Система образования в китае

Вид материала

Документы

Содержание Учет индивидуальных проявлений темперамента в учебном процессе Система образования нигерии Дошкольное образование Школьное обучение Среднее школьное образование Академические предметы Предметы на выбор Старшее школьное образование Основные предметы Предметы на выбор Табл. 1 Кадры, которые готовит система образования Нигерии Табл. 2 Система образования в Нигерии (западный стиль) Национальный диплом о высшем образовании(HND) Национальный диплом (ND) Аттестат о школьном образовании (SSC) Свидетельство о среднем школьном образовании (JSC) Начальные школы (до 5-6 лет). Теологическое университетское образование. Стилі поведінки і способи вирішення конфліктної ситуації Конфлікти між особистістю й групою ... Полное содержание

Подобный материал:

• Налоговая система Китая, 338.72kb.
• Буддизма в китае, 9750.85kb.
• Основные тенденции модернизации систем профессионального образования в китае и россии, 802.56kb.
• И. С. Смирнов Шэнь Дэ-цянь и антологическая традиция в Китае, 386.65kb.
• Оглавление к лекции, 173.4kb.
• План : Система образования Чехии 3 Как организована система образования 3 Университеты, 243kb.
• Магнитное взаимодействие. Магнитное поле электрического тока, 153.57kb.
• Муниципальное учреждение «Управление образования» система управления качеством образования, 603.36kb.
• Религия и свобода совести в Китае (Белая книга), 247.21kb.
• Система работы социально-психологической службы, 575.56kb.

УЧЕТ ИНДИВИДУАЛЬНЫХ ПРОЯВЛЕНИЙ ТЕМПЕРАМЕНТА В УЧЕБНОМ ПРОЦЕССЕ


Мармута Татьяна

гр. М-33

Сумский государственный университет

Кафедра управления


Наблюдая за людьми, нетрудно заметить их неповторимое индивидуальное своеобразие в общей подвижности, скорости речи, выявлении чувств. Одни из них вспыльчивые, подвижные и веселые, другие – медленные, спокойные и холодные, остальные – очень переживают, но скрывают свои чувства, хилые и пассивные. Эти индивидуальные отличия предопределены их темпераментом.[5, ст. 196]

Каждая деятельность предъявляет к психике человека и ее динамическим особенностям определенные требования. Нет темпераментов, идеально пригодных для всех видов деятельности. Можно образно описать, что люди холерического темперамента более пригодны для активной рискованной деятельности, сангвиники – для организаторской деятельности, меланхолики – для творческой деятельности в науке, флегматики – для планомерной и плодотворной деятельности. [7, ст. 281]

Темперамент отражает динамические аспекты поведения, преимущественно врожденного характера, поэтому свойства темперамента наиболее устойчивы и постоянны по сравнению с другими психическими особенностями человека. Наиболее специфическая особенность темперамента заключается в том, что различные свойства темперамента данного человека не случайно сочетаются друг с другом, а закономерно связаны между собой, образуя определенную организацию и структуру.

К свойствам темперамента можно отнести те отличительные индивидуальные признаки человека, которые определяют собой динамические аспекты всех его видов деятельности, характеризируют особенности протекания психических процессов, имеют более или менее устойчивый характер, сохраняются в течении длительного времени, проявляясь вскоре после рождения. Считают, что свойства темперамента определяются в основном свойствами нервной системы человека.[3, ст. 397]

Темпераменту как динамической характеристики психической деятельности присущи такие свойства как сенситивность, реактивность, пластичность, ригидность, резистентность, экстравертность и интровертность.[2, ст. 223]

Роль темперамента в учебном процессе заключается в том, что от него зависит влияние на деятельность различных психических состояний, вызываемых неприятной обстановкой, эмоциогенными факторами, педагогическими воздействиями. От темперамента зависит влияние различных факторов, определяющих уровень нервной системы.[7, ст. 281]

Студенты с подвижной нервной системой характеризуются быстрым усвоением учебного материала, высокой скоростью запоминания, понимания и развязывания задач, однако они часто допускают ошибки, к тому же небрежно выполняют учебные задания. Напротив, студенты с инертной нервной системой медленнее усваивают материал, им нужно больше времени для его воссоздания, однако в процессе развязывания задач, к которым предварительно готовятся, они допускают меньше ошибок. Соответственно различается индивидуальный стиль их учебной деятельности, в «подвижных» более развитая исполнительная часть, а в «инертных» — ориентировочная.

