Стратегія розвитку луцька
| Вид материала | Документы |
- Стратегія економічного І соціального, 2985.74kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
- Реферат на тему: Стратегія розвитку підприємства І бізнес-планування, 104.42kb.
- Зауваження та пропозиції до проекту документу «Стратегія розвитку Києва до 2025 року», 129.59kb.
- Дипломна робота, 296.69kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста луцька на 2011 рік, 660.88kb.
- Додаток 1 основні показники економічного І соціального розвитку міста Луцька на 2012, 420.6kb.
- Стратегія соціально-економічного розвитку, 4808.04kb.
- Стратегія це специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених, 898.15kb.
Незважаючи на існуючі позитивні зрушення, ситуація з постачанням, трансформацією та споживанням енергоресурсів у місті залишається досить складною. Луцьк майже не має власних енергогенеруючих джерел. Це позбавляє місцеву владу можливості активно впливати на структуру й обсяги виробництва та споживання енергії, регулювати розподіл енергоносіїв, ефективно користуватись результатами енергозбереження тощо.
У місті досі переважають старі неефективні підходи як до постачання, так і до споживання енергоносіїв. Такий стан призводить до величезних втрат енергії у виробництві та побуті. Так, через надмірну централізацію теплопостачання, експлуатацію малоефективного та зношеного обладнання, низьку теплозахисну спроможність конструкцій житлових будинків втрачається майже 30–40 % виробленої теплової енергії.
Гострою проблемою залишається незадовільний стан теплових мереж. Близько 75 % мереж відпрацювали свій ресурс, технологічно і фізично застаріли або знаходяться в аварійному стані. Це призводить до надмірних втрат тепла при їх експлуатації. В незадовільному стані перебуває і котельне господарство. Зі 170 котлів, встановлених на котельнях державного комунального підприємства “Луцьктепло”, 129 одиниць відпрацювали по 20 і більше років.
Суттєвою слабкою складовою комунального господарства міста є структура споживання паливо-енергетичних ресурсів. У Луцьку близько 95 % теплової енергії виробляється за рахунок використання природного газу – такий показник є одним з найвищих серед міст України. У той же час альтернативні види енергоносіїв (нічна електроенергія, торф, деревина, сонячна енергія тощо) або не використовуються взагалі, або їх частки є невиправдано низькими. Високим є рівень споживання енергоносіїв у закладах бюджетної сфери.
Надзвичайно низькими залишаються рівень впровадження й ефективність організаційно-планових і фінансово-економічних механізмів, які б стимулювали заощадження енергоресурсів, перехід на альтернативні джерела енергії та технології.
До основних недоліків організаційно-планових механізмів політики енергозбереження у місті слід віднести зародковий стан контролю за виробництвом і споживанням енергії усіма видами підприємств, організацій та домогосподарствами (енергоаудит).
Гальмують поступ у цій сфері і короткостроковість енергозберігаючих програм (4 роки) та суттєві прогалини й недоліки діючої програми енергозбереження. Так, у Програмі енергозбереження Луцька на 2007–2010 рр., за якою здійснюється реалізація енергозберігаючих заходів у місті, відсутні критерії оцінки її ефективності, зокрема сукупної економічної ефективності та ефективності з позицій досягнення планових (європейських) показників. Сама ж програма розроблена шляхом прямого копіювання відповідних програм інших міст (зокрема Одеси) без урахування специфіки нашого міста.
Допускається постійне недофінансування енергозберігаючих заходів. Так, фінансування Програми енергозбереження здійснювалось лише одноразово у 2009 році на загальну суму 345 тис. грн. Програма відшкодування відсотків по кредитах для фізичних осіб на впровадження енергозберігаючих заходів у 2009 р. не фінансувалась взагалі, не передбачено фінансування цієї програми і на 2010 рік.
Нагальною є проблема експлуатації великої кількості старих панельних та неякісних цегляних будівель, конструкції стін яких не відповідають сучасним стандартам енергозбереження і вимагають додаткової теплоізоляції. Для її вирішення першочерговим завданням є утеплення зовнішніх конструкцій – стін та вікон.
Таким чином, основними перешкодами для досягнення високих європейських показників енергозбереження у нашому місті є:
– відсутність єдиної і довгострокової (спадкової) стратегії енергозбереження у місті, виконання якої є неухильним і обов’язковим, незалежно від зміни і поглядів влади;
– недоліки у системі організації та планування (програмування) енергозберігаючої політики, відсутність комплексного та глибинного підходу до питань енергозаощадження у місті, формальність та декларативність заходів, що проводяться у сфері енергозбереження (небажання та відсутність у керівництва розуміння важливості обов’язкового проведення енергоаудиту будівель та систем енергопостачання, проведення заходів з енергозбереження);
– низький рівень та ефективність впровадження фінансово-економічних методів стимулювання енергозберігаючих заходів;
– застарілі, з високим рівнем енергоспоживання технології у промисловості, транспорті, будівництві, житлово-комунальному господарстві;
– застаріла та зношена інфраструктура паливно-енергетичного комплексу та комунальних підприємств водо- й теплопостачання;
– незадовільна ситуація з використанням альтернативних та поновлюваних джерел енергії (використання електроенергії за нічним тарифом, деревини, торфу, пелетів з деревини, кам’яного вугілля, соломи, а також енергії сонця, вітру, біогазу, побутових відходів);
– низька поінформованість і культура населення і підприємств щодо енергозбереження;
– недостатня робота з інвесторами, готовими вкласти кошти в енергозберігаючі проекти міста.
Успішне вирішення цих проблем позитивно вплине на зниження вартості комунальних послуг, покращення добробуту мешканців міста, його екологічного стану, підвищення конкурентноздатності економіки тощо.
Вікно в Європу
Реалізація потенціалу підвищення енергоефективності та енергозбереження полягає в структурно-технологічній перебудові економіки міста і подальшому удосконаленні адміністративних та економічних механізмів, а також розробленні і прийнятті ефективних нормативних актів (рішень, розпоряджень тощо), що сприятимуть підвищенню енергоефективності та енергозбереженню. Цей процес передбачає модернізацію та виведення з роботи морально застарілого, зношеного устаткування, заміну мереж теплопостачання на попередньоізольовані, перехід на нові та дешевші джерела енергоресурсів, впровадження більш енергоефективних технологій, обладнання і побутових приладів, ведення чіткого обліку обсягів виробленої та спожитої енергії.
