Найбільш важливі закон
| Вид материала | Закон |
СодержаниеПричини інвалідності 10.2. Загальне захворювання 10.3. Інвалідність з дитинства 10.4. Трудове каліцтво 10.5. Професійні захворювання 10.6. Причини інвалідності 10.7. Інвалідність, що пов’язана |
- Язування олімпіадних задач з математики, 549.83kb.
- Професії найбільш важливі в Україні, 344.84kb.
- Ринковий механізм ціноутворення, 107.82kb.
- Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності, 1413.72kb.
- У тернополі перетинаються важливі автомобільні й залізничні шляхи. Це єдине місто обласного, 158.28kb.
- Виконав, 144.6kb.
- Одеська національна юридична академія на правах рукопису жеков володимир іванович, 439.41kb.
- Обудоване на принципах права, свободи І відповідальності, поступово утверджуючись, 21.55kb.
- Завдання сучасної школи розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність, 64.93kb.
- Верховну Раду України (1, Ст. 75). Як показує досвід держав розвиненої демократії,, 2015.61kb.
Розділ 10
ПРИЧИНИ ІНВАЛІДНОСТІ
10.1. ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ПРО ПРИЧИНИ ІНВАЛІДНОСТІ
У разі визнання особи інвалідом, лікарі-експерти МСЕК повинні визначити також і причину інвалідності. В залежності від причини інвалідності змінюється розмір пенсії, надання тих чи інших пільг. В окремих випадках причина інвалідності (наприклад, трудове каліцтво) дає право на пенсію за відсутності відповідного стажу роботи.
Встановлення причини захворювання проводять лікарі лікувально-профілактичних закладів дітям і лікарі медико-соціальних експертних комісій.
Причина захворювання при встановленні факту тимчасової непрацездатності дає певні пільги окремим громадянам. Так, наприклад, причина захворювання – професійне захворювання або виробнича травма дає хворому право на отримання допомоги по державному соціальному страхуванню при тимчасовій втраті працездатності в розмірі 100 відсотків свого заробітку незалежно від безперервного стажу роботи. В зв'язку з цим лікарі лікувально-консультативних комісій лікувально-профілактичних закладів повинні добре знати причини розвитку захворювань.
Лікарі-експерти МСЕК нерідко зустрічаються зі значними труднощами при визначенні причини інвалідності, що пов'язано зі складністю встановлення етіології хвороби, з характером розвитку патологічного процесу (патогенезу), з необхідністю з'ясування ряду професійно-виробничих і правових питань. Останнє потребує знання законодавчих актів і доброго знання специфіки професій, видів та умов праці, особливо на підприємствах в зоні обслуговування комісії.
На сьогоднішній день в Україні прийняті наступні причини інвалідності:
– загальне захворювання;
– інвалідність з дитинства;
– трудове каліцтво;
– професійне захворювання;
– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані з захистом Батьківщини;
– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані з перебуванням у партизанському загоні;
– поранення, контузії або каліцтва, пов'язані з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни (або з наслідками бойових дій);
– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов'язків військової служби;
– захворювання, отримане в період проходження військової служби;
– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні інтернаціонального обов'язку;
– поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов'язків військової служби під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних об'єктах та випробуваннях ядерної зброї;
– захворювання, травма, каліцтво, пов'язані з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об'єктах;
– захворювання, пов'язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.
В інструкції про встановлення груп інвалідності відмічено, що "при підвищенні групи інвалідності внаслідок професійного захворювання, трудового каліцтва, захворювань та травм, пов'язаних з аварією на ЧАЕС, з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни в разі виникнення більш тяжкого загального захворювання причина інвалідності встановлюється згідно з вибором хворого".
10.2. ЗАГАЛЬНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ
Загальне захворювання є найбільш частою причиною інвалідності, Ця причина інвалідності встановлюється в тих випадках, коли втрата працездатності настає від будь-якого захворювання або анатомічного дефекту, які не пов'язані з виробничою травмою, професійними шкідливостями, з проходженням військової служби, участю у Великій Вітчизняній війні, з наслідками аварії на ЧАЕС.
Причина інвалідності "загальне захворювання" МСЕК визначає особам, коли інвалідність у них настала в період виконання трудової діяльності або після її припинення; громадянам, що мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника або на різні види державної допомоги, незалежно від того, чи працювали вони до настання інвалідності.
Визнання особи інвалідом від "загального захворювання" дає їй право на отримання державної пенсії по інвалідності за наявності у неї відповідного по віку трудового стажу. В тих же випадках, коли громадянин визнається інвалідом 1-ї або 2-ї груп внаслідок "загального захворювання" і не має необхідного стажу роботи, а його інвалідність за висновком МСЕК настала в період трудової діяльності, то він має право на пенсію при неповному стажі роботи.
Якщо інвалідність настала в осіб до 20 років під час роботи або після її припинення, пенсія призначається їм незалежно від трудового стажу.
10.3. ІНВАЛІДНІСТЬ З ДИТИНСТВА
Інвалідність з дитинства встановлюється особам, у яких загальні захворювання або анатомічні дефекти призвели до обмеження життєдіяльності і визнання їх інвалідами до досягнення ними 18 років і до початку роботи по найму.
В окремих випадках інвалідність з дитинства може бути встановлена громадянам більш старшого віку і які визнані інвалідами від загального захворювання, якщо після перенесеного в дитячі роки захворювання чи травми, або внаслідок вродженого дефекта мало місце значне порушення життєдіяльності (ознаки інвалідності) у віці до 18 років. При цьому такі дані повинні бути підтвердженими виписками із історій хвороби, амбулаторних карт про лікування, виконаних операцій, довідками лікувально-консультативних комісій або окремих лікарів про звільнення з роботи з указанням діагнозу; протоколами органів МВС, актами правління сільськогосподарських підприємств та іншими документами, що складені з приводу перенесеної травми в побуті або на роботі, в яких указані характер або тяжкість такої травми.
Наприклад: гр. К., 28 років, визнається інвалідом 2-ї групи від загального захворювання протягом 8 років по діагнозу "Віддалені наслідки перенесеної черепно-мозкової травми у виді післятравматичного арахноенцефаліту з помірним лівостороннім геміпарезом, вираженим лікворо-гіпертензійним синдромом і рідкими епілептичними нападами". При черговому переогляді він представив виписку з історії хвороби 14-літньої давності, в якій було вказано, що хворий в 14 років переніс тяжку побутову черепно-мозкову травму, з приводу якої він лікувався в стаціонарі районної лікарня протягом 42 днів. Про перенесену в дитинстві черепно-мозкову травму відмічалось також в амнестичних даних амбулаторної картки. Будь-яких інших захворювань, що могли привести до перелічених вище в діагнозі функціональних порушень, у нього не було. За заявою хворого при черговому огляді йому була змінена причина інвалідності на "інвалідність з дитинства".
Питання про визнання хворого "інвалідом з дитинства" лікарі медико-соціальних експертних комісій можуть вирішувати на основі клініко-рентгенологічних даних без медичних документів за наявності анатомічного дефекту, який достовірно може вказувати на його розвиток у дитячому віці (наслідки перенесеного поліомієліту, туберкульозного спондиліту з вираженим горбом, хвороба Пертеса, оліфгофренія, вроджені вади серця та ін.).
Наприклад: хвора Ц., 34 років, працює бухгалтером, вперше звернулася у МСЕК для встановлення інвалідності. При огляді у ЛКК та у МСЕК був встановлений діагноз: «Віддалені наслідки після перенесеного поліомієліту у вигляді вираженого парезу м'язів лівої нижньої кінцівки (патологічні зміни прирівнюються до анатомічного дефекту)», по якому вона була визнана інвалідом 3-ї групи «інвалідність з дитинства».
Особи, які перенесли ті чи інші захворювання в дитинстві – до 18 років або мали вроджені дефекти з функціональними порушеннями, що не призводили до вираженого обмеження життєдіяльності, можуть бути визнані «інвалідами з дитинства» у випадках прогресування патології, яка була діагностована в дитячому віці.
Наприклад: у гр. В., 27 років, у дитинстві була виявлена міопія обох очей, яка добре коригувалась і не давала підстав для встановлення будь-якої групи інвалідності. Ця хвора освоїла професію оператора комп'ютерного набору і стала працювати. Патологічні зміни обох очей стали наростати, що призвело до визнання її інвалідом 3-ї групи. В даному випадку МСЕК обґрунтовано (за заявою хворої) встановила причину інвалідності "інвалідність з дитинства".
