Б. Д. Грінченка інститут післядиплом

Вид материала

Диплом

Содержание Сфери спілкування Соціокультурна компетенція Засоби вираження Вітання. Моя сім’я. Кольори. Кімната. Їжа. Числа до 10. давати елементарну характеристику комусь/чомусь; повідомляти про належність когось/чогось певній особі просити вибачення; висловлювати подяку Дні тижня. Мовленнєва компетенція Діалогічне мовлення Англійська мова для 1-го класу загальноосвітніх навчальних закладів Сфери спілкування Соціокультурна компетенція Засоби вираження Вітання. Моя сім’я. Предмети одягу. Кольори. Кімната. Меблі. Їжа. Числа до 10. Тварини. Пори року. Дні тижня. Класна кімната. Предмети класної кімнати. Діалогічне мовлення

Подобный материал:

• Б. Д. Грінченка інститут післядиплом, 245.35kb.
• Б. Д. Грінченка інститут післядиплом, 46.97kb.
• Б. Д. Грінченка інститут післядиплом, 140.84kb.
• Б. Д. Грінченка Інститут післядиплом, 47.41kb.
• Б. Д. Грінченка інститут післядиплом, 104.49kb.
• Б. Д. Грінченка інститут післядиплом, 198.89kb.
• Полтавський обласний інститут післядиплом, 2118.09kb.
• І. І. Мечникова Інститут інноваційної та післядиплом, 464.25kb.
• Зайчук Євген Миколайович Факультет: Інститут післядиплом, 960.7kb.
• Гуменюк Віра Василівна, Хмельницький обласний інститут післядиплом, 346.52kb.

КИЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. Б.Д.ГРІНЧЕНКА

Інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра методики мов та літератури


ПРОГРАМА

з англійської мови для дошкільників

та учнів 1-го класу

загальноосвітніх навчальних закладів


автор: Буренко В.М.


2009


Пояснювальна записка


Дошкільне навчання дітей іноземної мови набуло широкого розповсюдження. Створюються групи з вивчення іноземних мов у дошкільних закладах, іноземні мови вивчаються з малюками індивідуально.

Малюки у віці 4-5 років підвищено чутливі до звукового та смислового аспектів їхнього мовлення, яке супроводжується виразними рухами, мімікою, жестами, позами, усмішками, сміхом. У цьому віці істотно збільшується словниковий запас малюків. Діти навчаються змінювати слова, встановлювати словотворчі зв’язки, намагаються римувати.

Найкращою умовою для загального фізичного, психічного та соціального розвитку дитини цього віку є сюжетно-рольова гра, оскільки у дитини є нагальна потреба гратися з однолітками, виконувати умовні ігрові дії, які характеризують нескладні сюжети, певні правила гри, використання предметів-замінників, узгодження дій дошкільників з діями однолітків, особистісний смисл дійства, що дитина вкладає в гру, інтонаційна виразність та мовленнєвий етикет.

У віці 5-6 років дитина виявляє більшу, ніж раніше, сміливість, кмітливість, допитливість, охоче бере на себе роль дослідника, фантазера, експериментатора, вміє спостерігати, зіставляти, уявляти, розмірковувати, знаходячи способи розв’язання певних проблем.

Під час сюжетно-рольової гри як провідної діяльності дитина вчиться передбачати, уникати непорозумінь, розвивати режисерські здібності, визначати перспективи гри, долати суперечності між придуманим сюжетом та можливістю його реалізації.

У цьому віці особливого значення набуває організований дорослими процес навчання, який сприяє розвитку творчих здібностей дитини та загально навчальних умінь і навичок.

У дітей 6-7 років розвиваються різноманітні продуктивні види діяльності – конструювання, моделювання, малювання, ліплення, які переважають ігрові і стимулюють розвиток особистості дитини та сприяють розвитку різноманітних здібностей.

