Волинська обласна рада Вищий комунальний навчальний заклад

Вид материала

Документы

Содержание Розвиток і сучасний стан відносин Секція дошкільної та початкової освіти Особливості інтелектуально-мовного розвитку дітей дошкільного віку за прогресивними педагогічними технологіями Базову програму розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”

Подобный материал:

• Волинська обласна рада Управління освіти І науки Волинської облдержадміністрації Вищий, 214.94kb.
• Волинська обласна рада Вищий комунальний навчальний заклад, 281.35kb.
• Стипендії Центрального Європейського університету Центральний Європейський університет, 35.09kb.
• Приватний вищий навчальний заклад міжнародний університет бізнесу І права, 1138.78kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 466.69kb.
• Шановні освітяни!, 225.61kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1225.87kb.
• Державний вищий навчальний заклад, 1960.81kb.
• Молоді та спорту України, 63.5kb.
• Вищий навчальний заклад “національна академія управління”, 1932.37kb.

РОЗВИТОК І СУЧАСНИЙ СТАН ВІДНОСИН

УКРАЇНИ З НАТО


Резюме. У статті викладені основні кроки України щодо інтеграції до євроатлантичних та європейських структур безпеки та співробітництва, забезпечення широкомасштабної участі України в загальноєвропейській системі безпеки, набуття у майбутньому членства в НАТО.


Україна та НАТО мають багату історію відносин. Напрацьовано значну договірно-правову базу двосторонніх стосунків. У березні 1992 р. Україна стала членом Ради Північноатлантичного співробітництва. У 1997 р. Україна стає співзасновницею та учасником наступниці Ради Північноатлантичного співробітництва — Ради євроатлантичного партнерства, яка на сьогодні налічує 26 держав-членів НАТО та 23 держави-партнери.

Починаючи з 1994 р., Україна бере активну участь у програмі "Партнерство заради миру", в рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території нашої країни, так і за кордоном.

Україна пройшла шлях від Хартії про особливе партнерство, підписаної 09.07.1997 р. в Мадриді, через План дій, схвалений 22.11.2002 р. у Празі, в рамках якого реалізується щорічний Цільовий план Україна — НАТО, до Інтенсифікованого діалогу з НАТО з питань набуття членства та відповідних реформ, який було започатковано 21.04.2005 р. у Вільнюсі. У рамках такого діалогу розглядається повний діапазон політичних, військових і фінансових питань, пов'язаних з членством в Альянсі. Наступним етапом має стати виконання Плану дій щодо членства в НАТО. Виконання Плану дій щодо членства в НАТО є останнім етапом на шляху до отримання країною-претендентом запрошення приєднатися до Альянсу.

Із квітня 1999 р., згідно з положеннями Хартії, формат відносин переведено у площину спільного форуму — Комісії Україна — НАТО. Поряд з цим консультативним механізмом співробітництва Україна використовує також і такі механізми, як спільні робочі групи Україна - НАТО з питань воєнної реформи, озброєнь, економічної безпеки, планування на випадок надзвичайних ситуацій, з питань науки і захисту довкілля, а також регулярні засідання Україна — НАТО на рівні політичного, політико-військового керівного, військового, економічного та спеціального комітетів [9, 6].

Значного прогресу у відносинах України з НАТО було досягнуто у 2005 р. У лютому 2005 р. на саміті Комісії Україна — НАТО в Брюсселі Президент України В.Ющенко проголосив набуття членства в НАТО кінцевою метою співробітництва України з Альянсом. Цей сигнал України був позитивно сприйнятий у Брюсселі, і вже в квітні на засіданні Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ у Вільнюсі було ініційовано Інтенсифікований діалог з питань набуття членства та відповідних реформ.

Процес інтенсифікованого діалогу, започаткований на виконання рішень Мадридського саміту НАТО 1997 р., пропонується країнам, що висловили зацікавленість стати членами Альянсу, і є першим етапом офіційного процесу підготовки країн-аспірантів до членства в НАТО.

У червні 2005 р., на реалізацію рішень вільнюського засідання Комісії Україна - НАТО, Генсекретарю НАТО під час його візиту в Україну був переданий Початковий дискусійний документ, у якому викладена позиція держави з реформування усіх сфер суспільного життя країни для досягнення високих стандартів державного управління, які встановлені у розвинених демократичних країнах.

Практичне обговорення підходів України та НАТО в рамках запровадження Інтенсифікованого діалогу відбулося під час візиту делегації Північноатлантичної Ради НАТО в Україну 18-20 жовтня 2005 р. на чолі з Генеральним секретарем Альянсу, в рамках якого було проведене чергове засідання Комісії Україна - НАТО за участю міністрів закордонних справ та оборони України, а також здійснені поїздки членів делегації НАТО в регіони України в інформаційно-роз'яснювальних цілях. Вперше в історії відносин Україна — НАТО відбулося спільне засідання Ради національної безпеки і оборони України та Північноатлантичної ради НАТО під головуванням Президента України В.Ющенка за участі Генсекретаря НАТО Я.Схеффера.