Для розв’язання існуючих проблем у сфері енергозбереження міська влада повинна поставити перед собою такі завдання:
– забезпечити ефективність і надійність функціонування комунальної енергетики міста шляхом технологічної та організаційної модернізації найбільш енергоємних сфер міського господарства (житлово-комунального господарства і транспортної системи);
– реконструювати існуючу систему централізованого теплопостачання (джерело–мережа–споживач);
– оптимізувати існуючу систему централізованого теплопостачання міста;
– стимулювати впровадження новітніх енергозберігаючих технологій підприємствами й організаціями усіх форм власності;
– суттєво зменшити обсяги споживання імпортованих паливно-енергетичних ресурсів (в першу чергу природного газу) та замінити їх альтернативними місцевими видами палива (торф, деревина, відходи рослинного походження, використовувати відновлювані джерела енергії тощо);
– запровадити енергопаспорти будівель комунальних об’єктів міста;
– провести енергетичний аудит будівель об’єктів міської комунальної власності та реалізацію заходів з енергозбереження, передбачених у висновках енергоаудиторів;
– сприяти розвитку ОСББ у місті з метою залучення громади міста до вирішення проблеми енергозбереження шляхом зменшення енерговитрат у багатоквартирних будинках;
– провести комплексний енергоаудит об’єктів і систем енергопостачальних організацій міста з обов’язковою реалізацією на цих об’єктах заходів з енергозбереження, передбачених висновками енергетичного обстеження;
– забезпечити модернізацію та оптимізацію мереж та джерел енергопостачання;
– удосконалити систему управління і планування енергозбереження;
– встановити сучасні прилади обліку енергоносіїв на об’єктах і будинках міста;
– запровадити та реалізувати пілотні проекти з енергозбереження;
– розробити та запровадити механізми фінансово-економічного стимулювання енергозбереження та встановлення облікового обладнання підприємствами та населенням;
– розширити використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива суб’єктами господарювання та населенням;
– знизити шкідливі викиди та емісії парникових газів в атмосферу від паливноспалюючих установок на 30–40 %;
– розгорнути широку інформаційно-популяризаційну кампанію для населення міста, скеровану на підвищення ефективності енергоспоживання.
Досягнути суттєвого покращення показників енергоспоживання можна за рахунок реалізації комплексу енергозберігаючих заходів у житлово-комунальному господарстві, будівництві, транспорті. Як показує європейська практика, значно знизити рівень енергоспоживання в побуті дозволяє використання енергозберігаючих технологій при будівництві нового житла та відповідна модернізація старого житлового фонду за рахунок коштів комунальних підприємств, міського бюджету та населення. Для залучення коштів населення потрібно розширювати механізми економічного стимулювання та забезпечити виконання прийнятих програмних заходів, зокрема існуючої Програми відшкодування відсотків по кредитах для фізичних осіб на впровадження енергозберігаючих заходів на 2009–2011 роки. У будівництві необхідно забезпечити ефективний контроль за дотриманням будівельних норм та правил для досягнення встановлених питомих показників витрат енергоресурсів; контролювати застосування конструкцій та ізоляційних матеріалів з підвищеним тепловим захистом під час будівництва, реконструкції або капітального ремонту житлових та господарських споруд. Будівництво нових будинків без застосування енергоощадних технологій, включаючи утеплені фасади, повинно взагалі бути заборонене.
Переведення частини будинків на індивідуальне побудинкове чи поквартирне опалення дозволить зменшити втрати енергії при її виробництві і постачанні безпосередньо до споживача. У випадках територіальної близькості будинків доцільніше створювати теплові блок-пункти, які б забезпечували теплом декілька суміжних багатоповерхівок. Такий підхід був би економічно вигідним для мешканців та енергоощадним для комунальників.
Пріоритетним повинно стати впровадження 100 % побудинкового і поквартирного обліку споживання усіх енергоносіїв, включаючи теплову енергію. Це призведе до їх економії, а також дозволить мешканцям сплачувати лише за фактично використану енергію. Крім того, ці нововведення стимулюватимуть впровадження енергозберігаючих технологій тепловими підприємствами та ведення достеменного обліку ними виробленої теплової енергії.
Необхідно здійснювати реконструкції теплових мереж із застосуванням попередньо ізольованих труб, заміну морально застарілих котлів на нові з більшим коефіцієнтом корисної дії, впроваджувати струменево-нішові технології спалювання палива у котлах, нові методи антикорозійного захисту теплових мереж, автоматизовані системи вироблення та подачі споживачам теплоенергії відповідно до погодних умов тощо. Там, де це доцільно та можливо, слід використовувати нетрадиційні й альтернативні види енергоносіїв (енергію сонця, вітру, біогазу, деревних відходів, торфу, пелетів). З метою зменшення частки природного газу у структурі енергоспоживання теплових підприємств доцільно створити у місті мережу теплоакумулюючих потужностей, що працюватимуть за рахунок нічної електроенергії.
Заслуговує на увагу пропозиція встановлення на котельнях міського теплового підприємства когенераційних установок, які дадуть можливість паралельно з тепловою енергією виробляти електричну енергію, що спрямовуватиметься на виробничі потреби самих котелень і дасть змогу зменшити собівартість виробленого тепла.
Із застосуванням енергозберігаючих технологій повинна здійснюватись і розбудова та експлуатація міських мереж освітлення. Для вуличного і дворового освітлення та для внутрішнього освітлення у бюджетних установах, повинні використовуватись виключно енергозберігаючі лампи.
Оптимізація транспортних мереж, структури та якості рухомого складу, скерована на зменшення обсягів споживання палива транспортними засобами, повинна стати ключовим напрямом стратегічних перетворень у транспортній системі.
Одними із першочергових заходів організаційного характеру повинні стати розробка і впровадження системи енергоаудиту, як інструменту для виявлення причин енерговитрат при виробництві, постачанні і споживанні енергоносіїв та розрахунку і знаходження оптимальних шляхів їх зменшення, а також створення служб (підрозділів) енергоменеджменту з метою постійного і стабільного підтримання ефективного стану енергоспоживання на підприємствах, та установах. На великих підприємствах та групах малих і середніх підприємств доцільно запровадити енергетичні паспорти.
Така система управління забезпечить:
– концентрацію фахівців і накопичення досвіду у сфері енергозбереження;
– здійснення оперативного контролю та моніторингу стану споживання енергоресурсів з метою проведення аналізу та прийняття рішень;
– зведення оперативного енергетичного балансу міста;
– систематизацію діяльності з енергозбереження;
– вибір пріоритетних напрямів енергозбереження;
– вибір першочергових об’єктів проведення заходів з енергозбереження;
– контроль перевитрат енергоресурсів у порівнянні з нормативними показниками;
– моніторинг заходів з енергозбереження та контроль ефективності їх проведення;
– оперативне інформаційне забезпечення з питань енергозбереження.
На виконання стратегічних пріоритетів нашої держави доцільно розробити довгострокову програму енергозбереження міста до 2030 р. і забезпечити ефективну її реалізацію. Метою даної програми повинен стати вихід на рівень енергоємності передових міст. Досягнення цієї мети забезпечить зростання конкурентоспроможності продукції на національному та світовому ринках, динамічний розвиток Луцька та зменшення до мінімального рівня зовнішньої енергетичної залежності.
Оцінка ефективності виконання програми повинна проводитися шляхом розрахунку набору загальноприйнятих показників (частка енергетичних затрат у кінцевій вартості продукції чи послуг, енергоємність ВВП тощо). Базові розрахунки та оцінки повинні здійснюватись кваліфікованими фахівцями і бути науково обґрунтованими.
Ефективне функціонування системи управління енергозбереженням може бути досягнуто за відповідного кадрового забезпечення. У межах програми енергозбереження слід розробити схему навчальної діяльності з енергозбереження в місті. Основна ідея навчання буде спрямована на запровадження на виробництві чи в організації системи енергетичного менеджменту чи реалізації на певному рівні певних заходів з енергозбереження. Залежно від потреби, спрямування, часових і фінансових можливостей слухачів, їм повинні бути запропоновані різні форми навчальної діяльності, зокрема отримання другої спеціальності “Енергетичний менеджмент”, курси підвищення кваліфікації різної тривалості, короткочасні семінари тощо.