У тих випадках, коли в інваліда з дитинства виникло нове захворювання в період трудової діяльності, яке дає право на визнання його інвалідом, хворий має право вибирати причину інвалідності.
Наприклад: гр. Д., 34 років, у 18-літньому віці був визнаний інвалідом 3-ї групи «з дитинства» за діагнозом: «Віддалені наслідки травми лівого плечового сплетіння у семилітньому віці у вигляді параліча лівої кисті". На виробництві він отримав черепно-мозкову травму, в зв'язку з чим був направлений на МСЕК з діагнозом: «Стан після перенесеної черепно-мозкової травми у вигляді дефекта кісток черепа 4 х 1,5 см без пульсації мозкової речовини та помірного астенічного синдрому». МСЕК визнала його інвалідом 3-ї групи і за вибором хворого встановила причину інвалідності «трудове каліцтво».
Гр. З., 48 років, інвалід 3-ї групи «з дитинства» за діагнозом: «Віддалені наслідки після перенесеного поліомієліту у вигляді вираженого парезу м'язів правої нижньої кінцівки». Хворий переніс трансмуральний інфаркт міокарда, що призвело його до вираженого обмеження життєдіяльності й до визнання інвалідом 2-ї групи. За бажанням хворого МСЕК встановила йому причину інвалідності "загальне захворювання".
10.4. ТРУДОВЕ КАЛІЦТВО
Під трудовим каліцтвом розуміють будь-яку травму, що перенесена працівником на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків. Причина інвалідності "трудове каліцтво" встановлюється також у випадках виконання різноманітних трудових обов'язків, у тому числі під час відрядження.
Інвалідність визнається від «трудового каліцтва» у працівника, що знаходиться у відрядженні, за наступних умов:
– по дорозі до місця відрядження та зворотній дорозі;
– незалежно від місця і часу, якщо відряджений працівник виконував передбачене відрядженням завдання (у вихідні, святкові дні, у понаднормовий або звичайний час);
– у випадках вимушеного збільшення термінів відрядження без узгодження з адміністрацією, якщо буде встановлено, що відряджений працівник діяв в інтересах підприємства.
У всіх цих випадках створюється комісія для розслідування нещасного випадку і складання акту за формою Н-1.
Однак якщо травма у працівника, що знаходився у відрядженні, сталася під час перебування його на пляжі, на відпочинку в лісі та ін., причина інвалідності встановлюється як «загальне захворювання».
Питання про встановлення причини інвалідності внаслідок "трудового каліцтва" вирішується позитивно незалежно від того – працівник постраждав у результаті своєї необачності або в результаті того, що адміністрація підприємства чи установи не дотримувалась необхідних правил техніки безпеки. Якщо травма сталася на виробництві в зв'язку з необережністю потерпілого, а в акті про травму написано, що «травма сталася з вини потерпілого», то причину інвалідності МСЕК повинна визначати «трудове каліцтво».
«Трудовим каліцтвом» вважаються випадки отримання травм:
– при перебуванні на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватись відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку або за дорученням роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
– при приведенні в порядок знарядь праці, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;
– при перевезенні працівника до місця роботи та від місця роботи на транспортному засобі підприємства, або транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;
– при використанні власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;
– при проведенні дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівнику, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо);
– при ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;
– при наданні підприємством шефської допомоги;
– при перебуванні на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або середовища;
– при прямуванні працівника до(між) об'єкта(ми) обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця.
Якщо працівник отримав травму на території підприємства (установи) або в іншому місці роботи протягом робочого часу, в тому числі під час установленої перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього розпорядку; під час перебування працівників на території підприємства у зв'язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов'язковим проходженням медичного огляду і т. д., то така травма вважається пов'заною з виробництвом – інваліду встановлюється причина інвалідності "трудове каліцтво".
Наприклад: гр. Д., 46 років, під час обідньої перерви йшов у заводську їдальню, посковзнувся і впав; після такого падіння отримав перелом обох кісток лівої гомілки, який ускладнився остеомієлітом, у зв'язку з чим працівник був визнаний інвалідом; причина інвалідності – «трудове каліцтво».
У тих випадках, коли працівник вийшов за межі підприємства (установи) в робочий час без дозволу адміністрації, причина інвалідності встановлюється «загальне захворювання».
Бувають випадки, коли на підприємстві працівника в робочий час підміняє інша людина, яка отримує травму. В таких випадках встановлюється причина інвалідності «загальне захворювання».
Наприклад: гр. Д., 19 років, підміняла свою матір на птахофермі; при перенесенні вантажу вона спіткнулась і впала в яму, в результаті чого отримала відкритий перелом кісток лівої гомілки, що ускладнився остеомієлітом; була визнана інвалідом 3-ї групи; причина інвалідності – «загальне захворювання».
Причина інвалідності «трудове каліцтво» встановлюється громадянам, які навчаються і втратили працездатність у зв'язку з травмою при проходженні виробничої практики або виробничого навчання.
Наприклад: студент гірничого технікуму під час виробничої практики отримав травму лівої руки, внаслідок чого був визнаний інвалідом третьої групи і йому була встановлена причина інвалідності – «трудове каліцтво».
«Трудове каліцтво» встановлюється також у тих випадках, коли працівник під час навчання на курсах по перекваліфікації на виробництві, наприклад, в результаті травми ока втрачає зір на це око; або коли учень середньої школи під час короткочасної роботи або виробничої практики отримав травму, внаслідок якої був визнаний інвалідом.
Однак коли травма в учня отримана під час звичайних занять у лабораторії, на заняттях з праці, причина інвалідності встановлюється «загальне захворювання».
Травма може бути отримана в місцях ув'язнення й у таких випадках при визнанні потерпілого інвалідом встановлюється причина інвалідності «загальне захворювання». Причина інвалідності «трудове каліцтво» встановлюється тільки в тих випадках, коли засуджений отримав травму, яка призвела його до інвалідності під час роботи в ув'язненні, а потім його повністю було реабілітовано. В таких випадках весь час перебування в ув'язненні зараховується в трудовий стаж.
При встановленні зв'язку інвалідності з виробничою травмою не обов'язково, щоб ця травма була єдиною і безпосередньою причиною порушення життєдіяльності, що виникло. Достатньо того, щоб травма відігравала основну або суттєву роль поряд з іншими факторами у виникненні і розвитку захворювання, яке й призвело до інвалідності. Так, наприклад, виробнича травма обумовлює значне погіршення перебігу захворювання, яке перебігало в легкій формі, або виникненню такого хворобливого процесу, якого раніше не було.
Особливо важко буває лікарям-експертам вирішувати питання про зв'язок з виробничою травмою у випадках, коли нове захворювання або ускладнення виникає через деякий відрізок часу після травми.
Безпосередньо після травми або через деякий відрізок часу можуть розвинутись наступні хвороби: епілепсія, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда, кісткова пухлина (саркома), туберкульоз суглоба, хребта або навіть туберкульоз легень після значної травми грудної клітки, в особливості з переломом ребер і пошкодженням плеври та легеневої тканини та ін. У більшості таких випадків в організмі людини уже були відповідні хворобливі зміни, які обумовили розвиток захворювання після травми, а можливо, уже була й сама хвороба, але раніше вона не проявлялась або ступінь функціональних порушень при ній не призводив до суттєвих порушень життєдіяльності.
У всіх вищенаведених випадках, коли травма могла призвести до значного погіршення стану здоров'я та життєдіяльності, лікарі-експерти ЛКК та МСЕК можуть встановити причину хвороби "виробнича травма" лише після детального вивчення всіх обставин справи. В таких випадках нерідко виникає необхідність вивчення медичних документів (виписки із історій хвороби, амбулаторна карта та ін.) безпосередньо до травми з метою вияснення впливу перенесеної виробничої травми на погіршення стану здоров'я потерпілого. Поряд з цим необхідно також встановити, чи відповідає локалізація хворобливого процесу місцю, на яке поширювалась дія травми.
Наприклад: гр. В. на роботі отримав травму лівого колінного суглоба, з приводу якої протягом 11 днів лікувався амбулаторно, знаходячись на лікарняному листку. Через 3 місяці після перенесеної травми у нього був діагностований туберкульозний гоніт цього ж суглоба. Після проведеного лікування він не зміг повернутись до своєї попередньої професії (підривник в шахті) і був визнаний інвалідом 3-ї групи, причина інвалідності – «трудове каліцтво».
