Система образования в китае

Вид материала

Документы

Содержание Женщина и карьера Внутриличностная защита от манипулятивного воздействия в психоаналитической парадигме Особливості освітніх ігор як модернізаційного механізму Психологія кольору

Подобный материал:

• Налоговая система Китая, 338.72kb.
• Буддизма в китае, 9750.85kb.
• Основные тенденции модернизации систем профессионального образования в китае и россии, 802.56kb.
• И. С. Смирнов Шэнь Дэ-цянь и антологическая традиция в Китае, 386.65kb.
• Оглавление к лекции, 173.4kb.
• План : Система образования Чехии 3 Как организована система образования 3 Университеты, 243kb.
• Магнитное взаимодействие. Магнитное поле электрического тока, 153.57kb.
• Муниципальное учреждение «Управление образования» система управления качеством образования, 603.36kb.
• Религия и свобода совести в Китае (Белая книга), 247.21kb.
• Система работы социально-психологической службы, 575.56kb.

ЖЕНЩИНА И КАРЬЕРА

Волощук Б. ИТ-31


Закрепленная в веках позиция мужчины - главы дома и кормильца сейчас перестала работать. Растет количество семей, где таковые функции возложила на себя женщина, кормя не только детей, но и мужа. Волей-неволей женщинам приходится работать.

Сейчас тема «женщина и карьера» все еще остается актуальной. Возникают вопросы о психологических особенностях женщины-руководителя, ее отличиях в принятии решений и отношениях в коллективе.

В этой статье будут рассмотрены и изучены такие акценты этого вопроса:

• факторы становления женщины-руководителя;
  
• отличие от мужчин-руководителей, психологические особенности;
  
• применение деловых качеств женщины-руководителя в работе.
  

Распознать будущую деловую женщину можно еще в школе: это девочка способная, но, по мнению учителей, иногда с хулиганскими замашками. А на самом деле она просто протестует против школьной муштры, борется за свою свободу, стремясь одновременно к знаниям и власти. Часто она ведет себя как мальчишка, потому что ее уже в подростковом возрасте угнетает разница требований к двум полам. Она доказывает свое право не быть паинькой, как это часто требуется в школе от девочек. А учеба дается ей легко, даже если она порой не учит уроков. Первые трудности появляются в институте. Иногда приемная комиссия действует, что называется, по половому признаку: девушкам отдается меньше предпочтений на экзаменах, чем юношам. Особенно сложно поступить туда, где девушек мало или где специальность изначально считается «мужской». И если такая девушка все же пробивается и поступает, то можно быть уверенным: по интеллектуальным способностям она гораздо выше тех юношей, что были приняты вместе с ней. В период студенчества деловая женщина начинает обеспечивать себе финансовую независимость. Стипендия у нее часто не повышенная, а самая обычная (потому что ее оценки не отражают ее реальный уровень знаний), но подрабатывает во время учебы она практически всегда. К тому же ведет активную социальную жизнь. Ведь помимо того, что у нее имеется высокий интеллектуальный потенциал, она к тому же дама энергичная и энергию эту старается тратить не по пустякам, а чтобы добиться чего-то определенного в жизни. В частности, занимаясь социальной деятельностью, она закладывает фундамент своей карьеры и удовлетворяет свое стремление к власти. В прежние времена такие девушки становились комсомольскими лидерами, теперь же они со студенческой скамьи начинают пробиваться в бизнес.

Конечно, любой женщине для достижения своих целей требуется больше умственных и волевых усилий, чем мужчинам. Результатом чего часто бывает плохое здоровье и поздний ребенок, или же отсутствие его.

