Методика дослідження ринку морозива та ступеня його структурованості Висновки до розділу 1

Вид материала

Документы

Содержание Функціонування підприємств-виробників на Таблиця 2.1 Динаміка виробництва та споживання морозива в Україні, т R порівнюється з існуючою процентною ставкою r

Подобный материал:

• Стипендіальної програми "Завтра. Ua" Фонду Віктора Пінчука Огляд актуальної наукової, 1827.12kb.
• Критерії вибору товарного ринку та його сегментів, 55.88kb.
• Проект міжнародних стандартів iso/dis 20252. Міжнародні стандарти дослідження ринку,, 670.83kb.
• Методика, організація здійснення та основні результати педагогічного експерименту Висновки, 811.88kb.
• Маркетингові дослідження та інформація, 503.37kb.
• Маркетингові дослідження фірми (потік мк), 21.6kb.
• Програма дослідження освітньо-виховної роботи в дошкільних навчальних закладах міста, 29.4kb.
• Розділ Обґрунтування проекту Метою розділу є позиціонування закладу на ринку послуг, 212.59kb.
• Висновки до І розділу, 583.23kb.
• Методика диференційованого навчання 27 > Результати дослідницько-експериментальної, 432.63kb.

Розділ 2

Функціонування підприємств-виробників на

ринку морозива в Україні


2.1. Динаміка обсягів виробництва, продажу і ціни морозива


Морозиво є традиційним товаром для українського ринку. За радянських часів практично не займалися розширенням асортименту морозива, протягом багатьох десятиріч випускали лише чотири види цього продукту: молочне, вершкове, пломбір і фруктово-ягідне. Виробництво морозива в умовах планової економіки було організоване на підприємствах молокопереробної галузі як додаткова діяльність до виробництва цільномолочної продукції і вершкового масла. Забезпечення морозивом регіональних потреб практично всюди здійснювалося місцевими виробниками, тому виробництво морозива було відносно рівномірно розміщене територією України.

Як самостійна сфера достатньо серйозних інвестицій виробництво морозива почало виділятися із середини 1990-х років. Причин цього можна назвати декілька. По-перше, цільномолочна продукція і вершкове масло завжди відносилася до групи так званих “соціальних товарів”. Будь-яке підвищення цін на таку продукцію традиційно болісно сприймається як споживачами, так і політиками регіонального і національного масштабу. Тому, маючи у власності молокопереробне підприємство з налагодженою мережею постачання сировини та збуту продукції і прагнучи зберегти цю власність як постійне джерело доходу, підприємці звернули уваги на іншу продукцію переробки молока (сухе молоко, морозиво, йогурти тощо).

По-друге, ринок морозива за своїм характером є ринком монополістичної конкуренції, на відміну від ринку молока, сметани, вершкового масла тощо, які швидше можна віднести до досконалоконкурентних. Тому виробники морозива мають можливість встановлювати достатньо широкий діапазон цін на свою продукцію, що при правильній асортиментній політиці і ефективній рекламній кампанії дозволяє зробити окремі види продукції високорентабельними. У свою чергу, потенціал прибутковості впливає на інвестиційну привабливість галузі.

По-третє, виробництво морозива набагато менше, ніж виробництво інших видів молочної продукції, страждає від перебоїв з постачання молока. Постійне скорочення молочного тваринництва практично на всій території України з початку 1990-х років робить реальною загрозу скорочення постачання молока навіть для найпотужніших молокопереробних підприємств. А рецептура морозива дозволяє використовувати сировину, що може зберігатися досить тривалий час (сухе молоко, вершкове масло тощо).

Зазначені та ряд інших чинників стали причиною того, що окремі фірми-виробники ще у 1990-х роках зробили ставку на завоювання лідерства на українському ринку морозива. Для цього вони різко скоротили випуск інших видів молочної продукції, здійснили серйозні капіталовкладення у придбання обладнання і технологій, почали створювати дилерську мережу в різних регіонах України тощо. Зроблені кроки дозволили окремим регіональним виробникам стати лідерами національного масштабу.