В окремих випадках лише одна психічна травма без фізичного пошкодження організму може викликати захворювання, що призводять до інвалідності: деякі психічні захворювання, інфаркт міокарда, мозковий інсульт, гіпертонічна хвороба та ін.
В деяких випадках можна ув'язати захворювання з виробничою травмою, не дивлячись на те, що травми в прямому розумінні цього слова наче й не було. Це стосується хвороб, які виникають раптово під час роботи і провокують патологічні зміни, що вже були в організмі. До них належать інсульт, інфаркт міокарда, перфорація (прорив) виразки шлунка або дванадцятитипалої кишки, відшарування сітківки ока та ін.
Якщо ці хвороби розвиваються хоч і раптово, але під час виконання звичної для хворого роботи, то причина інвалідності встановлюється "загальне захворювання". Такий підхід пояснюється тим, що організм людини пристосовується до повсякденної роботи і вона не може бути причиною, що викликає ті або інші захворювання. Раптовість захворювання на роботі в таких випадках є звичайною випадковістю, яка могла виникнути в будь-якому іншому місці.
Інвалідність пов'язується з нещасним випадком на виробництві тільки тоді, коли захворювання виникає раптово під час роботи в незвичайних умовах, які не властиві даній професії або службовій посаді і при цьому має місце незвичне фізичне або нервово-психічне навантаження.
Наприклад: начальник цеха К., в зв'язку з відсутністю на місці директора та головного інженера, виконував обов'язки керівника підприємства. На підприємстві виникла аварія. В період ліквідації аварії у гр. К. розвинувся інсульт, внаслідок якого він згодом був визнаний інвалідом 3-ї групи. Причина інвалідності йому була встановлена «трудове каліцтво», тому що начальник цеха К. виконував незвичну для нього роботу і мало місце значне нервово-психічне навантаження.
Встановлення зв'язку тимчасової непрацездатності та інвалідності з виробничою травмою здійснюється тільки за наявності акту про нещасний випадок, складеного за формою Н-1 у відповідності з вимогами положення про розслідування нещасних випадків на виробництві (постанова Кабінету Міністрів від 21 серпня 2001 р. № 1094). Адміністрація підриємства, установи або організації забов'язана скласти акт за формою Н-1 всім працівникам у відповідності до вимог постанови й у всіх випадках, коли тимчасова втрата працездатності внаслідок травми є не меншою, ніж один день.
На сьогоднішній день згідно з Постановою Кабінету Міністрів «Деякі питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» від 21 серпня 2001 року № 1094 комісії з розслідування нещасних випадків не визнають пов'язаними з виробництвом і не складають акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівником:
– під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовується в інтересах цього підприємства;
– за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;
– під час використання ним в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів;
– внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;
– під час скоєння ними злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;
– у разі природної смерті або самогубства, за винятком самогубства працівників плавскладу на судах морського та рибопромислового флоту в разі перевищення терміну перебування їх у рейсі, обумовленого колективним договором, або їх природної смерті внаслідок впливу психофізіологічних, небезпечних та шкідливих виробничих факторів (складається акт по формі Н-1), підтверджені висновками судово-медичної екпертизи та органів прокуратури.
У всіх цих випадках акт за формою Н-1 не складається, а складається акт НТ («невиробничий травматизм») у відповідності з правилами розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.
У випадках смерті працівника на роботі внаслідок травми, в тому числі психічної травми, згідно з Законом «Про охорону праці» складається акт про травму за формою Н-1, тому що право на відшкодування мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, що народилася після його смерті.
Причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом встановлюється лікарями МСЕК. В складних та конфліктних експертних випадках по визначенню причинного зв'язку з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом при обласних управліннях охорони здоров'я створюються спеціальні ради для вирішення цих питань.
У цю спеціальну раду для визначення питань про причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом необхідно подавати наступні документи:
– направлення підприємства або рішення суду на визначення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом;
– посвідчення про смерть, яке завірене нотаріально;
– посмертний епікриз, завірений адміністрацією лікувально-профілактичного закладу, де помер хворий;
– копія протоколу паталого-анатомічного або судово-медичного розтину;
– докладна виписка із амбулаторної картки померлого та її оригінал;
– медично-експертна документація померлого;
– акт за формою Н-1 при визначенні причинного зв'язку смерті з гострим отруєнням і трудовим каліцтвом, що настала до моменту визначення стійкої втрати працездатності.
Крім цього, «трудовим каліцтвом» вважається природна смерть працівників під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, геологорозвідувальні роботи, які проводяться під землею) або протягом чотирьох годин після виходу на поверхню внаслідок гострої серцево-судинної недостатності.
У випадках зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов'язків, коли комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде висновку, що зникнення працівника пов'язане з можливістю нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків, вона видає акт спеціального розслідування з такими висновками сім'ї працівника або його довіреній особі для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим роботодавець повинен визнати цей нещасний випадок пов'язаним з виробництвом і скласти акт за формою Н-1.
У всіх випадках встановлення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням або трудовим каліцтвом лікарі-експерти повинні керуватись "Інструкцією про встановлення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням чи трудовим каліцтвом, пов'язаним з виробництвом".
10.5. ПРОФЕСІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Професійні захворювання – захворювання, що виникли внаслідок професійної діяльності працюючого та зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих речовин, певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою, і є характерними для конкретних професій. Професійні хвороби підрозділяються на дві великі групи: гострі та хронічні.
До гострих професійних захворювань (інтоксикацій) відносять хвороби, які виникають раптово, після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу відносно високих концентрацій хімічних речовин, що знаходяться в повітрі робочої дози, або рівнів чи доз інших несприятливих факторів.
Основними документами, якими керуються лікарі при встановленні зв'язку захворювання з шкідливими факторами виробництва, є «Перелік професійних захворювань» від 8 листопада 2000 р. № 1662 та «Інструкція про застосування переліку професійних захворювань» від 29 грудня 2000 р. № 374/68/338.
До переліку професійних захворювань віднесені хвороби, які викликані виключно дією шкідливих виробничо-професійних факторів (пневмоконіози, вібраційна хвороба та ін.), а також ряд захворювань, у розвитку яких установлений причинний зв'язок з впливом шкідливих виробничих факторів. Це такі хвороби, як бронхіт, алергічні хвороби, катаракта та ін.
У наведених документах підкреслюється, що при вирішенні питань про зв'язок захворювання з умовами праці необхідно враховувати клінічну форму та особливості його розвитку, конкретні санітарно-гігієнічні умови праці і стан умов праці в конкретній професії, які підтверджуються відповідними документами. Це такі документи: виписка з історії хвороби та амбулаторної картки, санітарно-гігієнічна характеристика умов праці і копія трудової книжки.
До професійних хвороб слід відносити найближчі та віддалені наслідки професійних захворювань (наприклад, стійкі органічні зміни центральної нервової системи після інтоксикації ртуттю, окисом вуглецю та ін.). Необхідно враховувати можливість розвитку професійного захворювання через тривалий період часу після припинення контакту з шкідливим фактором (пізні: силікоз, папілома сечового міхура та ін.). До професійних захворювань можуть бути віднесені хвороби, які розвинулись на фоні професійного захворювання ( наприклад, рак легень, який виник у хворого на пнемоконіоз, або пиловий бронхіт, що підтверджується однотипністю гістологічних змін в слизовій оболонці бронхів).
До професійних захворювань слід віднести погіршення перебігу непрофесійної хвороби, яке призвело до втрати працездатності хворого. Наприклад, ускладнення (інсульт) гіпертонічної хвороби, яка виникла на фоні вібраційної хвороби.
Діагноз гострого професійного захворювання (інтоксикації), що виникає на виробництві, встановлюється лікарем будь-якого лікувально-профілактичного закладу після обов'язкової консультації з профпатологом та лікарем з гігієни праці територіальної санітарно-епідеміологічної станції. Діагноз гострого професійного контактного дерматиту, що виник на виробництві, встановлюється лікарем-дерматологом за погодженням з територіальною СЕС та профпатологом. При професійних інфекціях (вірусний гепатит, бруцельоз, сибірська виразка, кліщовий енцефаліт та інші) діагноз встановлюється лікарем-інфекціоністом та профпатологом з урахуванням епідрозслідування, проведеного фахівцями територіальної СЕС.