Деловая женщина, в идеале, это яркая личность, она женственна, не жестока и не холодна, интеллектуально и физически активна, решения принимает сама, но прекрасно улавливает настроения других; ей несвойственна мелочная опека подчинённых. Она готова рисковать, целеустремлённа, уверенна в себе, достойно реагирует на критику, замечания и даже оскорбления. Умеет оперативно переключаться с одной социальной роли («руководитель, деловая женщина») на другую («дочь, мать, жена»), уверенна в понимании, поддержке и помощи со стороны мужа и детей. Восхождение по лестнице успеха оказывается делом тяжёлым и небезопасным. Деловая женщина должна постоянно доказывать себе и окружающим, что занимается именно своим делом. Примерно 1/3 всех нервных расстройств бизнес-леди происходит от столкновения их роли руководителя на работе и исполнителя дома. Но у женщины есть ряд преимуществ, реализовав которые, она может стать успешным руководителем. Женщина-лидер обладает более тонким социальным интеллектом, она тоньше ощущает нюансы отношений, в том числе и отношение к себе. Она умеет оценивать и прогнозировать поведение других людей. Правда, её больше, чем мужчин, подстерегает опасность пойти на поводу у своих эмоций. А истеричность и лидерство - есть вещи несовместимые. Женщина обладает большей контактностью и практичностью мышления. Если мужчина склонен строить долгосрочные планы, рассчитывать на долгосрочную перспективу, то женщина предпочитает конкретно гарантированный результат, «здесь и сейчас». Это конечно не всегда хорошо, но часто является залогом успеха и прибыли. Женщина лучше мужчины контролирует свои и чужие ошибки; она, как правило, лучше формулирует свои мысли и выражает идеи. Замечено, что она меньше, чем мужчины реагирует на ухаживания и сексуальные притязания в деловых отношениях.

Женщины обычно не склонны домогаться сослуживцев и подчиненных и оскорблять их по половому признаку. Чётко различают дело и развлечения.

Женщины, обычно, не уходят в запой и больше дорожат своим рабочим местом, чем мужчины. Они, дорожа работой, больничные не берут, перенося грипп на ногах, c больным ребенком уговаривают посидеть бабушку.

Давно уже проверено, что, как руководитель, женщина не хуже мужчины, а в чем-то даже превосходит его (например, в межличностном общении или интуиции). Высокообразованные люди не могут полноценно работать под руководством терроризирующего и подавляющего их инициативу начальника. Демократический стиль руководства - это актуальная тенденция менеджмента, исконно присущая женщине в противовес мужскому авторитарному стилю. Стать руководителем непросто, но еще сложнее удержаться в этой роли и обрести союзников. Создавая команду, женщина-руководитель использует инициативность и деловитость. Свои женские недостатки она старается превратить в достоинства. Когда и этого окажется мало, заимствует мужские, жесткие способы разрешения трудных вопросов. Что поможет сделать управление эффективным?

• Использование заложенного природой «материнского инстинкта», выраженного в заботе о сотрудниках, общем деле, в сохранении и приумножении успехов.
  
• Проявление скрупулезности в работе. Часто женщина замечает все мелочи, стремится к излишней пунктуальности. Эти качества могут стать плюсами в работе, они позволят не упустить небольшой, но выгодный заказ, привести производственные дела к логическому завершению.
  
• Трансформация женской мягкости в гибкость. Принимая компромиссные решения, можно не только уладить проблемы коллегиальных отношений, но и заключить выгодные коммерческие сделки.
  
• Использование мужского, жесткого стиля поведения в решении судьбоносных вопросов: заключении контрактов, увольнении нерадивых сотрудников, выработки стратегии управления коллективом.
  

Практика показывает, что женщины, как правило, хорошие руководители. Они делают ставку не на авторитарность, а на четкую организацию, они обязательны, аккуратны, достаточно осторожны и хорошо чувствуют людей. Многие из женщин, занятых на руководящей работе, обладают уникальным интеллектом, а что касается преданности делу, сама природа научила их заботиться о семье, быть в ней центральной фигурой. Если женщина создала свое дело или является руководителем, то она сможет постоять и за семью, и за дело, и за коллектив. Особенно, если сумеет окружить себя умными и самостоятельными мужчинами.


Литература:

1. ksavera.narod.ru
   
2. ссылка скрыта
   
3. u/pub/article.aspx.id=6752
   

ВНУТРИЛИЧНОСТНАЯ ЗАЩИТА ОТ МАНИПУЛЯТИВНОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ В ПСИХОАНАЛИТИЧЕСКОЙ ПАРАДИГМЕ


Ночёвная Н.Н.


Актуальность проблематики социально-психологической защиты личности от информационных воздействий за последнее десятилетие значительно возросла.