В грудні 2005 р. за підсумками засідання Комісії Україна — НАТО на рівні міністрів закордонних справ було прийнято спільну заяву, в якій вперше у документах Україна — НАТО йде мова не лише про відкритість ''дверей НАТО", а й про конкретні перспективи залучення України до Плану дій щодо членства.

Під час засідання Комісії Україна – НАТО на рівні міністрів закордонних справ 28 квітня 2006 р. в Софії (Болгарія) держави-члени НАТО високо оцінили проведення вільних та справедливих парламентських виборів в Україні у відповідності із загальновизнаними демократичними стандартами. На підсумковій прес-конференції за результатами засідання Генсекретар НАТО Я.Схеффер відзначив позитивне ставлення всередині Альянсу до питання стосовно запрошення України до Плану дій щодо членства в НАТО.

14 вересня 2006 р., відбувся візит до штаб-квартири НАТО Прем'єр-міністра України В.Януковича, під час якого глава уряду України, зокрема, заявив про неготовність нашої держави приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО через низький рівень підтримки ідеї вступу до НАТО серед української громадськості. Виступаючи на засіданні Комісії Україна — НАТО, В.Янукович зазначив: "Серед найперших пріоритетів діяльності уряду — посилення інформаційної роботи у площині відносин із НАТО" [9, 7].

У цьому контексті слід наголосити, що, за публічними заявами Прем'єр-міністра України у листопаді-грудні 2006 р., між ним і Президентом України немає принципових розбіжностей щодо кінцевої мети співробітництва України з НАТО — є спільне розуміння того, що курс на набуття членства в НАТО є незворотним. Немає також розбіжностей щодо змісту такого співробітництва. Є розбіжності в тактичному плані, пов'язані з часовими рамками готовності України бути запрошеною до Плану дій щодо членства в НАТО.

Концепція Плану дій щодо членства полягає у тому, щоб відкрити двері до Альянсу потенційним членам, проте його виконання не гарантує майбутнього членства. ПДЧ не є вичерпним переліком заходів, які країна має виконати для набуття членства в НАТО, а його прийняття та реалізація не означає автоматичного набуття членства в Альянсі.

Як інструмент допомоги країнам, які бажають приєднатися до НАТО, План дій щодо членства в НАТО був схвалений на Вашингтонському саміті Північноатлантичної Ради у квітні 1999 року. Його метою є сприяння країнам-претендентам підготуватися до вступу і досягти критеріїв та стандартів НАТО, необхідних для повноцінної участі у діяльності Альянсу. Приєднання до ПДЧ свідчить про налаштованість керівництва держави на проведення широкомасштабних соціально-політичних та економічних реформ з метою досягнення загальновизнаних стандартів розвинутих демократій Європи та Північної Америки.

План дій щодо членства в НАТО складається з таких частин; політичні та економічні питання; оборонні та військові питання; ресурсне забезпечення; питання інформаційної безпеки (захист секретної інформації); юридичні питання.

Кожна країна-претендент самостійно визначає конкретні цілі, завдання та заходи, які вона буде здійснювати на шляху до членства, і представляє їх НАТО у вигляді щорічної програми дій в рамках Плану дій щодо членства в НАТО. За результатами виконання програми Альянс аналізує та оцінює прогрес претендентів, надає необхідні консультації та практичну допомогу. Оцінка виконання країною взятих на себе зобов'язань здійснюється у форматі "26+1", тобто на зустрічі всіх членів НАТО з кожним претендентом окремо на рівні Північноатлантичної Ради.

Виконання ПДЧ не є компетенцією виключно Міністерства закордонних справ чи Міноборони. В економічній та політичній сферах країна-претендент має продемонструвати відданість верховенству права та правам людини, запровадити демократичний контроль над своїми збройними силами, забезпечити стабільність та добробут у країні через гарантування економічної свободи і соціальної справедливості, а це потребує скоординованої і систематичної роботи усіх гілок влади на усіх рівнях. Взаємодія з Альянсом у рамках Плану дій щодо членства в НАТО надасть Україні можливість чітко спланувати часові рамки досягнення нею цілей реформування держави [9, 9].

З практичної точки зору, для України важливим є також процес організації підготовки держави до повноцінної участі в роботі євроатлантичних структур. Завдання забезпечення громадської підтримки вступу до НАТО також може бути успішно вирішене саме на етапі виконання Плану дій щодо членства в НАТО, про що свідчить досвід Словаччини, Болгарії, країн Балтії.

На сьогодні Україна виконує План дій Україна - НАТО, прийнятий на засіданні Комісії Україна-НАТО під час саміту НАТО в Празі в листопаді 2002 р., в рамках якого реалізуються щорічні Цільові плани Україна - НАТО.