Якщо виявлене у працюючих у шкідливих умовах захворювання має змішану етіологію (професійну і непрофесійну), його слід розглядати як професійне з урахуванням відповідних даних, наведених у санітарно-гігієнічній характеристиці умов праці (наприклад, бронхіальна астма у працівниці цеху з виробленння антибіотиків фармацевтичного заводу).
Питання про постекспозиційний період, протягом якого може робитися висновок про зв'язок захворювання з умовами праці, повинно вирішуватись індивідуально, з урахуванням характеру захворювання та особливостей етіологічного чинника.
До хронічних професійних захворювань відносять хвороби, які виникли в результаті довготривалої дії шкідливих виробничих факторів. Діагноз такого захворювання повинен включати саму назву хвороби, основні синдроми та ступінь їх вираженості.
На сьогоднішній день в Україні діагноз хронічного професійного захворювання (інтоксикації) мають право встановлювати вперше лише спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади: науково-дослідні інститути гігієни праці та професійних захворювань (Донецьк, Київ, Кривий Ріг, Харків), Донецька обласна спеціалізована лікарня професійних захворювань, профпатологічні відділення обласних лікарень Луганської, Львівської та Черкаської областей. Вирішення всіх спірних питань відносно встановлення діагнозу професійного захворювання та ін. покладено на Науково-дослідний інститут медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ). Цей інститут має право відмінити рішення відносно професійних захворювань будь-якого спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу республіки.
У випадках використання хімічних способів захисту рослин у сільському господарстві всі питання відносно встановлення професійного захворювання вирішуються в Українському науково-дослідному інституті екогігієни і токсикології хімічних речовин (м. Київ).
Питаннями встановлення професійного захворювання працівникам, що працюють на всіх видах транспорту в Україні, займається Український НДІ транспортної медицини (м. Одеса).
У випадках впливу іонізуючої радіації та інших шкідливих чинників на працівників (у тому числі і населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС) питання зв'язку захворювання з їх дією вирішують регіональні міжвідомчі експертні ради, а при вирішенні спірних питань - Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України та Харківський НДІ медичної радіології.
Слід відзначити, що перерлічені вище установи повинні не тільки питання про встановлення професійного захворювання, але й вирішувати питання про можливість подальшої роботи працівника в умовах дії шкідливих виробничих факторів.
Якщо виноситься рішення про неможливість продовження роботи у своїй професії, то такий працівник направляється на МСЕК, де виноситься рішення про визнання або невизнання його інвалідом та встановлюється ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, визначається час настання інвалідності, складається ІПР та ін.
При первинному направленні хворого з професійним захворюванням на МСЕК необхідно представити наступні документи: висновок спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність професійного захворювання, направлення на МСЕК (ф. 88) з додатковими методами обстеження, відомості про тимчасову втрату працездатності за останні 12 місяців, результати проведеного лікування та його ефективність, запит з підприємства (або направленння Фонду) про встановлення професійної працездатності у відсотках, завірену копію трудової книжки, а в окремих випадках за необхідності – санітарно-гігієнічну характеристику робочого місця.
Порядок встановлення зв'язку смерті працівника з професійним захворюванням такий самий, як і при трудовому каліцтві (див. розділ 10.4).
10.6. ПРИЧИНИ ІНВАЛІДНОСТІ
У КОЛИШНІХ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ, ПАРТИЗАН, ПІДПІЛЬНИКІВ Й ІНШИХ ГРОМАДЯН
Основним документом, на основі якого проводиться причинний зв'язок інвалідності у колишніх військовослужбовців із перебуванням на фронті та в партизанському загоні, є «Інструкція про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців» № 16-01/220 від 20.11.1992 р.
Зв'язок інвалідності з перебуванням на фронті МСЕК встановлює як за прямими наслідками поранення, каліцтва, контузії або захворювання, так і за різними їх ускладненнями і віддаленими наслідками незалежно від терміну звертання в медико-соціальну експертну комісію.
Основні положення про встановлення причин інвалідності у колишніх військовослужбовців, партизан та підпільників, що викладені нами нижче, поширюються на:
– всіх військовослужбовців, які проходили службу у воєнних підрозділах, частях, штабах і установах, що входили до складу діючої арміїі в період громадянської і Великої Вітчизняної війн, під час других бойових операцій по захисту Батьківщини, партизани і підпільники громадянської і Великої Вітчизняної війн;
– учасників бойових дій на території інших країн – військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського флоту, Комітету державної безпеки, Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР;
– військовослужбовців Збройних сил України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та військових формувань, що створювались Верховною Радою України, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчої місії або у відрядження в держави, де велись бойові дії;
– на всіх військовослужбовців та вільнонайманих працівників у відповідності до «Закону про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту (зі змінами і доповненням за станом на 1 березня 1996 р.)».
10.6.1. Колишнім військовослужбовцям, які звільнені зі служби за станом здоров'я і мають висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва) при встановленні інвалідності питання про її причину МСЕК визначає у відповідності з формулюванням ВЛК (ОВЛК, ЦВЛК).
Наприклад: гр. В. був звільнений зі збройних сил у 1945 р. за станом здоров'я і має висновок ВЛК, що його хвороба пов'язана з перебуванням на фронті. МСЕК у 2001 р. визнала його інвалідом за цією ж хворобою і встановила причину інвалідності «захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті», що відповідає сучасній причині інвалідності «захворювання пов'язане з захистом Батьківщини».
Гр. Т. був звільнений зі збройних сил у березні 1945 р. по діагнозу: «Залишкові явища травматичного невриту лівих серединного, променевого та ліктьового нервів з вираженим парезом лівої кисті». ВЛК шпиталю, де лікувався хворий, винесла постанову «захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті». Змінювати такий висновок МСЕК не правомірна.
За відсутності у свідоцтвах про хворобу або в інших військово-медичних документах постанов ВЛК про причинний зв'язок захворювань (поранень, контузій, каліцтва) або незгодою з такою постановою документи колишніх військовослужбовців через районні військові комісаріати або самостійно МСЕК направляє на розгляд окружної військово-лікарської комісії (ОВЛК) того округу, на території якого проживає колишній військовослужбовець; а у випадках незгоди з постановою ОВЛК – в ЦВЛК.
Наприклад: гр. Р. при проходженні огляду у МСЕК пред'явив довідку з евакошпиталю, в якій відмічено, що після перенесеної контузії (де – не вказано) він знаходився на лікуванні з діагнозом «Післятравматична енцефалопатія» і був звільнений зі збройних сил. Висновок ВЛК про причинний зв'язок захворювання відсутній. У даному випадку МСЕК направила всю медико-експертну документацію в ОВЛК, рішення якої про причинний зв’язок захворювання і буде заключним.
10.6.2. Колишнім військовослужбовцям, які звільнені зі служби за станом здоров'я і не мають військово-медичних документів, МСЕК, визнаючи хворого інвалідом, встановлює йому причину інвалідності тільки після отримання висновків ВЛК, що затверджені ОВЛК.
10.6.3. Колишнім військовослужбовцям, що звільнені зі служби не за станом здоров'я, питання зв'язку інвалідності з перебуванням на фронті вирішуються в наступному порядку.
При встановленні інвалідності за наслідками поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що мали місце в період перебування на фронті і підтверджені військово-медичними документами, МСЕК правомочна вирішувати питання про її причину незалежно від терміну звернення інваліда. При цьому до уваги можуть братися різні документи: свідоцтво про хворобу, довідка за формою 16, постанова ВЛК, довідки військово-медичних установ (санчастини, шпиталю, військово-медичного музею, ОВЛК, ЦВЛК) і т. д.
Особливих труднощів при встановленні причинного зв'язку інвалідності в таких випадках, як правило, не виникає.
Такі труднощі виникають за відсутності у колишніх військовослужбовців необхідних військово-медичних документів. У таких випадках порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності наступний.
За відсутності військово-медичних документів у колишніх військовослужбовців, які в період проходження військової служби визнавались ВЛК обмежено придатними до служби або потребували відпустки за хворобу, МСЕК повинна направляти їх документи на розгляд в ОВЛК для вирішення питання про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва).
Наприклад: гр. Д. у період служби в збройних силах визнавався обмежено придатним до військової служби і йому було рекомендовано санаторно-курортне лікування, про що в нього мають місце відповідні документи в особистій справі у військкоматі. МСЕК визнала його інвалідом 3-ї групи за віддаленими наслідками контузії головного мозку. Для вирішення питання про причину інвалідності гр. Д. вся його документація направлена на розгляд в ОВЛК.
