Найбільш важливі закон
| Вид материала | Закон |
- Язування олімпіадних задач з математики, 549.83kb.
- Професії найбільш важливі в Україні, 344.84kb.
- Ринковий механізм ціноутворення, 107.82kb.
- Місце І роль кредитних операцій у банківській діяльності, 1413.72kb.
- У тернополі перетинаються важливі автомобільні й залізничні шляхи. Це єдине місто обласного, 158.28kb.
- Виконав, 144.6kb.
- Одеська національна юридична академія на правах рукопису жеков володимир іванович, 439.41kb.
- Обудоване на принципах права, свободи І відповідальності, поступово утверджуючись, 21.55kb.
- Завдання сучасної школи розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність, 64.93kb.
- Верховну Раду України (1, Ст. 75). Як показує досвід держав розвиненої демократії,, 2015.61kb.
Інструкція
«Про порядок проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи»
(наказ №79/91 від 27.04.2000 р.)
Відповідно до вимог ст. 89 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (1788-12) та з метою встановлення порядку проведення медико-соціальної експертизи інвалідів, які відбувають покарання в установах кримінально-виконавчої системи, установлюється такий порядок проведення медико-соціальної експертизи цієї категорії осіб.
1. Загальні положення
1.1. До закінчення строку дії групи інвалідності засуджений інвалід підлягає переосвідченню в органах медико-соціальної експертизи (далі – експертиза).
1.2. Експертиза в медико-соціальних експертних комісіях обласних управлінь охорони здоров'я (далі – МСЕК) проводиться особам, інвалідність яким була встановлена до засудження. Експертиза інших засуджених інвалідів здійснюється лікарсько-трудовими комісіями (далі – ЛТК) відділів (відділень, груп) медичного обслуговування та контролю за санітарно-епідемічним станом управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим та областях.
2. Порядок проведення експертизи засуджених, інвалідність яким була встановлена МСЕК
2.1. Експертиза засудженого інваліда проводиться МСЕК після проведення повного і всебічного медичного обстеження з визначенням клініко-функціонального діагнозу та відновного лікування.
Обстеження та лікування проводиться не пізніше ніж за два місяці до закінчення терміну інвалідності в лікувальних закладах кримінально-виконавчої системи.
2.2. Начальник медичної частини установи кримінально-виконавчої системи (далі – установа) відповідає за своєчасне медичне обстеження засудженого інваліда та оформлення його медичної документації.
2.3. Начальник установи відповідає за своєчасне направлення засудженого інваліда на медичне обстеження та подальшу передачу необхідних матеріалів до МСЕК для проведення експертизи.
2.4. Експертиза засудженого інваліда проводиться МСЕК на виїзних засіданнях в установах за домовленістю між начальником установи та головою МСЕК або заочно, у виняткових випадках, на підставі медичної справи і направлення за формою, яка встановлена Міністерством охорони здоров'я.
2.5. Оплата праці членів МСЕК під час виїзних засідань проводиться у порядку, визначеному наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.1993 № 229 (z0198-93) «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27.12.1993 р. за № 198.
2.6. МСЕК готує про засуджених, визнаних інвалідами, довідку. Оригінал довідки додається до особової справи засудженого інваліда. Копію довідки в триденний термін МСЕК надсилає до управління соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, на території яких розташована установа.
2.7. Виплата засудженим пенсії у зв'язку з інвалідністю за час позбавлення волі здійснюється на загальних підставах.
3. Порядок проведення експертизи засуджених, інвалідність у яких настала під час відбування покарання
3.1. Експертиза засуджених, інвалідність яких настала під час відбування покарання, проводиться ЛТК згідно з Положенням про лікарсько-трудову комісію, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за №156/4377 від 09.03.2000 р. та затвердженим наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров'я України № 3/6 (z0156-00) від 18.01.2000 р., який зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 143/4364 (20143-00) від 09.03.2000 р.
3.2. Призначення пенсії цій категорії осіб проводиться після звільнення засуджених та звернення їх до органів соціального захисту населення у встановленому законом порядку.
Начальник Управління медичного
та санітарно-епідеміологічного
обслуговування спецконтингенту
Державного департаменту України
з питань виконання покарань О. Гунченко
Начальник Управління
медико-соціальної експертизи
Міністерства охорони здоров'я України В. Марунич
Категорії осіб, на які поширюється дія Угоди
«Про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників і інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військових»
2. Інваліди війни
2.1. Особи із числа військовослужбовців діючої армії, партизан і підпільників громадянської і Великої Вітчизняної воєн, а також робітників і службовців відповідних категорій, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих у період громадянської і Великої Вітчизняної воєн на фронті, у районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз і аеродромів, і прирівняних за пенсійним забезпеченням до військових.
2.2. Особи з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті колишнього Союзу РСР, при виконанні інших обов'язків військової служби в інші періоди або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, а також при проходженні військової служби в Афганістані або в інших державах, у яких велися бойові дії*.