В Цільових планах Україна бере на себе зобов'язання здійснити за підтримки країн-членів НАТО ті чи інші конкретні заходи з метою реалізації необхідних реформ у різноманітних сферах. При цьому близько 80% всіх заходів Цільових планів Україна - НАТО стосуються політичної, інформаційної, економічної, безпекової, правової, фінансової та інших сфер співробітництва. В Плані фіксуються пріоритетні завдання України на шляху євроатлантичної інтеграції, а також цілі, що мають бути досягнуті з метою наближення держави до стандартів НАТО,

Серед іншого, в рамках виконання щорічних Цільових планів Україна - НАТО в Україні триває робота з реформування системи судочинства та зміцнення повноважень і незалежності судової гілки влади, а також з приведення чинних законодавчих і нормативно-правових актів у відповідність до європейських стандартів. Так, у рамках виконання даних планів було прийнято Закон України "Про третейські суди", триває робота над удосконаленням механізму виконання в Україні рішень Європейського суду з прав людини, опрацьовуються зміни до Законів України "Про судоустрій України" та "Про статус суддів", набрали чинності Кодекс адміністративного судочинства України та новий Цивільний процесуальний кодекс України, триває робота над проектами Адміністративного процесуального кодексу та Кримінально-процесуального кодексу України. Для забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції прийнято Закон України "Про доступ до судових рішень", яким запроваджується Єдиний державний реєстр судових рішень.

Також значну увагу приділяється заходам по боротьбі з корупцією, відмиванням грошей та незаконною економічною діяльністю. Так, Верховною Радою України було схвалено Закон України "Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", відповідно до якого Президент України видав Указ про заснування Державного комітету фінансового моніторингу України як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. У 2005 р. Верховною Радою України були ратифіковані Цивільна конвенція про боротьбу з корупцією, Конвенція про кіберзлочинність, а Кабінет Міністрів України ухвалив Концепцію розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005-2010 роки. Цей документ сприятиме забезпеченню прозорості фінансової сфери, підвищенню інвестиційної привабливості економіки України для іноземних інвесторів, покращенню міжнародного іміджу держави, декриміналізації і детінізації економічних відносин тощо.

Загалом результативність співробітництва України з НАТО залежить насамперед від зусиль самої України, від ефективності здійснення нею реформ абсолютно у всіх сферах суспільно-політичного життя, створення необхідних законодавчих норм та впровадження дійових механізмів захисту демократичних прав і свобод людини. Іншими словами, України зможе претендувати на членство в НАТО лише тоді, коли вона досягне тих високих стандартів рівня життя та забезпечення дотримання прав людини і відданості демократичним цінностям, які існують в країнах-членах Альянсу.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 року.
   
2. Указ Президента України № 648\2004 “Про воєнну доктрину України» від 15 червня 2004 року.
   
3. Північноатлантичний договір від 4 квітня 1949 року.
   
4. План дій щодо членства в НАТО від 24 квітня 1999 року.
   
5. План дій Україна –НАТО від 22 листопада 2002 року.
   
6. Угода між державами-членам Північноатлантичного договору та іншими державами, які беруть участь у Програмі «Партнерство заради миру», щодо статусу їхніх збройних сил від 19 червня 1995 року та додаткові протоколи до неї.
   
7. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору від 9 липня 1997 року.
   
8. Вибрані основоположні документи НАТО та Україна – НАТО. – К.: ТОВ «Інсайт-плюс», 2006. – 95 с.
   
9. Окремі аспекти відносин Україна – НАТО: коротко про головне. – К.: ТОВ «Інсайт-Плюс», 2006. – 24с.
   

СЕКЦІЯ ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ


УДК 372

Сливка О.А.,

студентка 3-Д курсу,

секція “Дошкільна освіта”

студентського наукового товариства

ВКНЗ “Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю. Кримського»

Науковий керівник – Лихолєтова В.К., викладач-методист методики розвитку мовлення і навчання грамоти


ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-МОВНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗА ПРОГРЕСИВНИМИ ПЕДАГОГІЧНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ


Резюме. У матеріалах науково-дослідного проекту теоретично обґрунтовано проблему оновлення і розвитку сучасної дошкільної освіти засобами впровадження прогресивних педагогічних систем і технологій. Подано опис досвіду окремих аспектів їхньої реалізації в ході організації активної педагогічної практики.


Дитинство – неповторна пора становлення особистості, фізичного росту та її мовно-інтелектуального розвитку. Досліджено, що дошкільне дитинство позначається активністю і невгамовністю, бажанням дітей використовувати себе в різних починаннях, величезною ініціативністю до відкриття чогось нового [1].

Психолого-педагогічною наукою доведено, що дитина за своєю природою – допитливий дослідник, відкривач світу. І головне завдання освітнього процесу в цьому віці полягає у збагаченні духовного світу дитини, стимулюванні її інтелектуальних, комунікативно-мовленнєвих здібностей, розширення кругозору [6]. Таким чином, сьогодні, перед дошкільною освітою стоять проблеми модернізації її змісту, перебудови традиційної педагогічної системи на різноструктурову розвивальну педагогічну систему європейського зразка на основі світових прогресивних освітніх технологій [1], [10]. Йде цілеспрямований пошук таких педагогічних систем, де центром уваги є дитина (дитиноцентризм). В основу оновлення дошкільної системи вкладаються сучасні прогресивні технології визнані у світовому освітньому просторі [10],[12].