В окремих випадках МСЕК може вирішувати питання про зв'язок причини інвалідності з перебуванням на фронті за відсутності у колишніх військововслужбовців військово-медичних документів або за їх неякісного оформлення.
А. При хронічних повільно прогресуючих захворюваннях, які не були виявлені в період військової служби;
при пред'явленні документів, що видані лікувально-профілактичними закладами в перші 10 років після звільнення з діючої армії або пізніше, але за даними за вказані 10 років, які дають підґрунтя віднести початок захворювання до періоду перебування на фронті.
Наприклад: гр. Ц. у 1952 р. лікувався з приводу фіброзно-кавернозного туберкульозу легень та туберкульозного менінгіту (пред'явив довідки лікувально-профілактичних закладів того періоду часу). В 2002 р. вперше звернувся у МСЕК для встановлення групи інвалідності, пов'язаної з перебуванням на фронті. При обстеженні у нього був встановлений діагноз «Післятуберкульозний пневмосклероз, дихальна недостатність І–ІІ ст. Порушення кровообігу ІІ-А ст. Віддалені наслідки перенесеного туберкульозного менінгіту у вигляді розсіяної мікросимптоматики на фоні церебрального атеросклерозу». Під час огляду представив довідку міської лікарні від 2 червня 1945 р., в якій вказано, що протягом місяця військовослужбовець Ц. лікувався з приводу гострої пневмонії в міській лікарні. В довідці райвійськкомату з місця проживання гр. Ц. відмічено, що він служив у рядах діючої армії з 3 лютого 1944 р. до травня 1945 р. включно і був звільнений зі збройних сил за указом.
Виявлені захворювання та ступінь функціональних порушень, а також представлені медичні документи дозволяють віднести початок захворювання до періоду перебування на фронті, а тому йому була встановлена група інвалідності по «захворюванню, пов'язаному з перебуванням на фронті».
Причинний зв'язок захворювання з перебуванням на фронті може бути встановлений також й у тих випадках, коли у воєнно-медичних документах вказані окремі симптоми захворювання, яке призвело до інвалідності.
Наприклад: гр. Н. у МСЕК була встановлена 2-га група інвалідності за діагнозом «Наслідки перенесеного інсульту у вигляді помірно вираженого правостороннього геміпарезу та нерізко вираженої моторної афазії на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ст.». Під час огляду у МСЕК він пред'явив свідоцтво про хворобу із евакошпиталю, в якому вказано, що військовослужбовець Н. був поранений на фронті в 1944 р. в м'які тканини лівого плеча і був визнаний обмежено придатним до муштрової служби. В цьому ж свідоцтві про хворобу вказано, що у нього два рази реєструвався артеріальний тиск 150/95 мм рт. ст. і мав місце акцент другого тону серця на аорті. Крім цього, він представив виписку з амбулаторної картки, в якій відмічено, що, починаючи з 1956 р., постійно приймає лікування з приводу гіпертонічної хвороби, а також довідку з військкомату, яка підтверджувала його службу в діючій армії з листопада 1943 р. до травня 1945 р.
Представлені документи дали можливість віднести початок розвитку гіпертонічної хвороби на 1944 р., коли вже мали місце окремі симптоми захворювання (підвищені цифри артеріального тиску та акцент другого тону на аорті), хоч захворювання й не було діагностовано в той час, Враховуючи ці документи, МСЕК встановила причину інвалідності «захворювання пов'язане із захистом Батьківщини».
Б. При наслідках поранення, контузії, каліцтва, якщо факт їх отримання вказаний у графі «анамнез» військово-медичного документу, що складений у роки війни, або в графі «діагноз» вказані лише окремі симптоми захворювання, що призвело в майбутньому до інвалідності.
Наприклад, у довідці гр. К., що видана військово-медичним музеєм, у графі «анамнез» указано, що в 1944 р. він переніс контузію головного мозку, у графі «діагноз», поряд з «крупозним запаленням легень», вказана «вегето - судинна дистонія». Гр. К. представив довідку з військкомату, в якій відмічено, що він проходив службу в діючій армії з грудня 1943 р. до травня 1945 р. У віці 76 років він уперше звернувся у МСЕК за встановленням групи інвалідності. По діагнозу «Церебральний атеросклероз з дизциркуляторною енцефалопатією ІІ-ІІІ ст. на фоні перенесеної контузії головного мозку" він був визнаний інвалідом 2-ї групи по «захворюванню, пов'язаному із захистом Батьківщини».
Перенесена контузія головного мозку у гр. К. прискорила розвиток церебрального атеросклерозу, а тому причина інвалідності була пов'язана з перебуванням на фронті.
В. При наслідках черепно-мозкової травми, якщо у військово-медичних документах вказано поранення голови (обличчя, шиї) або на одночасно отримані множинні уламкові поранення будь-якої локалізації.
Наприклад: гр. Р. під час війни отримав множинне осколкове поранення м'яких тканин грудної клітки та лівої нижньої кінцівки, з приводу чого він знаходився на лікуванні в шпиталі (довідка військово-медичного музею). Через 6 років після такого поранення у нього з’явились напади епілепсії. З кожним роком, не дивлячись на лікування, напади частішали, і він був визнаний інвалідом 2-ї групи. При черговому огляді у МСЕК гр. Р. подав із військомату довідку, що в період поранення його частина входила до складу діючої армії. Причина інвалідності у МСЕК йому була встановлена «захворювання пов'язане із захистом Батьківщини».
10.6.4. Питання про причину інвалідності у колишніх військовослужбовців, які знаходились у полоні, вирішується на основі довідок військомату з вказівкою дати призову на військову службу та звільнення, часу перебування у полоні, дати проходження військового переобліку, придатності до військової служби при демобілізації зі збройних сил, а також у випадках пред'явлення документів, що видані лікувально-профілактичними закладами в перші 10 років після звільнення з військової служби або пізніше, але за даними за вказані 10 років, які дають підґрунтя віднести початок захворювання до періоду перебування на фронті.
10.6.5. Якщо учасник бойових дій отримав на фронті поранення, яке його на момент огляду в МСЕК не інвалідизує, але має інші захворювання, що інвалідизують його, то причину інвалідності встановлюють "поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані із захистом Батьківщини".
Наприклад: гр. Д. на фронті отримав поранення в ліве стегно, про яке він має довідку за ф. 16. Крім цього, він представив довідку з військкомату, в якій указано, що на момент поранення перебував в діючій армії. При огляді у МСЕК у нього був встановлений діагноз «Наслідки перенесеного інсульту з вираженим лівостороннім геміпарезом на фоні гіпертонічної хвороби ІІІ ступеня». МСЕК визнала його інвалідом 2-ї групи і пов'язала причину інвалідності з захистом Батьківщини.
10.6.6. За відсутності у колишніх військовослужбовців, у тому числі й у тих, які знаходились у полоні, будь-яких даних про огляд у ВЛК у період служби у збройних силах та при наявності у них явних наслідків тілесних пошкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, великі рубці після поранень, наявність чужнрідних тіл і т. д.) незалежно від причини звільнення із армії, питання про зв'язок отриманих поранень (каліцтва) з перебуванням на фронті вирішується після огляду їх судово-медичним експертом і його висновком, огляду в лікарській комісії при військкоматі та складеного нею свідоцтва про хворобу і отриманні довідки про перебування в діючій армії з посиланням на перелік Генерального штабу.
Наприклад: гр. В. був визнаний МСЕК інвалідом 3-ї групи від загального захворювання за діагнозом «Віддалені наслідки відкритої черепно-мозкової травми з наявністю дефекта кісток черепа 1 х 4 см». Після того, як гр. В. представив перелічені вище документи, МСЕК змінила своє рішення відносно причини інвалідності на «поранення, пов'язане із захистом Батьківщини».
10.6.7. Згідно з наказом МОЗ України № 210 від 22.11.1995 р. «Про внесення змін та доповнень до інструкції про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті» та «Законом про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» (зі змінами та доповненнями по стану на 1 березня 1996 р.) всі наведені вище положення про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності з перебуванням на фронті поширюється на всіх учасників бойових дій.
Ці положення відносяться також і до вояків Української повстанської армії, які брали участь в бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941–1944 роках, які не здійснювали злочинів проти світу та людства і реабілітовані у відповідності з Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». При цьому причинний зв'язок інвалідності проводиться на основі даних СБУ про службу в Українській повстанській армії та довідок військово-медичних або лікувально-профілактичних установ про захворювання, контузію, поранення і каліцтво, а також довідки про реабілітацію.
