Л. П. доцент кафедри природничо-наукових дисциплін та методики їх викладання Донецького обласного інституту післядиплом

Вид материала

Содержание

Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення
Освітня інновація
Таблиця 1 Освітні інновації у системі загальної середньої освіти України
Етапи інноваційного освітнього процесу
Основні наукові ідеї, покладені в основу освітніх інновацій
Тема 2. Теоретичні характеристики сучасних технологій навчання
Провідною формою і важливою складовою інноваційної педагогічної діяльності є експеримент
За змістом і функціональністю педагогічний експеримент може бути навчальним, дидактичним, науково-дослідним.

Подобный материал:

Дидактичний модуль "Інноваційна діяльність як ефективна умова саморозвитку педагога"

Викладач: Пасечнікова Л.П. – доцент кафедри природничо-наукових дисциплін та методики їх викладання Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Мета модуля – стимулювати розвиток професійних компетентностей педагогів освітніх установ, необхідних для організації ефективної інноваційної діяльності

Завдання модуля:

усвідомлення педагогами сутності інноваційної та експериментальної роботи;
оволодіння теоретичними знаннями з питань організації інноваційної діяльності, добору оптимальних методів її проведення й оформлення результатів дослідження;
формування аналітичних умінь як одного з критеріїв професійної компетентності педагога;
формування знань і практичних вмінь з організації педагогічного дослідження.

Питання до розгляду:

Тема 1. Інноваційна політика держави в галузі освіти

Тема 2. Теоретичні характеристики сучасних технологій навчання.

Тема 3. Експеримент в діяльності педагога

Тема 1. Інноваційна політика держави в галузі освіти

Матеріал для ознайомлення

З огляду на сучасні світові тенденції Україною проголошено курс на інноваційний розвиток. Він відображений у Концепціях державної інноваційної політики України, науково-технологічного та інноваційного розвитку України; Законах України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі»; Положеннях «Про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів», «Про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності» та ін.

У Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України визначено, що національні інтереси України вимагають «негайних та ефективних заходів, спрямованих на розвиток та збереження його науково-технологічного потенціалу, забезпечення його ефективнішого використання для подолання кризових явищ у економічному та соціальному розвитку». Перспективним способом розв'язання цієї проблеми є перехід вітчизняного виробництва на інноваційний шлях розвитку.

У Законі України «Про загальну середню освіту» передбачено участь загальноосвітніх навчальних закладів в інноваційній діяльності, що виявляється зокрема в проведенні на їх базі педагогічних експериментів.

Інноваційна діяльність є процесом внесення нових елементів у традиційну систему, створення та використання інтелектуального продукту, реалізації нових оригінальних ідей у формі готового товару (послуги) на ринку; інноваційна освітня діяльність відповідно є процесом внесення якісно нових елементів в освіту.

Для здійснення інноваційної освітньої діяльності загальноосвітнім навчальним закладам необхідні постійні додаткові витрати (інтелектуальні або матеріальні). Тому цей вид діяльності часто розглядається в теорії і практиці як одна з форм інвестиційної діяльності, що забезпечує розробку, розповсюдження та застосування інновацій.

Таким чином, інноваційна освітня діяльність загальноосвітніх навчальних закладів – це:

діяльність з удосконалення чи оновлення освітньої теорії та практики шляхом розробки, експериментальної перевірки, апробації, опанування та збереження освітніх інновацій;
вид інвестиційної діяльності навчальних закладів, що характеризується їхньою участю у систематичному проведенні психолого-педагогічних експериментальних досліджень змісту навчально-виховного процесу, технологій навчання і виховання учнів, управління, наслідком яких є суттєве підвищення їх результативності;
процес суттєвої зміни результатів освітньої діяльності навчальних
закладів;
механізм залучення та використання інвестицій.

Розвиток інноваційних процесів у освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.

Інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчої діяльності спрямована на оновлення системи освіти. Вона є результатом активності людини не стільки у пристосуванні до зовнішнього середовища, скільки у зміні його відповідно до особистих і суспільних потреб та інтересів.

