Найбільш важливі закон

Вид материалаЗакон
Подобный материал:
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   45

Інструкція

«Про порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті»

(№ 16-01/220 від 20.11.1992 р.)


Інструкція визначає порядок встановлення причинного зв'язку інвалідності з перебуванням на фронті в осіб, які проходили службу в складі Збройних Сил СРСР (у подальшому в тексті інструкції іменуватимуться "колишні військовослужбовці") та звільнених з військової служби за станом здоров'я.

Вони повинні мати висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про причинний зв'язок, вказаний у свідоцтві про хворобу, в довідці за формою № 16, або постанови окружної (центральної) військово-лікарської комісії (ОВЛК, ЦВЛК), а також інші документи, що їх замінюють.

Ці документи повинні свідчити про звільнення з військової служби військовослужбовця за станом здоров'я та іншими причинами, але які не мають військово-медичних документів.

Зв’язок інвалідності з перебуванням на фронті медико-соціальні експертні комісії встановлюють як за прямими наслідками поранення, каліцтва, контузії або захворювання, так і за різними їх ускладненнми або віддаленими наслідками незалежно від терміну звернення на МСЕК.

І. Колишнім військовослужбовцям, звільненим з служби за станом здоров’я, які мають висновок військово-лікарської комісії з причинного зв'язку захворювання (поранення, каліцтва, контузії), при встановленні інвалідності питання про її причину МСЕК визначає відповідно до формулювання постанови ВЛК (ОВЛК, ЦВЛК). Змінювати ці висновки МСЕК неправомірна.

При відсутності в свідоцтвах про хворобу або в інших військово-медичних документах постанов ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, каліцтва, контузії) або незгодою з цією постановою документи колишніх військовослужбовців МСЕК через районні військкомати направляють на розгляд ВЛК військового округу, на території якого вони проживають, а в випадку незгоди з постановою ВЛК військового округу - в ЦВЛК.

ІІ. Колишні військовослужбовці, звільнені зі служби за станом здоров'я, у яких відсутні військово-медичні документи, МСЕК, встановивши інвалідність, визначає причину тільки після отримання висновків ВЛК, затвердження ОВЛК.

ІІІ. Колишнім військовослужбовцям, звільненим зі служби не за станом здоров’я, питання зв'язку причини інвалідності з перебуванням на фронті вирішується в наступному порядку:

1. При встановленні інвалідності за наслідками поранення, каліцтва, контузії або захворювання, що мали місце в період перебування на фронті і підтверджених військово-медичними документами, МСЕК правомірна вирішувати питання про її причинний зв'язок незалежно від терміну звернення інваліда.

До уваги можуть бути прийняті різні документи: свідоцтво про хворобу, довідка за формою № 16, постанова ВЛК, довідки військово-медичних установ (санчастини, госпіталю, військово-медичного музею, ВЛК, ЦВЛК) та інші.

За відсутності військово-медичних документів у колишніх військовослужбовців, котрі в період проходження військової служби визнавались ВЛК обмежено придатними до служби або потребували відпустки по хворобі, МСЕК повинна надсилати їх документи на розгляд в ВЛК військового округу.

2. МСЕК можуть вирішувати питання про зв'язок причини інвалідності з перебуванням на фронті у випадках відсутності у колишніх військовослужбовців військово-медичних документів або при їх неналежному оформленні:

а) при хронічних, помірно прогресуючих захворюваннях, які не були виявлені в період військової служби.

При цьому подаються документи, видані лікувальними закладами в перші десять років після звільнення з діючої армії, або пізніше, але за даними за вказані 10 років, які дають підстави віднести початок захворювання до періоду перебування на фронті, або в випадках, коли в військово-медичних документах вказані окремі симптоми захворювання, які призвели до інвалідності;

б) при наслідках поранення, каліцтва, контузії, якщо факт їх отримання зазначений у графі «анамнез» військово-медичного документа, або в графі «діагноз» зазначені тільки окремі симптоми захворювання, які призвели до інвалідності;

в) при наслідках черепно-мозкової травми, якщо в військово-медичному документі є дані про поранення голови (обличчя), шиї або отримання численного осколкового поранення будь-якої локалізації;

г) при наслідках поранення, каліцтва, контузії або захворювання, якщо в військово-медичному або іншому військовому документі (бойова характеристика, подання до нагороди, військового звання, атестації, військовий квиток та ін.) є ці дані.

