Конспект лекцій укладач Г. І. Мардар Відповідальний за випуск Літературний редактор
| Вид материала | Конспект |
- Конспект лекцій, 1500.74kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності "Правознавство", 1754.63kb.
- Конспект лекцій для студентів спеціальності 050104 "Фінанси", 2580.36kb.
- Конспект лекцій Серія а 4 Київ 2005 Головний редактор Ярослав Головко, 4770.79kb.
- Конспект лекцій з дисципліни „Радіоекологія для студентів спеціальності 040106 „Екологія,, 1393.76kb.
- Курс лекцій Дніпропетровськ 2005 Культурологія. Курс лекцій. Електронна версія. Для, 2715.49kb.
- Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009, 1181.15kb.
- Конспект лекцій Суми Видавництво Сумду 2009, 635.24kb.
- М. Л. Мухортов конспект лекцій, 1105.23kb.
- Н. П. Супрунець Редактор: О. В. Рязанцева Відповідальний Л. О. Новакова, за випуск:, 229.2kb.
У формуванні здоров’я відіграють роль: 1. спадковість; 2. спосіб життя сім’ї, в якій росте дитина; 3. наявність і вираженість екзогенних факторів ризику в період росту і розвитку організму, що зумовлено соціальним середовищем, де виховується дитина: харчування, рухова активність, шкідливі звички та ін. Високий рівень екзо- та ендогенних факторів ризику ведуть до більшої вірогідності захворювань у дорослому стані.
Існує сімейна агрегація рівнів ризику – це спадковість, умови життя, які мають домінуюче значення. Так, паління, вживання алкоголю, риси особистості типу А і низька фізична активність впливають на рівень ліпідів у дітей і підлітків, як і у дорослих. Аеробні можливості підростаючого покоління за останні 10 років знизились на 25-30 %.
Вплив факторів ризику відбивається на антропометричних показниках, тобто на фізичному розвитку, який є єдиним позитивним показником здоров’я.
Фізичний розвиток – це комплекс морфофункціональних властивостей організму, які визначають запас його фізичних сил і характеризують віковий рівень біологічного розвитку дитини (В. В. Гориневський, 1927; В. Г. Штефко, 1920; В. Г. Властовський, 1976). Перевищення норми показників найчастіше пов’язано з підвищенням кількості жирової тканини в загальній масі тіла. Але збільшення росту і маси – це лише зовнішні прояви процесу розвитку, який має свої закономірності й властивості.
Ознакою живої системи, яка відрізняє її від неживої, є “стійка нерівновага”. Чим вищий енергопотенціал системи, тим вища життєздатність організму (Е. С. Бауер, 1935). Вивільнення енергії і трансформація її в різні фізіологічні процеси здійснюються завдяки нейроендокринній регуляції організму. В процесі філо- і онтогенезу відбувається підвищення складності й надійності системи.
3. Інформативність рівня соматичного здоров’я, який визначається за резервами біоенергетики
Фізичний розвиток як комплекс морфо-функональних властивостей організму, що визначає запас його фізичних сил і відображає рівень його вікового розвитку. Тобто це єдиний позитивний показник здоров’я.
Антропометричні показники (ріст, маса тіла) – це зовнішні показники, їх використовують для дітей 3-4 років.
А пізніше, для дітей старше 3-х років треба переходити до показників біоенергетики, які оцінюють за показниками максимального споживання кисню (МСК). МСК, як тест на загальну витривалість, використовують біг на 1500 м (хв. за с). При цьому розподіл дітей молодшого віку на функціональні класи (рівні здоров'я) здійснюється з використанням нормативів, які наведені в таблиці 2.
Таблиця 2.
Функціональні класи дітей 7-9 - річного віку у залежності від
пробігання дистанції 1500 м (Г. Л. Апанасенко, 1985).
| Функціона - льний клас | Рівні аеробних можливостей | Час бігу на 1500 м (хв./с) | |
| Хлопчики | Дівчатка | ||
| І | Низький | Більше 11,30 | Більше 12,30 |
| II | Нижче середнього | 10,31- 11,30 | 11,31-12,30 |
| III | Середній | 9,01 - 10,30 | 10,01-11,30 |
| IV | Вище середнього | 8,01 -9,0 | 9,01- 10,00 |
| V | Високий | 8,00 і скоріше | 9,00 і скоріше. |
Експрес - оцінку максимальних аеробних можливостей здійснюють на основі відстані, яку пробігають діти за 12 хв (12-хвилинний тест Купера), що подано в таблиці 3.
Таблиця 3.