Среди свойств темперамента, что существенно отражаются на успеваемости учебной деятельности, особенную роль играет реактивность, но она также сопровождается своеобразным индивидуальным стилем деятельности. Высокореактивные студенты больше внимания уделяет вспомогательным учебным действиям (подготовке к выполнению заданий, изготовлению чернового варианта, его проверке и тому подобное), чем главным. Это объясняется тем, что дополнительные действия, которые обеспечивают успешность выполнения главной работы, дают возможность высокореактивному студенту предотвратить возможные трудности, которые более успешно преодолевают его низкореактивные товарищи. Хотя через низкую выносливость высокореактивные больше устают в ситуациях, которые нуждаются в незаурядных усилиях, они так организуют ориентировочные действия, чтобы рационально использовать свои возможности. Низкореактивные такой тенденции не обнаруживают, а потому и при привычных условиях не имеют заметных преимуществ в учебном процессе. В экстремальных условиях (лимит времени или высокая ответственность за возможные ошибки) низкореактивные студенты обычно опережают высокореактивных.[1, ст. 441]

Исследованиями доказано, что на основе одинаковых свойств высшей нервной деятельности можно сформировать существенно разные динамические особенности личности: у слабого типа нервной деятельности – силу действий, в неуравновешенного – уравновешенность, в инертного – резвость, подвижность. Такие изменения наступают под воздействием смысловой стороны деятельности. Путем вправления можно достичь определенного уровня торможения, слабости, инертности или несдержанности движений, но образованы таким способом позитивные действия – сила, уравновешенность, подвижность – не устраняют полностью прирожденной слабости, неуравновешенности или инертности нервной деятельности. В экстремальных условиях, привычное, в основном, теряет силу. В действие вступают естественные особенности типа нервной системы свойственной человеку: слабость, возбудимость, которые оказываются в растерянности, избыточной возбудимости, потере самообладания.[2, ст. 227]

Невзирая на выразительные отличия темперамента (первый реактивный, сенситивний, ригидный, с невысоким темпом реакций; второй активный, эмоционально стойкий, с высоким темпом реакций) высоких результатов в учебном процессе можно достичь за счет индивидуального стиля деятельности, который усиливает одни и ослабляет другие свойства темперамента.[1, ст. 411]

Индивидуальный стиль деятельности не появляется стихийно, а постепенно производится на протяжении всей жизни. Это значит, что человек производит и совершенствует такие приемы и способы выполнения действий, которые больше всего отвечают его темпераменту. Важным условием формирования индивидуального стиля деятельности является заинтересованное, сознательное и творческое отношение студента к своему учебному процессу. [5, ст. 204]

Овладение свойствами собственного темперамента и их компенсация, формирование индивидуального стиля деятельности начинается еще в детские годы, формируется в учебном процессе и завершается в условиях трудовой деятельности человека.


Литература:

1. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – 5-те вид., стер. – К.: Вища шк., 2006. – 487с.
   
2. Максименко С.Д., Соловісико В.О. Загальна психология: Навч. підручник. – К.: МАУП.2000. – 256 с.
   
3. Немов Р.С. Психология: Учеб. для высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-е изд. – М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС, 2003. – 688с.
   
4. Основи психології: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів / А.І. Завалевський, К.М. Лемківський. – Х.- К., 2005. – 416с.
   