У випадках, вказаних у п. 2 даного розділу, до МСЕК повинні подаватися наступні документи:

військові документи, що підтверджують службу колишнього військовослужбовця у діючій армії;

дані лікувального закладу про стан здоров'я колишнього військовослужбовця, як правило, в період 10 років після вибуття з діючої армії та на час огляду.

При встановленні причини інвалідності, пов'язаної з перебуванням на фронті, без військово-медичних документів в акті огляду у МСЕК та в виписці з нього вказується, що висновок зроблено без військово-медичних документів на підставі клінічних даних, або військово-облікових документів, в яких є довідка про захворювання (поранення, каліцтво, контузію).

3. Питання про причину інвалідності колишніх військовослужбовців, котрі перебували у полоні, вирішується на підставі довідок військкомату з зазначенням дати призову на військову службу і звільнення, часу перебування у полоні, дати проходження військового переобліку або придатність до військової служби при звільненні зі збройних сил, а також у випадках надання документів, виданих лікувальним закладом у період 10 років після звільнення з полону, які дають підставу віднести початок захворювання до періоду перебування у полоні.

4. За відсутності у колишніх військовослужбовців, а також колишніх полонених будь-яких даних про огляд у ВЛК у період служби у збройних силах, але які мають явні наслідки тілесних пошкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранення, каліцтва, контузії, чужорідні тіла та ін.) незалежно від причини звільнення з армії, питання про зв'язок отриманих поранень (каліцтва, контузії) з перебуванням на фронті вирішується після огляду їх з участю судово-медичного експерта в лікарській комісії при військкоматі (без затвердження в ОВЛК) та поданні довідки про перебування в діючій армії з підтвердженням переліками Генерального штабу.

IV. Питання про причину інвалідності колишніх партизан Вітчизняної війни вирішується в порядку, визначеному в розділі ІІІ пункти 1 і 2).

При огляді у МСЕК колишніх партизан Вітчизняної війни, які мають явні наслідки тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, великі рубці після поранень, металеві чужорідні тіла та ін.), факт поранення (каліцтва, контузії), отриманого в період перебування в партизанському загоні, може бути підтверджений показаннями двох партизан, які разом перебували в партизанському загоні.

Питання про причину інвалідності учасників підпільно-партизанської боротьби громадян України, які брали участь в антифашистському підпіллі і партизанському русі в 1941–1945 роках на території країн Європи, визначається на підставі довідок про службу в партизанському загоні, копії партизанських квитків, медичних документів лікувально-профілактичних закладів про стан їх здоров'я.

V. Вирішення питання про встановлення причинного зв'язку інвалідності у колишніх військовослужбовців (партизан) з перебуванням на фронті за розділами III (пункти 2 і 3) та IV доручено республіканським, обласним та центральним міським медико-соціальним експертним комісіям після всебічного медичного обстеження в лікувальних закладах за направленням районних, міських військкоматів та пред'явленню ними документів про строк військової служби військовослужбовців, в тому числі і в діючій армії.

VI. Причина інвалідності, пов'язана з перебуванням на фронті, зберігається у осіб, котрим підвищується група інвалідності внаслідок нових захворювань або наслідків поранення (каліцтва, контузії), а також у тих випадках, коли наслідки поранення (каліцтва, контузії), захворювання на період огляду не дають підстав для обмеження працездатності, а встановлення групи інвалідності зумовлено іншими захворюваннями.


Інструкція

«Про порядок забезпечення населення України протезно-ортопедичними виробами»

(наказ Мінпраці № 53від 09.03.2000 р.)


1. Загальні положення

1.1. Ця Інструкція визначає порядок забезпечення протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, індивідуальними пристроями та іншими засобами реабілітації (далі - протезно-ортопедичні вироби) інвалідів, пенсіонерів та інших громадян України з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарату, а також іншими захворюваннями, що викликають потребу в ортопедичній допомозі.

1.2. Виготовлення протезно-ортопедичних виробів для громадян України здійснюють казенні та державні протезно-ортопедичні підприємства Міністерства праці та соціальної політики України, а також підприємства, майстерні інших форм власності.