У цей віковий період удосконалюється трудова діяльність, формуються окремі трудові навички і вміння та особистісні якості – працелюбність, старанність, цілеспрямованість, наполегливість, закладаються основи учбової діяльності, тобто дитина оволодіває елементарними учбовими діями, у неї виникає бажання вчитися. Сюжетно-рольова гра ускладнюється та набуває творчого характеру. Дитина придумує сюжети, які відображають різні сфери реального та уявного життя, пов’язані з людськими відносинами, трансформує їх, проявляючи гнучкість та уміння змінювати рольові дії, відповідно до певних ситуацій, вчиться контролювати свої та чужі дії і діяти за правилами гри, які важливі для розвитку уваги, пам’яті дитини, виступаючи у ролі “режисера”.

Під час таких ігор розвиваються такі якості особистості, як відповідальність, самостійність, креативність, відбувається усвідомлення своїх прав та обов’язків, істотно змінюється самосвідомість, формується позитивна самооцінка, що є дуже важливою умовою формування особистості, розвивається рефлексія. Дитина починає аналізувати та осмислювати власні вчинки, мотиви, дії, думки, співвідносячи їх з моральними нормами.

Формуються пізнавальні мотиви, мотиви соціальної значущості: співчуття, підтримки, схвалення, самоствердження.

Дитина вчиться управляти своїми емоціями, диференціювати емоційні стани за зовнішніми проявами (міміка, жести, інтонація, поза), більш адекватно реагує на різні життєві події, у неї з’являється позитивне ставлення до спільної рухової діяльності, довготривалих ігор, що дає змогу узгоджувати свої дії заради досягнення спільної мети.

Вона прагне бути учасником дитячого співтовариства, посісти в ньому певне місце. Дитина вже володіє необхідними комунікативними вміннями, використовуючи їх під час спільної діяльності, стає більше самостійною, покладається на власні сили, намагається уникнути допомоги дорослого і вирішувати свої проблеми самостійно, але разом з тим домагається визнання значущими для неї людьми, оскільки має уявлення про авторитет і схильна до прояву самоповаги. Вміє пристосовуватися до нових соціальних умов життя, усвідомлює основні моральні цінності та керується ними у своїх вчинках, налагоджуючи стосунки з однолітками та намагаючись порозумітися у конфліктних ситуаціях. Дитина також може визнати свою провину та поступитися власними інтересами заради спільних.

Діти 4-7 років характеризуються самостійністю, працелюбністю, розсудливістю, справедливістю, спостережливістю, людяністю, креативністю, відповідальністю.

Завдання дорослих виховати у дитини позитивне ставлення до майбутнього шкільного життя, розвинути їхні загально пізнавальні, організаційні, мовленнєві та контрольно-оцінні вміння і навички, які гарантують здатність реалізувати можливості розвитку особистості, сформувати творчу індивідуальність.

Закон України “Про дошкільну освіту” зосереджує увагу на таких завданнях дошкільної освіти, а саме:

• збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров’я дитини;
  
• виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточуючих і довкілля;
  
• формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду;
  
• забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту.
  

Детальною конкретизацією вимог Закону “Про дошкільну освіту” є Коментар до

Базового компонента дошкільної освіти в Україні, який спрямовує на вирішення таких завдань:

• створення належних умов для реалізації дитиною свого природного потенціалу (фізичного, психологічного, соціального);
  
• формування механізмів саморозвитку дошкільника та учня молодшого шкільного віку;
  
• розвиток базових якостей особистості;
  
• опанування дошкільником та учнем молодшого шкільного віку навичками практичного життя;
  
• забезпечення гармонійного та особистісного розвитку, формування ціннісного ставлення до природи, культури, людей і до себе.
  

Навчання дошкільників та учнів молодшого шкільного віку англійської мови – це

особливий вид освітньої діяльності, дуже важливий для інтелектуального, фізичного, емоційного та соціально­го розвитку дитини. Засвоєння дитиною певних знань безпосередньо пов’язується з роз­витком елементарних навичок навчальної діяльності, плано­мірного й диференційованого сприйняття навчального ма­теріалу, пізнавальної активності, адекватної самооцінки та формування навичок спільної з ровесниками діяльності. Процес навчання англійської мови має бути засобом соціалізації дитини, сприяти роз­витку емоційно-вольової та мо­тиваційної сфер, розвитку пси­хічних функцій, таких, як мнемонічна дія. У процесі навчаль­ної діяльності діти оволодівають новими формами сприй­няття, відбувається формування довільних дій, базових на­вичок і вмінь, інтелектуальний розвиток особистості. За свідченням психологів, у дітей цього віку пере­важає мимовільна увага, тому що довільна увага вимагає певних вольових зусиль, які ще тільки починають виявля­тись у цьому віці. Водночас, коли дитина переборює певні труднощі, вона дістає задоволення, тому що це відповідає її первинній потребі в творчості. Відчуття задоволення і радо­сті внаслідок досягнення певної мети викликають у дитини прагнення повторити вольові зусилля під час навчальної ді­яльності.