Сутність інноваційної педагогічної діяльності

Інноваційна діяльність, будучи складним і багатоплановим феноменом, своїм змістом охоплює процес взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об'єкта, на переведення його в якісно новий стан; системну діяльність щодо створення, освоєння та застосування нових засобів; особливий вид творчої діяльності, що об'єднує різноманітні операції і дії, спрямовані на одержання нових знань, технологій, систем. Усі ці вияви характеризують інноваційну діяльність у педагогічній сфері.

Інноваційна педагогічна діяльність — заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені.

Педагогічна діяльність завжди орієнтується на певний зміст, тобто на знання, які слід здобути у процесі навчання, та на якості особистості, які необхідно виховати. Залежно від того, які цінності домінують при цьому, педагогічна діяльність в освітніх перетвореннях може мати формуючий (традиційний) або розвивальний (гуманістичний) характер.

Пошук шляхів оновлення педагогічних систем здійснюється на різних рівнях: одні установи починають розробляти концепції оновлення, інші — вже сформувались як новий тип навчального закладу. Результатами інноваційних пошуків є якісно нові зразки освітніх систем, кожному з яких властиві специфічні структурно-організаційні особливості. Йдеться про нові типи навчальних закладів (адаптивні освітні установи, дитячі садки-школи, школи-лабораторії, гімназії, ліцеї тощо).

Інноваційна педагогічна діяльність є одним із видів продуктивної діяльності. Серед її обов'язкових компонентів особливу роль відіграє творчість. Надбання світової і вітчизняної педагогіки, сучасні науково-педагогічні дослідження та практичний досвід багатьох поколінь педагогів переконують у необхідності творчого елементу в педагогічній діяльності. Інноваційні процеси, інноваційна педагогічна діяльність без нього просто неможливі. Специфіка педагогічної творчості полягає в тому, що її об'єктом і результатом є творення особистості, а не образу, як у мистецтві, чи механізму, конструкції — як у техніці. Педагогічний процес розглядають як спільну творчість (співтворчість) педагога й вихованця в ситуації педагогічної взаємодії, у процесі якої відбувається педагогічне перетворення людини.

Освітні інновації: види та класифікація

Термін «інновація» в перекладі з латинської мови означає «оновлення, новизна, зміна».

За Л. Даниленко інновація – це кінцевий продукт застосування новизни з метою зміни об'єкта управління й забезпечення економічного, соціального, науково-технічного, екологічного та іншого ефекту.

«Освітня інновація» є структурною одиницею (складовою) «інновації», яка в свою чергу включає педагогічну, науково-виробничу та соціально-економічну складові.

Інновація
	Освітня інновація
Педагогічна інновація		Науково-виробнича інновація	Соціально-економічна інновація

До педагогічних інновацій належать нововведення у навчальному й виховному процесах;

до науково-виробничих – у галузі розробки сучасних матеріально-технічних пристроїв для закладів і установ освіти (наприклад комп'ютери, мультимедійні пристрої тощо);

до соціально-економічних – нововведення у правовому та економічному забезпеченні системи освіти тощо.

Освітніми інноваціями є вдосконалені чи нові освітні, дидактичні, виховні, управлінські системи або їх компоненти; освітні технології, що суттєво поліпшують результати освітньої діяльності.

За основними компонентами освітнього процесу вони поділяються на педагогічні (тобто навчальні й виховній та організаційні (власне управлінські); за масштабністю перетворень освітнього процесу – на масштабні та локальні.

Інновації, що якісно змінюють освітній процес, його мету, завдання, зміст і структуру, зараховуються до масштабних; інновації, що оновлюють освітній процес, забезпечуючи зміну його форм, методів, засобів навчання, виховання й управління, віднести локальні.

Масштабні інновації, як правило розробляються та апробуються в ході експериментів всеукраїнського рівня; локальні – регіонального та місцевого рівнів.

До масштабних освітніх інновацій належать: гуманістична освітня парадигма; стратегія формування національної свідомості учнів; залучення учасників НВП до управління ним; державні стандарти освіти; 12-бальна шкала оцінювання навчальних досягнень учнів; ступенева освіта і 12-річна школа; варіативність навчальних закладів і форм здобуття освіти тощо.