1.3. Інваліди, пенсіонери й інші громадяни України, які мають право на безоплатне забезпечення протезно-ортопедичними виробами відповідно до чинного законодавства, забезпечуються ними за рахунок коштів державного бюджету та Фонду України соціального захисту інвалідів через промислове об'єднання «Укрпротез» (далі - об'єднання «Укрпротез»).

1.4. Види протезно-ортопедичних виробів, якими забезпечують громадян казенні та державні протезно-ортопедичні підприємства:

– протези верхніх і нижніх кінцівок та пристосування до них, чохли на кукси, шкіряні рукавички на протези верхніх кінцівок, ортопедичні апарати, корсети, тутори, бандажні вироби, обтуратори, реклінатори, протези молочних залоз із ліфом для них, відвідні пристосування при вроджених вивихах стегна, ортопедичні штани, ортопедичне взуття, взуття на протези, візки для пересування, палиці, милиці й інші індивідуальні пристрої для компенсації втрачених функцій опорно-рухового апарату або користування з лікувально-профілактичною метою;

– протезами очей, зубів, щелеп, слуховими і голосоутворювальними апаратами, ендопротезами, сечо- та калоприймачами й іншими засобами медичної реабілітації громадян забезпечують спеціалізовані заклади Міністерства охорони здоров'я України.

1.5. Потребу інвалідів та інших громадян у протезуванні та засобах пересування визначають медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) або лікувально-профілактичні установи Міністерства охорони здоров'я України.

1.6. Казенні та державні протезно-ортопедичні підприємства (цехи, дільниці) Міністерства праці та соціальної політики України в зоні своєї діяльності приймають замовлення від інвалідів та інших осіб (незалежно від місця одержання пенсії, роботи, служби, навчання), в тому числі від тих, які перебувають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку, інвалідів та дітей, дитячих будинках і школах-інтернатах, в лікувально-профілактичних закладах, здійснюють загальну реєстрацію та облік інвалідів й інших осіб, які мають право на безоплатне забезпечення протезно-ортопедичними виробами відповідно до безоплатного забезпечення протезно-ортопедичними виробами за місцем проживання, у разі потреби надають їм допомогу в оформленні замовлень на виготовлення цих виробів та щомісячно отримують зворотну інформацію від підприємств про надані послуги.

1.7.2. Надсилають протезно-ортопедичним підприємствам повідомлення про інвалідів та інших осіб, які перебувають на обліку для безкоштовного одержання протезно-ортопедичних виробів, і вибули з обліку з різних причин (переїзд на нове місце проживання, смерть та ін.) .

1.8. Міністерство праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управління соціального захисту населення обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій визначають разом з об'єднанням «Укрпротез» підприємствами, майстернями всіх форм власності щорічну потребу в протезно-ортопедичних виробах, що видаються безоплатно інвалідам, пенсіонерам та іншим особам відповідно до чинного законодавства, а також у коштах для їх оплати.

1.9. На підставі поданих замовлень та погоджених обсягів робіт об'єднання "Укрпротез" укладає договори про виготовлення та поставку протезно-ортопедичних виробів і інших засобів реабілітації інвалідів з підприємствами, майстернями всіх форм власності (враховуючи специфіку виробництва) згідно з типовими договорами (додатки 1, 2).

1.10. Якщо казенне або державне протезно-ортопедичне підприємство з будь-яких причин не може виготовити замовлений протезно-ортопедичний виріб, то воно за погодженням з об'єднанням "Укрпротез" та за згодою замовника направляє його для протезування на інше протезно-ортопедичне підприємство або в Науково-дослідний інститут з проблем соціального захисту населення.

1.11. Особи, які згідно з висновком МСЕК або лікувально-профілактичної установи потребують протезно-ортопедичних виробів, для оформлення замовлення на їх виготовлення мають звернутися в медичний відділ казенного або державного протезно-ортопедичного підприємства (цех, дільницю), до працівників виїзної медико-технічної бригади або управлінь соціального захисту населення районних державних адміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем проживання.