2.3. Особи з числа бійців і командного складу винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу, що діяли в період з 1 січня 1944 року до 31 грудня 1951 року на території Української РСР, Білоруської РСР, Литовської РСР, Латвійської РСР, Естонської РСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, отриманих під час виконання службових обов'язків у цих батальйонах, взводах і загонах.
2.4. Робітники та службовці відповідних категорій, що обслуговували діючі військові контингенти в інших країнах і стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, отриманих у період ведення бойових дій.
6. Інші категорії осіб
6.1. Працівники спеціальних формувань Народного комісаріату шляхів сполучення, Народного комісаріату зв'язку, плавскладу промислових і транспортних суден і льотно-підйомного складу авіації, Народного комісаріату рибної промисловості колишнього Союзу РСР, Морського і річкового флоту, льотно-підйомного складу авіації Головпівнічморшляху, які були переведені у період Великої Вітчизняної війни на положення військовослужбовців і виконували завдання в інтересах діючої армії і флоту в межах тилових кордонів діючих фронтів, оперативних зон флотів, а також членів екіпажів суден транспортного флоту, інтернованих на початку Великої Вітчизняної війни в портах інших держав.
6.2. Колишні неповнолітні в'язні концтаборів, гетто й інших місць примусового тримання, створених фашистами і їхніми союзниками в період Другої світової війни**.
6.3. Дружини (чоловіки) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війні і прирівняних до них інвалідів, а також дружини (чоловіки) померлих учасників війни, партизан і підпільників, громадян, які працювали в період блокади в місті Ленінграді на підприємствах і в організаціях міста і нагороджених медаллю "За оборону Ленінграда" і знаком "Житель блокадного Ленінграда", визнаних інвалідами в результаті загального захворювання, трудового каліцтва й інших причин (за винятком осіб, інвалідність яких настала внаслідок протиправних дій), які не вступали в інший шлюб.
6.4. Громадяни, які працювали в період блокади в місті Ленінграді на підприємствах, у закладах і організаціях міста і нагороджені медаллю "За оборону Ленінграда", і особи, нагороджені знаком "Житель блокадного Ленінграда".
6.5. Особи, нагороджені орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в роки Великої Вітчизняної війни.
6.6. Робітники і службовці, які направлялися на роботу до Афганістану у період 1 грудня 1979 року до грудня 1989 року, і в інші країни, в яких велися бойові дії.
6.7. Робітники і службовці Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, які тимчасово перебували на території Афганістану і не входили до складу обмеженого контингенту радянських військ.
Конвенція про відшкодування працівникам під час нещасних випадків на виробництві
(документ Міжнародної організації праці
№ 17 від 10 червня 1925 року)
(Витяг)
Стаття 7
У тих випадках, коли непрацездатність у результаті нещасного випадку має такий характер, що потерпіла особа потребує постійної допомоги іншої особи, надається додаткове відшкодування.
Стаття 9
Потерпілі від нещасних випадків на виробництві мають право на медичну допомогу і на таку хірургічну допомогу і допомогу лікувальними засобами, яка буде визнана необхідною внаслідок нещасного випадку. Ця медична допомога надається за рахунок або роботодавця, або установи по страхуванню від нещасних випадків, або установи по страхуванню на випадок хвороби чи інвалідності.
Стаття 10
1. Потерпілі від нещасних випадків на виробництві мають право на отримання і регулярне поновлення за рахунок роботодавця або страхувальника протезних та ортопедичних засобів, використання яких буде визнане необхідним. Однак у виняткових випадках національне законодавство може передбачити замість надання і поновлення цих протезних та ортопедичних засобів надання потерпілому додаткової допомоги, сума якої відповідатиме можливій вартості придбання чи поновлення цих засобів і буде визначена в момент надання або перегляду допомоги.
2. Національне законодавство передбачає щодо поновлення таких засобів необхідні заходи контролю їх для запобігання зловживанню та для забезпечення надання додаткової допомоги.
Конвенція про допомоги у випадках виробничого травматизму
(документ Міжнародної організації праці
№ 121 від 8 липня 1967 року)
(Витяг)
Стаття 16
Щодо інвалідів, які потребують постійної допомоги чи догляду іншої особи, передбачаються підвищення ставок періодичних виплат або інші спеціальні додаткові допомоги, як це може бути встановлено законом.
Стаття 17
Законодавство країни встановлює умови, за яких періодичні виплати, які лежать у разі втрати здатності заробляти або відповідної втрати фізичної повноцінності, переглядаються, частково або повністю припиняються залежно від зміни ступеня такої втрати.
Стаття 18
1. У разі смерті годувальника родини грошові допомоги удові, як це встановлено законом, вдівцю-інваліду, який перебував на утриманні померлої, дітям та іншим особам, як це може бути встановлено законом, виплачуються періодично, і розмір їх встановлюється у відповідності до положень статті 19 або статті 20. Проте немає потреби передбачати положення про виплату допомог вдівцю-інваліду, який перебував на утриманні, якщо грошові допомоги іншим одержувачам значно перевищують допомоги, передбачені цією Конвенцією, і якщо системи соціального забезпечення, крім системи забезпечення при виробничому травматизмі, забезпечують такого вдівця допомогою, значно більшою за допомогу по інвалідності, передбачену Конвенцією 1952 року про мінімальні норми соціального забезпечення.