Для того, щоб оцінити масштаби діяльності у сфері виробництва, продажу та споживання морозива в Україні, розглянемо табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка виробництва та споживання морозива в Україні, т*

Показник	Рік							2007 р. в % до 2001 р.
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Виробництво	100024	113735	111580	110252	120963	118650	129431	129,4
Експорт	793	881	837	2736	4428	1858	2150	2,7 рази
Імпорт	442	370	203	766	731	814	797	180,3
Внутрішнє споживання	99673	113224	110946	108282	117266	117606	128078	128,5

* Складно автором за даними Державного комітету статистики України


Як видно з представленої таблиці, обсяги виробництва морозива в Україні за останні 7 років збільшилися на 29,4 %. Спостерігається також зростання обсягів експорту й імпорту, причому у всі роки досліджуваного періоду обсяг експорту у 2-6 разів перевищував обсяг імпорту.

Якщо розглянути ситуацію по рокам, то спостерігається коливання обсягів виробництва, яке передусім обумовлене погодними умовами: в роки з холодним та дощовим літом виробники змушені скорочувати кількість виробленого морозива через відсутність достатнього попиту.



Рис. 2.1 Динаміка обсягів виробництва і споживання морозива в Україні*

* Складено автором за даними Державного комітету статистики України


Як видно з рис. 2.1, обсяги виробництва і внутрішнього споживання морозива зростають і скорочуються одночасно. Розрахунок коефіцієнту кореляції між показниками обсягів виробництва та внутрішнього споживання показав наявність між ними тісного зв’язку, близького до лінійного (R = 0,993). Можна зробити висновок, що на їх динаміку впливають одні й ті самі чинники, зокрема, погодні умови. Пікові прирости обсягів виробництва і споживання припадали на 2002, 2005 та 2007 роки, які характеризувалися дуже спекотними літніми періодами (рис. 2.2).

Варто відзначити, що за досліджуваний період обсяги виробництва жодного разу не були меншими за обсяги внутрішнього споживання. Перевищення виробництва над споживанням визначає експортний потенціал галузі. Даний висновок підтверджується тим, що при достатньо стабільних обсягах імпорту, зв’язок між обсягами експорту та розміром перевищення виробництва над внутрішнім споживанням характеризується дуже високим рівнем кореляції (R = 0,988).



Рис. 2.2. Індекси обсягів виробництва і споживання морозива в Україні

(у порівняні з попереднім роком)*

* Складено автором за даними Державного комітету статистики України


Незважаючи на поступове зростання обсягів експорту морозива з України, потрібно констатувати, що виробництво морозива в Україні орієнтоване переважно на внутрішній ринок. Слабка пов’язаність внутрішнього та зовнішнього ринку ілюструється також діаграмою на рис. 2.2. Темпи зростання обсягів операцій на внутрішньому і на зовнішньому ринках є незалежними і навіть змінюються в різних напрямках. Зокрема, відносно незначний приріст виробництва та споживання у 2004 р. супроводжувався суттєвим приростом експорту та імпорту, насамперед завдяки «прориву» однієї з українських компаній («Ласунка») на ринок Росії. У 2004 р. обсяг експорту морозива на російський ринок був у 18,5 разів більший, ніж у 2003 р. Натомість суттєве збільшення обсягів виробництва та внутрішнього споживання у 2005 р. відбувалося при відносному уповільненні зростання обсягів зовнішньої торгівлі, хоча в абсолютному вимірі обсяги експорту продовжували зростати. Натомість 2006 р. характеризувався скороченням як темпів розвитку зовнішньої торгівлі, так і абсолютним зменшенням експорту, знову ж таки, завдяки погіршенню ситуації на російському ринку.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.


Макроекономічні:

1. динаміка рівня цін і процентної ставки (і);
   
2. рівень оподаткування господарської діяльності (tr);
   
3. амортизаційна політика і застосовувана норма амортизації (n).
   

Мікроекономічні:

1. закупівельні ціни на молоко (P);
   
2. середній рівень якості купленого молока (qr);
   
3. розрахункова вартість створення та утримання одного стійломісця (I, E);
   

Зовнішньоекономічні:

1. темп розширення експорту (texp);
   
2. рівень експортних цін на морозиво (pexp).
   

Всі вищенаведені чинники мають бути включені у розрахунок показника внутрішньої норми доходності (ВНД) інвестиційного проекту зі створення об’єкта сировинної бази молокопереробного підприємства:

ВНД = R: (3.1)

D_t – доходи періоду t, що складаються з виручки від реалізації виробленого молока (оцінюється на основі альтернативної ринкової вартості сирого молока), а також враховують амортизаційні нарахування: D_t = qr·P_t·Q_t + A_t,

де qr – коефіцієнт якості виробленого молока, P_t – ринкова ціна 1 кг сирого молока, Q_t – обсяг молока, вироблений за період t, A_t – обсяг амортизаційних нарахувань з вартості основних засобів.