Їх втілено в розроблену і впроваджену з цього навчального року “ Базову програму розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”[1]. Вона заснована на ідеях знань законів буття та власного “Я”. Ми маємо навчити дитину жити у злагоді із довкіллям, та у злагоді із самим собою. Цю істину дитина має опанувати поступово, з перших років життя. Наукою доведено, що прийшовши у світ, дитина існує у трьох основних вимірах – фізичному (вчинки, дії), почуттєвому (душевні прояви, бажання) і у розумовому (інтелектуально-мовному: думки, судження). Тому процес освіти і виховання має іти саме по цих означених аспектах розвитку особистості одночасно [1], [10].

Роки незалежності стали сприятливим періодом у розширенні простору вивчення інших загальновизнаних гуманістичних систем і технологій. Серед них педагогічна система італійського педагога-філософа, досвідченого дитячого лікаря-психіатра Марії Монтессорі (1870-1952). Вона здобула світове визнання завдяки своєму унікальному і дієвому методу навчання і виховання дітей дошкільного віку [11]. Понад сто років педагоги усього світу беруть для себе чимало корисного із золотого фонду педагогічної мудрості, що її містить Монтессорі-скарбниця. Вчені всього світу вважають, що педагогічна система Марії Монтессорі – дає змогу дитині розвиватися у притаманному їй темпі, відповідно до її природних здібностей за допомогою спеціально розроблених матеріалів і під керівництвом досвідчених педагогів, які вивчили основи цієї системи [7].

Злагоджена робота за педагогічною системою Марії Монтессорі, насамперед закладена у спеціальному доборі і комплектуванні дітей та облаштуванні навчального середовища (робочої кімнати). Розпочинається набір десятьох дітей – віком від 2 до 3-х років. З того часу цей віковий період у міжнародній системі освіти, має назву – тоддлер. Тоддлер – група з десяти дітей 3-х річного віку проходить школу становлення особистості в плані прищеплення строгої дисципліни, дій по розпорядку, підготовки до розумової праці з навчальним дидактичним матеріалом. Потім здійснюється добір ще десятьох дітей, а з підготовленими дітьми іде вироблення дій із самонавчання. Ще через півроку знову добір десятьох дітей. Тепер у самих старших вироблені всі навички самонавчання і строга дисципліна. Вони самостійно працюють з дидактичним матеріалом. У середній ланці – дітей навчають дій з цим матеріалом через презентацію (показ). Працює з дітьми лише два вихователі одночасно. Один опікувався тоддлер-дітьми, другий навчає, спрямовуває, коректує роботу середньої і контролює роботу старшої вікової категорії. Все це здійснювалось індивідуально-груповим способом. Колективних (фронтальних) занять не було [13].

Отримуємо “ланцюжок”, по якому Марія Монтессорі досягає реалізації головного принципу своєї системи – індивідуальне, добровільне самонавчання дитини у спеціально створеному середовищі на спеціальному навчальному (дидактичному) матеріалі.

Дидактичний матеріал, створений Марією Монтессорі, розташований по серіях, у відповідності до закладених у ньому навчальних завдань (тепер – зони розвитку). В кожній серії дидактичного матеріалу виділена лише одна якість, яку треба зрозуміти дитині, яка з ним буде діяти. Марія Монтессорі вважала, що дидактичний матеріал розроблений нею, призначений для розвитку тих розумових процесів, які природно закладені в дітях. Він має бути точним, чистим, без зайвих деталей, в одному лише екземплярі (автономний), як стимул до самосприймання чогось одного, якоїсь однієї якості. Дидактичний матеріал створений і розміщений по спрямуваннях:

– розвиток органів чуття (сенсорика);

– письмо, читання, рахунок;

– космічне виховання.

Марія Монтессорі вважала, що через сенсорний розвиток можна досягти комплексного інтелектуально-мовного розвитку дитини [7]. Основою цього є індивідуальний розвиток, без організації колективних занять. Мовний розвиток здійснювався через систематичну моторику пальців рук, що входило в щоденну роботу з дидактичним матеріалом і сприяло фізіологічному, невідворотному розвитку мовних мозкових центрів. Кожна дитина мовчки займається постійними вправами на координацію пальців рук і таким чином у неї відбувається розвиток мовних центрів та здійснюється підготовка артикуляційного апарату до усного мовлення. Становлення мови дітей по наслідуванню мови дорослих, Марія Монтессорі вважала штучним процесом, залежним цілком від якості мовного середовища. Сенсорний розвиток, зазначає М. Монтессорі – є лише у дошкільному віці. І через нього йде становлення і розвиток як мови, так і інтелекту [7]. Саме тому, при створенні дидактичного матеріалу вона експериментально перевірила його дієвість, тобто виваженість у формі і об’ємі, розмірі і матеріалі з якого він виготовлений. М. Монтессорі у своїй системі, не визнає його видозміни і вважає, що індивідуальні розумові заняття з дидактичним матеріалом – це робота. Вільна, але організована робота. Ось як вона передає свої враження від організації такої роботи: “Робоча кімната наповнюється працюючими дітьми і нагадує міні-майстерню чи лабораторію, в якій кожен її член зайнятий справою. Вихователь слідкує за дітьми – “бунтарями”, які можуть заважати іншим працювати. Він пошепки, на вухо дає вказівки і поради кожному. Закінчивши роботу, дитина йде в ігрову кімнату” [8].