Для вивчення методів і заходів з енергоефективного ведення господарства і побуту студентами неенергетичних спеціальностей, учнями шкіл і технікумів у навчальних закладах доцільно запровадити курс “Основи енергозбереження” (у відповідності до рекомендацій Міносвіти та Держкоменергозбереження України).
Механізми організації та ведення підприємницької діяльності повинні виключати можливість розвитку окремих підприємств за рахунок впровадження енергетично неефективних, застарілих технологій та устаткування, а також продаж населенню побутової техніки з низькою ефективністю використання енергоресурсів.
Енергозбереження в сфері виробництва товарів і послуг, як і уся інша інноваційна діяльність, успішно розвивається тільки в умовах конкурентної ринкової економіки. Пріоритетність енергозбереження в ринковому середовищі обумовлюється посиленою мотивацією до зниження виробничих витрат. Тому з посиленням конкуренції у різних галузях господарства міста енергозберігаюча діяльність підприємств ставатиме все більш органічним явищем. Однак на сьогоднішній день ми ще далекі від такої ситуації, що породжує необхідність стимулювання енергозбереження як підприємствами, так і громадянами.
Розвиток механізмів фінансово-економічного стимулювання енергозбереження слід розглядати, перш за все, як важливий організаційний захід для масового впровадження енергозберігаючих технологій і ощадливого споживання енергоносіїв. Для цього пропонується реалізація комплексних заходів, скерованих на:
– стимулювання притоку інвестицій та кредитів в енергоефективні проекти;
– зниження інвестиційного ризику для залучених в енергозбереження капіталів шляхом надання пільгових кредитів, безвідсоткових позик та субсидій;
– використання в межах повноважень міської ради засобів податкової політики, спрямованих на стимулювання капіталовкладень в енергозбереження;
– розвиток інфраструктури ринку енергоносіїв та механізмів ціноутворення на базі рівноваги попиту та пропозиції;
– комерціалізацію діяльності в сфері енергозбереження, розширення можливостей контрактної системи із застосуванням лізингових операцій та комерційної концесії, поширення діяльності енергосервісних, енергозберігаючих інвестиційно-сервісних, енергоаудиторських та енергоконсультаційних компаній та фірм;
– стимулювання впровадження приладів обліку спожитих енергоносіїв, включаючи теплову енергію;
– застосування економічних санкцій до споживачів, що неефективно використовують паливно-енергетичні ресурси (за марнотратне використання та перевитрати понад встановлені питомі норми споживання, використання документації та обладнання, які не відповідають вимогам діючих стандартів та нормативів енергоспоживання, відсутність їх обліку).
Доцільно розробити механізм, згідно з яким підприємства, що застосовують на виробництві застарілі енергоємні технології і нераціонально використовують енергію, обкладатимуться штрафними санкціями. Причому ці стягнення будуть надходити не до міської чи державної казни, а трансформуватимуться у боргові зобов’язання підприємств-порушників, які вони повинні використати на усунення недоліків у сфері енергоспоживання.
Важливим фактором підвищення ефективності використання енергоносіїв є відповідний інформаційний супровід. Спонукати до енергозбереження повинна ненав’язлива соціальна реклама у громадському транспорті, на вулицях міста, в місцевих засобах масової інформації.
Доцільно також започаткувати щомісячне друковане видання чи електронний інтернет-дайджест “Енергозбереження” при відповідальній структурі міської ради. Ці інформаційні ресурси виконували б функцію інформаційно-аналітичної підтримки енергозберігаючої діяльності громадян і організацій, забезпечували обмін передовим вітчизняним і європейським досвідом у цій сфері, зв’язок між органами влади та громадськістю.
Розділ 4.
розвиток луцька як наукового
та освітнього центру
Освіта і наука
на благо суспільства
Впродовж останнього десятиріччя пріоритетом номер один економічної політики у Європі є формування конкурентноздатної економіки, що базується на знаннях і науково-технічних досягненнях. Саме бачення науково-освітньої галузі як чинника, що забезпечує динамічний інноваційний розвиток і формування високоякісного трудового ресурсу, дозволяє європейським країнам зберігати позиції світового економічного лідерства. На інтеграцію науки й освіти в усі сфери життя суспільства повинна бути зорієнтована і науково-освітня політика нашої держави, її регіонів і міст.
Місто Луцьк у цьому відношенні має значний потенціал. Тут функціонує ряд великих промислових підприємств, тисячі суб’єктів середнього та малого бізнесу, закладів сфери обслуговування та соціальної інфраструктури, а також численні освітні та науково-дослідні установи: 39 дошкільних навчальних закладів, 27 загальноосвітніх закладів різного типу (шкіл, гімназій, ліцеїв тощо), 5 спеціалізованих професійно орієнтованих та 22 вищих навчальних закладів різних форм власності та рівнів акредитації. Однак цей потенціал не використовується належним чином.
Система освіти та наука нашого міста надто відірвані від потреб місцевої громади та регіону. Особливо актуальним це питання залишається щодо професійно-технічної та вищої освіти, науково-дослідної сфери. Політика міста у галузі науки фактично відсутня як така. Основною метою, яку ставить перед собою міська влада в освітній сфері, є забезпечення громадянам рівного доступу до якісної освіти, її відповідності потребам особистості і суспільства, інноваційний розвиток та виконання освітнього законодавства України. Однак у стратегічному плані ці цілі повинні бути розширені й підпорядковані єдиній меті – орієнтації освіти та науки міста на потреби місцевої громади та економіки регіону.
Безумовно, освітньо-наукова політика у місті повинна реалізовуватись в рамках законодавства України. Ми переконані, що повноважень органів місцевого самоврядування, передбачених національним законодавством, достатньо для того, щоб створити впливові механізми, які дозволять інтегрувати діяльність освітніх і наукових закладів Луцька у економіко-соціальний комплекс міста, перетворити його в освітньо-науковий центр західного регіону нашої держави.
У полоні невизначеності
Проблеми у сфері освіти та науки Луцька виходять далеко за адміністративні межі міста. Перманентне реформування та недофінансування, зміна пріоритетів політики у сфері освіти, недосконалість законодавства та інші недоліки національного рівня гальмують позитивні зрушення у цьому секторі життя міст та регіонів. Натомість школа сьогодні недостатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти, орієнтуватись на ринку праці тощо. Зміст освіти сьогодні недостатньо відповідає потребам суспільства та ринку праці, не спрямований на набуття необхідних життєвих компетентностей.
Серед освітньо-наукових проблем усіх рівнів державного управління можна виділити такі:
– відірваність науки та освіти від потреб господарства;
– ставлення до освіти і науки як до другорядного, дотаційного (а не інвестиційного) сектору життєдіяльності;
– занепад матеріально-технічної бази науково-освітніх установ;
– низька заробітна плата педагогів і науковців;
– незадовільне фінансування освіти та науки;
– відсутність стимулів для педагогічних кадрів до самовдосконалення та впровадження інноваційних методів навчання, їх професійного росту;
– застаріла і неефективна система управління і фінансування, що стримує місцеву ініціативність і господарський підхід;
– недосконалість освітнього законодавства;
– надмірна комерціалізація освітніх послуг і корупція в науково-освітніх закладах;
– зниження якості освіти (педагогічних послуг) і знань учнів;
– безсистемність у плануванні та реформуванні освітньо-наукового процесу;
– неефективність системи моніторингу і контролю якості освіти та науки;
– низька якість навчальної літератури (посібників, підручників), її безсистемність;
– недостатня кількість навчальних закладів певних типів.
