Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м
| Вид материала | Документы |
- Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
- Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
- Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України,, 6423.4kb.
- В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України,, 4168.77kb.
- У праві, 502.37kb.
- Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Цикл, 180.26kb.
- Організащйний комітет голова оргкомітету, 57.27kb.
- Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
- Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 310.53kb.
- Реферат циклу робіт на здобуття Державної премії України в галузі науки І техніки, 169.38kb.
(3)
Фото власника документа та печатка властей, які видають документ
Відбитки пальців власника (якщо необхідно)
Підпис власника ..................................................
(Цей документ містить ________ стор., не рахуючи обкладинки).
@@
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(4)
1. Цей документ дійсний для таких країн:
2. Документ або документи, на основі яких виданий цей документ:
Виданий ..................................................
Дата .........................................................
Підпис та печатка властей,
які видали документ:
@@
Мито сплачено
(Цей документ містить ______ стор., не рахуючи обкладинки).
@@
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(5)
@@
Продовження або поновлення строку дії документа
@@
Мито сплачено: від ................................................
до .................................................
Вчинено в ...................................... Дата ...............................
@@
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
@@
_________________________________________
Продовження або поновлення строку дії документа
@@
Мито сплачено: від ................................................
до .................................................
Вчинено в ...................................... Дата ...............................
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
@@
(Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки).
@@
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(6)
@@
Продовження або поновлення строку дії документа
@@
Мито сплачено: від ...............................................
до .................................................
Вчинено в ...................................... Дата ...............................
@@
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
@@
_________________________________________
Продовження або поновлення строку дії документа
@@
Мито сплачено: від ................................................
до .................................................
Вчинено в ...................................... Дата ...............................
@@
Підпис та печатка властей,
які продовжили або поновили
строк дії цього документа:
@@
(Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки).
@@
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
(7-32)
Візи
Прізвище власника цього документа повинно повторюватися у кожній візі.
Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки).
______________________________________
Прийнята 28 червня 1951 року
Конференцією повноважених представників з питань про статус біженців та апатридів
скликаною згідно із Резолюцією 482 (V) Генеральної Асамблеї від 14 грудня 1950 року
@@
Протокол щодо статусу біженців13
Офіційний переклад
Держави-учасниці цього Протоколу, беручи до уваги те, що Конвенція щодо статусу біженців, підписана в Женеві 28 липня 1951 року (далі – Конвенція), поширюється лише на тих осіб, які стали біженцями внаслідок подій, які сталися до 1 січня 1951 року, беручи до уваги, що з часу прийняття Конвенції виникли нові ситуації щодо біженців і що тому біженці, які мають до цього відношення, можуть не підпадати під дію Конвенції, беручи до уваги бажаність того, щоб усі біженці, які підпадають під визначення, яке міститься в Конвенції, користувалися рівним статусом, незалежно від вказаної дати 1 січня 1951 року, домовилися про таке:
Стаття I Загальні положення
1. Держави-учасниці цього Протоколу зобов’язуються застосовувати статті 2-34 цієї Конвенції до біженців, які підпадають під нижченаведене визначення.
2. Для цілей цього Протоколу термін «біженець», за винятком випадків, щодо застосування пункту 3 цієї статті, означає будь-яку особу, яка підпадає під визначення статті 1 Конвенції з вилученням слів «в результаті подій, які сталися до 1 січня 1951 року ...» та слів «... внаслідок таких подій» у статті 1 A (2).
3. Цей Протокол застосовується державами, які беруть у ньому участь, без будь-яких географічних обмежень, за винятком випадків, коли існуючі заяви, зроблені державами, які вже є учасницями Конвенції згідно зі статтею 1 B (1) (a) Конвенції, також застосовується, якщо Протокол не буде продовжений згідно зі статтею 1 B (2) Конвенції відповідно до цього Протоколу.