5. О.М. Степанов, М.М. Фіцула Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник, видання 2-ге, виправлене, доповнене. Київ, Академвидав. 2006.
   
6. Психология. Учебник./ Под ред-й А.П. Крылова. – М.: ПБОЮЛ Гриженко Е.М., 2000. – 584с.
   
7. Столяренко Л.Д. Основы психологии. 3-е изд., перероб. и доп. (Серия «Учебники, учебные пособия ») – Ростов в/д: Феникс, 2002.- 672с.
   

СИСТЕМА ОБРАЗОВАНИЯ НИГЕРИИ

студенты гр. ЕД–31

Лугченко А.А. ИгинЛа


Нигерия – федеративное государство в Западной Африке с населением 128,8 млн. человек (2004). Страна находится на 6 месте по добыче и экспорту мировой нефти. Доход от продаж составляет 90% наполняемости бюджета. Однако, по уровню жизни населения Нигерия занимает 148 место в мире. Кризис экономики сказывается и на системе образования, финансирование которой резко сокращается (80% бюджетных денег идет на погашение внешних кредитов).

Только 47% детей получают дошкольное образование, 84,6% из которых поступают в школы. Общегосударственный уровень грамотности населения составляет 50%.

Территория страны три столетия была колонией Великобритании и только в 1960 г. обрела суверенитет. Колониальный статус отразился на системе образования, которая имеет ярко выраженный европейский стиль.

Дошкольное образование детей начинается с 3-х летнего возраста и продолжается три года. Занятия длятся по 30 минут. Изучаются следующие предметы: английский язык (6 уроков/неделя); арифметика (5 уроков/неделя); один из племенных нигерийских языков (2 урока/неделя); религия, письмо, чтение, поэзия, межличностные отношения, музыка, основы прикладных наук (по 3 урока/неделя). Академический год дошкольного образования длится 10 месяцев.

Школьное обучение поделено на 3 периода: Начальное (Primary); Среднее (Junior Secondary); Старшее (Senior Secondary).

Начальное школьное обучение длится с 6 до 11-ти летнего возраста. В стране оно считается базовым, здесь закладываются основы письменной и математической грамотности, развивается позитивный настрой к работе, общению, жизни в общине, сотрудничеству и стремлению получать знания.

Занятия в начальной школе длятся 35 минут. Изучают 7 предметов: английский язык (5 уроков/неделя); математика (5 уроков/неделя); социальные науки (религии, физкультура, медицина – 4 урока/неделя); основы прикладных наук (2 урока/неделя); культура (этикет, рисование, музыка – 1 урок/неделя); сельское хозяйство (2 урока/неделя); ремесла (2 урока/неделя).

Академический год длится 10 месяцев. С начальной в среднюю школу переходят только 50,3% детей. Это объясняется бедностью семей (дети заняты работой на фермах или становятся учениками ремесленников) и ранним замужеством девочек (46,6% девочек оканчивают обучение на начальном школьном уровне).

Среднее школьное образование длится 3 года (с 11 до 14 лет). Обучение имеет профессиональную и академическую подготовку. Продолжительность уроков повышается до 40 минут.

Академические предметы: английский; математика; племенной язык Нигерии (L1); племенной язык Нигерии (L2); интегративные науки (биология, химия, физика); социальные науки; искусство (музыка, рисование); религия; физкультура; 2–3 предмета на выбор по профессиональной подготовке.

Предметы на выбор: вводная технология (плотничество, кузнечное дело, электроника, механика); местные ремесла; домоводство; бизнес-науки (набор, стенография, в некоторых школах – французский, арабоведение).

Учащиеся по окончании средней шкалы и успешной сдачи экзаменов Федерального экзаменационного бюро (FEB) получают сертификат о среднем школьном образовании (JSC). Уровень перехода детей на следующую ступень образования распределяется следующим образом: 60% – старшее школьное образование; 20% – технические колледжи (политехнические, монотехнические, педагогические); 10% – центры по проф. подготовке (BEST-centre “Business & Engineering Skills Training Centre”); 10% – подмастерья ремесленников и фермерство.