Однак під час зосередження виникають і певні труднощі: діти швидко втомлюються, стійкість уваги дитини слабшає. Тому вчителю необхідно пам’ятати саме про фактор втоми, який значно впливає на ефективність навчання. Це означає, що доцільно використовувати ті засоби навчання, які допомагають зняти напругу, розвантажують психіку й нервову систему, усувають надмірне навантаження на зір, м’язи рук, і впливають на мимовільну та вторинну увагу дитини. Це унаочнення, рухливі ігри, активні види діяльності (малювання, складання, ТЗН тощо). Використання гри є важливим методичним прийомом, що дозволяє створювати певні ситуації і використовувати не тільки рухові, мімічні, лексичні, граматичні ігри, але й сюжетно-рольові ігри, тому що одним із ефективних видів навчальної діяльності є саме рольова гра, коли діти перевтілюються у певні об­рази героїв і виступають вже від їх імені. Єдина засторога – не зловживати активними видами діяльності, які можуть зумовлювати підвищення нервового збудження.

У процесі навчально-пізнавальної діяльності дошкільників та учнів молодшого шкільного віку важливе значення має розвиток процесу сприймання. Якщо вчитель не враховує психологічну природу цього процесу, це може негативно відобразитись на рівні розуміння та запам’ятовування дитиною навчального матеріалу. Доцільно враховувати вікові особливості дошкільників та учнів молодшого шкільного віку, їхні інтереси та, як було зазначено вище, використання наочності (сюжетні малюнки, ілюстрації, комікси, діафільми, комп’ютерні навчальні ігри, кінофільми тощо) для ефективного розвитку функції сприймання. Запам’ятовування унаочненого матеріалу відбувається набагато швидше та ефективніше, особливо у процесі активної інтелектуальної діяльності. Діти запам’ятовують невимушено і легко той матеріал, який викликає позитивні емоції, є привабливим для них і містить важливу та цікаву інформацію. Мотивація діяльності для дошкільників та учнів молодшого шкільного віку має визначальне значення.

Мислення дітей дошкільного молодшого шкільного віку є недосконалим, конкретним, наочно-образним, не розвиненим логічно; не вміючи оперувати абстрактними категоріями, вони опановують конкретний мовленнєвий матеріал на властивому їм рівні.

Найрозвиненіший у дітей інтерес, що формується на основі пізнавальних потреб: діти шукають відповіді на запитання. Навіть на ті, які їм не дуже й важливі. Вони краще оперують образами, ніж поняттями, процес узагальнення у них – чуттєвий, образний, рідше – образно-понятійний. Розуміння у дошкільників та учнів молодшого шкільного віку відбувається на основі конкретного й безпосереднього сприймання. Їхнє мислення інертне й недосконале, але у пізнанні навколишньої дійсності вони покладаються на певні компенсаторні процеси, що допомагають їм швидко й упевнено розвиватися.

Розглядаючи мовленнєву діяльність дошкільників та учнів молодшого шкільного віку у процесі вивчення іноземної мови, вчитель має пам’ятати, що:

– збереження психічного і фізичного здоров’я дітей та їх розвиток є основним у процесі навчання іноземної мови;

• мова вивчається через особисту діяльність дітей на заняттях, тобто шляхом їх
  

безпосередньої активної участі в іграх, які моделюють дитяче спілкування. Кожне заняття для дошкільників має будуватися як ігрове спілкування дітей та вчителя і тривалість його 15-20 хвилин, а для дітей молодшого шкільного віку – 30-45 хвилин;