A_t = k·I·n, де k – кількість стійломісць, I – інвестиційні витрати на створення одного стійломісця, n – норма амортизації за один період у вигляді десяткового дробу. Таким чином, доходи періоду t з урахуванням інфляції можуть бути визначені таким чином: D_t = qr·P_t·Q_t·i^t + k·I·n

V_t – витрати періоду t складаються з інвестиційних витрат на створення стійломісць та експлуатаційних витрат, на утримання стійломісць: V_t = k·I_t + k·E_t, де E_t експлуатаційні витрати на одне стійломісце в період t. Останні визначаються виходячи з базового рівня експлуатаційних витрат та кумулятивного індексу інфляції: E_t = E₀·i^t. Звідси: V_t = k(I_t + E₀·i^t).

tr – характеристика рівня оподаткування доходу підприємства.

Отримане в результаті розв’язання рівняння (3.1) значення внутрішньої норми доходності R порівнюється з існуючою процентною ставкою r. У випадку перевищення R над r робимо висновок про доцільність запропонованого проведенні заходів вертикальної регресивної інтеграції. Експериментальні розрахунки, вхідні дані і результати яких наведені в додатку А, показують внутрішню норму доходності проекту регресивної вертикальної інтеграції на рівні 7,6 % при терміні окупності в 10 років.

Побудова імітаційної моделі передбачає привласнення вказаним чинникам деяких значень з ймовірного інтервалу і розрахунок (імітація) значення ВНД. Результати імітації ВНД з відповідними значеннями чинників зводяться у таблицю, на основі якої встановлюються коефіцієнти еластичності значень ВНД за значеннями відповідних чинників. Ці коефіцієнти дозволяють охарактеризувати переваги та недоліки стратегії вертикальної регресивної інтеграції при зміні будь-якого з чинників макро-, мікро- та зовнішньоекономічного середовища. Результати імітаційних розрахунків наведені в додатку Б. Найбільш чутливим показник внутрішньої норми доходності виявився по відношенню до цін на молоко, рівня його якості та надоїв. Коливання відповідних чинників на 1 % викликає зміни показника ВНД на 5,75%. Таку реакцію ВНД варто визнати еластичною, а вказані чинники становлять джерело найбільшого ризику у випадку їх негативної динаміки. Дещо меншу чутливість демонструє показник ВНД по відношенню до величини інвестиційних та експлуатаційних витрат. Зокрема, при зміні величини інвестиційних витрат (витрати на створення одного стійломісця) на
1 % величина ВНД змінюється у зворотному напрямку на 3,1 %. Зменшення або збільшення експлуатаційних витрат (витрати на утримання 1 стійломісця) на
1 % призводять до збільшення або зменшення ВНД на 2,65 %. Коефіцієнт еластичності ВНД по відношенню до показника рівня оподаткування становить -1,05, тобто, при зростанні рівня оподаткування на 1 %, величина ВНД скорочується трохи більше як на 1 %.

Наведені розрахунки підтверджують попередній висновок, про відносну неефективність впровадження регресивної вертикальної інтеграції молокопереробним підприємством, принаймні, якщо воно не може залучити кошти на тривалий термін під ставку меншу за 7,6 % річних. Навіть при збігові оптимістичних очікувань (зростання рівня якості до абсолютного показника, збільшення надоїв тощо), внутрішня норма доходності такого проекту може збільшитися лише до рівня 10%, що дозволяє покрити темп очікуваної інфляції.

У ситуації, що склалася, ймовірним варіантом розвитку подій на ринку морозива є інтеграція українських молокопереробних підприємств з транснаціональними корпораціями, які працюють у сфері виробництва продуктів харчування, з метою отримання доступу до дешевих кредитних ресурсів світового фінансового ринку. Подібна стратегія може передбачати навіть поглинання українських підприємств, втрату ними власної торгової марки, перегляд традиційних технологій виробництва, переорієнтацію на закордонні ринки збуту і перегляд асортиментів і рецептур відповідно до смаків і традиції споживання, що панують на цих ринках.

