Конспект лекцій укладач Г. І. Мардар Відповідальний за випуск Літературний редактор

Вид материала

Содержание

Показання і протипоказання щодо застосування масажу
Як кохати?
Вибір статевого партнера
Нове ставлення до еротики.
2. Десять секретів кохання
3. Шлях до щастя у сім’ї

Подобный материал:

1 ... 9 10 11 12 13 14 15 16 ... 19

Показання і протипоказання щодо застосування масажу

Масаж показаний всім здоровим людям. В цьому випадку перші його сеанси повинні бути коротшими і менш інтенсивнішими, щоб масажований звик до прийомів масажу і технічних навиків самого масажиста. Це дозволяє масажистові «дізнатися» масажованого, вивчити його реакцію на масаж.

Масаж дітей не повинен бути тривалим і енергійним, тобто необхідно враховувати їх реактивність і ніжність шкіри.

При окремих нозологічних формах захворювань і травм масаж застосовується тільки за призначенням лікаря. Методика при цьому повинна бути строго диференційованою залежно від етіології, патогенезу, клінічної форми захворювань, стадії процесу.

Відносні протипоказання - це протипоказання до масажу певної області тіла. Передбачити все і тим більше дати їм характеристику украй важко. Наприклад, не можна масажувати області, де є садно шкіри, місця перелому трубчастих кісток кінцівок в перші дні після травми, живіт при грижах, каменях в жовчному міхурі, сечовому міхурі і нирках, в період менструації і вагітності.

Масаж робиться не раніше ніж за годину після їди; слід дотримувати таку ж часову перерву після процедури.

У всіх сумнівних випадках масажист повинен порадитися з лікарем.

Загальні покази до призначення масажу:

Захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, в тому числі, після їхнього хірургічного лікування, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна і гіпотонічна хвороба, функціональні нейрогенні розлади серцево-судинної системи, міокардіодестрофія, інфекційно-алергічний міокардит, вади серця, захворювання артерій і вен.
Захворювання органів дихання: хронічні неспецифічні захворювання легень, хронічна пневмонія і бронхіт, емфізема, пневмосклероз, бронхіальна астма поза стадією загострення і захворювання і травми.
Захворювання і травми опорно-рухового апарату: ревматоїдний і решту артритів, дистрофічні процеси в суглобах, анкілозуючий спонділоартрит (хвороба Бехтєрєва), остеохондроз, сколіоз та ін. захворювання хребта, забій, розтягнення зв’язок, м’язів, переломів, контрактури, плоскостопість та ін.
Захворювання і наслідки травм ЦНС: травматичні ураження системи, наслідок порушення мозкового кровообігу, залишкові явища поліомієліту, міозиту із спастичними і в’ялими парезами, ДЦП, акушерські паралічі та ін.
Хронічні захворювання органів травлення: поза фазою загострення: гастрити, коліти, дискенізії кишок, виразкова хвороба (без схильності до кровотечі), захворювання печінки і жовчного міхура (дискенізія жовчного міхура), а також стану після операції холіцистектомії і з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.
Запальні захворювання чоловічої статевої сфери і підгострій і хронічній стадії: хронічний уретрит, простатит, везикуліт. Захворювання жіночої статевої сфери.
Захворювання шкіри (не інфекційні): себорея волосяної частини голови, вугрові висипання лиця і тулуба, випадання волосся.
Захворювання вуха, горла, носа.
Порушення обміну речовин (ожиріння, похудання та ін.)
Головний біль, порушення сну.
Підвищена дратівливість.
Статева слабість.
Церебральний атеросклероз з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, з І компенсованим і ІІ субкомпенсованим ступенями (по Н.К. Боголєпову).
Захворювання і травми периферичної нервової системи: невралгії, неврити, плексити, радикуліти при дегенеративних ураженнях між хребцевих дисків; захворювання Паркінсона, деенцефальні синдроми, поліневрити після інфекції і виробничої вібрації.

Покази до застосування масажу у косметології викладені у відповідних керівництвах

Дітям дошкільного і шкільного віку покази і проти покази такі як у дорослих. Для дітей грудного віку масаж являється складовою частиною фізичного виховання і використовується разом з гімнастикою і загартовуванням маючи специфічні особливості.