Старшее школьное образование длится 3 года (с 15 по 18 лет). Обучение ведется по довольно диверсифицированной программе, направленной на расширение знаний учащихся и их кругозора. Каждый ученик должен освоить 6 основных предметов и 2-3 дополнительных.

Основные предметы: английский; математика; племенной язык; биология, химия, физика или интегративная наука – 1 на выбор; английская литература, история, география или социальные науки – 1 на выбор; проф. подготовка.


Предметы на выбор:

Профессиональные: сельское хозяйство; прикладная электроника; бухгалтерия и основы экономики; архитектура; торговля; информатика.

Общеобразовательные: высшая математика; медицина; физкультура; дизайн; библиознавство; ислам; компьютерная графика; компьютерный набор; стенография; арабский; французский; музыка и т.д.

Академический год длится 10 месяцев. По окончании курса и успешной сдачи экзаменов Западноафриканской экзаменационной комиссии (WAEC) учащиеся получают сертификат о старшем школьном образовании (SSC).

66,7% выпускников поступают в университеты, однако это составляет всего лишь 1% от общего населения (150 – 200 тыс.). Обучения длится от 3 до 7 лет, в зависимости от профиля. После бакалаврата получают Национальный диплом (ND), а после магистратуры – Национальный диплом о высшем образовании (HND).

В Нигерии выделяют традиционные университеты (16 федеральных и 8 государственных), которые обучают классическим гуманитарным и прикладным наукам, и узкоспециализированные. Среди последних выделяют:

• Политехнические университеты (5 федеральных, 4 государственных);
  
• Аграрные университеты (3 федеральных);
  
• Военный университет.
  

Выводы о системе образования Нигерии можно представить в следующих таблицах:


Табл. 1 Кадры, которые готовит система образования Нигерии

Образовательный уровень	Тип института образования	Кадры
Третичный	Университеты	Профессионалы (высшее звено)
Вторичный	Технические колледжи: – политехнические	Техники и технологи (среднее звено)
	– педагогические	Преподаватели техникумов (среднее звено)
	– монотехнические	Мастера (низшее звено)
Пост-начальный	BEST – центры	Ремесленники, операторы (низшее звено)
Начальный	Школа	Базовое образование

Табл. 2 Система образования в Нигерии (западный стиль)

возраст	Университетское образование	Национальный диплом о высшем образовании(HND) Магистратура				Академический год
25 21-22						9 месяцев (семестры по 18 – 20 недель)
18		Национальный диплом (ND) Бакалаврат
14	Школьное образование	Аттестат о школьном образовании (SSC)				10 мес.(3 семестра по 12–13 нед.)
		Старшая школа	BEST	подмастерья	технический колледж: – политехнический; – монотехнический; – педагогический	9 мес. (2 сем. по 18–20 нед. или 3 сем. по 34–40 нед.)
11		Свидетельство о среднем школьном образовании (JSC) Средняя школа				10 мес.(3 семестра по 12–13 нед.)
6		Начальная школа				10 мес.(3 семестра по 12–13 нед.)
3	Дошкольное образование (47%)					10 мес.(3 семестра по 10–12 нед.)

Особые школы существуют для одаренных детей. Их всего – 11. Это – 5% от всех учащихся, занятых школьным образованием. В таких школах готовят будущих интеллектуальных работников и политических деятелей. Чтобы быть зачисленным в такую школу нужно пройти 1-годичную подготовительную фазу и успешно сдать экзамены.

Однако есть 50% детей, которые не заняты школьным образованием так называемого западного стиля. Такие дети обучаются по традиционному нигерийскому стилю – профессиональному обучению внутри общин. Дети изучают нигерийские традиции и ремесла своих родителей. Род занятий варьируется по географическому принципу: от фермерства, торговли и ремесел до виноделия и народной медицины. Ученики адаптируются к своим ролевым ожиданиям, к тому, чем занимается их община. Однако в основном ребята не умеют читать и писать. Взрослые часто привлекают мальчиков к общинным собраниям, чтобы научить народным премудростям (пословицам и поговоркам) и ораторскому мастерству.

