Кременчук від заснування до 1764 р
| Вид материала | Документы |
- Ну, а пока – зима…, 3393.89kb.
- Протокол №2 від 24. 09. 2011, 174.94kb.
- Українська Гетьманська держава за 116 років свого існування (1648-1764) мала 17 гетьманів., 3585.4kb.
- Положення про всеукраїнський історико-літературний конкурс «хрестителі київської русі., 46.56kb.
- 1. Поняття та зміст підприємництва Статтею 1 Закону України "Про підприємництво" від, 265.7kb.
- Договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю, 162.02kb.
- Договір про заснування Товариства з обмеженою відповідальністю, 156.55kb.
- Повідомлення про заснування громадської організації «прилуцький міський осередок чернігівського, 186.09kb.
- Порядок створення (заснування) та організації діяльності окремих засобів масової інформації, 137.98kb.
- Н. К. Проценко Основні засади законодавства України про з ахист прав споживачів, 194.01kb.
Примітки
62. Дядиченко В.А. Вказ. праця. – С.458.
63. Акты, относящиеся к истории Западной России. – Т.V. – C.276-278.
64. ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.14275.
65. В Омельнику сотниками були Дмитро (?-1682-?) та Трохим (?-1719-?) Авраменки, а в Кременчуцькій сотні у середині ХVIII ст. фіксується сотенний отаман – значковий товариш Михайло Авраменко; з 1752 р. є згадка про значкового товариша Миргородського полку Григорія Авраменка, члена комісії у справі крилівських володінь П.Апостола; 1762 р. «сказку» про свою попередню службу подав значковий товариш Клим Овраменко з Омельника (33-річного віку, в службі з 1750 р.).
66. Новицкий Я.П. Малорусские исторические песни, собранные в Екатеринославщине (1874-1903 г.) // Летопись Екатеринославской Ученой Архивной Комиссии. – Вып.IV. – Екатеринослав, 1908. – С.160-161. В одному з варіантів пісні про Морозенка такі слова:
Зустрінемось з Ордою під Келебердою.
А в городі Келеберді покопані шанці, –
Взяли, взяли Морозенка не ввечері – вранці; (Там само. – С.164).
67. Напевне тоді й були розгромлені ординцями три ватаги кременчуцьких, потоцьких та омельницьких пасічників, про що писав 16.І.1696 р. компанійський осавул І.Максимович (див.: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.14363).
68. Цит. за: Костомаров Н.И. Мазепа. – М., 1992. – С.86-87.
69. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Т.ІІІ. – С.149; Костомаров Н.И. Мазепа. – М., 1992. – С.86-88.
70. Акты, относящиеся к истории Западной России. – Т.V. – C.281-282.
71. Там само. – С.283-284 (першоджерело: ІР НБУВ. – Ф.ІІ. – Спр.14460).
72. Сосса Р.І. Історія картографування території України. Від найдавніших часів до 1920 р. – К., 2000. – С.57-59.
73. 1701 р. Д.Апостол з 5 козацькими полками взяв участь у першій переможній для росіян битві під Ерестфером (поблизу Тарту), 1705 р. цей миргородський полковник розбив загін шведів під Варшавою та взяв у полон 300 чоловік (див.: Шутой В. Народна війна на Україні проти шведських загарбників у 1708-1709 рр. – К., 1951. – С.48,88).
74. Яковенко Н.М. Нарис… – С.231.
75. Костомаров Н. Мазепа и мазепинцы. – СПб., 1885. – С.189.
76. Костомаров Н.И. Мазепа. – М., 1992. – С.118.
77. Яковенко Н.М. Нарис… – С.232.
78. Д.Апостол прибув у розташування російського гарнізону в Сорочинцях 21 листопада 1708 р., Г.Галаган 6 грудня 1708 р. просив дозволу прийняти його загін у Миргороді (див.: Шутой В. Вказ. праця. – С.104,152,196). Відомий на Кременчуччині сердюцький полковник Яків Покотило прийшов «з повинною» до царя лише після Полтавської битви (див.: Костомаров Н.И. Мазепа. – С.305).
79. Шутой В. Вказ. праця. – С.156, 159, 210, 214, 215.
80. Там само. – С.154.
81. Помітним тутешнім «мазепинцем» став хіба один з трьох синів полковника Іллі Новицького – Григорій (див.: Лазаревский А.М. Исторический очерк Полтавской Лубенщины ХVII-XVIII вв… – С.158). Згодом засланець, він став відомим описами Сибіру. Цікаво, чи не був пізніший адміністратор Старого Крилова (польського) Йосип Новицький (фіксується 1748 р. див.: Ділова документація Гетьманщини ХVIII ст. – С.134-135) його родичем? Відомо також, що Чигирин-дібровський та лукомський сотники були в числі 6 сотників Лубенського полку, які прибули на заклик Мазепи до нього вже після анафемування старого гетьмана російським урядом та обрання антигетьмана І.Скоропадського (цим сотникам повсталий гетьман доручив збирати провіант для шведського війська) (див.: Костомаров Н.И. Мазепа. – С.264).
