Книга перша. Одна сторiнка з житiя рноха рнох жив шiстдесят п'ять (165) рокiв, I народив Мафусаула. Iходив
Вид материала | Книга |
Содержание12. Де храм - i я там 13. Не буде риба раком |
- «Сергій Олексійович Лебедєв», 175.56kb.
- Чорнобиль. Місто, яке розташоване на правому березі р. Прип’ять при впаданні її правої, 292.38kb.
- Лягіна Проект «Велике читання», 283.44kb.
- Реферат на тему, 149.58kb.
- План мероприятий массовых библиотек Казахстана по повести М. Ауэзова «Лихая година», 445.82kb.
- Обробкою даних керує одна програма простір є глобальним для програміста є одна єдина, 38.31kb.
- Книга перша, 3193.01kb.
- Уроки історії тематична лінійка в пам’ять, 66.37kb.
- Николай Cергеевич Трубецкой Кукраинской проблеме статья, 292.02kb.
- Наверное, в каждой семье есть хотя бы одна книга, которую прочитали все члены семьи, 25.29kb.
12. ДЕ ХРАМ - I Я ТАМ
"Лякас миша кицьку, та сама з нори не вилазить".
Народне прислiв'я.
Морськi розбишаки - хлопцi всi такi, що й у дiдька на рогах хвоста
зав'яжуть - миттю облiпили борти та щогли. Майбутнiй адмiрал Бен-Акула
грiзно гупав протезом на капiтанському мiстку. Корабель "Зi святими
упокiй" наужачився списами, алебардами, абордажними гаками. Один я лишився
у трюмi: менi й звiдси все добре видко i чутно.
Два судна невiдворотно наближалися одне до одного.
- Будем битися чи миритися? - гучно заволав Бен-Акула, коли кораблi
наблизились на звук голосу.
- Битися! - вiдповiли з купецького судна. - I вам зиск буде, i нам
втрат менше!
"Про що це вони?" - здивувався я.
- Молодця! - схвалив героучне рiшення гендлярiв наш капiтан. - А що у
вас на борту?
- Сандалове дерево, червоне дерево, золото...
- Оце нам! - заволав капiтан. - Золотом бийтеся!
- Так у нас золото чорне - невiльники.
- Тьху на вас! Нiколи не повiрю, що ви без грошви! Невже анi шеляга не
масте?
- Та дещо с... А до того ще - кокосовi горiхи з прохолоджувальним
напосм! Та кiлька ящикiв рому, по двадцять пляшок у кожному!
- Оце усе - нам!
- Зараз!
I за мить з купецького корабля долинула суто вiйськова команда:
- Балiсти заряджай! З лiвого борту - прицiл на палубу грабiув -
пострiл!
Заскреготали натягнутi линви. Бiля бойових споруд застигли балiстiарiу.
Дружно гахкнули велетенськi ложки балiст. Злетiли ядра i з моторошним
виттям швигонули до нас. Але не долетiли i шубовснули у воду.
- Ви що, подурiли? - обурився Бен-Акула. - Ще один такий пострiл, i я
вас усiх перевiшаю на реях! Я нiкому не дозволю отак безглуздо губити
добро!
- Та це лише пристрiлка! - поспiшили з поясненням купцi. - А стрiляли
ми кокосовими горiхами. Вони у водi не тонуть. Можна виловити.
I схидно запитали:
- А ви що, хотiли б, щоб ми одразу бабахнули по вас шрапнеллю з монет?
- Ну-ну, - примирливо пробу бнявив знiяковiлий Бен-Акула. - Ну,
погарячкував... З ким не бувас... А ви розумно вчинили, нiчого не скажеш!
- З правого борту - пострiл!
Знову рвучко злетiли ложки балiст. Гуркiт розiтнув повiтря. Кокосовi
горiхи прошили вiтрила i покотилися палубою.
- рсть! - радiсно повiдомив капiтан. - Влучили! Бийте нас далi!
- З лiвого борту - пострiл!
Лiвий борт ляснув ложками, а на палубу рясно сипонуло монетами.
Пiратiв вмить нiби з нiг позбивало. Усi враз попадали навкарачки.
- З правого борту - пострiл!
На палубу порснуло коштовним камiнням. Усiх немов ураганним подмухом з
нiг змело. Нiхто не встояв! Ну й бiйка - жахна!
- Ура! - гукнули на купецькому суднi. - Добиваймо бандюг пляшками!
- Полундра! - злякано заметушився капiтан.
Я теж затамував подих.
Що ж це буде, о господи?
Та хлопцi-молодцi всi, як один, трималися напохватi. Жодна пляшка не
ляснула на палубi. Хлопцi спритно виловлювати ух на льоту, не даючи
розбитися.
Ото вишкiл - зразковий!
Аж раптом морська битва вщухла. Певно, у купцiв вичерпався запас.
Однак Бен-Акула про всяк випадок запитав:
- Це вже все?
На купецькому суднi щиро здивувалися:
- А вам хiба мало?
- Ну, тодi бувайте!
- I ви теж!
- Iдiть з миром!
- А вам попутного вiтру!
Судна розiйшлися як у морi кораблi.
- Боцмане! - гукнув Бен-Акула.
- Я тут, капiтане!
- Якi у нас втрати?
- Жахливi, капiтане, - винувато похнюпився боцман.
- Доповiдай, нiчого не криючи.
- Бiда сталась! Не встиг я взяти пляшки на облiк, як ух з пiвсотнi вже
встигли висмоктати.
- Ого!
- Авжеж! Мабуть, взяли на борт зайвих вiдмiнникiв з пиятики. Ондечки -
ходять з червоними пиками, аж затинаються...