В Нигерии, помимо западного и местного стилей образования, развит и третий – религиозные (исламские) частные школы. Обучение ведется здесь в три этапа:

• Начальные школы (до 5-6 лет). Обучение ведут малламы – религиозные учителя. Дети изучают по 1-2 суры в день; учат арабское письмо;
  
• Средние школы. Учащиеся изучают значения религиозных текстов, грамматику, синтаксис, арифметику, алгебру, логику, риторику, юриспруденцию и теологию. Обучение ведется исключительно на арабском языке.
  
• Теологическое университетское образование. Исламский центр в Университете Байеро в г. Кано.
  

В богатых индустриальных, торговых и портовых городах развиты частные европейские школы. Плата за обучение в них довольно высокая: например, в Американской интернациональной школе в г.Лагос она колеблется от 12 до 15 тыс. $/год, а в Британской – 8 тыс. £ и полный пансион. Такая цена объясняется очень высоким конкурсом, сравнительно высоким уровнем знаний выпускников и дипломом европейского образца, что дает возможность поступить в любой европейский или американский ВУЗ. Максимальное число учащихся в классах таких школ – 20 чел., тогда как в государственных – 50, помимо чего, родители покупают индивидуальные стулья, парты и даже мел.

Таким образом, Нигерия может похвастаться многостильностью системы образования. Однако 50% населения не то, что не умеют читать и писать, но даже не говорят на английском – официальном языке государства.


СТИЛІ ПОВЕДІНКИ І СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНОЇ СИТУАЦІЇ

Коротун А.В.
гр СТ – 31

Всі люди живуть в соціумі і всі різні, кожен має свої переконання, свою життєву позицію, тому між людьми виникають конфліктні ситуації. Для того щоб вміти, як себе вести в цьому випадку, необхідно знати, що таке конфлікт, з чого від складається, способи попередження і стилі поведінки в ньому.

Конфлікт - це зіштовхнення протилежно направлених не сумісних одна з одною тенденцій в свідомості окремого індивіду, в міжособистісних відношеннях окремих особистостей чи груп, зв'язані з негативними емоційними переживаннями.

Конфлікти в залежності від учасників сторін згідно [1] бувають: особистісні, міжособистісні, групові.

В будь-якій групі конфлікти є невід'ємною складовою взаємодії. Існує чимало класифікацій групових конфліктів. За ознакою .«кількість конфліктуючих сторін чи учасників конфлікту» виокремлюють такі типи:

• Конфлікти між особистістю й групою, які виявляються як суперечність між очікуваннями або вимогами окремої особистості й сформованими в групі нормами, цінностями, особливостями по­ведінки, способами виконання намічених цілей, завдань.
  
• Внутрішньогрупові конфлікти. В такій ситуації всі члени групи
  можуть постати в ролі учасників конфлікту. При цьому, стаючи на бік тієї чи іншої сторони, люди утворюють мікро групи, які в процесі самого конфлікту діють як єдиний суб'єкт.
  
• Міжгрупові конфлікти — це конфлікти всередині формальних груп спільноти (наприклад, між адміністрацією і профспілками), усередині неформальних груп, а також між формальними й неформальними групами.
  

Для розуміння конфлікту з середини розглянемо структуру конфлікту, яка відображена на рисунку 1 [1].