• у дітей, які починають вивчати іноземну мову, мовленнєві механізми вже
  

сформовані, тож не можна абстрагуватися від рідної мови, але рідна мова повинна використовуватись у певних межах, коли це доцільно;

– характерною особливістю пам’яті дітей є здатність копіювати. Вони з легкістю опановують матеріал із привабливим ритмом і мелодикою (вірші, пісні, заримівки), вивчаючи, продукуючи, інсценуючи вірші, пісні, казки іноземною мовою, дитина залучається до культури країни, мову якої вона вивчає;

– запам’ятовування мовного та мовленнєвого матеріалу дошкільниками та учнями молодшого шкільного віку є ефективним, якщо воно супроводжується відпо­відним зоровим унаочненням, коли задіяно якомога більше аналізаторів;

– ситуативне діалогічне мовлення вважається природнішим для дошкільників та дітей молодшого шкільного віку. Воно є емоційнішою формою спілкування, в якому значну роль відіграють жести, міміка та паралінгвістичні засоби. Імпульсивність, характер­ні прояви психомоторного стану зумов­люють появу у мовленні дітей вигу­ків, виразів оцінювального характе­ру, екстралінгвістичних дій, що ха­рактерно саме для діалогічного мовлення. Адже вираження емоцій екстралінгвістичними засобами сприймається дітьми охоче, воно є зрозумілішим і доступним для них;

– розвиваючи пізнавальну актив­ність дітей, учитель сприяє розвит­ку пізнавальної спрямованості, яка виявляється у готовності дитини здійснювати активний пошук під час розв’язування тих чи ін­ших проблем, здатності побачити нове в старому, добре знайо­мому, у прагненні до пізнання, до пошуку засобів задоволення жадоби до знань. Без мотивів не може виникнути жоден вид ді­яльності, зокрема мовленнєва діяльність. Потреба у мовленні дітей формується на основі реальних, а не абстрактних, вигаданих ситуацій, їхні внутрішні мотиви пе­реважають над зовнішніми. Діти дуже допитливі. Прагнення бу­ти зрозумілими, повідомити іншому про щось, щоб викликати у нього відповідь і дізнатися, як однолітки ставляться до них, є тими основними мотивами, що спонукають до активного опа­нування мови і мовлення. Спілкування дитини з дорослими та однолітками дає їй змогу правильно оцінювати людей, їхні якос­ті, а водночас і себе, орієнтуватися у власних якостях і можли­востях. Спілкуючись, дитина не тільки пізнає інших, а й набу­ває досвід соціального життя. Завдяки спілкуванню зростає ін­терес до навколишнього світу, у якому вона живе, встановлюю­ться різноманітні зв’язки між ровесниками, відбувається обмін знаннями, досвідом, думками. Потреба в спілкуванні змушує ди­тину постійно рахуватися з людьми, які оточують її. Тому зав­дання і теми повинні бути максимально пов’язані з навколишнім світом дитини. Бажано чергувати фізичну і розумову діяльність, оскільки надається велике значення здоров’язберігаючим технологіям за рахунок зміни видів діяльності: з навчально-мовленнєвої на навчально-ігрову або рухову, з метою запобігання втомленості дітей. Але разом з тим учитель має пам’ятати, що цікаве дітям, краще запам’ятовується, оскільки вони відчувають потребу в розумовій активності. Проблемні ситуації пошуково­го характеру спонукають дитину самостійно шукати причини явищ, подій, вчинків, тим самим збуджуючи їхні пізнавальні ін­тереси. Здебільшого діти дістають знання у готовому вигляді, їх засвоєння значною мірою зводиться до розуміння та запам’ято­вування. Використання пасивних методів навчання призводить до формування пасивної особистості. Методи, які дозволяють ди­тині під керівництвом дорослого досягти певних результатів, спри­яють формуванню особистості зі значно ширшими творчими мож­ливостями! Знання тільки тоді стають надбанням дітей, коли во­ни самі відкривають їх для себе. Завдання повинні містити еле­менти цікавості, загадковості, мають бути творчими, це сприяти­ме розвитку глибокого стійкого інтересу;

– інтерес дитини до навчання характеризується рядом ознак, а саме:

– активне включення у навчальну діяльність,

– зосередженість на матеріалі,

– перевага мимовільної уваги, виникнення питань у процесі навчальної діяльності.

