Професор, д ю. н., член-кореспондент Академії правових наук України, президент Інституту прикладних гуманітарних досліджень м

Вид материала

Документы

Содержание Розділ VI. Положення, що стосуються застосування Конвенції і перехідного періоду Розділ VII. Заключні положення Пункт 4 Крім особливих або виняткових випадків, документ має бути дійсним у якомога більшій кількості країн.Пункт 5 Пункт 7 Договірні Держави визнають дійсність документів, виданих згідно з положеннями статті 28 цієї Конвенції.Пункт 8 Додаток Зразок проїзного документа Проїзний документ Проїзний документ

Подобный материал:

• Компаративний дискурс соціально-гуманітарних наук Юридична компаративістика в пост-постмодерністській, 2088.13kb.
• Національна академія наук україни інститут прикладних проблем механіки І математики, 198.53kb.
• Андидат юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України,, 6423.4kb.
• В. Н. Денисов доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії правових наук України,, 4168.77kb.
• У праві, 502.37kb.
• Інститут сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук Цикл, 180.26kb.
• Організащйний комітет голова оргкомітету, 57.27kb.
• Е. Л. Носенко експериментальна психологія, 184.92kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права ім. В. М. Корецького, 310.53kb.
• Реферат циклу робіт на здобуття Державної премії України в галузі науки І техніки, 169.38kb.

Стаття 28. Проїзні документи

1. Договірні Держави видаватимуть біженцям, які законно проживають на їхній території, проїзні документи для пересування за межами їхньої території, оскільки цьому не перешкоджають поважні причини державної безпеки та громадського порядку; до таких документів застосовуватимуться положення правил, які додаються до цієї Конвенції. Договірні Держави можуть видавати такі проїзні документи будь-якому іншому біженцю, який знаходиться на їхній території; вони, зокрема, прихильно поставляться до питання про видачу подібних проїзних документів біженцям, які знаходяться на їхній території та не мають можливості отримати проїзний документ у країні свого законного проживання.

2. Проїзні документи, видані біженцям на підставі попередніх міжнародних угод учасниками таких, визнаватимуться та розглядатимуться Договірними Державами так, як би вони були видані на підставі цієї статті.


Стаття 29. Податки

1. Договірні Держави не обкладатимуть біженців жодним митом, зборами або податками, окрім або понад тих, які стягуються чи можуть стягуватися із своїх громадян у подібних ситуаціях.

2. Ніщо у положеннях попереднього пункту не виключає застосування до біженців законів і розпоряджень щодо зборів за видачу іноземцям адміністративних документів, включаючи посвідчення особи.


Стаття 30. Вивіз майна

1. Договірні Держави згідно зі своїми законами та розпорядженнями дозволятимуть біженцям вивіз майна, яке вони привезли з собою на їхні території, до іншої країни, в яку їм було надано право в’їзду для поселення.

2. Договірні Держави прихильно поставляться до клопотань біженців про дозвіл на вивіз майна, яке необхідне їм для поселення в інших країнах, в які їм надано право в’їзду, де б це майно не знаходилось.


Стаття 31. Біженці, які перебувають у країні притулку незаконно

1. Договірні Держави не накладатимуть стягнень за незаконний в’їзд або незаконне перебування на їхній території біженців, які, прибувши з території, де їхньому життю і свободі загрожувала небезпека, як зазначено у статті 1, в’їжджають або знаходяться на території цих держав без дозволу, за умови, що такі біженці без зволікань самі з’являться до органів влади і наведуть переконливі пояснення щодо свого незаконного в’їзду або перебування.

2. Договірні Держави не обмежуватимуть свободу пересування таких біженців обмеженнями, окрім тих, що необхідні; такі обмеження застосовуватимуться лише доти, доки статус цих біженців у цій країні не буде врегульований або поки вони не отримають право на в’їзд до іншої країни. Договірні Держави надаватимуть таким біженцям достатній термін і всі необхідні умови для отримання ними права на в’їзд до іншої країни.


