Geum.ru

Островський Валерій Васильович, завідувач відділом суспільних дисциплін лабораторії суспільно-філологічних дисциплін Івано-Франківського обласного інституту післядиплом

Вид материалаДиплом

Содержание


Учні повинні знати
Учні повинні уміти
Учні повинні знати
Учні повинні уміти
Учні повинні знати
Учні повинні уміти
Учні повинні знати
Учні повинні уміти
Учні повинні знати
Учні повинні уміти
Учні повинні знати
Учні повинні уміти
Подобный материал:
1   2   3   4
  1. Замлинський В. Н. И. Костомаров – историк // Костомаров Н. Историческое произведение. Автобиография. – К.: Изд-во при Киевском университете, 1989. – С. 652–670.
  2. Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К.: Либідь, 1994. – 384 с.
  3. Киян О. Співробітництво М. Костомарова в історичних журналах пореформеної Росії // УІЖ. – 1990. – № 4. – С. 63–73.
  4. Панченко В. Загадковий Костомаров  // Панченко В. Україна incognita. – К., 2002. – С. 187–191.
  5. Пінчук Ю. Ідеолог Кирило-Мефодіївського братства // Київська старовина. – 1992. – № 5.
  6. Пінчук Ю. Мемуарна спадщина М. Костомарова // Історія України. – 1999. – № 48. – С. 4–6.
  7. Пінчук Ю. М. І. Костомаров та його твір «Мазепинці» // УІЖ. – 1990. – № 8. – С. 130–133.
  8. Салтовський О. Еволюція політичних поглядів Костомарова // Вісник. Філософія. Політологія. – 2002. – № 42–45. – С. 254–260.
  9. Толочко П. Видатний історик України і Росії // Київська старовина. – 1992. – № 5.
  10. Чалая Т. Крестьянка Костомарова – мать историка // Історичний журнал. – 2005. – № 1. – С. 35–44.
  11. Янкевич В. Костомаров: сторінки великого життя // Освіта України. – 2004. – 28 травня. – С. 10.

Зміст навчального матеріалу
Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 17. Основоположник українського консерватизму Пантелеймон Куліш. Юні роки та формування світогляду Пантелеймона Куліша. Співзасновник Кирило-Мефодіївського братства. Український Вальтер Скотт. Вимушена еміграція (1864–1881). Україноцентризм та консерватизм П. Куліша. Історіософські пошуки. Останні роки життя
Учні повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Пантелеймона Куліша

Учні повинні уміти:
  • описувати постать Пантелеймона Куліша, використовувати історичні джерела для його характеристики;
  • синхронізувати події, пов’язані із життєписом Пантелеймона Куліша, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
  • використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Пантелеймона Куліша;
  • показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Пантелеймона Куліша;
  • установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Пантелеймона Куліша;
  • зіставляти та порівнювати життєписи Пантелеймона Куліша та історичних постатей відповідного періоду;
  • висловлювати своє ставлення до особистості Пантелеймона Куліша

Урок 18. Урок-галерея історичних портретів (О. Павловський, І. Орлай, В. Лукашевич, М. Остроградський, Г. Квітка-Основ’яненко)


  1. Девдюк І. Пантелеймон Куліш – політолог і перекладач // Дивослово. – 1997. – № 11. – С. 11–14.
  2. Іванченко М. Цей невгамовний Куліш // Вітчизна. – 1989. – № 5. – С. 156–157.
  3. Ковальчук О. Історіософські пошуки П. Куліша // Особливості моделювання історії. – 1999. – № 6. – С. 116–122.
  4. Коломієць В. Оцей лукавий друг Шевченка – Панько Куліш // Слово Просвіти. – 2006. – 6–12 липня. – С. 8.
  5. Кучеренко О. Тема України в історичних творах М. Гоголя і П. Куліша // Історія в школі. – 2000. – № 7. – С. 7–10.
  6. Нагірняк О. Один із українських велетів // Шлях перемоги. – 2006. – 22 лютого. – С. 14.
  7. Нахлік Є. Апокаліпсис Пантелеймона Куліша // Вітчизна. – 1990. – № 5. –С. 168–174.
  8. Пулюй І. Кілька споминів про Куліша і його дружину Ганну Барвінок // Основа. – 1997. – № 32. – С. 23–73.
  9. Сарбей В. П. Куліш в епістолярній спадщині Ганни Барвінок // Київська старовина. – 1994. – № 6. – С. 7–23.
  10. Сініцина А. Україноцентризм П. Куліша // Перевал. – 1998. – № 3. – С. 174–177.
  11. Шупик В. Творчість П. Куліша в оцінці дослідників // Проблеми освіти. –2005. – № 42. – С. 184–194.
  12. Чалый М. Юные годы Кулиша. – К., 1989.
  13. Яременко В. Пантелеймон Куліш // Основа. – 1997. – № 32. – С. 3–9.