Стаття II Співпраця національних органів влади з Організацією Об’єднаних Націй
1. Держави-учасниці цього Протоколу зобов’язуються співпрацювати з Управлінням Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців або з будь-якою іншою установою Організації Об’єднаних Націй, до якої може перейти виконання його обов’язків і, зокрема, сприяти виконанню його обов’язків щодо контролю за застосуванням положень цього Протоколу.
2. Щоб дати можливість Управлінню Верховного комісара або будь-якій іншій установі Організації Об’єднаних Націй, до якої може перейти виконання його функцій, подавати доповіді компетентним органам Організації Об’єднаних Націй, держави-учасниці цього Протоколу зобов’язуються надавати їм у відповідній формі запитувану інформацію та статистичні дані щодо:
a) положення біженців;
b) виконання цього Протоколу;
c) законів, постанов і декретів щодо біженців, які є чинними або можуть згодом набути чинності.
Стаття III Інформація про національне законодавство
Держави-учасниці цього Протоколу направляють Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй тексти законів і постанов, які вони можуть приймати з метою забезпечення застосування цього Протоколу.
Стаття IV Вирішення спорів
Усі спори між державами-учасницями цього Протоколу щодо його тлумачення або застосування, які не можуть бути вирішені іншими засобами, передаються до Міжнародного Суду на прохання будь-якої зі сторін в цьому спорі.
Стаття V Приєднання до Протоколу
Цей Протокол відкритий для приєднання від імені всіх держав-учасниць Конвенції і будь-якої іншої держави-члена Організації Об’єднаних Націй або члена будь-якої спеціалізованої установи або держави, якій Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй направлене запрошення до приєднання до цього Протоколу. Приєднання здійснюється шляхом здачі на зберігання акта про приєднання Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй.
Стаття VI Стаття про федеративні держави
До держави федеративного або неунітарного типу застосовуються такі положення:
a) щодо тих статей Конвенції, які застосовуються згідно з пунктом 1 статті І цього Протоколу та підпадають під законодавчу юрисдикцію федеральних законодавчих властей, зобов’язання федерального уряду в зазначених межах відповідають зобов’язанням держав-учасниць, які не є федеративними державами;
b) щодо тих статей Конвенції, які застосовуються згідно з пунктом 1 статті І цього Протоколу та підпадають під законодавчу юрисдикцію штатів, провінцій або кантонів, які входять до федерації і не зобов’язані згідно з конституційним ладом федерації вживати законодавчих заходів, федеральні уряди при першій можливості доводять ці статті разом з позитивною рекомендацією до відома відповідних органів влади штатів, провінцій або кантонів;
c) федеральна держава-учасниця цього Протоколу на вимогу будь-якої іншої держави-учасниці, передану їй через Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, надає довідку про існуючі в федерації та її складових частинах закони та практику щодо будь-якого конкретного положення Конвенції, яке підлягає застосуванню згідно з пунктом 1 статті І цього Протоколу, із зазначенням того, якою мірою це положення було втілене в життя законодавчим або іншим шляхом.
Стаття VII Застереження та заяви
1. Під час приєднання будь-яка держава може зробити застереження до статті IV цього Протоколу щодо застосування будь-яких положень Конвенції, згідно зі статтею I цього Протоколу, за винятком положень, які містяться в статтях 1, 3, 4, 16(1) і 33, за умови, що застереження держави-учасниці Конвенції, зроблені згідно з цією статтею, не поширюються на біженців, щодо яких застосовується Конвенція.
2. Застереження, зроблені державами-учасницями Конвенції згідно зі статтею 42, якщо вони не зняті, поширюються на їхні зобов’язання за цим Протоколом.
3. Будь-яка держава, яка робить застереження згідно з пунктом 1 цієї статті, може в будь-який час зняти це застереження шляхом повідомлення про це Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.
4. Заява, зроблена згідно з пунктами 1 і 2 статті 40 Конвенції державою, яка бере в ній участь та приєднується до цього Протоколу, вважається застосовною і щодо цього Протоколу, якщо під час приєднання держава-учасниця не направляє Генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй повідомлення про протилежне. Положення пунктів 2 і 3 статті 40 і пункту 3 статті 44 Конвенції вважаються застосовними mutatis mutandis до цього Протоколу.