Система приемов манипулятивного воздействия, доведенная до идеологии и технологии межличностного взаимодействия, ставшая в виде психологии манипуляций компонентом общественной и индивидуальной психологии в США и в Западной Европе, получила в настоящее время массовое распространение в нашей стране и продолжает активно и широкомасштабно проникать в систему информационно-коммуникативных процессов нашего общества, оказывая разрушающее влияние на психику людей.

По прогнозам ученых на XXI в., деструктивные манипуляции человеком, общественным мнением и массовым сознанием могут наряду с национальными конфликтами, экологическими катастрофами и демографическими бедствиями превратиться в глобальную мировую проблему начала третьего тысячелетия[1].

Под манипулятивным воздействием понимается вид психологического воздействия, которое используется для скрытого внедрения в психику жертвы целей, желаний, намерений, отношений или установок манипулятора, не совпадающих с актуально существующими потребностями жертвы.

Поэтому в качестве предмета защиты рассматривается психика человека в целом или какая-либо психическая структура, целостное внутриличностное психическое образование. В первую очередь выделяются: самооценка, самоуважение, чувство уверенности, представление о себе, Я-концепция, образ Я, Эго, самость, индивидуальность, а также мотивационные образования (желания, предпочтения, вкусы), когнитивные структуры (мировоззрение, мнения, знания), поведенческие проявления (привычки, умения, стиль общения, поведения или деятельности). Таким образом, внутриличностные защиты возникают в условиях внутриличностной борьбы, которую ведут вышеперечисленные относительно самостоятельные личностные подструктуры.

История развития и ревизии взглядов на феномен психологической защиты изначально связана с психоаналитической парадигмой. Концепция психологической защиты является одним из наиболее важных вкладов психоанализа в теорию психологической адаптации. З. Фрейдом впервые подробно описано функциональное назначение защиты или ее цель. Она заключается в ослаблении интрапсихического (лат. intra – внутри) конфликта (напряжения, беспокойства), обусловленного противоречием между инстинктивными импульсами бессознательного и интериоризированными требованиями внешней среды, возникающими в результате социального воздействия. Защита по З. Фрейду представлена "как общее наименование всех тех механизмов", которые, будучи продуктами развития и научения, ослабляют диалектически единый внутренне-внешний конфликт и регулируют индивидуальное поведение. То есть явление связывается с основными функциями психики: приспособлением, уравновешиванием и регуляцией.

В дальнейшем А. Фрейд дает развернутую дефиницию защитных механизмов: "Защитные механизмы – это деятельность "Я", которая начинается когда "Я" подвержено чрезмерной активности побуждений или соответствующих им аффектов, представляющих для него опасность. Они функционируют автоматично, не согласуясь с сознанием".

В современных справочниках защитные механизмы в психоаналитической парадигме определяются как бессознательные стратегии, благодаря которым личность снижает тревогу или избегает конфликта ценой искажения реальности: неадекватного восприятия каких либо аспектов внешнего мира или чувств [2]. Основные защитные механизмы: вытеснение, реактивное образование, проекция, регрессия, сублимация, рационализация. Защитные механизмы включаются по большей части неосознанно, достигаемый компромисс обычно содержит сокрытие от себя внутренних побуждений или чувств, которые угрожали бы самоуважению или могли вызвать тревогу [3].

С точки зрения анализа внутриличностной защиты в психоаналитической парадигме важным для нас являются следующие положения.


1. Механизмы защиты являются автоматизмами, которые срабатывают при появлении внутренне-внешнего конфликта. Значит одним из условий для достижения своей цели манипулятором является создание предпосылок для появления этого конфликта. Создав конфликт манипулятор обеспечивает в результате требуемое поведение, и, даже больше, закладываемые манипулятором мысли и чувства, отрабатываемые через механизмы защиты с целью ослабления данного конфликта.

2. Соотношение сознания и бессознательного в организации защитных процессов. Любое субъективно неприемлемое смысловое содержание, прежде чем подвергнутся подавлению или трансформации, должно быть хотя бы на короткой время осознано как таковое. Затем, простая мыслительная операция свертывается, фиксируется и приобретает условнорефлекторный, непроизвольный, автоматический характер. Значит, если информационное воздействие субъективно неприемлемо, то оно вызовет автоматическую реакцию. Это положение дает манипулятору общую схему манипулирования, заключающуюся в запуске требуемых механизмов. То есть под конкретную задачу манипулятор подбирает конкретный механизм или набор механизмов. Информационное воздействие как бы накладывается на сформированные ранее механизмы и отрабатывается в соответствии с логикой их функционирования.