До локальних освітніх інновацій належать: пріоритетність індивідуальні і групові форми навчання; проектно-цільова, системно-модульна, системно-регіональна форми управління; «активні», «інтерактивні» методи навчання; мотиваційно-ціннісні методи виховання; економічні методи управління; комп'ютерні та телекомунікаційні засоби навчання; комп'ютерні технології в управлінні тощо.

Завдяки такій класифікації освітніх інновацій вдалося проаналізувати інновації, впроваджувані в загальноосвітніх навчальних закладах України на сучасному етапі, і виокремити загальні тенденції й закономірності управління ними.

Як виявилося, більшість – 56 % інновацій вносять суттєві зміни у навчальний процес (дидактичні інновації); у виховний процес – 38 %; в управлінський процес – 6 %; переважно ці інновації мають форму інноваційних технологій.

Таблиця 1

Освітні інновації у системі загальної середньої освіти України

Педагогічні інновації у:			Організаційні інновації у:
змісті навчання й виховання	формах і методах навчання та виховання	технологіях навчання і виховання	змісті, формах, методах управління	структурі та технологіях управління
Державні стандарти освіти; сучасні концепції виховання; авторські навчальні плани, програми, підручники; нова система оцінювання навчальних досягнень учнів тощо	Діалогові, «активні», «інтерактивні», дистанційні форми й методи навчання, виховання тощо	Розвивальні, модульно-розвивальні, диференційовані комп'ютерні, телекомунікаційні, омунікаційні, індивідуально орієнтовані, алгоритмізовані, проектні, рейтингові технології тощо	Модернізовані управлінські функції; державно-громадські форми управління; економічні методи управління тощо	Ліцеї, гімназії, коледжі, колегіуми, школи-комплекси, школи-об'єднання тощо

Етапи інноваційного освітнього процесу

Інноваційний освітній процес передбачає: виявлення інноваційної ініціативи, розробку освітньої інновації, її розповсюдження, опанування та збереження. На кожному з етапів інноваційного освітнього процесу здійснюються відповідні організаційні дії, що разом становлять так званий «життєвий цикл освітньої інновації», або технологію її реалізації.

Такий «життєвий цикл освітньої інновації» зумовлює технологію здійснення інноваційної освітньої діяльності і передбачає десять послідовних організаційних дій:

народження (генерування) інноваційної освітньої ідеї (НІОІ);
розробку інновації у формі інноваційного освітнього проекту (РГОП);
експертизу інноваційного освітнього проекту (ЕІОП);
отримання дозволу на всеукраїнський, регіональний або Місцевий експеримент (Е) та його проведення;
експертизу результатів експерименту щодо освітньої інновації (ЕРЕ);
апробацію результатів експерименту щодо освітньої інновації (А);
експертизу апробованих результатів експерименту щодо освітньої інновації (ЕАР);
опанування інновації (О);
розповсюдження інновації (Р);
збереження інновації (3), що визнається «стандартом» (С) для системи освіти чи її складових.

Інноваційна діяльність у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному, місцевому.

