Рекомендується спочатку викликати маленького школяра до відповідей перед класом тільки з читанням віршів.

Якщо у учня будуть судомні мовні запинки, не слід квапити його з відповіддю. У випадках виникнення рецидиву заїкання не слід відчужувати дитину, котра заїкається від усних відповідей перед класом. Можна рекомендувати батькам, щоб дитина готувала всі домашні завдання вголос.

При ослабленні дитини після соматичних або інфекційних захворювань необхідне проведення милостивого загального і мовного режиму. Бажано, щоб дитина, що у минулому страждала заїканням, спостерігалася логопедом і психоневрологією протягом 1-1,5 років.

Наступним “небезпечним” для рецидиву заїкання віком є пре- і пубертатний вік. У цей період психосоматичного розвитку ускладнюються форми спілкування, зростають вимоги до власної мови, у підлітка наростає емоційна напруга, пов'язана з ендокринною перебудовою організму. Нерідко спостерігаються переживання підлітка, пов'язані з його соціальним статусом серед однолітків. У цей період можуть бути рецидиви заїкання. Необхідно відразу ж звернутися за лікувально-педагогічною допомогою.

Для того, щоб уникнути можливих рецидивів заїкання, рекомендується тривале диспансерне спостереження логопедом і психоневрологією (психологом), а також періодична психолого-педагогічна підтримка у вигляді логопедичних занять, психотерапії.

Для дорослих практикуються підтримуючі психолого-педагогічні курси типу “групи підтримки” або доліковування, або “групи відкритих дверей”. Такі групи організовуються зазвичай при великих консультативних і реабілітаційних центрах.

Попередження порушень соціальної адаптації дітей, що заїкаються починається в дошкільному віці. Невпевнені, тривожні за характером діти (такими рисами характеризуються, як правило ті, хто заїкаються з невротичною формою мовної патології) потребують психологічної підтримки батьків, вихователів і вчителів.

Спеціальні виховні заходи спрямовують на вироблення таких рис вдачі, як упевненість в собі, активність, самостійність у виборі рішень і діях. Заїкання не повинне впливати на вибір професії, проте, при хронічному перебігу заїкання не рекомендуються професії з великим мовним і психічним навантаженням. [1; 51]

Пам'ятка для підлітків і дорослих, що заїкаються, котрі пройшли курс психолого-педагогічної реабілітації.

Підліткам і дорослим, що пройшли курс психолого-педагогічної реабілітації, корисно мати пам'ятку наступного змісту.

Пам'ятка для підлітків і дорослих, що заїкаються, котрі пройшли курс психолого-педагогічної реабілітації (Укладачі пам'ятки логопеди Е.С. Лопотко, Л.А. Соколова.)

I. Оздоровлення нервової системи

Мова тісно пов'язана із загальним фізичним станом організму та станом нервової системи. Тому, працюючи над мовою, слід поклопотатися про свій режим і спосіб життя:

1. необхідно рішуче відмовитися від палінння, вживання алкоголю та інших надмірностей, що підривають здоров'я і що виснажують нервову систему;
   
2. для оздоровлення організму потрібне регулярне харчування, розумне чергування праці і відпочинку, сну й неспання. Треба пам'ятати, що збудження перед сном заважає заснути, а хронічне недосипання украй шкідливо;
   
3. необхідно уникати емоційних перевантажень. У випадках хвилювань, переживань, втомі слід перекинутися на іншу діяльність, оскільки розумова і фізична перевтома впливає на мову;
   
4. вранішня гімнастика та водні процедури приносять велику користь в гартуванні і зміцненні нервової системи. Вони сприяють встановленню, збереженню нормального ритму роботи, нормальної мови протягом всього дня. Помірні заняття фізкультурою, гартування організму мають сприятливу дію на координацію рухів, а отже, покращують мовну функцію.
   

II. Подолання психічних реакцій, викликаних заїканням

Серйозною перешкодою в боротьбі з мовними порушеннями можуть бути негативні емоційні переживання. Тому необхідно докладно продумати все, що порушує душевний спокій, об'єктивно і неупереджено обговорити причини невлаштованості свого життя. За бажання завжди можна знайти розумний вихід з скрутного становища. Треба стати вище за дрібниці. Досягати того, щоб в повсякденному житті відчувати себе спокійно, урівноважено, упевнено.