Найбільш поширеними є міжособистісні конфлікти, так як люди контактують між собою повсякденно. Тому корисно знати, володіти прийомами запобігання міжособистісним конфліктам за [2]. Назвемо деякі з них:

1. дотримуватися "соціальної дистанції" у взаємостосунках з іншими людьми;
   
2. дотримуватися "правила різноманітності" (чим більша взаємна зацікавленість партнерів зі спілкування, чим різноманітніші їх інтереси, чим більший збіг цих інтересів, тим значно більший ресурс співпраці, тим менше можливостей для виникнення конфлікту);
   
3. дотримуватися "правила згладжування" конфліктної ситуації;
   
4. звертатися до значущості іншого;
   
5. виключати соціальну демонстрацію себе самого;
   
6. додержуватися правил безконфліктного спілкування, а саме: не вживати конфліктогенів (слів, дій, бездіяльності, здатних привести до конфлікту), не відповідати конфліктогеном на конфліктоген, проявляти елепатію до співробітника, робити якомога більше доброзичливих посилань.
   

Правила поведінки в міжособистісному конфлікті:

1. Зберігати спокій, холоднокровність.
   
2. З'ясувати сутність конфлікту, його причину.
   
3. Уникати зіткнень особистісного плану зіткнень з опонентом.
   
4. Уникати слів з негативним емоційним оцінним змістом.
   
5. Зрозуміти позицію, точку зору, інтереси опонента.
   
6. Залишатися відкритим до розгляду взаємних претензій і пропозицій.
   

Важливим є вибір стилю поведінки в конфлікті. Згід­но з концепцією Томаса-Кіллина, є п'ять основних стилів поведінки в конфлікті[2] :

• стиль конкуренції (учасник конфлікту не зацікав­лений у співпраці з іншими, задовольняє власні інтере­си, зашкоджуючи іншим; нав'язує своє рішення);
  
• стиль ухилення (учасник конфлікту не обстоює свої права, не співпрацює ні з ким для вироблення розв'язання проблеми, ухиляється від вирішення конф­лікту);
  
• стиль пристосування (учасник конфлікту зглад­жує суперечності, зашкоджуючи своїм інтересам);
  
• стиль компромісу (учасники конфлікту регулю­ють розбіжності через взаємні поступки);
  
• стиль співпраці (учасники конфлікту вирішують конфлікт шляхом взаємного задоволення інтересів).
  

Такі стилі можуть застосовуватися залежно від при­чин виникнення конфлікту проте стиль співпраці є найбільш конструктивним, тому що зникає предмет конфлікту.

Вибір людиною власного стилю поведінки в конф­лікті залежить: від особистісних властивостей і харак­терного стилю поведінки учасників, залучених до конфлікту, його виду; значущості конфлікту для його учасників.

Трофімов Ю.Л. вважає, що важливо зрозуміти, що кожний з названих стилів ефективний тільки при певних умовах. Треба вміти адекватно використовувати кожен із них і робити свідомий вибір, урахову­ючи конкретні обставини. Найкращий підхід визначається конкретною ситуацією.

Згідно з [2] найважливішим у виборі ефективної стратегії та стилю поведінки в конфлікті є фактор орієнтованості його учасників на свої та чужі інтереси. Від того, чи зацікавлені учасники конфлікту лише у власній вигоді, чи враховують також інтереси іншої сторони, залежить тип стратегії, якій буде віддано перевагу. Досить популярні такі стратегії та властиві їм стилі поведінки в конфлікті: проблемно-вирішувальна; суперництва; поступок; бездіяльності.

Завершення конфлікту передбачає його закінчення, припинення з будь-яких причин. Розв'язанням конфлікту є лише та чи інша позитивна дія (рішення) самих учасників або третьої сторони, що припиняє протиборство мирними чи силовими засобами.

Виділяють три стратегії завершення конфлікту.

Насильство - більш слабка сторона за допомогою сили примушується до підкорення і виконання вимог більш сильної сторони. Насильство, або силове розв'язання конфлікту, стратегічно завжди малоефективне, тому що придушена сторона майже завжди залишається незадоволеною розв'язанням конфлікту таким шляхом, і це спонукає її до прихованого опору, а іноді й до відкритого бунту, для придушення яких знову і знову знадобиться насильство.