Основні наукові ідеї, покладені в основу освітніх інновацій,

що експериментальне перевіряються чи апробуються у школах

на Всеукраїнському рівні

№	Наукова ідея, покладена в основу освітньої інновації	Назва освітньої інновації	Характеристика інновації	Стадія реалізації інновації
1	Розвиток теоретичного мислення в учнів	«Розвивальне навчання» (Д.Б.Ельконін, В.В.Давидов та інші)	Навчальна	Апробація
2	Розвиток фізичного здоров'я учнів	«Рекреаційна технологія» (О.Д.Дубогай)	Виховна	Експеримент
3	Інтеграція змісту природничої освіти	Програма «Довкілля» (В.Р.Ільченко та інші)	Навчальна	Опанування
4	Гуманітаризація, інтеграція та екологізація освіти	Програма «Росток» (Т.О.Пушкарьова)	Навчальна, виховна	Експеримент
5	Диференціація освітнього процесу в школі	Програма «Азімут» С.І.Подмазін)	Виховна	Апробація
6	Розвиток внутрішніх резервів учнів	«Життєтворчість» (І.Г. Єрмаков та інші)	Виховна	Експеримент
7	Диференціація творчих здібностей учнів	Програма всебічного розвитку дитини «Крок за кроком» (адаптація Л.Кочина, Н.Бібік)	Навчальна	Апробація
8	Авторська модель школи-комплексу, особистісно орієнтована організація НВП	Авторська школа (М.П.Гузика)	Навчальна, виховна, управлінська	Експеримент
9	Модернізація управлінської діяльності керівника ЗНЗ	Технологія управління інноваційними процесами в школі Л.І.Даниленко)	Управлінська	Експеримент

Тема 2. Теоретичні характеристики сучасних технологій навчання

Матеріал для ознайомлення

В сучасних умовах технологічність стає домінуючою характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий ступінь ефективності й оптимальності. Освітня політика держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Характеризуючи стан освіти, вчені підкреслюють, що в ній мають місце кризові явища, які є наслідком відставання освіти від науки і виробництва. Незважаючи на те, що освіта обумовлює науково-технічний прогрес, вона чинить опір інноваційним явищам у власному середовищі.

У теорії і практиці середньої і вищої школи мають місце протиріччя, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій навчання:

між суспільною формою здійснення професійної чи навчальної діяльності, колективним характером праці і спілкування її суб’єктів та індивідуальною технологією оволодіння цією діяльністю;
між необхідністю здійснення діяльності на рівні активності і творчості та функціонуванням репродуктивного мислення, пам’яті, індуктивної логіки процесу засвоєння знань під час навчання;
між спрямованістю змісту навчальної діяльності на вивчення минулого соціального досвіду та орієнтацією суб’єкта навчання на результативність майбутньої професійної діяльності;
між функцією відображення педагогічної реальності у системі психолого-педагогічних понять і категорій і необхідністю реалізації конструктивно-аналітичної функції в процесі вивчення навчальних дисциплін.

Окрім цього, дидактика середньої і вищої школи не завжди оперативно реагує на інноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їхнє впровадження в масову практику. Для вчителів і майбутніх фахівців дидактика була і залишається надто теоретичною наукою тому, що на шляху руху від теоретичних знань до їх практичного застосування існує вакуум. Щоб подолати цей розрив, забезпечити синтез теорії і практики, необхідно озброювати студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Використання нових освітніх технологій передбачає не стільки поповнення теоретико-методологічних знань студентів, скільки формування професійних умінь проектувати, конструювати процес навчання, аналізувати його результати.

Сам термін “технологія” грецького походження і означає знання про майстерність. Учені, користуючись цим поняттям, мають на увазі, з одного боку, сукупність прийомів і способів обробки або виробництва певних продуктів, а з іншого – науку про такі способи. Останнім часом зміст цього поняття значно розширився. Так, наприклад, у сфері обробки інформації (засоби обчислювальної техніки) говорять про інформаційні технології, у фізіології – про технології біологічних систем та ін.

Про технологічні аспекти навчання писав ще Ян Коменський, який прагнув знайти його загальний порядок (ідеальний метод навчання). За такої умови навчання можна характеризувати як “майстерний розподіл часу, предметів і методу”. З часів Коменського було багато спроб зробити навчання подібним на добре відлагоджений механізм. Але вчені і практики поки що далекі до створення ідеального, структурованого навчального процесу. Проблема стабільності в навчанні, а також досягнення кожним учнем високих результатів учіння залишається актуальною.

Уперше термін “технологія” стосовно процесу виховання запропонував А. Макаренко. Він писав: “Наше педагогічне виробництво ніколи не будувалось за технологічною логікою, а завжди за логікою моральної проповіді… Саме тому в нас просто відсутні всі важливі відділи виробництва: технологічний процес, облік операцій, конструкторська робота, використання кондукторів і пристроїв, нормування, контроль, допуски, бракування” (Пед. тв., т. І, с. 191).