Особливо гострими для Луцька залишаються проблеми відірваності освіти та науки міста від потреб громади, незадовільне матеріально-технічне забезпечення закладів, дефіцит фахівців-педагогів за окремими освітніми напрямами, недостатня кількість наявних місць у дошкільних навчальних закладах, низький престиж роботи педагога та рівень матеріального забезпечення працівників науково-педагогічної сфери, відсутність програм співробітництва з науковими установами, низька ефективність реалізації програм розвитку освіти тощо.
Проблема відірваності освіти та науки міста від потреб громади є комплексною. Вона інтегрує у собі ряд інших проблем, які проявляються у низькому рівні співпраці між науково-освітніми закладами з однієї сторони та виробничими підприємствами, закладами сфери обслуговування та соціальної сфери, органами місцевої влади з другої; недостатній кількості підготовлених спеціалістів за окремими напрямами (особливо професійно-технічних спеціальностей); невідповідності підготовки кадрів потребам господарства; недостатній кількості дошкільних навчальних закладів; низькому рівні інноваційного розвитку і конкурентоспроможності економіки міста тощо.
Гострою є проблема кадрового забезпечення навчальних закладів міста. Всупереч п. 1 ст. 30 Закону України “Про дошкільну освіту” в дошкільних навчальних закладах Луцька працює майже 40 % нефахівців. Не усі випускники вищих навчальних закладів прибувають за цільовим направленнями на роботу, особливо спеціалісти з іноземної мови, фізики, інформатики. Гендерний дисбаланс кадрового забезпечення проявляється у надмірному переважанні жінок над чоловіками-педагогами (співвідношення на даний час складає приблизно 90 % на 10 % на користь перших).
Потребує вдосконалення система підготовки вчителів, підвищення їх кваліфікації, стимулювання інноваційної та творчої діяльності.
Шлях до успіху
Беручи до уваги обмежені повноваження органів місцевої влади, можна виділити такі пріоритетні напрями міської політики в сфері освіти та науки на 2010–2020 роки:
1) підвищення якості освіти, забезпечення рівного доступу до неї; запровадження інноваційних технологій навчання; розробка та поступове запровадження моделі інклюзивної школи як колективу особистостей з різними потребами та можливостями, але з рівними правами, взаємоповагою, з культом загальнолюдських цінностей.
2) оптимізація мережі навчальних закладів із урахуванням демографічних, економічних і соціальних перспектив розвитку міста, вимог сьогодення та потреб суспільства;
3) створення здоров’язбережного середовища у кожному навчальному закладі, формування навичок здорового способу життя у школярів; свідомої потреби в руховій активності, систематичних занять фізичною культурою та спортом;
4) виокремлення як одного з найголовніших напрямів виховної роботи патріотичного виховання, яке є стратегічним за своїм значенням завданням, з повсякденним вихованням поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів – Герба, Прапора, Гімну; виховання в наших дітях національної самосвідомості, вміння осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку; системи вчинків, що мотивуються любов’ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності перед своєю нацією;
5) створення умов для інклюзивного та інтегрованого навчання дітей з особливими потребами, забезпечення безбар’єрного середовища, розроблення та запровадження інноваційних моделей діяльності психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій. Забезпечення системного психолого-педагогічного супроводу учнів, котрі потребують корекції фізичного чи розумового розвитку, які навчаються у спеціальних чи в масових школах, з метою забезпечення адекватних форм і методів їх навчання і виховання;
6) реформування системи вищої та післядипломної педагогічної освіти. Запровадження в експериментальному режимі нових моделей підготовки сучасного вчителя. Широке використання різних форм здобуття освіти, включаючи дистанційну, інноваційних методик, кращих зразків європейського та світового досвіду;
7) децентралізація управління та налагодження ефективної системи співпраці з громадськістю;
8) підвищення соціального статусу вчителя у суспільстві, забезпечення морального і матеріального заохочення педагогічних працівників, підвищення соціального захисту всіх учасників навчально-виховного процесу, забезпечення в установленому порядку педагогічних і науково-педагогічних працівників житлом;
9) покращення організації та планування освітньо-наукового розвитку;
10) відпрацювання механізмів, що дозволять зорієнтувати розвиток науково-освітньої сфери міста на потреби економіко-соціальних комплексів та ринків праці міста та регіону;
11) створення сприятливих умов для ефективної діяльності освітньо-наукових закладів, включаючи їх матеріально-технічну підтримку;
12) вдосконалення та розширення механізмів стимулювання та заохочення педагогів і науковців до професійного вдосконалення, пошуку інноваційних методів діяльності, залучення молоді та особистої участі у заходах, спрямованих на розвиток виробничого, туристичного, культурного потенціалу міста, покращення його міжнародного іміджу;
Покращення організаційно-планового забезпечення освітньо-наукового розвитку міста буде здійснено шляхом впровадження у практику нових підходів і механізмів, скерованих на інтеграцію освіти та науки у місцевий та регіональний економіко-соціальні комплекси, удосконалення програмного планування та його розширення на сфери середньої спеціальної та вищої освіти, а також науки.
Слід розробити та впровадити ефективні механізми, що дозволять зорієнтувати розвиток науково-освітньої сфери міста на потреби економіко-соціальних комплексів та ринків праці міста та регіону. Зокрема, потрібно вжити заходів, скерованих на налагодження постійного діалогу між підприємствами та організаціями усіх галузей економіки та соціальної сфери і науково-освітніми установами щодо можливостей співпраці. Такий діалог може здійснюватись у форматі координаційної ради при міській раді, до складу якої входитимуть представники відповідних установ.
Ще одним шляхом налагодження такої співпраці стане створення електронного центру обміну інформацією (інтернет-сайту) між закладами освіти та науки і усіма зацікавленими у співпраці з ними підприємствами та установами. Розробка, створення і обслуговування центру може здійснюватись уповноваженим підрозділом міської ради. За змістом він повинен надавати інформацію про наукові й освітні заклади міста з обов’язковими повними переліками послуг, що ними надаються, а також приймати (реєструвати) пропозиції про співпрацю та розвиток від підприємств та установ інших сфер, які б відображали їх потреби та очікування від науково-освітніх закладів.
Використовуючи досвід країн з розвинутою ринковою економікою, доречно створити Луцький міський венчурний фонд, основна мета якого – забезпечити фінансову та консультаційну підтримку інноваційних проектів, що здійснюються із залученням місцевих науково-дослідних установ. Окрім сприяння інноваційному розвитку підприємств і підвищенню їх конкурентноздатності, фонд забезпечуватиме стимулювання розвитку наукового потенціалу міста та його інтеграцію у господарство.