Зміст навчального матеріалу
Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 19. Засновник української історичної школи – Володимир Антонович. Шлях до «Громади». Науково-дослідницька діяльність В. Антоновича. Творець Київської школи істориків. Володимир Антонович і «нова ера». Очільник громадського та політичного життя в Україні у другій половині XIX століття
Учні повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Володимира Антоновича

Учні повинні уміти:
  • описувати постать Володимира Антоновича, використовувати історичні джерела для його характеристики;
  • синхронізувати події, пов’язані із життєписом Володимира Антоновича, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
  • використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Володимира Антоновича;
  • показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Володимира Антоновича;
  • установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Володимира Антоновича;
  • зіставляти та порівнювати життєписи Володимира Антоновича та історичних постатей відповідного періоду;
  • висловлювати своє ставлення до особистості Володимира Антоновича
  1. Антонович В. Автобіографічні записи // Київська старовина. – 1993. – № 4. – С. 100–106.
  2. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К.: Дніпро, 1991. – 238 с.
  3. Гирич І. З династії славетних Антоновичів // Старожитності. – 1993. – Число 19–24. – С. 24–26.
  4. Киян О. Життєвий і творчий шлях В. Б. Антоновича // УІЖ. – 1990. – № 2. – С. 64–77.
  5. Ричка В., Смолій В. В. Б. Антонович як історик українського козацтва // УІЖ. – 1990. – № 9. – С. 109–116.
  6. Тарасенко А. Історична освіта в Київському університеті // Історія України. – 1999. – № 42. – С. 2–5.
  7. Ульяновський В. Син України // Антонович В. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К.: Либідь, 1995. – С. 5–77.

Зміст навчального матеріалу
Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 20. Великий вчитель знаменитого учня. Михайло Драгоманов. Славний рід Драгоманових. Михайло Драгоманов як історик та етнограф. Суспільно-політичні погляди вченого. Відносини зі старою громадою. Євроцентризм М. Драгоманова. Погляди на національне питання та проблема соборності в контексті ліберальних ідей вченого
Учні повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Михайла Драгоманова

Учні повинні уміти:
  • описувати постать Михайла Драгоманова, використовувати історичні джерела для його характеристики;
  • синхронізувати події, пов’язані із життєписом Михайла Драгоманова, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
  • використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Михайла Драгоманова;
  • показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Михайла Драгоманова;
  • установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Михайла Драгоманова;
  • зіставляти та порівнювати життєписи Михайла Драгоманова та історичних постатей відповідного періоду;
  • висловлювати своє ставлення до особистості Михайла Драгоманова
  1. Андрущенко В. Велич Михайла Драгоманова. Життєвий і творчий шлях видатного українського мислителя // День. – 2006. – 7 липня. – С. 8.
  2. Грабовецький В. М. Драгоманов // Грабовецький В. Нарис історії Прикарпаття. – Т. 8. – Івано-Франківськ, 1993. – С. 60–63.
  3. Драгоманов М. Вибране («...Мій задум зложити почерк історії цивілізації на Україні»). – К.: Либідь, 1991. – 668 с.
  4. Драгоманов М. Літературно-публіцистичні праці: У 2 т. – К., 1970.
  5. Іванова Л. М. П. Драгоманов і історія України // УІЖ. – 1991. – № 9. – С. 127–131.
  6. Крива Т. Проблема соборності в контексті ліберальних ідей М. Драгоманова // Вісник КНУ ім. Т. Г. Шевченка. Філософія. Політологія. – 2006. – № 76–79. – С. 167–169.
  7. Круглашов А. Євроцентризм М. Драгоманова // Науковий світ. – 2004. – № 9. – С. 20–24.
  8. Кугутяк М. М. Драгоманов і його суспільно-політичні погляди // Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. – Івано-Франківськ. – 1993. – С. 60–63.
  9. Матвіїшин В. М. Драгоманов і європеїзація літературного процесу в Галичині 70-90-х роках ХІХ ст. // Галичина. – 1997. – № 1. – С. 118–125.
  10. Міщук Р. Сторінки великого життя // Драгоманов М. Вибране... – К.: Либідь, 1991. – С. 605–619.
  11. Матвієнко А. М. Драгоманов: генерал, адміністратор, військовий теоретик // Історія України. – 2000. – № 8. – С. 12.
  12. Сарбей В. До поглядів М. Драгоманова на національне питання // УІЖ. – № 9. – С. 60–71.
  13. Федченко П. Михайло Драгоманов: життя і творчість. – К.: Дніпро, 1991. – 362 с.
  14. Хорунжий Ю. Михайло Драгоманов // Урядовий кур’єр. – 1999. – 27 березня. – С. 10.
  15. Шевченко В. Славний рід Драгоманових // Шлях перемоги. – 2002. – 26 вересня. – С. 14.