Навчити дитину самій вибирати, обстежувати дидактичний матеріал, тобто вчитися – є основним стрижнем системи М.Монтессорі. Вона вважала, що все має діяти як годинник: організоване середовище, дії вихователів, дії дітей. Це самий позитивний ефект реалізації її педагогічної системи.

Вся робота за системою М.Монтессорі побудована на виробленні у кожної дитини внутрішньої дисципліни і слухняності. Дитину з раннього дитинства треба навчити підкорятися вимогам самонавчання, вважала М. Монтессорі. У своїх наукових працях вона пише:

“Цього досягти можна не скоро і не відразу, а особливо на початку добору нових дітей. Ті, хто думають, що моя система є якесь чудо за яким варто лише наповнити кімнату кубами, призмами, баштами, буквами, цифрами та малюнками і діти відразу ж стануть ангелами та будуть самі по собі вчитися – дуже помиляються. Треба методично вводити кожну дитину у систему, добитися того, щоб діти навчилися фіксувати свою увагу на предметах, розвинути цю здатність до автоматизму, і лише тоді можна вважати, що це початок порядку за яким дитина навчиться вчитися” [8].

Ось, ще думки М. Монтессорі з цього ж приводу: “Створити атмосферу роботи дітей з дидактичним матеріалом дуже важно, оскільки він видається дітям сухим, безбарвним, непридатним до гри. Вони шукають пасивних занять, які їм організовують дорослі. Вони не спроможні зайняти себе чим-небудь по своїй ініціативі. Сподівання на те, що діти з першого дня накинуться на дидактичний матеріал – розвіюються, як дим. Одні діти можуть не звертати на нього уваги, інші хапають, а потім кидають його, бо не знають, що з ним робити. Це – безпорядок. Вихователь повинен навчити кожну дитину знаходити точку опору для свого розуму, через організацію своїх дій з предметом, вдумливо працювати з ним” [8].

Цьому допомагають дисциплінарні вправи, які широко застосовуються і в наш час, як використання елементів даної педагогічної системи:

• уроки тиші;
  
• ритмічні вправи;
  
• ходіння по лінії з предметами в руках;
  
• мімічні вправи на володіння собою;
  
• вправи на стримування свого голосу, рухів тощо;
  
• вправи-руханки [11].
  

Таким чином, дитина, увійшовши в робочу кімнату обирає дидактичний матеріал і розташовується як того хоче: сидячи за столиком, на колінах, лежачи, але з обов’язковим обмеженням свого простору за допомогою спеціальних індивідуальних килимків на загальному покритті підлоги. Це знак індивідуального розумового усамітнення для роботи з навчальним матеріалом. Уявімо собі дії дитини: зайти тихо в робочу кімнату, – взяти килимок (із підставки), – зробити собі робоче місце, – вибрати дидактичний матеріал, – виконати роботу з ним на протязі 10-30 хв., прибрати все на постійно визначене місце, тихенько вийти із робочої у ігрову кімнату [9]. Дидактичний матеріал завжди лежить на одному і тому ж місці, діти звикають до цього, а вихователі тим самим регулюють його сталий вибір дітьми протягом кількох днів.

Порядок у речах, чистота, цілість предметів, тиша під час роботи – це основні жорсткі правила системи Марії Монтессорі. Вихователі слідкують, щоб на один і той же матеріал не претендувало кілька дітей. Вони роблять їм інші пропозиції роботи з дидактичним матеріалом. Кожна дитина, яка знає порядок роботи у робочій кімнаті ввійшовши в неї, обирає собі знайомий дидактичний матеріал для обстеження. Марія Монтессорі зазначає, що дитина може змінити кілька видів діяльності з цим матеріалом. Вихователі намагаються слідкувати та виробляти його сталий вибір дітьми по кілька днів, спонукаючи до цього дітей і строго слідкуючи за виконанням ними показаних дій з даним матеріалом [11]. Крім цього, дітей привчають до виконання основних дисциплінарних правил: дотримуватися тиші, не заважати роботі інших дітей, прибирати все на постійно визначене місце.