Стаття 32. Вислання

1. Договірні Держави не будуть висилати біженців, які законно проживають на їхній території, окрім як з міркувань державної безпеки або громадського порядку.

2. Вислання таких біженців проводитиметься лише на виконання рішень, винесених у судовому порядку. Крім випадків, коли цьому перешкоджають поважні міркування державної безпеки, біженцям буде надано право надати для свого виправдання докази та оскарження відповідним інстанціям чи особі або особам, спеціально призначеним відповідними інстанціями, а також право мати для цих цілей своїх представників.

3. Договірні Держави надаватимуть таким біженцям достатній строк для отримання законного права на в’їзд до іншої країни. Договірні Держави зберігають за собою право застосовувати протягом цього строку такі заходи внутрішнього характеру, які вони вважатимуть необхідними.


Стаття 33. Заборона вислання біженців або їхнього примусового повернення (в країни, з яких вони прибули)

1. Договірні Держави не будуть жодним чином висилати або повертати біженців до кордонів країни, де їхньому життю чи свободі загрожуватиме небезпека через їхню расу, релігію, громадянство, належність до певної соціальної групи або політичні переконання.

2. Ця постанова, однак, не може застосовуватися до біженців, які розглядаються з поважних причин як такі, що є суспільно небезпечними і становлять загрозу безпеці країни, в якій вони знаходяться, або засуджені чинним вироком за вчинення особливо тяжкого злочину.

Стаття 34. Натуралізація

Договірні Держави будуть по можливості полегшувати асиміляцію та натуралізацію біженців. Вони, зокрема, робитимуть все, що від них залежить, для прискорення діловодства з натуралізації та можливого зменшення пов’язаних з цим зборів та витрат.


Розділ VI. Положення, що стосуються застосування Конвенції і перехідного періоду

Стаття 35. Співпраця національної влади з Організацією Об’єднаних Націй

1. Договірні Держави зобов’язуються співпрацювати з Управлінням Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців чи будь-яким іншим органом Об’єднаних Націй, на який може перейти виконання його функцій, і, зокрема, сприятимуть виконанню ним обов’язків щодо нагляду за застосуванням положень цієї Конвенції.

2. Щоб дати Управлінню Верховного комісара чи будь-якому іншому органу Організації Об’єднаних Націй, що може перейти на його місце, можливість подавати доповіді відповідним органам Організації Об’єднаних Націй, Договірні Держави зобов’язуються забезпечувати їх у належній формі потрібними їм відомостями та статистичними даними, стосовно:

a) стану біженців;

b) виконання цієї Конвенції і

c) законів, розпоряджень та декретів, які чинні або які можуть набути чинності, з питання про біженців.


Стаття 36. Інформація про національні та законодавчі акти

Договірні Держави повідомлять Генеральному секретарю Організації Об’єднаних Націй текст законів і розпоряджень, виданих ними з метою виконання цієї Конвенції.


Стаття 37. Конвенції, укладені раніше

Із збереженням чинності пункту 2 статті 28 цієї Конвенції ця Конвенція для сторін, які в ній беруть участь, замінює акти від 5 липня 1922 р., 31 травня 1924 р., 12 травня 1926 р., 30 червня 1928 р. і 30 липня 1935 р., конвенції від 28 жовтня 1933 р. і 10 лютого 1938 р., Протокол від 14 вересня 1939 р. і Угоду від 15 жовтня 1946 року.


Розділ VII. Заключні положення

Стаття 38. Вирішення спорів

Усі спори між учасниками цієї Конвенції щодо її тлумачення чи застосування, які не можуть бути вирішені іншим шляхом, на прохання будь-якої сторони у спорі передаватимуться до Міжнародного Суду.


Стаття 39. Підписання, ратифікація та приєднання

1. Ця Конвенція буде відкрита для підписання в Женеві 28 липня 1951 р. і після цього буде депонована у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй. Вона буде відкрита для підписання в Європейському відділені Організації Об’єднаних Націй з 28 липня до 31 серпня 1951 р. і буде знову відкрита для підписання в Центральних Установах Організації Об’єднаних Націй з 17 вересня 1951 р. до 31 грудня 1952 року.