3. Механизмы защиты имеют онтогенетическую природу и носят явно выраженный адаптивный характер. Значит принципиальна роль научения и открытости системы защитных механизмов, то есть развития новых.

4. Механизмы защиты обеспечивают защиту за счет искажения реальности, то есть за счет искажения информации, преломления, представления ее в удобном виде. Отсюда следует, что одним из видов манипулятивного воздействия может быть тактика, направленная на сознательное представление правдивой информации с расчетом на её последующее искажение в сознании личности. То есть по принципу "такого не может быть, чтоб это было правдой". В силу этого, задача адекватного распознавания манипуляции и наоборот, ложного принятия нормальных коммуникативных воздействий за манипуляцию чрезвычайно усложняется.

Таким образом, поскольку информационное воздействие направлено в первую очередь на личностные подструктуры, внутриличностные защиты занимают особое место среди всех психологических защит, а их рассмотрение с точки зрения психоанализа позволяет выявить природу, суть и некоторые механизмы возникновения, что является выжным для общего понимания понятия внутриличностной защиты.


Литература:

1.Ермаков Ю.А. Манипуляция личностью: Смысл, приемы, последствия - Екатеринбург, 1995.

2. Психология личности. Словарь-справочник. – Киев: Рута, 2001

3. Философский энциклопедический словарь. – М.:ИНФРА-М, 2002.

4. Грачев Г.В. Информационно-психологическая безопасность личности: состояние и возможности психологической защиты. - М: РАГС, 1998.

5. Статья «Механизмы социально-психологической защиты личности от информационного воздействия», сайт www.mediaexpertise.ru


ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНІХ ІГОР ЯК МОДЕРНІЗАЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ

ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ


Овраменко О.С. (гр. Е-34), Кузікова С.Б.


Новітні  педагогічні технології є основним фактором вирішення завдань реформування вітчизняної системи освіти, яка проходить в сучасних умовах модернізацію освітніх структур, трансформацію загальносистемного і комплексного характеру.

Гуманістична спрямованість освіти нашої доби полягає в постановці мети – розвинути людину, її особистісні якості, адже розвиток людини визначає розвиток суспільства. Таким чином, завданням вищої школи на сучасному етапі є дати майбутньому фахівцю не тільки всі необхідні знання, практичні навички в предметній сфері, але й розвинути його здібності як спеціаліста, духовні потреби і моральні принципи, допомогти йому вдосконалити форми як професійного, так і особистісного самоствердження в суспільстві.

За В.П. Беспалько, педагогічна технологія – це систематичне втілення на практиці завчасно спроектованого навчально-виховного процесу, з тією відмінністю від будь-яких інших технологій, що вона сприяє більш ефективному навчанню за рахунок підвищення інтересу і мотивації до нього студентів.

На сьогодні існує велика кількість психолого-педагогічних технологій, які різняться за цілями, задачами, структурі: методика прискореного навчання (25-й кадр при вивченні іноземної мови), групове навчання, навчальні ігри, дистанційне навчання і т.д. На сьогодні найбільший інтерес викликають останні дві, які займають одні з провідних місць серед сучасних психолого-педагогічних технологій навчання, проте про дистанційне навчання дискутували вже чимало, а тому зупинимося на розгляді особливостей навчальних ігор.

Як метод навчальні ігри набули розповсюдження в 70-і роки ХХ ст. Проте на початок ХХІ ст. вони набули цілого спектру модифікацій, в залежності від сфери застосування (для офіцерів – воєнні ігри, управлінців і бізнесменів – спеціальні тренінги тощо).

Навчальні ігри виконують 3 основні функції, кожній з яких притаманний свій тип гри: 1) інструментальна: формування певних навичок і вмінь (ігрові вправи); 2) гностична: формування знань і розвитку мислення учнів (дидактичні вправи); 3) соціально-психологічна: розвиток комунікативних навичок (рольові ігри).