Стаття VIII Набуття чинності
1. Цей Протокол набуває чинності в день депонування шостого акта про приєднання.
2. Для всіх держав, які приєднуються до Протоколу після депонування шостого акта про приєднання, Протокол набуває чинності в день депонування такими державами їхнього акта про приєднання.
Стаття IX Денонсація
1. Будь-яка держава-учасниця Протоколу може денонсувати цей Протокол в будь-який час шляхом повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.
2. Така денонсація набуває чинності для відповідної держави-учасниці через один рік після дня отримання такого повідомлення Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй.
Стаття X Повідомлення, які розсилаєГенеральний секретар Організації Об’єднаних Націй
Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй інформує всі держави, згадані в статті V вище, про дату набуття чинності, приєднання, застереження та зняття застережень до цього Протоколу та його денонсацію, а також про заяви та повідомлення щодо нього.
Стаття XI Депонування в архівах Секретаріату Організації Об’єднаних Націй
Копія цього Протоколу, англійський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якого є рівно автентичними, підписана Головою Генеральної Асамблеї і Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй, депонується в архівах Секретаріату Організації Об’єднаних Націй. Генеральний секретар надсилає завірені копії цього Протоколу всім державам-членам Організації Об’єднаних Націй та іншим державам, згаданим у статті V вище.
Список Держав-Учасниць Конвенції 1951 року про статус біженців
і Протоколу 1967 року
Дата набуття чинності:
22 квітня 1954 року (Конвенція)
4 жовтня 1967 року (Протокол)
На момент 1 березня 2006 року
Загальна кількість Держав-Учасниць Конвенції 1951 року: 143
Загальна кількість Держав-Учасниць Протоколу 1967 року: 143
Кількість Держав-Учасниць і Конвенції, і Протоколу : 140
Кількість Держав-Учасниць або одного з цих інструментів, або обох з них: 146
Держави-Учасниці тільки Конвенції 1951 року: Мадагаскар, Монако, Сент Кітс і Невіс
Держави-Учасниці тільки Протоколу 1967 :
Острови Зеленого Мису, Сполучені Штати Америки, Венесуела
Конвенція була прийнята на Конференції Об’єднаних Націй Уповноважених з питань статусу біженців і осіб без громадянства, яку було проведено в Женеві 2-25 липня 1951 року. Конференцію було проведено згідно резолюції 429 (V)1, прийнятій Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 14 грудня 1951 року.
Наведені дати є датами депонування документу ратифікації або вступу або наслідування представником Держави-Учасниці Генеральному Секретареві Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку.
Згідно Статті 43(2), Конвенція вступає в силу на тринадцятий день з дня депонування (стаття VIII (2)).
Винятки наведені нижче.
Останні ратифікації:
| Афганістан | 30 серп. 2005 р | 30 серп. 2005 р |
| | | |
| Країна | Конвенція | Протокол |