На цікавому занятті діти не відволікаються, вони задають питання за власною ініціативою. Після заняття не поспішають залишити кімнату, оточують учителя, висло­влюють власні судження з проблеми, яка їх цікавить, ставлять запитання;

– дитина завжди чекає оцінки своїх дій дорослими, шукає їхньої підтримки, похвали. Вона хоче належати до тих, на кого зверта­ють увагу, кого хвалять і люблять. Так поступово виникає і фор­мується досить складна потреба в самоствердженні в очах дорос­лих і своїх товаришів. Досягнувши бажаного, дитина відчуває за­доволення, яке посилює не тільки потребу, а й інтерес до знань. Одним із ефективних засобів самоствердження дитини є колектив­на діяльність, яка створює умови для розвитку мислення, вихо­вує інтерес до навчання, задовольняє потреби дітей у спілкуван­ні, допомагає дитині налагоджувати стосунки з однолітками, а також у процесі розв’язування певних проблем задовольняє і піз­навальну потребу дитини. Враховуючи це, контроль та оцінювання дітей має бути мотивуючим і стимулюючим та сприяти залученню дітей до активної участі в ігровій діяльності.

Перерахуємо фактори, які залежать саме від учителя та впливають на стан здоров’я дитини. До них належать:

• невідповідність методик і технологій навчання віковим осо­бливостям та функціональним можливостям дошкільників та учнів молодшого шкільного віку;

• надмірна інтенсифікація навчального процесу;

• нераціональні форми організації навчальної діяльності дошкільників та учнів молодшого шкільного віку;

• стресова педагогічна тактика;

• функціональна неграмотність учителя тощо.

Змінюється роль учителя. Він повинен бути терплячим і спра­ведливим, не практикувати висміювання, передражнювання, кепкування і не дозволяти іншим дітям робити це, ставитися з ро­зумінням до потреб дітей, час від часу давати їм ручну роботу (малювати, вирізати, клеїти, розфарбовувати тощо), працюва­ти над виправленням помилок разом з дітьми, готувати матеріали, в яких використовувати казки, ігри, вірші, пісні. У цьому віці діти дуже вразливі до зовнішнього впливу на­вчально-виховного процесу. Вони здатні відчувати задоволення від досягнутих успіхів і мають стійкий інтерес до виконання ус­кладнених завдань. Діти із захопленням вивчатимуть мову, щоб сформувати мінімальний рівень володіння мовою, достатній для елементарного спілкування в типових повсякденних ситуаціях, в тому числі і з носіями мови, якщо зміст навчальної програми відповідатиме їхнім уявленням, ві­ковим особливостям та інтересам, якщо будуть використовуватися сучасні технології навчання, які цікаві дітям, а вчитель враховуватиме їхні пси­хологічні особливості. Саме внутрішній світ учителя, його досвід, емоції, захопленість своєю спра­вою, професійна майстерність відіграють велику роль у формуванні особистості дитини та впливають на його успіхи і невдачі.


Практична мета навчання дошкільників та учнів молодшого шкільного віку англійської мови – це формування елементарної комунікативної компетенції, яка складається з лінгвістичної, мовленнєвої, соціокультурної та загальнонавчальної компетенцій.

Мовленнєва компетенція – це вміння адекватно і доречно користуватися англійською мовою у таких видах мовленнєвої діяльності як аудіювання та говоріння для дошкільників та аудіювання, говоріння, читання та письма для учнів молодшого шкільного віку, тобто долучитися до розмови, припинити спілкування, отримати і передати елементарну інформацію, пов’язану зі змістом спілкування, реагувати на прості репліки вчителя і однолітків, виконувати певні дії, збагачуючи свій досвід спілкування з людьми різного віку.

Лінгвістична компетенція включає фонетичну, лексичну та граматичну компетенції.

Соціокультурна компетенція включає країнознавчу та лінгвокраїнознавчу компетенції.

Загальнонавчальна компетенція передбачає сформованість певних навчальних умінь, а саме:

• розрізняти і продукувати незнайомі звуки;
  
• розуміти і зв’язувати незнайомі звукові відрізки;
  
• стежити за презентованою інформацією;
  
• ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи.
  