Основною перешкодою на шляху до ідеального “єдиного методу” навчання є багатоваріантність, неоднозначність елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу, прояву закономірностей пізнавальної діяльності, взаємовідношень учителя й учнів.

Запровадження педагогічних технологій у практику розпочинається у 60-х роках ХХ ст. В зарубіжній теорії і практиці воно пов’язане з іменами Б. Блума, Д. Брунера, Дж. Керола, С. Сполдінга, Д. Хамбліна, Ю. Бабанського, В. Беспалька, П. Гальперина, Н. Щуркової, а в українській науці – А. Алексюка, В. Бондаря, В. Вонсович, В. Лозової, І. Підласого, А. Фурмана та ін.

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. Технологія педагогічної діяльності враховує об’єктивні дидактичні закономірності і, таким чином, забезпечує в конкретних умовах відповідність результату діяльності попередньо поставленим цілям. Особливістю освітніх технологій є те, що сфера педагогічної діяльності не може бути охарактеризована чітким предметним полем, однозначністю функцій, відокремленістю професійних дій від особистісно-суб’єктивних параметрів. Крім цього, віддаленість і варіативність результату навчальної діяльності не можуть забезпечити його чітке прогнозування і моделювання.

В педагогічній літературі поняття “технологія” використовують у таких значеннях: 1) як синонім понять “методика” чи “форма організація навчання” (технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності); 2) як сукупність всіх використаних в конкретній педагогічній системі методів, засобів і форм (традиційна технологія навчання, технологія Л. Занкова тощо); 3) як сукупність і послідовність методів і процесів, які дозволяють одержати запланований результат. В першому і другому значенні використання поняття “технологія” не конкретизує процес навчання, призводить до мовної плутанини. Тільки у третьому значенні вказане поняття зберігає основний смисл, суть якого полягає в попередньому визначенні діагностичної цілі і засобів її реалізації.

Педагогічний процес являє собою сукупність процесів навчання і виховання. Якщо у навчанні можна чітко визначити діагностичну ціль (тобто ступінь і якість засвоєння навчального матеріалу, способів дій) і здійснювати контроль за її виконанням, то у вихованні це зробити практично неможливо. Це можна пояснити тим, що кожна особистість неповторна, володіє індивідуальними якостями і здібностями, характеризується особливостями психічних пізнавальних процесів. На сучасному етапі педагогіка неспроможна побудувати та реалізувати навчально-виховний процес, який би враховував всі ці аспекти. Крім цього, відсутні засоби діагностики, які забезпечили б однозначне визначення рівня сформованості тої чи іншої психічної й особистісної якості. Тому некоректно використовувати поняття “технологія” до процесу виховання. Отже, викликає сумнів і використання в педагогічній літературі поняття “освітня технологія”, оскільки освіту часто характеризують як сукупність процесів навчання і виховання.

Цей умовивід можна застосувати і щодо поняття “педагогічна технологія”. Як відомо, педагогічний процес забезпечує не тільки навчання і виховання, але й розвиток особистості. Розвиток – ще більш складний і менш вивчений процес, ніж виховання. Тому складно в умовах сучасної школи визначити діагностичну мету розвитку дитини. І виховання, і розвиток не можуть бути організовані на технологічному рівні. На нашу думку, коректним є використання поняття “технологія навчання”.

В педагогічній теорії має місце велика кількість характеристик і визначень педагогічних технологій (ПТ):

ПТ – цілісний процес постановки цілей, постійне оновлення навчальних планів і програм, тестування альтернативних стратегій і навчальних матеріалів, оцінювання педагогічних систем в цілому і формулювання нових цілей, як тільки стає відомою інформація про ефективність системи (С. Сполдінг).
ПТ – алгоритмізація діяльності вчителів та учнів на основі проектування всіх навчальних ситуацій (Л. Фрідман).
ПТ – опис, проект процесу формування особистості (А. Беспалько).
ПТ – науково обґрунтований припис ефективного здійснення педагогічного процесу (Цвєтков).
ПТ – сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу (Б. Ліхачов).
ПТ – опис процесу досягнення запланованих результатів навчання (І. Волков).
ПТ – комплексний інтегративний процес, який містить ідеї, засоби і способи організації діяльності для аналізу проблем, що охоплюють всі аспекти засвоєння знань, і планування, забезпечення, оцінювання та управління розв’язанням цих проблем (Асоціація з педагогічних комунікацій і технологій США).