Зміст навчального матеріалу
Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Уроки 21-22. «...Дух, що тіло рве до бою...». Іван Франко. Походження, отроцтво, юність Івана Франка. «Каменяр». Перший український професійний літератор. «Перед судом неправих, у наймах у сусідів» (період ізоляції від громадсько-політичного життя 1886–1896). Еволюція світогляду Івана Франка і утвердження національної ідеї у суспільно-політичних поглядах діяча. Історіософський, соціологічний та релігієзнавчий спадок Івана Франка. Доля нащадків
Учні повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Івана Франка

Учні повинні уміти:
  • описувати постать Івана Франка, використовувати історичні джерела для його характеристики;
  • синхронізувати події, пов’язані із життєписом Івана Франка, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
  • використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Івана Франка;
  • показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Івана Франка;
  • установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Івана Франка;
  • зіставляти та порівнювати життєписи Івана Франка та історичних постатей відповідного періоду;
  • висловлювати своє ставлення до особистості Івана Франка
  1. Арсенич П. Діти й онуки Івана Франка // Західний кур’єр. – 2006. – 31 серпня. – С. 20.
  2. Абліцов В. Йоган Франк – дід Івана Франка // Всесвітня література. – 1996. – № 10. – С. 62.
  3. Баган О. І. Франко і теперішнє становище нації. Збірник статей. – Дрогобич, 1991. – 90 с.
  4. Баган О. Еволюція світогляду і творчості Франка // Українська мова і література. – 2004. – № 36. – С. 5–ь6.
  5. Боженко Є. Іван Франко: плата за геніальність // Друг читача. – 2006. – № 16. – С. 3.
  6. Вандишев В. Філософія, соціологія. Релігієзнавство Івана Яковича Франка // Вандишев В. Філософія. Екскурс в історію вчень і понять. – К.: Кондор, 2005. – С. 390–395.
  7. Василенко М. Ґрунтовний життєпис великого Каменяра // Дивослово. – 2004. – № 10. – С. 78–79.
  8. Возняк С. У пошуках суспільного ідеалу (Франко і соціалізм): Монографія. – Івано-Франківськ: ЦІТ, 2006.
  9. Гвоздовський В. Утвердження національної ідеї в суспільно-політичних поглядах Івана Франка // Визвольний шлях. – 2002. – Кн. 7. – С. 78–85.
  10. Горак Р. Доля нащадків (маловідоме про родину І. Франка) // Літературна Україна. – 2002. – 20 червня. – С. 7.
  11. Грицак Я. «...Дух, що тіло рве до бою...»: Спроба політичного портрета І. Франка. – Львів: Каменяр, 1990. – 177 с.
  12. Злупко С. Його наукову біографію потрібно створити // Молодь України. – 2006. – 27 липня. – С. 4.
  13. Гундорова Т. І. Франко: «Цілий чоловік і аскет» // Українська культура. – 2006. – № 8. – С. 3–5.
  14. І. Франко: «Расист», масон і українофоб // Сегодня. – 2006. – 28 августа. –С. 14–15.
  15. Карнаухов С. Великий украинский писатель Иван Франко умер не от сифилиса. Доказано, что история его болезни исправлена и дописана // Факты. – 2002. – 28 мая. – С. 14–15.
  16. Костриця М. Внесок І. Франка в розвиток географічного краєзнавства // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2006. – № 27–28. – С. 30–36.
  17. Кравців Б. Суспільно-політичні погляди І. Франка // Новий час. – 1991. – 6 червня.
  18. Лехман Т. Маловідомі спогади про І. Франка // Дзвін. – 2001. – № 8. – С. 154–155.
  19. Мазепа В. Історіософські погляди Івана Франка // Київська старовина. – 2000. – № 3. – С. 38–50.
  20. Неврилий М. І. Франко й державність // Літературна Україна. – 2006. – 15 червня. – С. 1, 7.
  21. Салила Т. Іван Франко. Погляд із третього тисячоліття // Науковий світ. – 2001. – № 12. – С. 12–14.
  22. Серкіз Я. І. Франко і студентське товариство «Січ» у Відні // Дзвін. – 1994. – № 8. – С. 155–157.
  23. Скоморовський В. Погляди І. Франка на історію українського народу періоду Середньовіччя та Нового часу. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – 60 с.
  24. Теленчі О. Стежками Каменяра // Голос України. – 2006. – 2 серпня. – С. 12.
  25. Уроки Франка. Експерти «Дня» – про найскладнішу постать в українській новітній культурі // День. – 2006. – № 134. – С. 5–6.