Структура програми


Зміст навчального матеріалу забезпечує наступність дошкільного та раннього шкільного навчання.

Програма включає:

1. Сфери спілкування.
   
2. Тематику ситуативного спілкування.
   
3. Мовленнєву компетенцію.
   
4. Лінгвістичну компетенцію (лексична, граматична, фонетична).
   
5. Соціокультурну компетенцію.
   
6. Загально-навчальну компетенцію.
   
7. Вимоги до мовленнєвої компетенції дошкільників та учнів молодшого шкільного віку.
   

Тематика сфер спілкування та ситуацій спілкування відповідає сферам життєдіяльності дитини (власного “Я” – зовнішність, поведінка, діяльність, уподобання, внутрішнє життя; явища природи; предмети рукотворного світу).

Формування лінгвістичної компетенції дошкільників відбувається під час багаторазового вживання мовленнєвих структур у комунікативних ситуаціях.

Мовленнєва компетенція передбачає засвоєння мовленнєвих зразків, які подаються у вигляді коротких фраз, словосполучень або слів, необхідних для спілкування або висловлювання у процесі виконання дітьми різних мовленнєвих функцій, а саме: привітатися; попрощатися; вибачитися; подякувати; назвати себе або предмети; представити себе (когось); висловити своє ставлення до чогось; виконати певні дії (подати, взяти, сісти, встати, намалювати, сказати, вийти, зайти, порахувати), дати команду, запросити елементарну інформацію та відповісти.

Формування соціокультурної компетенції відбувається під час знайомства з загальноприйнятими в Україні та англомовних країнах правилами етикету, нормами поведінки, вивчення дитячого фольклору, пісень та віршиків, проведення ігор.


Програма курсу “Англійська мова” ґрунтується на результатах сучасних психолого-педагогічних та методичних досліджень, які розглядають навчання іноземним мовам як процес особистісного розвитку дитини в контексті “полілогу культур”, не обмежуючи самостійність і творчу ініціативу вчителя.

Практичні дослідження показують, що вивчення іноземних мов з раннього віку сприяє розвитку інтелекту дитини в цілому, розширенню об’єму пам’яті, розвитку фонематичного та інтонаційного слуху. Знання набуваються без розумового перевантаження, якщо вони базуються на таких принципах як:

принцип комунікативної спрямованості;

орієнтації на дитину;

особистісної орієнтації;

інтегрованого навчання видів мовленнєвої діяльності (говоріння та аудіювання для дошкільників та аудіювання, говоріння, читання і письма для учнів молодшого шкільного віку);

послідовності;

посильності і доступності;

позитивного ставлення до помилок;

врахування індивідуальних особливостей дітей та різних стилів навчання.


Тому програма створена з урахуванням усіх вищезазначених принципів та вікових особливостей дітей, а саме:

• образне сприймання та запам’ятовування;
  
• мимовільність уваги, її орієнтація на сильний подразник;
  
• підвищена емоційність сприйняття;
  
• імпульсивність, недовільність вольових зусиль;
  
• велика роль навчальної гри у процесі пізнавальної діяльності;
  
• схильність дітей до копіювання, наслідування у діях;
  
• конкретне або наочно-образне мислення;
  
• екстенсивний характер пізнання навколишнього світу.
  

Завданнями даного курсу є:

• розширення загального світогляду дітей, розвиток логічного мислення, пам’яті;
  
• виховання інтересу до вивчення іноземних мов, формування по­зитивного
  

відношення до культури і традицій країн, мова яких вивчається;

• розвиток фонематичного та інтонаційного слуху;
  
• оволодіння комунікативною компетенцією на основі засвоєного матеріалу;
  
• сприяння розвитку когнітивних здібностей дитини.
  