З метою підвищення ефективності навчальної гри її технологія має відповідати певним вимогам, таким як: 1) гра має відповідати цілям навчання; 2) імітаційно-рольова гра має стосуватися практичної педагогічної (психологічної) ситуації; 3) необхідність визначення психологічної підготовки учасників гри, яка б відповідала її змісту; 4) можливість вияву власного креатину кожного гравця; 5) викладач (психолог) є не лише ігровим керівником, але й консультант й коректор в ході гри.

Будь-яка навчальна гра розвивається за алгоритмом:

1. Створення ігрової атмосфери. На цьому етапі визначається зміст і основне завдання гри, здійснюється психологічна підготовка її учасників,

2. Організація ігрового процесу, включаючи інструктаж – роз’яснення правил і умов ігри гравцям, розподіл ролей серед них.

3. Сам процес гри, в результаті якого має бути вирішена поставлена задача.

4. Підбиття підсумків. Аналіз ходу і результатів гри як самими гравцями (студентами) так і експертом (викладачем, психологом).

Варто зауважити, що в навчальних іграх використовується не лише ігровий метод як такий, але і групова чи то індивідуальна робота, колективне обговорення, тестування чи опитування, створення рольових ситуацій, дискутування. Інакше кажучи, гра може поєднувати і комбінувати різні методи – анкетування, соціометрії, «мозкового штурму» та ін.

Але навчальна гра специфічна тим, що вона є лише додатковим елементом до основного теоретичного матеріалу в процесі навчання.

В залежності від методів, цілей і особливостей навчальних ігор виділяють такі їх різновиди:

• Імітаційні ігри використовуються в професійному навчанні при формуванні певних виробничих навичок, шляхом імітації організаційно-економічної діяльності умовного виробництва. Гравці розроблюють основні етапи цього виробництва, а також застосовують набутті навички при моделюванні його структурних елементів.
  
• Сюжетно-рольові, в них за базу береться конкретна ситуація (ділова, сімейна, чи будь-яка інша). Гра нагадує театральну виставу, де кожний гравець виконує певну роль. Це творчі ігри, в яких сюжет – форма інтелектуальної діяльності, а тому дуже важливо детально підготувати учасників гри й проаналізувати сценарій.
  
• Інноваційні ігри мають пластичну структуру, а сам процес їх проведення змінний, багатоваріантний навчальний простір. Ці ігри спрямовані на отримання якісно нового знання, шляхом власних наукових експериментів (комп’ютерне програмування).
  
• Організаційно-дієві акцентують свою увагу на діагностиці ігрової ситуації й обґрунтуванню вибору варіантів розв’язку проблеми. З точки зору методів, в цій грі багато уваги приділяється діалогу учасників, їхній бесіді, та іншим формам групової роботи.
  
• Ділові тренінги. В процесі моделювання самої гри визначається проблемна ситуація (кейс), і мета гри полягає в пошуку шляхів її вирішення. Ділові ігри використовують як в освітній так і бізнес сферах.
  

Ділові ігри в навчальному процесі за часту використовують при вивченні економічних дисциплін. Наприклад, гра «Інвестор» ставить за мету планування і організацію інвестиційного проекту, що дозволяє студентам засвоїти розуміння цілей і задач інвестиційної діяльності.

В цілому, в ході ділової гри у її учасників формується і систематизується механізм пошуку розв’язку проблеми. Крім того, вона здійснює коректуючий вплив на психологію гравців, так як позбавлена психологічної напруженості, притаманної традиційним формам навчання і орієнтує учасників на більш повне сприйняття навчального процесу.

Психологічні ігри можуть мати найрізноманітнішу спрямованість. Наприклад, гра «Знайомство ділових партнерів» - створення позитивної робочої атмосфери в групі. Головна мета тренінгу – створення навичок ефективного спілкування, тобто такого, від якого і сама людина і його співрозмовники отримували б задоволення. Такі тренінги варто проводити поетапно, з використанням різних психологічних методів: тестів, вправ, групового обговорення і самостійної роботи, - причому кожний етап тренінгу, має бути проаналізований кваліфікованим педагогом-психологм. Використання різних технологій сприяє органічному поєднанню теорії і практики, а також створює атмосферу динамізму (руху, розвитку). В результаті такого тренінгу, його учасники вчаться вірно оцінювати себе та інших, ефективно будувати процес спілкування з іншими людьми в різноманітних ситуаціях, не уникаючи його.