Таким чином, робота з дидактичним матеріалом у робочій кімнаті охоплює всю різновікову групу дітей одночасно по трьох спрямуваннях:

1. Навчання малих дітей (тоддлер-група) вибору дидактичного матеріалу і показ (презентація) дій з ним на рівні виконання елементарної розумової роботи. Це самий важкий – початковий етап роботи, оскільки сюди включається й навчання дисциплінарного характеру;

2. Керівництво роботою дітей середньої ланки; корекція їхніх дій з дидактичним матеріалом, (тобто робота з дітьми, які ще не повністю оволоділи запрограмованим у дидактичному матеріалі розумовим процесом); навчання сталого (постійного) вибору дидактичного матеріалу і організація розумової роботи з ним, презентація нових дій і нового дидактичного матеріалу;

3. Спостереження за вибором і самостійною роботою старших дітей, які мають навички свідомої самостійної розумової роботи з дидактичним матеріалом; презентація нових дій з предметами, контроль за діяльністю дітей, виправлення помилок [8].

Цікавим для нас є те, що презентації, як фундаментальне поняття тієї системи зберегли недоторканість аж до наших днів і нині органічно увійшли в сучасні педагогічні технології засновані на науковому методі М.Монтессорі.

Як було вже вище зазначено, загальна адаптація елементів педагогічної системи Марії Монтессорі в дошкільній освіті відбулася через введення в дію Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” [1]. Дошкільні навчальні заклади, визначені для організації і проходження студентами педагогічної практики, приступили до її вивчення, а окремі з них і до апробації. Педагогічний колектив дошкільного відділення міської школи-інтернату, поряд з апробацію нової програми, ось уже кілька років працює над впровадженням елементів Монтессорі-системи у свій навчально-виховний процес в рамках природного педагогічного експерименту. Рік назад відбулося ознайомлення студентів-практикантів із основними принципами цієї системи. Було поставлене завдання – надати допомогу вихователям в її реалізації. Для цього, поряд з виконанням змісту педагогічної практики здійснювалось опрацювання спеціальної літератури, проведення бесід, лекцій, практикумів, тренінгових занять, майстер-класів, які тривають і до нині. На протязі певного часу, студенти надавали допомогу в облаштуванні монтессорі-середовища, приймали участь в обігруванні дидактичного матеріалу зарубіжного виробництва та брали участь у його пристосуванні до умов роботи з дітьми різних вікових підгруп. В якості допоміжної ланки студенти надають постійну допомогу у проведенні презентацій і організації роботи в монтессорі-середовищі, розробці і виготовленні ігрових завдань та дидактичних матеріалів для сенсорно-мовної та маніпуляційної зон.

Отже, набувши початкового досвіду, майбутні фахівці приступили до спроби самостійної роботи протягом усіх видів педагогічної практики. Попереднє ознайомлення з програмою і методикою роботи у монтессорі-середовищі дало змогу під керівництвом вихователя Черненко Наталії Миколаївни, учасника Тренінгового центру Марії Монтессорі у місті Києві, включити завдання і вправи з Монтессорі-системи у свої робочі календарні плани практики.

В груповій кімнаті окремо виділене місце для круга (кола). Воно постійно позначене жовтою лінією в 3-4 см на килимовому покритті, як збережений елемент еталону Монтессорі-системи. Він, як візитна картка даної системи, бо саме із роботи в колі розпочинається ранкова зустріч з дітьми, а у вечірні години закінчується прощанням у крузі. Цей елемент Монтессорі-системи має свою спеціальну методику організації роботи з дітьми і є постійно діючим видом діяльності із мовно-соціального та інтелектуального розвитку дітей у формі ігрового мовленнєвого спілкування. Ми пересвідчилися, що цей вид роботи є цікавим для дітей. Він замінює спеціально організоване традиційне заняття з розвитку мови і має переваги у короткотривалості проведення та інтелектуальності його насиченими різними оригінальними завданнями з використанням ігрових персонажів, вигаданих образів. До розмов в ранковому колі можна включати логопедичні звукові розминки, пальчикові гімнастичні вправи, мовні ситуації, тематичне ігрове спілкування, мовні запитання-завдання тощо.

Щоранку, запрошуючи дітей у ранкове розмовне коло, повторюється цей сталий елемент системи М.Монтессорі у його першоджерельному тлумаченні. Коло (круг) – символ об’єднання дітей із педагогом в єдине ціле, акт єднання за допомогою долоньок рук із обов’язковим привітанням один до одного по колу. Далі здійснюються різні побажання, виконується тематика запланованої роботи в цьому виді діяльності. До прикладу це такі вправи:

• учимось думки перетворювати у слова;
  
• поміркуємо вголос над своїми планами;
  
• для чого нам друзі, хто у тебе друг?
  
• запитай у себе, чим ти хочеш займатися?
  
• назви свої гарні і погані думки;
  
• як впізнати гарну людину?
  
• хто ти для рідних?
  
• який у тебе настрій? Чому?
  
• коли ми кажемо слово “ні” (“так”) тощо.
  

Наступним елементом системи М.Монтессорі, який активно впроваджувався у навчальний процес була організація самостійної роботи дітей з дидактичним матеріалом у вільному монтессорі-середовищі.