Альтернативним і також достатньо ймовірним сценарієм розвитку підприємств-виробників морозива є стратегічна орієнтація на закордонні ринки. Оскільки, разом з налагодженням власного виробництва високоякісної молочної сировини, найбільша перешкода на шляху до закордонних ринків буде подолана, стане можливою сертифікація продукту українського виробництва згідно стандартів європейського ринку. В середньому підприємство-виробник реалізує 1,6%-1,7% виробленого морозива на закордонному ринку, що становить близько 250 т на рік в розрахунку на одного крупного виробника. Для порівняння, ціна подібної продукції на європейському ринку є в 1,5-2,5 рази вищою за вітчизняну (в залежності від виду продукту). З урахуванням додаткових витрат ведення бізнесу на закордонних ринках, з кожної тони морозива, проданої на експорт, підприємство отримує чистий грошовий потік 260-270 грн. Збільшення обсягів реалізації морозива на закордонні ринки у 2 рази, порівняно з існуючими, дозволить сформувати щорічний чистий грошовий потік в розмірі 130-135 тис. грн. Отже, виходячи з умов імітаційної моделі, збереження і нарощування вказаного грошового потоку відповідно до динаміки цін протягом 10 років, забезпечить зростання внутрішньої норми доходності проекту вертикальної регресивної інтеграції до 10 % річних.

Прогресивна вертикальна інтеграція традиційно виникає при високій вартості посередницьких послуг та складному процесі пошуку посередників [67, с. 228]. У випадку з морозивом стимули до інтеграції виникають знову у сфері якості, тільки тепер – якості готової продукції. Транспортування, зберігання і реалізація продукту вимагає спеціальних умов, дотримання яких є доволі енерговитратним, крім того, потребує спеціального обладнання. Підприємства виробники морозива надають дилерам фірмові холодильники-ятки, в яких може реалізовуватися морозиво, на пільгових умовах, за символічну орендну плату.

Доцільність прогресивної інтеграції обумовлюється можливістю уникнути ризику втрати іміджу серед споживачів через неякісну (зіпсовану) продукцію у роздрібній мережі. Але, з іншого боку, подібна інтеграція тягне за собою і певні складності, що особливо виразно проявляється на ринку з сезонними коливаннями попиту. Рішення має прийматися на основі аналізу стратегічних альтернатив: «інтеграція» чи «безінтеграційна співпраця з дистрибуторами». Кожна з альтернатив має свої переваги та недоліки.

Існує достатньо велика кількість методів відбору стратегічних альтернатив на рівні компанії в цілому чи на рівні окремого бізнес-проекту. Частина з них є формалізованими, але більшою мірою прийняття рішення відбувається на основі творчого аналізу. Поєднання відносно суб’єктивного методу творчого аналізу з формалізованим підходом, який передбачає використання загальноприйнятих економічних показників, забезпечить створення практичного методу, доступного широким колам користувачів.

Схематично процес аналізу і відбору стратегічних альтернатив включає такі кроки: зведення всіх переваг та недоліків в таблицю; визначення вагомості кожної слабкої чи сильної сторони внутрішнього середовища інтегрованої організації; експертна оцінка ступеню впливу на організацію та розрахунок підсумку загального впливу. Ті самі кроки необхідно зробити для безінтеграційної альтернативи. В більш формалізованому вигляді схема відбору стратегічних альтернатив передбачає виконання наступних умов. Якщо альтернативи чітко виділені і не мають спільних ознак, то оцінку цих альтернатив можна здійснити за такою схемою:

1-й етап. Визначення стратегічного завдання, яке має вирішити організація, та формулювання можливих альтернатив для його розв’язання. Альтернатива і (і = 1, n) характеризується множиною ознак А_і. Генерація альтернатив має здійснюватися відповідно до такої умови:

A_k ∩ A_k+i = , k, i  [1, n)  i+k ≤ n (3.2)

2-й етап. Виділення окремих елементів стратегічного завдання у формі бар’єрів, які треба подолати, чи обмежень, яких необхідно дотримуватися, та оцінка їх вагомості для вирішення основного стратегічного завдання: для кожного елемента j (j = 1,m) встановлюється ваговий коефіцієнт _j таким чином, щоб _j.

Виокремлення елементів здійснюється стосовно характеристик внутрішнього середовища організації за кожної альтернативи та стосовно очікуваних змін зовнішнього середовища.