Абсолютні протипоказання:

1) гострі гарячкові стани;

2) гострий запальний процес;

3) кровотечі, кровоточивість, цинга;

4) хвороби крові;

5) гнійні процеси будь-якої локалізації;

6) шкірні захворювання (грибковій або інфекційній етіології);

7) гостре запалення, тромбоз і значне варікозне розширення вен з трофічними порушеннями;

8) ендартеріїт, ускладнений трофічними порушеннями і гангреною; ангиіти;

9) атеросклероз периферичних і мозкових судин, що супроводжується церебральним кризом;

10) аневризми судин;

11) запалення лімфатичних вузлів;

12) алергія з геморагічними і іншими висипаннями, крововилив в шкіру;

13) активна форма туберкульозу;

14) сифіліс I і II стадії;

15) захворювання органів черевної порожнини з схильністю до кровотечі;

16) хронічний остеомієліт;

17) доброякісні і злоякісні пухлини різної локалізації;

18) психічні захворювання з надмірним збудженням і значно зміненою психікою;

19) щонайгостріші болі різної етіології, що вимагають призначення наркотиків;

20) післяопераційний період при:

а) гострій серцево-судинній недостатності;

б) емболії легеневої артерії;

в) нирковій і печінковій недостатності;

г) поширеній гострій шкірній алергічній реакції (кропив’янка).

Необхідно відзначити, що у ряді випадків протипоказання до масажу носять тимчасовий характер, і після гострого запального процесу, гарячкового стану і так далі масаж можна застосовувати, так само як і після радикального видалення пухлин. Разом з цим при таких станах, як аневризма судин, хвороби крові, ангиіти, масаж у всіх випадках протипоказаний.

При захворюваннях шкіри, таких, як нейродерміт, псоріаз, екзема, не протипоказаний апаратний масаж. При незначних пошкодженнях шкіри, варікозному розширенні вен нижніх кінцівок можна робити масаж віддаленої від місця пошкодження області, наприклад комірної зони.

Лекція 21. Валеологічні основи сексологія

Кохання вчора, сьогодні і завжди.
Десять секретів кохання.
Шлях до щастя у сім’ї.
Валеологія і сексологія.
Психогігієна статі.
Сексуальна культура.
Сексуальне здоров’я.

1. Кохання вчора, сьогодні і завжди

Кохати – це значить по-особливому ставитися до об'єкта кохання. Відчувати стремління до людини, яку кохаєш, бажання нею володіти; Той, хто кохає, ототожнює себе з об'єктом кохання, наближаючись зберігає деяку дистанцію.

Кохана людина має надто велике значення для того, хто кохає, має вирішальне значення в житті. Кохання відображається в інтимності почуттів, спрямоване на об'єкт кохання.

Дуже багато усього, що пов'язано із стосунками між суб'єктом і об'єктом кохання регламентовано суспільством. Кохання передбачає взаємну підтримку, віддачу, почуття відповідальності й обов'язку перед людиною, яку кохаєш.

Таке велике почуття, як кохання, здатна демонструвати лише людина. В етиці та філософії кохання розуміють такі стосунки між людьми, коли коханого розглядають як близьку, рідну людину, ототожнюють себе з нею, відчувають потребу до об'єднання й зближення, ототожнюють власні інтереси й стремління; добровільно фізично й духовно віддають себе іншому й бажають самі володіти ним.

З точки зору етики, кохання – це сукупність принципів відносин однієї людини до іншої, зокрема це:

позитивне ставлення до коханого;
таке ставлення, як самого до себе;
працює принцип взаємності (люди поперемінно міняються ролями, намагаються викликати відповідні почуття);
моральна відповідальність перед об'єктом кохання за його благополуччя, можливість самореалізації.

Люди не зразу зрозуміли, що в їх відносинах є кохання, і спершу були різні поняття кохання. Так, у давньогрецькій мові філія – це любов, дружба, зумовлена соціальними зв'язками й особистим вибором. Сторче – це кохання, ніжність, особливі сімейні стосунки. Агапе – жертовність, поблажливість до коханого. Ерос –стихійна пристрасна самовіддача, палка закоханість, стремління володіти представником іншої статі.

Розвиток абстрактного мислення привів до того, що з’явилося узагальнене поняття "кохання", яке на сучасній мові фігурує в різних значеннях. В українській мові слово "кохання" стосується лише почуття до іншої людини. А слово "любити" використовується для визначення ставлення до різних предметів і явищ.