10.6.8. До учасників бойових дій, що мають право на встановлення причини інвалідності «поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані з захистом Батьківщини», відносяться: працівники, які отримали поранення, контузію, каліцтво, захворювання під час перебування в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, при спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів; особовий склад груп самозахисту об'єктів, аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, працівники шпиталів та лікарень Ленінграда, які мають медаль "За оборону Ленінграда" та особи, що нагороджені знаком "Жителю блокадного Ленінграда"; малолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилось 16 років) в'язні фашистських концтаборів та ін. місць примусового утримання; колишні бійці винищувальних батальйонів, взводів та загонів захисту народу та ін. осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по знешкодженню диверсійно-терористичних груп на території колишнього Радянського Союзу в період з 22 червня 1941 р. до 31 грудня 1954 р.; учасники бойових дій на території інших держав; особи, що брали участь у розміновуванні та ін.
Питання про зв'язок інвалідності в осіб вільнонайманого складу збройних сил вирішуються аналогічним шляхом. Винесення експертного рішення таким особам (з явними наслідками тілесних пошкоджень) відносно причини інвалідності МСЕК проводить на основі наступних документів:
– свідоцтво про хворобу, що складене лікарською комісією при військкоматі з висновком судово-медичного експерта;
– довідка військкомату про перебування в діючій армії;
– посвідчення учасника бойових дій;
– направлення на МСЕК із лікувально-профілактичного закладу та виписки із історій хвороби.
Згідно з наказу Міністра охорони здоров'я № 210 від 22.11.1995 р. за відсутності у невійськовослужбовців (осіб вільнонайманого складу збройних сил, партизанів, підпільників та ін.) будь-яких військово-медичних документів, але мають місце явні тілесні ушкодження, рішення про причинний зв'язок поранень та інвалідності МСЕК виносять на підставі акту судово-медичної експертизи та посвідчення учасника бойових дій оглянутого.
10.6.9. Цивільним особам, що стали інвалідами внаслідок поранень, або за їх віддаленими наслідками, або за іншими ушкодженнями здоров'я (травми, каліцтво), отриманими в районах бойових дій в період Великої Вітчизняної війни і від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період, а також під час виконання робіт, пов'язаних з розмінуванням боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни незалежно від часу їх виконання; особам, що стали інвалідами внаслідок воєнних дій громадянської і Великої Вітчизняної війн або стали інвалідами внаслідок указаних причин в малолітньому віці у воєнні і повоєнні роки, встановлюється причина інвалідності «поранення, контузія, або каліцтво, пов'язані з бойовими діями у період Великої Вітчизняної війни (або з наслідками бойових дій)».
Ця причина інвалідності встановлюється як за прямими наслідками поранення або травми, так і їх віддаленими наслідками на підставі довідок військово-медичних та лікувально-профілактичних закладів, або протоколу опитування свідків, виданого установами праці та соціальної політики за місцем їх проживання.
Наприклад:
– гр. В. у 8-літньому віці при випасі корів був поранений снарядом, що розірвався, в ліве око і повністю втратив на нього зір. Гр. В. представив протокол опитування свідків, що проживали на той час у селі, складеного у відповідності до вимог співробітниками районного відділу праці та соціальної політики, в якому комісія підтверджує факт отримання поранення в ліве око від розриву снаряда в період Великої Вітчизняної війни. Крім цього, гр. В. представив також направлення на МСЕК із лікувально-профілактичного закладу. МСЕК, оглянувши гр. В. та проаналізувавши подані документи, визнала його інвалідом 3-ї групи по «пораненню, пов'язаному з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни»;
– гр-ка Л. у віці 5 років під час бомбового обстрілу міста отримала поранення хребта, яке потім ускладнилося туберкульозом. Не дивлячись на лікування, у неї сформувався великий горб з легеневою недостатністю та порушенням кровообігу. З 18 років вона визнається інвалідом 2-ї групи з дитинства. Гр. Л. представила протокол опитування свідків, складений співробітниками районного відділу праці та соціальної політики, в якому підтверджується факт отримання нею поранення хребта в 5-річному віці. МСЕК підняла її архівну пенсійну справу і у відповідності з висновком протоколу опитування свідків змінила причину інвалідності на "поранення, пов'язане з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни".
Пов'язується з бойовими діями в період Великої Вітчизняної війни інвалідність у осіб, в'язнів фашистських концтаборів та інших місць примусового утримання, яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років. При цьому на МСЕК представляється довідка СБУ, що підтверджує факт перебування малолітньої особи у фашистських концтаборах, паспорт (дата народження).
10.6.10. При вирішенні питань зв'язку інвалідності у колишніх партизан, підпільників або учасників Європейського Руху Опору з перебуванням у партизанському загоні вирішується МСЕК у відповідності до "Інструкції про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців № 16-01/220 від 20.11.1992 р. на основі військово-медичних документів та довідок лікувально-профілактичних установ, членських квитків партизанского загону, групи опору, або довідки СБУ, що підтверджує участь або травму громадянина в партизанському загоні, підпільній організації або в Європейському Русі Опору на території інших країн.
За відсутності будь-яких воєнно-медичних документів у відповідності до наказу міністра охорони здоров'я № 210 від 22.11.1995 р. при огляді у МСЕК колишніх партизан, підпільників, учасників Європейського Руху Опору, які мають явні наслідки тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, металеві чужорідні тіла та ін.) факт поранення, каліцтва, контузії з рубцями голови чи обличчя, отриманих у період перебування в партизанському загоні, з'єднанні, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях може бути підтверджений показанням одного партизана (підпільника), які разом перебували в партизанському загоні (з'єднанні) чи підпільній організації (групі).
При цьому виноситься наступне формулювання причини інвалідності –«поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, пов'язані з перебуванням у партизанському загоні».
Наприклад: гр. З. в період перебування в партизанському загоні отримав осколкове поранення лівої гомілки. На місці поранення утворилась незаживаюча виразка. Був діагностований остеомієліт обох гомілкових кісток у нижній третині лівої гомілки. Через 41 рік у зв'язку з вираженим загостренням хвороби і неефективністю лікування була проведена ампутація лівої гомілки в нижній третині. Гр. З. був визнаний інвалідом 3-ї групи від загального захворювання. На МСЕК він представив показання партизана, з яким був у партизанському загоні, який підтвердив факт поранення гр. З. в період перебування в партизанському загоні; партизанський квиток, довідку про ампутацію кінцівки із лікувально-профілактичного закладу і йому була встановлена причина інвалідності «поранення, пов'язане з перебуванням у партизанському загоні».