Венчурний фонд повинен мати статус юридичної особи і виконувати функцію третьої сторони у договорі між підприємством-замовником інноваційного рішення і науковою установою-розробником такого рішення. Відповідно до обсягу вкладених у проект коштів фонд повинен отримувати право власності на частку створених у результаті проекту активів (статутного капіталу) підприємства. Саме подальший продаж цих часток повинен стати основним джерелом фінансових надходжень фонду у середньостроковій перспективі. Однак стартовий ресурс венчурного фонду і страхування ризиків повинні бути забезпечені коштами міського бюджету. Інвестиції з фонду повинні складати лише частку у сукупній кошторисній вартості проектів, хоча ця частка може сягати 80-90 % (залежно від значення проекту для економіки міста, ступеня ризику тощо).
У співпраці з міським фондом підтримки підприємництва венчурний фонд повинен здійснювати експертну оцінку проектів, надавати консультації потенційним і діючим партнерам тощо.
Серед наукових установ міста найбільший потенціал участі у проектах такого типу мають Волинський національний університет імені Лесі Українки та Луцький національний технічний університет, серед підприємств – середні та великі підприємства.
Матеріально-технічна підтримка закладів освіти та науки міста повинна бути спрямована на забезпечення безпечного та комфортного перебування вихованців і працівників у відповідних закладах, якісного функціонування навчального процесу шляхом поновлення меблів, технічного обладнання, проведення капітальних ремонтів закладів тощо. Потрібно завершити забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів сучасними навчальними комп’ютерними комплексами, ліцензійними навчальними програмами, засобами виходу до інформаційної мережі Інтернет.
Враховуючи позитивну динаміку народжуваності у місті, доцільно розробити плани будівництва і розширення дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів, негайно розпочати реалізацію найбільш невідкладних проектів у цьому відношенні.
Одним із заходів, скерованих на стимулювання науково-педагогічних здобутків, повинні стати чисельні стипендії міської ради чи міського голови, скеровані на підтримку передових, ініціативних освітньо-наукових працівників, молодих талановитих спеціалістів, обдарованої учнівської та студентської молоді міста. Важливо організувати широкий, прозорий і справедливий конкурсний відбір стипендіатів.
Покращення умов життя та діяльності учнівської молоді передбачає вдосконалення існуючої практики часткового фінансування харчування вихованців дошкільних закладів та учнів молодших класів закладів середньої освіти з міського бюджету. Реалізація цього напряму освітньо-наукової політики міста буде забезпечувати покращення роботи дитячого позаміського табору “Ровесник”, умов оздоровлення дітей у пришкільних таборах. Слід також підвищити ефективність спортивно-оздоровчої, виховної, культурно-масової та наукової роботи з учнями шкіл шляхом морального і матеріального стимулювання відповідної діяльності педагогів та учнів-активістів, покращення матеріально-технічної бази ресурсом органів місцевої влади.
Окремої уваги заслуговує питання поліпшення умов утримання та навчання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей з обмеженими фізичними можливостями.
Розділ 5.
Покращення екологічного
стану та облаштування
рекреаційних зон
Комфортні умови
для життя і відпочинку
Створення сприятливих умов для життя, відпочинку, оздоровлення лучан і занять спортом повинно стати одним із головних пріоритетів міської влади. Адже вирішення цих питань напряму пов’язане з покращенням фізичного потенціалу і здоров’я населення, профілактикою захворювань, організацією змістовного дозвілля, всебічним гармонійним розвитком особистості тощо.
Це питання має дві базові складові: покращення екологічного стану міста та створення й облаштування місць відпочинку та оздоровлення його мешканців.
Стратегічними напрямами екологічної політики у місті повинні стати:
– реалізація Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища м. Луцька на 2010-2015 рр.;
– екологізація господарського комплексу міста (запровадження обов’язкової екологічної експертизи усіх виробничих і комунальних проектів та бізнес-планів, включаючи будівництво; впровадження нових і модернізація діючих очисних споруд і технологій на екологічно небезпечних підприємствах; підвищення ефективності використання природних ресурсів, включаючи енергоносії; зменшення негативного впливу транспорту на стан довкілля (викидів в атмосферу, шумового забруднення); утилізація та знешкодження усіх видів відходів і побутового сміття (впорядкування і розширення територій сміттєзвалищ, будівництво сміттєсортувального і сміттєпереробного комплексу, роздільний збір сміття, пошук і налагодження контактів з підприємствами, що здійснюють утилізацію різних видів відходів тощо);
– організація постійного впорядкування, догляду й оновлення зелених насаджень (знесення аварійних, заражених омелою, невиліковно хворих дерев; здійснення нових насаджень; проведення інвентаризації та санітарного догляду за деревостоєм; поступова заміна вразливих до паразитів та хвороб і таких, що не піддаються контрольованому поширенню, дерев і чагарників (тополя, американський клен, деякі види верби) на більш прийнятні у цьому відношенні види (липа, канадський клен, ясен тощо); засадження масиву біля р. Стир між районами Черчиці та Вишків);
– догляд за травостоями в паркових та інших рекреаційних зонах (боротьба з бур’янами, окремими видами отруйних рослин (наприклад, борщівником), посів і підсів прийнятних для ландшафту, нешкідливих та естетично привабливих рослин);
– розширення зелених територій міста, збереження природно-заповідного фонду та біорізноманіття;
– догляд за руслами малих рік (Сапалаївка, Жидувка, Омеляник) та річки Стир (очищення русел та прирічкових заплавних масивів від побутового сміття, дикорослих дерев і чагарників; інженерно-технічне зміцнення берегів в окремих місцях; розширення та поглиблення русел малих рік тощо);
– формування екологічної культури населення.
Особливої уваги заслуговує питання приведення зелених рекреаційних зон (парків, скверів, об’єктів природно-заповідного та водного фонду міста) до належного стану. У першу чергу це стосується Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки.
Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки повинен стати об’єктом культурного відпочинку, здорового дозвілля, “легенями” міста, бути його окрасою та гордістю для лучан. Натомість територія парку зазнає постійного підтоплення, дуже засмічена побутовими відходами, заросла дикими хащами, хворими і напівсухими деревами та чагарниками, стала осередком роздрібної торгівлі, розпиття алкогольних напоїв, вандалізму та розпусти. Вимагають ремонту та облаштування замулені водойми, значна кількість атракціонів, доріжки з твердим покриттям, пляжні та берегоукріплюючі конструкції. Хаотичною є організація території парку. Давно назріла потреба у розробці та реалізації комплексу заходів, скерованих на вирішення цих проблем.
Окремої уваги заслуговує питання відповідальності за наведення порядку на території парку. Як показала практика, ані колективне підприємство “Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки”, ні комунальне підприємство “Зелене господарство” з цією функцією не впоралися. Перебуваючи на балансі цих підприємств, парк перетворився не лише в затоплені, засмічені та позбавлені рекреаційної інфраструктури дикі хащі, а й став мережею незаконно встановлених “чарочних” і “шашличних”. Вирішенню цього питання посприяє виважене й обґрунтоване функціональне зонування території парку.
Ідея зонування парку є доречною і своєчасною, оскільки його проведення дасть змогу чітко визначитися з цільовим призначенням кожної зони і встановити територіальні й функціональні межі відповідальності підрядних організацій щодо їх впорядкування та благоустрою. Однак здійснене чинною міською владою зонування стану справ не покращило. Окрім цього лучан турбують складні умови утримання тварин у зоологічному парку, розташованому на території Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки. Низькими є його матеріально-технічна база й естетична привабливість.