Для цього застосовували сенсорно-мовні планшети і плакати виготовлені із різного покидькового і штучного матеріалу. Діти вільно підходили до плакатів, розміщених по їхньому зросту, лінійно, у спеціально відведеному місці і по алгоритму презентації виконували вправи на обстеження предметів та матеріалів прикріплених до площинних полотен. Ще проводились міні-ігрові заняття на індивідуальних сенсорно-мовних планшетах. Діти створювали тематичну композицію і розповідали про неї через різні дії: дотик, обмацування із закритими очима, опис, називання різних частин цілого і т.д. Це:

– букет із кришечок до пластикових пляшок;

– квіткова галявина із мочалок (диво-гусінь, парканчик);

• павичевий хвіст із пінопласту;
  
• їжачок, кактус, ялинка, хмаринка з дощиком із різнокольорових прищіпок тощо.
  

Для групових міні-занять використовували різні сюжетно-мовні ситуації типу:

1. Прийшов хлопчик Пограйлик з подарунками.

2. Огляд подарунків, презентація дій з ігровим матеріалом.

3. Дії з ігровим матеріалом, словесне закріплення назв предметів на сенсорних столах.

4. Ігрова вправа “Знайди і назви словом”:

– Ой, дивіться, вас прохаю,

Я в руці, щось заховаю,

Ви ж у мене молодці,

Скажіть, що в оцій руці?

5. Підсумок мовно-інтелектуальної роботи в особі ігрового персонажу Пограйлика.

З досвіду проведеної роботи з дітьми у монтессорі-середовищі склався певний алгоритм її виконання. Спочатку ми пропонуємо кожному із дітей конкретний матеріал з подачею презентації по виконанню поставленого завдання, а потім кожен виконує відповідні навчальні дії. Ось двоє дітей збирають і розбирають конструктор. Ще двоє перебирають білу і рябу квасолю (вправа “Попелюшка”), розмежовуючи їх у різні посудини. Максим складає пазли (“Дорога”), Артем зосереджено нанизує на штир дерев’яні кільця. Решта дітей малюють крейдою на дощечках, обводять контури предметів, штрихують геометричні фігури. Підходимо до кожної дитини, бесідуємо з нею про зміст виконання роботи, перевіряємо правильність реалізації поставленого завдання і тим самим розвиваємо мовлення дітей. Слідкуємо, щоб не було конфліктних ситуацій. Проходить відповідний час, подаємо сигнал дзвіночком і організовуємо прибирання всього матеріалу на відведене постійне місце. Наступного разу готуємо і продумуємо інші пропозиції: обстеження звукових коробок, складання і обстеження веж із кубиків, геометричних фігур, дослідження води і грунту.

Треба зазначити, що при організованій діяльності дітей в монтессорі-середовищі не завжди вдавалося добитися тиші під час роботи з дидактичним матеріалом і не завжди правильним було використання дітьми індивідуальних килимків для роботи на загальному покритті підлоги. Щоб виправити становище застосовували різні ігрові дисциплінарні прийоми із Монтессорі-системи, так звані вправи на поляризацію уваги [22]:

• хвилинки тиші;
  
• ритмічні вправи;
  
• мімічні хвилинки;
  
• ходьба по лінії;
  
• вправи на дотримання чемності, дисципліни;
  
• вправи-руханки тощо.
  

Для роботи у монтессорі-середовищі в другу половину дня використовували ігрову мовно-театралізовану зону творчості. Діти вільно вибирали для себе матеріал для гри у театр: елементи костюмів, декорацій, різні види лялькових рукавичок для створення певного образу. Намагалися розподіляти дидактичний матеріал і ролі так, щоб не виникало непорозумінь, конфліктних ситуацій. Саме тут, прагнули реалізувати принцип Монтессорі-системи “допоможи мені це зробити самому” [8].

Невипадковим є те, що у Монтессорі-системі мовно-розвивальна зона поєднана із сенсорним розвитком. Впроваджуючи сенсорні принципи Монтессорі-системи, педагоги враховують її позицію щодо невідворотного фізіологічного шляху розвитку мовлення дітей у сензитивний період, як найбільш сприятливий для природного розвитку мовних центрів через рухи дитячих пальців рук [11].

Пропонуємо тематику апробованих сенсомоторних вправ на розвиток мовних центрів головного мозку:

– пересипання ложкою з посудини в посудину дрібних зерен;

• перебирання зерен пальцями;
  
• переливання води з глечика у чашку, через лійку;
  
• розсування застібки-блискавки (рамка з блискавкою);
  
• розстібання застібки на кнопках (рамки з кнопками);
  
• пальчикова гімнастика (пальчики вітаються, пальчики ходять, пальчики повертаються, танцюють, бігають, утворення фігур: коза, зайчик, дерево, пташка, пташка летить, гніздечко, дах, равлик з ріжками, човник);
  
• складання пірамідок, будиночків;
  
• зав’язування, розв’язування вузлів;
  
• нанизування кілець, великих ґудзиків, намиста;
  
• розривання паперу на дрібні шматочки.
  

Розвиток мовного апарату дітей відбувався за рахунок удосконалення точних скоординованих рухів пальців їхніх рук засобами таких форм ігрових вправ:

• пальчикова гімнастика;
  
• пальчикові ігромовні ситуації;
  
• пальчикова картинка;
  
• пальчикова казка;
  
• пальчиковий театр.
  

