Geum.ru

Діяльністіь сб оун на території

Вид материалаДокументы

Содержание


Структура та організація CБ ОУН в період німецької окупації на території Волинської області.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Структура та організація CБ ОУН в період німецької окупації на території Волинської області.



Ярослав Антонюк, Волинська організація МНК

Загалом вона відповідала побудові ОУН. Зокрема 3-5 оунівців складали ланку, а декілька ланок станицю, далі поділ йшов на райони, надрайони, округи, області та краї. Водночас кожен провідник ОУН мав в своєму підпорядкуванні референтуру СБ яка складалась відповідно з бойового відділу (боївки) та агентурної мережі. Чисельність боївок коливалася від кількох до кількох десятків осіб, а найбільші навіть поділялися на рої за принципом військових відділів. Загальне їх керівництво здійснювала обласна референтура СБ.(1) Таким чином, була сформована досить розгалужена структура яка повинна була контролювати розвиток УПА та всі сторони життя оунівського підпілля.

З другої половини 1943 року СБ знову зазнає змін. Зокрема районні референтури безпеки поділяються на політичний та кримінальний відділи, а також агентурну мережу.(2) Поряд із цим боївки СБ нерідко брали участь у боях спільно з відділами УПА. Дещо інші завдання мали надрайонні референтури безпеки. Так згідно наказу Миколи Козака, псевдо “Смок” від 10 вересня 1943 року вони мають в своїй структурі розвідчо-інформаційний та поліцейсько-виконавчий відділи.(3) Надрайонний референт СБ спільно із своїм відділом обробляв отриману інформацію та тричі на місяць подавав письмовий звіт обласному (окружному) коменданту безпеки.

Завданням розвідчо-інформаційного відділу був збір розвідданих, створення агентурної мережі, пропаганді. Вони діяли в міських та сільських управах, поліцейських дільницях, кооперативах, релігійних громадах, навчальних закладах, шпиталях, загонах самооборони та УПА, тобто він слідкував за всіма сторонами життя суспільства залишаючись непомітним.

Надрайонний поліцейсько-виконавчий відділ складався з трьох старшин та 6-8 бійців. Його завданням був розгляд лише важливих справ, наприклад стратами власне оунівців, а також перевіряв менш значні. Щодо покарань, вони були легкі - громадський осуд, побиття, конфіскація майна та важкі - шпіонаж, зраду, бандитизм, дезертирство винних осіб, як правило, ліквідовували. В наказі №2 від 10 вересня 1943 року за підписом “ Смока” сказано : “…За ворогів українського народу вважаємо всіх комуністів, без огляду на їх національність. Тих українців які працюють з нашими ворогами, виступають проти наказів УПА та намагаються розбити єдність серед українського народу, тих, які вступили в УПА з зрадливою думкою як ворожі розвідники та працюють не для УПА, але як зрадники для користі ворогів українського народу”. (4) Таким чином, запозиченим сталінським терміном „ворог народу”, називали практично всіх злочинців до яких належало ліквідувати. Слід відмітити, що смертні вироки для керівництва мав повноваження виносити лише революційний трибунал відповідного рівня. До складу якого входили : військовий комендант, референти СБ, політичний, господарчий та секретар, коли ж звинуваченою була жінка, також представниця

Українського Червоного Хреста. Слідство в кожній справі вела ВПЖ, що складала відповідний протокол. (5) Тобто була досить розвинута система військового судочинства. Щодо вертикалі влади обласна референтура СБ підпорядковувалася крайовій, яка була складовою частиною СБ УПА-Північ. Функціями обласної референти безпеки була перевірка керівництва, планування спецоперацій, складання звіту про свою роботу тощо.(6) Слід відмітити, що СБ була підпорядкована виключно партійному керівництву ОУН і лише ставила до відому УПА про свою діяльність. Таким чином вона й надалі залишалась найпотужнішою структурою в організації.

Така ситуація мала неоднозначні наслідки. Зокрема перебуваючи поза контролем військових, без особливих на те причин знищувалася значна кількість випадкових людей. З іншої сторони така структурна підпорядкованість робила СБ більш конспірованою та гарантувала надійність збереження важливої інформації.