Варто відмітити, що форми навчальних ігор доволі різноманітні та можуть поєднуватись і взаємодоповнювати одна одну.

Таким чином, проаналізувавши головні особливості навчальних ігор, можна зробити висновки, що вони являють собою дієву психолого-педагогічну технологію, яка широко застосовується як в освітянській, так і інших сферах діяльності. В педагогіці вони сприяють активізації навчального процесу, пробудженню творчого начала у студентів. При підготовці фахівців психологічні тренінги з використанням ігрового методу дозволяє, в ігрових ситуаціях знайти розв’язок проблем, часто присутніх і в суспільному житті, підвищити зацікавленість учасників, а також створюють відкриту атмосферу спілкування.

Не дивлячись на популярність, до сьогодні гра залишається доволі складним і спірним питанням філософії і психології. Можливо саме тому, в грі і створюється дещо нове, чого не було доти.


Література:

1. Богданов А.И., Деренжи Н.Д Информация и образование в 21 веке // Открытое образование. - 2001. - № 1. - С. 29-32.
   
2. Гончарова В.Н., Воробьева А.М. Стратегическое направление высшего образования в Украине // Проблемы высшей школы. Научные статьи / ред. кол.: А.А. Андрющюк (гл. ред.). – Луганск: Изд-во Восточноукр. нац. ун-та им. Владимира Даля, 2002. -100с.
   
3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 351с.
   
4. Концепция модернизации российского образования на период до 2010 г. // Вестник образования. 2002. № 6.
   
5. Пиддубний В.А. Освта в Україні. Теиденції розвитку // Українське суспільство: десять років незалежності / За ред. В.М. Ворони, М. О. Шульги. - К. Інститут соціології НАН України, 2001. - с. 475-479.
   
6. Суханов А.П. Информация и прогресс. Новосибирск. Наука. Сибирское отделение. 1988. -192с., 76
   
7. ссылка скрыта
   
8. http://www.nostalgia.ncstu.ru/content/_docs/pdf/conf/past/2004/region
   
9. u>scholar.urc.ac.ru/ped_journal  
   

ПСИХОЛОГІЯ КОЛЬОРУ

Коваленко Наталія Петрівна

Сумський державний університет

студентка ф-ту економіки і менеджменту
гр.М-33


В наш час робляться активні спроби використовувати вплив кольору на психофізіологію людини з метою впливу на неї.

Як колір впливає на емоції, характер і працездатність людини? Як колірні символи впливали на долю людей? Ці питання хвилюють людство на протязі всього його існування. І для нас, як майбутніх керівників, відповіді на них є однією із складових успішної організації виробничого процесу.

Взаємозв’язок кольору з емоціями, характером і працездатністю є багаторівневим і закономірним, з одного боку – психофізичними характеристиками кольору, а з іншого – психофізіологічною організацією людини. З цього витікає, що певні форми відношення до кольору у людини несуть інформацію про його індивідуальні і типологічні якості – темперамент, характер і особу.

Кольори, що оточують кожного з нас з самого народження, здійснюють на організм, нервову систему і психіку людини об'єктивний, безпосередній вплив, настроюючи його в унісон з навколишнім світом.

Екскурс в історію розвитку людства показує, що ядро колірної символіки залишалося незмінним, не дивлячись на те, що, впродовж нашої еволюції зміст колірних символів зазнав чималі зміни — мінялося їх трактування і відношення до них. Йдеться про ту частину змісту колірного символу, яка залишається навіть в тому гіпотетичному випадку, коли колір позбавляється всіх своїх зовнішніх, наочних асоціацій. Останні залежать від культурних традицій і досвіду [7]. Можна сказати, що колірна символіка є верхньою частиною айсберга всіх тих взаємозв'язків і відносин між кольором і людською психікою. Підставою його є об'єктивні закони колірної дії на людину.