| Афганістан | 30 серпня 2005 р | 30 серпня 2005 р |
| Австралія | 22 січня 1954 р | 13 грудня 1973 р |
| Австрія | 01 листопада 1954 р | 05 вересня 1973 р |
| Азербайджан | 12 лютого 1993 р | 12 лютого 1993 р |
| Албанія | 18 серпня 1992 р | 18 серпня 1992 р |
| Алжир | 21 лютого 1963 р | 08 листопада 1967 р |
| Ангола | 23 червня 1981 р | 23 червня 1981 р |
| Антигуа і Барбуда | 07 вересня 1995 р | 07 вересня 1995 р |
| Аргентина | 15 листопада 1961 р | 06 грудня 1967 р |
| Багами | 15 вересня 1993 р | 15 вересня 1993 р |
| Беліз | 27 червня 1990 р | 27 червня 1990 р |
| Бельгія | 22 липня 1953 р | 08 квітня 1969 р |
| Бенін | 04 квітня 1962 р | 06 липня 1970 р |
| Берег Слонової Кості | 08 грудня 1961 р | 16 лютого 1970 р |
| Білорусь | 23 серпня 2001 р | 23 серпня 2001 р |
| Болгарія | 12 травня 1993 р | 12 травня 1993 р |
| Болівія | 09 лютого 1982 р | 09 лютого 1982 р |
| Боснія і Герцеговина | 01 вересня 1993 р | 01 вересня 1993 р |
| Ботсвана | 06 січня 1969 р | 06 січня 1969 р |
| Бразилія | 16 листопада 1960 р | 07 квітня 1972 р |
| Буркуна Фасо | 18 червня 1980 р | 18 червня 1980 р |
| Бурунді | 19 липня 1963 р | 15 березня 1971 р |
| Ватикан | 15 березня 1956 р | 08 червня 1967 р |
| Венесуела (P) | | 19 вересня 1986 р |
| Вірменія | 06 липня 1993 р | 06 липня 1993 р |
| Габон | 27 квітня 1964 р | 28 серпня 1973 р |
| Гаїті | 25 вересня 1984 р | 25 вересня 1984 р |
| Гамбія | 07 вересня 1966 р | 29 вересня 1967 р |
| Гана | 18 березня 1963 р | 30 серпня 1968 р |
| Гватемала | 22 вересня 1983 р | 22 вересня 1983 р |
| Гвінея | 28 грудня 1965 р | 16 травня 1968 р |
| Гвінея- Бісау | 11 лютого 1976 р | 11 лютого 1976 р |
| Гондурас | 23 березня 1992 р | 23 березня 1992 р |
| Греція | 05 квітня 1960 r | 07 серпня 1968 a |
| Грузія | 09 серпня 1999 р | 09 серпня 1999 р |
| Данія | 04 грудня 1952 р | 29 січня 1968 р |
| Джібуті | 09 серпня 1977 р | 09 серпня 1977 р |
| Домініка | 17 лютого 1994 р | 17 лютого 1994 р |
| Домініканська Республіка | 04 січня 1978 р | 04 січня 1978 р |
| Еквадор | 17 серпня 1955 р | 06 березня 1969 р |
| Екваторіальна Гвінея | 07 лютого 1986 р | 07 лютого 1986 р |
| Ель Сальвадор | 28 квітня 1983 р | 28 квітня 1983 р |
| Естонія | 10 квітня 1997 р | 10 квітня 1997 р |
| Ефіопія | 10 листопада 1969 р | 10 листопада 1969 р |
| Єгипет | 22 травня 1981 р | 22 травня 1981 р |
| Ємен | 18 січня 1980 р | 18 січня 1980 р |
| Замбія | 24 вересня 1969 р | 24 вересня 1969 р |
| Зімбабве | 25 серпня 1981 р | 25 серпня 1981 р |
| Ізраїль | 01 жовтня 1954 р | 14 черв. 1968 р |
| Іран, Ісламська Республіка | 28 липня 1976 р | 28 липня 1976 р |
| Ірландія | 29 листопада 1956 р | 06 листопада 1968 р |
| Ісландія | 30 листопада 1955 р | 26 квітня 1968 р |
| Іспанія | 14 серпня 1978 р | 14 серпня 1978 р |
| Італія | 15 листопада 1954 р | 26 січня 1972 р |
| Казахстан | 15 січня 1999 р | 15 січня 1999 р |
| Камбоджа | 15 жовтня 1992 р | 15 жовтня 1992 р |