Відповідно до співробітників СБ ставились особливі вимоги. Цінувався професіоналізм, безкомпромісність, дисципліна, фізична витривалість. Так наприклад в селі Туричани проживав Матвій Свирида, що з приходом німців пішов в українську поліцію. Однак його дружиною була єврейка з Турійська. Щоб вберегти її від смерті Матвій викопав криївку де вона переховувалася, але хтось виказав німцям схованку. Після чого дружину Свирида було страчено, а він із зброєю утік до лісу де переховувався в хуторах. Згодом приєднався до оунівців які в урочищі “Волоки”, що неподалік села Синявка проходили вишкіл та був включений в боївку СБ. Згодом відзначився відважністю, зокрема саморобною міною пошкодив бронепоїзд та вбив у сутичках вісім німців. (7) А коли в лютому 1944 року червоні партизани в лісі неподалік колонії Грабина випадково натрапили на схрон де переховувались Свирида Матвій та надрайонний провідник СБ Корнелюк Сергій з села Мокрець. Використавши всі набої, вони застрілились. Таким чином до спецслужби намагалися залучити найкращих, перевірених підпільників, однак і серед них виявлялися зрадники. Організатором та керівником перших у Волинській області боївок СБ був член Центрального Проводу ОУН Іван Климів, “Легенда”.

Який ще восени 1942 року, за завданням організації, прибув в Володимир-Волинськ на посаду заступника керівника української поліції. Саме він організовав перші вишкільні боївки СБ на Волині. А першим керівником Волинської обласної референтури безпеки був житель села Білосток Луцького району, окружний референт СБ Володимир-Волинського району (1941-1943 роки) - Ковальчук Панас, псевда “Залісний”, ”Петро”, ”Яшка”. В 1944 році П.Ковальчук стає крайовим референтом безпеки Західного краю “Дніпро”, а Волинську обласну референтуру СБ очолює “Шварний” (1944-1945 роки), прізвище якого не встановлено.(8) Заступником обласного референта СБ і одночасно комендантом Володимир-Волинського округу ОУН був уродженець села Острівок – Юрій Пасальський, псевдо “Орлик”.(9) Осідками обласної референтури безпеки були, зазвичай, села Ревушки та Осичник Турійського району та село Свічів Володимир-Волинського району. Надрайонні та районні боївки СБ постійно перебували в русі, а тому не мали довготривалих осідок.

Слід відмітити, що частина керівників СБ, одночасно обіймали військові посади в УПА. Наприклад очолював Ковельську окружну СБ та був заступником керівника Ковельської районної поліції Федір (Теодор) Теодорович Шабатура, псевдо “Щука” (1941-1943 роки). В березні 1943 року він разом з українською поліцією переходить до УПА, де стає керівником чоти в сотні “Вовчака”- Олексія Шума та утворює повстанську групу “Стохід”.(10) Згодом він очолює СБ надрайону “Кодак” (райони: Любомльський, Любешівський, Ковельський, Камінь-Каширський, Маневицький, Старовижівський, Турійський, Ратнівський та Шацький). Одночасно він керує слідчим відділом "Січі”, а його боївка стає основою куреня УПА загону “Озеро”.

Зокрема в журналі “До зброї” за листопад 1943 року описується бій куренів “Голубенка”,“Щуки” і “Яреми” з німцями поблизу села Радовичі. В якому курінь “Щуки” поніс значні втрати і нараховував в своєму складі дві неповні чоти. Згодом, на правах сотні, був приєднаний до зведеного куреня “Голубенка” і в квітні 1944 року перейшовши Буг провів декілька боїв з відділами АК. Після проходження лінії фронту, курінь “Голубенка” повернувся в Свинаринські ліси, а згодом пішов рейдом на Камінь-Каширськ, де невдозві і був розформований.

Слід відмітити, що таке явище відбувалося не лише у Волинській області, а було поширеним на усій території Західної України. Під час формування УПА, боївки СБ нерідко складали основу перших сотень, зокрема на Львівщині – сотня “Галайди” (Тарас Онишкевич), Закерзоння – сотня “Осипа” (Микола Дудка) та багато інших. Траплялись випадки, що співробітники референтури безпеки одночасно займали декілька посад. Наприклад контроль за діяльністю СБ здійснював Ростислав Волошин, який одночасно обіймав посаду керівника підпільної цивільної адміністрації (запілля) і заступника Головнокомандуючого УПА по політичних справах.(11) Подібні випадки траплялись і на нижчих ланках.