Шкала оцінок максимальних аеробних можливостей у залежності від результатів 12 – хвилинного тесту, м (за С. А. Душаніним, 1983).
| Функціона- льний клас | Рівні аеробних можливостей | Вік, роки | ||||
| | | 6-8 | 9-10 | 1 11-12 | 13-14 | 15-16 |
| І | Низький | 1000- 1550 | 1100- 1750 | 1126- 1895 | 1401- 2051 | 1976- 2395 |
| II | Нижче середнього | 1560- 1799 | 1755- 1900 | 1965- 2175 | 2110- 2250 | 2429- 2545 |
| III | Середній | 1800- 1980 | 1960- 1986 | 2195- 2301 | 2360- 2501 | 2590- 2661 |
 IV | Вище середнього | 2000- 2249 | 2140- 2335 | 2333- 2415 | 2580- 2665 | 2682- 2772 |
| V | Високий | 2250 і | 2400 і | 2497 і | 2744 і | 2827 і |
| | | більше | більше | більше | більше | більше |
Перед виконанням тестів із біговим навантаженням треба обов'язково здійснювати медичний огляд.
Резерви енергоутворення характеризуються тестами на фізичну працездатність. Але тільки загальна витривалість характеризує максимальні аеробні здібності.
Для комплексу тестів включають індекс Робінзона, результати різних функціональних проб, тонус м'язів, які поглинають кисень, враховують вікові нормативні тести. Індекс Робінзона = (ЧСС х АТС) : 100. Чим нижчий цей індекс у спокої, тим вищі максимальні аеробні можливості.
Максимальні аеробні можливості корелюють (МЕМ, л/хв.) з показником поверхні тіла (0,82), довжиною тіла (0,32), масою тіла (0,74), окружністю грудної клітки (0,68), динамометрією (0, 57), ЖЕЛ (0,57), кількістю випадків гострих захворювань (0,427) та кількістю пропущених днів по хворобі (0,438).
Тема 6. Прогнозування здоров’я
1. Прогнозування здоров’я.
2. Психосоматична конституція людини як прогностичний фактор.
3. Тип кровообігу як критерій прогнозу.
4. Фактори ризику виникнення захворювань.
5. Про «безпечний рівень здоров’я людини».
- Прогнозування здоров’я
Люди намагались передбачити свій завтрашній день, що їх чекає: здорове повноцінне життя чи хвороби або смерть. “Прогноз” – означає передбачення. Існує науковий та інтуїтивний прогноз, останній базується на неусвідомленій логіці, стані подій та практичному досвіді оцінки майбутніх подій. У лікарській практиці береться до уваги конкретна хвороба, організм хворого, його вік, стать, положення в суспільстві, його спадкові особливості та зміни, під впливом яких знаходиться хворий (С. П. Боткін, 1960). Прогнозування - це лікарське мистецтво. Набагато важче прогнозувати хворобу у здорової людини, а це є одним із головних завдань валеології. Суть прогнозування – це пошук факторів підвищеного ризику розвитку хвороб, визначення їх характеру й сили з наступним складанням власне прогнозу. І цей прогноз може бути правильним лише у випадку дії на організм тих факторів, які було враховано під час прогнозування.
Фактори ризику для ІХС та інсульту майже однакові, але в природі спостерігаються тенденції щодо зростання або зниження тієї чи іншої хвороби. У людей із патологією хребта найчастіше розвиваються хвороби серця.
Ці дані дозволяють сформулювати проблему щодо пошуку загальних факторів ризику, однотипних для багатьох хвороб. Підходи до розв’язання даної проблеми розробляються валеологією. Враховуються: 1 – рівень здоров’я нижче “безпечного»; 2 – параметри організму й ризик виникнення хвороби чи тривалості життя. Наприклад, чим вища концентрація кальцію в крові старої людини, тим більше шансів на оздоровлення. Прогностично інформативними є рівень гемоглобіну, натрію та сечовини в крові. У довгожителів високий рівень амінокислот у крові і низький – перекисних сполук, а швидке падіння рівня амінокислот і підвищення перекисів передує смерті. Рівень імуноглобулінів та Т- і В – лімфоцитів дозволяють прогнозувати смерть практично здорових людей протягом трьох років (В. П. Войтенко, 1991).
До основних методів прогнозування належать: інтуїтивне передбачення, аналогія, екстраполяція і моделювання.
Інтуїтивне передбачення – це заснована на минулому досвіді здатність приймати правильні рішення без усвідомлення їх доказовості на даний момент.