Після проведеної роботи відбулося підведення її підсумків. Простою і оригінальною виявилась схема дослідної оцінки ефективності проведеної роботи за допомогою критеріїв оцінювання і тестів досягнень по тих елементах системи Монтессорі, які впроваджувались у навчальний процес. Критерії оцінювання вироблені сталі, однакові для всіх видів роботи з дітьми. Вони передбачають реєстрацію досягнень дітей з того чи іншого виду діяльності на початку і в кінці навчального року.

“–” – немає знань, умінь та навичок – низький рівень;

– оволодіння знаннями, уміннями і навичками посереднє

– середній рівень;

“ – наявність високих результатів знань, умінь і навичок – високий рівень.

Щоб здійснити реалізацію даних критеріїв потрібно було передбачити тести досягнень до яких буде здійснюватись порівняння та оцінка знань, умінь і навичок дітей з того чи іншого виду діяльності. Нашою метою була оцінка рівня розвитку дитячої мовно-інтелектуальної сфери. Так, у вересні ми допомагали складати на кожну дитину закріпленої за нами підгрупи “Листок спостереження”, який включав у себе оцінку знань умінь і навичок по мовно-інтелектуальній сфері розвитку.

Використовувались такі тести досягнень для дослідної підгрупи дітей, які проводились у формі індивідуальних бесід з кожною дитиною. Досліджувався:

• стан словникового запасу;
  
• класифікація за категоріями;
  
• підбір предметів до можливих дій з ними, їх називання;
  
• послідовне вираження думки словами;
  
• зв’язна відповідь на поставлене запитання;
  
• правильність побудови слів у реченні;
  
• вміння ставити запитання;
  
• вміння зв’язної короткої розповіді.
  

Результати були такі:

Високий рівень – 1 дитина

Середній рівень – 3 дитини

Низький рівень – 4 дитини


На діагностичній діаграмі № 1 це виглядає так:




Після виконання програми педагогічного експерименту по впровадженню у навчальний процес елементів Монтессорі-системи, описаної у попередніх розділах, ми знову діагностували дітей із їхнього мовно-інтелектуального та соціального розвитку, включивши до попередніх тестових досягнень ще й такі як:

• вміння описати предмети (назви і опиши);
  
• гра-комунікація – предмети навколо нас;
  
• вміння послідовного словесно-логічного міркування;
  
• узагальнення і класифікація понять (фрукти, одяг, іграшки, квіти, дерева);
  
• складання зв’язної розповіді у формі побажання до оточуючих (рівень зв’язного мовлення);
  
• гра-бесіда “Про предмет і його секрет” (вміння обстеження предметів об’єднаних в одну ігрову ситуацію).
  

Отримані результати були значно вищими від попередніх. Вони мали такий вигляд у процентному еквіваленті в діаграмі № 2





Високий рівень – 3 дитини

Середній рівень – 3 дитини

Низький рівень – 2 дитини


Отже, порівнюючи діаграми №1 і №2 можна стверджувати, що за допомогою системної, планомірної роботи з використанням елементів наукового методу М. Монтессорі нам вдалося підвищити мовно-інтелектуальний і соціальний розвиток дітей дослідної підгрупи, а накопичений дидактичний, інформаційний та методичний матеріал передати до навчального фонду цієї установи.

Список використаних джерел

1. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі”. – К.: Світоч, 2008. – 427с.

2. Горюнова В.З., Михальчук Т.П. Вісник Монтессорі. – К., 2007. – 170 с.

3. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 373 с.

4. Дичківська І.М. Розвивальна роль монтессорі-матеріалу // Дошкільне виховання. – 1998. – №4. – С.20-23.

5. Ігри упродовж дня / Чуб Н.В. – К.: Ранок, 2007. – 52 с.

6. Лихолєтова В.К. Розвиток і навчання дітей рідної мови: авторські технології, досвід. – Володимир-Волинський: ВІППО, 2008. – 137 с.

7. Малишева О.Л. Домашня школа Монтессорі. Харків: Торсінг, 2006. – 129с.

8. Монтессорі М. Помоги мне это сделать самому / В.М. Богуславский. – М.: Педагогика, 200. – 272 с.

9. Монтессори-группы / под ред. М.И. Каратаевой. – М.: Педагогика, 2001. – С.12-30.

10. Методичні рекомендації до Базової програми розвитку дитини дошкільного віку “Я у Світі” / Наук. керівник Кононко О.Л. – К.: Світоч, 2009. – С23-30.

11. Монтессорі М.: теорія і технологія / Дичківська І.М., Поніманська Т.І. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2006. – 352 с.

12. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти / Богуш А.М. – К.: Ярослав, 2004. – 62 с.


УДК 373.2.016

Гурська Тетяна,

студентка

Бродівського педагогічного коледжу

імені Маркіяна Шашкевича

Науковий керівник: Сокур Р. Б.,

викладач методики навчання української мови.