Як кохати? Закохана людина шукає відповідь на це запитання в книжках. При цьому вона складає собі ціну, оцінює своє моральне право на кохання іншої людини.

З психологічної точки зору, кохання – це потреба людини й народження на цій основі особливого емоційно - чутливого стану. У коханні проявляється факт, що людина не може існувати без кохання, як ізольоване "Я", тобто поза стосунками з іншими людьми (С. Л. Рубінштейн). У людини виникає потреба мати спільне житло, співпереживання, співчуття, схвалення дій один одного, емоційний відгук.. Безсумнівно, кохання ні в етичному, ні в емоційному плані не дано людині від природи. Коханню навчаються. С. Л. Рубінштейн виділив кохання, як особливого характеру психічну енергію, яка відрізняється від усіх інших емоцій і психічних механізмів.

Секс, скоріше, завершує любовні стосунки між чоловіком і жінкою, а не є їх першопричиною, як це прийнято вважати. Кохання, як і інші явища в природі, діє циклічно, періодично змінюється інтенсивність діяльності. Можливо, кохання – це закономірне скидання енергії, яка накопичується в організмі людини. Тут особливо важливу роль відіграє статеве дозрівання – як сильне і досить відособлене джерело енергії. Кохання часто приходить весною, після завершення важкої праці. По суті, кохання – це протилежність реакції агресивності. Є різні позиції стосовно думки, що таке кохання:

- віра в неможливість пізнання того, що воно собою являє;

неуважність до вивчення суті кохання;
переведення кохання в неземне почуття;
страх раціоналізації;
романтизація кохання, як найкращого періоду відносин;
ототожнення з інстинктом;
підміна поетичним ставленням;
недооцінка діалектики кохання.

Кохання завжди соціальне, воно відображає історичний період життя й психологію людей.

Вибір статевого партнера – це досягнення цивілізації. У суспільстві статева потреба задовольняється не з ким попало, незалежно від того, подобається він чи ні, бажає виявити почуття чи ні. Вибір коханого залежить від переваг, установок та цінностей суб'єкта.

Довгий час вибирав лише чоловік, але поступово суспільство визнало взаємне статеве кохання, яке є найпрогресивнішим і етичнішим. Це стало моральною нормою в більшості сучасних культур.

На сучасному етапі розвитку суспільства принципи вибірковості мають віддалені психологічні наслідки:

у частини молоді вже на стадії знайомства і залицяння виникає установка на непостійність шлюбних відносин;
установка на незв'язування себе сім'єю;
не заводити дітей або заводити лише одну дитину;
мати особисту свободу – незалежне від сім'ї життя.

У великих містах є умови для затягування кінцевого вибору статевого партнера, який у будь - який час може розчинитися в масі людей. Чоловік і жінка економічно незалежні. Сім'ю можуть замінити харчевні, прачечні, хімчистка, бюро добрих послуг – усе це полегшує життя холостяка.

Сучасна людина не лише економічно й соціальне, а й психологічно вийшла за межі сім'ї, у той час як раніше була велика залежність особистості від сім'ї в задоволенні різних потреб.

Нове ставлення до еротики. Еротизм – це статева чутливість: сукупність емоцій, почуттів, стосунків людини пов'язані не лише зі статевим актом, але й з очікуванням контактів із сексуальним партнером.

При народженні у людини немає заготовлених форм кохання, вона повинна навчитися кохати й любити батьків, сестер, жінку чи чоловіка. Вродженими є лише задатки, які дають можливість людині засвоїти суспільний досвід. Кохання існує в суспільстві й засвоюється кожною людиною як форма спілкування в міру її дорослішання й участі в житті суспільства, а також завдяки біологічному дозріванню організму й нервової системи.

Валеологічна освіта в галузі еротики має велике значення ві підготовці особистості до сексуального життя, естетизації статевих стосунків, у регулюванні взаємовідносин між чоловіком і жінкою в цілому.