| Камерун | 23 жовтня 1961 р | 19 вересня 1967 р |
| Канада | 04 червня 1969 р | 04 червня 1969 р |
| Кенія | 16 травня 1966 р | 13 листопада 1981 р |
| Киргизстан | 08 жовтня 1996 р | 08 жовтня 1996 р |
| Китай | 24 вересня 1982 р | 24 вересня 1982 р |
| Кіпр | 16 травня 1963 р | 09 липня 1968 р |
| Колумбія | 10 жовтня 1961 р | 04 березня 1980 р |
| Конго | 15 жовтня 1962 р | 10 липня 1970 р |
| Конго, Демократична Республіка | 19 липня 1965 р | 13 січня 1975 р |
| Корея, Республіка | 03 грудня 1992 р | 03 грудня 1992 р |
| Коста Ріка | 28 березня 1978 р | 28 березня 1978 р |
| Латвія | 31 липня 1997 р | 31 липня 1997 р |
| Лесото | 14 травня 1981 р | 14 травня 1981 р |
| Литва | 28 квітня 1997 р | 28 квітня 1997 р |
| Ліберія | 15 жовтня 1964 р | 27 лютого 1980 р |
| Ліхтенштейн | 08 березня 1957 р | 20 травня 1968 р |
| Люксембург | 23 липня 1953 р | 22 квітня 1971 р |
| Мавританія | 05 травня 1987 р | 05 травня 1987 р |
| Мадагаскар (C) | 18 грудня 1967 р | |
| Македонія, Колишня Югославська Республіка | 18 січня 1994 р | 18 січня 1994 р |
| Малаві | 10 грудня 1987 р | 10 грудня 1987 р |
| Малі | 02 лютого 1973 р | 02 лютого 1973 р |
| Мальта | 17 червня 1971 р | 15 вересня 1971 р |
| Марокко | 07 листопада 1956 р | 20 квітня 1971 р |
| Мексика | 07 червня 2000 р | 07 червня 2000 р |
| Мозамбік | 16 грудня 1983 р | 01 травня 1989 р |
| Молдова, Республіка | 31 січня 2002 р | 31 січня 2002 р |
| Монако (C) | 18 травня 1954 р | |
| Намібія | 17 лютого 1995 р | 17 лютого 1995 р |
| Нігер | 25 серпня 1961 р | 02 лютого 1970 р |
| Нігерія | 23 жовтня 1967 р | 02 травня 1968 р |
| Нідерланди | 03 травня 1956 р | 29 листопада 1968 р |
| Нікарагуа | 28 березня 1980 р | 28 березня 1980 р |
| Німеччина | 01 грудня 1953 р | 05 листопада 1969 р |
| Нова Зеландія | 30 червня 1960 р | 06 серпня 1973 р |
| Норвегія | 23 березня 1953 р | 28 листопада 1967 р |
| Об’єднане Королівство Великої Британії і Північної Ірландії | 11 березня 1954 р | 04 вересня 1968 р |
| Острови Зеленого Мису (P) | | 09 липня 1987 р |
| Панама | 02 серпня 1978 р | 02 серпня 1978 р |
| Папуа Нова Гвінея | 17 липня 1986 р | 17 липня 1986 р |
| Парагвай | 01 квітня 1970 р | 01 квітня 1970 р |
| Перу | 21 грудня 1964 р | 15 вересня 1983 р |
| Південно Африканська Республіка | 12 січня 1996 р | 12 січня 1996 р |
| Польща | 27 вересня 1991 р | 27 вересня 1991 р |
| Португалія | 22 грудня 1960 р | 13 липня 1976 р |
| Російська Федерація | 02 лютого 1993 р | 02 лютого 1993 р |
| Руанда | 03 січня 1980 р | 03 січня 1980 р |
| Румунія | 07 серпня 1991 р | 07 серпня 1991 р |
| Самоа | 21 вересня 1988 р | 29 листопада 1994 р |
| Сан-Томе і Принсипи | 01 лютого 1978 р | 01 лютого 1978 р |
| Свазіленд | 14 лютого 2000 р | 28 січня 1969 р |
| Сейшели | 23 квітня 1980 р | 23 квітня 1980 р |
| Сенегал | 02 травня 1963 р | 03 жовтня 1967 р |
| Сент Кітс і Невіс (C) | 01 лютого 2002 р | |