Зміст навчального матеріалу
Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 23. Михайло Грушевський. Життєвий шлях і науково-організаційна діяльність вченого. Михайло Грушевський як белетрист. Історіософська та історіографічна спадщина науковця. Наукові школи у Львові та Києві. Знищення історичної школи Михайла Грушевського. Політична діяльність науковця. Вплив Михайла Грушевського на розвиток української історичної науки
Учні повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписом Михайла Грушевського

Учні повинні уміти:
  • описувати постать Михайла Грушевського, використовувати історичні джерела для його характеристики;
  • синхронізувати події, пов’язані із життєписом Михайла Грушевського, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
  • використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписом Михайла Грушевського;
  • показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписом Михайла Грушевського;
  • установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписом Михайла Грушевського;
  • зіставляти та порівнювати життєписи Михайла Грушевського та історичних постатей відповідного періоду;
  • висловлювати своє ставлення до особистості Михайла Грушевського
  1. Гирич І. До питання про федералізм Грушевського // Старожитності. – 1993. – Число 9–10. – С. 15.
  2. Грабовецький В. М. Грушевський – видатний історик України, громадсько-політичний і державний діяч. – Івано-Франківськ: Галичина, 1991. – 44 с.
  3. Винар Л. Найдавніший історик України – М. Грушевський // Винар Л. Силуети епох. – Дрогобич, 1992. – С. 77–183.
  4. Грушевський М. Вікопомна дата // Старожитності. – 1992. – Число 18–19. – С. 9–13.
  5. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К.: Наукова думка, 1991.
  6. Копиленко О. Повернення М. Грушевського. – К.: Вид-во т-ва «Знання України», 1991. – 48 с.
  7. Копиленко О. Українська ідея М. Грушевського: історія і сучасність. – К.: Либідь, 1991. – 184 с.
  8. Пиріг Р. М. С. Грушевський: між історією і політикою // УІЖ. – 1991. – № 4. – С. 54–67.
  9. Приймак Т. Конституційний проект Грушевського // УІЖ. – № 1. – С. 127–137.
  10. Ситник О., Винар Л. М. Грушевський: Україно-російська конфронтація в історіографії // УІЖ. – 1992. – № 6. – С. 143–145.
  11. Чишко В. Видатний історик України // Київська старовина. – 1992. – № 1. – С. 27–29.

Зміст навчального матеріалу
Вимоги

до загальноосвітньої підготовки учнів

Урок 24. Перший український фізик світового рівня Іван Пулюй. Нобелівський лауреат Ілля Мечніков. Від подільського містечка до вершин наук. Діяльність Івана Пулюя в електротехніці та молекулярній фізиці. Як х-промені Пулюя стали рентгенівськими. Відкриття вченого у фізиці. І. Пулюй та українська ідея.

Походження Іллі Мечнікова. Біолог-науковець. Вимушена еміграція. Нобелівська премія в галузі мікробіології
Учні повинні знати:

дати подій, визначення понять і термінів, назви історико-географічних об’єктів, історичних джерел, пов’язаних із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова

Учні повинні уміти:
  • описувати постаті Івана Пулюя та Іллі Мечникова, використовувати історичні джерела для їх характеристики;
  • синхронізувати події, пов’язані із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова, визначати їх хронологічну послідовність, віддаленість від сьогодення;
  • використовувати у мовленні поняття і терміни, пов’язані із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова;
  • показувати на карті та встановлювати взаєморозміщення основних історико-географічних об’єктів, пов’язаних із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова;
  • установлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, подіями, явищами, пов’язаними із життєписами Івана Пулюя та Іллі Мечникова;
  • зіставляти та порівнювати життєписи Івана Пулюя та Іллі Мечникова та історичних постатей відповідного періоду;
  • висловлювати своє ставлення до особистостей Івана Пулюя та Іллі Мечникова