10.6.11. Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 р. затверджений перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, і періодів бойових дій на їх територіях:
– Алжир: 1962 – 1964 роки;
– Ангола: листопад 1975 р. – листопад 1989 р.;
– Афганістан: квітень 1978 р. – грудень 1979 р.;
– Бангладеш: 1972–1973 роки (поширюється лише на особовий склад кораблів і допоміжних суден Військово-Морського флоту);
– В'єтнам: січень 1961 р. – грудень 1974 р.;
– Ефіопія: грудень 1977 р. – листопад 1979 р.;
– Єгипет (Об'єднана Арабська Республіка) : жовтень 1962 р. – березень 1963р.; червень 1967 р.; 1968 р.; березень 1969 р. – липень 1972 р.; жовтень 1973 р . – березень 1974 р.; червень 1974 р. – лютий 1975 р. (поширюється лише на особовий склад тральщиків Чорноморського і Тихоокеанського флотів, які брали участь у розмінуванні зони Суецької затоки);
– Єменська Арабська Республіка: жовтень 1962 р. – березень 1963 р.; листопад 1967 р. – грудень 1969 р.;
– Іспанія: 19 липня 1936 р. – 28 березня 1939 р.; 28 березня 1939 р. – 18 липня 1939 р.;
– Іран: 25 серпня 1941 р. – 5 вересня 1941 р.;
– Камбоджа: квітень – грудень 1970 р.;
– Китай: серпень 1924 р. – липень 1927 р.; 15 липня 1929 р. – 31 грудня 1929 р. (поширюється лише на особовий склад радянських військових частин і підрозділів у районі Китайсько-Східної залізниці (КСЗ); липень 1937 р. – вересень 1944 р.; липень – вересень 1945 р.; березень 1946 р. – квітень 1949 р.; березень – травень 1950 р. (поширюється лише на групу протиповітряної оборони (район м. Шанхай); червень 1950 р. – липень 1953 р. (поширюється лише на радянські військові частини і підрозділи, що брали участь у бойових діях у Північній Кореї з території Китаю);
– Куба: липень 1962 р. – листопад 1963 р.;
– Лаос: січень 1960 р. – грудень 1963 р.; серпень 1964 р. – листопад 1968 р.; листопад 1969 р. – грудень 1970 р.;
– Мозамбік: 1967 – 1969 роки; листопад 1975 р. – листопад 1979 р.;
– Монголія: 11 травня 1939 р. – 16 вересня 1939 р. (бойові дії на річці Халхін-Гол);
– Північна Корея: червень 1950 р. – липень 1953 р.;
– Сірія: червень 1967 р.; березень – липень 1970 р.; вересень – листопад 1972 р.; жовтень 1973 р.;
– Сомалі: 1977 р.;
– Угорщина: 24 жовтня 1956 р. – 10 листопада 1956 р.;
– Фінляндія: 30 листопада 1939 р. – 13 березня 1940 р.;
– Чехословаччина: 20 серпня 1968 р. – 1 січня 1969 р.;
– Югославія: 15 липня 1992 р.;
– Японія: 29 липня 1938 р. – 11 серпня 1938 р. (бойові дії біля озера Хасан); 9 серпня 1945 р. – 3 вересня 1945 р.;
– інші країни: після грудня 1979 р. (Генеральним штабом Збройних сил колишнього СРСР і після 1979 р. направлялися військові фахівці в країни, на території яких велись бойові дії, але Україна не володіє такою інформацією, а тому військовослужбовцям пільги надаються на підставі довідок 10-го Головного управління Генерального штабу Збройних сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях);
– Західна Білорусія і Західна Україна - 17 вересня 1939 р. – 28 вересня 1939 р. (воз'єднання з СРСР);
– острів Даманський - 15–28 березня 1969 р.;
– територія України, Білорусії, Латвії, Литви, Естонії: 1944 – 1951 роки (ліквідація диверсійно-терористичних груп, бандитизму).
При визнанні військовослужбовців, що вели воєнні дії в перелічених вище країнах, інвалідами, за наявності відповідних документів, причина інвалідності встановлюється «поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні інтернаціонального обов'язку», а на території колишнього Союзу – «поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при захисті Батьківщини».
Наприклад:
гр. Н. під час служби в збройних силах при виконанні інтернаціонального обов'язку в Камбоджі в листопаді 1970 р. отримав контузію головного мозку, про що має довідку за формою 16, та відповідну довідку із військомату про його службу у збройних силах на території Камбоджі. Через шість років у нього підвищились цифри артеріального тиску і була діагностована гіпертонічна хвороба. Захворювання поступово прогресувало, і в 1998 р. він переніс мозковий інсульт. Гр. Н. був направлений на МСЕК і по діагнозу «Стан після перенесеного інсульту у лівій гемісфері у вигляді правостороннього геміпарезу (помірного в руці і легкого в нозі)» його визнали інвалідом 3-ї групи. Оскільки перенесена черепно-мозкова травма у листопаді 1970 р. сприяла розвитку гіпертонічної хвороби і призвела до інвалідності, то МСЕК установила причину інвалідності «контузія, отримана при виконанні інтернаціонального обов'язку».
10.6.12. Причина інвалідності «поранення, контузія, травма, каліцтво, захворювання, отримані при виконанні обов'язків військової служби» установлюється в тих випадках, коли зазначені ушкодження заподіяні при виконанні військових обов'язків, які передбачені статутами, інструкціями та іншими нормативними актами Збройних сил України. Таке формулювання причини інвалідності МСЕК виносить у точній відповідності із висновком військово-лікарської комісії, який міститься у військово-медичних документах (свідоцтво про хворобу, довідка за формою № 16, довідка військово-медичного музею, постанова окружної або центральної військово-лікарської комісії та ін.). При незгоді з висновком ВЛК або за відсутності такого висновку у військово-медичних документах, МСЕК направляє експертну, а у ряді випадків і пенсійну справу, на розгляд в ОВЛК або в ЦВЛК. Рішення цих комісій відносно причини захворювання або травми є остаточним.
Наприклад:
гр. С. був звільнений зі збройних сил у зв'язку з вислугою років. У свідоцтві про хворобу відмічено, що в період служби переніс травму попереково-крижового відділку хребта, але у висновку ВЛК відсутня постанова відносно причини цієї травми. Через один рік після звільнення із Збройних сил гр. С. був визнаний інвалідом 2-ї групи по діагнозу «Попереково-крижовий остеохондроз. Нестабільність диску L-5 – S-1. Попереково-крижова радикулопатія з вираженим больовим синдромом». Експертна та пенсійна справа гр С. була направлена на ОВЛК, яка винесла постанову, що травма хребта пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. У відповідності до цієї постанови МСЕК винесла рішення про причину інвалідності – «травма, отримана при виконанні обов'язків військової служби».
10.6.13. Захворювання, поранення, контузія, травма або каліцтво можуть бути отримані при проходженні військової служби. Це стосується захворювань, поранень, травм, контузій або каліцтва, які військовослужбовець дістав у період проходження військової служби, але за обставин, не пов'язаних з виконанням військових обов'язків, що передбачені статутами, інструкціями та іншими документами Збройних сил України. В таких випадках ВЛК виносить рішення, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби. МСЕК притримується при винесенні причини інвалідності у військовослужбовців цього формулювання.
Наприклад:
гр. В. був звільнений зі збройних сил за діагнозом "Дифузний метатуберкульозний пневмосклероз з бронхоектазами. Емфізема легень, Дихальна недостатність І-ІІ ступенів». Висновок ВЛК: захворювання пов'язане з проходженням військової служби. МСЕК визнала колишнього військовослужбовця інвалідом Ш групи і установила причину інвалідності «захворювання, пов'язане з проходженням військової служби».
У деяких випадках при наслідках поранення (контузії, травми або каліцтва) внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, зустрічаються висновки ВЛК «травма, заподіяна внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби». Однак такий висновок означає, що інвалідність у такого військовослужбовця розвинулась у період проходження військової служби, а тому МСЕК повинна притримуватися цього висновку. Проте інвалід у таких випадках буде отримувати пенсію за нормами, які передбачені для військовослужбовців.
У військовослужбовців, звільнених зі збройних сил не через хворобу, а через закінчення строку служби, постанови Уряду і т. д. і які не мають висновку ВЛК, причину інвалідності МСЕК вирішує наступним чином.
У тих випадках, коли інвалідність настала пізніше трьох місяців після звільнення зі збройних сил, але викликана захворюваннями (пораненнями, травмами), які мали місце під час військової служби і які підтверджувались свідоцтвом про хворобу, довідкою за формою № 16, висновками ВЛК про обмеження придатності або непридатності до військової служби, довідками військово-медичних установ (медсанчастини, шпиталю), військово-медичного музею та ін., МСЕК за наявності ускладнень або при прогресуванні хвороби має право встановити причину інвалідності «захворювання (поранення, травма, каліцтво), пов'язані з проходженням військової служби».
Наприклад:
гр. К. під час служби в збройних силах переніс ретробульбарний неврит обох зорових нервів, з приводу чого він лікувався в шпиталі. Після видужання продовжував службу в армії. Через три роки після звільнення зі служби стан його погіршав і у нього був діагностований розсіяний склероз з тетрапарезом та зниженням зору з корекцією на праве око до 0,6 Д і ліве – до 0,7 Д, внаслідок якого він був визнаний інвалідом 3-ї групи. На МСЕК він пред'явив довідку шпиталю про перенесений ретробульбарний неврит зорових нервів. Оскільки ретробульбарний неврит зорових нервів є дебютом розсіяного склерозу, то йому була встановлена причина інвалідності "захворювання пов'язане з проходженням військової служби".
У випадках, коли у колишнього військовослужбовця виникло захворювання, або він отримав травму в перші три місяці після звільнення зі служби в збройних силах, які призвели до тимчасової втрати працездатності, а потім і до інвалідності, то причина інвалідності установлюється «захворювання (поранення, травма), пов'язані з проходженням військової служби».
