№
|
Назва і структура державного органу
|
Нормативні акти, що визначають завдання і компетенцію державного органу
|
Завдання державних органів
|
Компетенція та повноваження державного органу
|
1.
|
Державний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт).
Регіональні органи:
- центри стандартизації, метрології та сертифікації областей, Автономної республіки Крим,
- центри стандартизації, метрології і сертифікації міст.
Згідно з Указом Президента “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” № 1573/99 від 15.12.1999 року до складу Державного комітету по стандартизації, метрології і сертифікації був приєднаний Державний комітет у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи, перетворившись на структурний підрозділ Держстандарту.
| - Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р.;
- Декрет КМУ “Про стандартизацію та сертифікацію” від 10.05.1993 р.;
- Декрет КМУ “Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення” від 08.04.1993 р.;
- Постанова КМУ “Питання Державного комітету по стандартизації, метрології та сертифікації” від 05.07.1994 р.;
- Указ Президента України “Про Положення про Державний комітет України у справах захисту прав споживачів” від 16.10.1996 р.;
- Постанова Верховної Ради України “Про затвердження положень щодо захисту прав споживачів” від 25.01.1995 р.
| - Створення і організація функціонування державної системи стандартизації, забезпечення єдності вимірювань і сертифікації у сфері розроблення і виробництва продукції, проведення єдиної технічної політики з метою захисту інтересів споживачів;
1) Національного фонду держ. стандартів і класифікаторів;
2) держ. реєстрів засобів вимірювання;
3) системи держ. еталонів одиниць фізичних величин;
- здійснення держ. нагляду а впровадженням і додержанням вимог стандартів, норм і правил, держ. метрологічного нагляду;
- координація роботи міністерств, відомств, виконкомів місцевих Рад, підприємств у питаннях стандартизації, метрології та сертифікації;
- висвітлення через засоби масової інформації результатів у сфері стандартизації, метрології та сертифікації;
- здійснення держ. контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів органами державної влади та суб’єктами господарювання;
- контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу у сфері захисту прав споживачів;
- міжнародне співробітництво у сфері захисту прав споживачів.
| - організовувати функціонування державних систем стандартизації, метрології та сертифікації;
- державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, дотриманням правил торгівлі, виконання робіт, надання послуг, дотриманням вимог законодавства про рекламу;
- здійснювати контроль продуктів харчування;
- давати господарюючим суб’єктам обов’язкові для виконання про припинення порушень у сфері захисту прав споживачів;
- перевіряти якість та відповідність товарів, робіт, послуг вимогам нормативних документів;
- подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів;
- накладати у випадках, передбачених законодавством, адміністративну відповідальність на винних осіб;
- накладати на господарюючі суб’єкти стягнення, передбачені ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” та ст. 27 Закону України “Про рекламу”;
- забороняти відвантаження і вилучати товари, що не відповідають вимогам нормативних документів;
- тимчасово припиняти діяльність підприємств торгівлі, громадського харчування у випадку порушень законодавства про захист прав споживачів
|
2.
|
Державні органи і установи санітарного нагляду
|
1) Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 1994 р.
|
Здійснення державного санітарного епідеміологічного нагляду за:
а) організацією та проведенням санітарних та протиепідемічних заходів;
б) нагляд за дотриманням санітарного законодавства;
в) проведення санітарно-гігієнічної експертизи.
| - затвердження санітарних норм і правил;
- визначення вимог щодо заходів санітарної охорони держ. кордонів України, контроль і координація держ. органів з цих питань;
- застосування заходів щодо припинення порушень санітарного законодавства;
- притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;
- здійснення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
- встановлення і контроль вимог до гігієни продуктів харчування.
|
3.
|
Державна ветеринарна служба.
- Державний департамент ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України
2) Центральна державна лабораторія ветеринарної медицини;
3) Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів і кормових добавок;
4) Корпорація “Укрверпромпостач”;
5) Корпорація “Укрветзоопромпостач”
Місцеві органи:
- Обласні, АР Крим управління ветеринарної медицини;
- Районні управління ветеринарної медицини;
- міські управління ветеринарної медицини;
- регіональні служби ветеринарного контролю на кордоні.
|
Закон України “Про ветеринарну медицину” від 25 червня 1992 р.
| - контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, продуктів і сировини тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормів, кормових добавок, продуктів сировини тваринного походження;
- ветеринарно-санітарна експертиза продуктів і сировини тваринного походження, а на ринках – і рослинного походження, що призначені для харчування людей;
- бактеріологічний, радіологічний і токсикологічний контроль продуктів тваринного і рослинного походження на ринках, м’ясокомбінатах, у холодильниках, на базах заготівлі, зберігання і реалізації продукції;
- контроль за додержанням юридичними і фізичними особами ветеринарно-санітарних вимог, спрямованих на захист довкілля.
- ветеринарно-санітарний та екологічний контроль за харчовими продуктами тваринного і рослинного походження;
| - контроль за виробництвом доброякісних у ветеринарному відношенні продуктів і сировини тваринного походження;
- здійснення на ринках ветеринарно-санітарної експертизи продуктів і сировини тваринного походження;
- оцінка ветеринарного стану м’ясо- і молокопереробних підприємств, боєнь, цехів, тваринницьких ферм, ярмарків, ринків, складів, кормів, засобів транспортування;
- встановлення обмежень і заборони на експорт чи імпорт тварин, харчових продуктів та сировини тваринного походження;
- відбір зразків сировини, матеріалів, продукції для відповідних досліджень
- заборона реалізації продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів щодо якості та безпеки;
- притягувати до адміністративної відповідальності осіб, що скоїли правопорушення у сфері діяльності, що відноситься до компетенції ветеринарної медицини.
|