3-й етап. Групування елементів стратегічного завдання за ознакою економічної формалізації. Для складових стратегічного завдання, що можуть бути формалізовані, підбираються методи кількісної оцінки у вартісних, натуральних чи відносних одиницях та визначається максимально досяжне значення Z_j. Для елементів, що не можуть бути виміряні у вартісних чи інших одиницях (наприклад, якісні ознаки), встановлюються екстремальні (порогові) значення в балах на основі експертної оцінки. В якості Z_j для таких елементів можна взяти краще досяжне значення за однією з альтернатив.

4-й етап. Поелементна оцінка альтернатив шляхом вимірювання розриву між фактичним значенням елементу S_j та ідеальним значенням Z_j і визначення відносного нормованого відхилення: (Z_j – S_j)/ Z_j для кожного j.

5-й етап. Загальна оцінка зваженого відхилення альтернатив від «ідеалу»:

(3.3)

Значення Diff_i альтернативи і показує, на скільки відсотків ця альтернатива «не дотягує» до «ідеалу» і може слугувати критерієм для вибору між альтернативами.

Отже, на першому етапі визначимо, що стратегічною проблемою, яку має вирішити вертикальна прогресивна інтеграція виступає забезпечення якісної доставки морозива споживачам ближніх і віддалених регіонів з найменшими витратами. Альтернативними шляхами вирішення проблеми є:

• Створення власної торгової фірми чи інтеграція з існуючою торговою фірмою.
  
• Реалізація продукції незалежним дистрибуторам.
  

Склад елементів, які доцільно брати до уваги при аналізі стратегічних альтернатив щодо вертикальної прогресивної інтеграції, визначаємо з урахуванням переваг однієї з альтернатив, які одночасно стають недоліками іншої альтернативи згідно умови (3.2).

Альтернатива 1 – «інтеграція» має такі переваги:

1. запобігається використання дистрибутором фірмового торгового обладнання, отриманого на пільгових для нього умовах, для реалізації продукції інших торгових марок;
   
2. формалізація відносин з посередником у випадку застосування спеціальних засобів (обладнання) дистрибуції дозволяє економити невиробничі витрати, надає можливість контролю за рівнем витрат на утримання обладнання та правилами його експлуатації, що дозволить контролювати роздрібну ціну і таким чином оптимізувати частку ринку;
   
3. знижується ризик розірвання контракту, що налаштовує учасників на довгострокові сумлінні взаємини;
   
4. контроль якості продукції в процесі дистрибуції забезпечує збереження іміджу фірми;
   
5. контроль за розміщенням продукції у торговельних точках забезпечує «необхідний» вибір споживача;
   
6. чітка структура управління дистрибуцією дозволяє знизити економічну несумлінність, уникнути суперечок про розподіл обов’язків і прав у випадку змін умов зовнішнього середовища та спокуси шукати односторонні переваги за рахунок партнера [47, с. 292].
   

Недоліки альтернативи «інтеграція», які одночасно визначають переваги альтернативи «вільного (ринкового) розподілу»:

7. неможливо оптимізувати масштаб діяльності ділера, який інтегрується лише з одним виробником. При умові укладання домовленостей з представниками різних торгових марок, дистрибутор має можливість зменшити рівень витрат на одиницю реалізованої продукції. Неоптимальний рівень завантаження дистрибуційних потужностей спонукає дистрибутора, що інтегрувався з однією торговою маркою, вимагати відшкодування відносно вищих витрат за рахунок або споживачів, що призводить до зростання кінцевої ціни, або фірми-виробника, що призводить до зменшення її прибутків;
   
8. необхідно утримувати канал розподілу в періоди сезонного спаду обсягів реалізації;
   
9. складний процес комунікацій у ієрархічній структурі може призвести до помилок передачі інформації та уповільнює адаптацію асортименту продукції (сорт продукції, вага одиниці продукції, тип упаковки тощо) до змінних запитів споживача, крім того зменшуються стимули для підприємництва, знижується ініціативність у розв’язання складних завдань.
   
10. Вырезано.
    
11. Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.
    

Створення постійно діючої системи моніторингу якості морозива та компонентів для його виготовлення дасть можливість державі і підприємствам-виробникам ефективніше боротися з недобросовісною конкуренцією на ринку морозива. Результатом може стати поступове витіснення з ринку суб’єктів, які виробляють морозиво з порушенням рецептури або вводять в оману споживачів неправдивою інформацією на упаковці. Водночас, це зміцнить ринкові позиції фірм, які працюють легально, дотримуються технологій, поважають інтереси покупців тощо.