Аналогія часто лежить в основі інтуїтивних передбачень.
Метод екстраполяції полягає в тому, що на графіку відображаться результати дослідження якогось показника, потім криву продовжують далі й прогнозують можливий варіант розвитку даного показника.
Моделювання передбачає побудову складної моделі об’єкта прогнозування. Чим більше параметрів є в моделі, тим точніший прогноз.
Проблема верифікації прогнозу – визначення достовірності. Для оцінки ефективності й надійності прогнозу використовують два шляхи: апріорний та апостеріорний. Апріорний передбачає перевірку ще до того, як відбудеться подія, що прогнозується. Апостеріорна верифікація передбачає оцінку відповідності різних прогнозів до подій, які реально відбулися.
Прогноз завжди ризик. Прогнозуючи здоров’я, треба враховувати: вік, стать, тип конституції, спадковість, темпи старіння (біологічний вік), фактори ризику, типи кровообігу, рівень соматичного здоров’я та ін. Вік найсильніший критерій. “Старість приводить людину до прірви, в яку її штовхає хвороба”. Зі зростанням віку зростає смертність. Виділяють чотири основних типи кривих виживання: 1 - популяція, в якій більшість вмирає у молодому віці; 2 – вірогідність смерті не залежить від віку; 3 – ситуація, при якій на одиницю часу вмирає визначена кількість осіб; 4 – більшість членів популяції доживає до максимального віку. Саме такому типу відповідає крива виживання в економічно розвинутих країнах.
Стать як критерій прогнозу. Захворюваність, смертність і тривалість життя чоловіків і жінок різниться в усіх популяціях. Це залежить від умов життя. У малорозвинених країнах жінки помирають раніше, що викликано нерівним положенням жінки в сім’ї і суспільстві, недосконала система допомоги в пологах. У економічно розвинутих країнах більша смертність і менша тривалість життя характерні для чоловіків, що пов’язано з палінням, алкоголізмом, травматизмом. Жіноча стать покликана зберігати, а чоловіча – змінювати генетичну інформацію (генофонд) популяції в її стосунках із навколишнім середовищем. Кінцевий результат такого розподілу – підвищення адаптивності усієї популяції в цілому.
Захисні механізми жіночого організму зумовлені більшим вмістом простациклінів і -ліпопротеїдів і захисною дією естрогенів. Чоловічі статеві гормони, навпаки, не допомагають виживанню чоловіків. Кастровані коти живуть довше. Різниця в хромосомах і генах у чоловіків приводить до виникнення хвороб – гемофілії, дальтонізму. Але рак щитоподібної залози й злоякісна меланома у жінок зустрічається у 2 рази частіше, ніж у чоловіків. Аутоімунні захворювання також частіше виникають у жінок, ніж у чоловіків.
2. Психосоматична конституція людини як прогностичний фактор
Конституція людини – це сукупність морфологічних, фізіологічних і психологічних особливостей, отриманих у спадок і набутих протягом життя. Соматична конституція формується до 5-6 років. Статева і психологічна –завершує формуватися у 12 років. Змінити конституцію практично неможливо, її можна лише коригувати.
Основними “скульпторами “ нашого тіла, які постійно змінюються протягом життя, є тіреоїдні та статеві гормони. Ці гормони проникають в ядро клітини і є справжніми індукторами генів.
Щитоподібна залоза найактивніша в дитячому й юнацькому віці і регулює формування ЦНС. Вона допомагає розкриттю світу почуттів і творчості, активізує обмін речовин, тому людина в молодому віці більш емоційна і струнка.
Якщо щитоподібна залоза довго домінує в “гормональній симфонії”, людина зберігає творчу активність до старості. Такі люди є психологічними лідерами, “мислителями”, але за високих навантажень вони швидко “сходять з дистанції”.
У зрілому періоді домінуючою залозою є кора надниркових залоз. Під впливом їх гормонів - кортикостероїдів підвищується фізична та психічна витривалість, людина стає більш практичною, повніє шия, обличчя, живіт. Це гормони адаптації залишають свій “структурний слід”. Якщо кора надниркових залоз проявляє себе в ранньому віці, формується пікнічний тип адаптації, а при “наднирково-щитоподібному” типі формується сильний рухливий, врівноважений темперамент. Стресорна стійкість у цих людей низька, під час гострої ситуації вони кричать, лаються, розмахують руками.
Якщо наднирники активні, а щитоподібна залоза зменшина, то це викликає психічне гальмування, пастозність сполучної тканини, тобто це флегматичний тип (сильний, малорухливий, урівноважений - за І. П. Павловим).