Англійська мова для дошкільників

Сфери спілкування	Тематика ситуативного спілкуван ня		Мовленнєва компетенція		Лінгвістична компетенція			Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лексика	Граматика	Фонетика
Особистісна	Моя сім’я, друзі, я	Вітання. Моя сім’я. Кольори. Кімната. Їжа. Числа до 10.	привітатися; попрощатися; представити себе; представити когось; називати щось/когось; давати елементарну характеристику комусь/чомусь; повідомляти про належність когось/чогось певній особі; розуміти та виконувати команди (вказівки); повідомляти про спроможність виконувати певні дії; вітати зі святом; просити вибачення; висловлювати подяку	Hi! Hello! Good morning! Good bye! Bye! What is (what’s) your name? My name is ... . I am … This is… This is my…(daddy, mummy, mum, granny, grandpa). His face is… His eyes are… It is green. How old are you? I’m … Where are you from? What colour is …? It is…. Where is …? I can … I cannot …. I like …. I don’t like… Happy New Year! Happy birthday! Merry Christmas! I’m sorry. That’s OK. Thank you. You are welcome.	Лексика, що відповідає сферам спілкування, мовленнєвим функціям та наявним навчальним матеріалам. Імена. Числівники 1-10. Члени родини. Назви кольорів. Назви їжі. Назви іграшок. Прикметники. Назви диких та свійських тварин. Пори року. Назви свят.	Під час ознайомлення з новою граматичною структурою (або явищем) учитель, передусім, повинен звернути увагу на функцію цієї структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з функцією імпліцитно – без використання правил (описових і правил-інструкцій). Граматичні явища вивчаються шляхом сприймання і багаторазово-го використання мовленнєвих зразків у комунікатив-них ситуаціях.	Дотримання апроксимованої вимови з урахуванням особливостей англійської мови.	Норми поведінки і правила етикету в Україні та інших країнах світу: – особливості привітання друзів, дорослих; – особливості прощання з друзями, дорослими; – особливості вживання ввічливих слів та фраз для висловлення прохання, вибачення, подяки і відповідей на них; – особливості привітань зі святами.	Розрізняти і продукувати незнайомі звуки. Розуміти і зв’язувати незнайомі звукові відрізки. Стежити за презентованою інформацією. Ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи.
	Дозвілля	Іграшки.
	Природа	Тварини. Пори року. Дні тижня.
Публічна	Свята і традиції	Свята.
Освітня	Дитячий садок, кімната для занять.

Мовленнєва компетенція

На кінець курсу дошкільники вміють:

Аудіювання	Говоріння
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
– розрізняти (на слух) загальновживані слова; – розуміти і реагувати на елементарні запитання; – розуміти і виконувати прості ін­струкції і команди; – розуміти слова і прості повідомлення (тривалість звучання до 15-20 сек.)	– представити себе, своїх друзів, батьків; – давати інструкції; – просити дозволу; – називати предмети; – рахувати до 10; – відповідно до навчальної ситуації описувати предмети, явища в межах відповідних тем. Обсяг висловлювання 2-3 речення, побудованих на відповідному матеріалі і правильно оформлених у мов­ному відношенні з використанням міміки, жестів.	– ставити запитання; – відповідати на них згідно з мовним матеріалом; – реагувати на репліки вчителя і однокласників; – висловлювати згоду (незгоду), пробачення, радість, ставлення (позитивне, негативне), відмову;