Наведені аргументи свідчать про нагальну необхідність розробити та реалізувати комплекс заходів, скерованих на підняття центрального парку міста до європейського рівня, перетворення його в справжню зелену окрасу Луцька. Для реалізації стратегічних заходів такого характеру необхідно:
– розробити і прийняти комплексну програму (концепцію) розвитку Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки;
– реорганізувати систему управління процесами благоустрою парку;
– відкоригувати функціональне зонування території парку та розробити проектну документацію з облаштування усіх зон;
– розробити та реалізувати проект водопостачання та водовідведення на умовах співфінансування влади та бізнесу;
– здійснити меліоративні роботи з метою осушення території парку;
– забезпечити санітарно-естетичний догляд за територією парку і прилеглими територіями;
– провести інвентаризацію і впорядкувати зелені насадження, забезпечити догляд за їх станом, оновленням та контрольованим відтворенням;
– провести ремонт центральної алеї парку та забезпечити розбудову утримання в належному стані ширшої мережі пішохідних і велосипедних доріжок на території парку;
– реконструювати пляжі та інженерно-технічні конструкції на березі річки Стир, що знаходиться на території парку;
– передбачити у парку місце для приїжджих атракціонів, цирків, зоологічних куточків тощо;
– стимулювати та сприяти розвитку зоологічного парку та атракціонно-розважального комплексу.
Комплексна програма (концепція) розвитку Центрального парку культури і відпочинку імені Лесі Українки повинна окреслити основні напрями розбудови й реорганізації парку, базуватись на передовому національному та європейському досвіді ландшафтно-паркового мистецтва, смаках і вподобаннях лучан, реальному та ефективному організаційно-фінансовому забезпеченні. Розробку програми повинні здійснювати висококваліфіковані фахівці, врахувавши побажання мешканців міста.
Серед інших заходів організаційно-планового характеру варто виділити необхідність реорганізації системи управління процесами благоустрою парку та вдосконалення функціонального зонування його території. Вважаємо, що найбільш ефективною формою буде передача парку на баланс міської ради та покладення відповідальності за організацію робіт з впорядкування території та об’єктів парку на підрядно-тендерній основі на відділ екології. Саме міська рада виступає замовником робіт з благоустрою парку і тому зможе найбільш ефективно контролювати процес та якість виконання робіт.
Невід’ємною частиною організаційно-планових реформ стане науково і юридично обґрунтоване зонування, яке дасть змогу цілеспрямовано розвивати окремі частини парку і чітко розділити відповідальність за їх розвиток.
Не менш важливими заходами повинні стати забезпечення регулярного і якісного прибирання території парку, впорядкування зелених насаджень і травостою, облаштування лавок, смітників, туалетів, центральної алеї та доріжок парку, розширення їх мережі тощо.
Потрібно розробити ряд заходів, скерованих на підтримку діяльності зоологічного куточка, що знаходиться на території центрального міського парку. Серед таких заходів можна виділити пряму підтримку з міського бюджету, сприяння у пошуку інвестиційно-фінансових і матеріальних ресурсів, створення пільгових умов діяльності, проведення громадських акцій для збору коштів чи виконання волонтерських робіт для зоокуточка, інформаційну підтримку тощо. З метою підвищення безпеки та якості розважальних послуг і розширення їх спектру потрібно налагодити ефективний контроль і підтримку діяльності атракціонно-розважального комплексу парку.
Благоустрій інших зелених рекреаційних зон доречно проводити в межах загальної програми благоустрою міста на аналогічних підходах і принципах, що будуть застосовані і до центрального парку міста. Особливу увагу слід приділити реорганізації та облаштуванню Центру дозвілля і відпочинку імені 900-річчям. Луцька, який знаходиться у дуже занедбаному стані (немає доріжок, освітлення, смітників, туалетів, не налагоджене прибирання, догляд за зеленими насадженнями тощо).
Потрібно визначитися з організацією, на балансі якої перебуватимуть ботанічний сад і парк на вул. Потебні, оскільки відповідальний за впорядкування цих територій Волинський національний університет імені Лесі Українки не проводить там належних робіт.
Регулярного догляду і облаштування потребують об’єкти природно-заповідного фонду міста (“Меморіал”, “Дубовий гай”, “Гнідавське болото”, “Теремнівські ставки”, “Лесин ясен” та інші).
Наболілим для мешканців міста є також питання облаштування дитячих і спортивних майданчиків як на дворових територіях, так і біля шкіл чи інших установ. Основним плановим інструментом реалізації політики міською владою у цій сфері є затвердження “Міської програми будівництва та капітального ремонту спортивних споруд, спортивних і дитячих майданчиків”. Однак через серйозне недофінансування передбачених такими програмами заходів ситуація у цій сфері благоустрою міста є вкрай незадовільною.
Так, якщо у 2008 р. було облаштовано кілька майданчиків такого типу, то у 2009 р. подібні роботи не проводились взагалі.
Для вирішення цієї проблеми повинні бути розроблені механізми громадського контролю за цільовим використанням коштів, сплачених на ці цілі населенням, залучення не лише бюджетних коштів у проведення відповідних робіт, а й коштів підприємств і підприємців-меценатів, кредитних ресурсів, грантів міжнародних організацій тощо.
Чітко має бути визначений підрозділ міської влади, відповідальний за облаштування дитячих і спортивних майданчиків. За виконання діючої програми спільно (читай – ніхто) відповідають управління капітального будівництва, управління архітектури, департамент житлово-комунального господарства, комітет з фізичної культури та спорту, відділ у справах сім’ї та молоді.
Заходи з покращення екологічного стану та облаштування рекреаційних зон мають реалізовуватись спільними зусиллями влади, бізнесу та громади із врахуванням викладених у даному розділі пріоритетів.
Розділ 6.
Розвиток туристичного
потенціалу міста
та популяризація його
історико-культурної спадщини
Окраса й гордість для лучан,
привабливість для гостей
Туристична галузь – одна з найбільш динамічних сфер господарства, чинник економічного та культурного розвитку громади, стану справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, громадське харчування, сільське господарство тощо). Туризм сприяє підвищенню зайнятості і добробуту населення, розвитку інфраструктури, міжнародному співробітництву, охороні навколишнього середовища, популяризації природної та історико-культурної спадщини краю.
Туристичний бізнес є привабливим для підприємців. Причини цього полягають у невеликих стартових інвестиціях, необхідних для започаткування справи, зростаючий попит на туристичні послуги, високий рівень рентабельності та мінімальний термін окупності витрат.
Адміністративний центр Волинської області має неабиякий потенціал для розвитку туристичної галузі. Його формують надзвичайно багата історико-культурна спадщина міста, захоплюючі природно-антропогенні ландшафтні комплекси, твори архітектурно-монументального мистецтва, чисельні об’єкти та заходи рекреаційно-пізнавального спрямування, щирі й доброзичливі люди, зелені насадження тощо.