82. Лазаревский А.М. Исторический очерк Полтавской Лубенщины ХVII-XVIII вв… – С.119. Справа в тому, що лубенський полковник Д.Зеленський, який зафіксував це надання, пішов за гетьманом І.Мазепою.
83. Костомаров Н.И. Мазепа. – С.277. Крилів Кочубей обрав і через те, напевно, що тут володарював його родич Д.Апостол.
84. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Т.ІІІ. – С.263.
85. Там само. – С.278-279.
86. Шутой В. Вказ. праця. – С.181. М.Костомаров повідомляв, що зроблено це було під претекстом, що келебердянці поставляли провіант Мазепі та вислали свої сім’ї в Переволочну під захист запорожців. В останній момент келебердянський сотник, бажаючи порятувати місто, запропонував покору, але після попереднього опору, росіяни вже забули про милосердя (див.: Костомаров Н.И. Мазепа. – С.287).
87. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Т.ІІІ. – С.280-281; Шутой В. Вказ. праця. – С.181.
88. Шутой В. Вказ. праця. – С.218.
89. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Т.ІІІ. – С.297.
90. Там само. – С.297-298.
91. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва… – С.286.
92. 1725 р. полковий осавул доповідав у Генеральну канцелярію, що ревізія виявила відсутність штатних гармат у Новосанжарівській, Білицькій, Китайгородській, Царичанській, Маяцькій, Нехворощанській, Великобудиській, Решетилівській, Кобеляцькій, Сокольській, Переволочанській та Келебердянській сотнях, в Старих Санжарах знайшлось 2 гармати «без всяких припасів». Винуватцями «зникнення» полкової артилерії називались шведські та російські війська (див.: Слабченко М.Е. Малороссийский полк в административном отношении. – С.189; Модзалевский В.Л. Судьба Малороссийских пушкарей // Труды Черниговской Губернской Ученой Архивной Комиссии. – Вып.11. – Чернигов, 1915. – С.15).
93. Ділова і народно-розмовна мова ХVIII ст. – С.163 (документ №63).
94. О Сокольском Преображенськом мужском монастыре (ныне местечко «Соколка» Кобеляцкого уезда Полтавской губернии) // Летопись Екатеринославской Ученой Архивной Комиссии. – Вып.6. – Екатеринослав, 1910. – С.182-183.
95. Там само. – С.180.
96. Див.: Кривошея В. Генеалогія українського козацтва… – С.312.
97. У 1740-1750-х рр. значковий товариш Кременчуцької сотні, згодом сотник архангелогородський та осадчий-сотник Новослобідського козацького полку.
98. Див.: Артамонов В.А. Россия и Речь Посполитая после Полтавской победы (1709-1714 гг.). – М., 1990. – Розділи 2 («Россия, Речь Посполитая и Прутский поход»), 3 («Проблема «русской угрозы» в 1711 г. Развязка на Пруте») та 4 («Последствия Прутского мира»).
99. В універсалі І.Скоропадського (грудень 1711 р.) старшині Миргородського полку наказувалось, аби, зважаючи на зимовий час, «в побережних полку свого городах и селах старшине и всякого чину обивателям … тамо бочного краю людей, котории сюда перейшовши набитков своїх вглиб рейменту нашого городи, чим спроваджати неметимуть, межи собою без всякой отмови и противности местити» (див.: Пивовар А.В. Вказ. праця. – С.245). Отже, як бачимо, саме узбережні сотні найбільш потерпали від «згону» 1711-1712 рр.
100. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. – К., 1994. – С.92-93; Т.Чухліб схильний з більшим співчуттям ставитися до позиції П.Орлика, сумніваючись у спроможності Порти захистити орликівців від зазіхань з боку Росії та Польщі (див.: Чухліб Т. Вказ. праця. – С.346-350).
101. Артамонов В.А. Вказ. праця. – С.116.
102. Там само. – С.125. Слід завважити, що найпомітнішим орликівцем, пов’язаним із Кременчуччиною, став Федір Третяк, екс-дозорця переволочанський, що справляв при Орлику уряд генерального судді (Кривошея В. Генеалогія українського козацтва. – С.279).
103. Артамонов В.А. Вказ. праця. – С.150.