Не вважайте основною причиною своїх життєвих труднощів заїкання. Не робіть секретом свої труднощі в мові, поясніть товаришам по роботі, друзям і близьким, що лікуєтеся від заїкання. Виховуйте в собі сміливість, рішучість, витримку та волю. Не відступайте від поставленої мети, вірте в свої сили і можливості. Вчіться перемагати поганий настрій, образливість та дратівливість. Навчіться володіти собою і зберігати спокій в будь-яких ситуаціях. У цьому вам допоможе аутогенне тренування, якщо ви регулярно займаєтеся ним.

III. Робота над мовою в домашніх умовах

Для закріплення навику плавної мови необхідно щодня тренувати правильну мову.

• Кращий час для тренування — це вранішній час перед роботою або навчанням.
  
• Починати роботу над мовою краще із співу (використовуючи веселі, плавні і ритмічні пісні).
  
• Далі працюйте над читанням віршів, вимовою говірок, прислів’їв і невеликих текстів в помірному темпі, суворо дотримуючись правил мови.
  
• Включайте в самостійні заняття логопедичну ритміку з музичним супроводом. Пам'ятаєте, що ритмічні рухи позитивно впливають на нормалізацію мовної функції.
  
• Постійно закріплюйте освоєні навики мови в процесі спілкування з людьми.
  

IV. Основні правила мови

1. Правильна поза тіла покращує життєві процеси і впливає на організацію мови. При розмові необхідно надати тілу спокійну та зручну позу: ноги стоять міцно, груди і плечі розгорнені, голова піднята.
   
2. При розмові слід дивитися на співбесідника, триматися впевнено і спокійно.
   
3. Говоріть поволі, плавно, злито, заздалегідь обдумавши фразу, яку хочете сказати.
   
4. Говоріть виразно: для цієї мети робіть складові і логічні наголоси, додайте фразам інтонацію, відповідну сенсу вислову.
   
5. Початок слів і фраз вимовляйте тихо, плавно, з м'якою голосоподачею, без напруги, голосні вимовляйте протяжно, приголосні — легко, без “натиску”.
   
6. Довгу фразу діліть на змістові відрізки. Кожен такий відрізок вимовляйте як коротку фразу. Між відрізками фрази дотримуйте паузи.
   
7. Прагніть завжди говорити спокійно і дещо сповільнено.
   
8. При невдачах — зупиніться, а потім продовжуйте говорити поволі, поки не відчуєте повну упевненість в мові.
   

Пам'ятайте, що усунення заїкання — справа складна та вимагає перебудови мовних навиків, до яких Ви звикли. Для успіху потрібний час, знання засобів і способів усунення заїкання. Працюйте над мовою спокійно і наполегливо. Не занепадайте духом при невдачах — пам'ятайте, що труднощі долаються поступово. Частіше читайте книги, нариси про вольових, сильних людей, робіть для себе потрібні висновки.[1; 52]


Висновок.

Стосовно попередження заїкання, то у багатьох випадках хворого можна оберегти від його розвитку. Щоб профілактичним шляхом досягти успіху, логопеду та батькам необхідно діяти в період, коли виявляються перші легкі ступені розладу. Завдання головним чином є таке: необхідно усунути і стримувати всі ті шкідливі впливи, котрі несприятливим чином діють на мовленнєву здатність. Оточуючі повинні давати дітям хороший приклад розмовної мови. Нервовість дитини, незадовільне харчування, органічні хвороби повинні бути по можливості усунені. Дітей необхідно оберігати від заїкання товаришів. Дітей, котрі звикли говорити швидко, необхідно примушувати говорити повільніше. При невмілій дикції дітям необхідно допомогти невеликими розповідями, перекладами прочитаного. Примушувати повторювати дітей слова і навіть цілі речення не слід. Але все те, що робиться для користі дитини, необхідно робити, не викликаючи марно зайвого хвилювання, щоб, по можливості, відвернути увагу дитини від розладу мови. Ніколи не повтрібно забувати, що справа ведеться з хворобою, а не з "поганою" звичкою.