В лютому 1943 року із Галичини в район Завидівських лісів передислокувався головний штаб СБ Центрального Проводу ОУН на чолі з урядуючим провідником ОУН – Миколою Лебедем, псевдо “Максим Рубан” і керівником СБ – Миколою Арсеничом, псевдо “Михайло”. Згодом одна частина штабу під керівництвом М.Арсенича переїхала в село Студень Великий на Костопільщині, а інша, під керівництвом члена Центрального Проводу ОУН – Ростислава Волошина, псевда “Горбенко”, “Павленко”, передислокувався в село Вовчак Турійського району. Крім цього там в березні 1943 року знаходився штаб військової групи куреня “Сосенка”, а в червні штаб військового загону ім.І.Богуна та відділи крайової референтури. В жовтні 1943 року сюди передислоковується штаб УПА-Північ з усіма референтурами. Таким чином навколо невеликого села Вовчак утворилася основна база УПА на території Волинської області. Зокрема там довгий час був осідок крайової референтури СБ на чолі з Василем Макаром, псевда “Безрідний”, “Сіроманець”. Волинський Крайовий Військовий Штаб УПА-Північ одночасно уособлював і Крайовий Провід ОУН-Б на ПЗУЗ. Посаду керівника УПА-Північ та одночасно провідника ОУН на ПЗУЗ, займав Дмитро Клячківський, псевда : “Клим Савур”, “Охрім”, а керівниками референтур, були члени Крайового Проводу ОУН. Основною референтурою, яка діяла при КВШ УПА-Північ, була референтура СБ, яка поділялася на чотири відділи : 1) поліцейсько-виконавчий, 2)слідчо-оперативний, 3)розвідувальний, 4) контррозвідувальний. Ряд з них, мали ще й підвідділи. Кількість відділів залежала від рівня референтури СБ. Так референтура СБ ВО “Турів”, спочатку мала лише розвідувальний відділ, яким керував Микола Павлович, псевдо “Яворський” – майбутній шеф Військового Штабу, і лише згодом були виділені окремі відділи , що мали конкретні завдання. Шефом СБ ВО“Турів” і одночасно керівником розвідувального відділу Крайової референтури СБ був Анатолій Козяр, уродженець села Піддубці Луцького району, псевда “Гай”, “Володимир”. Який загинув 8 липня 1945 року в лісовій криївці неподалік села Садів Луцького району. (12) Комендантом СБ надрайону “Степ”(Володимир-Волинський, Іваничівський, Локачинський, Горохівський райони) та одночасно контрозвідувального відділу Крайової референтури СБ при військовому штабі УПА-Північ був Присяжнюк Олекса, псевдо “Мітла”.

Який загинув 24 березня 1945 року на Суховерських хуторах Рівненської області при нез’ясованих обставинах.(13) Керівником СБ військового загону УПА ім.І.Богуна і одночасно СБ на “Січі” був Клим Яворський, що загинув в жовтні 1944 році в Завидівському лісі.Таким чином структура референтури безпеки в даний період розвинулася як чисельно, так і якісною. Але новий радянський період внесе свої зміни в побудову СБ, основу якої, проте було створено в цей час.

1. Літопис УПА. Т.5 - Торонто, 1989 – C.197-209.

2. Ткаченко С. Повстанческая армия : тактика борьбы. – Минск-Москва : Харвест АСТ, 2000 – С.209.

3. Сергієнко.Г.М. З історії партизанської розвідки ОУН-УПА.// Трибуна - № 3-4 - 2001.

4. Літопис УПА. нова серія, Т.2 - Київ, 1999 - С.419-423.

5. Там же. - С.423.

6. Там же. - С.423.

7. Там же. - С.425-426.

8. Пащук.О. З підтримкою народу // Народне слово – 1995 - 11 листопада.

9. Содоль.П. УПА. Довідник.- Нью-Йорк,1994 - С.64-65.

10. Горюн.В. Сосенко.- Володимир-Волинський, 1995 - С.25.

11. Дідковська.О. УПА на Ковельщині // Народна Трибуна – 1992 - 26 серпня.

12. Славош-Дебекій.В. Антилітопис УПА.- Люблін, 1995 - С.35.

13. Содоль.П. УПА. Довідник.- Нью-Йорк, 1994 - С.188.