| Сент-Вінсент і Гренадіни | 03 листопада 1993 р | 03 листопада 2003 р |
| Сербія і Чорногорія *** | 12 березня 2001 р | 12 березня 2001 р |
| Словаччина | 04 лютого 1993 р | 04 лютого 1993 р |
| Словенія | 06 липня 1992 р | 06 липня 1992 р |
| Соломонові Острови | 28 лютого 1995 р | 12 квітня 1995 р |
| Сомалі | 10 жовтня 1978 р | 10 жовтня 1978 р |
| Сполучені Штати Америки (P) | | 01 листопада 1968 р |
| Судан | 22 лютого 1974 р | 23 травня 1974 р |
| Суринам | 29 листопада 1978 р | 29 листопада 1978 р |
| Сьєра Леона | 22 травня 1981 р | 22 травня 1981 р |
| Таджикистан | 07 грудня 1993 р | 07 грудня 1993 р |
| Танзанія, Об’єднана Республіка | 12 травня 1964 р | 04 вересня 1968 р |
| Тімор Лісте | 07 травня 2003 р | 07 травня 2003 р |
| Того | 27 лютого 1962 р | 01 грудня 1969 р |
| Трінідад і Тобаго | 10 листопада 2000 р | 10 листопада 2000 р |
| Тувалу | 07 березня 1986 р | 07 березня 1986 р |
| Туніс | 24 жовтня 1957 р | 16 жовтня 1968 р |
| Туреччина | 30 березня 1962 р | 31 липня 1968 р |
| Туркменістан | 02 березня 1998 р | 2 березня 1998 р |
| Уганда | 27 вересня 1976 р | 27 вересня 1976 р |
| Угорщина | 14 березня 1989 р | 14 березня 1989 р |
| Україна | 10 червня 2002 р | 04 квітня 2002 р |
| Уругвай | 22 вересня 1970 р | 22 вересня 1970 р |
| Фіджі | 12 червня 1972 р | 12 червня 1972 р |
| Філіппіни | 22 липня 1981 р | 22 липня 1981 р |
| Фінляндія | 10 жовтня 1968 р | 10 жовтня 1968 р |
| Франція | 23 червня 1954 р | 03 лютого 1971 р |
| Хорватія | 12 жовтня 1992 р | 12 жовтня 1992 р |
| Центральноафриканська Республіка | 04 вересня 1962 р | 30 серпня 1967 р |
| Чад | 19 серпня 1981 р | 19 серпня 1981 р |
| Чеська Республіка | 11 травня 1993 р | 11 травня 1993 р |
| Чилі | 28 січня 1972 р | 27 квітня 1972 р |
| Швейцарія | 21 січня 1955 р | 20 травня 1968 р |
| Швеція | 26 жовтня 1954 р | 04 жовтня 1967 р |
| Ямайка | 30 липня 1964 р | 30 жовтня 1980 р |
| Японія | 03 жовтня 1981 р | 01 січня 1982 р |
Обмеження:
Стаття 1 B(1) Конвенції 1951 року проголошує: “В цілях цієї Конвенції, події у світі, що сталися до 1 Січня 1951 року’ у Статті 1, Секція A, повинні тлумачитися як або (a) ‘події, що сталися в Європі до 1 Січня 1951 року’; або (b) ‘події, що сталися в Європі або за її межами до 1 Січня 1951 року’, і кожна Держава-учасниця зробить Декларацію під час підписання, ратифікації або вступу, вказуючи, яке з цих значень вона застосовуватиме в цілях своїх зобов’язань за цією Конвенцією.”
УВКБ, Верховний Комісар ООН у справах біженців
Варіант (a), географічні обмеження, прийняли наступні Держави: Конго, Мадагаскар, Монако і Туреччина. Туреччина чітко висунула свою декларацію географічних обмежень після приєднання до Протоколу 1967 року. Мадагаскар і Монако ще не приєдналися до Протоколу.
Всі інші Держави-Учасниці ратифікували або приєдналися до Конвенції без географічного обмеження, обравши варіант (b), “події, що сталися в Європі або за її межами до 1 Січня 1951 року”.