- Ну-ну, бувас! Такi збитки навiть у винмагах передбаченi. Називаються
- склобiй.
- А так, щоб було чим з-пiд поли торгувати та ще й у неурочний час з
випивох три шкури дерти...
- Облишмо зайвi балачки.
- Ваша правда, капiтане...
Аж тут Бен-Акула велично випростався i змахнув сдиною рукою, закликаючи
ватагу до уваги.
- Гей, хлопцi! - владно гукнув вiн. - Грошi i коштовностi - на бочку!
Не будемо чинитися - будемо дiлитися! Кожному катюзi стане по заслузi!
Як? Отаке всенародне свято та без мене?
Я прожогом рвонув на палубу.
- Ось i я!
13. НЕ БУДЕ РИБА РАКОМ
- Чувати, хоче вiн наставити на путь iстинну, - Фанфулик зневажливо
сплюнув.
- Хай робить, чого його навчили, - мирно озвався Бочан. - Нам вже
однаково нiчого не допоможе.
Ярослав ГАШЕК.
Усе було б добре, але я нiяк не мiг викишкати з пам'ятi оте чарiвне
видовисько - добряча, мало не до колiн купа сонцесяйних монет i набагато
менша, але й набагато коштовнiша купка зiрчастих дiамантiв.
А де зараз ота купа i ота купка?
Розпорошилися по чужих кишенях!
I як би це менi примудритися та зiбрати ух знову докупи?
Мета нiби не з досяжних...
А загалом до мене ставляться добре. Авторитету я набув неабиякого. Моя
популярнiсть з дня на день зростас. В очах команди я стаю зразком i
прикладом. Кожне зречене мною слово жадiбно ловлять i побожно переказують.
От i зараз мимохiдь чую оповiдку про мою принципову сутичку з боцманом,
другою пiсля капiтана людиною на суднi:
- Боцман каже йому: "Iоно, вип'смо винця натурального?" А святий отець
твердо стоуть на свосму: "Краще денатурального". Дотепна людина наш
капелан!
- А як вiн здорово виступив на лекцiу про шкiдливiсть випивки, яку
заходився читати капiтан! - захлинасться iнший. - Iона встав i смиренно
мовив: "Капiтан вам розкаже, а я його оповiдку проiлюструю". I до того
наiлюструвався, що аж до ранку у трюмi зелених бiсенят ловив... Гiдна
наслiдувань людина!
Словом, дiла iдуть, язики плетуть, а нiхто й гадки не мас, що я весь
час обмiзковую, як би ото ще раз побачити двi чарiвнi купи, сполученi
докупи. Нiхто не чус, як нишком щовечора я уклiнно молю Всевишнього:
- Господи, нашли на нас хоч такого-сякого штормягу!
А зранку я знову - серед грiшникiв. Дивлюся, як дурять вони один
одного, кидаючи на бочку чорнi кубики з бiлими цяточками, або ловлять акул
i шукають в ухнiх неситих утробах пляшки (закоркованi, звичайно). Нудота -
сказитися можна.
А на морi - гладiнь. Навiть за борт поглянути гидко.
- Господи, коли ти нашлеш на нас хоч миршаву бурю? Адже один твiй
подмух, о господи, i море враз збуриться...
План я розробив простий, але, з огляду на морськi забобони, дуже
дiйовий. Ледве господь дасть шторм, я нишком повипускаю з мишоловок
корабельних пацюкiв i першим запанiкую:
- Щури тiкають! Рятуйся, хто може! Спасiння наше - в десницi божiй!
Безумовно, у штормовому хаосi нiхто не добере, куди голоднi тварюки
тiкають: за борт чи в камбуз по недоудки. Масовою втечею щурiв з мишоловок
я досягну приголомшливого морального ефекту. Це буде для них немов грiм з
ясного неба. Адже завдяки мудрiй вигадцi капiтана пiрати звикли почувати
себе у цiлковитiй безпецi, мов у бога за пазухою.
На цьому перший етап залякувальноу обробки грiшникiв буде завершено.
Етап другий: серед грому i блискавок (декорацiу - во!) я пророкую
близький кiнець судна, по самi бильця навантаженого неспокутаними грiхами,
лихом та кривдою. У зв'язку з цим я миттю засновую i очолюю
житлово-кооперативне товариство для вимолювання теплого мiстечка на небi з
окремим персональним райським кущем.
За готiвку - монети i нiкчемнi коштовнi камiнцi - благополучна й
успiшна подорож за маршрутом "Земля - Небо" гарантована.
Примiтка: хто зажилить хоч копiйку, до самiсiнького Страшного Суду
кипiтиме у пекельному казанi, з головою занурений у смолу та сiрку. Та ще
дiдьки рогатi штрикатимуть в бiк iржавими вилами...
Коротко кажучи, наслiдок операцiу пiд кодовою назвою "Рятуйте вашi
душi" мусить бути один - усе награбоване й накрадене опиниться в моуй
торбi.
На цьому другий етап обробки буде завершено.
Третiй етап, тобто роз'яснювальний, чому не вiдбувся кiнець судна, я
вирiшив не проводити. Лiпше одразу по акцiу "Рятуйте вашi душi" сяду в
шлюпку (торба, звiсно, при менi) i вiддам швартовi кiнцi.
Та на превелику мою скорботу, усе це - в непевному майбуттi. Навiть
благенького вiтерця катма...
Я спересердя плюнув за борт в свiчадо неозороу калюжi (хiба ж то море
без хвиль з баранцями?) i вже вкотре подумки взмолився:
- О господи, подай штормягу!