Але в даний час існують три пов'язані між собою проблеми:

відсутність керуючого впливу батьків на момент появи в себе цікавості до себе й протилежної статі;
формування з самого дитинства установки на збереження дистанції з батьками в питаннях еротики викликає другу проблему –розкрити перед дівчиною і юнаком складність інтимних стосунків, невміння багатьох людей красиво й делікатно вести статеве життя, отримувати від нього насолоду, розкрити потенції сексуального партнера – усе це приводить до поверхневого відчуття в статевому коханні. Незадоволення й притуплення почуття змушує шукати нового партнера, але й новий зв'язок не приносить бажаного ефекту. Виникає установка на непостійність кохання, пізні шлюби, народженя малої кількості дітей.

Третя проблема – невміння і небажання користуватися контрацептивною технікою, що приводить до незапланованої вагітності, підсвідомих негативних емоцій, сімейних конфліктів, психічних аномалій як у батьків, так і у дітей.

2. Десять секретів кохання

Створюйте кохання у своєму житті

Надавайте перевагу думкам про кохання.
Навчайтеся поважати себе та інших.
Звертайте увагу не на те, що ви можете отримати, а на те, що ви можете дати.
Щоб знайти кохання, спочатку знайдіть друга.
Поважайте людей, будьте прихильними до них і тим самим розкривайте серце.
Звільніться від страхів, упереджень та оцінок. Вмійте виражати свої почуття.
Будьте вірні – нехай кохання має найвищий приорітет.
Живіть із пристрастю.

10. Довіряйте іншим, довіряйте собі й життю.

Як розпізнати свого партнера на все життя

Чи є в нього (неї) ті фізичні, емоційні, інтелектуальні й духовні якості, які вам потрібні на усе життя?
Поважаєте ви його (її)?
Що ви зможете дати йому (їй), щоб задовольнити його (її) потреби?
Є він (вона) вашим кращим другом? У вас є спільна мета й прагнення, спільні цінності й спільні переконання?
Коли ви обнімаєте один одного, чи відчуваєте ви, що складаєте одне ціле?
Даєте ви один одному простір для росту й навчання?
Чи ви можете чесно й відкрито звертатися одне до одного?
Ви обоє вірні вашим взаємостосункам?
Чи відноситеся ви з рішучістю і пристрастю до ваших стосунків? Чи значить він (вона) для вас більше, ніж інші?

10. Ви повністю довіряєте одне одному?

Як повернути кохання у ваші відносини?

Думайте про потреби й бажання свого портнера не менше, ніж про свої власні.
Навчіться поважати себе і свого партнера. Ставте собі запитання: «Що я поважаю в собі? І що я поважаю у своєму партнері?»
Звертайте увагу не на те, чого вам хотілося б від стосунків, а на те, чого ви самі не вносите у стосунки.
Подружіться зі своїм партнером, шукайте спільні інтереси і спільні потреби.
Ніжно торкайтесь одне одного й розкрийте одне одному обійми.
Звільніться від минулого й пробачте. Починайте життя наново.
Відкрито й чесно висловлюйте свої почуття.
Присвячуйте себе повністю своїм взаємовідносинам. Ставте свого партнера на перше місце у своєму списку пріоритетів.
Відновіть пристрасть у своїх відносинах.
Навчіться довіряти своєму партнеру.
Дотримуючись цих правил кохання в своє життя, людина поступово змінюється: стає привітною, доброзичливою й щирою. Уважно, з повагою розмовляє з людьми, завжди дивиться у вічі. Людина виявляє до друзів справжній інтерес і турботу, вітає в дні народження або інколи просто телефонує, щоб привітатися.

3. Шлях до щастя у сім’ї

Щасливе сімейне життя – дуже складна наука. Про це свідчить статистика розлучень і власний сімейний досвід кожної людини. Проте шлюб молодої людини, майбутній шлюб із коханою людиною, здебільшого бачиться з привабливого боку, без особливого бажання заглиблюватись у можливі складнощі й небезпечності. Кохання при цьому, відповідно, відіграє основну роль, але досить часто трапляється, що молоді люди, які так палко кохали один одного, чомусь після кількох

років подружнього життя розлучаються. Чому так відбувається?

Спробуємо порівняти створення сім'ї з тим, як ми будуємо дім. На його будівництво може піти багато грошей і часу, але щоб довгі роки підтримувати цей будинок у хорошому стані, потрібно набагато більше. Так само і з сімейним життям. Здається, ніби сам вступ у шлюб вимагає великих зусиль, однак необхідно враховувати потребу, крок за кроком, підтримувати подружні стосунки.