2. Ця Конвенція буде відкрита для підписання від імені усіх держав-членів Організації Об’єднаних Націй, а також від імені будь-якої іншої держави, яка отримала запрошення брати участь у Конференції повноважних представників з питання про статус біженців і апатридів, або будь-якої держави, якій Генеральна Асамблея запропонує її підписати. Ця Конвенція підлягає ратифікації, причому ратифікаційні грамоти будуть депоновані у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.

3. Ця Конвенція буде відкрита з 28 липня 1951 р., для приєднання держав, згаданих у пункті 2 цієї статті. Приєднання проводитиметься шляхом депонування у Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй акта про приєднання.


Стаття 40. Постанова про територіальне застосування Конвенції

1. Будь-яка держава під час підписання або ратифікації Конвенції чи приєднання до неї може заявити, що дія цієї Конвенції поширюється на всі або деякі території, за міжнародні відносини яких ця держава відповідає. Така заява набуде чинності в день набуття чинності Конвенцією для цієї держави.

2. У будь-який час після цього подібне поширення дії Конвенції має бути оголошене шляхом повідомлення на адресу Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй і набуває чинності на дев’яностий день після дати отримання Генеральним секретарем Організації Об’єднаних Націй цього повідомлення або ж в день набуття чинності Конвенцією для цієї держави, якщо ця остання дата є пізнішою.

3. Стосовно тих територій, на які під час підписання, ратифікації чи приєднання ця Конвенція не поширювалась, кожна заінтересована держава розгляне питання про можливість вжиття заходів, необхідних для поширення дії цієї Конвенції на такі території, за згоди урядів таких територій, там, де це необхідно з причин конституційного характеру.


Стаття 41. Постанови про федеративні держави

До держав федеративного чи неунітарного типу застосовуватимуться такі положення:

a) стосовно тих статей цієї Конвенції, які підпадають під законодавчу юрисдикцію федеральної законодавчої влади, зобов’язання федерального уряду будуть у зазначених межах відповідати зобов’язанням сторін у цій Конвенції, які не є федеративними державами;

b) щодо статей цієї Конвенції, які підпадають під законодавчу юрисдикцію штатів, провінцій або кантонів які входять до федерації і не зобов’язані, згідно з конституційним ладом федерації, вживати законодавчих заходів, федеральний уряд при першій можливості повідомить про ці статті відповідні власті штатів, провінцій чи кантонів, супроводжуючи це повідомлення своїм схвальним відзивом;

c) федеральні держави, які є стороною в цій Конвенції, на прохання будь-якої іншої Договірної Держави, передане через Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, нададуть довідку про існуючі у федерації та її складових частинах закони і практику щодо будь-якого конкретного положення Конвенції із зазначенням того, якою мірою це положення було виконане законодавчим чи іншим шляхом.


Стаття 42. Застереження

1. Під час підписання, ратифікації або приєднання будь-яка держава може зробити застереження до статей Конвенції, крім статей 1, 3 і 4, пункту 1 статті 16, статей 33 і 36-46 включно.

2. Будь-яка держава, що робить застереження відповідно до пункту 1 цієї статті, може будь-коли відмовитися від цього застереження шляхом повідомлення про це Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.


Стаття 43. Набуття чинності

1. Ця Конвенція набуває чинності на дев’яностий день з дня депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

2. Для всіх держав, що ратифікували Конвенцію або приєдналися до неї після депонування шостої ратифікаційної грамоти або акта про приєднання, Конвенція набуває чинності на дев’яностий день з дня депонування відповідною державою своєї ратифікаційної грамоти або акта про приєднання.

Стаття 44. Денонсація

1. Будь-яка Договірна Держава може будь-коли денонсувати цю Конвенцію шляхом повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй.

2. Така денонсація набуває чинності для відповідної Договірної Держави через один рік з дня отримання повідомлення Генеральним секретарем Організації Об’єд­наних Націй.