Приймання замовлень у інвалідів, пенсіонерів та інших громадян за місцем проживання здійснюється спеціалістами медико-технічних бригад казенних та державних протезно-ортопедичних підприємств (цехів, дільниць) за графіком, узгодженим із відповідними управліннями соціального захисту населення.

При оформленні замовлення на виготовлення протезно-ортопедичних виробів та його оплаті громадяни повинні подати такі документи:

– паспорт або документ, що його замінює, свідоцтво про народження (для дітей до 16 років);

– довідку медико-соціальної експертної комісії або направлення лікувально-профілактичної установи на протезування;

– посвідчення інваліда, пенсіонера чи інший документ, який посвідчує право на пільги.

Громадяни, які перебувають у лікувально-профілактичних закладах і потребують первинного протезування, замість довідки МСЕК подають довідку про потребу в протезуванні, підписану керівником цього закладу та завірену печаткою.

1.12. Протезно-ортопедичні підприємства на кожного замовника, якому вони виготовляють протезно-ортопедичні вироби за рахунок коштів державного бюджету, оформляють замовлення і карту протезування (форми затверджує об'єднання «Укрпротез»), в якій зазначається:

– тип протезно-ортопедичного виробу;

– потрібні антропометричні дані замовника;

– результати примірювання;

– дата видачі та вартість виробу.

Усі потрібні дані вводяться в комп'ютерний банк даних.

1.13. Карти протезування і замовлення є документами, які містять дані, що підтверджують право інвалідів, пенсіонерів та інших громадян на безоплатне забезпечення протезно-ортопедичними виробами відповідно до чинного законодавства та відображають необхідні дані для виготовлення й видачі виробів замовникам. Ці документи, підписані лікарем та інспектором з обліку замовлень, зберігаються як документи суворої звітності: карта протезування постійно, замовлення – 3 роки.

1.14. Тип протезно-ортопедичного виробу визначає лікар медичного відділу підприємства (цеху, дільниці). Зміни або виправлення в карті протезування й замовлення, що стосуються діагнозу, шифру виробу, розмірів і т. ін. може зробити лише лікар, який призначив даний виріб.

1.15. Готовий протезно-ортопедичний виріб видається особисто замовнику з обов'язковим примірюванням; в окремих випадках допускається видача виробу, що не потребує примірки, іншій особі за наявності доручення на його одержання.

Протезно-ортопедичні вироби, що не потребують примірювання та підгонки, можуть надсилатись замовнику поштою з відшкодуванням витрат за рахунок коштів державного бюджету або за рахунок замовника, якщо вироби оплачуються готівкою.

До кожного виданого замовнику протезно-ортопедичного виробу підприємство видає керівництво з експлуатації з талоном про гарантійний ремонт.

Підпис інваліда в карті протезування й замовлення про одержання виробу обов’язковий. При надсиланні виробів поштою у бланку замовлення зазначається дата й номер поштової квитанції.

1.16. Первинне та складне протезування інвалідів, як правило, проводиться в стаціонарі первинного та складного протезування підприємства або в клініці Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення.

Направлення інвалідів до стаціонару казенного або державного протезно-ортопедичного підприємства здійснює заступник директора з медичної роботи після готовності виробу до першого примірювання, а в клініку Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення – керівники казенних та державних протезно-ортопедичних підприємств, Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, управлінь соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з погодженням з об'єднанням «Укрпротез».

1.17. При первинному протезуванні інваліди в разі потреби забезпечуються лікувально-тренувальними протезами на строки, потрібні для формування кукси.

Час перебування інвалідів у стаціонарі первинного та складного протезування або клініці Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення визначають відповідно заступник директора підприємства з медичної роботи або головний лікар клініки Науково-дослідного інституту з проблем соціального захисту населення в залежності від складності протезування.

1.18. Інваліди, які підлягають безоплатному протезуванню за рахунок коштів державного бюджету і не використали своїх пільг протягом терміну, встановленого для їх використання, за бажанням можуть замовити та виготовити потрібні протезно-ортопедичні вироби на підприємствах, у майстернях недержавної форми власності, попередньо узгодивши питання їх оплати з об'єднанням «Укрпротез», за наявності довідки з казенного або державного протезно-ортопедичного підприємства про останню дату отримання протезно-ортопедичного виробу та його вид.