Розуміння сутності технологічного процесу і наявність різних підходів до його визначення вимагає знайти узагальнену інваріантну ознаку технології навчання.

Серед основних характеристик (критеріїв) технологій навчання учені виділяють такі: системність, науковість, концептуальність, відтворюваність, діагностичність, ефективність навчання, його вмотивованість, алгоритмічність, інформаційність, оптимальність тощо. Значну увагу в технологіях навчання приділяють питанням розвитку і максимального використання технічних засобів навчання, їх освітнім можливостям. Часто серед різних ознак як інваріантну виділяють законовідповідність технології. Таким чином, технологія навчання – упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого результату.

В технології навчання важливе місце належить забезпеченню зворотного зв’язку, який дозволяє в процесі організації контролю постійно знаходити учнів, в яких виникають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу. Це дозволяє коректувати недоліки окремих методів і прийомів, з яких складається технологічний процес.

Контрольні питання:

Хто з видатних педагогів уперше прагнув віднайти загальний порядок навчання?
Чому не вдалося “відкрити” ідеальний метод навчання?
Який зміст включено в поняття “методика” і “технологія” навчання?
Яка проблема є центральною для розуміння технологічної побудови процесу навчання?
Що є предметом технології навчання?
Яке місце в технології займає контроль якості засвоєння матеріалу?
Що “дає” вчителеві знання класифікації цілей навчання?
Чи можна описати (зафіксувати) результати навчання за зовнішніми ознаками, діями учнів?
Назвіть основні дієслова для позначення цілей навчання загального характеру.
Яке навчання називають завершеним?

Творчі завдання

Узагальніть основні способи постановки цілей навчання.
Проаналізуйте основні категорії навчальних цілей у когнітивній сфері.
Охарактеризуйте основні рівні засвоєння знань як опис цілей-результатів навчання.
Охарактеризуйте структурні компоненти технології навчання.

Тема 3. Експеримент в діяльності педагога

Матеріал для ознайомлення

Провідною формою і важливою складовою інноваційної педагогічної діяльності є експеримент, результати якого збагачують новими знаннями про навчально-виховний процес, дають змогу переконатися на підставі педагогічної практики в ефективності нових ідей і технологій.

За змістом і функціональністю педагогічний експеримент може бути навчальним, дидактичним, науково-дослідним. Загалом експеримент у галузі освіти тлумачиться як метод пізнання, за допомогою якого в природних або штучно створених, контрольованих і керованих умовах досліджується педагогічне явище, триває пошук нового, ефективнішого способу розв'язання педагогічної проблеми; метод дослідження, що передбачає виокремлення суттєвих факторів, які впливають на результати педагогічної діяльності, дає змогу варіювати ними задля досягнення оптимальних результатів.

Метою педагогічного експерименту є перевірка ефективності різних педагогічних впливів, тобто змісту, методів, прийомів, форм організації навчальної та виховної роботи. Він дає змогу встановити причинний зв'язок між педагогічними впливами та їх результатами (опануванням знань, умінь, розвитком здібностей, формуванням навичок поведінки тощо).

У педагогічній практиці часто невиправдано ототожнюють із поняттям «експеримент» близькі за змістом поняття «пошук», «пошукова робота», «дослід», «дослідно-експериментальна робота », «дослідницька робота», «власне експеримент», які означають фрагмент «власне експерименту». Насправді чим більше в педагогічній діяльності нового, інноваційного, тим ближча вона до власне експериментальної роботи, чим більше в ній відтворення, хоч і в нових умовах, відомих методів, прийомів, технологій тощо, тим ближча вона до дослідної роботи. Крім того, експеримент повинен бути належно організований.