3. Будь-яка держава, що зробила заяву або відправила повідомлення на підставі статті 40, може будь-коли після цього, шляхом повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй, заявити, що Конвенція не буде поширюватися на відповідну територію через рік після отримання зазначеного повідомлення Генеральним секретарем.


Стаття 45. Перегляд

1. Будь-яка Договірна Держава може шляхом повідомлення на ім’я Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй в будь-який час вимагати перегляду цієї Конвенції.

2. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй буде рекомендувати відповідні заходи, якщо у зв’язку з такою вимогою буде необхідно вжити будь-яких заходів.

Стаття 46. Повідомлення, які розсилає Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй

Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй повідомлятиме всім членам Організації Об’єднаних Націй та державам, що не є її членами, зазначеним у статті 39:

a) про заяви і повідомлення, які надійшли на підставі розділу В статті 1;

b) про підписання, ратифікації та приєднання, передбачені статтею 39;

c) про заяви та повідомлення, передбачені статтею 40;

d) про застереження та відмови від застережень, передбачених статтею 42;

e) про дату набуття чинності цією Конвенцією згідно зі статтею 43;

f) про денонсації та повідомлення згідно зі статтею 44;

g) про вимоги перегляду, які надійшли на підставі статті 45.

На посвідчення чого нижчепідписані належним чином уповноважені підписали цю Конвенцію від імені своїх урядів.

Вчинено у Женеві двадцять восьмого дня липня місяця тисяча дев’ятсот п’ятдесят першого року, в одному примірнику, англійський та французький тексти якого є рівно автентичними; цей примірник депонується в архіві Організації Об’єднаних Націй, і його завірені копії надаються всім членам Організації Об’єднаних Націй та державам, які не є її учасницями, згаданим у статті 39.


Коментар

Пункт 1

1. Проїзні документи, про які йдеться в статті 28 цієї Конвенції, мають відповідати зразкові, який додається.

2. Ці документи мають видаватися принаймні двома мовами, причому однією з них має бути англійська або французька.


Пункт 2

З урахуванням правил видачі документів, які встановлюються країнами, діти можуть бути внесені до проїзних документів одного з батьків або, у виняткових випадках, — до проїзних документів іншого дорослого біженця.


Пункт 3

Мито, яке стягується за видачу документів, не повинно перевищувати мінімального мита, яке стягується за національні паспорти.


Пункт 4

Крім особливих або виняткових випадків, документ має бути дійсним у якомога більшій кількості країн.


Пункт 5

Документ повинен бути дійсним протягом одного або двох років на розсуд органів влади, які видають документ.


Пункт 6

1. Поновлення або продовження строку дії документа входить до компетенції того органу влади, який його видав, доти, доки власник не оселиться на законних підставах на іншій території і законно проживатиме на території, де розташований вищезгаданий орган влади. За тих же умов видача нового документа входить до компетенції органу влади, який видав попередній документ.

2. Дипломатичні або консульські установи, які мають спеціальні повноваження для цих цілей, повинні мати право на продовження строку дії проїзних документів, виданих їхніми урядами, на період не більше шести місяців.

3. Договірні Держави прихильно розглядатимуть питання про поновлення або продовження строку дії проїзних документів або видачу нових документів біженцям, які більше не проживають на законних підставах на їхній території і не в змозі отримати проїзні документи від країни їхнього законного проживання.

Пункт 7

Договірні Держави визнають дійсність документів, виданих згідно з положеннями статті 28 цієї Конвенції.


Пункт 8

Компетентні органи країни, до якої біженець бажає переїхати, оформляють візу в документі, власником якого він є, якщо така віза є необхідною та якщо вони готові його прийняти.


Пункт 9

1. Договірні Держави зобов’язуються видавати транзитні візи біженцям, які отримали візи території пункту призначення.

2. У видачі таких віз може бути відмовлено з причин, які виправдовують відмову у візі будь-якому іноземцеві.