Світло та колір нерозривно між собою поєднані. Це доведено Ньютоном, який при допомозі призми розклав сонячне світло на складові кольори веселки. Відомо, що ті світові промені, які ми бачимо, та сприймаємо, складають лише октаву у величезній сфері коливань електромагнітних хвиль [1].

Контрасти теплого та холодного. Ми розрізняємо кольори через протиставлення. Контрастність кольорів не вичерпується протиставленням темного світлому. Ми зустрічаємося також із контрастністю теплих та холодних кольорів і сприймаємо, наприклад, цю контрастність тому, що звикли колір вогню сприймати, як теплий, а зелено-синій колір води пов'язуємо з відчуттям холоду. Але оранжево-червоний колір, навіть у невеликій кількості, виділяється яскравіше ніж синій або синьо-зелений, і тому ми його сприймаємо, як більш сильно діючий колір. Оранжево-червоний колір кидається в очі, його ми сприймаємо, як активний колір, він зігріває, а синій і зелений колір сприймаються нами як більш пасивні, холодні кольори.

Так, у державних та міжнародних стандартах зеленим кольором визначається нормальна робота, оранжевим — пересторога, а червоний — знак небезпеки. Червоний колір часто використовується для привернення особливої уваги до чогось нового чи важливого.

Теплота кольору є відносним поняттям. Вважається, що чисто червоний колір виражає, насамперед, силу. Чим більше червоний колір переходить у пурпуровий, тим більше він стає спокійнішим. Червоний колір є додатковим до зеленого. Зелений колір часто розглядається як колір, що послаблює протилежність між світлим та темним. Великий німецький поет, філософ та вчений В. Гете у своєму «Вченні про світло» визначив, що, якщо жовтий колір — перший серед світлих кольорів, і якщо синій—це «простирадло темноти», то кольорова пара — жовтий і синій — заспокоює у вирівнюючому зеленому кольорі, який складається з змішування жовтого з синім. На противагу вогненному червоному кольору зелений заспокоює око. А в зв'язку з тим, що контраст між світлим та темним стомлює, то зір заспокоює сірий. Послаблення контрасту завдяки зеленому кольору заспокоює зір. У зеленому відображається життя самої природи. Зелений колір здавна вважається кольором росту, розвитку і, в той же час, кольором обережності, турботливості й обмеження [4].

Гармонія кольорів не регламентується тільки позиціями кольорів у колі. Гармонійне кольорове оформлення — це складний процес, в якому необхідно враховувати багато закономірностей відчуття та сприйняття кольорів. Значною мірою воно залежить від конкретно вибраних кольорів, від їх співвідношення із забарвленим об'єктом, від взаємних співставлень або протиставлень. Аналізуючи відмінності в колірних перевагах залежно від віку і освітнього рівня, вважається, що прості, чисті, яскраві кольори діють на людину як сильні, активні подразники. Вони задовольняють потреби людей із здоровою, нестомленою нервовою системою — діти, підлітки, молодь, селяни, люди фізичної праці, відкриті, прості і прямі натури. Складні, малонасичені, розбавлені відтінки діють, скоріше, заспокійливо, ніж збудливо, викликають складніші відчуття, відображають потреби суб'єктів достатньо високого культурного рівня і віддаються перевага частіше людьми середнього і літнього віку, інтелігентної праці, особами із стомленою і тонко організованою нервовою системою.

Активні кольори — жовтий і червоний завжди мають перевагу над пасивними — синім та зеленим, тому вони бажані тільки в невеликих дозах. Жовтий і червоний зберігаються в пам'яті глибше — можливо, це наслідок спостереження людиною за природою [3; 5].

В даний час ученими робляться активні спроби використовувати вплив кольору на психофізіологію людини в комерційних і побутових цілях. Перевага якого-небудь кольору (або поєднання кольорів) в оформленні приміщення створює певне емоційно-ділове середовище. Сучасні дослідження довели, що колірна гамма інтер'єру впливає на підсвідомість людини, в тому числі і на результати ділових переговорів. Блакитний колір сприяє кращому засвоєнню інформації і встановленню дружніх взаємин, синій, навпаки, розсіює увагу і знижує працездатність персоналу. Зелений колір заспокійливо діє на нервову систему, знімає головний біль, втому, дратівливість, знижує кров'яний тиск. Червоний збільшує вміст адреналіну в крові, підвищує працездатність і тому особливо рекомендується для повільних, млявих людей. Фіолетовий колір покращує роботу серця і легенів, збільшує витривалість організму. Проте їм не варто зловживати: цей колір є підпороговим каталізатором втоми [2; 6].