Наприклад:
гр. З. через два місяці після звільнення зі служби в збройних силах отримав тяжку черепно-мозкову травму в автодорожній катастрофі, з приводу якої лікувався протягом чотирьох місяців. Потім був направлений на МСЕК з діагнозом «Проміжний період після перенесеного забою мозку у вигляді післятравматичного арахноенцефаліту з помірним лікворо-гіпертензійним синдромом, атрофією правого зорового нерва з гостротою зору з корекцією 0,2 Д, помірними вазовегетативним і астенічним синдромами», яка визнала його інвалідом 3-ї групи і встановила причину інвалідності «травма, пов'язана з проходженням військової служби».
У військовослужбовців, які захворіли чи отримали травму в перші три місяці після звільнення зі збройних сил, часом настання інвалідності вважається дата захворювання або травми. При цьому на МСЕК вони повинні представити направлення на МСЕК (ф. 88), виписки з історій хвороби, амбулаторну картку, довідку із військкомату про дату звільнення з армії або військовий квиток.
Військовослужбовці, які були звільнені зі збройних сил в перші три місяці після призову в армію, вважаються неправильно призваними на військову службу, а тому при їх звільненні ВЛК виносить рішення «захворювання, не пов'язане з проходженням військової служби», яке не має права змінювати МСЕК. Виняток складають гострі захворювання та травми.
10.6.14. Визначення причини інвалідності військовослужбовцям, які були призвані на навчальні або перевірні збори і захворіли або отримали поранення, травму чи контузію при виконанні обов'язків військової служби під час цих зборів, МСЕК встановлює у відповідності з висновком ВЛК (ОВЛК, ЦВЛК) у свідоцтві про хворобу.
10.6.15. Військовослужбовцям, співробітникам МВС та СБУ, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і інших ядерних об'єктах та в випробуваннях ядерної зброї, при визначенні причини інвалідності МСЕК керується висновками ВЛК (ОВЛК, ЦВЛК).
Ці висновки ВЛК можуть бути наступними.
«Захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС», – якщо захворювання з’явилось у період або після перебування в 30-кілометровій зоні, або коли захворювання, що мали місце до цього, призвели до обмеження придатності або до непридатності до військової служби.
«Захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ядерному об'єкті», - якщо той, хто пройшов медичний огляд, брав участь у ліквідації аварії на інших ядерних об'єктах (АЕС, ядерні енергетичні установки і т. д.), внаслідок чого у нього виникли захворювання, або коли захворювання, що мали місце до цього, перебігають так, що призводять до обмеження ступеня придатності або непридатності до військової служби, служби по військовій спеціальності.
«Захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при випробуванні ядерної зброї», – якщо той, хто пройшов медичний огляд, брав участь у випробуванні ядерної зброї або інших ядерних випробуваннях, внаслідок чого у нього виникли захворювання, або коли захворювання, що мали місце до цього, перебігають так, що призводять до обмеження ступеня придатності або непридатності до військової служби, служби по військовій спеціальності.
«Захворювання, так, пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи в період проходження військової служби», – якщо захворювання з’явилось у період проходження військової служби в зонах підвищеного радіаційного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, які виділяються постановою Кабінету Міністрів України, або захворювання, які з’явились раніше, а в цей період перейшли в такий перебіг, що призвело до обмеження ступеня придатності або непридатності до військової служби, служби по військовій спеціальності.
Змінювати висновки ВЛК (ОВЛК, ЦВЛК) МСЕК неправомірна.
10.7. ІНВАЛІДНІСТЬ, ЩО ПОВ’ЯЗАНА
З АВАРІЄЮ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС
Причинний зв’язок інвалідності внаслідок захворювань, травм, каліцтва, що виникли в результаті дії іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів під час аварії на Чорнобильській АЕС і інших ядерних об’єктах, проводиться тільки тим громадянам, які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та робіт на інших ядерних об’єктах.
Такий статус у відповідності з «Положенням про систему експертизи по встановленню причинного зв’язку хвороб, інвалідності, смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» Міністерства охорони здоров’я України № 194/130 від 12 грудня 1997 р. надають регіональні обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії та регіональні міжвідомчі експертні комісії.
Ці комісії в своїй роботі керуються «Переліком хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв’язок з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників у дорослого населення, яке постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» № 150 від 17.05.1997 р. та ін.
В обов’язки регіональних міжвідомчих експертних комісій входить розгляд справ наступних громадян України:
– учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС;
– громадян, які належать до потерпілих від аварії на ЧАЕС, із тих областей, де відсутні обласні спеціалізовані ЛКК;
– громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних катастроф (аварій), у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, а також тих, які постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини і яких віднесено до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
– конфліктні та складні справи, надіслані з обласних спеціалізованих ЛКК.
Регіональні обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії приймають на розгляд наступні справи:
– дорослих громадян, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи за місцем проживання;
– учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з раком щитоподібної залози, гемобластозами та у випадках, коли причина виникнення хвороби внаслідок аварії на ЧАЕС не викликає сумнівів.
У випадках незгоди громадян з рішеннями регіональної обласної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії або регіональної міжвідомчої експертної комісії їхні справи направляються на розгляд Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ України, рішення якої є остаточним.
Регіональні обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії та регіональні міжвідомчі експертні комісії ліквідаторам аварії на ЧАЕС та ліквідаторам катастроф на інших ядерних об’єктах виносять наступне формулювання: «захворювання, травма, каліцтво, пов’язані з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об’єктах», а для громадян, які проживали на забруднених територіях, – «захворювання, пов’язане з впливом аварії на Чорнобильській АЕС».
Медико-соціальні експертні комісії проводять встановлення групи інвалідності, пов’язаної з аварією на ЧАЕС, за наявності таких даних: висновки обласної спеціалізованої ЛКК або реґіональної міжвідомчої експертної комісії, направлення на МСЕК (ф. 88) з необхідними додатковими методиками обстеження, виписки із історій хвороби та ін.
Оскільки ліквідатори аварії на ЧАЕС, які постраждали внаслідок такої аварії, мають право на встановлення не лише групи інвалідності, а й відсотків втрати професійної працездатності, то вони повинні представляти на МСЕК запит установ соціального захисту або підприємств, установ та організацій, які направляли своїх працівників на ліквідацію Чорнобильської катастрофи. При цьому такі відсотки втрати професійної працездатності встановлюються у відповідності з наказами МОЗ України № 212 від 22.11.1995 року та № 238 від 05.08.1998 р.
Слід відзначити, що цілий ряд захворювань, по яким встановлений зв’язок з аварією на ЧАЕС, з часом трансформуються в інші захворювання з більш вираженими функціональними порушеннями, а тому МСЕК з урахуванням єдиних патогенетичних механізмів розвитку таких захворювань може проводити зв’язок інвалідності з аварією на Чорнобильській АЕС.
Наприклад:
у гр. Т. була виявлена вегетосудинна дистонія. Це захворювання регіональна міжвідомча експертна комісія пов’язала з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Через три роки після цього у нього була діагностована гіпертонічна хвороба (дані амбулаторної картки та виписки із історії хвороби), яка ускладнилась інсультом. Гр. Т. був направлений на МСЕК, яка визнала його інвалідом 2-ї групи по «захворюванню, пов’язаному з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС».
У випадках, коли захворювання, що були пов’язані з аварією на ЧАЕС, не призводять до інвалідності, а у хворого розвинулась інвалідність внаслідок іншого захворювання, яке входить до затвердженого «Переліку хвороб…», вся документація такого хворого повинна бути знову направлена до регіональної міжвідомчої експертної комісії або обласної спеціалізованої ЛКК для встановлення причинного зв’язку цього захворювання з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих факторів внаслідок аварії на ЧАЕС.
При підвищенні групи інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з аварією на ЧАЕС, в разі виникнення більш тяжкого загального захворювання причина інвалідності встановлюється згідно з вибором хворого.
Наприклад:
гр. Н. був визнаний інвалідом 3-ї групи за діагнозом «Виразкова хвороба шлунка з періодичними загостреннями та занепадом харчування ІІ ступеня» і йому була встановлена причина інвалідності «захворювання, пов’язане з роботами під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС». Згодом у нього розвинувся попереково-крижовий остеохондроз з випадінням диску Л5-S1, що ускладнився попереково-крижовим радикулітом зі стійким вираженим больовим синдромом, і на МСЕК він був визнаний інвалідом 2-ї групи. За бажанням хворого йому була залишена причина інвалідності, пов’язана з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС.
Слід відмітити, що у відповідності до доповнень до Закону України «Про соціальний статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (1996 р.), інвалідність, пов’язана з аварією на ЧАЕС, встановлюється на 3–5 років, а при досягненні віку жінками 44 років, а чоловіками 49 років – безстроково.