Роз'єднання - конфлікт не розв'язується, а завершується припиненням взаємодії, розривом стосунків між учасниками конфлікту.

Примирення - суперечності і розбіжності улагоджуються мирно, що може відбуватись ніби само собою, та в основному недовгочасно, оскільки проблему і тему конфлікту не вичерпано та, відповідно, не розв'язано, або примирення між учасниками може бути здійснено внаслідок переговорів, які закінчуються ухваленням обов'язково узгодженого рішення, яке влаштовує обидві сторони.

Найбільш результативним шляхом усунення конфліктних суперечностей є роз'вязання конфліктів. Позитивні взаємостосунки рідко зустрічаються в ситуації конфронтації. Ескалація конфлікту часто робить учасників ригідними і підозрілими. У такому разі виникає необхідність участі третьої сторони для пошуку рішення, яке задовольняє обидві сторони. Третя сторона — індивід або група, зовнішні стосовно конфлікту двох або більше учасників, що намагаються допомогти в досягненні згоди.

Виділяють декілька типів (або ролей) участі третьої сторони в розв'язанні конфлікту: арбітр, посередник, помічник. Вони розрізняються ступенем контролю третьою стороною рішень, що ухвалюються.

Однією з найбільш поширених є технологія розв'язання конфліктів, яка орієнтована на вичерпування конфліктологічної формули конфлікту і передбачає: з'ясування реальних причин конфлікту; визначення проблеми конфлікту; виявлення реальних і прихова­них причин конфлікту; проведення аналізу, визначен­ня частоти і тематики інцидентів; усунення конфліктної ситуації, що передбачає розв'язання накопичених суперечностей, які містять дійсну причину конфлікту; вичерпання інциденту, який виник у результаті збігу обставин, що є приводом для конфлікту; вичерпання конфлікту в разі зникнення всіх компонентів формули конфлікту.

Залежно від того, чи вважають учасники конфлікту його завершення вдалим або невдалим для себе відповідно до досягнення власних цілей, виділяють декіль­ка способів розв'язання конфліктів, які нерідко також називаються стратегіями та обумовлюють особливості поведінки та вибір відповідних тактик.

• Стратегія "виграти/програти". Конфліктуюча сторона бажає досягти виграшу за рахунок програшу опонента і хоче стати переможцем у конфлікті, а опо­нента зробити переможеним.
  
• Стратегія "програти/виграти". Конфліктуюча сторона налаштована на поразку, оскільки вбачає в опоненті, наприклад, занадто сильну сторону, боротьба з якою приречена на провал.
  
• Стратегія "програти/програти". Конфліктуюча сторона йде на програш, але разом з тим примушує й іншу сторону залишитись у програші.
  
• Стратегія "виграти/виграти". Конфліктуюча сторона прагне до такого виходу з конфлікту, який дасть змогу виграти обом сторонам.
  

Згідно Крилова А.А., вирішення конфлікту можна вважати остаточним тільки втому випадку, якщо учасники конфліктної ситуації не просто знаходять якесь вирішення проблеми, що стала предметом їх суперечностей, але й приходять до вирішення в результаті згоди.

Підсумуємо. Конфлікт може виконувати позитивну функцію для подальшого розвитку. Але якщо він є небажаним, то необхідно вміти запобігти його виникненню. Коли ж конфлікт виник, ми намагаємося вирішити його в найкоротший термін, знаючи правила та стилі поведінки в конфлікті з урахуванням всіх умов це не важко.


Список літератури

1. Орбан- Лембрик Л.Е. "Соціальна психологія" Книга 2.- К: "Либідь"2006
   
2. Семенова А.В., Гурін Р.С. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник- К.: Знання,2006,319с.
   
3. "Психология" под ред.. А.А.Крилова.- Москва 2000
   
4. "Психологія" за ред.. Ю.Л. Трофімова- К.: "Либідь"2003