Інноваційний педагогічний експеримент – метод дослідницько-педагогічної діяльності, який передбачає істотні зміни у змісті, формах і методах роботи з метою підвищення їх ефективності.

Як і в інших сферах діяльності, інноваційний педагогічний експеримент виконує не тільки оцінну, а й прагматичну (вивчення умов впровадження новацій) та прогностичну (визначення перспектив розвитку нововведення) функції. Його структура аналогічна структурі наукового експерименту, до якої належать:

об'єкт і предмет дослідження;
формулювання мети експерименту;
визначення завдань і гіпотези експерименту;
розроблення і вибір конкретних методик і методів дослідження;
експертиза програми дослідження та етапи проведення експерименту.

Інноваційний педагогічний експеримент є важливим чинником інноваційної освіти, яка головною метою вважає формування в людини дослідницької позиції, виховання у неї ставлення до суспільства як до творчо-пошукового середовища.

Основні елементи педагогічного дослідження, його змістовий алгоритм

Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з'ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження. (Сутність цих вихідних положень далі проілюстровано на матеріалі кандидатської дисертації «Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях», яку захистив у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка пошукувач П.Вівчар.)

Проблема дослідження в широкому значенні – складне теоретичне або практичне питання, що потребує вивчення, вирішення.

Проблема має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Об'єкт дослідження – частина об'єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта).

Об'єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб'єктом і об'єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо.

Предмет дослідження – зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об'єкта з певною метою за даних умов.

Предмет дослідження вужче поняття, ніж об'єкт дослідження. Об'єктами, наприклад, можуть бути методи виховання, а предметом – тільки одна група цих методів, наприклад, методи стимулювання виховання.

Мета дослідження – ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Формулюючи мету дослідження, дослідник з'ясовує, який результат передбачає отримати і яким він має бути.

Гіпотеза дослідження – наукове передбачення його результатів.

Вона повинна формулюватися так, щоб з цього формулювання проглядалися положення, які потребують перевірки у процесі дослідження.

Завдання дослідження – його конкретизована мета.

Завдання дослідження: а) вирішення певних теоретичних питань, що є загальною проблемою (наприклад, з'ясування сутності дидактичного явища, вдосконалення його визначення, дослідження ознак); б) експериментальне вивчення практики вирішення проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків, їх причин, типових рис передового досвіду та ін.; в) обґрунтування системи заходів, необхідних для вирішення поставленого завдання; г) експериментальна перевірка пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності; ґ) вироблення методичних рекомендацій для тих, хто використовуватиме результати дослідження на практиці.

Нижче наведено приклад формулювання вихідних положень конкретного педагогічного дослідження, здійсненого П.Вівчарем.

Реформування діяльності виховно-трудових колоній відповідно до міжнародних норм виконання покарання потребує підвищення ефективності процесу морального перевиховання неповнолітніх засуджених, зведення до мінімуму рецидиву після відбуття ними покарання. Цим визначається актуальність проблеми дослідження.

Оскільки головною причиною повторної злочинності неповнолітніх є їх моральна невихованість, постає потреба посилення морального виховання неповнолітніх засуджених під час відбуття ними покарання. Звідси формулювання теми дослідження: «Особливості морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях».

Об'єктом дослідження є процес морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії.

Предмет дослідження – оптимізація змісту, форм, методів і засобів морального виховання неповнолітніх засуджених.

Мета дослідження – розробити, теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити оптимальний зміст, найефективніші форми, методи й засоби морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії.

Гіпотеза дослідження – підвищенню ефективності морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудовій колонії сприяє така його організація, яка передбачає: відповідність змісту, форм, методів і засобів цієї роботи специфічним особливостям особистості даної категорії неповнолітніх; урахування режимних умов їх утримання; систематичні контакти вихованців з батьками, представниками громадськості, яким притаманні високі моральні якості; організацію життя й діяльності неповнолітніх згідно з нормами моралі та права.