Пункт 10

Мито за видачу в’їзних, виїзних або транзитних віз не повинно перевищувати мінімального мита за візи для іноземних паспортів.


Пункт 11

Коли біженець законно оселився на території іншої держави, відповідальність за видачу нового документа, за умовами та положеннями статті 28, переходить до компетентних органів цієї території, до яких біженець має право звертатися.


Пункт 12

Органи влади, які видають новий документ, повинні вилучити старий документ та повернути його до країни, яка його видала, якщо в документі вказано, що він підлягає поверненню; у противному випадку вони повинні вилучити цей документ та знищити його.


Пункт 13

1. Кожна Договірна Держава зобов’язана знову прийняти на своїй території в будь-який час протягом строку дії документа власника проїзного документа, виданого нею згідно зі статтею 28 цієї Конвенції.

2. З урахуванням положень попереднього підпункту Договірна Держава може вимагати від власника документа виконання тих формальностей, які можуть бути приписані щодо виїзду з її території або повернення на неї.

3. Договірні Держави зберігають за собою право у виняткових випадках або у випадках, коли перебування біженця дозволяється на певний період, під час видачі документа обмежувати період, протягом якого біженець може повернутися, не менш ніж трьома місяцями.


Пункт 14

За єдиним винятком умов пункту 13 положення цього коментаря жодним чином не зачіпають законів і правил, які регулюють умови приймання, проїзду, проживання, поселення і виїзду з територій Договірних Держав.


Пункт 15

Ні видача документа, ні в’їзд за цим документом не визначають і не зачіпають статусу власника документа, особливо стосовно його національності.


Пункт 16

Видача документа в жодному разі не надає його власникові захисту дипломатичних або консульських установ країни видачі документа і не надає цим установам право захисту.

Додаток

Зразок проїзного документа


Документ повинен мати форму брошури (приблизно 15 х 10 см). Рекомендовано друкувати документ таким чином, щоб було легко виявити підтирання або зміни, зроблені хімічними або іншими засобами, і щоб слова «Конвенція від 28 липня 1951 року» були надруковані на кожній сторінці мовою країни, яка видала документ.

@@

-

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

(Обкладинка брошури)


ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ

(Конвенція від 28 липня 1951 року)

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

№ ..............

(1)


ПРОЇЗНИЙ ДОКУМЕНТ

(Конвенція від 28 липня 1951 року)


Строк дії цього документа закінчується __________________________________________,

якщо він не продовжений або не поновлений.

Прізвище ___________________________________________________________________

Ім’я (імена) __________________________________________________________________

Його супроводжують ................................ дитина (діти).

1. Цей документ виданий з єдиною метою надати його власникові проїзний документ, який може використовуватись замість національного паспорта. Він не завдає шкоди і жодним чином не зачіпає національність його власника.

2. Власник має дозвіл на повернення до ........................... ............................................. [тут вказати країну, власті якої видають цей документ] або до …................................. якщо далі не вказана пізніша дата. [Період, протягом якого власник документа може повернутися, повинен становити не менше трьох місяців].

3. Якщо власник документа оселиться не в тій країні, яка видала цей документ, він повинен, якщо він бажає знову їхати, звернутися до компетентних властей країни свого проживання за новим документом. [Старий проїзний документ повинен вилучатися властями, які видають новий документ, та повертатися властям, які видали старий документ]*

(Цей документ містить ______ стор., не рахуючи обкладинки).

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

*Речення в дужках може вписуватися урядами, які бажають це зробити.


(2)

Місце та дата народження ...........................................................................................

Рід занять

Теперішнє місце проживання

*Дівоче прізвище та ім’я (імена) дружини

*Прізвище та ім’я чоловіка


Опис


Зріст

Волосся

Колір очей

Ніс

Форма обличчя

Колір обличчя

Особливі прикмети

@@


Діти, які супроводжують власника документа

Прізвище	Ім’я (імена)	Місце та дата народження	Стать

*Непотрібне викреслити.


(Цей документ містить _____ стор., не рахуючи обкладинки).

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------