Молоді люди, які створюють сім'ю, повинні знати фактори, на яких базується шлюб:

Вихідна сумісність молодої сім’ї.
Духовна адаптація подружжя.
Психологічна адаптація.
Культурна адаптація.
Побутова адаптація.
Родинна адаптація.
Сексуальна адаптація.
Необхідність боротьби з буденністю сімейного життя.

Мабуть, немає людини, яка б заперечувала важливість сумісності подружжя, але уявлення про неї переважно має розпливчастий характер.

Звичайно, найважливішим вважають подібність характерів, певне співвідношення (не обов'язково схожість) темпераментів. Водночас, існують широкі можливості щодо сумісності різних рис характеру й темпераменту. Цілком здатні ужитися, наприклад, партнери з такими протилежними рисами характеру, як жвавість –флегматичність; холеричність – боязкість; безтурботність – обережність; довірливість – підозрілість тощо. Але існують і важкосумісні риси.

Як правило, в реальному житті важко визначити, які саме особистісні риси створюють сумісність чи несумісність.

Найважливіший вплив на подружню сумісність має співвідношення у партнерів домінантності, тобто прагнення до вищості. Дослідники цієї проблеми дійшли до висновків:

Дві домінуючі або дві схильні до підкорення особистості не утворюють доброї подружньої пари.
Занадто високий ступінь домінування зменшує ймовірність щасливого шлюбу.
Для стабільності подружньої пари найліпше, щоб у чоловіка ступінь домінування був вищим, ніж у його дружини.
Найкращою умовою для подружньої сумісності було б те, щоб подружжя було розумним за домінантностю.

Отже, найнебезпечнішою для подружньої гармонії є ситуація "найшла коса на камінь" (як наслідок взаємної впертості) та непоступливість.

Проте було б помилково всі подружні сутички пояснювати несприятливим співвідношенням домінантності партнерів. Існує чимало інших факторів сумісності. Розглянемо деякі з них.

• Рівень освіти.

Здавалося б, чим він вищий у молодят, тим краще для їхньої загальної культури і, природно, для культури сімейної поведінки. Проте існує такий факт: сім'ї, де вища освіта лише у дружини, мають низьку стабільність. Молодь має виходити з того, що чоловікові дуже важливо не

відставати від дружини в освіті. Перевага в освіті чоловіка негативно на взаєминах не позначається.

• Схожість уявлень про розподіл домашньої праці.

Незгоди з цього приводу є поширеною причиною сімейних конфліктів. У молоді має формуватись готовність до спільного виконання домашньої роботи.

• Ставлення до тематики сімейного спілкування.

Часом трапляється, що це ставлення в молодих сім'ях різне. Поширена ситуація, коли чоловік уникає розмов про свої виробничі справи та духовні інтереси, а у дружини є потреба вийти за межі суто домашніх тем. До цієї проблеми належить також розходження поглядів на зміст сімейного дозвілля.

• Здатність партнерів мирно та конструктивно вирішувати спірні питання. Значною мірою це залежить від згаданого співвідношення домінантності молодят, але не тільки від нього. Велику роль відіграє установка на спроби розв'язання суперечностей, переконання подружжя.

• Збіг уявлень щодо умов сімейного щастя. Найчастіше головними умовами вважаються:

Господарсько-економічний стан. Найбільше зважається на достаток і затишок у сім'ї.
Психологічна установка. Йдеться про те, що сім'я створюється для кохання та взаєморозуміння.

3. Сімейна установка. Головне у сім'ї – діти, їхнє здоров'я, виховання.

Сексуальне життя. Подружня гармонія насамперед залежить від задоволення партнерів інтимною близькістю.

Добре, якщо подружжя цінує всі аспекти сімейного життя. Проте досить поширені однобічні уявлення, які можуть бути у партнерів різними.