_________
Примітки:
* Ратифікація (r), Приєднання (a), Наслідування (s)
** (C) позначає Держав-Учасниць тільки Конвенції 1951 року; (P) позначає Держав-Учасниць тільки Протоколу 1967 року.
*** Починаючи з 4 Лютого 2003 року після прийняття і обнародування Конституційної Хартії Сербії і Чорногорії Асамблеєю Федеральної Республіки Югославії офіціальну назву “Федеральна Республіка Югославія” було змінено на “Сербія і Чорногорія”.
Определение статуса беженца14
Документ Виконавчого Комітету УВКБ ООН від 1977 р.
Висновок № 8 (XXVIII)
Исполнительный Комитет,
a) Принял к сведению доклад Верховного Комиссара о важности процедур определения статуса беженца.
b) Отметил, что только ограниченное число государств-участников Конвенции 1951 года и Протокола 1967 года создали процедуру официального определения статуса беженца в соответствии с этими документами.
c) Отметил, однако, с удовлетворением, что вопрос о создании таких процедур активно обсуждается рядом Правительств.
d) Выразил надежду на то, что Правительства всех государств-участников Конвенции 1951 года и Протокола 1967 года, не сделавшие еще этого, примут меры по созданию таких процедур в ближайшее время и положительно рассмотрят вопрос об участии УВКБ в этих процедурах надлежащим образом.
e) Рекомендовал, чтобы процедуры по определению статуса беженца отвечали следующим основным требованиям:
i) компетентное должностное лицо (например, сотрудник иммиграционной или пограничной полицейской службы), к которому заявитель обращается на границе или на территории Договаривающегося государства, должно иметь четкие инструкции по рассмотрению дел, которые могут входить в сферу действия соответствующих международных документов. От него требуется, чтобы он действовал в соответствии с принципом non-refoulement и передавал эти дела на рассмотрение вышестоящего органа;
ii) заявитель должен получать необходимые рекомендации относительного того, какой процедуры ему необходимо следовать;
iii) должен существовать четко определенный орган, по возможности, единый центральный орган, несущий ответственность за рассмотрение заявлений о предоставлении статуса беженца и за принятие решения в первой инстанции;
iv) заявителю должно быть оказано необходимое содействие, включая услуги квалифицированного переводчика, в передаче его дела на рассмотрение соответствующих властей. Заявителям должна также предоставляться возможность, о которой они должны быть должным образом информированы, связываться с представителем УВКБ;
v) в случае признания заявителя беженцем, он должен быть информирован об этом и получить документ, удостоверяющий его статус беженца;
vi) в случае непризнания заявителя беженцем, ему должен быть предоставлен разумный период времени для подачи апелляции с просьбой официально пересмотреть решение, либо в том же, либо в другом органе, либо в административном, либо судебном порядке, в соответствии с действующей системой;
vii) заявителю должно быть разрешено оставаться в стране до принятия решения по его первоначальному заявлению компетентным органом власти, упомянутым в пункте "iii" выше, если этим органом не будет установлено, что его заявление носит явно оскорбительный характер. Ему также должно быть разрешено оставаться в стране, пока рассматривается апелляция в вышестоящий административный орган или судебные инстанции.
f) Обратился к УВКБ с просьбой подготовить, приняв должным образом во внимание мнение государств-участников Конвенции 1951 года и Протокола 1967 года, подробное исследование по вопросу об экстерриториальном действии определения статуса беженца с целью помочь Комитету занять взвешенную позицию по данному вопросу на следующей сессии с учетом выраженного представителями мнения о том, что признание Договаривающимся государством статуса беженца, в том виде, как он определен другими государствами-участниками этих документов, было бы желательным для всех.
g) Обратился в Управление с просьбой рассмотреть возможность издания, в качестве руководства для Правительств, справочника, касающегося процедур и критериев определения статуса беженца, и распространения, должным образом учитывая конфиденциальный характер индивидуальных заявлений и соответствующие конкретные ситуации, важных решений по определению статуса беженца.
Об обязанностях и стандартах доказательства
в заявлениях беженцев
Позиция УВКБ ООН от 16 декабря 1998 года