Атлетичний тип конституції формується за дії чоловічих статевих гормонів на опорно-руховий апарат. Андрогени допомагають високій концентрації уваги й прояву агресивності, тому особи атлетичної конституції часто мають холеричний темперамент (або епілептоїдну акцентуацію). Атлети відрізняються високою стресорною стійкістю і міцним здоров’ям. Свою напругу вони знижують в процесі рухів. Це сильні, мужні люди авторитарного складу, які вміють визначати мету й досягати її. Це тип лідера, воїна, спортсмена, месіонера.
Доведено, що кожний тип конституції має свої “слабкі місця”. Так, в астеників – це травна й дихальна системи, можливий розвиток неврозів і шизофренії. Пікнічний тип у старому віці має найбільшу кількість хвороб: цукровий діабет, ожиріння, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, імунодефіцити, дискінезії, рак шлунка. Вони схильні до маніакальних і депресивних станів.
Атлетичний тип має найкраще здоров’я. Йому властиві артрити, радикуліт, подагра, псоріаз та епілепсія.
Існує кореляція між групою крові та схильністю до деяких захворювань. Носії першої групи – холерики, імунодефіцити, виразкова хвороба шлунку. Носії другої групи ближче до пікнічного типу конституції. Носії третьої групи ближче до другої, але менш контактні, схильні до туберкульозу. Четверта група дає найвищий рівень здоров’я і психічну стійкість.
3. Тип кровообігу як критерій прогнозу
Усі фізіологічні константи можна поділити на 3 групи. Першу групу складають ті, що не відрізняються в усіх здорових осіб: рН крові, температура тіла та ін. До другої належать ті, що однакові але в окремих груп людей, наприклад, лише з певним типом конституції та група крові. І третя група мають індивідуальні ознаки – це генотип, папілярний рисунок пальців. Усі ці три групи фізіологічних констант переплітаються між собою і становлять єдину, неповторну людську індивідуальність.
За типом кровообігу люди відрізняються типом адаптаційних можливостей. При гіперкінетичному типі серце в неекономному режимі, обмежені компенсаторні можливості, висока активність симпатикоадреналової системи. Гіпокінетичний тип є найбільш економним для серцево-судинної системи й процесу адаптації. Еукінетичний тип найстійкіший до стресорів.
4. Фактори ризику виникнення захворювань
До них належать гіперхолестеринемія, підвищений рівень артеріального тиску, куріння, гіподинамія, підвищена маса тіла. Усі ці фактори підвищують ризик розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС). При об’єднанні кількох факторів ризику вірогідність розвитку хвороби зростає в 11 разів. Особи, в яких відсутні ознаки хвороб, але є фактори ризику, можуть захворіти в найближчі 5-10 років.
Кліматогеографічні особливості місць проживання людини (жара і холод, сухі або вологі грунти, перепади температури і т. п.) завжди були важливими факторами, які формують захворюваність і смертність. Так, рак шкіри і губи зростає з півночі на південь. Частота ІХС значно відрізняється в жителів передгір’я, гір і рівнин. Існує зв’язок між ІХС і вмістом солей у воді, яку вживають.
Антропогенні чинники: забрудненість повітря, хімічні забруднення води (ДДТ, хлорофос), рівень шуму, житлова площа на одну людину - теж впливають на розвиток цілого ряду хвороб: ІХС, бронхіти, захворювання печінки, неврози, вроджені вади розвитку.
5. Про “безпечний рівень здоров’я людини”
У процесі росту, розвитку йстаріння організму відбувається зменшення питомої швидкості теплопродукції (теорія Пригожина – Віам), тобто відбувається безперервний процес “старіння“ біосистеми – зниження швидкості теплопродукції, яка є найбільша в дитинстві й найменша – в старості. Починаючи з 25 років, зниження цієї швидкості кожні 10 років становить 3 – 7,5 %. Це супроводжується зниженням активності ферментів та концентрації мітохондрій у клітинах. Різні люди рухаються до своєї смерті з різною швидкістю і в різному віці переходять межу “безпечного” рівня здоров’я. З цих позицій знаходить своє підтвердження теза про “нормальні” хвороби старості (В. М. Дільман, 1988). При збереженні принципів здорового способу життя індивід може знаходитися в “безпечній” зоні соматичного здоров’я до кінця шостої декади життя. Зниження адаптаційних можливостей спершу супроводжується ендогенними факторами ризику, а пізніше й розвитком патологічних процесів, маніфестацією хвороб та їх ускладнень.