Також психологи вважають, що в кімнатах, які призначені для відпочинку чи роботи, недоречні великі площини відкритих і насичених кольорів, тому що вони будоражать і часто діють на людину гнітюче. Для підвищення працездатності рекомендується уникати і підкреслених контрастів.

Безумовно, в сучасному світі властивості кольору активно використовуються в різних областях діяльності людини. Одну з найважливіших ролей колір грає в рекламі. Кольорова реклама привертає на 50% більше споживачів, ніж чорно-біла. Психологи встановили, що синій, золотий, білий, чорний, червоний — це "дорогі" кольори, що споконвіку ототожнюються з елітою суспільства. І дійсно, в дорогих фірмових товарах поширено поєднання синього або чорного із золотим. Це робиться для того, щоб показати значущість і престижність. Наприклад, цей підхід практикується при створенні дорогих духів і одеколонів для чоловіків.

Також не останню роль колір відіграє і в процесі навчання. В зв`язку з тим, що більшу частину інформації людина отримує через сферу відчуттів, особливого значення набуває психологічно орієнтований дизайн.

За характером сприйняттям інформації однією із груп аудиторії є кінестетики, тобто ті, що сприймають інформацію через відчуття, отже важливим буде створення загального настрою з використанням сполучень кольорів. Правильне використання сполучень кольорів може сприяти засвоєнню матеріалу, викликаючи у користувача необхідний емоційний стан.

Науковцями виявлено, що навчальних закладах не бажано масово використовувати такі кольори:

- білий – викликає втому, звуження очей (допускається біла стеля);

- темно-жовтий до коричневого – пригнічує нервову систему;

- червоний – надто збуджує нервову систему, тому ті, хто навчається припускаються багатьох помилок;

- блакитний – погіршує настрій.

Найкраще використовувати в навчальних закладах жовтий колір, оскільки він позитивно впливає на активність, прагнення до волі і слави, зміцнює нерви і допомагає працювати мозку [8].

Таким чином, в наш час при аскетичній оголеності форм масової архітектури колір стає одним із головних засобів впливу на людину. Тому збуджуючі кольори доцільні там, де необхідна велика рухлива активність або м’язове навантаження, де необхідно розвеселити і підбадьорити людину, заповнити дефіцит емоцій, підвищити нервово-психічний тонус; тонізуючі кольори використовуються в будь-якій виробничій обстановці, де не ставляться задачі особливо направленого духовного впливу на людину, але необхідно підтримати в ній ділову бадьорість і працездатність; заспокійливі кольори використовуються звичайно в приміщеннях для пасивного відпочинку, тобто там, де необхідно заспокоїти нервову систему людини, загальмувати її рухові реакції і знизити інтенсивність емоцій. Рекомендуємо широко використовувати вплив кольору на людину в різних сферах її діяльності.


Література:

1. Бреслав Г.Э. Цветопсихология и цветолечение для всех. СПб.: Б&К, 2002. 212с.
   
2. Дерибере М. Цвет в жизни и деятельности человека. – М., 1983.
   
3. Миронова Л.Н. Семантика цвета в эволюции психики человека// Проблема цвета в психологии/ Отв.ред. А.А.Митькин, Н.Н. Корж. М.: Наука, 1993.
   
4. Миронова Л.Н. Цветоведение. – Минск, 1984. – 286 с.
   
5. Петренко В.Ф., Кучеренко В.В. Взаимосвязь эмоций и цвета. — Вестн. Моск. ун-та — сер 14. — 1988. — №3.
   
6. Руденко В.Е. Цвет — эмоции — личность. //Диагностика психических состояний в норме и патологии. Л. – 1980. – с.107-115.
   
7. Фойгт В., Зуккер У. И.В. Гете — естествоиспытатель. Пер. с нем. Киев, 1983.
   
8. Фрумкина Р.М. Цвет, смысл, сходство. – М., 1984.