Англійська мова для 1-го класу загальноосвітніх навчальних закладів

Сфери спілкування	Тематика ситуативного спілкуван ня		Мовленнєва компетенція		Лінгвістична компетенція			Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лексика	Граматика	Фонетика
Особистісна	Моя сім’я, друзі, я (члени родини)	Вітання. Моя сім’я. Предмети одягу. Кольори. Кімната. Меблі. Їжа. Числа до 10.	Привітатися. Попрощатися. Представитися, розповісти про себе. Запитати та надати інформацію Представити когось. Описати когось/щось. Назвати предмети. Висловити своє ставлення до когось/чогось. Запитати про чиєсь ставлення до когось / чогось. Описати чиєсь ставлення до когось/чогось. Попросити вибачення, висловити подяку/відреагу-вати на них. Попросити та надати дозвіл. Дати прості інструкції та відреагувати на них. Запросити до гри. Запитати та надати інформацію в межах сфери спілкування. Привітати зі святом.	Hi! Hello! Good bye! Bye! I’m/ My name is ... . I live in Kyiv. I’m 6. What’s your name? Where do you live? How old are you? How are you? – I’m OK. Thank you. This is my ... (Dad, Mum). He/she/it is ... (tall/red/short/slim). This/that is a ... (pen, book, toy, hand). I like/ don’t like ... Do you love/like ...? Yes, I do. No, I don’t. – Do you like puzzles? – No, I don’t. – What do you like? He likes / doesn’t like ... I’m sorry. – That’s OK. Thank you. – You are welcome. Can I ... (come in? /take your pen?) Yes, sure. No, sorry. Colour it red. Let’s/let us… – What’s this? – What colour is…. Happy New Year! Merry Christmas! Happy birthday! We wish you a Merry Christmas and a Happy New Year!	Лексика, що відповідає сферам спілкування, мовленнєвим функціям та наявним навчальним матеріалам. Імена. Числівники 1-10. Члени родини. Частини тіла. Назви предметів класного вжитку. Назви кольорів. Назви ігор. Прийменни-ки. Назви дій. Назви іграшок. Прикметники. Назви тварин. Дикі та свійські тварини. Овочі та фрукти. Пори року. Назви країн. Назви свят.	Під час ознайомлення з новою граматичною структурою (або явищем) учитель, передусім, повинен звернути увагу на функцію цієї структури, а форма має засвоюватися в нерозривній єдності з функцією імпліцитно – без використання правил (описових і правил-інструкцій). Граматичні явища в початковій школі вивчаються шляхом сприймання і використання мовленнєвих зразків у комунікатив-них ситуаціях.	Дотримання апроксимованої вимови з урахування особливостей англійської мови.	Норми поведінки і правила етикету в Україні та інших країнах світу: – особливості привітання друзів, дорослих; – особливості прощання з друзями, дорослими; – особливості вживання ввічливих слів та фраз для висловлення прохання, вибачення, подяки і відповідей на них; – особливості привітань зі святами. Культурні реалії України, англомовних країн та інших країн світу: – написання особового займенника першої особи однини з великої літери; – вживання you у порівнянні з українськими Ви, ти	Уміти користуватись підручником. Бути здатним працювати в парі, групі. Розуміти інструкції вчителя. Уміти попросити роз’яснення завдання/ матеріалу.
	Людина	Частини тіла.
	Дозвілля	Іграшки.
	Природа	Тварини. Пори року. Дні тижня.
Публічна	Свята і традиції	Свята.
Освітня	Шкільне життя	Класна кімната. Предмети класної кімнати.

Мовленнєва компетенція

На кінець 1-го класу учні

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
уміють: – розрізняти (впізнавати) загальновживані слова; – розуміти і реагувати на елементарні запитання; – розуміти і виконувати прості ін­струкції і команди; – сприймати основні події у розповіді як за допомогою на­очності так і інших засобів; – розуміти слова і прості висловлювання або основ­ну ідею автентичного аудіо/відеозапису (тривалість звучання до 20-30 сек.)	уміють: – представити себе, своїх друзів, батьків; – давати інструкції; – просити дозволу; – відповідно до навчальної ситуації робити короткі повідомлення, описувати предмети, явища в межах відповідних тем. Обсяг висловлювання 3-4 фрази, побудованих на відповідному матеріалі і правильно оформлених у мов­ному відношенні. Варіативність мовних засобів може бути обмеженою, але важливо проявити вміння використовувати міміку, жести.	уміють за зразком: – ставити запитання різних типів; – відповідати на них згідно з мовним матеріалом; – реагувати на репліки вчителя і однокласників; – висловлювати згоду (незгоду), пробачення, співчуття, радість, схвалення (несхвалення), пропозиції, ставлення (позитивне, негативне), відмову; – вести діалог-розпитування. Висловлювання кожного співрозмовника містить не менше 2-3 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	знають: – букви алфавіту; – основні звукобуквенні відповідники. Уміють читати про себе та вголос окремі слова, словосполучення, речення та короткі тексти (з дотриманням орфоепічних норм), що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні.	уміють: ­­– каліграфічно писати букви, слова, словосполучення; – розрізняти на письмі буквосполучення, що передають один звук, фонеми, які відповідають різним звукам; – писати під диктовку вчителя; – самостійно складати речення на основі вербальних чи зорових опор.