Найбільшою гордістю лучан є, безумовно, Луцький замок, що входить у десятку найдавніших фортифікаційних споруд Західної Європи. Саме його величні вежі та стіни викликають захоплення у багатьох вітчизняних та іноземних туристів. Приваблюють поціновувачів образотворчого мистецтва виставкові зали Музею волинської ікони, Краєзнавчого музею, Луцького художнього музею, Музею дзвонів та інших музейно-виставкових закладів міста. Прихильники театрального мистецтва мають змогу відвідати Волинський обласний академічний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шев-ченка, Волинський обласний театр ляльок, концертні проекти Народного будинку “Просвіта”, обласної філармонії.
Особливого шарму місту надають чисельні фестивальні заходи, що проводяться щорічно уже багато років підряд. Серед них слід виділити фестивалі сучасної української естрадної пісні “На хвилях Світязя” і автентичної народної творчості “Берегиня”, Міжнародний фестиваль “Поліське літо з фольклором”, Міжнародний музичний фестиваль “Стравінський і Україна”, Міжнародні джазові фестивалі та лицарські турніри у Луцькому замку.
Луцьк має вигідне транспортне і природно-географічне положення для розвитку туристичного бізнесу. Тут активно розвивається торговельна мережа, ресторанне господарство, розважальний бізнес, що мають вагомий вплив на розвиток туризму. У місті функціонує більше 40 туристичних фірм і така сама кількість страхових компаній. Гості міста мають можливість розміститись у 12 готелях та мотелях із загальною кількістю 818 ліжко-місць.
До здобутків у плануванні розвитку туристичної сфери слід віднести затверджену наприкінці 2009 р.Луцькою міською радою Стратегію туристичного розвитку міста Луцька. Цей ґрунтовний документ був розроблений органами міської влади разом з польськими та українськими партнерами в рамках проекту “Польська допомога”, профінансованого Міністерством закордонних справ Республіки Польща.
Гальмо перебудови
Незважаючи на усі переваги та здобутки, реальний стан справ у туристичній галузі економіки Луцька залишає бажати кращого. Туристичні ресурси міста занедбані або використовуються неефективно через відсутність дієвих механізмів взаємодії між суб’єктами туристичних послуг, органами місцевої влади та науковими установами (триплекс-механізм). Допускається постійне недофінансування розвитку інфраструктури галузі.
На фоні чисельних туристичних принад і досягнень міста яскраво виділяються результати байдужості і недбалості місцевої влади до явно виражених проблем цього сектору. Ганьбою для лучан залишаються якість під’їзних доріг і вулиць міста, стан фонтанів, центрального парку, дитячих і спортивних майданчиків, архітектурних споруд у старій частині міста. Приведення до високого рівня цих елементів благоустрою стане одним із визначальних чинників підвищення туристичної привабливості міста, покращення його міжнародного іміджу.
Розвиток туристичної галузі міста гальмують такі чинники:
– низький рівень сприяння з боку органів центральної влади;
– недорозвиненість туристичної інфраструктури;
– слабка якість культури обслуговування громадян (туристів) як туристичними фірмами, так і іншими закладами сфери послуг і соціальної сфери (громадський транспорт, готельний бізнес, медицина, дозвільна система тощо);
– вузький асортимент туристичних послуг;
– неналежний стан і неефективність використання туристичних об’єктів і ресурсів;
– низький рівень розрекламованості та промоції туристичного продукту міста на регіональному, національному та міжнародному рівнях;
– низький рівень інвестицій у розвиток матеріальної бази та інфраструктури туризму;
– слабкі інформаційно-виробничі взаємозв’язки між закладами, що надають туристичні послуги, та органами місцевого врядування, науково-освітніми установами, закордонними партнерами;
– низький рівень реалізації потенціалу транскордонного співробітництва та міжнародної співпраці в галузі туризму.
Якщо вирішення першої проблеми знаходиться поза межами повноважень органів місцевої влади, то решта перешкод для розвитку туристичної галузі у місті можуть ефективно усуватись на місцевому рівні.
Недостатнє сприяння з боку органів центральної влади проявляється у недоліках туристичного законодавства, слабких зрушеннях у сферах зовнішньо-інвестиційної та міграційно-візової політики, національного податкового та фіскального стимулювання розвитку туризму тощо.
Серйозну перешкоду для розвитку галузі становить недорозвиненість туристичної інфраструктури. Вона проявляється у невідповідності значної кількості об’єктів туристичної інфраструктури (готельних закладів, транспортних шляхів, закладів сфери зв’язку тощо) міжнародним стандартам і відсутності туристичного ознакування на вулицях і площах міста. У зародковому стані знаходиться система інформаційного обслуговування туристів. Новостворений “Центр туристичної інформації та послуг” не налагодив ефективної діяльності.
Вагомим фактором розвитку туризму є якість культури обслуговування туристів і асортимент туристичних послуг. Обросли сумними анекдотами випадки непрофесійного поводження з іноземними туристами у туристичних фірмах, антисанітарних умов проживання у готелях, нетактовності готельних адміністраторів, операторів зв’язку, працівників громадського транспорту, комунальних підприємств тощо.
Занедбаний стан туристичних об’єктів (пам’яток архітектури і мистецтва, пам’ятників і монументів, музейних і природно-заповідних комплексів тощо) і низький рівень розрекламованості та промоції туристичного продукту міста призводять до низької економічної віддачі від використання туристичних ресурсів, зменшують притік інвестицій у розвиток інфраструктури туризму.
Особливо виділяється у цьому відношенні територія “старого міста”, межі якого до цих пір чітко не визначені, відсутні нормативно затверджені правила та норми його забудови і реконструкції, багато будівель, територій і вулиць знаходяться в занедбаному стані. Функціонування Центрального ринку у його сучасному вигляді і розмірі спотворює естетичний вигляд і сприйняття давніх архітектурних комплексів цієї частини міста, призводить до забруднення і переповнення значних територій старого міста транспортними засобами та торгівцями всіх груп товарів.
Вимагає вдосконалення система статистичного обліку стану справ у туристичній галузі. Показники, що оприлюднюються органами міської влади, не дають змоги повністю відслідковувати динаміку і структуру економічної діяльності туристичних підприємств і закладів міста, виявляти найбільш проблемні туристичні об’єкти та напрями туристичної діяльності. Звідси виникає проблема з формуванням адекватних реальному стану справ у галузі пріоритетів її розвитку.
На низькому рівні залишається транскордонна співпраця у туристичній сфері в межах єврорегіону “Буг” між підприємствами, організаціями та органами влади прикордонних територій України, Польщі та Білорусі. Першою ластівкою у цьому відношенні став уже згаданий проект “Польська допомога”.
Чужого научаючись і свого не цураючись...
Стратегічною метою та базовим принципом розвитку туризму в Луцьку повинно стати формування потужного туристичного потенціалу міста і його популяризація на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Заходи, скеровані на вирішення проблем у сфері туризму, мають носити комплексний характер, бути чітко акцентованими, виваженими, обґрунтованими і спиратись на надійне фінансово-ресурсне забезпечення. Результати цих заходів повинні підлягати легкому вимірюванню і зіставленню з плановими показниками.
Для досягнення цієї мети міській владі слід розробити і забезпечити виконання цілої низки заходів стратегічного і тактичного характеру. Усіх їх можна об’єднати у дві групи: 1) заходи, скеровані на розвиток туристичного потенціалу; 2) заходи, скеровані на популяризацію туристичного ресурсу.