Перелік використаної літератури:

1. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006. – 536с.

2. Малкина-Пых И.Г. Справочник практического психолога. – М.: Изд-во Эксмо, 2005. – 784с.

3. Хрестоматия по логопедии (извлечения и тексты). Сикорский И.А. «О заикании». Учебное пособие для студентов высших и средних учебных заведений в 2 тт. Т. 1 / Под ред. Л.С. Волковой и В.И. Селиверстова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОC, 1997, - 560с.

4. ссылка скрыта - Сайт для родителей, желающих узнать больше о развитии своего ребенка.


2. КАРТА ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ДИТИНИ. (Практичне завдання)

Прізвище, ім‘я, вік дитини_______________________________________________________________

Дата народження _______________________________________________________________________

Мати: рік народження __________________________________________________________________

Освіта: ___________________________________, Ким працює ________________________________

Чи є шкідливі фактори (які) ______________________________________________________________

Чи є ще діти, вказати стать та вік _________________________________________________________

Батько: рік народження _________________________________________________________________

Освіта: ___________________________________, Ким працює ________________________________

Чи є шкідливі фактори (які) ______________________________________________________________

Чи мешкає дитина з батьками ____________________________________________________________

Батьки розлученні (вказати, скільки років було дитині в період розлучення) _____________________

Живе з матір'ю чи з батьком (вказати) _____________________________________________________

Дитина виховується у дитбудинку ________________________________________________________

Домашні умови (скільки членів сім'ї) ______________________________________________________

Скільки кімнат_______ Чи має дитина окрему кімнату _______________________________________

Захворювання в сім'ї (також у найближчих родичів):

порушення слуху (у кого, з якого віку) ________________________, алергії _____________________,

епілепсія _______________________________, розумова відсталість ___________________________,

алкоголізм _________________________________, краснуха _________________________________,

венеричні захворювання _________________________, вади розвитку _________________________,

порушення мовлення (які) ______________________, ендокринні порушення ____________________

Чи стоять на обліку у психоневролога або психіатра (діти, мати, батько, найближчі родичі) ________

Хто в сім'ї має ліворукість _______________________________________________________________

Яскраво виражені здібності ______________________________________________________________

Чи були в сім'ї випадки самогубства ______________________________________________________

Захворювання дитини: простудні - 4-6 разів в рік та більше до 3 років __________________________

в 3-7 __________________, після 7 р.___________________, менше 4 рази в рік __________________

до 3 р. _____________________, в 3-7 р.______________________, після 7 р. ____________________

Дитячі інфекції (вказати в якому віці): вітряна віспа _________________________________________

кір ___________________, скарлатина ___________________, кірова краснуха ___________________ епідемічний паротит (свинка) _________________________, менінгоенцефаліт __________________

інші (вказати) _________________________________________________________________________

Стан зору _____________________________________________________________________________

Стан слуху (захворювання ЛОР -органів) __________________________________________________

Гланди ___________________, аденоїди ___________________, ангіни (як часто) ________________

Тонзиліти (хронічні тонзиліти) ____________________, Травми голови (в якому віці) _____________

Чи знаходився на лікуванні у стаціонарі ______________, З яким діагнозом _____________________

Інші захворювання _____________________________________________________________________

Чи бувають підвищення температури без причин ____________________________________________

Чи змінюється АТ ______________________Чи відмічались у дитини судоми (вказати вік, як часто,

за яких обставин) ______________________________________________________________________

Чи стоїть на диспансерному обліку (з якого віку, у якого спеціаліста, з яким діагнозом) ___________

______________________________________________________________________________________

Сон дитини ________________________, Характеристика сновидінь ___________________________,

Характеристика стулу: чи є запори ___________________, чи бували поноси ____________________,

випадки нетримання калу ______________________________, Енурез __________________________

Група з фізкультури (основна, підготовча, звільнений) _______________________________________


Пренатальний розвиток дитини

Дитина бажана чи небажана _____________________________________________________________

Вік матері під час вагітності _______________________, Які пологи ___________________________

Яка вагітність за рахунком ________________________, Кількість абортів ______________________

Як протікала вагітність: нормально _______________________________________________________

Нудота ___________________, блювота ____________________, підвищення АТ _________________

ГРЗ ______________________, психічні травми ______________, вживання ліків _________________

забій плода _________________, краснуха ______________________, грип ______________________

шкідливі фактори _____________, паління ________________, токсикоманія ____________________

вживання алкоголю _____________________, можливість зачаття в стані сп'яніння _______________

*ГРЗ- гостре респіраторне захворювання,

*ЛОР-з гр., ларинго... - гортань, ото... - вухо, риніт-ніс;

*АТ - артеріальний тиск.