Завдання дослідження – проаналізувати стан педагогічної теорії та практики морального виховання неповнолітніх засуджених у виховно-трудових колоніях; виявити моральні особливості неповнолітніх засуджених і встановити типові труднощі в їх моральному перевихованні; визначити специфіку змісту морального виховання неповнолітніх засуджених відповідно до їх індивідуальних особливостей; виявити умови підвищення виховної ефективності провідних засобів перевиховання в процесі морального виховання неповнолітніх засуджених і шляхи їх реалізації; визначити критерії рівня морального виправлення неповнолітнього засудженого; розробити методичні рекомендації для вчителів щодо використання навчальних предметів у моральному вихованні неповнолітніх засуджених .

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме:

1. Визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення.

2. Ґрунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків.

Під час вивчення літературних джерел з'ясовують головну ідею, позицію автора та особливості наукового доробку з досліджуваної проблеми. Важливо також простежити причину та логіку полеміки автора з іншими дослідниками, особливості його аргументації, виробити власну думку щодо його позиції. Аналіз проблеми, яка не знайшла відображення в його праці, допоможе чіткіше сформулювати завдання щодо глибшого вивчення проблеми.

3. Вивчення шкільної практики.

У процесі аналізу літератури про досвід школи слід з'ясувати: що у вирішенні цієї проблеми вчитель здійснює найуспішніше, з якими труднощами він стикається; типові недоліки в його роботі з цього питання, головні причини труднощів і недоліків. Важливо знати, чи досягає вчитель успіхів у роботі, раціонально витрачаючи час, чи вони пов'язані з перевантаженням його роботою в якомусь одному напрямі на шкоду іншим.

4. Формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження.

5. Здійснення експериментальної роботи.

6. Вивчення передового досвіду.

7. Зіставлення експериментальних даних з масовою практикою.

8. Узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези.

9. Оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя.

Методи педагогічного дослідження і їх класифікація

У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження – шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості. При цьому задіяні методи мають відображати динаміку розвитку окремих якостей як на певному віковому відрізку, так і впродовж усього процесу дослідження, забезпечити постійне отримання відомостей про учня з якнайбільшого числа джерел, від найкомпетентніших осіб, які постійно спілкуються, взаємодіють з ним, що дасть змогу аналізувати не лише перебіг процесу, його результати, а й умови, в яких він відбувається.

Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксуються багатьма способами. Для цього вироблено певні типи документації: анкети, плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику, магнітофонні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.

Контрольні питання:

Охарактеризуйте вихідні положення та основні елементи наукового дослідження.
Опишіть алгоритм наукового дослідження.
Яким вимогам повинна відповідати система методів для проведення педагогічного дослідження?
Назвіть основні групи методів науково-педагогічного дослідження, зазначивши ознаки, за якими ці групи виділяються.

Творчі завдання

Оберіть тему науково-дослідної роботи і визначте основні елементи дослідження (тему, об’єкт, предмет, мету, завдання).
Складіть анкету для визначення рівня готовності учнів до самовиховання.
Доберіть систему методів, яку, на Вашу думку, слід використати для визначення рівня згуртованості класного колективу.
Доберіть систему методів, яку, на Вашу думку, слід використати для визначення рівня вихованості учня.
Доберіть систему методів, яку, на Вашу думку, слід використати для вивчення мотивів навчання учня.
Доберіть систему методів, яку, на Вашу думку, слід використати для визначення ефективності застосовуваної методики навчання.

Питання для роздумів

Якими методами можна досліджувати єдність (розбіжність) переконань і вчинків учнів?
Чому результати дослідження,одержані методом соціометрії, потрібно провіряти іншими методами?

Література:

Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. – К., 1998.
Єрмаков І.Г. Нова школа нової України на зламі століть //Психологія і педагогіка життєтворчості. – К.: ІЗМН, 1996. – С. 21.
Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навч. посібник. – К.: ІСДОУ, 1994. – 112с.
Фуллан М. Сили змін: вимірювання глибини освітніх реформ. – Львів, 2000. – С. 50.

Blog

Л. П. доцент кафедри природничо-наукових дисциплін та методики їх викладання Донецького обласного інституту післядиплом

Содержание