До стратегічних заходів, покликаних розвивати туристичний потенціал міста, належить:
– покращення стану та розбудова комунальних об’єктів туристичної інфраструктури (автомобільних доріг, пішохідних і велосипедних доріжок, спортивних майданчиків, дитячої залізниці, фонтанів, парків, рекреаційних зон, медичних закладів тощо);
– створення сприятливих умов для розвитку туристичного бізнесу (інвестиційна політика, інформаційна підтримка, розробка туристичних маршрутів, спрощення і прискорення дозвільних процедур, кредитне та податкове стимулювання підприємств (підприємців), які пропонують нові туристичні послуги (прокат туристичного спорядження, обслуговування осіб з обмеженими фізичними можливостями тощо);
– підвищення культури та якості обслуговування громадян туристичними фірмами та іншими закладами сфери послуг (організація та проведення семінарів, тренінгів, пізнавальних поїздок, механізмів обміну кращим досвідом тощо);
– підвищення ефективності використання туристичних об’єктів (впорядкування старого міста, створення та облаштування нових туристичних маршрутів, будівництво оглядових вишок, мереж інформаційних знаків, покращення роботи Центру туристичної інформації та послуг, забезпечення освітлення об’єктів);
– вдосконалення системи управління, планування та фінансування розвитку туризму (виконання Стратегії туристичного розвитку міста Луцька, прийняття та належне бюджетне фінансування короткострокових програм розвитку туризму; налагодження міжнародної співпраці; залучення позабюджетних джерел фінансових ресурсів; покращення механізмів збору, накопичення та поширення інформації туристичного характеру; налагодження триплекс-механізму – взаємодії суб’єктів туристичного бізнесу, органів місцевої влади і наукових установ тощо);
– підвищення ефективності експлуатації туристичних ресурсів Волинського регіону для розвитку туризму в місті (включення до туристичних маршрутів привабливих місць області, поширення інформації про туристичні переваги міста на туристичних об’єктах області та сусідніх регіонів тощо).
Окрему увагу слід приділити такому комплексному питанню як підвищення якості туристичних послуг і туристичної інфраструктури. Його вирішення залежить від успіху реалізації місцевою владою ряду важливих заходів у інших сферах життєдіяльності міської громади. Зокрема, суттєві позитивні зрушення у сфері підтримки малого і середнього підприємництва (суттєве зростання суб’єктів туристичного бізнесу і, як наслідок, конкуренції між ними) дадуть змогу підвищити якість обслуговування туристів і розширити асортимент туристичних послуг, що ними надаються. Ефективна реалізація політики благоустрою міста (будівництво високоякісних доріг, облаштування місць загального користування) значно підвищить туристичну привабливість Луцька.
Потрібно налагодити ефективну і плідну роботу новоствореного Центру туристичної інформації та послуг, забезпечити оптимальні умови для його діяльності. Ця установа повинна стати головною інформаційно-маркетинговою службою у сфері туристичного бізнесу, осередком відданих туристичній справі спеціалістів-професіоналів, базою правової, статистичної, науково-інноваційної, популяризаторської та маршрутної інформації.
У співпраці з відділом туризму та рекреації департаменту культури та збереження історичної спадщини Луцької міської ради та суб’єктами туристичного бізнесу Центр повинен розробити і розвивати міські туристичні маршрути, плани створення у місті відпочинкових зон і паркінгів для великих груп туристів, схеми розміщення туристичних інформаційних покажчиків на транспортних розв’язках і місцях масового скупчення людей .
Приведення до належного стану старого міста передбачатиме нормативне затвердження його меж, норм забудови та реконструкції, зменшення розміру та інтеграція у історико-архітектурний ландшафт Центрального ринку, перенесення розташованої неподалік замку електричної підстанції тощо. Зменшення розмірів Центрального ринку доречно забезпечити за рахунок перенесення окремих його частин у інші райони міста, зокрема, на територію новозбудованого ринку в районі ЛПЗ. Ринкові масиви, що залишаться, повинні бути перетворені в єдиний архітектурний комплекс середньовічного стилю за рахунок встановлення відповідних покрівель, здійснення фасадно-оздоблювальних робіт і реконструкції наявних на території ринку будівель.
Необхідно створити чітку схему руху транспорту у старому місті і впровадити систему контролю за в’їздом на його територію для немаршрутного транспорту. Окрім зменшення і впорядкування руху у цій частині міста, такі нововведення дадуть змогу впровадити платний в’їзд для нерезидентів і створити фонд, з якого частково буде фінансуватись облаштування території старого міста.
Членство Республіки Польща у Європейському Союзі створює для підприємств, організацій і органів влади Луцька можливості розвивати транскордонне співробітництво у сфері туризму в межах єврорегіону “Буг”, розширює доступ до фондів ЄС. Партнерські відносини міської влади Луцька з такими польськими містами як Люблін, Ольштин, Торунь, Жешув, Замость і білоруським містом Брест також сприяють створенню та реалізації спільних проектів у галузі туризму. Такі проекти дадуть змогу залучити додаткові ресурси та іноземний досвід для вирішення багатьох проблем міста у цій сфері.
Серед заходів, скерованих на популяризацію туристичного ресурсу міста, слід виділити:
– проведання потужної інформаційної кампанії у Луцьку, регіоні, Україні та ближньому зарубіжжі, спрямованої на популяризацію історико-культурної спадщини міста, покращення його іміджу (створення та демонстрація через організації мовлення науково-популярних, історико-документальних і художніх фільмів, пізнавальних передач про Луцьк, забезпечення їх перекладу і дубляжу; розповсюдження орієнтованої на потенційних туристів соціальної реклами через засоби масової інформації, вуличну рекламу, буклети, брошури, путівники; сприяння розробці та поширенню літературного та інноваційного інформаційних продуктів про Луцьк (книг, казок, легенд, комп’ютерних програм, ігор);
– забезпечення вільного доступу до інформації про туристичні переваги міста, можливості туристичного бізнесу та інвестиційні пропозиції (відкриття та популяризація туристичної інтернет-сторінки на сайті міської ради, створення сайту Центру туристичної інформації та послуг, переклад інформації на іноземні мови (польську, англійську та інші);
– брендінг міста (створення логотипів міста та їх реєстрація як знаків для туристичних послуг; промоція символіки та геральдики міста (вежі Луцького замку, образу Св. Миколая, герба та прапора міста тощо));
– наповнення ринку туристичних послуг символікою Луцька – сувенірно-поліграфічною продукцією, творами ужиткового мистецтва, місцевими традиціями, піснями тощо;
– презентація туристичного потенціалу міста на виставках, конференціях і ярмарках, в тому числі за кордоном.
Багато з цих заходів знайшли відображення у прийнятій міською радою Стратегії туристичного розвитку міста Луцька. Безпосереднє впровадження у життя концептуальних положень цього документа та реалізація інших поточних заходів у галузі туризму повинні здійснюватись шляхом розробки і затвердження органом місцевого самоврядування 2–3-річних програм розвитку туризму у Луцьку. Адекватна фінансова й адміністративна підтримка реалізації відповідних програм з боку органів місцевої влади дасть змогу досягти вагомих результатів у туристичній сфері міста.