Які були пологи (у строк, дострокові, швидкі, затяжні, переношення) __________________________

Вага при народженні ____________, Чи застосовували (стимуляцію, видав­лювання, вакуум-

екстрація, щипці, кесарів розтин, поворот за ніжку) _________________________________________

Дитина народилася (доношеною, недоношеною, переношеною) _______________________________

Закричала зразу чи ні ________________, Чи були судоми (як довго) ___________________________

Особливості при народженні (асфіксія, родова травма, гематома, обвиття пуповини навколо шиї,

передлежання сідничне, головою) ________________________________________________________


Перший рік життя

Спокійний ________________________________, неспокійний ________________________________

Грудне годування місяців _______, часті відригування _______, з _______місяців, сидить самостійно

Психомоторний розвиток: тримає голівку з _________ міс, ходить з _________ міс., слідкує очима за

переміщенням предметів з ________ міс, хапає предмет з ________ міс, впізнає матір з _______ міс.

Розвиток мовлення: агукає з __________ міс, перші слова з __________ міс, фрази з ___________ міс

Загальна активність на 1-му році життя (рухливий, зацікавлений, не цікавиться, загальмований;

спокійний: полюбляє сам займатися іграшками; неспокійний: потребує постійної уваги дорослих) __

__________________________________________________________________________________ міс.

Маніпулює предметами з ______________ міс., гра "Сховай" т.п.з __________________________міс.

Переляк дитини(який) _______________________________________________________________ міс.

Чим хворіла на 1-му році життя __________________________________________________________

Чи буває в дитини: стомлюваність та слабкість (яка причина) _________________________________

Підвищена пітливість (коли) ____________ Чи бувають запаморочення (голови) _________________

Чи виникає відчуття нестачі повітря ______________________________________________________

Чи відчуває дитина болі у животі _________, нудоту _________, відчуття надуття живота _________

Чи часто жаліється на головний біль ______________________________________________________

Чи є алергічні реакції (якщо є, то на що) ___________________________________________________

Чи бувають втрати свідомості _________, нічне нетримання сечі (рідко, інколи, часто) ____________

Чи відчуває тривожність, роздратованість, гнів, агресивність, різку зміну настрою, плаксивість,

переляк, нестриманість, усамітнення (вказати) ______________________________________________


Психолого-соціальний статус дитини

Психологічний клімат в родині ___________________________________________________________

Чи бувають в родині конфлікти __________________________________________________________

Ставлення до дитини в родині ____________________________________________________________

Чи ходить у дитячий садок (з якого віку) ___________________________________________________

Як пройшло адаптування ________________________________________________________________

Які відносини з дітьми у групі ___________________________________________________________

Чи є друзі _____________________________________________________________________________

Що полюбляє робити ___________________________________________________________________

Які улюблені ігри ______________________________________________________________________

Особливості пізнавальної та емоційно-вольової сфери _______________________________________

З якого віку пішов у школу ______________________________________________________________

Успішність ____________________________________________________________________________

Які предмети подобаються, які викликають труднощі ________________________________________

______________________________________________________________________________________

Відношення до навчання ________________________________________________________________

Відносини з однокласниками ____________________________________________________________

Відносини з педагогами _________________________________________________________________

Чи бувають конфлікти (з ким, коли) _______________________________________________________

Відношення батьків до шкільних занять дитини _____________________________________________


Особливості особистості дитини

Ставлення до себе ______________________________________________________________________

Ставлення до інших людей ______________________________________________________________

Стосунки з однокласниками _____________________________________________________________

Ставлення до справи ____________________________________________________________________

Висновки _____________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________