Розділ IV. Адміністративна взаємодопомога
Стаття 14.1. Органи влади і страхові установи Членів Організації сприяють одне одному тією ж мірою, як у разі якби йшлося про застосування їх власного законодавства соціального страхування. Зокрема, на прохання установи будь-якого Члена Організації вони проводять перевірки й опитування, а також медичні експертизи для з'ясування питання про те, чи відповідають особи, які звертаються за допомогою, умовам, що дають на них право.
2. Оскільки відповідні Члени Організації не мають інших угод, сума витрат для надання взаємного сприяння, що підлягає відшкодуванню, встановлюється на підставі тарифу страхової установи або відповідного органу влади, що надає свої послуги; за відсутності встановленого тарифу витрати відшкодовуються у розмірі дійсно понесених витрат.
Стаття 15. Звільнення від сплати зборів, що передбачається в законодавстві одного з Членів Організації щодо поданих органам влади або страховим установам документів, поширюється на відповідні документи, які надаються в силу даної Конвенції органам влади або страховим установам будь-якого іншого Члена Організації.
Стаття 16. За згодою компетентних органів центральної влади відповідних Членів Організації установа, обов'язком якої є виплата допомог, може, якщо одержувач проживає на території іншого Члена Організації, передоручити виплату допомог компетентній страховій установі за місцем проживання одержувача на встановлених за взаємною угодою умовах.
Розділ V. Порядок функціонування міжнародної системи
Стаття 17
Кожний Член Організації, який до моменту ратифікації ним даної Конвенції ще не установив наведеного нижче режиму співробітництва, зобов'язується у дванадцятимісячний термін після ратифікації ним Конвенції установити:
а) або обов'язкове страхування з правом на одержання пенсії у віці не старше шістдесяти п'яти років для найбільшої частини трудящих, працюючих за наймом у промислових і торговельних підприємствах;
б) або обов'язкове страхування з інвалідності, старості і на випадок втрати годувальника сім'ї для значної частини трудящих, які працюють за наймом у промислових і торговельних підприємствах.
Стаття 18
1. Кожний Член Організації прирівнює до власних громадян громадян будь-якого іншого Члена Організації як щодо обов'язкового страхування, так і щодо одержання страхових допомог, у тому числі субсидій, надлишків до пенсій або частин пенсій, виплачуваних з державних коштів.
2. Однак кожний Член Організації може обмежити лише громадянами своєї країни виплату субсидій, надвишків до пенсій або частин пенсій, виплачуваних з державних коштів і належних виключно застрахованим особам, які до моменту введення в силу законодавства про обов'язкове страхування були старші за установлений вік.
Стаття 19
Члени Організації можуть робити вилучення з даної Конвенції шляхом окремих угод, не порушуючи при цьому прав і обов'язків Членів Організації, що не беруть участі в угоді, і за умови позитивного розв'язання питання про збереження прав, що набуваються, або вже набутих прав на умовах, щонайменше настільки ж сприятливих, як і умови, що передбачаються у даній Конвенції.
Стаття 20
1. Для надання Членам Організації сприяння у застосуванні даної Конвенції при Міжнародному Бюро Праці створюється Комісія в складі одного представника від кожного Члена Організації, а також трьох осіб, відповідно призначених представниками урядів, підприємців і трудящих Адміністративної Ради МБП. Комісія сама встановлює правила своєї роботи.
2. За запитом одного або декількох зацікавлених Членів Організації Комісія рекомендує ті або інші способи застосування даної Конвенції з урахуванням її керівних принципів і цілей.
Стаття 21
1. Пенсії, недовиплачені або виплату яких було припинено до вступу в силу даної Конвенції через проживання застрахованих осіб за кордоном, доплачуються, або ж виплата цих пенсій відновляється в силу застосування даної Конвенції з моменту набрання нею чинності для відповідного Члена Організації.
2. При застосуванні даної Конвенції страхові стажі, що передували її вступу в силу, враховуються за умови, що ці стажі підлягали б обліку, якби під час їх придбання дана Конвенція вже була б у силі.
3. Вимоги, врегульовані до вступу в силу даної Конвенції, підлягають перегляду на прохання зацікавленої особи, за винятком випадків, коли вони були врегульовані шляхом виплати одноразової суми. Перегляд не дає права на виплату заборгованості з допомог або на повернення допомог за період часу, що передував вступу в силу даної Конвенції щодо відповідного Члена Організації.
Стаття 22
І. Денонсація даної Конвенції яким-небудь Членом Організації не звільняє підпорядковані йому страхові установи від їх зобов'язань, оскільки ці зобов'язання випливають із страхового випадку, що мав місце до вступу в силу денонсації.
2. Набуті права, що зберігаються в силу даної Конвенції, не втрачають сили у разі денонсації; їх подальше збереження на період часу після дати припинення дії даної Конвенції визначається на підставі законодавства, якому підпорядкована відповідна страхова установа.