Психологи підкреслюють: головна передумова оптимальних взаємин чоловіка та жінки, довгого життя їхньої любові – психологічна сумісність пари. Закон психологічної сумісності полягає в тому, що його та її біологічно зумовлені людські якості можуть або доповнювати одна одну, або збігатися. Це означає, що в інтимне життя може бути успішним як союз холерика із флегматиком, екстраверта з інтровертом, жайворонка та сови, так і холерика з холериком, інтроверта з інтровертом, двох жайворонків та двох сов тощо. Проте навіть біологічна сумісність індивідів у парі не гарантує успішності розвитку їх взаємин. Якщо він та вона по-різному дивляться на світ, тобто мають полярні погляди на життя, його цінності та шляхи їх досягнення, то їм буде важко порозумітися й визначити спільну стратегію створення сім'ї, виховання дітей, життєдіяльності в суспільстві. Результати психологічних досліджень показують, що щасливі в коханні пари мають, передусім, подібну структуру свідомості, тобто однакову систему життєвих цінностей, особистих прагнень, соціальних орієнтацій та поглядів на життя.

Американський учений Абрагам Маслоу вважав, що оптимально сумісною є така пара, де обоє здатні на самопожертву один заради одного, де існує злиття Я з не-Я. Всіх людей - і жінок, і чоловіків - психолог поділяв на тих, хто виявляє безкорисливість у коханні, тобто має здатність до Б-любові (батьківської любові), і тих, хто має здатність до Д-любові (дитячої любові), тобто відчуває дефіцит в її віддачі іншому. Якщо закохується пара, де один має Б -, а інший Д-властивості, то їхнє почуття любові живиться тим, що один охоче віддає тепло свого почуття, а інший із радістю його приймає. Значно гірший прогноз щодо збереження любові в тієї пари, де і він, і вона здатні виявляти лише один із різновидів почуття – Д-любов. У цьому разі і їй, і йому так хочеться, щоб їх любили, виявляли увагу, тепло, що в цьому процесі взаємного очікування вони можуть перебувати досить тривалий час. Проте жоден із них не робить, а насправді і не здатний зробити крок назустріч один одному. Він звинувачує її, вона – його, і так іноді впродовж усього життя. "Чому іншим так таланить, часто запитують вони самих себе, - чому мені так не щастить?". Відповідь, виявляється, дуже проста. Любити треба вміти. Варто лише зустрітися людям із властивостями Б-любові, як вони починають так любити, що зовсім забувають про себе.

Як би щиро молоді люди не кохали один одного, вони все ж різні за поглядами, звичками, інтересами. Треба навчитися поводити себе так, щоб усе це було приємним для партнера або принаймні не викликало роздратування. Можна виділити кілька сфер адаптації: духовну, психологічну, культурну, інформаційну, побутову, родинну, сексуальну. Кожна з цих сфер необхідна для подружньої гармонії. Задоволеність подружжя своїми ролями нерідко є основою щастя та міцності сім'ї'. Сімейне життя дуже багатогранне, і завжди є можливість для самоствердження кожного з подружжя.

Отже, одруження – це лише початок, від якого залежить подальший розвиток усієї сімейної біографії. В ній перевіряється повноцінність мотивів шлюбу та глибина почуттів подружжя.

Молода сім'я повинна скласти іспити на життєстійкість в умовах матеріальних і психологічних труднощів. На молоду сім'ю покладається важливе завдання подружньої адаптації та затвердження стилю спілкування. Розуміння молоддю цієї відповідальності та шляхів подолання труднощів сприяє міцності та щастю сім'ї.

Прийде час, і перед тобою постане питання про шлюб. Це дуже важливе питання. До цього рішення тебе готує все твоє попереднє життя. Ти накопичуєш уміння краще розбиратися в людях. Думаєш про них уже не за словами, а за їх вчинками.

У перший рік сумісного життя молоде подружжя тільки по-справжньому знайомиться. І від нього багато чого залежить у майбутньому. Але це не тільки фундамент, ще буде довгий і нелегкий процес становлення сім’ї. Навіть через 5-10-20 років продовжується серйозне випробування подружжя. Безхмарного сімейного щастя не буває. У щасливих сім'ях труднощі переборюють, взявшись за руки. У важкі хвилини там згадують хороше і вірять, що немає нерозв'язних проблем. Чоловік і жінка не тільки люблять і поважають, вони ідеалізують один одного. Ці риси допомагають кожному з них у досягненні бажаної мети.

Blog

Конспект лекцій укладач Г. І. Мардар Відповідальний за випуск Літературний редактор

Содержание

Показання і протипоказання щодо застосування масажу